Рішення

від 25.10.2023 по справі 910/6909/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.10.2023Справа № 910/6909/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Зайченко О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5) в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроспілка" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12)

про стягнення 1 274 625,24 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Сімчук І.А.

від відповідача: не з`явився

У судовому засіданні 25.10.2023 в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроспілка" про стягнення 1 274 625,24 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 8132653 від 06.03.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2023 було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 07.06.2023.

23.05.2023 через відділ діловодства суду та на електронну пошту суду від позивача надійшло клопотання про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції в приміщенні Конотопського міськрайонного суду Сумської області.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 суд ухвалив у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Українська залізниця" про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції у справі №910/6909/23 відмовити.

06.06.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду надійшло клопотання позивача про проведення підготовчого засідання без участі представника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2023 суд ухвалив відкласти підготовче засідання на 21.06.2023.

16.06.2023 на електронну пошту Господарського суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

21.06.2023 до канцелярії суду надійшло клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2023 суд ухвалив відкласти підготовче засідання на 26.07.2023.

26.06.2023 до канцелярії суду надійшло клопотання відповідача про ознайомлення з матеріалами справи.

13.07.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просив поновити строки для подачі відзиву на позовну заяву, обґрунтовуючи тим що останній не отримав позовну з додатками від позивача, а тому лише після ознайомлення 28.06.2023, про що в матеріалах справи наявна відмітка, представнику відповідача стало відомо обставини та правові підстави позову.

25.07.2023 від позивача на електронну пошту Господарського суду надійшли пояснення позивача.

Цією ж датою надійшло заперечення на клопотання відповідача про витребування доказів, у якому позивач просив суд залишити клопотання без розгляду.

26.07.2023 через підсистему ЕСІТС "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 суд ухвалив відкласти підготовче засідання на 06.09.2023.

01.08.2023 через підсистему ЕСІТС "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про витребування відповідних доказів у позивача для встановлення всіх обставин по справі.

05.09.2023 через підсистему ЕСІТС "Електронний суд" надійшло клопотання, у якому відповідач просить суд долучити до матеріалів справи телеграму АТ "Українська залізниця" від 30.05.2023, щодо введення обмеження перевезень за повідомленням регіональної філії "Одеська залізниця".

У підготовчому судовому засіданні, призначене на 06.09.2023, відповідач підтримав подане клопотання про витребування доказів, просив задовольнити, представник позивача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2023 відкладено підготовче засідання на 20.09.2023, зобов`язано Акціонерне товариство "Українська залізниця" надати суду інформацію щодо введених АТ "Укрзалізниця" заборон стосовно приймання до перевезення вантажів і порожніх вагонів; засвідчену належним чином копію рішення правління АТ "Укрзалізниця" від 02.04.2022 (протокол № Ц-54/42 Ком.т), яким було затверджено "Перелік виняткових умов, які є підставою для звільнення замовників послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів, від обов`язку вносити плату за користування вантажними вагонами і контейнерами та зборів/плат АТ "Укрзалізниця" під час дії воєнного стану в Україні".

15.09.2023 через загальний відділ діловодства суду позивачем подано заяву на виконання вимог ухвали суду від 06.09.202 та долучення до матеріалів справи витребуваних судом документів.

19.09.2023 через загальний відділ діловодства суду позивачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи документів.

У підготовчому засіданні 20.09.2023 суд на місці ухвалив надати час відповідачу для ознайомлення з матеріалами справи та відповідно до ст. 183 ГПК України, керуючись принципом розумності строків у відповідності до ст. 6 Конвенції про захист прав людини, відкласти підготовче засідання на 11.10.2023.

05.10.2023 через підсистему ЕСІТС "Електронний суд" відповідачем подано письмові пояснення з урахуванням долучених позивачем документів на виконання вимог ухвали суду від 06.09.2023.

У підготовчому засіданні 11.10.2023 судом було постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті у судовому засіданні 25.10.2023.

