Постанова
від 25.10.2023 по справі 916/3532/19
ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/3532/19Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Разюк Г.П., Філінюка І.Г.

секретар судового засідання Чеголя Є.О.

За участю представників учасників справи:

від ПрАТ "Одестеплокомуненерго" - адвокат Фірсов В.Д. та адвокат Андрєєв М.Ю.

від Одеської міської ради - Танасійчук Г.М.

від КП "Теплопостачання міста Одеси" - Чехлов Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Одестеплокомуненерго

на рішення Господарського суду Одеської області від 19.06.2023 (повний текст складено та підписано 26.06.2023, головуючий суддя Бездоля Ю.С., судді Гут С.Ф., Д`яченко Т.Г.)

у справі №916/3532/19

за позовом Приватного акціонерного товариства Одестеплокомуненерго

до Комунального підприємства Теплопостачання міста Одеси

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Одеської міської ради

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ

Приватне акціонерне товариство Одестеплокомуненерго звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Комунального підприємства Теплопостачання міста Одеси про визнання права власності на ТП4254 підстанцію трансформаторну комплектну типу 2КТП-1000/10/0,4-84-УЗ (далі - ТП, спірна ТП).

Позовні вимоги ПрАТ Одестеплокомуненерго обґрунтовані тим, що, на думку позивача, він набув право власності на ТП4254 підстанцію трансформаторну комплектну типу 2КТП-1000/10/0,4-84-УЗ на підставі договору підряду в порядку ст.ст. 328, 331 та 334 ЦК України як на новостворене майно, що створено підрядником з матеріалів замовника.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.06.2023 у задоволенні позову відмовлено повністю.

В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції пославшись на наявні матеріли справи та умови договору підряду, на який посилається позивач, зазначив, що зміст названого договору підряду полягав у тому аби здійснити демонтаж існуючої ТП4254, перенести її та вмонтувати, тобто зібрати зі складових елементів, в будівлі цеху емальованих труб, а не створити нову ТП, як було зазначено позивачем.

За твердженням суду першої інстанції, наявними матеріалами справи спростовано твердження позивача про створення нового об`єкта, та відповідно, всупереч положенням ст. 392 ЦК України, не підтверджено наявне у його право власності, набуте раніше на законних підставах.

Відтак, на переконання суду першої інстанції, доводи позивача щодо набуття права власності на ТП4254 підстанцію трансформаторну комплектну типу 2КТП-1000/10/0,4-84-УЗ на підставі договору підряду, як в порядку ст.ст. 328, 331 та 334 ЦК України, так і в порядку ЦК УРСР, як на новостворене майно, що створено підрядником з матеріалів замовника, не знайшли свого правого та матеріального підтвердження, оскільки не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи, є недоведеністю.

Не погодившись із даним рішенням до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся позивач з апеляційною скаргою в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 19.06.2023 по даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, неповним з`ясування всіх обставин справи, а також за невідповідності висновків викладених у рішенні суду першої інстанції встановленим обставинам справи.

Так, апелянт зазначає, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції надав власне тлумачення змісту договору підряду, однак, на переконання апелянта таке тлумачення здійснено у порушення приписів чинного законодавства та всупереч висновкам Верховного Суду, оскільки між сторонами та третіми особами жодних спорів щодо змісту правочину не виникало та потребу у тлумаченні змісту договору не заявлялось, а тому суд першої інстанції не мав належних підстав для самостійного тлумачення змісту договору.

До того ж, на переконання апелянта, місцевим господарським судом порушено правила тлумачення правочину, що призвело до некоректного співставлення понять та категорій, що містяться у договорі та спотворило істинний зміст правочину.

Скаржник також вважає, що висновок суду першої інстанції з приводу тощо, що на момент укладення договору підряду на об`єкті позивача вже перебувала трансформаторна підстанція комплектна з ідентифікуючими ознаками не відповідає встановленим обставинам справи та змісту наявних у справі доказів.

При цьому, як зазначає апелянт, він під час розгляду справи у суді першої інстанції неодноразово наголошував на тому, що диспетчерський номер ТП 4254 є реєстраційним номером діючої енергоустановки в електропостачальній організації та присвоюється виключно для внутрішнього обліку у відповідній організації. Відповідно, диспетчерський номер ТП 4254 перейшов до трансформаторної підстанції 2КТП-1000/10/0,4-84-УЗ від іншої трансформаторної підстанції, що мала інші ознаки.

Таким чином апелянт вважає, що висновок суду першої інстанції, що ТП 4254 до укладення договору підряду та ТП 4254 після його укладення є одним й тим самим майном у зв`язку з ідентифікацією майна саме за диспетчерським номером, не відповідає встановленим обставинам справи, оскільки ТП 4254 є перехідним реєстраційним номером та може переходити від однієї ТП до іншої.

Крім того, на думку апелянта, суд першої інстанції безпідставно розділив комплектну трансформаторну підстанцію 2КТП-1000/10/0,4-84-УЗ та обладнання, з якого відповідна підстанція складається, оскільки елементи ТП є її складовими частинами та безпосередньо входять до її складу. Відповідно, складові елементи ТП у взаємодії між собою у збірці формують складну річ, а саме комплектну трансформаторну підстанцію.

З огляду на таке, скаржник вважає, що судом першої інстанції хибно розмежовано ТП як складну річ та складові елементи ТП, оскільки ці речі пов`язані між собою та є одним цілим.

Скаржник також наголошує на тому, що договором підряду не передбачені роботи з демонтажу старої ТП, як на то посилається суд першої інстанції. Натомість, як свідчать наявні матеріли справи, зі старої ТП підрядником перенесено до нової ТП лише кабелі.

А тому, на переконання апелянта, стверджуючи в оскаржуваному рішенні про те, що зміст договору полягав у демонтажі існуючої ТП, суд першої інстанції фактично розширив зміст договору через його тлумачення.

В результаті неправильного тлумачення змісту договору підряду, на думку апелянта, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про переробку існуючої речі, а не виникнення нової в результаті виконання договору підряду.

Скаржник також вважає, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права в частині встановлення, що обов`язковою умовою для виникнення права власності на новостворене майно мало бути попереднє отримання технічних умов на підключення електроустановки в порядку ПНКРЕ №28, в результаті чого суд першої інстанції дійшов хибного висновку щодо недоведеності позивачем факту виникнення нового майна за договором підряду у зв`язку з ненаданням погоджувальної документації.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 відкрито апеляційне провадження по справі №916/3532/19 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Одестеплокомуненерго на рішення Господарського суду Одеської області від 19.06.2023 та призначено справу до розгляду на 13.09.2023.

Судом апеляційної інстанції отримано відзив на апеляційну скаргу від Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» в якому останнє просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

У даному відзиві відповідач зазначає, що судом першої інстанції, із посиланням на належні та допустимі докази, було вірно встановлено факт передачі цілісного майнового теплокомуненергетичного комплексу міста Одеси, яке перебувало у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління яким здійснює обласна рада до комунальної власності територіальної громади міста Одеси разом із ТП 4254, яка забезпечувала електропостачання виробничої бази за адресою м. Одеса, вул. Варненська, 27.

Відповідач зазначає, що в матеріалах справи наявні докази, в яких зафіксовані данні про будівництво та функціонування виробничої бази теплокомуненергетичного комплексу в районі вул. 25-ї Чапаївської дивізії, надалі вул. Варненська, 27 та наявності ТП 4254, яка забезпечувала електропостачання цієї виробничої бази. Також вказані фактичні данні підтверджують наступну передачу цих об`єктів до комунальної власності територіальної громади міста Одеси, яка по теперішній час є його власником.

Крім того, як стверджує відповідач, судом першої інстанції також встановлений факт знаходження з 1999 по 2001 роки в оренді (без передачі у власність) у АТЗТ «Одестеплокомуненерго» цілісного майнового теплокомуненергетичного комплексу міста Одеси, яке перебувало у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління яким здійснює обласна рада, в зв`язку із чим АТ3Т було зменшено розмір орендної плати до рівня 10 відсотків від розрахункової, а також списано заборгованість до обласного бюджету за 1999 рік по орендній платі у розмірі 567,4 тис. грн. в зв`язку із тим, що АТЗТ за рахунок власних коштів здійснило поліпшення орендованого майна, що підтверджується Рішенням Одеської обласної ради.

Зазначені докази, на думку відповідача, вказують на перебування лише в оренді у АТ3Т «ОТКЕ», як виробничої бази, яка розташована по вул. Варненька, 27 так і ТП 4254, яка забезпечувала електропостачання цієї бази.

До того ж, відповідач вважає, що судом першої інстанції на підставі наявних в матеріалах справи доказів був здійснений правильний висновок про те, що ані ТП 4254, ані перелічені в договорі перенесення та модернізації матеріали/обладнання до складу приватизаційної маси не увійшли, а інші докази їх придбання в матеріалах справі відсутні.

Відповідач також вважає, що приймаючи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів придбання АТЗТ «ОТКЕ», як ТП 4254 так і обладнання, перелік якого зазначений в Договорі від 08.12.1999, також на підставі договору купівлі-продажу від 22.10.1999, суд зробив правильний та обґрунтований висновок про те, що виконавець зобов`язався перенести, тобто перемістити вже існуючу ТП з одного місця в інше - будівлю цеху емалювання труб, та модернізувати шляхом складання, монтажу, налагодження та підготовки до експлуатації підстанції трансформаторної комплектної тип 2КГП-1000/10/0,4-84-УЗ, заводський №45531 (рік випуску 1990), що не є створенням нової речі.

Також, посилаючись на висновок судового експерта у даній справі, відповідач зазначає, що надана позивачем заява свідка ОСОБА_1 про проставлення ним особистого підпису в наявних в матеріалах справи договорі від 08.12.1999 року, акті від 09.12.1999 року приймання-передачі матеріалів/обладнання до договору та акті приймання-передачі від 18.01.2000 року до договору є лише припущенням та не може бути належним доказом укладення договору та створення нової ТП по цій справі, оскільки в матеріалах справи відсутні перелічені документи, які були фактично підписані самим ОСОБА_1 . В той час, як згідно з висновком почеркознавчої експертизи та технічної експертизи документів в матеріалах справи наявні такі документи, які мають ознаки підроблення.

Наголошує відповідач й на тому, що відповідно до позовних вимог позивач просив суд визнати право власності на рухоме майно - ТП 4254, підстанцію трансформаторну комплексну 2 КТП-1000/10/0,4-84-У3, яка на його думку була передана йому у складі Цеху емальованих труб, однак не зазначає у складі яких саме частин цієї ТП останній просить визнати це право.

Окрім того, на думку відповідача, суудом першої інстанції, з огляду на положення ПКЕЕ, а також згідно листа АТ «ДТЕК Одеські електромережі» був здійснений законний та обґрунтований висновок про те, що ТП 4254 була створена та введена в експлуатацію до виконання ДП «Теплоналадка» робіт за договором підряду, що виключає факт створення цієї ТП на підставі договору від 08.12.1999 року.

У судовому засідання від 20.09.2023 було оголошено перерву до 25.10.2023.

Під час судового засідання від 25.10.2023 представники апелянта підтримали вимоги за апеляційною скаргою на наполягали на її задоволенні.

Представники КП "Теплопостачання міста Одеси" та Одеської міської ради надали пояснення у відповідності до яких не погоджуються із доводами апеляційної скарги, просять залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, відповідно до історичної довідки з архівного фонду №P-1451Т в 1969 році дирекція котелень та теплових мереж була перетворена в підприємство Одесоблтеплосеть.

Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської Ради депутатів працюючих №37 від 17.02.1972 головного архітектора міста було зобов`язано виділити підприємству Одестеплосеть майданчик під будівництво виробничої бази; підприємству Одестеплосеть здійснити будівництво цієї бази в 1972 р. і перевести туди всі машини та механізми, що знаходяться в даний час в гаражі (вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, 12).

На підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської Ради депутатів працюючих №602 від 16.11.1972 року підприємству Одестеплосеть відведена земельна ділянка, площею 1,0 га в районі вул. 25-ї Чапаївської дивізії для будівництва виробничої бази.

Із довідки підприємства Облтеплосеть №27/ОКС від 13.01.1978 року вбачається, що станом на 01 січня 1978 року на виділеній підприємству ділянці побудовано: ремонтно-механічні майстерні, зблоковану будівлю склад-гараж, благоустрій першої черги, інженерні мережі, ТП та будується адміністративно-лабораторний корпус.

Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради Народних депутатів №773 від 07.12.1978 вирішено відвести підприємству Одестеплосеть земельну ділянку площею 0,27 га по вул. Варненська в районі 25-ї Чапаєвської дивізії під будівництво адміністративно-лабораторного корпуса; зобов`язано підприємство Одестеплосеть за рахунок лімітів та коштів виконати обсяги робіт, передбачені технічними умовами, раніше виданими відповідними службами міста.

На підставі наказу Міністерства житлово-комунального господарства УРСР № 250 від 30.08.1982 року підприємство Одесоблтеплосеть реорганізовано в Обласне виробниче об`єднання теплових мереж Одестеплосеть.

На підставі наказу МЖКГ УРСР №68 від 13.05.1985 ОПО теплових мереж Одестеплосеть з 01.05.1985 перейменовано на Одеське виробниче об`єднання теплових мереж Одестеплокомуненерго. Всі розрахунки за теплову енергію з населенням проводило об`єднання. Таке ж становище зберігалось при створенні в 1990 році обласного орендного об`єднання Одестеплокомуненерго.

У відповідності до наявної у матеріалах справи довідки про основні дані по базі ОООО Одестеплокомуненерго (номер та дата складання відсутні), яка складена письмово генеральним директором Шишовським О.С., на момент існування орендного підприємства, електропостачання бази за адресою м. Одеса, вул. Варненська, 27 здійснювалось Міськелектромережою із використанням підстанції 4254.

В подальшому, відповідно до протоколу зібрання засновників АТЗТ Одестеплокомуненерго від 25 червня 1999 року Одеське обласне орендне об`єднання Одестеплокомуненерго з 01.10.1999 року реорганізовано в АТЗТ Одестеплокомуненерго.

Рішенням Одеської обласної ради №135-ХХІІ від 21.02.1997 затверджено включити до переліку об`єктів, що підлягають приватизації об`єкт незавершеного будівництва Цех емальованих труб ОООО Одестеплокомуненерго.

Рішеннями Одеської обласної ради №195-ХХІІ від 13.02.1998 та №73-ХХІІІ від 04.03.1999 вирішено продовжити приватизацію даного об`єкта.

06.05.1998 було складено акт обстеження будівельного майданчика по вул. Варненська, 27 та технічного стану розташованого на ній незавершеного будівництвом цеху емалювання труб. Даним актом зафіксовано, що відповідно до проекту збудовано наступні будівлі та споруди: будівлі цеху емалювання труб та з`єднувальних частин/ із вбудованою ТП - 80%, розміри у плані 27*60Н=16,8 м; крита естакада емальованих та чорних труб, що примикають до будівлі цеху - 80%; компресорна станція стиснутого повітря та станція оборотного водопостачання - 60%; адміністративно-побутовий корпус для обслуговування персоналу примикає до будівлі цеху, розміри в плані 12*18 4 поверхи - 70%; каналізаційної насосної станції - 30%; виритий котлован під пожежні резервуари - 2*100 мі. Окрім того, комісією зафіксовано, що на будівельному майданчику розташовано діючу ТП для електропостачання промбази Одестеплокомуненерго, яка підлягає зносу після закінчення будівництва цеху емальованих труб.

22.10.1999 між Управлінням обласної ради у справах майна та інвестицій та Акціонерним товариством закритого типу ОДЕСТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО було укладено договір про наступне:

-відповідно до п.1.1 договору продавець зобов`язується передати у власність покупцеві об`єкт незавершеного будівництва Цех емальованих труб ОООО Одестеплокомуненерго, розташований за адресою: 65101, м. Одеса, вул. Варненська, 27 на земельній ділянці розміром 0,55 га, яка відведена згідно з рішенням виконкому Одеської міської Ради народних депутатів від 04.02.88 року № 76 Одеському обласному об`єднанню Одестеплокомуненерго під будівництво цеху емальованих труб, про що складений акт від 25 квітня 1988 року, а покупець зобов`язується прийняти об`єкт і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі. До вартості об`єкта входить вартість матеріалів, виробів, конструкцій, що завезені на майданчик, але не укладеш в діло, а також устаткування, що не здане до монтажу або монтажу не потребує, згідно з актом обстеження будівельного майданчика, яка визначена відповідно до експертної оцінки, та вартість робіт, пов`язаних з проведенням цієї експертної оцінки;

-відповідно до п.1.2 договору право власності на об`єкт переходить до покупця з моменту нотаріального посвідчення цього договору;

-відповідно до п.3.1 договору передача об`єкта приватизації продавцем і прийняття об`єкта покупцем здійснюється шляхом підписання акту приймання-передачі сторонами у 5-денний термін з моменту оплати всієї суми за об`єкт приватизації;

-відповідно до п.п.5.7 та 5.8 договору обов`язками покупця є завершити будівництво об`єкта протягом 4 років та зберігати первісне призначення об`єкта з можливістю зміни технології;

-відповідно до п.7.1 договору у разі недотримання покупцем зобов`язань щодо виконання умов розділу 5 цього договору він несе відповідальність згідно зі ст. 29 Закону України Про приватизацію державного майна та ст. 23 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію).

08.12.1999 між Акціонерним товариством закритого типу Одестеплокомуненерго та Дочірнім підприємством Теплоналадка укладено договір, відповідно до п.1.2 якого виконавець (ДП Теплоналадка) зобов`язується виконати роботи з перенесення та модернізації обладнання ТП4254, тимчасової трансформаторної підстанції, що належить замовнику (АТЗТ Одестеплокомуненерго), диспетчерський номер ТП4254, в будівлю експериментального цеху емальованих труб, що будується, яка розташована в м. Одесі, вул. Варненська, 27, шляхом складання, монтажу, налагодження та підготовки до експлуатації підстанції трансформаторної комплектної тип 2КГП-1000/10/0,4-84-уз, заводський №45531 (рік випуску 1990) з обладнання замовника, підключити підстанцію до кабелів високовольтного введення ААШб 3x70 (введення від РП Комарова), ААБ 3x95 (введення від ТП2626) та кабелю низьковольтного введення ААБ 3x70 (введення від ТП 2626).

09.12.1999 між Управлінням Обласної ради у справах майна та інвестицій та Акціонерним товариством закритого типу Одестеплокомуненерго було підписано акт передачі об`єкта незавершеного будівництва Цех емальованих труб ОООО Одестеплокомуненерго, з якого вбачається, що покупцеві було передано проданий 13.10.1999 на комерційному конкурсі об`єкт незавершеного будівництва об`єкт незавершеного будівництва Цех емальованих труб ОООО Одестеплокомуненерго (який містить у собі будівлі та споруди, внутрімайданчикові технічні комунікації, матеріали, вироби, конструкції, що завезені на майданчик, але не укладені в справу, а також устаткування, що не здане до монтажу, або монтажу не потребує, згідно з актом обстеження будівельного майданчику), що розташований за адресою: 65101, м. Одеса вул. Варненська, 27.

09.12.1999 між АТЗТ Одестеплокомуненерго та ДП Теплоналадка було складено акт приймання-передачі матеріалів/ обладнання до договору від 08.12.1999, відповідно до якого замовник передав виконавцю наступні матеріали/обладнання: шафа високовольтного введення ШВВ (рік випуску 1990) - 8 шт.; шафа низьковольтного введення ШНВ ЗУЗ (рік випуску 1990) - 2 шт.; трансформатор ТМ 3/1000/10-84У1 (рік випуску 1990) - 2 шт. Окрім того, в примітці до даного акту сторони договору зазначили, що кабелі високовольтного введення ААШ 3x120 (введення від РП Комарова), ААБ 3x95 (введення від ТП2626) і кабель низьковольтного введення ААБ 3x70 (введення від ТП 2626) підключені до тимчасово діючої ТП4254 знаходяться в задовільному стані і підлягають перепідключенню, після перенесення і модернізації даної трансформаторної підстанції в будівлю експериментального цеху емальованих труб, що будується, яка розташована в м. Одесі, вул. Варненська, 27.

18.01.2000 між АТЗТ Одестеплокомуненерго та ДП Теплоналадка було складено акт приймання-передачі робіт, за яким АТЗТ Одестеплокомуненерго прийняв від ДП Теплоналадка роботи із збирання, монтажу та налагодження підстанції трансформаторної комплектної тип комплектної тип 2КГП-1000/10/0,4-84-уз, заводський №45531 (рік випуску 1990), в будівлі експериментального цеху емальованих труб, що будується, яка розташована в м. Одесі, вул. Варненська, 27, відповідно до договору б/н від 08.12.1999. Виконавець виконав роботи із збирання, монтажу, налагодження і підготуванні до експлуатації підстанції трансформаторної комплектной тип 2КТП-1000/10/0,4-84-УЗ, заводський №45531 (рік випуску 1990), в будівлі експериментально цеху емальованих труб, яке будується, що знаходиться в м. Одеса, вул. Варненська, 27, відповідно до договору б/н від 08.12.1999.

З наявного у матеріалах справи витягу з книги обліку продажу товарів (робіт, послуг) по ДП Теплоналадка вбачається, що ДП Теплоналадка відобразило в бухгалтерському обліку продаж послуг АТЗТ Одестеплокомуненерго у грудні 1999 року на загальну суму 26698,53 грн.

З Рішення Одеської обласної ради №130-ХХІІ від 24.12.1999 вбачається, що акціонерному товариству закритого типу "Одестеплокомуненерго", як орендарю цілісного майнового теплокомуненергетичного комплексу, що має важливе соціальне значення, надано пільгу з орендної плати на термін один рік шляхом зменшення орендної плати до рівня 10 відсотків від розрахункової. Акціонерному товариству закритого типу "Одестеплокомуненерго" використати кошти від наданої пільги на реконструкцію котельні в селищі HATI, "Термоконтейнерної" в м. Рені та закінчення робіт по тепловому господарству в смт Раухівка.

Відповідно до рішення Одеської обласної ради №156-ХХІІІ від 31.03.2000 року АТЗТ "Одестеплокомуненерго" списано заборгованість до обласного бюджету за 1999 рік по орендній платі у розмірі 567,4 тис. грн. в зв`язку із тим, що АТЗТ за рахунок власних коштів здійснило поліпшення орендованого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління яким здійснює обласна рада (цілісного майнового теплокомуненергетичного комплексу).

Рішенням Одеської обласної ради №276-ХХІІІ від 09.02.2001 було вирішено передати окремі об`єкти цілісного майнового теплокомуненергетичного комплексу, які розташовані на території міста Одеси, із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області у комунальну власність територіальної громади міста Одеси, виділивши їх зі складу цілісного майнового теплокомуненергетичного комплексу. Рішенням Одеської обласної ради №341-XXIII від 07.08.2001 доповнено додаток до рішення Одеської обласної ради від 09.02.2001 276-XXIII, до перелік окремих об`єктів цілісного майнового теплокомуненергетичного комплексу, розташованих на території міста Одеси, які передаються із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області у комунальну власність територіальної громади міста Одеси, додано пунктом 23 23. Виробнича база, вул.Варненська, 27."

Рішенням Одеської міської ради №2140-ХХІІІ від 17.04.2001 затверджено звіт по теплозабезпеченню м. Одеси в опалювальний сезон 2000-2001 р.р. Відповідно до розділу 2 даного звіту централізоване теплопостачання в місті забезпечують три організації:

-Комунальне підприємство "Одеські теплові мережі" (власність Одеської міської ради);

-Акціонерне товариство закритого типу "Одестеплокомуненерго" (орендує власність облради);

- Державне підприємство Одеська теплоелектроцентраль (державна власність).

АТЗТ Одестеплокомуненерго експлуатує 7 районних і квартальних котелень сумарною потужністю 542 Гкал/год; 18 дрібних котелень, близько 500 км внутрішньоквартальних теплових мереж, а також 202 центральні теплові пункти (ЦТП), у т.ч. 308 км теплових мереж та 128 ЦТП, підключених до джерела теплопостачання КП ОТС та ТЕЦ. Усі основні фонди, зокрема котельні, центральні теплові пункти, теплові мережі акціонерне товариство закритого типу Одестеплокомуненерго орендує в обласної ради, якій на правах обласної комунальної власності належать ці основні фонди.

Рішенням Одеської міської ради №2452-XXIII від 04.07.2001 вирішено надати згоду щодо прийняття об`єктів цілісного майнового теплоенергетичного комплексу АОЗТ Одестеплокомуненерго, розташованих на території м. Одеси, із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області до комунальної власності територіальної громади м. Одеси, згідно з додатком. В додатку до рішення №2452-XXIII від 04.07.2001 затверджено перелік об`єктів цілісного майнового теплокомуненергетичного комплексу АОЗТ Одестеплокомуненерго, розташованих на території м. Одеси, що підлягають передачі із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області до комунальної власності територіальної громади м. Одеси. Рішенням Одеської міської ради 2671-XXIII від 15.10.2001 доповнено додаток до рішення міської ради від 04.07.2001 №2452-XXIII - перелік об`єктів цілісного майнового теплокомуненергетичного комплексу АОЗТ Одестеплокомуненерго, розташованих на території м. Одеси, що підлягають передачі із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області до комунальної власності територіальної громади м. Одеси, пунктом 24 такого змісту: "24. Виробнича база, вул.Варненська, 27." Передано у повне господарське відання комунального підприємства Одестеплокомуненерго виробничу базу, вул.Варненська, 27.

Листом за вих.№2/2-959 від 17.07.2001 головою правління АТЗТ Одестеплокомуненерго повідомлено управління обласної ради по справам майна про відсутність заперечень щодо передачі виробничої бази, розташованої по вул. Варненська, 27, м. Одеса, в комунальну власність територіальної громади м. Одеси.

Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради №846 від 19.12.2001 затверджено акт приймання-передачі виробничої бази, розташованої за адресою: вул. Варненська, 27, у повне господарське відання комунальному підприємству Одестеплокомуненерго, згідно з додатком. В додатку до рішення №846 від 19.12.2001 затверджено акт прийому-передачі виробничої бази за адресою: вул. Варненська, 27, що прийнята до комунальної власності територіальної громади м. Одеси відповідно до рішення Одеської міської ради від 15.10.2001 №2671-XXIII, та передається у повне господарське відання комунальному підприємству Одестеплокомуненерго. В даному акті комісія встановила перелік об`єктів, що підлягають передачі: центральний склад, РМЦ, БОМПЛ, управління, стоматкабінет, газова служба, медпункт, хімслужба, зв`язок, столова (п.3 акту). Відповідно до п.7 акту виробнича база належить до комунальної власності територіальної громади м. Одеси згідно з рішенням міської ради №2671-ХХIII від 15.10.2001, акта прийому-передачі, затвердженого міським головою від 16.10.2001; передати виробничу базу за адресою: вул. Варненська, 27, комунальному підприємству Одестеплокомуненерго для володіння на правах повного господарського відання відповідно до рішення міської ради №2671-ХХIII від 15.10.2001.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи Акту обстеження об`єкта - підстанції трансформаторної 2КТП інвентаризаційна відомість №4-зберігання від 2 квітня 2002 року ОКС-1(обладнання для встановлення), номер відомості-31 від 05.06.2002, складеного комісією, яка складалась із представників АТЗТ Одестеплокомуненерго, підстанція трансформаторна комплектна тип 2КТП-1000/10/0,4-84-УЗ, заводський №45531 (рік випуску 1990), встановлена у приміщенні об`єкта незавершеного будівництва Цех емальованих труб ОООО Одестеплокомуненерго, за адресою м. Одеса, вул Варненська, 27. Балансова вартість об`єкта - 1500 грн.

Відповідно до Свідоцтва на право власності на нежилі будівлі та споруди від 02.09.2003 Виконавчий комітет Одеської міської ради посвідчив, що об`єкт в цілому, який розташований в місті Одесі по вул. Варненська за №27, дійсно належить Одеській міській раді на праві комунальної власності. В цілому складається з з адміністративного корпусу літ. А, диспетчерської літ. Б, будівлі ремонтно-механічного цеху літ. В, складу літ. Г, гаражу літ. Д, загальною площею 5826,5 кв.м, відображених у технічному паспорті від 16.10.1997. Свідоцтво видане на підставі рішень Одеської міської ради від 04.07.2001, №2452-ХХIII; від 15.10.2001 №2671-ХХIII; рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 13.10.2001 № 846.

В наявних матеріалах справи також міститься паспорт РП/ТП 10/0,4 кВ комплектної трансформаторної підстанції внутрішньої установки типу 2КТП-1000/10/0,4-84-УЗ напруга 10/0,4 кВ від 2006, складений ТОВ ЕНЕРГОМАКС-ПРОЕКТ. Відповідно до п.2.1 комплектна трансформаторна підстанція ТП4254 складається з двох трансформаторів 1000 кВА номінальною вищою напругою 10 кВ з масляним заповненням; - пристрою вищої напруги (ПВН) навісного виконання типу ВВ; розподільно пристрої нижчої напруги 0,4 кВ (РУНН), що складається з шаф: 2 вступних (ШНВ), 2 лінійних (ШНЛ), секційного (ШНС) з автоматичними в`єднувачами серій ВА. Відповідно до розділу 7 Технічні характеристики до обладнання, яке входить до складу КТП типу 2КТП-1000/10/0,4-84-УЗ, відноситься:

1. Високовольтне введення (РП10 кВ)

- шафи високовольтні введення типу ШВВ (рік випуску 1990) - 8 шт:;

- Кабель ААШ 3x120 (введення від РП Комарова) - 570 м;

- Кабель ААБ 3x95 (введення від ТП 2626) -120 м;

2. Низьковольтне введення:

- шафи низьковольтного введення ШНВ ЗУЗ (рік випуску 1990) - 2 шт.;

- Кабель ААБ 3x70 (введення від ТП 2626) -120 м;

3. Трансформаторне обладнання:

- трансформатори ТМЗ 1000/10/0,4-84У1 (рік випуску 1990) - 2 шг. Заводські номери №261971 та №262047 відповідно.

Основні технічні характеристики підстанції наведені в таблиці 1 даного паспорту. Так, диспетчерською назвою спірного об`єкта відповідно до технічного паспорту 2006 року є ТП4254 КТП 10/0,4 кВ.

Окрім того, в матеріалах справи є паспорт РП/ТП 10/0,4 кВ комплектної трансформаторної підстанції внутрішньої установки типу 2КТП-1000/10/0,4-84-УЗ напруга 10/0,4 кВ від 2016, складений ТОВ ЕНЕРГОМАКС-ПРОЕКТ, відповідно до таблиці 1 якого диспетчерською назвою по ПАТ Одесаобленерго ТП4254 є КТП 10/0,4 кВ.

З матеріалів справи вбачається, що КП Теплопостачання міста Одеси видано довідку від 18.11.2016 вих.№03/03-327, відповідно до змісту якої на балансі КП Теплопостачання міста Одеси, за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, 27, обліковується ТП-4254(1*1000кВа), івн.№3045001.

Відповідно до рішення Одеської міської ради від 27.06.2006 №101-V Про реорганізацію комунального підприємства Одестеплокомуненерго та комунального підприємства Одесатеплоенерго вирішено реорганізувати комунальне підприємство Одестеплокомуненерго та комунальне підприємстве Одесатеплоенерго шляхом злиття та створення на їх базі комунального підприємства Теплопостачання міста Одеса (п.1) та закріпити за комунальним підприємством Теплопостачання міста Одеса на праві повного господарського відання господарського відання майно, необхідне для здійснення його діяльності (3.3).

Рішенням Одеської міської ради від 19.10.2006 №556 затверджено передавальні акти КП Одестеплокомуненерго та КП Одесатеплоенерго. Відповідно до передавального акту КП Одесатеплоенерго від 19.10.2006 активи та пасиви КП Одесатеплоенерго, що виявлені комісією з реорганізації станом на 19.10.2006 та які передаються в створюване шляхом злиття КП Теплопостачання міста Одеса (згідно балансу).

В матеріалах справи наявний інвентаризаційний опис №17 товарно-матеріальних цінностей Основні засоби КП Одестеплокомуненерго, відповідно до якого на балансі КП Одестеплокомуненерго станом на 18.10.2006 обліковувалась ТП-4254 (1х1000кВа) вул. Варненська, 27, та інвентаризаційний опис №17 товарно-матеріальних цінностей Основні засоби КП Одестеплокомуненерго, відповідно до якого на балансі КП Одестеплокомуненерго станом на 01.04.2006 обліковувалась ТП-4254 (1х1000кВа) вул. Варненська, 27,

01.07.2008 між ВАТ Енергопостачальна компанія Одесаобленерго та КП Теплопостачання міста Одеси було укладено договір про постачання електричної енергії №9. Актом 1088Ю від 12.12.2013 (додаток 7 до договору) розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін було віднесено ТП4254 до переліку установок КП Теплопостачання міста Одеси як споживача електроенергії.

Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 25.11.2008 за №1299 Про затвердження плану проведення робіт з інвентаризації, паспортизації, оцінки та створення бази даних об`єктів теплопостачання та реєстрацію об`єктів нерухомості КП Теплопостачання міста Одеси було вирішено, зокрема, провести технічну інвентаризацію об`єктів, зазначених у додатку №2 до рішення, та зареєструвати за Одеською міською радою право власності на об`єкти КП Теплопостачання міста Одеси.

З додатку №2 до рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 25.11.2008р. за №1299 вбачається, що до переліку об`єктів нерухомого майна КП Теплопостачання міста Одеси, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, буд. 27, та підлягають реєстрації за Одеської міською радою, увійшли службовий корпус теплозбут, прохідна, тр. цех, пр. диспетчерська, ремонтний цех, склади метрологічна.

