Постанова

від 19.10.2023 по справі 908/2504/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2023 року м.Дніпро

Справа № 908/2504/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Чередка А.Є.

секретар судового засідання: Михайлова К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 08.06.2023 (прийняту суддею Юлдашевим О.О., повне судове рішення складено 13.06.2023) у справі № 908/2504/22

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізорі"

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст заявлених вимог.

Ліквідатором банкрута подано до господарського суду звіт про проведену роботу, ліквідаційний баланс, документи на підтвердження проведення ліквідаційної процедури.

Також, до суду надійшло клопотання Головного управління ДПС у Запорізькій області про зобов`язання ліквідатора провести аналіз фінансового становища боржника, закрити рахунки, надати інформацію про рух грошових коштів по всіх банківських рахунках, ліквідаційний баланс, результати проведеної інвентаризації основних фондів, тощо.

2.Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.06.2023 у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Запорізькій області відмовлено; звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута затверджено; банкрута Товариство з обмеженою відповідальністю "Лізорі" ліквідовано; провадження у справі закрито.

3.Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Головне управління ДПС у Запорізькій області подало апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 08.06.2023 у справі № 908/2504/22, в якій просить оскаржувану ухвалу, якою відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Запорізькій області скасувати та направити до суду першої інстанції для подальшого розгляду.

4.Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що Головне управління ДПС у Запорізькій області, відповідно до Податкового кодексу України є контролюючим органом щодо дотримання податкового та митного законодавства, наділений відповідними повноваженнями на здійснення перевірок платників податків, у т.ч. документальних позапланових, відносно яких здійснюється провадження у справі про банкрутство.

При цьому, з посиланням на приписи пп. 78.1.7. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України (далі ПК України) ГУ ДПС вважає, що контролюючий орган має право самостійно визначати підстави і строки проведення податкової перевірки, за наявності хоча б однієї з підстав передбачених в цій статті.

Згідно з ч. 85.2. ст. 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

На переконання апелянта, в оскаржуваній ухвалі суду від 08.06.2023 помилково зазначено про те, що податковий орган мав можливість самостійно своєчасно звернутися до ліквідатора з приводу надання документів фінансово-господарської діяльності підприємства-боржника для проведення за його участі перевірки, але вказаною можливістю не скористався. Проте, апелянт наголошує на тому, що матеріали справи містять докази зворотного.

Так, апелянт акцентує увагу на тому, що згідно з приписами ПК України, а саме: пп. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20, пп. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75 та пп. 78.1.7. п. 78.1. ст. 78 для проведення позапланової документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізорі", контролюючим органом на адреси керівника та розпорядника майна боржника направлялися запити про надання документів фінансово-господарської діяльності № 8271/6/08-01-07-04-06 та № 8272/6/08-01-07-04-06 від 24.02.2023. Проте відповіді на запити не надходили.

Крім того, апелянт вважає хибним рішення суду в частині встановлення місцевим господарським судом факту неподання контролюючим органом до спірного клопотання доказів надіслання до початку проведення перевірки наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки рекомендованим листом з повідомленням про вручення, адже діючим податковим законодавством не заборонено вручення такого наказу до початку проведення перевірки особисто платнику податків або його представнику (п. 42.2. ст. 42 ПК України).

На думку апелянта, ігнорування судом 1 інстанції описаних вище обставин справи та приписів діючого законодавства потягло за собою неповне та невсебічне з`ясування обставин справи, наслідком чого є постановлена судом ухвала від 08.06.2023 по справі № 908/2504/22 з порушенням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для її скасування.

5.Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Учасники справи своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались, про відкриття апеляційного провадження повідомлені належним чином, про що свідчать матеріали справи.

6.Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 08.06.2023 у справі № 908/2504/22; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 19.10.2023 о 17:30 год.

Оскільки у судове засідання 19.10.2023 учасники справи не з`явились, вступна та резолютивна частини постанови не оголошувались.

7.Встановлені судом обставини справи.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 24.01.2023, зокрема, відкрито провадження у справі № 908/2504/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізорі", визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника у розмірі 750 000,00 грн основного боргу, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Сєдову Н.І.