23.10.2023 через підсистему ЕСІТС "Електронний суд" представник відповідача подала клопотання про відкладення розгляду справи (вказане клопотання зареєстроване загальним відділом діловодства суду 24.10.2023.

У судовому засіданні 25.10.2023 судом досліджено клопотання представника відповідача, заслухано думку представника позивача та вирішено відмовити у його задоволенні з підстав необґрунтованості та недоведеності. Так, в обґрунтування вказаного клопотання представник відповідача зазначає, що немає можливості взяти участь у судовому засідання внаслідок участі останнього в іншому судовому процесі, однак жодного доказу на підтвердження вказаних обставин, до клопотання долучено не було.

У судовому засіданні судом заслухано пояснення представника позивача, який позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити у повному обсязі.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (частина 2 статті 638 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до частини 1 статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (частиною 2 статті 642 ЦК України).

Судом встановлено, що 06.03.2020 між Акціонерним товариством «Українська залізниця» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Украгроспілка» був укладений договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 8132653 (далі - договір), шляхом скерування Товариством заяви № 32559178/2020-001 про прийняття в цілому пропозиції та акцептування її Залізницею. Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями заяви № 32559178/2020-001 від 06.03.2020 та повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №99-32559178 від 06.03.2020.

Предметом укладеного договору є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовник; і проведення розрахунків за ці послуги.

Згідно із п. 1.3 договору перевезення - це послуга, в процесі надання якої Перевізник зобов`язується доставити довірений Замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а Замовник зобов`язується оплатити послуги у передбаченому Договором порядку. Перевезення оформлюється накладною відповідно до цього договору, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 зі змінами та доповненнями, Збірника Тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, який затверджено наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 № 317, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за № 340/16356 (далі - Збірник тарифів), Правил перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002 № 873, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2009 за № 1030/7318, Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі УМВС), Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (далі - КОТІФ) відповідно.

Надання послуг за цим договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами (п. 1.4 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки за договором здійснюються через філію «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» АТ «Укрзалізниця». Оплата послуг відповідно до договору здійснюється у національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника. Датою надходження платежів вважається дата зарахування коштів обслуговуючим банком на поточний рахунок перевізника зі спеціальним режимом використання. Одержані на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання кошти перевізник зараховує на особовий рахунок замовника, а також веде облік надходження коштів і використання їх замовником для оплати перевезень та інших послуг за умовами цього договору (п. 4.2 договору).

Пунктом 5.1 договору передбачено, що у випадку відсутності або недостатності на особовому рахунку замовника коштів, у розмірі необхідному для оплати провізних та інших платежів, додаткових послуг перевізник припиняє приймання, видачу вантажів та надання додаткових послуг згідно зі статті 62 Статуту залізниць України з одночасним віднесенням відповідальності на замовника за затримку вагонів і контейнерів та зберігання вантажу.

Договір діє в межах України, зокрема і на території регіональної філії «Південно- Західна залізниця» AT «Укрзалізниця». Так як, відповідач здійснює свою діяльність по відправленню вантажів зі станції Бахмач Гомельський регіональної філії «Південно- Західна залізниця» AT «Укрзалізниця».

Згідно зі статтею 71 Статуту залізниць України взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під`їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під`їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

Відповідно до п. 6 Розділу 56 Інструкції з ведення станційної комерційної звітності, затвердженої наказом Укрзалізниці від 04.06.2013 №147-Ц, у разі подачі вагонів на під`їзну колію одержувачу (відправнику), який не є власником цієї колії, потрібна згода на це власника колії. Така згода має бути оформлена письмовою угодою власника колії з вантажовласником. У ній повинно бути обумовлено, хто (власник колії або вантажовласник) сплачує платежі за подавання, забирання вагонів, за маневрову роботу та за користування вагонами. При згоді з умовами угоди начальник станції дає дозвіл на подачу вагонів на під`їзну колію.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено та сторонами не спростовано, що Товариство здійснювало відправку вантажів з під`їзної колії Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРІТАС ІНВЕСТ ГРУП», яка розташована по станції Бахмач-Гомельський ПЗЗ, на підставі трьохсторонньої заявки (угоди) між Відправником, власником під`їзної колії та Залізницею від 25.01.2022. Копія вказаної заявки наявна в матеріалах справи. Обов`язок здійснювати розрахунки за подачу-забирання вагонів, маневрову роботу, користування вагонами згідно трьохсторонньої заявки (угоди) покладено на власника вантажу, тобто, на Товариство.

