Рішення

від 23.10.2023 по справі 390/115/22

КІРОВОГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 390/115/22

Провадження № 2/390/84/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2023 р.Кіровоградський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого - судді Квітки О.О.,

при секретарі - Міхневич А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Кропивницький за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ФГ «Ковалевського Віталія Івановича» до ФГ «Оріана», ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди та скасування запису про державну реєстрацію,

встановив:

Короткий зміст позовних вимог

Фермерське господарство «Ковалевського Віталія Івановича» (далі - ФГ «Ковалевського В.І.», позивач) звернулося до суду з позовом доФермерського господарства «Оріана» (далі - ФГ «Оріана», відповідач-1) та ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач-2), в якому просив:

1.Визнати недійсним Договір оренди землі б/н від 01 листопада 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Оріана» щодо земельної ділянки площею 7,12 га, кадастровий номер 3522585000:02:000:0686, зареєстрований державним реєстратором Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області Яценко Оксаною Володимирівною, який зареєстрований в реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.11.2021, індексний номер 61738083, номер запису про інше речове право 45176262, строк дії 10 років;

2.Скасувати державну реєстрацію договору оренди землі б/н від 01 листопада 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Оріана» щодо земельної ділянки площею 7,12 га, кадастровий номер 3522585000:02:000:0686, зареєстрований державним реєстратором Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області Яценко Оксаною Володимирівною, який зареєстрований в реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.11.2021, індексний номер 61738083, номер запису про інше речове право 45176262.

Рух справи

20.01.2022 позовна заява надійшла до Кіровоградського районного суду та розподілена судді Гершкулу І.М..

25.11.2022 у зв`язку із мобілізацією судді Гершкула І.М. повторно розподілено справу судді Квітці О.О..

01.12.2022 ухвалою суду прийнято справу та призначене підготовче судове засіданні (суддя Квітка О.О.).

29.06.2023 ухвалою суду закрито підготовче судове засідання та призначена справа до судового розгляду.

Безпосередньо розгляд справи по суті суд здійснив у засіданні 23.10.2023.

Позиція позивача

В обґрунтування позову зазначено, що 21 липня 2012 року між ФГ «Ковалевського В.І.»(далі - Орендар) та ОСОБА_2 (далі - Орендодавець) було укладено Договір оренди землі (далі - Договір оренди землі від 21 липня 2012 року), який був зареєстрований 08 жовтня 2012 року в управлінні Держкомзему у Кіровоградському районі.

Відповідно до Договору оренди землі від 21 липня 2012 року Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Миколаївської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області. За користування земельними ділянками орендарем сплачується орендна плата у розмірі 3%.

Згідно із п. 3.3. Договору оренди землі від 21 липня 2012 року умови цього договору зберігають свою чинність на строк його дії у випадках, коли після набуття чинності договором, а також при зміні власника земельної ділянки.

У разі смерті орендодавця права та обов`язки за цим договором переходять до його спадкоємців (п.3.4 Договору).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помирає. Спадкоємцем земельної ділянки к.н. 3522585000:02:000:0686 є син померлої ОСОБА_1 ..

Позивач, непорушуючи умов договору, належним чином виконував обов`язки, покладені на нього відповідно до укладених договорів, сплачував орендну плату як ОСОБА_2 , так і новому власнику ОСОБА_1 , обробляв земельну ділянку.

У грудні 2021 р. ФГ «Ковалевського В.І.» з Державного земельного кадастру дізналося про те, що ОСОБА_1 уклав інший договір оренди із ФГ «Оріана», який був зареєстрований в державному реєстрі речових прав 16.11.2021 (номер запису в державному реєстрі 45176262).

ФГ «Ковалевського В.І.» вважає, що договір оренди, який укладений 21.07.2012, є чинним та зареєстрований у встановленому законом порядку. Однак, зареєстрованими у Державному реєстрі речових прав на нерухоме та у Державному земельному кадастрі є також договір між ФГ «Оріана» та ОСОБА_1 від 16.11.2021, тобто наявна подвійна реєстрація земельних ділянок. Це пов`язано зі зміною процедури державної реєстрації права оренди (договорів оренди) земельних ділянок, яка відбулася 01.01.2013. Так, до 2013 року державна реєстрація договорів оренди земельних ділянок здійснювалась територіальними органами земельних ресурсів шляхом внесення відомостей до Поземельної книги та записів до Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, які складали Державний реєстр земель. З 01.01.2013 державна реєстрація договорів оренди землі не здійснюється у Державному реєстрі земель. Замість цього проводиться державна реєстрація права оренди земельних ділянок у запровадженому у 2013 році Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

При цьому законодавством не було передбачено автоматичного перенесення відомостей про реєстрацію договорів оренди земельних ділянок з Державного реєстру земель до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що призвело до того, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня інформація про чинні договори оренди земельних ділянок, права на які виникли до 2013 року.

Відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав оренди землі покладена на заявника (орендаря).

Тож, перед укладанням договору оренди у 2021 році саме ФГ «Оріана»належало одержати інформацію із відділу Держгеокадастру (реорганізоване Державне агентство земельних ресурсів) про існуючі договори оренди орендованої ним земельної ділянки для достеменного з`ясування правового статусу земельної ділянки, яку він збирається взяти у оренду.

З урахуванням фактичних обставин справи, наявних доказів, діючого законодавства та спираючись на уставлену судову практику, можна дійти висновку про недійсність договору оренди землі, укладеного 01.11.2021 між ФГ «Оріана» та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3522585000:02:000:0686, оскільки до укладення цього договору вони вже перебували в оренді у іншої юридичної особи.

Вважає, що державний реєстратор Соколівської сільської ради Яценко О.В. порушила вимоги законодавства щодо обов`язкового використання даних Державного земельного кадастру про наявність/відсутність зареєстрованих речових прав щодо відповідної земельної ділянки до 01.01.2013. У відповідь на адвокатський запит від 16.12.2021 відділ № 2 управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастра у Кіровоградській області та в межах своїх повноважень повідомило, що реєстрація договорів оренди земельних ділянок, починаючи з 2011 року здійснюється за допомогою перехідної реєстраційної системи і книги записів зберігалися в електронному вигляді. З 01.01.2013 доступ до зазначених книг було закрито по всій території України та створено Національну кадастрову систему, до якої автоматично були перенесені відомості про земельні ділянки. Відділ надає завірені копії наявних записів про державну реєстрацію зміни/довгострокового припинення дії договору оренди земельної ділянки орендодавцями якої є громадянка України - ОСОБА_2

Представник позивача - адвокат Ковальчук Ю. у своїй заяві від 23.10.2023 позов підтримала та просила його задовольнити. У письмових поясненнях від 13.03.2023, зокрема, вказала, що підпунктом 1 пункту 27 Розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України визначено, що вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками, щодо яких закінчився після введення воєнного стану, щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення, в тому числі приватної власності. П.п. 2 п. 28 Розділу Х «Перехідні положення» ЗК України встановлено, що припинення або скасування воєнного стану в Україні або у відповідний окремих її місцевостях не є підставою для припинення дії, зміни договорів оренди, суборенди земельних ділянок, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, поновлення відповідно до підпункту 1 пункту 27 цього розділу, припинення відповідних прав оренди, суборенди земельних ділянок, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту. Враховуючи вказані та інші зміни до законодавства, договір оренди землі від 21.07.2012, який набрав чинності 08.10.2012 є поновленим на 1 рік та діє до 08 жовтня 2023 року (а.с. 122 -123).

Позиція відповідача-1

Представник відповідача - адвокат Назаренко Ю.В. у судове засідання не з`явився, подав до суду відзив 02.02.2022, в якому просив відмовити у позові, посилаючись на таке. За відсутності станом на жовтень 2012 року порядку проведення державної реєстрації договорів оренди землі - договір оренди позивача є неукладеним (нечинним). Неукладеність (нечинність) договору вказує на відсутність у позивача будь-якого права на земельну ділянку. Фактичне використання позивачем земельної ділянки має свої наслідки встановлені ст. 397, 400 ЦК України. Той факт, що на договорі стоїть печатка відділу Держкомзему не свідчить про належну державну реєстрацію договору тим більше, що в жовтні 2012 року такої установи вже не існувало (Наказ Мінагрополітики від 10.05.2012 № 258). За відповідним Положенням міськрайонний відділ Держземагенства не наділявся повноваженнями з приводу реєстрації договорів оренди і більше того - зазначений відділ Держземагенства не є виконавчим органом місцевого самоврядування і в будь-якому випадку не уповноважений державою здійснювати державну реєстрацію договорів за законом. Попри певну невизначеність щодо самої процедури реєстрації договорів та прав оренди, яка мала місце в 2012 році, позивач міг (зобов`язаний був), починаючи з 01.01.2013 зареєструвати своє право оренди у спосіб, встановлений законом, який набув чинності саме з 01.01.2013. Однак, діючи недобросовісно та нерозумно позивач напевно покладався на те, що він може зареєструвати своє право оренди в будь-який час, тим самим сподіватися продовжити строк договору ще на десять років. Як висновок, слід констатувати той факт, що позивач не надав до суду укладеного договору оренди та витягу про державну реєстрацію права оренди і за таких підстав не довів наявності права, яке підлягає судовому захисту. Позивач у позові посилається на висновок, викладений ВС у справі №563/1210/18. Проте обставини у справах не є подібними. У справі №563/1210/18 мова йшла про події, які виникли 22 січня 2010 року по відношенню до договору, зареєстрованого у Корецькому районному відділі Рівненської регіональної філії ДП «Центр ДЗК». Станом на 22.01.2010 діяли порядок державної реєстрації договорів оренди землі, затверджений Постановою КМУ від 25.12.1998 №2073, та Інструкція про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затверджена Наказом Державного комітету по земельних ресурсах України від 04.05.1999 №43 та Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель, затверджений наказом цього ж органу від 02.07.2003 №174 (у редакціях, чинних на момент державної реєстрації договору), які передбачали одночасну реєстрацію договору оренди і права з цього договору в державному реєстрі земель з відміткою про це державного реєстратора. Вказані вище нормативні документи втратили свою чинність в липні 2012 року. Посилання позивача на норми ПКМ №1021 від 09.09.2009 є недоречними, так як по-перше, цей порядок встановлював вимоги до правильного ведення поземельних книг і, по-друге, стосувався він управлінь Держземагенства. Підставою затвердження такого порядку вказаною у ПКМ України є п. 6 Прикінцевих положень ЗК України, а не ст. 18, 20 ЗУ «Про оренду землі». Наданий позивачем договір з печаткою вже неіснуючої установи за формою відповідає вимогам ПКМ України від 25.12.1998 №2073. Однак вказаний вище порядок втратив свою чинність на підставі Постанови КМУ №791 від 20.07.2011. За таких обставин просить суд відмовити у задоволенні позовну в повному обсязі (а.с.30-36 т.1).

Обставини справи, зміст спірних правовідносин

Судом встановлено, що 21.07.2012 між ОСОБА_2 та ФГ «Ковалевського В.І.» укладено договір оренди землі, за яким ОСОБА_2 передала земельну ділянку площею 7,12 га в оренду ФГ «Ковалевського В.І.», на строк 10 років (а.с. 12-13).

З акту приймання-передачі об`єкта оренди від 21.07.2012 вбачається, що згідно із договору оренди землі, зареєстрованого від 08.10.2012 № 352250004004757, орендодавець передає, а орендар приймає об`єкт оренди, зазначений в пунктах 1,2 договору оренди землі (а.с. 14).

Відповідно до Державного акту на право власності на землю ОСОБА_2 отримала земельну ділянку площею 7,12 га, розташовану на території Миколаївської сільської ради, ділянки № НОМЕР_1 (а.с. 15).

Після смерті ОСОБА_2 її син ОСОБА_1 успадкував земельну ділянку площею 7,12 га, кадастровий номер 3522585000:02:000:0686, розташованої на території Миколаївської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області (а.с. 16).

Із відповіді Відділу №2 управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області вбачається, що реєстрація договорів земельних ділянок, починаючи з 2011 року здійснювалася за допомогою Перехідної реєстраційної системи і книги записів зберігалися в електронному вигляді. З 01.01.2013 доступ до зазначених книг було закрито по всій території України та створено Національну кадастрову систему, до якої автоматично були перенесені відомості про земельні ділянки. Відділ надає завірену копію наявного Запису про державну реєстрацію зміни/довгострокового припинення дії договору оренди земельної ділянки, орендодавцем якої є громадянка України ОСОБА_2 (а.с. 17-20).

Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником земельної ділянки з кадастровим номером 3522585000:02:000:0686, площею 7,1216 га, є ОСОБА_1 16.11.2021 на підставі договори оренди землі, виданого 01.11.2021 зареєстровано право оренди земельної ділянки, орендар - ФГ «Оріана» (а.с. 21-22).

ГУ Держгеокадастру у Кіровоградської області 06.06.2022 надало належним чиом завірені копії наступних документів: поземельної книги 3522585000020000686 (кадастровий номер земельної ділянки), договору оренди землі, зареєстрованого 31.03.2008, реєстраційний номер 040837200115, запис державної реєстрації договорів оренди землі на 2 арк. (а.с. 61). Із поземельної книги вбачається, що власником земельної ділянки є ОСОБА_2 ; документом, що посвідчує право є державний акт серії ІV-КР номер 028367, дата державної реєстрації 22.05.2002; орендарем вказаної земельної ділянки є ФГ «Ковалевського В.І.», дата реєстрації права оренди на нерухоме майно - 21.03.2008; за ОСОБА_1 зареєстроване право власності на вказану земельну ділянку 03.12.2013 (а.с. 62-92).

З договору оренди землі від 12.06.2007 вбачається, що ОСОБА_2 передала ФГ «Ковалевського В.І.» земельну ділянку загальною площею 7, 12 га (а.с.93-100). Вказаний договір було зареєстровано у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 31.03.2008, номер запису 522 (а.с. 101-102).

Релевантні джерела права та висновки Верховного Суду

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Частинами 1, 2 статті 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час укладення Договору оренди землі від 21 липня 2012 року) укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Згідно зі статті 27 Закону України «Про оренду землі» (в редакції на день виникнення спірних правовідносин) орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об`єднаннями та організаціями.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження» (у редакції чинній на момент реєстрації спірного договору) державна реєстрація обтяжень здійснюється, зокрема, на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

Згідно із ч. 4 ст. 18 вказаного закону (у редакції чинній на момент реєстрації договору оренди між ОСОБА_1 та ФГ «Оріана» від 01.11.2021) державна реєстрація прав на земельну ділянку проводиться виключно за наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про зареєстровану земельну ділянку. Для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на земельні ділянки, що здійснюється з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав, державний реєстратор обов`язково використовує відомості з Державного земельного кадастру про наявність/відсутність зареєстрованих речових прав щодо відповідної земельної ділянки до 1 січня 2013 року.

Частиною 2 ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження» (у редакції чинній на момент реєстрації договору оренди між ОСОБА_1 та ФГ «Оріана» від 01.11.2021) передбачено, що відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.

За змістом приписів статей 210 і 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частина друга статті 792 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Відповідно до вимог ст.152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання угоди недійсною.

Згідно зі статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В свою чергу ч. 1 статті 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з абзацом четвертим частини другої статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які би перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 5 статті 126 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час укладення Договору оренди землі від 21 липня 2012 року) право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Статті 18 і 20 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час укладення договору оренди землі від 21 липня 2012 року), передбачали, що укладений договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

У постанові від 02 жовтня 2019 року у справі № 587/2331/16 (провадження № 14-411цс19) Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позову у частині визнання оспорюваного договору оренди земельної ділянки недійсним, оскільки останній укладений до закінчення дії попереднього договору, укладеного із позивачем, тобто на час укладення та реєстрації оспорюваного договору оренди земельної ділянки між відповідачами був чинним договір оренди цього ж об`єкта, укладений між позивачем та відповідачем і в установленому законом порядку не припинений.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі N 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі N 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі N 569/17272/15-ц.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Статтями 12, 13, 81, 89 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Оцінка доказів та висновки суду

На час укладення договору оренди землі від 21 липня 2012 року діяв Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель, затверджений наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 № 174 та Постанова Кабінету міністрів України від 9 вересня 2009 р. N 1021 «Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі», за яким така реєстрація здійснювалася структурними підрозділами центру державного земельного кадастру при Держкомземі України (п. 1.2), яким і була проведена державна реєстрація договору оренди від 21 липня 2012 року, що укладений між Фермерським господарством «Ковалевського Віталія Івановича» та ОСОБА_2 ..

Договір оренди від 21 липня 2012 року був зареєстрований в управлінні Держкомзему у Кіровоградському районі, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис 08.10.2012, а тому набув чинності у відповідно до ст. 18 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до п. 3.4 Договору оренди від 21 липня 2012 року у разі смерті орендодавця права та обов`язки за цим договором переходять до його спадкоємців.

Таким чином, зваживши у сукупності наведені вище докази, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки їх підтверджено належними, допустимими та достатніми доказами, які свідчать, що на час укладення договору оренди між спадкоємцем ОСОБА_2 - ОСОБА_1 та ФГ «Оріана» діяв договір оренди від 21 липня 2012 року, умов якого повинен був дотримуватися відповідач ОСОБА_1 .. Отже, є підстави визнати договір, укладений між ОСОБА_1 а ФГ «Оріана» недійсним та, відповідно, скасувати його державну реєстрацію.

Розподіл судових витрат

Вирішуючи питання щодо судових витрат суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, що відповідає вимогам ст.141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4-5, 7, 10, 12-13, 77-81, 95, 141, 235, 258-260, 263-265, 272, 273, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Фермерського господарства «Ковалевського Віталія Івановича» до Фермерського господарства «Оріана», ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди та скасування запису про державну реєстрацію - задовольнити.

Визнати недійсним Договір оренди землі б/н від 01 листопада 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Оріана» щодо земельної ділянки площею 7,12 га, кадастровий номер 3522585000:02:000:0686, зареєстрований державним реєстратором Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області Яценко Оксаною Володимирівною, який зареєстрований в реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.11.2021, індексний номер 61738083, номер запису про інше речове право 45176262, строк дії 10 років.

Скасувати державну реєстрацію договору оренди землі б/н від 01 листопада 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Оріана» щодо земельної ділянки площею 7,12 га, кадастровий номер 3522585000:02:000:0686, зареєстрований державним реєстратором Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області Яценко Оксаною Володимирівною, який зареєстрований в реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.11.2021, індексний номер 61738083, номер запису про інше речове право 45176262.

Стягнути з Фермерського господарства «Оріана» на користь Фермерського господарства «Ковалевського Віталія Івановича» судовий збір за розгляд справи в розмірі 1 240 (одна тисяча двісті сорок) грн 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Фермерського господарства «Ковалевського Віталія Івановича» судовий збір за розгляд справи судом першої інстанції в розмірі 1 240 (одна тисяча двісті сорок) грн 50 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються наступні реквізити сторін та інших учасників справи:

позивач: Фермерське господарство «Ковалевського Віталія Івановича», ЄДРПОУ: 23227389, адреса: 27634, Кіровоградська область, Кропивницький район, село Миколаївка, вул. Шевченка, 68, засоби зв`язку: тел. НОМЕР_2 , адреса електронної пошти: fgkovalevsky@gmail.com;

відповідач-1: Фермерське господарство «Оріана», ЄДРПОУ 37980837, адреса: 27634, Кіровоградська область, Кропивницький район, с. Шевченкове, вул. Весела, б. 29;

відповідач-2: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Кіровоградського районного суду

Кіровоградської області О.О. Квітка