Також в матеріалах справи наявні протокол №12/1 вимірювання опору розтікання на основних заземлювачах і заземленнях магістралей і устаткування 15-22 січня 2014; протоколи №568/1 та №570/1 вимірювання опору розтікання на основних заземлювачах і заземленнях магістралей і устаткування 14-19 січня 2015; протоколи №959/1 №961/1 вимірювання опору розтікання на основних заземлювачах і заземленнях магістралей і устаткування 11-14 січня 2016; протокол №163А/1 вимірювання опору розтікання на основних заземлювачах і заземленнях магістралей і устаткування 16-19 січня 2017; протоколи №527/1 та 526/1 вимірювання опору розтікання на основних заземлювачах і заземленнях магістралей і устаткування 15-18 січня 2018; протоколи №888/1 та №887/1 вимірювання опору розтікання на основних заземлювачах і заземленнях магістралей і устаткування 25 квітня - 03 травня 2019, надані на підтвердження обставини користування відповідачем спірним майном та обставин невизнання відповідачем права власності позивача на спірну ТП.

В матеріалах справи наявний лист Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 29.07.2016 вих.№01-19/1950, відповідно до якого все майно КП Теплопостачання міста Одеси, що перебуває на його балансі, знаходиться у комунальній власності територіальної громади міста Одеси, у тому числі майно (транспортні засоби) яке створено, придбане або передане підприємству у власність протягом його діяльності. Відчуження (списання) підприємства відбувається виключно згідно рішення його засновника - Одеської міської ради, що є представницьким органом місцевого самоврядування територіальної громади міста Одеси.

Окрім того, в матеріалах справи наявний інвентаризаційний опис необоротних активів КП Теплопостачання міста Одеси від 01.10.2016, відповідно до якого на балансі КП Теплопостачання міста Одеси станом на 01.10.2016 обліковувалась ТП-4254 (1х1000кВа) вул. Варненська, 27.

В матеріалах справи наявний лист КП Теплопостачання міста Одеси від 20.12.2016 вих.№02/01-01-740, в якому відповідачем повідомлено, що об`єкт нерухомості, за інвентаризаційним номером 3045001 - трансформаторна підстанція ТП4254 по вул. Варненська, 27, у м. Одесі знаходиться на балансі КП Теплопостачання міста Одеси з моменту створення підприємства на підставі рішення від 27.06.2006 №101-V виданого засновником - Одеською міською радою, шляхом злиття КП Одесатеплоенерго за КП Одестеплокомуненерго.

Згідно з оборотно-сальдовою відомістю від листопада 2019 року, яка була сформована позивачем, на своєму балансі позивач відображає таке майно як об`єкт незавершеного будівництва Цех емальованих труб ОООО Одестеплокомуненерго та ТП4254 підстанція трансформаторна комплектна тип 2КТП-1000/10/0,4-84-УЗ.

З огляду на наведене, посилаючись на набуття права власності на ТП4254 підстанцію трансформаторну комплектну типу 2КТП-1000/10/0,4-84-УЗ на підставі договору підряду в порядку ст.ст. 328, 331 та 334 ЦК України як на новостворене майно, що створено підрядником з матеріалів замовника, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом до суду першої інстанції про визнання права власності на спірне майно.

Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду з цього приводу зазначає таке.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Реалізовуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплені в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, зокрема, в ст. 1 Першого протоколу до неї (ратифіковано законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР), яка є складовою правової системи відповідно до ст. 9 Конституції України, а також у вітчизняному законодавстві.

Так, відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст.ст. 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно з статтею 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України слід враховувати, що за змістом вказаної статті судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Зазначена правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №914/904/17.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

Така правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 02.05.2018 у справі № 914/904/17, від 27.06.2018 у справі №904/8186/17, від 11.04.2019 у справі № 910/8880/18 та висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18.

Таким чином, позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів. Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб. Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин. Наведений правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 344/16879/15-ц.

Крім того, визнання в судовому порядку права власності на річ за загальним правилом, встановленим статтею 392 Цивільного кодексу України, є способом захисту наявного цивільного права, а не підставою для його виникнення.

У статті 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (стаття 331 ЦК України).

Оскільки спірні правовідносини виникли у період 1999-2000 років, судом до останніх застосовуються приписи законодавства, яке діяло станом на 1999-2000 роки.

Відповідно до ст. 86 ЦК УРСР (дійсний на момент виникнення спірних правовідносин) право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності. Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Усі форми власності є рівноправними.

Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону України Про власність (дійсний на момент виникнення спірних правовідносин) громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.

Відповідно до ст. 128 ЦК УРСР (дійсний на момент виникнення спірних правовідносин) право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається вручення речей набувачеві, а так само здача транспортній організації для відправки набувачеві і здача на пошту для пересилки набувачеві речей, відчужених без зобов`язання доставки. До передачі речей прирівнюється передача коносаменту або іншого розпорядчого документа на речі.

У відповідності до ст. 332 ЦК УРСР (дійсний на момент виникнення спірних правовідносин) за договором підряду підрядчик зобов`язується виконати на свій риск певну роботу за завданням замовника з його або своїх матеріалів, а замовник зобов`язується прийняти й оплатити виконану роботу.

Статтею 334 ЦК УРСР (дійсний на момент виникнення спірних правовідносин) було визначено, що на виконання робіт, передбачених договором підряду, складається кошторис. Якщо виникла необхідність значно перевищити складений кошторис, підрядчик зобов`язаний своєчасно попередити про це замовника. В цьому разі замовник має право відмовитися від договору, відшкодувавши підрядчику понесені ним витрати. Якщо підрядчик не попередив замовника про перевищення кошторису, він зобов`язаний виконати роботу, не вимагаючи відшкодування надкошторисних витрат.

Відповідно до ст. 336 ЦК УРСР (дійсний на момент виникнення спірних правовідносин) якщо робота виконується повністю або частково з матеріалу замовника, підрядчик відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядчик зобов`язаний дати замовникові звіт про використання матеріалів і повернути лишок матеріалу.

Так, звертаючись із даним позовом про визнання права власності на спірне майно позивач, як на підставу набуття права власності на спірну ТП вказав на укладений між АТЗТ Одестеплокомуненерго та ДП Теплоналадка договір підряду від 08.12.1999, за результатами виконання якого було створено нове майно.

Однак, під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем та третьою особою поставлено під сумнів підписання договору від 08.12.1999, в акті приймання-передачі матеріалів/обладнання від 09.12.1999 до договору від 08.12.1999 та в акті приймання-передачі робіт від 18.01.2000 з боку замовника безпосередньо вказаною особою - ОСОБА_1 .

Наведене зумовило призначення судом першої інстанції, зокрема комплексної почеркознавчої та технічної експертизи документів.

За результатами проведених експертних досліджень, Одеським НДЕКЦ МВС України надано висновок експерта №КСЕ-19/116-22/15413 від 22.12.2022 у відповідності до якого:

1.Підписи виконані від імені ОСОБА_1 , розташовані у графі Замовник у договорі від 08.12.1999 на 129 сторінці, в Акте приема-передачи материалов/оборудования к Договору от 08.12.1999 г. від 09.12.1999 на 130 сторінці, в Акте приема-передачи работ від 18.01.2000 на 131 сторінці у томі №5 справи №916/3532/19, виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_1 .

2.Відбитки круглої печатки ОДЕСТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО * 03350516 * Акціонерне товариство закритого типу * Україна * К****ЬКИЙ РАЙОН м. ОДЕСА, які розташовані у договорі від 08.12.1999 на 129 сторінці, у Акте приема-передачи материалов/оборудования к Договору от 08.12.1999 г. від 09.12.1999 на 130 сторінці, у Акте приема-передачи работ від 18.01.2000 на 131 сторінці, у Акте обследования объекта подстанция трансформаторная 2КТП від 05.06.2002 на 164 сторінці у томі №5 справи №916/3532/19, нанесені за допомогою безпосереднього контакту кліше печатки з поверхнею документів.

3.Відбитки круглої ОДЕСТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО * 03350516 * Акціонерне товариство закритого типу * Україна * К****ЬКИЙ РАЙОН м. ОДЕСА, які розташовані у договорі від 08.12.1999 на 129 сторінці, в Акте приема-передачи материалов/оборудования к Договору от 08.12.1999 г. від 09.12.1999 на 130 сторінці, в Акте приема-передачи работ від 18.01.2000 на 131 сторінці, у Акте обследования объекта подстанция трансформаторная 2КТП від 05.06.2002 на 164 сторінці у томі №5 справи №916/3532/19, було нанесено не за допомогою кліше круглої печатки ОДЕСТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО * 03350516 * Акціонерне товариство закритого типу * Україна * КИЇВСЬКИЙ РАЙОН м. ОДЕСА, вільні зразки відбитків якої були надані для порівняльного дослідження (окрім Протокол №30 заседания правления Акционерного общества закрытого типа Одестеплокомунэнерго от 17 апреля 2003 г. у томі №5 справи № 916/3532/19).

Відбитки круглої печатки ОДЕСТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО * 03350516 * Акціонерне товариство закритого типу * Україна * К****ЬКИЙ РАЙОН м. ОДЕСА, які розташовані у договорі від 08.12.1999 на 129 сторінці, у Акте приема-передачи материалов/оборудования к Договору от 08.12.1999 г. від 09.12.1999 на 130 сторінці, в Акте приема-передачи работ від 18.01.2000 на 131 сторінці, в Акте обследования объекта подстанция трансформаторная 2КТП від 05.06.2002 на 164 сторінці у томі №5 справи №916/3532/19, було нанесено за допомогою кліше круглої печатки ОДЕСТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО * 03350516 * Акціонерне товариство закритого типу * Україна * К****ЬКИЙ РАЙОН м. ОДЕСА, вільний зразок відбитка якого був наданий для порівняльного дослідження, який розташований у Протокол № 30 заседания правления Акционерного общества закрытого типа Одестеплокомунэнерго от 17 апреля 2003 г. у томі №5 справи №916/3532/19.

Втім, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо неврахування даного висновку під час вирішення справи по суті, з огляду на таке.

Відповідно до п.1.3 Розділу 1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 №53/5, для проведення досліджень орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), повинен(на) надати експерту вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (цифрових записів, підпису) особи, яка підлягає ідентифікації. Вільними зразками є рукописні тексти, рукописні записи (літерні та цифрові), підписи, достовірно виконані певною особою до відкриття провадження у господарських справах і не пов`язані з їх обставинами; умовно-вільними є зразки почерку та (або) підпису, виконані певною особою до відкриття провадження у справі, але пов`язані з обставинами цієї справи або виконані після відкриття провадження у справі та є як пов`язаними зі справою, так і не пов`язаними з її обставинами; експериментальні зразки почерку та (або) підпису, що виконані за завданням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), у зв`язку з призначенням такої експертизи.

Згідно з ст. 102 ГПК України матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням. При призначенні експертизи суд з урахуванням думки учасників справи визначає, які саме матеріали необхідні для проведення експертизи. Суд може також заслухати призначених судом експертів з цього питання.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що на виконання вимог Інструкції під час розгляду справи у суді першої інстанції у ОСОБА_1 вільні зразки підпису не відбирались, та відповідно, експертом під час проведення експертного дослідження не досліджувались.

При цьому, як вірно зазначеного судом першої інстанції, жоден із наданих для дослідження зразків не містить ознак вільних зразків підписів ОСОБА_1 та не дозволяють визначити, які саме зразки підписів належать ОСОБА_1 .

Однак, за текстом висновку експерта останнім зазначається, що при порівнянні досліджуваних підписів від імені ОСОБА_1 ....зі зразками підпису самого ОСОБА_1 , встановлено розбіжності за наступними загальними ознаками... (cтop. 11-12 (останній і перший абзаци відповідно). Окрім того, на стор. 13 Висновків експерт зазначає, що підписи, виконані від імені ОСОБА_1 , розташовані у графі, виконані не ОСОБА_1 ....

До того ж, в п.3 резолютивної частини висновку експерт надає висновок щодо співставлення кліше печатки АТЗТ Одестеплокомуненерго на правовстановлюючих документах та на зразках, наданих для порівняння.

Відповідно, у тексті Висновку експерт зазначає, що відбитки круглої печатки Одестеплокомуненерго....було нанесено не за допомогою кліше круглої печатки Одестеплокомуненерго.... вільні зразки відбитків якої були надані для порівняльного дослідження. Додатково експерт зазначає, що відбитки круглої печатки Одестеплокомуненерго....було нанесено за допомогою кліше круглої печатки Одестеплокомуненерго.... вільні зразки відбитків якої були надані для порівняльного дослідження.

В даних висновках експерт лише посилався на різні кліше круглої печатки Одестеплокомуненерго , але не надав відповідного висновку, чи було поставлено відбиток однією її тією самою печаткою, або різними печатками. Тобто з тексту висновку неможливо визначити, чи було накладено одну її ту саму печатку з різними кліше, або мова йде про різні печатки.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що відповідні експертні висновки не можуть бути прийняті до уваги та враховані під час вирішення справи по суті, з огляду на їх неточності, неоднозначності трактувань та обґрунтувань висновків експертів.

Слід також відзначити, що в матеріалах справи наявна нотаріальна заява свідка ОСОБА_1 , в якій свідком засвідчено про особисте підписання свідком договору №б/н від 08 грудня 1999 року з ДП Теплоналадка, акту приймання-передачі матеріалів/обладнання до договору від 09.12.1999 року та акту приймання-передачі робіт від 18.01.2000 року.

Відтак, виходячи з наявних матеріалів справи у суду відсутні підстави вважати нікчемним договір підряду від 08.12.1999. Також даний договір не визнавався недійсним в судовому порядку, а тому враховуючи законодавчо визначену презумпцію правочину, даний договір є дійсним.

Так, зі змісту п.1.2 договору підряду вбачається, що виконавець (ДП Теплоналадка) зобов`язується виконати роботи з перенесення та модернізації обладнання ТП4254, тимчасової трансформаторної підстанції, що належить замовнику (АТЗТ Одестеплокомуненерго), диспетчерський номер ТП4254, в будівлю експериментального цеху емальованих труб, що будується, яка розташована в м. Одесі, вул. Варненська, 27, шляхом складання, монтажу, налагодження та підготовки до експлуатації підстанції трансформаторної комплектної тип 2КГП-1000/10/0,4-84-уз, заводський №45531 (рік випуску 1990) з обладнання замовника, підключити підстанцію до кабелів високовольтного введення ААШб 3x70 (введення від РП Комарова), ААБ 3x95 (введення від ТП2626) та кабелю низьковольтного введення ААБ 3x70 (введення від ТП 2626).

В матеріалах справи є витяг з книги обліку продажу товарів (робіт, послуг) по ДП Теплоналадка, відповідно до змісту якої вбачається, що ДП Теплоналадка відобразило в бухгалтерському обліку продаж послуг АТЗТ Одестеплокомуненерго у грудні 1999 року на загальну суму 26698,53 грн.

З матеріалів приватизаційної справи судом встановлено, що ні спірна ТП, ні спірні матеріали/обладнання: шафа високовольтного введення ШВВ (рік випуску 1990) - 8 шт.; шафа низьковольтного введення ШНВ ЗУЗ (рік випуску 1990) - 2 шт.; трансформатор ТМ 3/1000/10-84У1 (рік випуску 1990) - 2 шт., до складу приватизаційної маси не увійшли (зокрема, вони не перелічені в жодному з наступних документів: переліку документації обладнання цеху емальованих труб від 2104.1998, акті інвентаризації матеріалів, що передаються ОКСу Одестеплокомуненерго по незавершеному будівництву цеха емальованих труб від 21.04.1998, переліку техдокументації по цеху емалювання труб в м. Одесі, переліку виконавчої документації по цеху емалювання труб, відомості матеріалів, що передаються ОКСу Одестеплокомуненерго по незавершеному будівництву цеха емальованих труб, переліку обладнання для цеху емалювання труб складу ОКСа).

Відтак, зі змісту умов укладеного між сторонами договору, а також актів приймання-передачі матеріалів та робіт вбачається, що виконавець зобов`язався виконати роботи з перенесення та модернізації обладнання ТП4254, тимчасової трансформаторної підстанції, що належить замовнику (АТЗТ Одестеплокомуненерго), диспетчерський номер ТП4254, в будівлю експериментального цеху емальованих труб, тобто фактично перемістити вже існуючу ТП з одного місця в інше - будівлю цеху емалювання труб, та модернізувати шляхом складання, монтажу, налагодження та підготовки до експлуатації підстанції трансформаторної комплектної тип 2КГП-1000/10/0,4-84-уз, заводський №45531 (рік випуску 1990).

Колегія суддів критично ставиться до тверджень позивача про те, що він створив нову річ на підставі договору підряду та виготовив на новостворену ТП технічні паспорти, оскільки в акті обстеження від 06.05.1998 зазначено про діючу ТП для електрозабезпечення пробмази Одестеплокомуненерго, за адресою м. Одеса, вул. Варненська, 27, тобто на момент укладання договору купівлі-продажу 22.10.1999 вже існувала певна ТП.

В договорі підряду від 08.12.1999 також зазначено про існування тимчасової трансформаторної підстанції, диспетчерський номер ТП4254, комплектної тип 2КГП-1000/10/0,4-84-уз, заводський №45531 (рік випуску 1990).

В примітці до акту приймання-передачі матеріалів/обладнання до договору від 08.12.1999 зазначено, що кабелі високовольтного введення ААШ 3x120 (введення від РП Комарова), ААБ 3x95 (введення від ТП2626) і кабель низьковольтного введення ААБ 3x70 (введення від ТП 2626) підключені до тимчасово діючої ТП4254, знаходяться в задовільному стані і підлягають перепідключенню, після перенесення і модернізації даної трансформаторної підстанції в будівлю експериментального цеху емальованих труб, що будується, яка розташована в м. Одесі, вул. Варненська, 27.

Відтак, виходячи із наведених доказів, а також умов договору підряду вбачається, що виконавець за договором підряду повинен був перенести та модернізувати тимчасову ТП4254, про яку було зазначено в акті обстеження від 06.05.1998, в будівлю експериментального цеху емальованих труб.

При цьому, колегія суддів наголошує на тому, що зміст договору підряду, на який позивач посилається як на підставу набуття права власності на спірне майно, не містить жодних посилань (умов) якими було б чітко визначено та передбачено, що виконавець має створити, побудувати, тощо нову річ, зокрема й з матеріалів наданих замовником.

Суд апеляційної інстанції також наголошує на тому, що у приватизаційній справі відсутні відомості про передачу позивачу шафи високовольтного введення ШВВ (рік випуску 1990) - 8 шт.; шафи низьковольтного введення ШНВ ЗУЗ (рік випуску 1990) - 2 шт.; трансформатору ТМ 3/1000/10-84У1 (рік випуску 1990) - 2 шт., а позивачем не надано до суду докази придбання вказаного обладнання, відповідно відсутній підстави вважати, що позивачу належало на праві власності таке майно.

Окрім того, відповідно до технічного паспорту та висновку експерта №21-186 від 29.12.2021 Одеського НДІСЕ трансформаторна підстанція типу 2КТП -1000/10/0,4-84-У3, заводський №45531, 1990 року виготовлення, що знаходиться по вулиці Варненській, 27 у м. Одесі, яка має диспетчерський номер ТП 4254, складається не тільки з обладнання, що зазначене в акті приймання-передачі від 09.12.1999.

Відтак, як вірно зазначено місцевим господарським судом, зміст договору підряду від 08.12.1999 полягав у тому аби здійснити демонтаж існуючої ТП4254, перенести її та вмонтувати, тобто зібрати зі складових елементів, в будівлі цеху емальованих труб, а не створити нову ТП, як було зазначено позивачем.

При цьому, як то зазначено у постанові Верховного Суду України від 06.07.2016 у справі №6-1213цс16 не є новоствореним об`єкт, створений з прив`язкою до вже існуючого майна, з використанням його функціональних елементів.

Право власності на нову річ, внаслідок переробки іншої речі, може виникати лише у тому разі, якщо в результаті здійсненої переробки з`являється інший об`єкт, відмінний за своїми характеристиками, тобто об`єкт, який може бути кваліфікований як нова річ.

При цьому, не може вважатися новою річчю (новоствореним об`єктом) об`єкт, який перероблений з прив`язкою до вже існуючого майна та з використанням функціональних елементів цього майна, тобто такий, що фактично є тим самим об`єктом з видозміненими загальними характеристиками.

Аналогічної правової позиції дійшов Верховний Суд у постанові від 19.10.2021 у справі №910/7918/20. Окрім того, наведені висновки корелюються з висновками Верховного Суду, викладених в постановах від 28.05.2019 у справі №924/60/18, від 08.04.2021 у справі №5023/5383/12 та подібними висновками Великої Палати Верховного Суду, що викладені в постанові від 06.06.2018 у справі №569/1651/16-ц (провадження №14-190цс18) та висновки Верховного Суду, що викладені в постанові від 30.05.2018 у справі №5013/462/12.

Так, у наявних матеріалах справи відсутні відомості щодо зносу діючої ТП, про яку зазначається в акті обстеження від 1998 року.

Також, відповідно до повідомлення від Акціонерного товариства ДТЕК Одеські електромережі за вх.№15277/23 від 09.05.2022 у вказаних межах вулиць Варненська - Інглезі (колишня назва 25 Чапаївської дивізії) - просп. Небесної сотні (колишня назва Маршала Жукова) буд 2 (ТРЦ "Сіті-Центр") знаходиться тільки одна трансформаторна підстанція за №4254, що відповідно свідчить про те, що тимчасова ТП та ТП4254, що знаходиться в будівлі цеху емалювання труб є одним і тим самим об`єктом.

Суд апеляційної інстанції також наголошує на тому, що в матеріалах справи також наявна постанова Одеського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 по справі №815/5049/17 згідно з якою судом встановлено наступне, зокрема:

- 19.10.2016 державним реєстратором Одеської філії державного підприємства Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень Кравцем О.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкритим розділом) за індексним номером: 31928617 про реєстрацію права власності за ПАТ Одестеплокомуненерго на незавершене будівництво, за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, 27 (реєстраційний номер майна 1058510651101). 15.06.2017 державним реєстратором Одеської обласної філії комунального підприємства Центр державної реєстрації Хоміною М.І. прийнято рішення про внесення змін, індексний номер: 35682081 про зміну адреси об`єкта, адресу Одеська обл., м. Одеса, вул. Варненська, буд. 27 змінено на Одеська обл., м. Одеса, вул. Варненська, буд. 27-Д.

- 08.09.2017 Департаментом комунальної власності Одеської міської ради було подано скаргу на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав до Міністерства юстиції України, яку було мотивовано тим, що в результаті реєстраційних дій з власності територіальної громади вибуло комунальне майно та земельна ділянка площею 0,55 га. та порушення п. 68 постанови КМУ №1127 Про Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 25.12.2015 18.09.2017 року комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації прийнято висновок, яким задоволено скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 08.09.2017 у частині оскарження рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

- 21.09.2017 Наказом Міністерства юстиції України №2955/5 Про скасування рішень державного реєстратора прав на нерухоме майно скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради задоволено у повному обсязі, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - скасовані. Публічне акціонерне товариство Одестеплокомуненерго не погодившись із прийнятим Міністерством юстиції України наказом оскаржив його до суду.

У вказаній вище постанові суд дійшов висновку, що Міністерством юстиції України правомірно встановлено, що державну реєстрацію права власності ПАТ Одестеплокомуненерго на об`єкт незавершеного будівництва державним реєстратором було проведено без необхідного для такої реєстрації документа. Окрім того адміністративний суд дійшов до висновку, що державним реєстратором належним чином не встановлено відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяжень, з огляду на те, що за тією ж адресою, м. Одеса, вул. Варненська, буд. 27, у Державному реєстрі прав уже було проведено державну реєстрацію права власності Одеської міської ради на нежилі будівлі та споруди (запис права власності від 22.04.2013 №746661) з відкриттям окремого розділу у Державному реєстрі прав №47086751101, а ПАТ Одестеплокомуненерго для реєстрації права власності на вищезазначений об`єкт незавершеного будівництва не було подано повного пакету документів, передбаченого п.68 Порядку №1127, що позбавило можливості перевірити належним чином відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, розташоване за адресою м. Одеса, вул. Варненська, буд. 27.

Так, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 по справі №815/5049/17, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2018 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.06.2019, у задоволенні позову відмовлено.

Окрім того, рішенням Господарського суду Одеської області від 14.09.2017 по справі №916/723/17, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.01.2019 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.04.2019, відмовлено у задоволенні позову ПАТ „Одестеплокомуненерго до КП „Теплопостачання міста Одеси про визнання пп. 9 п. 1.2 акта 1088 Ю від 12.12.2013р. розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, який є додатком №7 до договору про постачання електричної енергії №9 від 01.07.2008р., укладеного між КП „Теплопостачання міста Одеси та публічним акціонерним товариством „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго, недійсним; зобов`язання КП „Теплопостачання міста Одеси виключити з балансу ТП 4254, інв. №3045001, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, буд. 27; заборону КП „Теплопостачання міста Одеси використовувати ТП 4254, інв. №3045001, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, буд. 27, на підставі невірно обраного позивачем способу захисту порушеного права, оскільки останнім не було доведено належними та допустимими доказами належності спірного майна на праві власності ПАТ „Одестеплокомуненерго.

У даному випадку слід також відзначити, що АТ ДТЕК Одеські електромережі під час розгляду справи у суді першої інстанції було зазначено, що споживач, на праві власності якого знаходиться вказана трансформаторна підстанція, після введення її в експлуатацію, мав звернутися до оператора системи розподілу для присвоєння їй диспетчерського номеру. Таким чином, диспетчерський номер ТП 4254, було присвоєно товариством, після виконання технічних умов щодо приєднання електроустановки до електричних мереж оператора системи розподілу.

Відтак, створення нової трансформаторної підстанції та введення її в експлуатацію не обмежується укладенням договорів на виконання відповідних робіт та актів прийняття-передачі цих робіт. Зазначені роботи повинні узгоджуватись з відповідними організаціями та службами із проведенням спеціальних технічних робіт.

Згідно з п.п. 2.1, 2.3 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ України №28 від 31.07.1996 (в редакції, чинній на момент нібито створення нової ТП) встановлюється, що технічні умови на приєднання нових електроустановок, збільшення електричної потужності або зміни вимог до надійності електропостачання споживачів видаються електропередавальною організацією, до мереж якої приєднуються нові чи додаткові потужності. Запит на отримання технічних умов подається безпосередньо споживачем. Електропередавальна організація після одержання вихідних даних, згідно із запитом від споживача, видає технічні умови в місячний термін.

У пункті 3.1 зазначених ПКЕЕ вказано, що електроустановки споживачів, що заново вводяться або реконструюються, повинні бути виконані відповідно до Правил улаштування електроустановок, будівельних норм і правил та інших нормативних документів, бути забезпеченими проектною документацією, погодженою в установленому порядку, та технічною приймально-здавальною документацією.

Отже, у зв`язку з тим, що спірна ТП є діючою та такою, що транспортує електричну енергію до споживачів, у випадку її новостворення мала б бути погодженою при установці та вводу в експлуатацію з електропередавальною організацією.

Однак, позивачем документації щодо технічні умови на приєднання нових електроустановок надано не було, а електропередавальною організацією приєднано спірну ТП4254 до мереж, що свідчить про те, що дана ТП була введена в експлуатацію до виконання ДП Теплоналадка робіт за договором підряду.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що виходячи з матеріалів приватизаційної справи, а саме акту обстеження 1998 року, діюча ТП, що була розташована на будівельному майданчику, підлягала зносу після закінчення будівництва цеха емальованих труб. Відтак, будь-які дії вчинені щодо діючої ТП могли бути здійснені тільки після закінчення будівництва.

Однак, як свідчать наявні матеріли справи та не заперечується учасниками справи, цех емалювання труб до теперішнього часу не було добудовано, що викликає ограновані сумніви щодо підстав вчинення будь-яких дій зі сторони позивача щодо спірної ТП, у тому числі її перенесення та вмонтування в будівлю цеху.

Як зазначено вище, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач має довести наступні обставини - наявність права власності на спірне майно, підтверджене належнимим доказами, та факт невизнання чи оспорювання права власності позивача з боку іншої особи, який підтверджено належними доказами.

Дійсно, факт невизнання права власності позивача з боку відповідача та третьої особи підтверджується наявними матеріалами справи та поясненнями останніх безпосередньо в судових засіданнях.

Однак, позивачем всупереч положенням ст. 392 ЦК України, не підтверджено наявне у його право власності, набуте раніше на законних підставах, а навпаки, виходячи з наявних матеріалів справи спростоване твердження позивача про створення нового об`єкта, та відповідно виникнення у позивача права власності на нього.

У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Отже, даний принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладення тягаря доказування на сторони.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Колегія суддів наголошує на тому, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.06.2020 у справі №920/528/19.

Отже, у даному випадку, доводи позивача щодо набуття права власності на ТП4254 підстанцію трансформаторну комплектну типу 2КТП-1000/10/0,4-84-УЗ на підставі договору підряду, як в порядку ст.ст. 328, 331 та 334 ЦК України, так і в порядку ЦК УРСР, як на новостворене майно, що створено підрядником з матеріалів замовника, не знайшли свого підтвердження та не доведені позивачем шляхом надання належних та допустимих доказів, що відповідно зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог.

Щодо заяви відповідача про застосування до спірних правовідносин строків позовної давності, колегія суддів зазначає, що у зв`язку з тим, що суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позову, питання про застосування наслідків спливу строків позовної давності судом не розглядається та не вирішується.

Щодо посилання апелянта на відсутність у суду першої інстанції підстав для тлумачення змісту договору з власної ініціативи, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з частиною першої статті 637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 Цивільного кодексу України.

У частинах третій та четвертій статті 213 Цивільного кодексу України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення. Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 Цивільного кодексу України.

Аналіз положень статті 213 Цивільного кодексу України свідчить, що тлумачення правочину - це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). Потреба в тлумаченні виникає в разі різного розуміння змісту правочину його сторонами, зокрема при невизначеності і незрозумілості буквального значення слів, понять і термінів змісту.

Втім, у даному випадку місцевий господарський суд в мотивах оскаржуваного рішення не вдавався до тлумачення умов договору підряду, а лише здійснив власний аналіз умов такого договору з метою встановлення обсягу робіт, які мав виконати виконавець за договором та чи були такі роботи направленні на створення нової речі, та відповідно, в подальшому набуття замовником права власності на новостворене майно.

З приводу посилання скаржника на те, що частина робіт за договором, яка іменована як перенесення стосувалась не всієї старої ТП як такої, а відносились до перенесення кабелів високовольтного вводу, які були приєднанні до старої ТП, про що зокрема зазначено у заяві свідка ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Як вже було вказано вище, умова договору підряду чітко визначені роботи, які мали б бути виконані виконавцем, а саме з перенесення та модернізації обладнання ТП4254, тимчасової трансформаторної підстанції, що належить замовнику (АТЗТ Одестеплокомуненерго), диспетчерський номер ТП4254, в будівлю експериментального цеху емальованих труб, що будується, яка розташована в м. Одесі, вул. Варненська, 27, шляхом складання, монтажу, налагодження та підготовки до експлуатації підстанції трансформаторної комплектної тип 2КГП-1000/10/0,4-84-уз, заводський №45531 (рік випуску 1990) з обладнання замовника, підключити підстанцію до кабелів високовольтного введення ААШб 3x70 (введення від РП Комарова), ААБ 3x95 (введення від ТП2626) та кабелю низьковольтного введення ААБ 3x70 (введення від ТП 2626).

Жодних умов, які б передбачали перенесення не всієї старої ТП як такої, а відносились до перенесення кабелів високовольтного вводу, які були приєднанні до старої ТП, названий вище договір підряду не містить.

Не надано позивачем й належних та допустимих доказів на підтвердження того, що виконавцем дійсно виконувались роботи щодо перенесення кабелів високовольтного вводу, які були приєднанні до старої ТП.

При цьому, колегія суддів відзначає, що такі обставини не можуть підтверджуватись заявою свідка, оскільки така заява не є первинним документом на підставі якого можливо було б встановити такі обставини.

Не приймаються колегією суддів до уваги й твердження апелянта з приводу того, що місцевий господарський суд дійшов хибного висновку про те, що на момент укладення договору підряду на об`єкті позивача вже перебувала трансформаторна підстанція комплектної тип 2КТП-1000/10/0,4-84-уз, заводський №45531, з огляду на таке.

Так, місцевим господарським судом, із посиланням на наявні матеріли справи, було встановлено факт передачі цілісного майнового теплокомуненергетичного комплексу міста Одеси, яке перебувало у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління яким здійснює обласна рада до комунальної власності територіальної громади міста Одеси разом із ТП 4254, яка забезпечувала електропостачання виробничої бази за адресою м. Одеса, вул. Варненська, 27.

Також, в матеріалах справи наявні докази, в яких зафіксовані данні про будівництво та функціонування виробничої бази теплокомуненергетичного комплексу в районі вул. 25-ї Чапаївської дивізії, надалі вул. Варенська, 27 та наявності ТП 4254, яка забезпечувала електропостачання цієї виробничої бази. Також вказані фактичні данні підтверджують наступну передачу цих об`єктів до комунальної власності територіальної громади міста Одеси, яка по теперішній час є його власником.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов цілком вірного та обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення заявлених позовних вимог, а порушення наведені апелянтом у скарзі не знайшли свого підтвердження та спростовуються наявними матеріалами справи.

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржником порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 19.06.2023 відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Одеської області від 19.06.2023 у справі №916/3532/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 30.10.2023.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Разюк Г.П.

Суддя Філінюк І.Г.


Суд	Південно-західний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	25.10.2023
Оприлюднено	01.11.2023
Номер документу	114542671
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі) про приватну власність щодо визнання права власності

Бездоля Ю.С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 25.10.2023 по справі 916/3532/19ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —916/3532/19

Постанова від 25.10.2023

Постанова
від 25.10.2023 по справі 916/3532/19
ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД