Ухвала

від 13.12.2023 по справі 912/1102/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 грудня 2023 року

м. Київ

cправа № 912/1102/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Вронська Г. О., Кондратова І. Д.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут"

на рішення Господарського суду Кіровоградської області

у складі судді Закуріна М. К.

від 14.03.2023 та

на постанову Центрального апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Кощеєв І. М., Дармін М. О., Чус О. В.

від 31.10.2023

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут"

до Світловодської міської ради Кіровоградської області, Виконавчого комітету Світловодської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів: Комунальне підприємство "Житлосвіт 2012"

про стягнення 14 667,94 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Світловодської міської ради та Виконавчого комітету Світловодської міської ради про стягнення 14 667,94 грн, з яких: 12 565,36 грн основної заборгованості, 1790,25 грн інфляційних та 312,33 грн річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що протягом 2021-2023 років Товариство з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" надавало послуги з постачання теплової енергії у приміщення, яке знаходиться по вулиці Михайла Грушевського, 20 у місті Світловодську, власником якого є Світловодська міська рада, а балансоутримувачем Комунальне підприємство "Житлосвіт 2012". За вказаний період поставлена теплова енергія на загальну суму 12565,36 грн, проте її вартість не сплачена. Безпосередньо Світловодська міська рада не має рахунків для сплати коштів, а тому Виконавчий комітет Світловодської міської ради, як розпорядник бюджетних коштів, повинен був сплачувати вартість поставленої теплової енергії. Через несвоєчасну сплату коштів нараховані інфляційні та річні у вказаних сумах виходячи від сум заборгованостей за кожний розрахунковий період.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 26.07.2023 у справі № 912/1102/23 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою від 31.10.2023 Центральний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.07.2023 у справі № 912/1102/23.

20 листопада 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.07.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 31.10.2023 у справі № 912/1102/23.

Частиною 2 статті 6 та частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із пунктом 8 частини 1 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Отже Верховному Суду надано право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у статті 287 Господарського процесуального кодексу України, що узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

Пунктом 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 684,00 грн.

Таким чином, відповідно до пункту 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справа № 912/1102/23 є малозначною, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (100 х 2 684,00 грн = 268 400,00 грн).

В касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" зазначає, що вона стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт "а" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України), а справа має для нього виняткове значення (підпункт "в" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України). Скаржник зауважує, що судами першої та апеляційної інстанції порушено один із основних принципів господарського судочинства - принцип змагальності, а також посилається на перелік правових норм, які, на його думку, неправильно застосовані/порушені Господарським судом Кіровоградської області та Центральним апеляційним господарським судом з посиланням на низку постанов Верховного Суду. Товариство з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" наголошує на порушенні стандарту доказування стосовно використання преюдиційних фактів, а також на тому, що висновки судів не відповідають дійсним обставинам справи. Посилаючись на постанову Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 912/2369/18, яку не врахував суд апеляційної інстанції, скаржник зауважує, що поняття "балансоутримувач" та "споживач" не є тотожними. Отже неправильне тлумачення цих понять матиме негативний вплив на формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки спорів про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги налічується значна кількість і досить часто органи місцевого самоврядування передають майно територіальної громади на баланс комунальних підприємств чи відповідним управлінням без оформлення відповідних документів, що в подальшому ускладнює виконавцям комунальних послуг стягнення заборгованості за такі послуги. Винятковість значення при цьому обґрунтовується також допущенням судами нівелювання фундаментального принципу господарського судочинства (принципу змагальності), невірним тлумаченням преюдиційних фактів, різним тлумаченням норм права, відсутністю правового регулювання в порядку стягнення грошових коштів з органів місцевого самоврядування, які не мають відкритих рахунків. Товариство з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" також зазначає, що ним подано позов лише стосовно одного приміщення, хоча їх налічується 27, сума заборгованості по яким постійно збільшується, що ускладнює здійснення функцій виконавця житлово-комунальної послуги, тощо.

Розглянувши викладені скаржником доводи щодо наявності випадків для касаційного оскарження судових рішень у малозначній справі, Суд дійшов висновку, що твердження заявника про те, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, є безпідставними.

Відповідно до частини 4 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4).

Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.

При цьому, як вірно зазначено Товариством з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" у касаційній скарзі, фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

Водночас скаржником не враховано, що формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права є метою вирішення виключної правової проблеми, яка має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів.

Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі.

Поряд із цим зазначені у касаційній скарзі доводи та аналіз оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення і її розгляд Верховним Судом є необхідним для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки в обґрунтування своїх доводів скаржник не зазначає норму права щодо якої саме необхідно сформувати єдину правозастосовчу практику. Також у касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформовано різні правові позиції при вирішенні справ з аналогічними обставинами. Обґрунтування доводів при цьому зводиться до висловлення власного бачення застосування правових норм, викладення обставин справи та цитат деяких абзаців постанов Верховного Суду.

За оцінкою Суду касаційна скарга також не містить переконливих аргументів, які б свідчили про виняткове значення справи для скаржника, оскільки незгода з ухваленими рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить про їх незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок їх прийняття, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судових рішень не на користь позивача є звичайним передбачуваним процесом.

Під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги Верховним Судом також взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

За змістом статті 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Відповідно до частини 1 статті 46 цього Кодексу сторони користуються рівними процесуальними правами.

На підставі наведеного надання стороні будь-яких переваг, зважаючи на сферу її діяльності, правовий статус, предмет спірних відносин, призведе до порушення одної з основних засад господарського судочинства - рівності учасників судового процесу перед законом і судом.

Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що скаржник не навів обґрунтованих доводів, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа № 912/1102/23 має виняткове значення та значний суспільний інтерес, отже Товариством з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" не дотримано умови допуску малозначної справи до касаційного оскарження, передбачені підпунктами "а" та "в" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням наведеного, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 912/1102/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.07.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 31.10.2023 згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 912/1102/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.07.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 31.10.2023.

2. Копії ухвали надіслати учасникам справи.

3. Надіслати скаржнику касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами. Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Н. М. Губенко

Судді Г. О. Вронська

І. Д. Кондратова