Постанова

від 31.10.2023 по справі 918/520/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2023 року Справа №918/520/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Гудак А.В.

суддя Олексюк Г.Є.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу приватного підприємства "Віліс" на рішення Господарського суду Рівненської області від 24.07.2023 (суддя Політика Н.А., повний текст рішення складено 31.07.2023)

за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"

до приватного підприємства "Віліс"

про стягнення коштів у сумі 139057,36 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 24.07.2023 позов задоволено частково. Стягнуто з приватного підприємства "Віліс" на користь приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" 130985,64 грн матеріальної шкоди в порядку суброгації та 2022,56 грн витрат по оплаті судового збору (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 31.07.2023).

У задоволенні позовних вимог приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" про стягнення з приватного підприємства "Віліс" матеріальної шкоди в порядку суброгації в сумі 8071,72 грн відмовлено.

В обґрунтування свого рішення, суд першої інстанції, посилаючись на ст. 512, 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", вказав, що позивач набув право вимоги до відповідача в порядку суброгації, оскільки у спірному зобов`язанні відбулася заміна кредитора - страхувальник передав страховикові, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відтак, з урахуванням ст.1187, 1188 ЦК України відповідальність за шкоду, заподіяну застрахованому транспортному засобу Ford Mondeo, має нести відповідач як юридична особа, з винних неправомірних дій водія якої сталася ДТП.

Враховуючи те, що вартість відновлювального ремонту на підставі рахунку ТОВ "Форвард Автоцентр" від 28.05.2020 року №ФС88721 склала 260985,64 грн з ПДВ, а також приймаючи до уваги той факт, що частину шкоди у сумі 130000,00 грн було покрито страховиком відповідача ПАТ "СК "УСГ", а відтак до задоволення підлягає шкода в сумі 130 985,64 грн (260 985,64 - 130 000,00).

При цьому, позивач, не врахувавши знижки згідно рахунка ТОВ "Форвард Автоцентр" від 28.05.2020 року у сумі 8071,72 грн, здійснив виплату страхового відшкодування в сумі 269057,36 грн, з огляду на що у стягненні з приватного підприємства "Віліс" матеріальної шкоди в порядку суброгації в сумі 8071,72 грн слід відмовити.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Рівненської області від 24.07.2023 скасувати і ухвалити нове, яким у позовних вимогах відмовити повністю.

Апелянт, зокрема, вказує, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не належним чином дослідив докази у їх сукупності, що в свою чергу слугувало підставою для часткового задоволення позовних вимог, оскільки в матеріалах відсутній цілісний договір, що позбавляє можливості учасників справи та суду ознайомитися з його змістом, як наслідок оцінити, зокрема, порядок та умови оплати страхового відшкодування, та чи належним чином було здійснено страхову виплату. Вважає, що стягнення заборгованості з відповідача в порядку суброгації може виникати при умові доведення факту, що оплата ремонту позивачем була здійснення відповідно до умов договору.

Також зазначає, що долучені до позовної заяви документи жодним чином не підтверджують факт виконання робіт щодо відновлення транспортного засобу. Водночас, зауважує, що підставою для здійснення розрахунків є первинні документи до яких належить, зокрема: акт приймання-передачі наданих послуг (робіт), однак матеріали справи такий документ взагалі не містять.

Скаржник також звертає увагу, що рахунок №ФС88721 складений 28.05.2020, тобто в день дорожньо-транспортної пригоди, в свою чергу ремонтна калькуляція 04.06.2020, що додатково свідчить про безпідставність здійснення оплати, оскільки платіжна інструкція №105910 містить посилання саме на зазначений рахунок.

Позивач своїм правом подачі відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст.263 ГПК України не скористався.

Згідно з ч.3 ст.263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Враховуючи приписи ч.6 ст.252, ч.10 ст.270 ГПК України, зважаючи на категорію та складність справи, обсяг та характер доказів, які входять до предмету доказування, час, необхідний для вчинення судом та учасниками процесуальних дій, кількість учасників справи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги приватного підприємства "Віліс" на рішення Господарського суду Рівненської області від 24.07.2023 у справі №918/520/23 без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1, 4 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 05.05.2020 року між приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" (страховик) та товариством з обмеженою відповідальністю "Бравос" (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №FO-00710587 (а.с.18).

Згідно умов договору, застрахованим об`єктом є наземний транспортний засіб Ford Mondeo реєстраційний номер НОМЕР_1 . Строк дії договору з 07.05.2020 року по 06.05.2021 року.

28.05.2020 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів Ford Mondeo державний номерний знак НОМЕР_1 та DAF державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить приватному підприємству "Віліс", яким керував ОСОБА_1 .

Власник пошкодженого транспортного засобу Ford Mondeo державний номерний знак НОМЕР_1 звернувся до приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" із заявою від 01.06.2020 про настання події та виплату страхового відшкодування (а.с.19).

Із метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу Ford Mondeo, 04.06.2020 року було проведено його огляд, про що складено акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість) та ремонтну калькуляцію (а.с.8-11, 13).

Вартість відновлювального ремонту на підставі рахунку ТОВ "Форвард Автоцентр" від 28.05.2020 №ФС88721 (а.с.21) склала 260985,64 грн з ПДВ, з яких: 219725,57 грн - запасні частини та матеріали, за які сплачує замовник, та 41260,07 грн - виконані роботи. При цьому, сума без знижки склала 269 057,36 грн, загальна знижка 8071,72 грн.

За страховим випадком позивачем складено страховий акт №13002/29/920 від 17.06.2020 (а.с.12) та було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 269 057,36 грн.

Відповідно до платіжної інструкції №105910 від 19.06.2020 (а.с.5), страхове відшкодування сплачено на рахунок ТОВ "Форвард Автоцентр".

Водночас, як вірно встановлено судом першої інстанції, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу DAF державний номерний знак НОМЕР_2 за шкоду майну перед третіми особами станом на 28.05.2020 року була застрахована в ПАТ "СК "УСГ" згідно полісу №139876355. З огляду на що, позивач звернувся до страхової компанії відповідача із заявою на виплату страхового відшкодування в порядку суброгації.

Однак, ПАТ "СК "УСГ" задовольнило заяву позивача на суму 130 000,00 грн, що покриває лише частину витрат позивача та підтверджується платіжним дорученням від 24.07.2020 №18523 (а.с.6).

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 14.08.2020 року у справі №301/1145/20 (а.с.7) водія транспортного засобу DAF державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. У результаті даної ДТП було пошкоджено транспортний засіб Ford державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 .

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працює водієм, керував транспортним засобом DAF державний номерний знак НОМЕР_2 , що належить приватному підприємству "Віліс".

Враховуючи, що розмір витрат позивача на виплату страхового відшкодування складає 269057,36 грн, при цьому ПАТ "СК "УСГ" покрито лише частину шкоди на суму 130000,00 грн, приймаючи до уваги перебування водія ОСОБА_1 у трудових відносинах з приватним підприємством "Віліс", позивач звернувся з даним позовом до суду з матеріально-правовою вимогою про стягнення з приватного підприємства "Віліс" 139057,36 грн шкоди в порядку суброгації (269 057,36 - 130000,00).

Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду колегія суддів враховує наступне.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За умовами ст.979 ЦК України, яка кореспондується із ч.1 ст.16 Закону України "Про страхування", за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі (ч.2 ст.8 Закону України "Про страхування").

У відповідності до ст.9 Закону України "Про страхування", страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.988 ЦК України та ст.20 Закону України "Про страхування", страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

За ч.1 ст.228 ГК України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб в порядку регресу.

Згідно із ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. При суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого.

Між поняттями суброгації та регресу існують відмінності. За суброгації відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов`язанні (зміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов`язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. При регресі одне зобов`язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.

Враховуючи викладене, у спірному зобов`язанні відбулася заміна кредитора - страхувальник передав страховикові, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 14.08.2020 року у справі №301/1145/20 водія транспортного засобу DAF державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Колегія суддів враховує, що згідно з ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Водночас, ч.1 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

На підставі ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 року по справі № 461/8496/15-ц: "...Правило відшкодування шкоди, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки сформульоване у ч.2 ст. 1187 ЦК України. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З огляду на встановлений факт володіння приватним підприємством "Віліс" транспортним засобом DAF державний номерний знак НОМЕР_2 , а також перебування водія ОСОБА_1 станом на 28.05.2020 року у трудових відносинах з відповідачем, якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, згідно постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 14.08.2020 року у справі №301/1145/20, у відповідача у розумінні ст.993, 1187 ЦК України виникло зобов`язання перед позивачем відшкодувати завдані збитки в межах сплаченого позивачем страхового відшкодування страхувальнику.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі страхового акта №13002/29/920 від 17.06.2020 року Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" 19.06.2020 року згідно рахунку №ФС88721 від 28.05.2020 року здійснено виплату вказаного страхового відшкодування в сумі 269057,36 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 19.06.2020 року №105910.

Зважаючи на те, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу DAF державний номерний знак НОМЕР_2 за шкоду майну перед третіми особами станом на 28.05.2020 року була застрахована в ПАТ "СК "УСГ" згідно полісу №139876355, позивач звернувся до страхової компанії відповідача із заявою на виплату страхового відшкодування в порядку суброгації.

Враховуючи, що ПАТ "СК "УСГ" задовольнило заяву позивача лише частково на суму 130000,00 грн, що покриває частину витрат позивача та підтверджується платіжним дорученням від 24.07.2020 №18523 (а.с.6), на думку позивача, залишок шкоди, що підлягає стягненню з відповідача складає 139057,36 грн.

Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції, вартість відновлювального ремонту на підставі рахунку ТОВ "Форвард Автоцентр" від 28.05.2020 року №ФС88721 склала 260985,64 грн з ПДВ, з яких: 219725,57 грн - запасні частини та матеріали, за які сплачує замовник, та 41260 грн 07 коп. - виконані роботи (сума без знижки склала 269057,36 грн, загальна знижка 8071,72 грн).

Відтак, позивач мав здійснити виплату страхового відшкодування саме в сумі 260985,64 грн, натомість здійснив виплату в сумі 269057,36 грн без врахування знижки.

З огляду на викладене, враховуючи часткове покриття полісом №139876355 шкоди на суму 130000,00 грн, приймаючи до уваги, необхідність виплати страхового відшкодування страхувальнику в сумі 260985,64 грн, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача матеріальної шкоди в порядку суброгації в сумі 130985,64 грн (260 985,64 - 130000,00). У решті позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди в порядку суброгації в сумі 8071,71 грн необхідно відмовити.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо відсутності в матеріалах справи цілісного договору, що позбавляє можливості учасників справи та суду ознайомитись з його змістом, як наслідок оцінити, зокрема, порядок та умови оплати страхового відшкодування, апеляційний суд вважає за необхідне вказати таке.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України "Про страхування" добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Згідно з ч.1 ст.16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Частиною 3 ст.6 Закону України "Про страхування" визначено, що договори страхування укладаються відповідно до правил страхування.

У ст.17 Закону України "Про страхування" передбачено, що правила страхування розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування. Правила страхування повинні містити, зокрема, порядок укладення договору страхування.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону України "Про страхування" для укладання договору страхування страхувальник подає страховику письмову заяву за формою, встановленою страховиком, або іншим чином заявляє про свій намір укласти договір страхування.

Із аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що вимогою для укладання договору страхування є подання страхувальником письмової заяви до страховика, при цьому загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно.

Відтак, з актом огляду транспортного засобу як додатком до договору, а також всіма умовами договору, які викладені в частині 1 "Спеціальні умови страхування", частині 2 "Загальні умови страхування", частині 3 "Умови страхування у розрізі Пакетів страхування", частині 4 "Умови сервісного обслуговування, які є складовими та невід`ємними частинами договору, на відсутність в матеріалах справи яких вказує відповідач, можна ознайомитись на офіційному сайті приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" та відповідно оцінити порядок та умови оплати страхового відшкодування.

При цьому, колегія суддів вважає, що заява на страхування та акт огляду транспортного засобу (оформлений при укладанні договору), які є додатками та невід`ємними частинами договору, не мають юридичного значення в межах розгляду даної справи, оскільки заява на страхування є волевиявленням страхувальника на укладення договору, а акт огляду транспортного засобу укладається з метою підтвердження відсутності пошкоджень транспортного засобу станом на дату укладення такого договору.

Отже, додаток 1 і 2 до договору страхування не впливають на зміст самого договору та не змінюють його умов та обсяг зобов`язань сторін, а відтак відповідні доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу.

Доводи скаржника про відсутність акта приймання-передачі надання послуг (робіт) як однієї із підстав для здійснення розрахунків за виконані роботи відновлення транспортного засобу не приймаються апеляційним судом, оскільки такий документ не є визначений законом єдиним доказом в підтвердження виконання ремонтних робіт автомобіля.

Водночас, колегія суддів зауважує, що відповідач клопотання про призначення судової експертизи для визначення дійсної суми збитків, заподіяних в результаті ДТП, не заявляв. Крім того, будь-яких доказів у спростування розміру шкоди встановлених судом на підставі ретельної та всебічної оцінки письмових доказів в суді першої інстанції також не надавав.

Оцінюючи мотиви апеляційної скарги про те, що рахунок №ФС88721 був складений 28.05.2020 року, тобто в день дорожньо-транспортної пригоди, а ремонтна калькуляція 04.06.2020 року, що додатково свідчить про безпідставність здійснення оплати, апеляційний суд дійшов висновку про їх необґрунтованість, оскільки складення вказаного рахунку не передувало даті події ДТП та відповідно не суперечить спірним правовідносин.

Згідно з ч. 3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст.73, 76-79, 86 ГПК України.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи.

Оскільки відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Рівненської області від 24.07.2023 у справі №918/520/23 залишити без змін, апеляційну скаргу приватного підприємства "Віліс" - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.