Ухвала

від 13.02.2024 по справі 916/3532/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 916/3532/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.

розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Одестеплокомуненерго"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.10.2023 (у складі колегії суддів: Аленін О.Ю. (головуючий), Разюк Г.П., Філінюк І.Г.)

та рішення Господарського суду Одеської області від 19.06.2023 (у складі колегії суддів: Бездоля Ю.С. (головуючий), Гут С.Ф., Д`яченко Т.Г.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Одестеплокомуненерго"

до Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Одеська міська рада

про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

27.12.2023 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Приватного акціонерного товариства "Одестеплокомуненерго" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.10.2023 (повний текст складено 30.10.2023) та рішення Господарського суду Одеської області від 19.06.2023 у справі № 916/3532/19, подана 19.11.2023 безпосередньо до суду касаційної інстанції засобами поштового зв`язку.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2024 для розгляду справи № 916/3532/19 визначено колегію суддів у складі: Зуєв В.А. - головуючий, Берднік І.С., Міщенко І.С.

Ухвалою Верховного Суду від 18.01.2024 було відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті касаційного провадження, повернення касаційної скарги або залишення її без руху за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Одестеплокомуненерго" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.10.2023 та рішення Господарського суду Одеської області від 19.06.2023 у справі № 916/3532/19 до надходження до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду матеріалів справи № 916/3532/19 та витребувано матеріали цієї справи із Господарського суду Одеської області/Південно-західного апеляційного господарського суду.

06 лютого 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи № 916/3532/19.

Розглянувши матеріали касаційної скарги та її доводи, Суд, з урахуванням матеріалів справи, що надійшли на його вимогу, дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного.

Приписами пункту 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Частиною п`ятою статті 12 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із частини сьомої статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2019 установлюється у розмірі 1 921,00 грн.

Предметом позову у цій справі є вимога про визнання права власності на ТП4254 підстанцію трансформаторну комплектну типу 2КТП-1000/10/0,4-84-УЗ.

Стаття 162 Господарського процесуального кодексу України містить положення, за яким у позовній заяві має зазначатися ціна позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються або оспорюються.

Пунктом 2 частини першої статті 163 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що ціна позову у позовах про визнання права власності на майно або його витребування визначається вартістю майна.

Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19, майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої є благо, що підлягає грошовій оцінці.

Тобто, позовна вимога про визнання права власності у розумінні змісту зазначених статей є майновою вимогою.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до позову було додано, зокрема, копію оборотно-сальдової відомості по рахунку 1522 за листопад 2019 року, з якого вбачається, що балансова вартість спірного майна становить 28 198,55 грн (а.с. 64 т. 1).

Будь яких доказів щодо іншої вартості спірного майна матеріали справи не містять. Також, таких відомостей не було додано і до матеріалів касаційної скарги.

Таким чином, ціна позову у цій справі є меншою 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921,00 грн х 100 = 192 100,00 грн станом на 01.01.2019), а відтак у розумінні наведених положень Господарського процесуального кодексу України ця справа є малозначною справою та не підлягає касаційному оскарженню.

У поданій касаційній скарзі не наведено обґрунтування випадків, передбачених підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, за яких судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб може бути переглянуто у касаційному порядку.

В той же час, посилання заявника в касаційній скарзі на застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду може бути підставою касаційного оскарження судових рішень згідно з положенням частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, проте не може розцінюватись Судом як виключний випадок для касаційного перегляду справи у розумінні частини третьої зазначеної норми.

При цьому з аналізу посилань у касаційній скарзі на постанови Верховного Суду та на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, Суд доходить висновку про те, що вони фактично зводяться до незгоди із встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи та оцінкою доказів і не стосуються обґрунтування виключних випадків визначених підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб може бути переглянуто у касаційному порядку.

Частиною другою статті 300 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

За змістом пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Отже, закон надає Верховному Суду право використовувати процесуальні фільтри, закріплені в статті 287 Господарського процесуального кодексу України, що повністю узгоджується з прецедентною практикою ЄСПЛ, положеннями статті 129 Конституції України, завданнями і принципами господарського судочинства.

У такий спосіб суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Одестеплокомуненерго" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.10.2023 та рішення Господарського суду Одеської області від 19.06.2023 у справі № 916/3532/19, на підставі пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року №10-р(ІІ)/2023 щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (щодо процесуальних фільтрів касаційної інстанції) та визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) пункти 1, 5 частини шостої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (щодо ціни позову для визначення малозначних справ у цивільному процесі). Пункти 1, 5 частини шостої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, які визнані неконституційними, утрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Отже зазначене Рішення Конституційного Суду України не стосується застосування положень Господарського процесуального кодексу України, а саме частини п`ятої статті 12 та пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та не визнає неконституційним процесуальні фільтри в касаційній інстанції.

З огляду на викладене та керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Одестеплокомуненерго" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.10.2023 та рішення Господарського суду Одеської області від 19.06.2023 у справі № 916/3532/19.

2. Касаційну скаргу та додані до неї матеріали повернути заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

І. Міщенко