На офіційному веб-порталі судової влади України здійснено публікацію оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство за № 69932 від 25.01.2023.

Ухвалою суду від 09.03.2023 віднесено кредиторські вимоги ініціюючого кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "НТЦПМ "Аквамарин" у розмірі 750 000,00 грн основного боргу до четвертої черги задоволення; зобов`язано розпорядника майна боржника провести збори кредиторів відповідно до статті 48 Кодексу України з процедур банкрутства; дата проведення зборів кредиторів та комітету до 27.03.2023; підсумкове засідання суду, на якому буде постановлено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство, чи ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду.

Постановою суду від 30.03.2023, припинено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізорі"; припинено повноваження розпорядника майна боржника Сєдової Н.І.; визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Лізорі" банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізорі" призначено арбітражного керуючого Сєдову Наталю Іванівну.

На офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 31.03.2023 за № 70326 розміщено повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Ліквідатором банкрута подано до господарського суду звіт про проведену роботу, ліквідаційний баланс, документи на підтвердження проведення ліквідаційної процедури.

Також, до суду надійшло клопотання Головного управління ДПС у Запорізькій області про зобов`язання ліквідатора провести аналіз фінансового становища боржника, закрити рахунки, надати інформацію про рух грошових коштів по всіх банківських рахунках, ліквідаційний баланс, результати проведеної інвентаризації основних фондів, тощо.

8.Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі Закон).

На час відкриття провадження у даній справі про банкрутство набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства (КУзПБ), який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Частиною 2 Прикінцевих та Перехідних Положень Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992, № 31, ст. 440 із наступними змінами).

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби, зокрема, мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, документальною позаплановою перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків, зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються у бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків (пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 78.4. ст. 78 Податкового кодексу України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу Головного Управління ДПС у Запорізькій області №219-п від 27.02.2023 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Лізорі", визначено провести перевірку товариства з 27.02.2023 тривалістю 5 робочих днів, за період з 25.11.2021 по 03.03.2023 з питань дотримання вимог податкового, та валютного законодавства, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 26.11.2021 по 03.03.2023 та іншого законодавства за період з 25.11.2021 по 02.03.2023.

Між тим, право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Так, відповідно до пункту 42.2. статті 42 Податкового кодексу України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно з п. 81.1. ст. 81 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених Податковим кодексом України, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Працівниками податкового органу за результатами виїзду за адресою боржника було складено Акт №216/08-01-07-04/44545794 від 27.02.2023, зі змісту якого вбачається, що посадовими особами ГУ ДПС України у Запорізькій області 27.02.2023 було здійснено вихід на податкову адресу ТОВ "Лізорі" з метою проведення документальної позапланової перевірки. За результатами виходу на податкову адресу ТОВ "Лізорі" було встановлено відсутність посадових осіб підприємства за адресою: м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 17-А, що унеможливлює вручення наказу ГУ ДПС України у Запорізькій області № 219-п від 27.02.2023.

Відповідно до п 82.2. ст. 82 Податкового кодексу України тривалість перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, для фізичних осіб - підприємців, які не мають найманих працівників, за наявності умов, визначених в абзацах третьому - восьмому цього пункту, - 3 робочі дні, інших платників податків - 10 робочих днів.

Податковий кодекс визначає строки, на які може бути продовжена перевірка. Продовження перевірки оформлюється окремим наказом, та вручається згідно зі ст. 42 Податкового кодексу України.

Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 10 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - не більш як на 2 робочих дні, інших платників податків - не більш як на 5 робочих днів.

Згідно наказу ГУ ДПС України у Запорізькій області № 219-п від 27.02.2023 документальна позапланова виїзна перевірка мала бути проведена з 27.02.2023 тривалістю 5 робочих днів.

Із клопотанням про спонукання ліквідатора вчинити певні дії та надати інформацію податковий орган звернувся до суду першої інстанції 16.05.2023, тобто після закінчення п`ятиденного строку, встановленого для проведення позапланової документальної перевірки відповідно до наказу № 219-п від 27.02.2023.

Відповідно до п. 82.4. ст. 82 Податкового кодексу України, проведення документальної планової та позапланової перевірки платника податків, крім платника податків - суб`єкта малого підприємництва, може бути зупинено за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що оформляється наказом, копія якого не пізніше наступного робочого дня вручається платнику податків чи його уповноваженому представнику під розписку або надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, з подальшим поновленням її проведення на невикористаний строк.

Проте, матеріали справи не містять документів, які б свідчили про вчинення контролюючим органом передбачених Кодексом дій для встановлення адреси боржника, належного та завчасного надіслання на його адресу наказу про проведення перевірки та проведення самої перевірки, зупинення чи продовження строку проведення перевірки.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що як вже було зазначено, право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

З тексту ж Акту №216/08-01-07-04/44545794 від 27.02.2023 вбачається, що представники ГУ ДПС у Запорізькій області з`явилися 27.02.2023 за адресою ТОВ "Лізорі" з метою вручення наказу на перевірку № 219-п від 27.02.2023, пред`явлення направлення на перевірку та проведення перевірки, втім вручення наказу не відбулось за відсутності посадових осіб боржника.

Апеляційний господарський суд наголошує, що не виявлення боржника або його посадових осіб за його місцезнаходженням не звільняє контролюючий орган від обов`язку здійснення повідомлення платника податків про проведення перевірки шляхом надіслання поштою відповідного рекомендованого листа з повідомленням про вручення.

Втім, матеріали справи не містять, а апелянтом не надано доказів пред`явлення або надіслання боржнику наказу Головного Управління ДПС у Запорізькій області № 219-п від 27.02.2023 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Лізорі".

До поданого до суду клопотання Головним управлінням ДПС у Запорізькій області додано копію листів № 8271/6/08-01-07-04-06 та № 8272/6/08-01-07-04-06 від 24.02.2023 та докази їх направлення на адресу керівника боржника та розпорядника майна боржника - арбітражного керуючого Сєдової Н.І., в яких податковий орган просив надати документи фінансово-господарської діяльності для проведення позапланової документальної перевірки.

Доказів направлення керівнику боржника та розпоряднику майна наказу Головного Управління ДПС у Запорізькій області № 219-п від 27.02.2023 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки матеріали справи не містять.

Отже, податковим органом не надано доказів вчинення всіх передбачених законодавством дій щодо завчасного повідомлення боржника про проведення документальної позапланової перевірки контролюючим органом та проведення такої перевірки, що підтверджується матеріалами справи.

Проте, згідно з умовами п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, обов`язок платника податків надати посадовим (службовим) особам контролюючого органу у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки, виникає після початку самої перевірки.

Крім того, на час прийняття податковим органом наказу № 219-п від 27.02.2023 тривала судова процедура розпорядженням майном, що була введена на підставі ухвали суду від 24.01.2023, арбітражний керуючий Сєдова Н.І. виконувала повноваження розпорядника майна, а відповідно до повноважень встановлених п. 10 ст. 44 КУзПБ розпорядник майна не має права втручатися в оперативно-господарську діяльність боржника, крім випадків передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства, з введення процедури розпорядження майном, розпорядник майна зобов`язаний: розглядати заяви кредиторів з грошовими вимогами до боржника, що надійшли в установленому цим Кодексом порядку; вести реєстр вимог кредиторів; повідомляти кредиторів про результати розгляду їхніх вимог; вживати заходів для захисту майна боржника; проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства; скликати збори і комітет кредиторів та організовувати проведення їх засідань; надавати державному реєстратору в електронній формі через портал електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості, необхідні для ведення Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства; надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, а також здійснювати розкриття кредиторам інформації щодо фінансового стану боржника та ходу провадження у справі; не пізніше двох місяців з дня відкриття провадження у справі про банкрутство провести інвентаризацію майна боржника та визначити його вартість; за можливості проведення санації боржника розробити план санації боржника та подати його на розгляд зборам кредиторів; виконувати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

Таким чином, розпорядник майна здійснює лише функції нагляду за дотриманням посадовими особами боржника вимог діючого законодавства України та не має можливості надати податковому органу будь - яких документів фінансово господарської діяльності та бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ГПК України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Отже суд може зобов`язати надати саме докази вчинення певних дій, чи витребувати докази за обґрунтованим клопотанням іншої сторони, а не зобов`язувати учасників справи вчиняти певні дії.

Тобто, до компетенції суду не входить спонукання розпорядника майна чи ліквідатора надавати податковим органам, документи щодо діяльності підприємства-боржника, у тому числі його ліквідаційний баланс та докази закриття розрахункових рахунків. Набувши статус учасника провадження у справі про банкрутство податковий орган отримує можливість знайомитися з матеріалами справи, у тому числі документами щодо фінансово-господарської діяльності боржника та звітом арбітражного керуючого.

Також, норми ПК України не наділяють контролюючий орган повноваженнями щодо звернення до суду із клопотанням чи позовом про зобов`язання платника податків надати необхідні для проведення перевірки документи чи забезпечити доступ до територій, приміщень (крім житла громадян) та іншого майна, що використовуються для провадження господарської діяльності.

Таким чином, дослідивши докази, надані податковим органом на підтвердження обставин, викладених у клопотанні, в контексті ст. 74 ГПК України, колегія суддів встановила, що приписи законодавства не передбачають можливості зобов`язання судом розпорядника майна, посадових осіб боржника чи ліквідатора надавати податковим органам документи щодо діяльності підприємства боржника.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення клопотання податкового органу.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не містять жодних посилань на конкретні норми матеріального чи процесуального права, які судом першої інстанції було порушено, та які встановлено в ст. 277 Господарського процесуального кодексу України як необхідної передумови для скасування оскаржуваної ухвали.

Колегія звертає увагу, що законодавством України не визначається стадія процедури банкрутства, на якій виникає необхідність проведення перевірки, а тому податковий орган не позбавлений права на будь-якій стадії провести позапланову перевірку, вчинивши всі необхідні дії визначені податковим кодексом для реалізації свого права на проведення такої перевірки.

При цьому, у разі ухилення боржника від проведення позапланової перевірки, законодавством передбачені заходи впливу, зокрема адміністративна відповідальність.

Слід також зазначити, що проведення процедури банкрутства суб`єкта підприємницької діяльності згідно з приписами законодавства про банкрутство не залежить від факту можливості або неможливості провести перевірку банкрута податковим органом. Взаємовідносини між податковим органом як органом державного контролю та платником податків урегульовані спеціальними нормами Податкового кодексу України, а процедура банкрутства врегульована Кодексом України з процедур банкрутства, норми якого, як і норми Податкового кодексу України не містять положень про те, що підприємство банкрут не може бути ліквідоване за рішенням суду чи ліквідаційна процедура має бути продовжена у зв`язку з неможливістю проведення перевірки банкрута податковим органом.

Тобто, обставини, пов`язані з виконанням податковим органом своїх повноважень, не можуть бути підставами для зупинення процесу ліквідації господарюючого суб`єкта, а також бути перешкодою для завершення провадження у справі про банкрутство за наявності передбачених законодавством про банкрутство підстав.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 вказаного кодексу, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).

Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

У пунктах 1 - 3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.

Щодо оскарження ухвали Господарського суду Запорізької області від 08.06.2023 у справі № 908/2504/22 в частині затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі не було наведено доводів щодо підстав для скасування ухвали в наведеній частині, тому колегія суддів не розглядає оскаржувану ухвалу в частині затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

9.Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги апелянта безпідставними, а оскаржувану ухвалу господарського суду, такою що відповідає чинному законодавству, отже підстави передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування, в оскаржуваній частині, ухвали Господарського суду Запорізької області від 08.06.2023 у даній справі відсутні.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 08.06.2023 у справі № 908/2504/22 залишити без задоволення.

Ухвалу Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 08.06.2023 у справі № 908/2504/22 залишити без змін.

Витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги віднести на Головне управління ДПС у Запорізькій області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 31.10.2023.

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя А.Є. Чередко