Відповідно до п. 1 договору про подачу та забирання вагонів з Товариством з обмеженою відповідальністю «Елеваторна компанія «ВЕРІТАС ІНВЕСТ ГРУП» - від 06.08.2019 № 3467, згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору здійснюється подача, розставлення на місця навантаження і забирання вагонів з під`їзної колії, яка належить Залізниці та примикає стрілочним переводом №7 до під`їзної колії ТОВ «СП «Агродім» по станції Бахмач-Гомельський і обслуговується локомотивом залізниці.

Звертаючись із цим позовом до суду Залізниця стверджувала, що протягом періоду з 19.05.2022 по 21.05.2022 позивач надавав Товариству послуги, пов`язані з перевезенням, але з боку відповідача виконання зобов`язань за договором № 8132653 не виконувались протягом вказаного періоду в частині здійснення належних розрахунків за наданні послуги. Так, за розрахунком Залізниці у відповідача виник борг з надання послуги зберігання вагонів 95326880, 95587426, 95730156, 95096129, 95665501, 95595856 у розмірі 86 032,10 грн. За твердженнями позивача, підставами виникнення боргу є те, що згідно актів загальної форми № 104 від 20.05.2022, № 115 від 03.06.2022 вагони № № 95326880, 95567426 та акта № 106 від 21.05.2022, №116 від 03.06.2022 вагони № № 95730156, 95096129, 95665501, 95595856 знаходились після навантаження в очікуванні оформлення перевізних документів відправником. Відправка № 32148876 Бахмач-Гомельський ПЗЗ - Світловодськ Південної залізниці на дані вагони оформлена 03.06.2022. Товариством сплачено збір за подавання - забирання вагонів по відомостях плати форми ГУ-46а №№ 19050022, 20050024, а також здійснено оплату за користування даними вагонами по відомості плати за користування вагонами форми ГУ- 46 №№31050028, 01060030. Водночас збір за зберігання 6 вагонів з вантажем в очікуванні оформлення перевізного документа у сумі 8 6032,10 грн (з ПДВ) не сплачений, через відсутність коштів на особовому рахунку вантажовласника. Також Товариством, як стверджує позивач, не сплачений збір за зберігання 10 вагонів (95628673, 95617247, 95542023, 95452157, 95383147, 95529657, 95614566, 95681979, 95753745, 58567439) з вантажем в очікуванні оформлення перевізного документа у сумі 303 484,92 грн (з ПДВ), збір за користування 4 вагонами (95617247, 95542023, 95452157, 95628673)у період з 18.05.2022 по 20.06.2022 в очікуванні оформлення перевізного документа у сумі 333 690,12 грн (з ПДВ) не сплачений, через відсутність коштів на особовому рахунку вантажовласника. Також, за відповідачем рахується заборгованість, що виникла через несплату вартості послуг зберігання 1 вагона (95794541) з вантажем в очікуванні оформлення перевізного документа у сумі 193 269,72 грн (з ПДВ) та збору за користування 1 вагоном (95794541) в очікуванні оформлення перевізного документа у сумі 358 148,40 грн за період з 18.05.2022 по 29.09.2022. Таким чином, як стверджує позивач, загальна заборгованість ТОВ «Украгроспілка» становить 1 274 625,24 грн (з ПДВ).

Позивач звертався 02.01.2023 з претензією до Товариства (№125/1) про сплату заборгованості в сумі 1 274 625,24 грн (з ПДВ), але відповідач залишив претензію без задоволення, що зумовило звернення із цим позовом до суду.

У свою чергу відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що вантаж рухався у напрямку Одеської залізниці (станція призначення), в той час коли AT «Укрзалізниця» було запроваджено низку забороняючих заходів у вигляді обмежень щодо перевезень вантажів. Також Товариство стверджувало, що рішенням правління AT "Укрзалізниця" від 02.04.2022 (протокол № Ц- 54/42 Ком.т) було затверджено "Перелік виняткових умов, які є підставою для звільнення замовників послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів, від обов`язку вносити плату за користування вантажними вагонами і контейнерами та зборів/плат AT "Укрзалізниця" під час дії воєнного стану в Україні". Відповідно до Переліку під час користування вагоном (контейнером) не включається час затримки вагона (контейнера), що виник у випадках, зокрема, запровадження перевізником тимчасових обмежень станції призначення після прийняття вантажу до перевезення. У такому разі в час використання вагона не включається час з моменту введення тимчасових обмежень до припинення дії таких обмежень або до моменту видачі наказу про переадресацію вантажу. У випадку настання вказаних вище обставин, замовник не сплачує також збір за зберігання вантажів та плату за охорону вантажу, який затримано на станції з причин не залежних від замовника та залізниці.

Вказане рішення правління Акціонерного товариства «Укрзалізниця» від 02.04.2022 (протокол № Ц-54/42 Ком.т), доведено до відома структурних підрозділів AT «Укрзалізниця» телеграмним розпорядженням № ЦМ-13/639 від 05.04.2022, що є підставою для звільнення замовників послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів, від обов`язку вносити плату за користування вантажними вагонами і контейнерами та зборів/плат AT «Укрзалізниця» під час дії воєнного стану в Україні, згідно з яким до часу користування вагоном (контейнером) не включається час дії запровадження перевізником тимчасових обмежень станції призначення після прийняття вантажу до перевезення, а замовник звільняється від плати за користування вагонами за час існування таких обставин.

Товариство вказувало, що у порушення рішення від 02.04.2022 (протокол № Ц-54/42 Ком.т), позивач не склав акти загальної форми ГУ-23 для засвідчення факту користування позивачем вантажними вагонами під час запровадження перевізником тимчасових обмежень станції призначення після прийняття вантажу до перевезення та безпідставно нарахував плату за їх користування протягом зазначеного періоду. Водночас відповідач зазначає, що відсутність актів загальної форми ГУ-23 не позбавляє Товариство права на зменшення нарахованої залізницею плати за користування вагонами за час їх затримки у період дії запровадження перевізником тимчасових обмежень станції призначення після прийняття вантажу до перевезення, оскільки існування вказаних обставин є загальновідомим фактом, тому відповідно до рішення від 02.04.2022 (протокол № Ц-54/42 Ком.т), цей час не включається до загального періоду затримки вагонів. Так, відповідач стверджував, що не може нести відповідальність за неможливість своєчасного відправлення залізничних вагонів до станції призначення, оформлення провізних документів на них, що спричинено забороняючими заходами AT «Укрзалізниця».

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Оскільки між сторонами у справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до положень частини 5 статті 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України), які кореспондуються з положеннями частини 2 статті 908 та статті 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (частини 1, 3 статті 909 ЦК України).

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про залізничний транспорт" перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах, що відповідно до розділу IV Статуту залізниць України передбачено і для взаємовідносин залізниці з підприємством, власником під`їзних залізничних колій.

Також обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, визначені Статутом залізниць. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України (стаття 5 Статуту).

Відповідно до статті 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.

Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Згідно з пунктом 2 розділу 6 Правил перевезення вантажів залізничним транспортом України, затверджених наказом Міністра транспорту та зв`язку України від 25.02.1999 № 113 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 №165/3458 (далі - Правил перевезення), за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під`їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату.

Відповідно до пункту 6 розділу 6 Правил перевезення усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.

Порядок і умови користування вагонами і контейнерами визначаються Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 за № 113, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15 березня 1999 року № 165/3458 (далі - Правила користування).

Пунктами 2, 3 Правил користування передбачено, що за користування вагонами, контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під`їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату. Облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станції відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами (контейнерами) форми ГУ-46 (додаток 1), яка складається на підставі Пам`яток про користування вагонами (контейнерами) форми ГУ-45 (додаток 2), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6).

Пунктом 4 Правил користування визначено, що відомості плати за користування вагонами (контейнерами) складаються на вагони, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження і містять розрахунки платежів за користування вагонами, за маневрову роботу та за подавання й забирання вагонів.

Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці (п. 13 Правил користування).

Частиною 1 статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.

Правилами складання актів, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 за № 334 передбачено, що при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти (додаток 1) та акти загальної форми (додаток 6 до Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Мінтрансу від 25.02.99 № 113) та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.03.99 3aN 165/3458).

Акти загальної форми ГУ-23 складаються для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.

Таким чином, відповідно до вищезазначених норм чинного законодавства належним і допустимим доказом на підтвердження факту настання відповідних подій - затримки вагонів на станціях, у зв`язку з якими позивачем здійснено нарахування плати за користування вагонами відповідно до поданих відомостей, є акт загальної форми ГУ-23, що складений згідно з Додатком № 6 до Правил користування.

Факт затримки вагонів у встановленому порядку зафіксовано актами загальної форми ГУ-23, в яких вказано час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Залізницею були складені акти загальної форми, щодо засвідчення факту затримки вагонів, зокрема, № 104 від 20.05.2022, № 115 від 03.06.2022, № 106 від 21.05.2022, №116 від 03.06.2022, № 140 від 20.06.2022, № 139 від 20.06.2022, № 270 від 29.09.2022.

Беручи до уваги вказане, суд вважає обґрунтованими твердження Залізниці про наявність у Товариства обов`язку вносити плату за користування вагонами.

Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністром транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 № 317 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 № 340/16356 (далі по тексту - Збірник тарифів) встановлює ставки плати за користування вагонами, а отже, плата за користування вагонами є регульованою і не потребує додаткового погодження сторонами.

Згідно із пунктом 3 розділу 5 Збірника тарифів та пункту 5 розділу 6 Правил перевезення: При визначенні часу користування вагонами і контейнерами час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.

Плата, заявлена до стягнення позивачем, нарахована за періоди затримок вагонів є наслідком порушення відповідачем нормативно визначених правил прийняття вагонів, що виходить за межі звичайної правомірної поведінки, врегульованої укладеним сторонами договором.

Підпунктом 2.1.5 договору про надання послуг встановлено, що замовник зобов`язується відшкодовувати перевізнику витрати, пов`язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів, що виникли на станціях залізниць України з причин, що не залежать від перевізника. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що станцією Бахмач Гомельський регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АГ «Укрзалізниця» були оформлені відповідні документи, в тому числі акти загальної форми ГУ-23, на підставі яких за час знаходження вагонів на станції Бахмач-Гомельський відповідно до Тарифного керівництва №1 (затверджене наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 № 317) розрахована плата за користування вагонами по відомості форми ГУ-46 № 06042023 в розмірі 576 532,10 грн без урахування ПДВ 20%. При обрахуванні збору за користування вагонами був застосований коригуючий коефіцієнт 3,023 згідно наказу Мінінфраструктури від 22.03.2019 № 205, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.03.2019 за № 320/33291.

Разом з тим, суд перевірив наданий Залізницею розрахунок плати за користування вагонів та дійшов висновку про помилковість визначення періоду користування вагонами 95617247, 95542023, 95452157, 95628673 з 18.05.2022 по 20.06.2022, а вагоном 95794541 з 18.05.2022 по 29.09.2022. Такий висновок суду ґрунтується на тому, що у матеріалах справи наявні акти загальної форми, що засвідчують факт забирання вагонів 20.05.2022, відомості плати за користування вагонів, з яких вбачається, що спірні вагони були подані 20.05.2022. Отже жодного доказу на підтвердження користування відповідачем спірними вагонами з 18.05.2022 суду не представлено.

Здійснивши перерахунок, відліковуючи період користування з 20.05.2022, суд дійшов висновку, що до стягнення з відповідача підлягає плата за користування вагонами в розмірі 323 610,12 грн (вагони 95617247, 95542023, 95452157, 95628673) та 355 598,40 грн (вагон 95794541).

Під час затримки вагонів залізницею була нарахована плата за зберігання вагонів.

Збір за зберігання вантажу розраховується згідно з пунктом 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (з подальшими змінами).

Відповідно до наведеного пункту Правил зберігання вантажів, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 розділу III тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 №317, збір за зберігання власного (орендованого) рухомого складу на своїх осях (з одиниці) справляється в розмірі 4 грн. за добу. У всіх випадках неповна доба зберігання вантажів округляється до повної. При обрахуванні збору за зберігання вагонів був застосований коригуючий коефіцієнт 3,023 згідно наказу Мінінфраструктури від 22.03.2019 №205.

Сума плати за зберігання вагонів включена до накопичувальної картки форми ФДУ-92 № 06040232 та становить 485 655,60 грн без урахування ПДВ 20%. З урахуванням ПДВ 20% сума заборгованості Відповідача перед залізницею за надані послуги за зберігання вагонів становить 582 786,72 грн.

Суд здійснив перерахунок вартості послуги зберігання вагонів з урахуванням того, що вагони 95326880, 95567426 зберігались 15 діб, вагони 95730156, 95096129, 95665501, 95595856 - 14 діб, вагони 95628673, 95617247, 95542023, 95452157 - 31 доба, вагони 95383147, 95529657, 95614566, 95681979, 95753745, 58567439 - 30 діб, вагон 95794541 - 132 доби. Період зберігання визначений судом на підставі наявних в матеріалах справи актів загальної форми та відомості про плату. За розрахунком суду вартість послуг зберігання, що підлягає стягненню з відповідача становить: вагони 95326880, 95567426 - 28 978,20 грн, вагони 95730156, 95096129, 95665501, 95595856 - 57 083,90 грн, вагони 95628673, 95617247, 95542023, 95452157 - 121 002,23 грн, вагони 95383147, 95529657, 95614566, 95681979, 95753745, 58567439 - 172 818,86 грн, вагон 95794541 - 192 297,52 грн.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Беручи до уваги викладене вище, суд дійшов висновку, що обґрунтованим, документально підтвердженим та арифметично вірним є борг Товариства у розмірі 1 251 389,23 грн (з ПДВ).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 236 ГПК України).

Згідно із статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, суд критично оцінює доводи відповідача, покладені в основу заперечень проти позову та зазначає, що у Переліку виняткових умов, які є підставою для звільнення замовників послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів, від обов`язку вносити плату за користування вантажними вагонами і контейнерами та зборів/плат АТ "Укрзалізниця" під час дії воєнного стану в Україні, затвердженому рішенням правління від 02.04.2022 (протокол №Ц-54/42 Ком.т.), зазначено, що до часу користування вагоном не включається час затримки вагону (контейнеру), що виник у випадку введення перевізником тимчасових обмежень щодо станції призначення після прийняття вантажу до перевезення. Із наданих суду документів, станом на 20.05.2022, по станції Світловодськ та Ізмаїл не було введено тимчасових обмежень. Надана до суду відповідачем телеграма від 30.05.2022 свідчить про ведення тимчасових обмежень з 30.05.2022, що у свою чергу було підставами винесення наказу про переадресацію вантажу 12.06.2023. Отже заперечення Товариства не знайшли свого підтвердження.

Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п. 29). Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Залізниці з урахуванням здійсненого перерахунку.

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроспілка" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12; ідентифікаційний код 32559178) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (01601, м. Київ, вул. Лисенка, буд. 6; ідентифікаційний код 40081221) борг у розмірі 1 251 389 грн 23 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 18 770 грн 84 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене 30.10.2023.

Суддя Л. Г. Пукшин