Рішення
від 23.10.2023 по справі 910/14055/21
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.10.2023Справа № 910/14055/21

За позовом Громадської організації "За наше майбутнє"

до відповідача - 1: Державної установи "Всеукраїнський молодіжний центр"

відповідача - 2: Громадської організації "Ініціативний центр сприяння активності та розвитку громадського почину "Єднання"

про визнання недійсним та скасування рішення, протоколу, зобов`язання вчинити певні дії та визнання недійсним договору

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Ратківська А.Р.

Представники:

від позивача - Компанець М. Б.,

від відповідача - 1 - Виграненко С.П.,

від відповідача - 2 - не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Громадська організація "За наше майбутнє" (далі - позивач, ГО "За наше майбутнє") звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державної установи "Всеукраїнський молодіжний центр" з вимогами про визнання недійсним та скасування рішення, протоколу, зобов`язання вчинити певні дії та визнання недійсним договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2021 позовну заяву ГО "За наше майбутнє" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

15.09.2021 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано, зокрема, позовну заяву (уточнену) № 21/09/13 від 13.09.2021, клопотання про залучення співвідповідача, а саме Громадської організації "Ініціативний центр сприяння активності та розвитку громадського почину "Єднання".

Суд розцінив подану позивачем уточнену позовну заяву як заяву про зміну предмету позову (в частині вимог-3) та прийняв її до розгляду з визначеними у цій заяві складом відповідачів та позовними вимогами, враховуючи при цьому, що позивач дотримався порядку подання відповідної заяви, визначеного ч. 5 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2021 прийнято позовну заяву ГО "За наше майбутнє" до розгляду та відкрито провадження у справі №910/14055/21, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 25.10.2021 о 10:00 год.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2021 виправлено описку, допущену в ухвалі Господарського суду міста Києва від 20.09.2021 про відкриття провадження у справі №910/14055/21.

27.09.2021 через відділ діловодства суду від представника відповідача-1 надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи. Заява судом задоволена.

04.10.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшли докази на виконання п. 5 вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 20.09.2021, а саме: докази направлення відповідачам-1, 2 ухвали Господарського суду міста Києва від 20.09.2021 у справі №910/14055/21.

18.10.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшли докази на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 20.09.2021, а саме копія повідомлення про вручення відповідачу-2 ухвали від 20.09.2021 про відкриття провадження у справі №910/14055/21.

20.10.2021 через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву разом з доданими до нього додатками, відповідно до якого відповідач-1 просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

20.10.2021 через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшла заява про продовження процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву.

21.10.2021 через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшли доповнення до відзиву.

22.10.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та зняття фотокопій. Судом клопотання задоволено.

23.10.2021 через відділ діловодства суду (засобами електронного зв`язку) від позивача надійшла заява про попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат.

Підготовче засідання, призначене на 25.10.2021, не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Гумеги О.В. на лікарняному.

26.10.2021 через відділ діловодства суду від відповідача- 2 надійшов відзив на позовну заяву разом з доданими до нього додатками, відповідно до якого відповідач-2 просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

23.10.2021 та 27.10.2021 через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшли заяви про попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат аналогічного змісту (направлені відповідно засобами електронного та поштового зв`язку).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2021 призначено підготовче засідання у справі на 22.11.2021 о 10:40 год.

03.11.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив Громадської організації "Ініціативний центр сприяння активності та розвитку громадського почину "Єднання".

03.11.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на доповнення до відзиву Державної установи "Всеукраїнський молодіжний центр".

03.11.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

03.11.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та зняття фотокопій. Судом клопотання задоволено.

03.11.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив Державної установи "Всеукраїнський молодіжний центр".

22.11.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

У підготовче засідання 22.11.2021 з`явилися представники позивача, відповідача - 1 та відповідача - 2.

У підготовчому засіданні 22.11.2021 представником позивача заявлена усна заява про відвід секретарю судового засідання

З метою забезпечення можливості реалізації права на відвід секретаря судового засідання суд оголосив перерву у підготовчому засіданні до 06.12.2021 о 14:00 год.

24.11.2021 через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшла заява про надання матеріалів справи для ознайомлення. Судом заява задоволена.

30.11.2021 через відділ діловодства суду від відповідача - 1 надійшов інформаційний лист щодо надання інформації про повідомлення Державної установи "Всеукраїнський молодіжний центр" за вказаним у листі номером телефонного зв`язку.

30.11.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про відвід секретарю судового засідання (у порядку ст. 38 ГПК України).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2021 відмовлено у задоволенні заяви Громадської організації "За наше майбутнє" про відвід секретаря судового засідання.

06.12.2021 через відділ діловодства суду (засобами електронного зв`язку) від відповідача-1 надійшли заперечення на відповідь на відзив та відповідь на доповнення до відзиву.

06.12.2021 через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшли заперечення на відповідь на відзив та відповідь на доповнення до відзиву (направлені засобами електронного та поштового зв`язку).

06.12.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшов супровідний лист про долучення доказів з доданими до нього додатками, а саме: клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів та відшкодування витрат на послуги експерта; письмові пояснення з доданими до них додатками; клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу з доданими до нього додатками; заперечення проти витрат на професійну правничу допомогу, заявлених відповідачами разом з доказами направлення документів іншим учасникам справи.

06.12.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів.

У підготовче засідання, призначене на 06.12.2021 з`явилися представники позивача, відповідача - 1 та відповідача - 2.

Суд долучив до матеріалів справи подані учасниками справи зяви по суті спору та заяви з процесуальних питань.

У підготовчому засіданні 06.12.2021 представник позивача звернувся до суду з клопотанням, відповідно до якого просив суд поновити позивачу процесуальний строк на подання доказів, а саме висновку про проведення науково-правової експертизи, та долучити їх до матеріалів справи. Клопотання позивача судом задоволено.

У підготовчому засіданні 06.12.2021 здійснювався розгляд клопотання позивача про витребування доказів. Клопотання позивача про витребування доказів судом задоволено.

Суд у підготовчому засіданні 06.12.2021 протокольною ухвалою витребував у позивача для огляду у підготовчому засіданні оригінали договорів про надання послуг №10-190/20 від 23.12.2019, №01-04/18 від 18.04.2018, №10-203/18 від 23.12.2019.

У підготовчому засіданні 06.12.2021 представником відповідача-1 заявлено клопотання про призначення експертизи.

Клопотання відповідача-1 про призначення експертизи судом залучено до матеріалів справи та передано до відділу діловодства суду для реєстрації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 продовжено строк підготовчого провадження за ініціативою суду на тридцять днів та відкладено підготовче засідання у справі на 20.12.2021 о 12:00 год.

15.12.2021 через відділ діловодства суду відповідача-1 надійшов супровідний лист з документами на виконання ухвали суду 06.12.2021.

16.12.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшов супровідний лист з додатками: заперечення на клопотання відповідача-1 про призначення експертизи давності документів; клопотання про приєднання до матеріалів справи висновку науково-правової експертизи; заперечення проти приєднання до матеріалів справи документів, наданих відповідачем-2 у підготовчому судовому засіданні 06.12.2021, заперечення на клопотання представника про призначення експертизи давності документів.

20.12.2021 через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшло клопотання про приєднання доказів (направлене засобами електронний пошти).

У підготовче засідання, призначене на 20.12.2021 з`явилися представники позивача, відповідача - 1 та відповідача - 2.

Суд долучив до матеріалів справи подані учасниками справи клопотання про долучення доказів разом з доданими додатками.

У підготовочму засіданні 20.12.2021 суд здійснив огляд оригіналів договорів про надання послуг №10-190/20 від 23.12.2019, №01-04/18 від 18.04.2018, №10-203/18 від 23.12.2019, наданих представником позивача.

У підготовчому засіданні 20.12.2021 суд, після огляду оригіналів договорів про надання послуг, витребуваних у позивача, за клопотанням представника позивача повернув їх останньому з метою оформлення нотаріально засвідчених копій таких договорів.

У підготовчому засіданні 20.12.2021 судом долучено до матеріалів справи докази, подані відповідачем-1 на виконання вимог протокольної ухвали суду від 06.12.2021.

У підготовчому засіданні 20.12.2021 здійснювався розгляд клопотання відповідача-1 про призначення експертизи.

Представники позивача проти наведеного клопотання заперечували. Представник відповідача-2 клопотання підтримав та просив суд його задовольнити.

Враховуючи обставини даної справи, з метою прийняття обґрунтованого рішення у справі, суд дійшов висновку про необхідність призначення у справі експертизи.

У підготовчому засіданні 20.12.2021 суд запропонував усім учасникам справи надати питання, які, на їх думку, необхідно поставити на вирішення експерта, а також запропонував учасникам справи надати суду всі докази на підтвердження вимог і заперечень сторін.

Суд оголосив перерву у підготовчому засіданні до 17.01.2022 о 15:20 год.

17.01.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

У підготовче засідання, призначене на 17.01.2022, з`явилися представники позивача, відповідача-1 та відповідача-2.

У підготовчому засіданні 17.01.2022 представником позивача заявлено клопотання про долучення доказів, а саме оригіналів договорів про надання послуг №10-203/18 від 23.12.2019, №10-190/20 від 23.12.2019 з додатками (специфікаціями та актами про надання послуг до цих договорів).

Клопотання позивача про долучення доказів, а саме оригіналів договорів про надання послуг №10-203/18 від 23.12.2019, №10-190/20 від 23.12.2019 з додатками, залучено до матеріалів справи та передано до відділу діловодства суду для реєстрації.

Суд відзначив, що оригінал Договору №01-04/18 від 18.04.2018, який оглядався судом у підготовчому засіданні 20.12.2021 з метою вирішення питання про призначення експертизи, позивачем не був наданий.

У підготовчому засіданні 17.01.2022 суд запропонував представникам відповідача з метою забезпечення проведення експертизи давності документів подати документи, датовані з грудня 2019 року до першої половини 2021 року.

Суд оголосив перерву у підготовчому засіданні до 14.02.2022 о 11:50 год.

08.02.2022 через відділ діловодства суду від позивача на виконання протокольної ухвали суду від 17.01.2022 надійшов супровідний лист з доданими до нього оригіналами документів для проведення експертизи давності документів.

11.02.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшов супровідний лист з доданими до нього додатками друкованих матеріалів.

Підготовче засідання, призначене на 14.02.2022, не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Гумеги О.В. на лікарняному.

16.02.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи для приєднання до матеріалів справи та додаткові пояснення щодо порушення відповідачами порядку проведення електронного аукціону.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2022 призначено підготовче засідання у справі на 30.05.2022 о 15:20 год.

27.05.2022 через відділ діловодства суду (засобами електронного зв`язку) від представника позивача надійшло повідомлення на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Кива від 12.05.2022 про надання усіх наявних оригіналів документів для проведення експертизи.

27.05.2022 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та зняття фотокопій. Судом подане клопотання задоволено.

30.05.2022 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло повідомлення на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 12.05.2022 про надання усіх наявних оригіналів документів для проведення експертизи (аналогічне змісту повідомлення, поданого 27.05.2022 засобами електронного зв`язку).

30.05.2022 через відділ діловодства суду (засобами електронного зв`язку) від представника відповідача - 2 надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon".

У підготовче засідання, призначене на 30.05.2022, з`явився представник відповідача-1. Представники позивача та відповідача-2 не з`явились.

У підготовчому засіданні 30.05.2022 суд розглянув та відхилив заяву представника відповідача-2 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Суд долучив до матеріалів справи поданий 08.02.2022 позивачем на виконання протокольної ухвали суду від 17.01.2022 супровідний лист з доданими до нього додатками, поданий 11.02.2022 позивачем супровідний лист з доданими до нього додатками друкованих матеріалів, подані 16.02.2022 позивачем документи для приєднання до матеріалів справи, повідомлення на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 12.05.2022 про надання усіх наявних оригіналів документів для проведення експертизи, яке подано 27.05.2022 та 30.05.2022 засобами електронного та поштового зв`язку відповідно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2022 призначено технічну експертизу документів, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, провадження у справі № 910/14055/21 зупинено на час проведення експертизи.

28.07.2022 матеріали справи № 910/14055/21 направлено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз для проведення технічної експертизи документів у справі № 910/14055/21.

11.08.2022 через відділ діловодства суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов супровідний лист № 5294/6861-4-22/34 від 10.08.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2022 поновлено провадження у справі № 910/14055/21, призначено підготовче засідання у справі на 26.09.2022 о 10:40 год та зобов`язано учасників справи надати докази на виконання клопотання експерта про надання додаткових матеріалів.

У підготовче засідання, призначене на 26.09.2022 з`явилися представники відповідача-1 та відповідача-2.

У підготовчому засіданні 26.09.2022 суд розглянув і задовольнив подане експертом клопотання про надання додаткових матеріалів.

У підготовчому засіданні 26.09.2022 суд розглянув і задовольнив клопотання експерта про погодження проведення експертизи у строк понад 90 днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2022 призначено провести технічну експертизу документів, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2022; дозволено проведення експертизи у строк понад 90 днів; провадження у справі № 910/14055/21 зупинено на час проведення експертизи призначеної ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2022.

28.10.2022 матеріали справи № 910/14055/21 направлено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз для проведення технічної експертизи документів у справі № 910/14055/21.

07.11.2022 через відділ діловодства суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов супровідний лист № 8094/20822/22-34-34 від 28.10.2022, яким повідомлено, що оплата за проведення експертизи не надходила.

18.11.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення щодо оплати експертизи. У зазначених поясненнях позивач повідомив про об`єктивну неможливість позивача сплатити вартість призначеної судом експертизи згідно рахунку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №1643 від 09.08.2022 у розмірі 82 681,26 грн. Зокрема, позивач зазначив, що саме за клопотанням відповідача-1 було призначено експертизу, тому суд може зобов`язати такого останнього оплатити вартість виставленого Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз рахунку.

28.11.2022 через відділ діловодства суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов супровідний лист № 8862/10984-4-22/34 від 21.11.2022, яким повідомлено, що надані, згідно супровідного листа №910/14055/21/4543/2022 від 24.10.2022, матеріали справи №910/14055/21 в п`яти томах разом з диском та додатком до справи, залишені в КНДІСЕ до надходження від платника оплати вартості проведення призначеної експертизи.

14.04.2023 через відділ діловодства суду Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз повернуто матеріали справи №910/14055/21 без проведення експертизи, у зв`язку з тим, що оплата за проведення судової експертизи до Інституту не надійшла, відтак ухвала Господарського суду міста Києва від 30.05.2022 залишена без виконання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2023 поновлено провадження у справі № 910/14055/21, призначено підготовче засідання на 15.05.2023 о 11:00 год.

У підготовчому засіданні 15.05.2023 оголошена перерва до 22.05.2023 о 14.00.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2023 призначено провести технічну експертизу документів, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2022 з урахуванням ухвали Господарського суду міста Києва від 26.09.2022; зобов`язано відповідача-1 попередньо (авансом) оплатити витрати, пов`язані з проведенням експертизи; провадження у справі № 910/14055/21 зупинено на час проведення експертизи призначеної ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2022.

08.06.2023 матеріали справи № 910/14055/21 направлено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз для проведення технічної експертизи документів у справі № 910/14055/21.

05.07.2023 через відділ діловодства суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов супровідний лист № 8901/9386-4-23/34 від 28.06.2023, яким повідомлено, що надані, згідно супровідного листа №910/14055/21/3517/2023 від 07.06.2023, матеріали справи №910/14055/21 в шести томах разом з диском та додатком до справи, залишені в КНДІСЕ до надходження від платника оплати вартості проведення призначеної експертизи.

29.08.2023 через відділ діловодства суду Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз повернуто матеріали справи №910/14055/21 без проведення експертизи, у зв`язку з тим, що оплата за проведення судової експертизи до Інституту не надійшла, відтак ухвала Господарського суду міста Києва від 30.05.2022 залишена без виконання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2023 поновлено провадження у справі №910/14055/21 та призначено підготовче засідання у справі на 11.09.2023 о 14:40 год.

11.09.2023 через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшла заява, відповідно до якої відповідач-1 наполягав на проведенні технічної експертизи документів та гарантував здійснення оплати проведення технічної експертизи в найкоротші терміни.

У підготовче засідання, призначене на 11.09.2023, з`явилися представники позивача та відповідача-1.

Представник відповідача-2 у підготовче засідання, призначене на 11.09.2023, не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце цього засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи.

У підготовчому засіданні, призначеному на 11.09.2023, здійснювався розгляд заяви відповідача-1, поданої 11.09.2023 через відділ діловодства суду, про проведення технічної експертизи документів.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про відхилення заяви про проведення технічної експертизи документів.

У підготовчому засіданні, призначеному на 11.09.2023, здійснювався розгляд усного клопотання позивача про відкладення підготовчого засідання у зв`язку з необхідністю подання додаткових доказів.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про відхилення клопотання позивача про відкладення підготовчого засідання.

У підготовчому засіданні, призначеному на 11.09.2023, суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 02.10.2023 о 14:30 год.

15.09.2023 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з перебуванням представника позивача у відрядженні.

У судове засідання, призначене на 02.10.2023, з`явився представник відповідача-1.

Представники позивача та відповідача-2 у судове засідання, призначене на 02.10.2023, не з`явились. Відповідач-2 про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце цього засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи. Позивач повідомив суд про поважність причин неявки у судове засідання, враховуючи подане представником позивача 15.09.2023 через відділ діловодства суду клопотання.

Судом враховано, що ухвалою суду від 11.09.2023 явка учасників справи у судове засідання, призначене на 02.10.2023, визнана не обов`язковою.

У судовому засіданні 02.10.2023 судом оголошено перерву до 23.10.2023 о 15:40 год.

У судове засідання, призначене на 23.10.2023, з`явилися представники позивача та відповідача-1.

Представник відповідача-2 у судове засідання 23.10.2023, не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце цього засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

У судовому засіданні 23.10.2023 судом здійснювався розгляд справи по суті, під час якого судом було заслухано вступне слово представників позивача та відповідача-1.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в редакції позовної заяви (уточненої) № 21/09/13 від 13.09.2021.

Представник відповідача-1 заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Представник відповідача-1 зазначив, що докази на підтвердження понесених відповідачем-1 судових витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

З дозволу суду учасники обмінялись репліками, ставили запитання один одному.

У судовому засіданні 23.10.2023 здійснювалось з`ясування обставин справи та дослідження доказів.

У судовому засіданні 23.10.2023 здійснювались судові дебати, у яких представники позивача та відповідача-1 виступили з промовою (заключним словом).

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 23.10.2023 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

З`ясувавши обставини справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими учасники справи обґрунтовували обставини справи, суд

УСТАНОВИВ:

Позивач (ГО "За наше майбутнє") звернувся з позовними вимогами до відповідача-1 (ДУ "Всеукраїнський молодіжний центр"), відповідача-2 (ІСАР Єднання):

- визнати недійсним і скасувати рішення ДУ "Всеукраїнський молодіжний центр", оформлене Наказом від 19.07.2021 № 64-Д про відмову у затвердженні протоколу про результати електронного аукціону № LLЕ001-UА-20210616-16933 (далі - вимога-1);

- зобов`язати ДУ "Всеукраїнський молодіжний центр" затвердити протокол про результати електронного аукціону № LLЕ001-UА-20210616-16933 від 06.07.2021 (далі - вимога-2);

- визнати недійсним та скасувати затверджений 19.07.2021 ДУ "Всеукраїнський молодіжний центр" протокол про результати електронного аукціону № LLE001-UA-20210616-16933 (далі - вимога-3);

- визнати недійсним договір №3 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, укладений 16.08.2021 між ДУ "Всеукраїнський молодіжний центр" та ІСАР Єднання (далі - вимога-4).

Стислий виклад позиції позивача.

Позивач зазначив, що він став переможцем електронного аукціону з оренди нежитлового приміщення об`єкта соціально-культурного призначення, площею 270,0 кв.м, що розміщене на ІІ поверсі будівлі 17 по вул. Експланадна в місті Києві.

Однак, організатор аукціону (ДУ "Всеукраїнський молодіжний центр", відповідач-1) незаконно видав наказ від 19.07.2021 № 64-Д, яким відмовив у затвердженні протоколу про результати електронного аукціону № LLЕ001-UА-20210616-16933, переможцем аукціону було визначено іншого учасника аукціону - Громадську організацію "Ініціативний центр сприяння активності та розвитку громадського почину "Єднання" (далі - ІСАР Єднання, відповідач-2), затверджено відповідний протокол про результати електронного аукціону № LLE001-UA-20210616-16933 від 19.07.2021 та укладено з ІСАР Єднання Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №3 від 16.08.2021.

Позивач зазначив, що надав відповідачу-1 усі необхідні документи для участі в аукціоні, у тому числі на підтвердження досвіду роботи у соціально-культурній сфері протягом останніх трьох років.

Позивач зазначив, що оскільки інший учасник аукціону (відповідач-2) мав менш вигідні умови для укладення договору оренди, ніж позивач (цінова пропозиція відповідача-2 склала 45 000,00 грн, що на 100 грн менше від цінової пропозиції позивача), то у випадку укладення договору оренди з відповідачем-2 на 5 років держава недоотримає 6 000,00 грн доходу. Отже, на думку позивача, уклавши договір з іншим учасником аукціону з меншою ціновою пропозицію, відповідач-1 порушує майнові інтереси держави, сприяє нераціональному використанню державного майна та свідомо позбавляє можливості державу отримувати більший дохід.

Позивач зазначив, що відповідачем-2 для участі в аукціоні на підтвердження досвіду роботи у соціально-культурній за останні 3 роки надано документи англійською мовою без належного нотаріально засвідченого перекладу, однак відповідачем-1 розглянуто такі документи та допущено відповідача-2 до участі в аукціоні.

Позивач також стверджує, що відповідач-1 порушив пункти 26, 55 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

від 3 червня 2020 № 483 (далі - Порядок), оскільки в оголошенні про проведення аукціону не зазначено залишкової балансової та первісної балансової вартості об`єкта, типу об`єкта оренди, інформації про технічний стан такого об`єкта, інформації про порядок участі орендаря у компенсації балансоутримувачу витрат на оплату комунальних послуг.

Окремо позивач зазначив, що відповідно до додаткових умов оренди, викладених в оголошенні про проведення аукціону, орендар зобов`язаний здійснити поточний та або капітальний ремонт об`єкта оренди на суму 1,0 млн. грн протягом перших 6 місяців оренди. Оскільки, на думку позивача, між відповідачами існують певні домовленості з ознаками корупційного правопорушення, означене дає підстави вважати, що вищевказаний ремонт на суму 1 000 000 грн відповідачем-2 не буде виконано, а отже держава недоотримає поліпшень належного їй приміщення на суму 1 мільйон гривень.

Крім того, оспорюваний Наказ від 19.07.2021 № 64-Д видано виконуючим обов`язки директора - Бондаренко Євгеном, якого наразі звільнено (наказ Міністерства молоді та спорту України від 28.07.2021 № 306-к/тр - а.с. 105 т. 1), що, на думку позивача, свідчить про намагання посадових осіб відповідача-1 уникнути відповідальності за незаконне позбавлення переможця (позивача) права орендувати приміщення.

Позивач вважає, що рішення про відмову в затвердженні протоколу аукціону від 06.07.2021, затвердження відповідного протоколу з відповідачем-2 та укладення договору оренди є незаконними, прийнятими безпідставно та всупереч нормам законодавства про оренду державного та комунального майна, натомість позивачем підтверджено відповідними документами наявність досвіду роботи у соціально-культурній сфері протягом останніх трьох років.

Стислий виклад заперечень відповідача 1.

Відповідач-1 заперечив позовні вимоги повністю з огляду на таке.

Позивачем не додано до заяви на участь у аукціоні документів, передбачених умовами оренди майна, опублікованими в оголошенні про проведення відповідного аукціону, а саме копій договорів на підтвердження наявності досвіду роботи у соціально-культурній сфері протягом останніх трьох років для досягнення цілей молодіжної політики, зокрема через задоволення соціальних культурних, суспільних інтересів, пов`язаних із розвитком громадянського суспільства.

Відповідач-1 зазначив, що виявивши невідповідність документів позивача встановленим вимогам, перевіривши документи відповідача-2, який надав цінову пропозицію на 100 грн менше, встановивши відповідність документів відповідача-2 встановленим вимогам, ним визначено переможцем саме відповідача-2, тоді як у випадку завершення аукціону без визначення переможця відповідач-1 зазнав би ще більших втрат, ніж ті, про які зазначає позивач.

Щодо надання відповідачем-2 документів англійською мовою, відповідач-1 зазначив, що надані документи були перевірені уповноваженою особою, яка займалась проведенням аукціону, у подальшому нотаріально завірені копії документів були передані відповідачу-1.

Щодо тверджень позивача про порушення відповідачем-1 чинного законодавства відповідач-1 зазначив, що позивач не обгрунтовує, в чому саме полягає порушення відповідача-1 з конкретним посиланням на докази, позивач не заявляє позовну вимогу про скасування аукціону, а просить суд шляхом захисту нібито порушених прав позивача визнати його переможцем, вказуючи при цьому на порушення проведення аукціону в цілому.

Відповідач-1 також вважає необгрунтованими та не підтвердженими жодними доказами твердження позивача про намагання посадових осіб відповідача-1 (через звільнення виконуючого обов`язки директора) уникнути відповідальності за незаконне позбавлення переможця права орендувати приміщення та про існування домовленостей корупційного правопорушення.

Стислий виклад заперечень відповідача 2.

Відповідач-2 заперечив позовні вимоги повністю з огляду на таке.

На підтвердження досвіду роботи ІСАР Єднання у соціально-культурній сфері для досягнення цілей молодіжної політики, зокрема через задоволення соціальних, культурних, суспільних інтересів, пов`язаних із розвитком громадянського суспільства протягом останніх років відповідачем-2 було надано копії договорів з USAID, The Charles Stewart Mott, Foundation, European Union англійською мовою.

На вимогу відповідача-1, відповідач-2 надав засвідчений переклад договорів з USAID, The Charles Stewart Mott, Foundation, European Union (а.с. 77 - 151 т. 2), відповідно відповідач-1 мав можливість оцінити документи відповідача-2 та вирішити питання відповідності його за встановленими критеріями оцінки.

Стосовно доводів позивача щодо існування між відповідачами певних домовленостей з ознаками корупційного правопорушення та припущень позивача, що відповідач-2 не виконає умови аукціону та договору оренди про проведення поточного та капітального ремонту на суму 1 млн. грн, а отже держава недоотримає поліпшень належного їй приміщення на суму 1 млн. грн, то, на думку відповідача-2, такі висновки є вільними міркуваннями позивача та не мають обґрунтованого підтвердження.

Відповідач-2 зазначив, що з метою виконання взятих на себе зобов`язань за Договором № 3 від 16.08.2021 щодо здійснення поточного та (або) капітального ремонту об`єкту оренди, відповідачем-2 укладено ряд договорів, предметом яких є постачання будівельних матеріалів та будівельні роботи за адресою об`єкта оренди - м. Київ, вул. Еспланадна, 17, а саме:

- Договір підряду на проведення будівельних робіт на об`єкті (поточний ремонт) за адресою: м. Київ, вул. Еспланадна, 17 №25/08 від 25.08.2021, укладений відповідачем-2 з ПП "Імпульсбуд", за яким перераховано передплату за підрядні будівельні роботи у загальній сумі 440 000,00 грн;

- Договір з ФОП Клочок Станіслав Володимирович на постачання будівельних матеріалів на об`єкт оренди - кабель коаксильний L-4.5CHWS у кількості 45 метрів та сплачено грошові кошти у розмірі 4 329,00 грн;

- Договір з ФОП Масюк Павло Феодосійович на постачання обладнання, за яким сплачено грошові кошти у розмірі 319 500,00 грн;

- Договір з ТОВ "Спутнік-Крим" №57-М на виконання підрядних робіт від 01.10.2021, предметом якого є встановлення автоматичної системи пожежної сигналізації захисту та пожежогасіння за адресою: м. Київ, вул. Еспаладна, 17, вартість (ціна) яких складає 135 539,90 грн (а.с. 159 - 199 т. 2).

Виклад обставин, встановлених судом.

16.06.2021 Державною установою "Всеукраїнський молодіжний центр" (далі - організатор аукціону, відповідач-1) розміщено оголошення про проведення електронного аукціону з оренди державного та комунального майна № LLE001-UA-20210616-16933 (https://auction.e-tender.ua/#/tenderDetailes/ea651bd97adl496cb7ee0edfc3ba3dde) (а.с. 116-117 т. 3), яке містило, зокрема, наступні умови:

назва аукціону: оренда нежитлового приміщення об`єкта соціально-культурного призначення;

опис аукціону: оренда нежитлового приміщення об`єкта соціально-культурного призначення, площею 270,0 кв. м, що розміщене на IІ поверсі будівлі № 17 по вул. Еспланадна в місті Києві, на підставі п. 29 "Порядку передачі в оренду державного та комунального майна". Цільове призначення: Громадські об`єднання та благодійні організації у соціально-культурній сфері для досягнення цілей молодіжної політики, зокрема через задоволення соціальних, культурних, суспільних інтересів, пов`язаних із розвитком громадянського суспільства;

розмір реєстраційного внеску: 600,00 грн;

розмір гарантійного внеску: 30 645,00 грн;

стартова орендна плата: 18 937,90 грн. (включаючи ПДВ);

мінімальний крок аукціону: 189,38 грн;

період прийому пропозицій; з 18.06.2021 18:00 по 05.07.2021 20:00;

період аукціону: 06.07.2021 11:35;

тривалість оренди: 5 років;

опис обмежень цільового призначення об`єкта (за наявності): громадські об`єднання та благодійні організації у соціально-культурній сфері для досягнення цілей молодіжної політики, зокрема через задоволення соціальних, культурних, суспільних інтересів, пов`язаних із розвитком громадянського суспільства;

додаткові умови оренди майна:

1) орендар зобов`язаний здійснити поточний та (або) капітальний ремонт на суму 1,0 млн. грн протягом перших 6 місяців оренди;

2) досвід роботи орендаря у соціально-культурній сфері протягом останніх трьох років, оскільки об`єктом оренди є майно закладу соціально-культурного призначення. Підтвердження орендарем такого досвіду шляхом подання копій договорів, які свідчать про надання орендарем відповідних послуг протягом останніх трьох років;

3) використання об`єкта оренди, що є майном закладів соціально-культурного призначення, для досягнення цілей молодіжної політики, зокрема через задоволення соціальних, культурних, суспільних інтересів, пов`язаних із розвитком громадянського суспільства.

Учасниками електронного аукціону виступили: ГО "За наше майбутнє" (позивач); ІСАР Єднання (відповідач-2).

06.07.2023 відбувся електронний аукціон № LLE001-UA-20210616-16933.

Найбільшу за величиною цінову пропозицію через електронний майданчик ТОВ "Українська біржа" було надано ГО "За наше майбутнє" (позивач), що підтверджується листом ТОВ "Українська біржа" № 111/01/21 від 09.07.2021, протоколом електронного аукціону № LLE001-UA-20210616-16933, сформованим 06.07.2021 (а.с. 39 - 40, 43 - 45 т. 1).

09.07.2021 позивач звернувся до відповідача-1 з листом про укладення з ним договору оренди, як з переможцем аукціону (а.с. 36 - 37 т. 1).

09.07.2021 ТОВ "Українська біржа" направило на адресу відповідача-1 лист № 111/01/21 від 09.07.2021 з інформацією про переможця аукціону - ГО "За наше майбутнє" та надало документи ГО "За наше майбутнє" для укладення договору оренди (а.с. 39 - 40 т. 1).

19.07.2021 відповідачем-1 видано Наказ № 64-Д "Про відмову у затвердженні протоколу про результати аукціону № LLE001-UA-20210616-16933" (далі - Наказ від 19.07.2021 № 64-Д), яким відмовлено у затвердженні протоколу про результати аукціону № LLE001-UA-20210616-16933, сформованого 06.07.2021 оператором електронного майданчика ТОВ "Українська біржа", у зв`язку з неподанням до заяви позивача на участь у аукціоні документів, передбачених умовами оренди майна, опублікованими в оголошенні про проведення відповідного аукціону, а саме копій договорів на підтвердження наявності досвіду роботи у соціально-культурній сфері протягом останніх трьох років для досягнення цілей молодіжної політики, зокрема через задоволення соціальних, культурних, суспільних інтересів, пов`язаних із розвитком громадянського суспільства (а.с. 41 т. 1).

19.07.2021 переможцем аукціону визначено іншого учасника аукціону - ІСАР Єднання (відповідач-2), що підтверджується протоколом про результати електронного аукціону № LLE001-UA-20210616-16933 від 19.07.2021, затвердженим відповідачем-1 (а.с. 46 - 48 т. 1).

16.08.2021 між відповідачем-1 та відповідачем-2 укладено Договір № 3 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - Договір № 3 від 16.08.2021) (а.с. 114 - 129 т. 1).

16.08.2021 між відповідачем-1 та відповідачем-2 укладено Акт приймання-передачі нерухомого майна, що належить до державної власності, згідно якого на виконання Договору № 3 від 16.08.2021 відповідач-1 (балансоутримувач) передав, а відповідач-2 (орендар) прийняв в строкове платне користування нерухоме майно, що належить до комунальної власності, а саме: нежитлове приміщення об`єкта соціально-культурного призначення на 2 поверсі громадського будинку (адміністративної будівлі), загальною та корисною площею 270,0 кв, місцезнаходження - м. Київ, вул. Еспланадна, буд. 17 (далі - об`єкт оренди) (а.с. 130-131 т. 1).

Джерела права й акти їх застосування.

Правові, економічні та організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду, зокрема майна, що перебуває в державній та комунальній власності, регулює Закон України "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон про оренду).

Приписами п. 2, 4, 10 ч. 1 ст. 1 Закону про оренду (тут і далі - в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) визначено: аукціон - спосіб передачі в оренду державного та комунального майна особі, яка запропонувала найбільшу орендну плату, що проводиться в електронній формі; електронна торгова система (ЕТС) - дворівнева інформаційно-телекомунікаційна система, що включає центральну базу даних та електронні майданчики, які взаємодіють з центральною базою даних через інтерфейс програмування додатків такої центральної бази даних. ЕТС забезпечує можливість створення, розміщення, оприлюднення та обміну інформацією і документами в електронному вигляді, необхідними для проведення аукціону в електронній формі; оренда - речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 13 Закону про оренду встановлено, зокрема:

1. Об`єкти державної та комунальної власності передаються в оренду за результатами проведення аукціону виключно в ЕТС (електронна торгова система - п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону про оренду), у тому числі аукціону, предметом якого є право на продовження договору оренди об`єкта згідно із статтею 18 цього Закону.

2. Аукціон розпочинається за наявності не менше двох заяв на участь та вважається таким, що відбувся, у разі здійснення щонайменше одного кроку аукціону будь-яким учасником аукціону, якщо інше не передбачено Порядком передачі майна в оренду.

3. Для участі в аукціоні потенційний орендар подає в ЕТС заяву на участь в аукціоні, вимоги до якої встановлюються адміністратором ЕТС, в електронній формі. До заяви додаються:

3) для потенційних орендарів - юридичних осіб:

витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань України - для юридичних осіб - резидентів;

інформація про кінцевого бенефіціарного власника. Якщо особа не має кінцевого бенефіціарного власника, зазначається інформація про відсутність кінцевого бенефіціарного власника і причина його відсутності;

4) документ, що підтверджує сплату реєстраційного внеску, а також документ, що підтверджує сплату гарантійного внеску на рахунок оператора електронного майданчика.

4. Орендодавець не має права вимагати від потенційного орендаря інші документи і відомості, ніж передбачені частиною третьою цієї статті та умовами оренди майна, опублікованими в оголошенні про проведення відповідного аукціону.

8. Протокол про результати аукціону формується та оприлюднюється ЕТС автоматично в день завершення аукціону в електронній формі, у тому числі у випадку, передбаченому частиною п`ятою цієї статті.

У разі відмови переможця аукціону або орендодавця від підписання (затвердження) протоколу аукціону або від укладення договору оренди, що підтверджується відповідним актом, ЕТС автоматично формує та оприлюднює новий протокол аукціону з визначенням переможцем електронного аукціону учасника з наступною за величиною ціновою пропозицією.

Переможець аукціону, який відмовився від підписання протоколу аукціону або договору оренди, до участі в повторному аукціоні на право оренди того самого об`єкта не допускається.

9. Орендодавець не затверджує протокол аукціону, не укладає договір оренди за результатами аукціону з потенційним орендарем, який:

не відповідає вимогам статті 4 цього Закону;

не подав документи або відомості, обов`язкове подання яких передбачено цим Законом;

подав неправдиві відомості про себе;

відмовився від підписання протоколу аукціону або договору оренди за результатами аукціону на право оренди того самого об`єкта.

Не можуть бути підставою для прийняття рішення про відмову у затвердженні протоколу аукціону та подальшому укладенні договору оренди формальні (несуттєві) помилки в оформленні заяви або в документах та інформації, що подаються разом із такою заявою, які не впливають на зміст заяви, документів та інформації, зокрема технічні помилки та описки.

Рішення орендодавця про відмову у затвердженні протоколу аукціону або про відмову від укладення договору оренди має містити вичерпний перелік підстав для його прийняття і приймається після закінчення електронного аукціону на підставі перевірки орендодавцем заяви на участь переможця аукціону і доданих до неї документів та інформації.

Механізм передачі в оренду державного та комунального майна, включаючи особливості передачі його в оренду відповідно до положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначає Порядок передачі в оренду державного та комунального майна, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 2020 № 483 (далі - Порядок).

Пунктом 26 Порядку (тут і далі - в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) визначено перелік відомостей, які містить інформація про потенційний об`єкт оренди.

Згідно з п. 29 Порядку не можуть бути використані за будь-яким цільовим призначенням, зокрема, об`єкти соціально-культурного призначення (майно закладів культури, фізичної культури і спорту).

Абз. 1, 4 пункту 54 Порядку встановлено, що додаткові умови оренди майна розробляються орендодавцем на підставі пропозицій балансоутримувача, уповноваженого органу управління або з власної ініціативи орендодавця. Можуть бути визначені такі додаткові умови оренди майна:

обмеження щодо використання майна для розміщення об`єктів, перелік яких визначений в додатку 3 у кількості не більш як п`ять груп з відповідного переліку;

більш тривалий строк оренди, ніж передбачено пунктом 53 Порядку;

виконання певних видів ремонтних робіт (поточного та/або капітального ремонту), реконструкції або реставрації об`єкта оренди в певній сумі протягом певного строку чи виконання інших інвестиційних зобов`язань у межах, передбачених законодавством;

вимоги щодо наявності досвіду роботи особи у відповідній сфері, якщо об`єктом оренди є майно закладів освіти, охорони здоров`я, соціально-культурного призначення (закладів культури, фізичної культури і спорту) та додаткові документи, які повинен подати потенційний орендар на підтвердження наявності такого досвіду, передбачені цим пунктом Порядку;

вимоги щодо особливостей використання об`єкта оренди, що є майном закладів освіти, охорони здоров`я, соціально-культурного призначення (закладів культури, фізичної культури і спорту);

інші умови, передбачені законодавством або рішенням представницького органу місцевого самоврядування (у такому разі в оголошенні зазначається посилання на відповідні нормативно-правові акти або рішення, згідно з якими визначені такі додаткові умови).

Позиція суду.

Дослідженню та оцінці у даній справі підлягає правомірність/неправомірність проведення спірного аукціону та дотримання/недотримання під час аукціону вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна", зокрема, дотримання організатором аукціону (відповідачем-1) принципів об`єктивної та неупередженої оцінки поданих учасниками аукціону документів і відомостей, які передбачені ч. 3 ст. 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та умовами оренди майна, опублікованими в оголошенні про проведення аукціону.

Судом встановлено, що оголошення про проведення електронного аукціону з оренди державного та комунального майна № LLE001-UA-20210616-16933 (далі - Оголошення) містило:

"опис аукціону", в якому вказано: "оренда нежитлового приміщення об`єкта соціально-культурного призначення, площею 270,0 кв. м, що розміщене на IІ поверсі будівлі № 17 по вул. Еспланадна в місті Києві, на підставі п. 29 "Порядку передачі в оренду державного та комунального майна". Цільове призначення: Громадські об`єднання та благодійні організації у соціально-культурній сфері для досягнення цілей молодіжної політики, зокрема через задоволення соціальних, культурних, суспільних інтересів, пов`язаних із розвитком громадянського суспільства";

"опис обмежень цільового призначення об`єкта (за наявності)", в якому вказано: "громадські об`єднання та благодійні організації у соціально-культурній сфері для досягнення цілей молодіжної політики, зокрема через задоволення соціальних, культурних, суспільних інтересів, пов`язаних із розвитком громадянського суспільства";

"додаткові умови оренди майна", якими визначено:

Судом встановлено, що позивач надав відповідачу-1 заяву на участь в аукціоні разом з такими документами (а.с. 13 - 35 т. 1):

- витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ГО "За наше майбутнє" станом на 01.07.2021,

- лист вих. № 01/3-21 від 01.07.2021 з інформацією про кінцевого бенефіціарного власника; документ, що підтверджує сплату реєстраційного внеску у розмірі 600 грн 00 коп.;

- документ, що підтверджує сплату гарантійного внеску на рахунок оператора електронного майданчика у розмірі 30 645 грн 00 коп.;

- Меморандум про розвиток співробітництва в області спорту і фізичної культури між ГО "За наше майбутнє" і Федерацією легкої атлетики України від 08.11.2016;

- лист вих. № 02/3-21 від 01.07.2021 року про чинність вищевказаного меморандуму про співпрацю;

- договір №10-190/20 про надання послуг від 23.12.2019;

- договір №01-04/18 про надання послуг від 18.04.2018;

- договір №10-203/18 про надання послуг від 23.12.2019.

Суд дійшов висновку, що для розгляду справі по суті необхідно дослідити виконання позивачем додаткових умов оренди майна, а саме: чи підтверджують подані позивачем документи, зокрема договори, досвід роботи позивача у соціально-культурній сфері протягом останніх трьох років.

Проаналізувавши Договір № 01-04/18 від 18.04.2018, суд встановив таке.

1. Договір № 01-04/18 від 18.04.2018, наданий позивачем відповідачу-1 для участі в аукціоні, не містив Специфікації послуг, що є Додатком № 1 до цього договору (п. 1.2 Договору), в якій визначаються найменування, кількість, ціна, загальна вартість послуг, яка є невід`ємною частиною цього договору (п. 12.4 Договору).

Судом враховано висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 05.08.2021 у справі № 910/1520/20, що саме лише укладення договору та надання його учасником не підтверджує відповідного досвіду виконання аналогічного договору.

Крім того, сам по собі договір не свідчить про його виконання, адже за певних обставин після його укладення він може бути не виконаний або виконаний неналежним чином, або розірваний сторонами тощо. Жодних документів, які б свідчили про виконання Договору № 01-04/18 від 18.04.2018, позивач відповідачу-1 не подав.

2. Договір № 01-04/18 від 18.04.2018 був підписаний зі сторони ГО "За наше майбутнє" головою правління Петровим Антоном Михайловичем та зі сторони ТОВ "Еліт Груп" директором Бекою Олегом Олеговичем, однак згідно витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - витяг з ЄДР), станом на 18.04.2018 керівником ТОВ "Еліт Друк" (код ЄДРПОУ 41899852) був ОСОБА_1 , а не ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 став директором лише з 19.02.2020).

Як зазначено у Договорі № 01-04/18 від 18.04.2018, при його укладенні Бека Олег Олегович виступає в якості директора (а не представника) і діє на підставі Статуту (а не довіреності), а тому твердження позивача про те, що Беку О.О. уповноважено ТОВ "Еліт Друк" на підписання наведеного договору на підставі довіреності (а.с. 15 т. 3), суд відхиляє як безпідставні.

3. Назва ТОВ "Еліт Груп" у Договорі № 01-04/18 від 18.04.2018 не відповідала дійсності, адже ТОВ "Еліт Груп" 18.04.2018 згідно витягу з ЄДР мало назву ТОВ "Еліт Друк". Фактично наведений договір містить дві різні назви підприємства, у вступній частині договору зазначено ТОВ "Еліт Груп", а у реквізитах - ТОВ "Еліт Друк".

Суд критично оцінює твердження позивача про те, що дана обставина є несуттєвою помилкою.

Суд звертає увагу, що у наданій позивачем довідці ТОВ "Еліт Груп" № 10/21 від 29.10.2021 (щодо помилкового вказання у вступній частині Договору № 01-04/18 назви товариства з обмеженою відповідальністю як "Еліт Груп") (а.с. 16 т. 3), зазначено іншу дату укладення цього договору - 18.04.2021. У такий час ОСОБА_2 вже був директором ТОВ "Еліт Друк".

4. Адреса ТОВ "Еліт Груп" ("Еліт Друк") у Договорі № 01-04/18 від 18.04.2018 не відповідала дійсності, тому що згідно витягу з ЄДР станом на 18.04.2018 товариство було зареєстроване за адресою: 02154, місто Київ, вулиця Ентузіастів, будинок 5/1, квартира 151, тоді як у Договорі № 01-14/18 від 18.04.2018 зазначено: 02154, м.Київ, вул. Русанівський бульвар 12, оф.1. Адреса: місто Київ, вулиця Ентузіастів, будинок 5/1, оф. 151 була зазначена у реквізитах цього договору щодо ГО "За наше майбутнє".

5. У реквізитах сторін Договору №01-14/18 від 18.04.2018 зазначені банківські рахунки за стандартом ІBAN, тоді як перехід усіх банків України на зазначений стандарт був здійснений з 05.08.2019 на виконання вимог постанови Національного банку України від 28.12.2018 № 162 "Про запровадження міжнародного номера банківського рахунку (IBAN) в Україні".

IBAN (International Bank Account Number) - міжнародний номер банківського рахунку. Кожна держава самостійно встановлює структуру номера рахунку IBAN згідно з вимогами стандарту ISO 13616. Для України IBAN складається із 29 літерно - цифрових символів: коду країни, контрольного розряду, коду банка та номера рахунку.

Твердження позивача про те, що зазначення у Договорі № 01-14/18 від 18.04.2018 банківських рахунків за стандартом ІBAN є внутрішньо договірними домовленостями сторін суд оцінює критично.

Так, згідно п. 1 наведеної постанови Національного банку України від 28.12.2018 № 162, банки України з 05 серпня 2019 року формують номер банківського рахунку відповідно до Національного стандарту України "Фінансові операції. Правила формування міжнародного номера банківського рахунку (IBAN) в Україні. (IBAN Registry:2009, NEQ) ДСТУ-Н 7167:2010", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11 жовтня 2010 року № 454. Додатково суд звертає увагу, що у Договорі оренди приміщення від 25.07.2019 (а.с. 6-8 т. 5), який позивачем укладено, як і спірний Договір №01-14/18, до переходу в Україні на стандарт IBAN, банківський рахунок позивача зазначено без IBAN. Зазначення у 2018 році у Договорі №01-14/18 банківських рахунків за стандартом ІBAN (перехід на який було здійснено лише з 05.08.2019) може свідчити про виготовлення такого договору після 05.08.2019.

Проаналізувавши Договори №10-190/20 від 23.12.2019, №10-203/18 від 23.12.2019, суд встановив таке.

1. Договори №10-190/20 від 23.12.2019, №10-203/18 від 23.12.2019, надані позивачем відповідачу-1 для участі в аукціоні, не містили Специфікації послуг, що є Додатком № 1 до цих договорів (п. 1.2), в якій визначаються найменування, кількість, ціна, загальна вартість послуг, яка є невід`ємною частиною цих договорів (п. 11.4, 12.1). Специфікації до наведених договорів були надані позивачем лише під час судового розгляду справи (а.с. 246, 251 т. 4).

2. Договори №10-190/20 від 23.12.2019, №10-203/18 від 23.12.2019 підписані з боку Громадської організації "За наше майбутнє" директором Петровим Антоном Михайловичем, який діяв на підставі Статуту, з боку Громадської спілки "Легка атлетика України" - Генеральним секретарем Медведем Михайлом Васильовичем, який діяв на підставі Статуту та довіреності № 01/2018 від 03.12.2018.

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Громадської спілки "Легка атлетика України" (а.с. 36-42 т. 2) вбачається, що керівником цієї юридичної особи станом на 23.12.2019 (дату укладення Договорів №10-190/20 від 23.12.2019, №10-203/18 від 23.12.2019) був Гоцул Ігор Євгенійович (керівник з 08.11.2012), до переліку осіб, які можуть вчиняти дії від імені цієї юридичної особи, в тому числі підписувати договори, входили ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Тобто, ОСОБА_7 , який був генеральним секретарем ГС "Легка атлетика України", не входив до переліку осіб, які мали право підпису від імені юридичної особи ГО "Легка атлетика України" станом на 23.12.2019.

Твердження позивача, що на момент укладання наведених договорів ОСОБА_7 був уповноважений підписувати договори від імені ГС "Легка атлетика України" на підставі довіреності від 13.02.2017 (а.с. 18 т. 3), суд відхиляє як безпідставні, оскільки така довіреність видана Першим віце-президентом Федерації легкої атлетики України Рудюком В.П., який уповноважив Генерального секретаря Федерації легкої атлетики України Медведя М.В. діяти від імені Федерації легкої атлетики України, тоді як наведені договори підписувались позивачем з ГС "Легка атлетика України", а не з Федерацією легкої атлетики. Крім того, у преамбулі наведених договорів зазначена інша довіреність № 01/2018 від 03.12.2018, яка не була надана позивачем. За відсутності такої довіреності, відсутні підстави стверджувати, що з боку ГС "Легка атлетика України" Договори №10-190/20 від 23.12.2019, №10-203/18 від 23.12.2019 підписані особою, яка була наділена повноваженнями щодо їх підписання.

Суд відзначає, що з огляду на дати укладення договорів, наданих позивачем для участі в аукціоні договорів, лише один договір - Договір №01-14/18 від 18.04.2018, міг підтвердити досвід роботи у соціально-культурній сфері протягом останніх трьох років (оголошення про проведення аукціону було розміщено 16.06.2021), тоді як інші два договори - Договір №10-190/20 від 23.12.2019 та Договір №10-203/18 від 23.12.2019, - не відповідали таким умовам, оскільки могли підтвердити досвід роботи у соціально-культурній сфері лише з 23.12.2019.

Під час розгляду справи відповідач-1 стверджував, що подані позивачем докази, а саме Договори № 01-14/18 від 18.04.2018, №10-190/20 від 23.12.2019, №10-203/18 від 23.12.2019, мають ознаки підробки.

Позивач заперечив твердження відповідача-1 щодо неналежності поданих позивачем договорів на підтвердження досвіду роботи позивача у соціально-культурній сфері протягом останніх трьох років.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 ГПК України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Оскільки для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, суд дійшов висновку про призначення у справі технічної експертизи документів.

На вирішення експерта були поставлені питання, зокрема, щодо дати виготовлення (виконання) договорів, що були подані позивачем на підтвердження досвіду роботи позивача у соціально-культурній сфері протягом останніх трьох років (ухвала Господарського суду міста Києва від 30.05.2022 - а. с. 58-64 т. 5).

Суд звертає увагу, що у підготовчому засіданні 20.12.2021 суд здійснив огляд оригіналів Договорів про надання послуг №10-190/20 від 23.12.2019, №01-04/18 від 18.04.2018, №10-203/18 від 23.12.2019, наданих для огляду позивачем, які після огляду були повернуті позивачу на його клопотання для виготовлення нотаріально засвідчених копій.

З метою проведення експертизи у справі, суд витребував у позивача оригінали вищенаведених договорів з додатками. На виконання протокольної ухвали суду, позивач в підготовчому засіданні 17.01.2022 надав оригінал Договору № 10-203/18 про надання послуг від 23.12.2019 з додатками (Специфікація та Акт про надання послуг від 23.12.2019 на суму 29 000,00 грн) та оригінал Договору № 10-190/20 про надання послуг від 23.12.2019 з додатками (Специфікація та Акт про надання послуг від 23.12.2019 на суму 50 000,00 грн) (а. с.241-251 т. 4).

Оригінал Договору № 01-04/18 від 18.04.2018, який оглядався судом у підготовчому засіданні 20.12.2021 та за клопотанням представника позивача був повернутий останньому з метою оформлення нотаріально засвідченої копії договору, позивач не надав для проведення експертного дослідження, натомість надав відповідь позивача на запит адвоката позивача, оформлену листом № 21/12-А2 від 28.12.2021 (а.с. 237 т. 4), в якому позивач стверджував, що оригінал Договору № 01-04/18 від 18.04.2018 знищено за закінченням терміну його зберігання.

Призначене судом експертне дослідження не було проведене з огляду на те, що позивач та відповідач-1 не здійснили попередньої (авансової) оплати витрат, пов`язаних з проведенням експертизи.

За змістом частин 1, 2 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін (пункти 2, 4 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Відповідно до частин 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ч. 4 ст. 74 ГПК України).

Суд наголошує, що обов`язок доказування та подання доказів приписами статті 74 ГПК України покладено саме на сторони, а саме визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 ГПК України).

В силу вимог статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

За правилами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень у господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять до предмета доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Вказана правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.

Відповідно до висновків Верховного Суду, тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Судом здійснено оцінку належності, допустимості, достовірності та вірогідності наявних в матеріалах справи доказів в порядку ст. 86 ГПК України.

При цьому керуючись приписами ст. 79 ГПК України, суд виходив того, що надані відповідачем-1 докази є більш вірогідними, ніж докази, подані позивачем.

Прийняття рішення про відмову у затвердженні протоколу аукціону належить до дискреційних повноважень відповідача-1 (ч. 9 ст. 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Відповідно до Наказу від 19.07.2021 № 64-Д відповідач-1 у якості підстави для відмови у затвердженні протоколу про результати аукціону № LLE001-UA-20210616-16933 від 06.07.2021 (яким переможцем аукціону визнавався позивач) відповідач-1 визначив неподання до заяви позивача на участь у аукціоні документів, передбачених умовами оренди майна, опублікованими в оголошенні про проведення відповідного аукціону, а саме копій договорів на підтвердження наявності досвіду роботи у соціально-культурній сфері протягом останніх трьох років для досягнення цілей молодіжної політики, зокрема через задоволення соціальних, культурних, суспільних інтересів, пов`язаних із розвитком громадянського суспільства.

Оцінивши надані позивачем відповідачу-1 для участі в аукціоні примірники Договорів про надання послуг №10-190/20 від 23.12.2019, №01-04/18 від 18.04.2018, №10-203/18 від 23.12.2019, до яких не було додано специфікацій послуг, які за умовами цих договорів визначають найменування, кількість, ціну, загальну вартість послуг та які (специфікації) є невід`ємними частинами цих договорів, врахувавши при цьому встановлені обставини щодо дати та змісту цих договорів, осіб, що укладали ці договори, суд погоджується з висновком відповідача-1 про невиконання позивачем додаткових умов оренди, а саме не подання договорів на підтвердження досвіду роботи позивача у соціально-культурній сфері протягом останніх трьох років.

Суд наголошує, що виконанням додаткових умов оренди є подання орендарем саме договорів, які підтверджують досвід роботи у соціально-культурній сфері протягом останніх трьох років, а не будь-яких договорів.

Суд також оцінив інші документи, надані позивачем відповідачу-1 для участі в аукціоні, а саме: витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ГО "За наше майбутнє" станом на 01.07.2021, лист вих. № 01/3-21 від 01.07.2021 з інформацією про кінцевого бенефіціарного власника; документ, що підтверджує сплату реєстраційного внеску у розмірі 600 грн 00 коп.; документ, що підтверджує сплату гарантійного внеску на рахунок оператора електронного майданчика у розмірі 30 645 грн 00 коп.; Меморандум про розвиток співробітництва в області спорту і фізичної культури між ГО "За наше майбутнє" і Федерацією легкої атлетики України від 08.11.2016; лист вих. № 02/3-21 від 01.07.2021 року про чинність вищевказаного меморандуму про співпрацю (а.с. 13-26 т. 1). Такі документи жодним чином не впливають на оцінку поданих позивачем відповідачу-1 Договорів про надання послуг №10-190/20 від 23.12.2019, №01-04/18 від 18.04.2018, №10-203/18 від 23.12.2019.

Стосовно Меморандуму про розвиток співробітництва в області спорту і фізичної культури, укладеного між ГО "За наше майбутнє" і Федерацією легкої атлетики України (далі - Меморандум), суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Меморандум (лат.) - буквально те, про що слід пам`ятати, нагадування.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як встановлено судом, у Меморандумі зазначено мету та цілі його укладення, підтвердження сторін здійснювати координацію та узгодження своїх дій для досягнення мети та цілей Меморандуму, наведено шляхи досягнення поставлених цілей, викладено домовленості про створення спільної робочої групи, зазначено, що Меморандум є договором про спільну діяльність.

Загальні положення про спільну діяльність визначені статтями 1130 1131 ЦК України, а саме:

- за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників (ст. 1130 ЦК України);

- договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності (ст. 1131 ЦК України).

Наразі Меморандум не містить визначених сторонами прав та обов`язків сторін, правового статусу виділеного для спільної діяльності майна, умов щодо проведення конкретних заходів, умов щодо покриття витрат та збитків сторін, а відтак Меморандум не є договором про спільну діяльність у розумінні ст. 1130, 1131 ЦК України, не є договором в розумінні положень ЦК України, ГК України, а відповідно, не є належним доказом на підтвердження виконання позивачем додаткових умов оренди, а саме надання договорів на підтвердження наявності досвіду роботи у соціально-культурній сфері протягом останніх трьох років.

Отже, враховуючи надані сторонами докази та встановлені на їх підставі обставини у сукупності, суд доходить висновку, що позивач не виконав додаткових умов оренди майна, а саме не надав відповідачу-1 договорів, які б підтверджували досвід роботи позивача у соціально-культурній сфері протягом останніх трьох років.

З огляду на невиконання позивачем додаткових умов оренди, в силу положень ч. 9 ст. 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідач-1 не затвердив протокол про результати електронного аукціону № LLЕ001-UА-20210616-16933.

За таких обставин, Наказ відповідача-1 № 64-Д від19.07.2021 "Про відмову у затвердженні протоколу про результати аукціону № LLE001-UA-20210616-16933" відповідає вимогам закону.

Право позивача на звернення з позовом.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

У статті 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Судом було встановлено, що Наказ відповідача-1 № 64-Д від19.07.2021 "Про відмову у затвердженні протоколу про результати аукціону № LLE001-UA-20210616-16933" відповідає вимогам закону.

Отже, позивач не довів, що відповідач-1 під час проведення електронного аукціону з оренди державного та комунального майна за оголошенням № LLE001-UA-20210616-16933 порушив права позивача.

За таких обставин, права позивача не підлягають захисту і в позові слід відмовити повністю, враховуючи при цьому, що заявлені позивачем вимоги- 2, 3, 4 фактично є похідними від вимоги-1.

Крім того, при зверненні з даним позовом до суду, позивачем обрано спосіб захисту, який не є ефективним.

Велика Палата Верховного Суду в пункті 104 постанови від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20 зробила висновок про те, що торги є правочином. Якщо вони завершуються оформленням договору, то оскаржити можна договір, а вимоги про визнання недійсними торгів (аукціону) та протоколу електронного аукціону не є належними та ефективними способами захисту.

Отже, визнання недійсним і скасування рішення відповідача-1, оформленого Наказом від 19.07.2021 № 64-Д про відмову у затвердженні протоколу про результати електронного аукціону № LLЕ001-UА-20210616-16933 (вимога-1); зобов`язання відповідача-1 затвердити протокол про результати електронного аукціону № LLЕ001-UА-20210616-16933 від 06.07.2021 (вимога-2); визнання недійсним та скасування затвердженого 19.07.2021 відповідачем-1 протоколу про результати електронного аукціону № LLE001-UA-20210616-16933 (вимога-3), враховуючи при цьому, що Наказ від 19.07.2021 № 64-Д та протокол про результати електронного аукціону від 19.07.2021 вже були реалізовані та вичерпали свою дію виконанням, не призведе до поновлення майнових прав позивача, що свідчить про неефективність обраних позивачем способів захисту, що є окремою підставою для відмови в позові.

Положення частини 2 статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Цивільний кодекс України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 202). Шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Для такого визнання з огляду на приписи статті 5 Цивільного кодексу України суд має застосувати акт цивільного законодавства, чинний на момент укладення договору (такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі №905/1227/17 і від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17).

Тлумачення статей 215, 216 Цивільного кодексу України та статей 651 - 653 Цивільного кодексу України свідчить, що законодавець розмежовує конструкції "недійсність договору" та "розірвання договору", як за підставами, так і за своїми правовими наслідками. Наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Тобто, недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, що виникли на підставі укладеного договору. Невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, що виникли на підставі оспорюваного договору, не є підставою для його визнання недійсним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 червня 2020 року у справі №177/1942/16-ц.

Враховуючи вказаний правовий висновок, безпідставними є твердження позивача в обгрунтування позовних вимог, у тому числі про визнання недійсним укладеного між відповідачами Договору № 3 від 16.08.2021, що відповідач-2 не виконає умови аукціону та укладеного за його результатами договору про проведення поточного та (або) капітального ремонту на суму 1 млн. грн. Суд відзначає, що невиконання чи неналежне виконання відповідачем-2 зобов`язань за оспорюваним договором не є предметом спору у даній справі.

Дослідженню та оцінці у даній справі підлягає саме правомірність/неправомірність проведення спірного аукціону та дотримання/недотримання під час аукціону вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна", зокрема, дотримання організатором аукціону (відповідачем-1) принципів об`єктивної та неупередженої оцінки поданих учасниками аукціону документів і відомостей, які передбачені ч. 3 ст. 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та умовами оренди майна, опублікованими в оголошенні про проведення аукціону, саме на час проведення аукціону, а не станом на час вирішення спору судом. Тобто недійсність оспорюваного договору має існувати саме на момент його укладення, а не в процесі виконання.

Підставою визнання оспорюваного договору недійсним є порушення передбачених законодавством правил проведення відповідного аукціону, визначених, зокрема, Законом України "Про оренду державного та комунального майна", та наслідком проведення якого фактично є дії сторін щодо укладання договору.

Позивач не довів наявність підстав для визнання недійсним Договору №3 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, укладеного 16.08.2021 між ДУ "Всеукраїнський молодіжний центр" та ІСАР Єднання (вимога-4).

Крім того, суд звертає увагу на таке.

Частинами 1 і 2 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (аналогічний висновок викладено в пунктах 64 і 65 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі № 904/1907/15).

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога може бути об`єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину, або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову. Якщо позов щодо застосування наслідків недійсності правочину не подано, суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи, оскільки згідно з абзацом 2 частини 5 статті 216 Цивільного кодексу України зазначене право є у суду лише щодо нікчемних правочинів (такий правовий висновок викладено в пунктах 80 - 82 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі №904/1907/15 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі №925/1276/19).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Однак, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ГПК України).

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (такий правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц (пункт 82), від 08 лютого 2022 року у справі №209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі №910/3009/18 (пункт 63)).

Надаючи правову оцінку належності обраного способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Сполученого Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, заява N 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, в якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ від 05 травня 2005 року у справі "Афанасьєв проти України" (заява № 38722/02)).

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині 2 статті 16 Цивільного кодексу України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини 2 вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (такий правовий висновок викладено, зокрема, в постановах від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі №469/1044/17).

Визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського судочинства, наведеним у частині 1 статті 2 ГПК України.

Аналогічні висновки сформульовано в пунктах 5.5-5.8, 5.12, 5.29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19.

Велика Палата Верховного Суду в пункті 154 постанови від 01 березня 2023 року у справі №522/22473/15-ц звернула увагу на те, що у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини 1 статті 216, статті 387, частин 1, 3 статті 1212 Цивільного кодексу України).

За результатами аукціону (щодо оренди нежитлового приміщення об`єкта соціального-культурного призначення, площею 270,0 кв. м, що розміщене на IІ поверсі будівлі № 17 по вул. Еспланадна в місті Києві) переможцем визначено відповідача-2 (протокол про результати електронного аукціону № LLE001-UA-20210616-16933 від 19.07.2021), з яким відповідачем-1 укладено Договір № 3 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 16.08.2021.

На виконання даного договору, 16.08.2021 між відповідачем-1 та відповідачем-2 укладено Акт приймання-передачі нерухомого майна, що належить до державної власності, згідно якого відповідач-1 (балансоутримувач) передав, а відповідач-2 (орендар) прийняв в строкове платне користування нерухоме майно, що належить до комунальної власності, а саме: нежитлове приміщення об`єкта соціально-культурного призначення на 2 поверсі громадського будинку (адміністративної будівлі), загальною та корисною площею 270,0 кв, місцезнаходження - м. Київ, вул. Еспланадна, буд. 17.

Матеріали справи містять докази здійснених відповідачем-2 оплат забезпечувального депозиту та за оренду майна згідно Договору № 3 від 16.08.2021 (а.с. 75-76 т. 2).

Відповідно до п. 12.1 Договору № 3 від 16.08.2021, цей Договір укладено на строк, визначений у пункті 12 Умов Договору - 5 років з дати набрання чинності цим Договором. Цей Договір набирає чинності в день його підписання сторонами (нотаріального посвідчення, якщо відповідно до законодавства договір підлягає нотаріальному посвідченню). Строк оренди за цим договором починається з дати підписання акта приймання-передачі і закінчується датою припинення цього Договору.

Матеріали справи не містять доказів припинення (пункт 12.6), дострокового припинення на вимогу орендодавця (пункт 12.7), дострокового припинення на вимогу орендаря (пункт 12.9) Договору № 3 від 16.08.2021, а рівно доказів повернення майна (об`єкта оренди) за цим Договором (пункт 12.12).

Отже, станом на момент розгляду справи Договір № 3 від 16.08.2021 є чинним, що не заперечується сторонами.

При зверненні до суду з позовом у даній справі позивачем заявлено позовну вимогу про визнання недійсним Договору № 3 від 16.08.2021, але не зазначено про застосування наслідків недійсності вказаного правочину - двосторонньої чи односторонньої реституції або стягнення збитків в дохід держави.

Верховним Судом у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду 26 травня 2023 року ухвалено постанову у справі № 905/77/21, в якій уточнено висновок, викладений в раніше ухваленій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 грудня 2021 року у справі №906/1061/20 зі спору, що виник з подібних правовідносин здійснення публічної закупівлі. А саме, цей висновок уточнений в аспекті ефективності визнання недійсним договору про закупівлю у випадку, коли вимогу про проведення двосторонньої реституції не було заявлено одночасно з вимогою про визнання правочину недійсним, та сформульовано цей висновок таким чином:

"Позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом.

Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача.

Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в порядку статті 86 ГПК України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу, судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно відсутності підстав для задоволення позову не спростовує.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивач долучив до позовній заяви розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, які будуть понесені позивачем під час судового розгляду справи, у сумі 14 000,00 грн (а.с. 140-141 т. 1). Під час розгляду справи позивач подав: клопотання про відшкодування витрат на послуги експерта у сумі 25 000,00 грн та докази на підтвердження таких витрат (а.с. 95-99 т. 3); клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу на загальну суму 25 000,00 грн (а.с. 118-125 т. 3)

Відповідач-1 подав суду заяву про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат у розмірі 25 000,00 грн, повідомив, що остаточний розрахунок буде надано відповідно до вимог ГПК України (а.с. 46 т. 2).

Відповідач-2 у відзиві на позовну заяву (а.с. 51-56 т. 2) зазначив, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу, надану адвокатом, у розмірі 15 000,00 грн, докази на підтвердження таких витрат, будуть подані в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні 23.10.2023, до закінчення судових дебатів, зазначив, що докази на підтвердження понесених відповідачем-1 судових витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи приписи ст. 129 ГПК України та відмову в позові повністю, судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви, витрати на професійну правничу допомогу покладаються на позивача.

Станом на час ухвалення рішення матеріали справи не містять доказів понесення відповідачами-1, 2 витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. 4, 13, 73 - 80, 86, 123, 124, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.

Повне рішення складено 30.10.2023

Суддя Оксана ГУМЕГА


Суд	Господарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення	23.10.2023
Оприлюднено	01.11.2023
Номер документу	114527004
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань оренди

Гумега О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 23.10.2023 по справі 910/14055/21ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Судовий реєстр по справі —910/14055/21

Рішення від 23.10.2023

Рішення
від 23.10.2023 по справі 910/14055/21
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА