Постанова

від 31.10.2023 по справі 912/1102/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2023 року м. Дніпро Справа № 912/1102/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут»

на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.07.2023р.

(суддя Закурін М.К., повний текст складено 27.07.2023р.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут»

до відповідача-1 Світловодської міської ради Кіровоградської області,

відповідача-2 Виконавчого комітету Світловодської міської ради,

про стягнення 14667,94 грн.,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Комунального підприємства "Житлосвіт 2012"

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

ТОВ «Світловодськпобут» звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Світловодської міської ради та Виконавчого комітету Світловодської міської ради, про стягнення 14 667,94 грн., з яких: 12 565,36 грн. основної заборгованості, 1790,25 грн. інфляційних та 312,33 грн. річних.

У якості обґрунтування власної позиції ТОВ «Світловодськпобут» вказало, що протягом 2021-2023 років надавало послуги з постачання теплової енергії у приміщення, яке знаходиться по вул. Михайла Грушевського, буд. 20 у м. Світловодську. Власником приміщення є Світловодська міська рада, а балансоутримувачем КП «Житлосвіт 2012». За вказаний період ним поставлена теплова енергія, на загальну суму 12565,36 грн., проте її вартість не сплачена. Безпосередньо Світловодська міська рада не має рахунків для сплати коштів, а тому Виконавчий комітет Світловодської міської ради, як розпорядник бюджетних коштів, повинен був сплачувати вартість поставленої теплової енергії. Через несвоєчасну сплату коштів ним нараховані інфляційні та річні у вказаних сумах виходячи від сум заборгованостей за кожний розрахунковий період.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 26.07.2023р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що:

- у зв`язку з передачею Світловодською міською радою у господарське відання КП «Житлосвіт 2012» нежитлового приміщення у останнього виникли зобов`язання з його утримання та експлуатації;

- як наслідок наявності обов`язків з утримання та експлуатації приміщення КП «Житлосвіт 2012» набуло статусу споживача комунальної послуги (постачання теплової енергії) за результатами безпосереднього її використання (приєднання до загальної системи опалення);

- позовні вимоги про стягнення вартості теплової енергії ТОВ «Світловодськпобут» спрямувало не до споживача теплової енергії, а до власника майна та володільця рахунків, з якими у нього не виникли майново-господарські зобов`язання, а тому обов`язок з її сплати у Світловодської міської ради та Виконавчого комітету Світловодської міської ради відсутній.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут», в якій просить рішення суду від 26.07.2023р. скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими .

Зокрема, Скаржник зазначає на тому, що відповідачем 1 не подано до суду жодного доказу - рішення Світловодської міської ради чи її виконавчого органу про передачу нежитлового приміщення площею 25,4 кв.м. за адресою вул. Михайла Грушевського, 20 КП "Житлосвіт 2012", у тому числі, в господарське відання, чим порушено норми чинного процесуального законодавства.

Скаржник вважає, що саме відповідач 1, як власник нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку № 20 по вулиці Михайла Грушевського у м. Світловодську, повинен нести тягар утримання цього майна, в тому числі і щодо оплати теплової енергії, яка в нього надходить.

Скаржник вказує на те, що КП «Житлосвіт 2012» не є балансоутримувачем нежитлового приміщення, оскільки не є його власником та до матеріалів справи відповідачем 1 не додано договору, укладеного між вказаним комунальним підприємством та власником про утримання такого приміщення на балансі КП, а також договорів на надання житлово- комунальних послуг з кінцевими споживачами.

Скаржник також звертає увагу на те, що до матеріалів справи не додано доказів надання згоди власника вищевказаного нежитлового приміщення на використання КП «Житлосвіт 2012» цього приміщення та отримання ним послуги з постачання теплової енергії для власних потреб. Отже, на думку Скаржника, КП «Житлосвіт 2012» не є споживачем у розумінні Закону України «Про житлово- комунальні послуги».

На переконання Скаржника, оскільки від імені територіальної громади повноваження власника нежитлового приміщення, зазначеного в цій позовній заяві, здійснює Світловодська міська рада, яка відповідно до ст. 322 ЦК України, зобов`язана утримувати майно територіальної громади в інтересах якої вона діє, та відповідно і оплачувати комунальні послуги.

Доводи Скаржника, викладені у відповіді на відзив на апеляційну скаргу є ідентичними за змістом з доводами апеляційної скарги.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відповідач-1 у відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов до суду, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Світловодськпобут», а рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.07.2023р. у справі №912/1102/23 залишити без змін, посилачись на те, що судом першої інстанції при постановленні даного рішення було дотримано норми процесуального та матеріального права, вірно надано оцінку досліджуваним доказам, а саме рішення по суті є законним та обґрунтованим.

В обгрунтування своїх заперечень, Відповідач-1 зазначає на тому, що Світловодська міська територіальна громада в особі Світловодської міської ради є власником нежитлового приміщення загальною площею 25,4 кв.м., розташованого у багатоквартирному будинку №20 по вулиці Михайла Грушевського у місті Світловодську. Балансоутримувачем нежитлового приміщення загальною площею 25,4 кв. м., розташованого у багатоквартирному будинку №20 по вулиці Михайла Грушевського у місті Світловодську є комунальне підприємство «Житлосвіт 2012». Розділом 1 Статуту КП «Житлосвіт 2012» зазначено, що КП «Житлосвіт 2012» є юридичною особою, користується правом господарського відання щодо закріпленого за ним майна, власником якого є Світловодська міська територіальна громада. Відповідач-1 вказує на те, що на Комунальне підприємство «Житлосвіт 2012», як на особу, на праві господарського відання якої перебуває майно - нежитлового приміщення загальною площею 25,4 кв.м., розташованого у багатоквартирному будинку №20 по вулиці Михайла Грушевського у місті Світловодську, законодавством покладено обов`язок утримувати майно, своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні платежі.

Відповідач -1 наголошує на тому, що Світловодська міська територіальна громада в особі Світловодської міської ради, як власник, реалізувала своє право щодо доручення балансоутримувачу - комунальному підприємству «Житлосвіт 2012», володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном на праві господарського відання. Оскільки Світловодська міська рада передала нежитлове приміщення КП «Житлосвіт 2012», у нього наявне відповідне право господарського відання ним, яке включає, з-поміж іншого, обов`язок з його утримання та експлуатації. При цьому, під утриманням, необхідно розуміти дії з догляду за майном, його збереженням, забезпеченням властивостей тощо. Збереження майна у холодний період шляхом його обігріву якраз і складає дії з утримання.

Відповідач -1 вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у випадку утворення органом місцевого самоврядування комунального підприємства та наділення його правами щодо майна, яке належить до комунальної власності, на праві господарського відання, таке підприємство набуває відповідних речових прав на це майно, у тому числі обов`язки з утримання майна.

Відповідач-1 наголошує на тому, що на противагу такому безпідставному твердженню Позивача щодо необхідності стягнення коштів за користування тепловою енергією з власника нежитлового приміщення - Світловодської міської ради як співвідповідача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, проте, що у справі позовні вимоги ТОВ «Світловодськпобут» спрямувало не до безпосереднього споживача теплової енергії КП «Житлосвіт 2012», а до власника майна-Світловодської міської ради, та до розпорядника бюджетних коштів володільця розрахункових рахунків - виконавчого комітету Світловодської міської ради, що не відповідає наведеним вище правовим нормам та обставинам, а також суперечить положенням ст. 193 ГК України, за якими встановлений обов`язок виконання господарських зобов`язань лише відносно управненої сторони.

Відповідач-2 у відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов до суду, також просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Світловодськпобут», а рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.07.2023р. у справі №912/1102/23 залишити без змін, посилаючись на те, що рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.07.2023 у справі №912/1102/23 винесене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом вірно надано оцінку досліджуваним доказам, а саме рішення по суті є законним та обґрунтованим.

Відповідач-2 вважає, що на противагу безпідставному твердженню Позивача щодо необхідності залучення розпорядника бюджетних коштів місцевого бюджету м. Світловодськ - виконавчого комітету Світловодської міської ради як співвідповідача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, проте, що у справі позовні вимоги ТОВ «Світловодськпобут» спрямувало не до безпосереднього споживача теплової енергії КП «Житлосвіт 2012», а до власника майна-Світловодської міської ради, та до розпорядника бюджетних коштів володільця розрахункових рахунків - виконавчого комітету Світловодської міської ради, що не відповідає наведеним вище правовим нормам та обставинам, а також суперечить положенням ст. 193 ГК України, за якими встановлений обов`язок виконання господарських зобов`язань лише відносно управненої сторони.

Відповідач-2 вважає, що заявлені в апеляційній скарзі вимоги до виконавчого комітету Світловодської міської ради направлені на безпідставне, не у встановлений законом спосіб, стягнення з Відповідача 2, про стягнення 14 667,94 грн., з яких 12 565,36 грн. основної заборгованості, 1 790,25 грн. інфляційних та 312,33 грн. річних, який не є власником чи користувачем нежитлового приміщення по вул. Михайла Грушевського,20 ум. Світловодську, задоволенню не підлягають.

Доводи Відповідачів-1,2, викладені у запереченнях на відповідь на відзив на апеляційну скаргу є ідентичними за змістом з відзивами на апеляційну скаргу.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2023р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач), судді Дармін М.О., Березкіна О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.08.2023р. витребувано у Господарського суду Кіровоградської області матеріали справи/копії матеріалів справи №912/1102/23. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут» на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.07.2023р. у справі №912/1102/23 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

29.08.2023р. матеріали справи № 912/1102/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.

Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.08.2023р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут» на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.07.2023р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Розпорядженням керівника апарату суду від 30.10.2023р., у зв`язку з припиненням повноважень судді Березкіної О.В., відповідно до ст. 123 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду № 2 від 08.10.2018 р. зі змінами, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Дарміна М.О., Чус О.В..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.10.2023р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут» на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.07.2023р. прийнято до свого провадження, для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

7. Встановлені судом обставини справи

22.09.2020р. Світловодська міська рада прийняла рішення № 2198 «Про затвердження переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Світловодськ», яким затвердила відповідний перелік (а.с. 25).

За змістом п. 41 Переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Світловодська, до нього включене нежитлове приміщення площею 25,4 кв. м, яке знаходиться за адресою: м. Світловодськ, вул. Михайла Грушевського, буд. 20 (а.с. 27).

Як слідує з Переліку вільних приміщень комунальної власності станом на 01.01.2022р. (а.с. 38), складеного як додаток до листа Виконавчого комітету Світловодської міської ради, спрямованого ТОВ «Світловодськпобут», від 21.01.2022р. № 01-12/171 (а.с. 34), нежитлове приміщення площею 25,4 кв. м, яке знаходиться за адресою: м. Світловодськ, вул. Михайла Грушевського, буд. 20; знаходиться на балансі КП «Житлосвіт 2012».

Як встановлено судом першої інстанції, між учасниками відсутні заперечення щодо знаходження спірного приміщення на балансі КП «Житлосвіт 2012», а також факту зміни назви СП ТОВ «Світловодськпобут» на ТОВ «Світловодськпобут».

За змістом Акту допуску до експлуатації та прийняття на абонентський облік теплового лічильника від 08.11.2020р., складеного представниками Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гармонія 20» та СП ТОВ «Світловодськпобут», у будинку № 20 по вул. Михайла Грушевського у м. Світловодську встановлений тепловий лічильник (а.с. 95).

Відповідно до рішень Виконавчого комітету Світловодської міської ради № 740 від 07.10.2021р. «Про початок опалювального періоду 2021/2022» (а.с. 14) та № 590 від 14.10.2022р. «Про початок опалювального періоду 2022/2023» (а.с. 16) ТОВ «Світловодськпобут» визначене (з-поміж інших) виконавцем комунальної послуги з постачання теплової енергії відповідно протягом 2021/2022 та 2022/2023 опалювальних сезонів.

Згідно з рішеннями Виконавчого комітету Світловодської міської ради № 167 від 30.03.2022р. «Про закінчення опалювального періоду 2021/2022» (а.с. 15) та № 109 від 10.03.2023р. «Про закінчення опалювального періоду 2022/2023» (а.с. 17), відповідні опалювальні періоди закінчені 31.03.2022р. та 31.03.2023р..

05.11.2021р. Виконавчий комітет Світловодської міської ради прийняв рішення № 782 «Про встановлення СП ТОВ «Світловодськпобут» тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання» (а.с. 18), за змістом якого встановив тарифи для потреб бюджетних установ, а саме на: теплову енергію 5 284,49 грн. за 1 Гкал, виробництво теплової енергії 4 889,09 грн. за 1 Гкал, транспортування теплової енергії 334,51 грн. за 1 Гкал, постачання теплової енергії 50,89 грн. за 1 Гкал..

Поряд з цим, 26.10.2022р. Виконавчий комітет Світловодської міської ради прийняв рішення № 607 «Про встановлення ТОВ «Світловодськпобут» тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання» (а.с. 119-120), за змістом якого встановив тарифи для потреб бюджетних установ, а саме на: теплову енергію 4816,77 грн. за 1 Гкал, виробництво теплової енергії 4 334,59 грн. за 1 Гкал, транспортування теплової енергії 434,63 грн. за 1 Гкал, постачання теплової енергії 57,55 грн. за 1 Гкал..

За твердженнями ТОВ «Світловодськпобут», як виробником послуг з постачання теплової енергії, між ним та Світловодською міською радою виникли господарські правовідносини щодо постачання теплової енергії в нежитлове приміщення площею 25, 4 кв. м, яке знаходиться у будинку № 20 по вул. Михайла Грушевського у м. Світловодську. Безпосередньо відносини виникли, хоча і без підписання спільного договору, але на підставі Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2021р., підписаного його керівником, та самого факту постачання теплової енергії у відповідне приміщення.

Зокрема, згідно з основними умовами Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2021р. (а.с. 110-113), складеного та підписаного ТОВ «Світловодськпобут», як виробником послуг з постачання теплової енергії: договір є публічним договором приєднання, встановлює порядок та умови надання послуг з постачання теплової енергії індивідуальному споживачу (п. 1); договір набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на веб-сайті виконавця (п. 2); фактом приєднання споживача до умов договору є вчинення ним будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплати рахунка за надану послугу, факт отримання послуги (п. 4); обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання, та складається, у тому числі з обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача (п. 5); постачання теплової енергії здійснюється в опалювальний період безперервно (п. 7); контроль якісних та кількісних характеристик послуги здійснюється за показаннями вузла комерційного обліку теплової енергії (п.9); одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гікокалорія (п. 11); зняття показань засобів вимірювальної техніки вузла комерційного обліку теплової енергії здійснюється виконавцем щомісяця (п. 17); споживач вносить плату виконавцеві плату за послугу та плату за абонентське обслуговування (п. 29); вартістю послуги є встановлений тариф на теплову енергію (п. 30); розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць, плата нараховується щомісячно (п. 31); виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги не пізніше ніж за 10 днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу, рахунок надається на паперовому носії (п. 32); споживач здійснює оплату щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничними строком внесення плати за спожиту послугу (п. 33).

Відповідно до Звітів за спожиту теплову енергію згідно показань будинкового приладу обліку теплової енергії, які спільно складені працівниками ТОВ «Світловодськпобут» та відповідальною особою за будинковий прилад обліку теплової енергії ОСББ «Гармонія 20» стосовно постачання теплової енергії у будинок № 20 по вул. Михайла Грушевського (а.с. 20-24), використано за показниками приладу на опалення всього будинку загальною площею опалення 3278,96 кв. м у листопаді 2021 р. 23,149 Гкал, у грудні 2021 р. 35,017 Гкал, у січні 2022 р. 37,211 Гкал, у лютому 2022 р. 39,382 Гкал, у березні 2022 р. 33,587 Гкал, у листопаді 2022 р. 21,250 Гкал, у грудні 2022 р. 29,290 Гкал, у січні 2023 р. 36,647 Гкал, у лютому 2023 р. 37,484 Гкал, у березні 2023 р. 24,451 Гкал.

За розрахунком вартості поставленої теплової енергії у вказане приміщення площею 25, 4 кв. м, який склало ТОВ «Світловодськпобут», відповідна вартість складає: у листопаді 2021 р. 947,61 грн., у грудні 2021 р. 1433,42 грн., у січні 2022 р. 1523,25 грн., у лютому 2022 р. 1612,14 грн., у березні 2022 р. 1374,92 грн., у листопаді 2022 р. 808,54 грн., у грудні 2022 р. 1114,46 грн., у січні 2023 р. 1394,41 грн., у лютому 2023 р. 1426,25 грн., у березні 2023 р. 930,36 грн., а всього на загальну суму 12 565,36 грн.(а.с. 19).

Як слідує зі складених рахунків-фактур № 331 за листопад 2021 р. (а.с. 45-46), № 330 за грудень 2021 р. (а.с. 47-48), № 331 за січень 2022 р. (а.с. 53-54), № 334 за лютий 2022 р. (а.с. 57-58), № 1 за березень 2022 р. (а.с. 61), № 239 за листопад 2022 р. (а.с. 64-65), № 339 за грудень 2022 р. (а.с. 70-71), № 339 за січень 2023 р. (а.с. 76), № 339 за лютий 2023 р. (а.с. 81-82), № 340 за березень 2023 р. (а.с. 88-89) ТОВ «Світловодськпобут» нарахувало до сплати Світловодській міській раді за спожиту (з-поміж інших приміщень) у вказаному приміщенні теплову енергію відповідно у листопаді 2021 р., на суму 947,61 грн., у грудні 2021 р. 1433,42 грн., у січні 2022 р. 1523,25 грн., у лютому 2022 р. 1612,14 грн., у березні 2022 р. 1374,92 грн., у листопаді 2022 р. 808,54 грн., у грудні 2022 р. 1114,46 грн., у січні 2023 р. 1394,41 грн., у лютому 2023 р. 1426,25 грн., у березні 2023 р. 930,36 грн., а всього, на загальну суму 12 565,36 грн..

Стосовно вказаних у рахунках об`ємів споживання теплової енергії та її вартості ТОВ «Світловодськпобут» склало акти здавання-приймання послуг, які підписані його керівником. Зокрема, склало акти: № 203 за листопад 2021 р.(а.с. 49), № 210 за грудень 2021 р. (а.с. 51), № 211 за січень 2022 р. (а.с. 55), № 193 за лютий 2022 р. (а.с. 59), № 1 за березень 2022 р. (а.с. 62), № 130 за листопад 2022 р. (а.с. 66), № 140 за грудень 2022 р. (а.с. 72), № 142 за січень 2023 р. (а.с. 77), № 136 за лютий 2023 р. (а.с. 83), № 143 за березень 2023 р. (а.с. 90).

Складені рахунки-фактури та акти здавання-приймання послуг ТОВ «Світловодськпобут» направило Світловодській міській раді, що слідує з касових фіскальних чеків про відправку поштової кореспонденції, а саме 20.12.2021р. (а.с. 50), 26.01.2022р. (а.с. 52), 09.02.2022р. (а.с. 56), 29.06.2022р. (а.с. 60), 29.06.2022р. (а.с. 63), 06.12.2022р. (а.с. 69), 25.01.2023р. (а.с. 75), 15.02.2023р. (а.с. 80), 09.03.2023р. (а.с. 86), 11.04.2023р. (а.с. 93).

За твердженнями ТОВ «Світловодськпобут» безпосередньо Світловодська міська рада надіслані їй акти здавання-приймання послуг не підписала та йому не повернула.

Вказані обставини стали підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відмовляючи у позову, місцевий господарський суд, оцінивши обставини та наявні в матеріалах цієї справи докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення вартості теплової енергії ТОВ «Світловодськпобут» спрямувало не до споживача теплової енергії, а до власника майна та володільця рахунків, з якими у нього не виникли майново-господарські зобов`язання, а тому обов`язок з її сплати у Світловодської міської ради та Виконавчого комітету Світловодської міської ради відсутній.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання, відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії регулюються положеннями Законів України «Про теплопостачання» від 02.06.2005р. № 2633-IV та «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017р. № 2189-VIII.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання":

- балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) - власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами;

- постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору;

- споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору;

- суб`єкти відносин у сфері теплопостачання - фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Отже, саме «споживачі» та «постачальники» теплової енергії є суб`єктами відносин у сфері теплопостачання і, як наслідок, відносини між ними встановлюються шляхом укладення договору про купівлю-продаж (постачання) теплової енергії. Споживачем теплової енергії, як особою, яка використовує її на підставі договору, може бути не тільки власник майна, але й інша особа балансоутримувач майна, який уклав договір з теплопостачальною організацією.

За умовами ст. 1 Закону 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги":

- виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору (п. 2 ч.1);

- житлово-комунальними послугами є результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил (п.5 ч.1);

- індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (п.6 ч.1).

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", індивідуальний споживач зобов`язаний, зокрема, оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Аналогічне положення міститься в ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", згідно з якою споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно з ч.1 ст. 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими; у такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Порядок укладення договорів про надання житлово-комунальних послуг встановлений ст.ст. 12-13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Так, зокрема, за цими статтями:

- надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах (ч. 1 ст. 12);

- договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону (ч. 2 ст. 12);

- договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача (ч.1 ст.13).

Таким чином, за наведеними правовими положеннями Закону України "Про житлово-комунальні послуги", в контексті спірних правовідносин, «споживачем» (індивідуальним) житлово-комунальної послуги визнається як «власник нерухомого майна», так і «інша особа», яка за його згодою користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб. Обов`язком відповідного споживача є укладення договору на отримання послуги та сплата її вартості.

Отже, за нормами вищевказаних Законів України, розмежування «споживача-власника» та «споживача-балансоутримувача» (або «іншої особи, якій власник надав відповідне право») майна здійснюється за наслідками існування укладеного договору купівлі-продажу теплової енергії між теплогенеруючим підприємством (надавачем комунальних послуг) та відповідною особою.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, власником нежитлового приміщення загальною площею 25,4 кв.м., розташованого у багатоквартирному будинку №20 по вулиці Михайла Грушевського у місті Світловодську є Світловодська міська територіальна громада в особі Світловодської міської ради.

Так, рішенням Світловодської міської ради № 2198 від 22.09.2020р. підтверджується наявність у неї права власності на означене нежитлове приміщення, а тому у відповідності до ст. 322 ЦК України, вона, як власник, зобов`язана утримувати майно, що їй належить, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Згідно ст. 327 ЦК України, у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, які належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 2 ст. 169 ЦК України, територіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного права (комунальні підприємства).

Норми ст. 78 ГК України визначають, що: комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління (частина 1); майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство) (частина 3).

Стаття 135 ГК України окреслює організаційно-установчі повноваження власника.

Так, за умовами ч. 2 ст.135 ГК України, власник має право особисто або через уповноважені ним органи з метою здійснення підприємницької діяльності засновувати господарські організації, закріплюючи за ними належне йому майно на праві власності, праві господарського відання, а для здійснення некомерційної господарської діяльності - на праві оперативного управління, визначати мету та предмет діяльності таких організацій, склад і компетенцію їх органів управління, порядок прийняття ними рішень, склад і порядок використання майна, визначати інші умови господарювання у затверджених власником (уповноваженим ним органом) установчих документах господарської організації, а також здійснювати безпосередньо або через уповноважені ним органи у межах, встановлених законом, інші управлінські повноваження щодо заснованої організації та припиняти її діяльність відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Згідно з ч. 1 ст. 136 ГК України, право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Відтак, право господарського відання - це право юридичних осіб, що здійснюють підприємницьку господарську діяльність, тобто є суб`єктами підприємництва, похідне від права власності, з обмеженням повноваження розпоряджатися окремими видами майна згодою власника (уповноваженого органу).

Право господарського відання захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у випадку утворення органом місцевого самоврядування комунального підприємства та наділення його правами щодо майна, яке належить до комунальної власності, на праві господарського відання, таке підприємство набуває відповідних речових прав на це майно, у тому числі обов`язки з утримання майна.

Світловодська міська територіальна громада в особі Світловодської міської ради, як власник, реалізувала своє право щодо доручення балансоутримувачу - комунальному підприємству «Житлосвіт 2012», володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном на праві господарського відання.

Отже, законодавством на Комунальне підприємство «Житлосвіт 2012», як на особу, на праві господарського відання якої перебуває нежитлове приміщення загальною площею 25,4 кв. м., розташоване у багатоквартирному будинку №20 по вулиці Михайла Грушевського у місті Світловодську, покладено обов`язок утримувати майно, своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні платежі.

При цьому, як вірно зазначив суд першої інстанції, під утриманням, з огляду за загально вживане сприйняття, необхідно розуміти дії з догляду за майном, його збереженням, забезпеченням властивостей, тощо. Збереження майна у холодний період шляхом його обігріву якраз і складає дії з утримання.

Відтак, суд першої інстанції обгрунтовано зазначив, що фактичне отримання послуги мало місце з боку КП «Житлосвіт 2012», як утримувача майна, а тому саме воно являється споживачем теплової енергії, поставленої ТОВ «Світловодськпобут» до цього приміщення, та саме між ними виникли майново-господарські зобов`язання.

З урахуванням зазначеного вище, вбачається правильним висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення вартості теплової енергії ТОВ «Світловодськпобут» спрямувало не до споживача теплової енергії, а до власника майна та володільця рахунків, з якими у нього не виникли майново-господарські зобов`язання, а тому обов`язок з її сплати у Світловодської міської ради та Виконавчого комітету Світловодської міської ради відсутній.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди позивача із висновками, встановленими в рішенні суду першої інстанції.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Позивача.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р.).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Звертаючись із апеляційною скаргою, Скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.

З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути залишено без змін.

10. Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, на підставі ст. 129 ГПК України, покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.07.2023р. у справі №912/1102/23 залишити без змін.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на Апелянта Товариство з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут».

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу.

Головуючий суддяІ.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін