Рішення

від 23.10.2023 по справі 916/2349/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

"23" жовтня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2349/23Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,

секретар судового засіданні Борисова Н.В.,

розглянувши зареєстровану 13.10.2023 р. за вх. № 2-1560/23

заяву Фізичної особи-підприємця Жвалєвської Ірини Семенівни

про ухвалення додаткового рішення

по справі № 916/2349/23

за позовом Фізичної особи-підприємця Жвалєвської Ірини Семенівни

до відповідача: Комунального підприємства ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ МІСТА ОДЕСИ,

за участю у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Комунальне підприємство ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНИЙ СЕРВІС ЧОРНОМОРСЬКИЙ, Комунальне підприємство ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНИЙ СЕРВІС ВУЗІВСЬКИЙ, Житлово-будівельний кооператив ВИМПІЛ-16, Житлово-будівельний кооператив ВИМПІЛ-18,

про зобов`язання вчинити певні дії,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явились,

від відповідача: Люшенко Т.О.,

від третіх осіб: не з`явились.

Встановив:

Фізична особа-підприємець Жвалєвська Ірина Семенівна звернулась до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Комунального підприємства ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ МІСТА ОДЕСИ, в якій просить:

-визнати неправомірними дії теплопостачальної організації Комунальне підприємство ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ МІСТА ОДЕСИ щодо нарахування за спожиту теплову енергію, що постачається споживачу ФОП Жвалєвській Ірині Семенівні у нежитлові приміщення офісу-магазину за адресою: м. Одеса, вул. Корольова Академіка, будинок 19; нежитлові приміщення магазину за адресою: м. Одеса, вул. Корольова Академіка, будинок 21; нежитлові приміщення офісу за адресою: м. Одеса, вул. Корольова Академіка, будинок 21/1; нежилі приміщення офісу за адресою: м. Одеса, вул. Корольова Академіка, будинок 58, за період починаючи з 01.11.2022 року по 01.04.2023 року, без урахування показань лічильників обліку теплової енергії, згідно Договору № 5536 від 01.11.2006 р. на постачання теплової енергії та додаткових угод до нього, що є невід`ємною частиною;

-зобов`язати теплопостачальну організацію Комунальне підприємство ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ МІСТА ОДЕСИ здійснити перерахунок нарахування за спожиту теплову енергію, що постачається споживачу ФОП Жвалєвській Ірині Семенівні у нежитлові приміщення офісу-магазину за адресою: м. Одеса, вул. Корольова Академіка, будинок 19; нежитлові приміщення магазину за адресою: м. Одеса, вул. Корольова Академіка, будинок 21; нежитлові приміщення офісу за адресою: м. Одеса, вул. Корольова Академіка, будинок 21/1; нежилі приміщення офісу за адресою: м. Одеса, вул. Корольова Академіка, будинок 58, за період починаючи з 01.11.2022 року по 01.04.2023 року, з урахуванням показань лічильників обліку теплової енергії, згідно Договору № 5536 від 01.11.2006 р. на постачання теплової енергії та додаткових угод до нього, що є невід`ємною частиною;

-зобов`язати теплопостачальну організацію Комунальне підприємство ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ МІСТА ОДЕСИ здійснювати нарахування за спожиту теплову енергію, що постачатиметься споживачу ФОП Жвалєвській Ірині Семенівни у нежитлові приміщення офісу-магазину за адресою: м. Одеса, вул. Корольова Академіка, будинок 19; нежитлові приміщення магазину за адресою: м. Одеса, вул. Корольова Академіка, будинок 21; нежитлові приміщення офісу за адресою: м. Одеса, вул. Корольова Академіка, будинок 21/1; нежилі приміщення офісу за адресою: м. Одеса, вул. Корольова Академіка, будинок 58, з урахуванням показань лічильників обліку теплової енергії, згідно Договору № 5536 від 01.11.2006 р. на постачання теплової енергії та додаткових угод до нього, що є невід`ємною частиною.

Обґрунтовуючи звернення із позовом до господарського суду Фізична особа-підприємець Жвалєвська Ірина Семенівна посилається на те, що Комунальним підприємством ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ МІСТА ОДЕСИ здійснено нарахування за фактично надані комунальні послуги без врахування показників лічильників, які встановлено в об`єктах постачання тепла.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області від 01.06.2023 р. позовній заяві Фізичної особи-підприємця Жвалєвської Ірини Семенівни присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 916/2349/23 та визначено суддю Гута С.Ф. для її розгляду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.06.2023 р. прийнято позовну заяву Фізичної особи-підприємця Жвалєвської Ірини Семенівни до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2349/23.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.10.2023 р. позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Жвалєвської Ірини Семенівни задоволено частково.

13.10.2023 р. від Фізичної особи-підприємця Жвалєвської Ірини Семенівни до господарського суду надійшла заява (зареєстрована за вх. № 2-1560/23) про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Комунального підприємства ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ МІСТА ОДЕСИ 38000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.10.2023 р. заяву Фізичної особи-підприємця Жвалєвської Ірини Семенівни про ухвалення додаткового рішення призначено до розгляду в судовому засіданні на 23.10.2023 р.

У призначене на 23.10.2023 р. представники учасників справи, окрім Відповідача, не з`явились. Повідомлялись у передбачний ГПК України спосіб. При цьому звертаючись із заявою про ухвалення додаткового рішення Позивач клопотав про її розгляд за відсутності представника.

23.10.2023 р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення.

Приписами статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, суд встановив:

Як зазначив заявник, рішенням суду від 10.10.2023 р. позовну заяву Фізичної особи-підприємця Жвалєвської Ірини Семенівни задоволено частково, в судовому засіданні, що проводилось 10.10.2023 р., під час судових дебатів представником Позивача, адвокатом Заліпаєвим Ю.В. зроблено відповідну заяву про надання додаткових доказів на понесення Позивачем витрат на правничу допомогу адвоката.

У цій справі процесуальні документи Позивача (позовна заява) було підготовлено адвокатом Сендиком О.О. Також представництво Позивача у судових засіданнях та надання до суду додаткових пояснень у справі здійснювалось адвокатом Заліпаєвим Ю.В., що слугує доказами того, що Позивач дійсно поніс витрати на професійну правову допомогу адвоката.

Так, участь у судових засіданнях, що проводились 04.09.2023 р., 12.09.2023 р. та 10.10.2023 р. безпосередньо приймав участь представник Позивача, адвокат Заліпаєв Ю.В. Справа вирішена судом повністю на користь Позивача, що породжує також право на отримання адвокатом гонорагу успіху.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження донесення Позивачем витрат на правничу допомогу адвоката, в позовній заяві зазначено попередній (орієнтований) розрахунок сухій судових витрат 20000 грн, які Позивач поніс і очікує понести у зв`язку із розглядом даної справи.

Разом з позовною заявою було подано: копію Договору про надання правової допомоги № 15 від 17.05.2023 р.: копію Додаткової угоди № 15/1 від 17.05.2023 р. до Договору про надання правової допомоги № 15: копію Прибуткового касового ордеру № 15 від 17.05.2023 р. на суму 20000 грн; копію Ордеру серії НН № 1252217 від 31.05.2023 р.: копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 001167 від 01.04.2020 р.

Також, у зв`язку з залученням Позивачем до справи іншого адвоката, на понесення витрат на правничу допомогу разом з заявою про ухвалення додаткового рішення у справі додається: копія Договору про надання правничої допомоги № 14 від 04.09.2023 р.; копія Додаткової угоди № 1 від 10.10.2023 р. до Договору про надання правничої допомоги №14 від 04.09.2023 р.; копія Прибуткового касового ордеру № 14 від 10.10.2023 р. на суму 15000 грн; копія Ордеру серії ВН № 1250438 від 04.09.2023 р.; копія Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ОД №004978 від 19.04.2023 р.

Згідно з Прибутковим касовим ордером № 15 від 17.05.2023 р. Позивачем були понесені витрати на правову допомогу адвоката на суму 20000 грн.

Також, згідно п.4.1. Договору про надання правничої допомоги № 14 від 04.09.2023 р. сторони погодили, що вартість послуг Адвоката встановлюватиметься Додатковою угодою до цього Договору, що є його невід`ємною частиною.

10.10.2023 р. сторони уклали Додаткову угоду № 1 від 10.10.2023 р. до цього Договору, яким погодили, що в якості гонорару та компенсації додаткових витрат, визначених п.4.1. та п.4.3. Договору № 14 Клієнт сплачує Адвокату 18000 грн за фактично надані юридичні послуги: Представництво інтересів Клієнта та участь адвоката у судових засіданнях в Господарському суді Одеської області по справі № 916/2349/23 6000 грн (з розрахунку 1 судове засідання 2000 грн, які були проведені 04.09.2023. 12.09.2023. 10.10.2023) 4000,00 грн. Написання процесуальних документів по справі № 916/2349/23 (додаткові пояснення). Гонорар успіху адвоката 8000 грн (справа вирішена на користь клієнта).

Резюмуючи вищезазначене, на переконання Позивача, що в цій конкретній спірній ситуації наявні правові підстави для задоволення заяви Фізичної особи-підприємця Жвалєвської Ірини Семенівни та присудження стягненню на її користь з Комунального підприємства «ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ МІСТА ОДЕСИ» 38000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

18.10.2023 року від представника Відповідача надійшли заперечення відповідно яких, останній зазначив, що КП «ТМО» не погоджується із заявленою Позивачем сумою витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає відшкодуванню за рахунок КП «ТМО», та керуючись положеннями частини 6 статті 126 ГПК України вважає, що розмір заявлених представником Позивача до стягнення витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірний, занадто завищений і не відповідає дійсно витраченому часу та проведеним адвокатом діям, а також містить необгрунтовано включені до нього витрати, а саме гонорару успіху адвоката.

Щодо відшкодування 4000,00 грн за написання додаткових пояснень у справі. Вказані додаткові пояснення не є документом по суті справи. Вони надані за ініціативою Позивача вже після закриття підготовчого засідання та містять хибну позицію щодо дійсності спірного договору на постачання теплової енергії № 5536 від 01.11.2006 р., що підтверджується вищезгаданим рішенням 1-ї інстанції у цій справі, ухваленим 10.10.2023 р. Окрім того, більша частина тексту цих додаткових пояснень це перелік сторін у справі, хронологія розгляду справи у суді та загальні норми ГПК України.

Враховуючи безпідставність та необґрунтованість наданих Позивачем пояснень, КП «ТМО» вважає, що витрати у сумі 4000,00 грн за їх написання не відповідають критерію необхідності та розумності, у зв`язку із чим не повинні покладатися на КП «ТМО». Отже, КП «ТМО» просить відмовити Позивачу у відшкодуванні 4000,00 грн за складання означених додаткових пояснень.

Щодо відшкодування витрат на представництво у трьох судових засіданнях (04.09.2023 р., 12.09.2023 р., 10.10.2023 р.) на загальну суму 6000,00 грн.

Враховуючи критерій розумності розміру адвокатських витрат КП «ТМО» вважає, що визначена стороною вартість послуг за участь в судових засіданнях у сумі 6000,00 грн є завищеною, зважаючи на витрачений адвокатом час.

Адже, усі вказані судові засідання розпочинались вчасно, а судові засідання, що відбулися 04.09.2023 р. та 10.10.2023 р., були швидкоплинними (не тривали більше 20 хвилин).

Отже, враховуючи зазначене, а також те, що супровід цієї справи не потребував від адвоката (який не є іногороднім) значних витрат у часі, вважаємо нараховану ним суму винагороди за участь у судових засіданнях по цій справі неспівмірною та такою, що підлягає зменшенню на 3000,00 грн.

Щодо гонорару успіху адвоката на загальну суму 8000,00 грн.

КП «ТМО» вважає, що вимога Позивача щодо відшкодування за рахунок Відповідача гонорару успіху на суму 8000,00 грн не підлягає задоволенню, оскільки вона не відповідає критерію розумності, такі витрати не мають характеру необхідних, не співрозмірні із виконаною адвокатом роботою в суді та мають надмірний характер.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 12.05.2020 р. у справі № 904/4507/18 визначила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Окрім того, даний спір у справі є спором незначної складності. За даною категорією спорів вже існує правова позиція Верховного Суду та численна практика в інших судах України, зокрема і у Господарському суді Одеської області.

Щодо відшкодування витрат на 20000,00 грн.

Позивачем заявлено до відшкодування витрати на 20000,00 грн згідно із прибутковим касовим ордером № 15 від 17.05.2023 р., проте не надано детального описи робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат на цю суму.

Згідно з викладеною у постанові Верховного Суду від 23.06.2022 по справі № 607/4341/20 правовою позицією обов`язковим переліком документів на підтвердження відповідних витрат, незалежно від юрисдикції спору є: договір про надання правової допомоги; розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо).

Натомість, із наданих Позивачем документів не можливо встановити за які саме послуги (та з якою їх вартістю) сплачені Позивачем адвокату 20000,00 грн.

Отже, КП «ТМО» вважає такі витрати безпідставними, необґрунтованими та просить відмовити у їх задоволені.

Таким чином, оскільки Позивачем безпідставно заявлені до відшкодування за рахунок КП «ТМО» витрати на суму 20000,00 грн (згідно прибуткового касового ордеру № 15 від 17.05.2023 р.), гонорар успіху на 8000,00 грн та витрати на 4000,00 грн за написання додаткових пояснень, а також те, що вимога щодо відшкодування за представництво у трьох судових засіданнях на суму 6000,00 грн не відповідає складності справи та обсягу фактично здійснених дій, а також дійсної кількості витраченого часу на її супроводження.

Відтак, Відповідач просить відмовити Позивачу у задоволенні стягнення з КП «ТМО» витрат на професійну правничу допомогу на суму 32000,00 грн, з яких: витрати на суму 20000,00 грн (згідно прибуткового касового ордеру № 15 від 17.05.2023 р.), гонорар успіху на 8000,00 грн та витрати на 4000,00 грн за написання додаткових пояснень. Зменшити розмір заявлених Позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 916/2349/23 (щодо відшкодування витрат представника Позивача у сумі 6000,00 грн. за участь у трьох судових засіданнях) на 3000,00 грн.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для ухвалення додаткового рішення, господарський суд виходить із наступного.

Статтею 15 ГПК України унормовано, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Згідно із статтею 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно із статтею 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Частиною 1 статті 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Зі змісту частини 3 статті 123 ГПК України вбачається, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Згідно із частиною 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

Частиною 2 статті 126 ГПК України унормовано, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що факт понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема, на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості. Відсутність документального підтвердження факту понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до положень частини 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 р. у справі № 916/1340/18.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Дана позиція є усталеною і підтверджується, зокрема, постановами Верховного Суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 р. у справі № 910/906/18, від 28.06.2022 р. у справі № 910/5543/21, від 15.06.2022 р. у справі № 911/2652/17(911/3581/20), від 07.06.2022 р. у справі № 906/323/21, від 14.06.2022 р. у справі № 922/2321/20(922/2139/21), від 31.05.2022 р. у справі № 927/727/21, від 31.05.2022 р. у справі № 927/728/21, від 23.12.2021 р. у справі № 923/560/17, від 18.05.2022 р. у справі № 922/2339/21, від 22.01.2021 р. у справі № 925/1137/19, від 11.05.2022 р. у справі № 902/974/21, від 10.11.2021 р. у справі № 329/766/18, від 01.09.2021 р. у справі № 178/1522/18.

Як уже зазначалося, розмір понесених стороною судових витрат на професійну правничу допомогу встановлюється судом, зокрема, на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо вартості наданих послуг (виконаних робіт).

За змістом частини 3 статті 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 26 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність).

За змістом частини 3 статті 27 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Отже, надання адвокатом правничої допомоги в порядку представництва у суді здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, положення щодо якого містяться, зокрема у главі 63 ЦК України. Зокрема, стаття 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 ЦК України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору. Згідно з положеннями цієї статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно із статтею 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки: (1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені у частині другій статті 27 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність); (2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 ЦК України; (3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; (4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; (5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як положеннями цивільного права, так і Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність; (6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність.

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 06.03.2019 р. у справі № 922/1163/18, від 07.09.2020 р. у справі № 910/4201/19.

До договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як форма винагороди адвоката, але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 р. у справі № 922/1964/21.

У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро/об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро/об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 р. у справі № 910/4317/21.

Господарським судом встановлено, що 17.05.2023 р. між Позивачем (Клієнт) та адвокатом Сендиком О.О. (Адвокат) укладено договір № 15, за умовами пунтку 1.1 якого Адвокат зобов`язується: надавати Клієнту консультації з питань кримінального, цивільного, господарського та адміністративного права; органазовувати ведення претензійно-позовної роботи по матеріалам, що підготовлені Клієнтом; надавати Клієнту правовову допомогу щодо захисту прав та інетерсів останнього в судах, органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування (ведення справи), представляти інтереси Клієнта та здійснювати його захист в правоохоронних та контролюючих органах, а Клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених Договором.

Вартість послуг Адвоката вистановлюється Додатковою угодою до цього Договору, що є його невід`ємною частиною (пункт 4.1 Договору № 15).

Додатковою угодою № 15/1 від 17.05.2023 р. до Договору № 15, визначено що Клієнт сплачує Адвокату за: консультації клієнту, узгодження правової позиції (4 години) 4000,00 грн; підготовка та ознайолмення з документами на досудовому розгляді (10 годин) 10000,00 грн; підготовка та складання документів до суду (24 години роботи) 24000,00 грн; витрати пов`язані з канцтоварам, пальним, поштові та інше 1000,00 грн; представицтво інетересів клієнта в суді 1 судове засідання 1000,00 грн; гонорар успіху адвоката складає 10% від виграшної суми.

Представлена позовна заява ФОП Жвалєвської І.С. підписана адвокатом Сендиком О.О.

04.09.2023 р. між Позивачем (Клієнт) та адвокатом Заліпаєвим Ю.В. (Адвокат) укладено договір про надання правової допомоги № 14, за умовами пункту 1.1. якого Адвокат зобов`язується: надавати Клієнту консультації з питань кримінального, цивільного, господарського та адміністративного права; органазовувати ведення претензійно-позовної роботи по матеріалам, що підготовлені Клієнтом; надавати Клієнту правовову допомогу щодо захисту прав та інетерсів останнього в судах, органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування (ведення справи), представляти інтереси Клієнта та здійснювати його захист в правоохоронних та контролюючих органах, а Клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених Договором.

Вартість послуг Адвоката вистановлюється Додатковою угодою до цього Договору, що є його невід`ємною частиною (пункт 4.1 Договору № 14).

Додатковою угодою № 1 від 10.10.2023 р. до Договору № 14, визначено що в якості гонорару та компенсації додаткових витрат, визначених п.4.1 та п.4.1 Договору № 14 про надання правничої допомоги Клієнт сплачує Адвокату 18000,00 грн за наступні фактично надані юридичні послуги:

Представництво інтересів Клієнта та участь адвоката у судових засіданнях в Господарському суді Одеської області по справі № 916/2349/23 6000,00 грн (з розрахунку 1 судове засідання 2000,00 грн, яку були проведені 04.09.2023 р., 12.09.2023 р., 10.10.2023 р.; Написання процесуальних документів по справі № 916/2349/23 (додаткові пояснення) 4000,00 грн; гонорар успіху адвоката 8000,00 грн (справа вирішена на користь клієнта).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 р. у справі № 904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 р. у справі № 922/1964/21.

З огляду на викладене господарський суд зазначає про те, що у контексті цієї справи, фіксований розмір гонорару, погоджений між Позивачем та Адвокатами у відповідних договорах про надання правової допомоги, додаткових угодах до них, означає те, що у разі настання визначених таким договором умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання умов договору та призвели до настання цих умов не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару у цих конкретних правовідносинах, що склалися між Позивачем і його Адвокатом у цій справі, як і не має значення витрачений Адвокатами Позивача час на надання послуг правничої допомоги та зазначеного кількості витрат такого часу в детальному описі робіт адвоката.

Відповідно до частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин 6, 7 та 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 ГПК України ).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7 та 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7 та 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19.

У постанові Верховного Суду від 09.02.2023 р. у справі № 921/434/21 зазначено, що принцип пропорційності загальноправовий принцип, спрямований на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються; дозволяє досягти розумного співвідношення між цілями державного впливу та засобами їх досягнення. Принцип пропорційності являє собою загальний, універсальний принцип права, який вимагає співрозмірного обмеження прав та свобод людини для досягнення публічних цілей.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених Позивачем на правничу допомогу, через призму критеріїв, встановлених частиною 4 статті 126 та частиною 5 статті 129 ГПК України, господарський суд доходить висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Господарський суд, оцінюючи обґрунтованість заявленої суми судових витрат із складністю справи, зазначає, що справа не є складною, не містить складних юридичних конструкцій, а також не містить великого обсягу доказів.

Оцінюючи співмірність витрат Позивача на оплату послуг адвоката за надання правової допомоги у цій справі в розмірі 38000,00 грн з обґрунтованістю та пропорційністю до предмета спору, господарський суд дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем витрат на правову допомогу не є пропорційним до предмета спору та є необґрунтованим.

З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись, у тому числі, такими критеріями, як складність справи, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, господарський суд дійшов висновку про зменшення розміру витрат Позивача на професійну правничу допомогу та про необхідність покладення на Відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених Позивачем, у розмірі 11000,00 грн.

При цьому господарський суд також керувався тим, що стягнення витрат на правову допомогу у заявленому Позивачем розмірі 38000,00 грн не відповідає критеріям розумності, співмірності, справедливості, в той же час, зменшення розміру витрат на правничу допомогу до запропонованого Відповідачем розміру, не ґрунтується ані на фактичних обставинах, встановлених судом, ані на нормах процесуального закону, а також порушує право Позивачана на правомірне очікування стороною, відшкодування своїх розумних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст.123,126,129,238,240,244, Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

1.Заяву Фізичної особи-підприємця Жвалєвської Ірини Семенівни про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2.Стягнути з Комунального підприємства ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ МІСТА ОДЕСИ (65029, м. Одеса, вул. Балківська, буд. 1-Б, Код ЄДРПОУ 34674102) на користь Фізичної особи-підприємця Жвалєвської Ірини Семенівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 11000/одинадцять тисяч/грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, понесених у справі № 916/2349/23.

3.В задоволенні решти заяви відмовити.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з моменту складення повного рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 30 жовтня 2023 р.

Суддя С.Ф. Гут