Постанова

від 31.10.2023 по справі 908/698/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2023 року м. Дніпро Справа № 908/698/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів:Чус О.В., Дарміна М.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛОСЕРВІС-ДК"

на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.05.2023р. у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія"

(01010, м. Київ, вул.Островських князів, буд. 32/2, ідентифікаційний код 38863790)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛОСЕРВІС-ДК"

(69001, м.Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 32, прим. 12, ідентифікаційний код 38069645)

про стягнення 56663,77 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю ЙЕ Енергія звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕПЛОСЕРВІС-ДК, про стягнення 56 663,77 грн., з них: основний борг 33328,62 грн., пеня 13706,88 грн., 3% річних 1000,02 грн., інфляційні втрати 8628,25 грн..

Позов обґрунтовано порушенням відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АР167-61-21 від 12.01.2021 щодо оплати спожитого природного газу за період з січня по березень 2022 року, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 33328,62 грн. За прострочення оплати боргу позивач нарахував пеню за період з 11.02.2022 по 14.02.2023 в сумі 13706,88 грн., 3% річних за період з 11.02.2022 по 14.02.2023 в сумі 1000,02 грн. та інфляційні втрати за період з лютого 2022 року по січень 2023 року в сумі 8628,25 грн., які просить стягнути з відповідача разом із сумою основного боргу.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.05.2023р. позов задоволено - стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕПЛОСЕРВІС-ДК на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЙЕ Енергія основний борг, у сумі 33 328,62 грн. пеню в сумі 13 706,88 грн., 3% річних, у сумі 1 000,02 грн., інфляційні втрати, в сумі 8 628,25 грн., витрати на оплату судового збору, в сумі 2684,00 грн..

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛОСЕРВІС-ДК", в якій просить скасувати рішення повністю, винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Одночасно з апеляційною скаргою подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що рішення Господарського суду Запорізької області від 12.05.2023 року по справі № 908/698/23 підлягає скасуванню з підстав: не повного з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеності обставин, що мають значення для справи та які суд першої інстанції визнав встановленими, а також з підстав неправильного застосуванням норм матеріального права та порушення процесуального права; з винесенням нового рішення про відмову позивачу в задоволенні необгрунтованих вимог.

Зокрема, Скаржник вказує на те, що Позивачем заявлено до стягнення заборгованість по Договору постачання в розмірі, який не відповідає умовам Договору постачання (розділу 3 договору). Так, п.3.3.1. Договору постачання сторонами визначено ціну кубічного метра газу в розмірі 7.96990933 грн., без врахування ПДВ, а Позивачем в актах приймання-передачі газу при здійсненні розрахунків застосовано ціну кубічного метру газу без ПДВ: - за січень 2022 року - в сумі 39.553242670 грн.; - за лютий 2022 року - в сумі 34.719909330 грн.; - за березень 2022 року - в сумі 43.457493330 грн..

Скаржник зазначає на тому, що в розрахунку заборгованості Позивач вказав загальний розмір місячної вартості газу, за період з січня по березень 2022 р., в сумі 36 328,62 грн. (на підставі зазначених актів) та зменшив такий розмір на суму 3 000 грн. (яка була сплачена Відповідачем 27.05.2022 р.), визначивши основну заборгованість в сумі 33 328,62 грн. Така заборгованість була визнана господарським судом обгрунтованою за результатом дослідження наданих Позивачем доказів, незважаючи на те, що в умовах Договору постачання та в наданих Позивачем актах приймання-передачі газу зазначена різна сума ціни кубічного метру газу та Позивачем не додано жодних доказів, що підтверджували б підписання Позивачем та Відповідачем будь-яких угод про зміну ціни кубічного метру газу.

Скаржник зауважує на тому, що Сторонами не вносились зміни до Договору постачання в частині зміни ціни кубічного метру природного газу, однак Позивач безпідставно застосував ціну в іншому розмірі, ніж визначено Договором постачання (тобто, в односторонньому порядку змінив умови договору щодо ціни).

Скаржник вважає, що розмір основної заборгованості Відповідача за Договором постачання за спожитий природний газ в січні-березні 2022 року складає 4 432,30 грн..

Скаржник також звертає увагу на те, що господарським судом при розгляді позову та дослідженні наданих доказів помилково прийнято за доведену обставину наявності заборгованості Відповідача за Договором постачання в сумі 33 328,62 грн. Зокрема, господарським судом не з`ясовано обставину, що має значення для вирішення справи - а саме ціну природного газу за Договором постачання та розмір заборгованості у відповідності до умов Договору постачання. Також, на думку Скаржника, господарським судом не застосовано норми матеріального права, що підлягали застосуванню при вирішенні спору, зокрема щодо порядку визначення сторонами ціни природного газу та щодо поряду зміни умов договору.

Скаржник наголошує на тому, що акти приймання-передачі природного газу за період з січня по березень 2022 року не були направлені Позивачем на адресу Відповідача в строк, визначений умовами Договору постачання. Позивачем надано копії документів в підтвердження направлення Відповідачу листа з актами приймання-передачі газу 07.02.2023 року (через 10-12 місяців після постачання газу), які на думку Відповідача є недопустимими доказами в розумінні ст.77 ГПК України.

Скаржник зауважує на тому, що не отримував від Позивача актів приймання-передачі газу, Позивачем навіть не доведено допустимими доказами факт направлення Відповідачу таких актів ні протягом трьох робочих днів з дати отримання даних від оператора ГТС про спожитий газ, ні 07.02.2023 р. (оскільки відсутній опис вкладення до поштового повідомлення, оформлений у визначеному законодавством порядку).

При цьому, Скаржник зазначає, що ним не оспорюється обсяг спожитого газу, за період з січня по березень 2023 року. Так, в підтвердження обсягу Відповідачем було підписано з газорозподільною організацією AT «Запоріжгаз» акти приймання-передачі природного газу №ЗП00047277 від 31.01.2022 р. (501.49 куб.м.); №ЗП00048183 від 28.02.2022 р. (210,28 куб.м.); №ЗП00049449 від 31.03.2022 р. (65.35 куб.м.), копії яких наявні в матеріалах справи. Водночас, Відповідачем не погоджувалась місячна вартість газу та ціна кубічного метру газу, які визначені Позивачем в актах приймання-передачі газу за період з січня по березень 2022 року. Відмова від підписання таких актів Відповідачем не направлялась Позивачу, так як Відповідач не отримував від Позивача ні зазначених актів, ні листа Позивача №167-СЛ-4-0123. Додатково Скаржник звертає увагу суду на те, що згідно з копією листа №167-СЛ-4-0123 від 09.01.2023 р., додатками до такого листа Позивач зазначив 4 додаткові угоди до Договору постачання - від 29.12.2021 р., від 30.12.2021 р., від 28.01.2022 р., від 28.02.2022 року. Тобто, Позивач стверджує що в лютому 2023 р. пропонував до укладення додаткові угоди від грудня 2021-лютого 2022 року. Позивач не отримував від Відповідача пропозицій про укладення зазначених додаткових угод і не укладав/не підписував таких угод. Зазначене також підтверджує факт зміни Позивачем умов договору в односторонньому порядку.

У відповіді на відзив на апеляційну скаргу, Скаржник зазначає на тому, що в обгрунтування своїх позовних вимог про стягнення боргу за спожитий природний газ за період з січня по березень 2022 року Позивачем, зокрема, було надано суду (як додаток до позову): копію Договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41 АР 167-61-21 від 12.01.2021 року (надалі - Договір постачання). Як зазначав Відповідач в апеляційній скарзі, умовами п.3.3.1 Договору постачання ціна одного кубічного метру природного газу була визначена в розмірі 7.96990933 грн. без ПДВ (та 9.56389120 грн. з врахуванням ПДВ). Водночас Позивач заявив до стягнення суму, застосувавши ціну кубічного метро природного газу в іншому, значно більшому розмірі.

Скаржник стверджує про зміну Позивачем ціни газу за Договором постачання в односторонньому порядку, в зв`язку з відсутністю у Відповідача оригіналу або копії будь-якої додаткової угоди до Договору постачання про зміну ціни природного газу. Зокрема, у Відповідача відсутній і оригінал або копія додаткової угоди № 7 від 30.11.2021 р. до Договору постачання, копія якої надана Позивачем до відзиву на апеляційну скаргу. При цьому, додана Позивачем до відзиву копія додаткової угоди № 7 від 30.11.2021р. до Договору постачання раніше до суду Позивачем не надавалась - ні як додаток до позовної заяви, ні в визначений ухвалою Господарського суду Запорізької області строк для подання додаткових письмових доказів - до 12.04.2023 року.

Скаржник вказує на те, що Позивачем не надано жодних доказів неможливості подання до суду першої інстанції зазначеної копії додаткової угоди з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Оскільки у Відповідача відсутні як оригінал так і копія додаткової угоди № 7 від 30.11.2021 р. до Договору постачання, Відповідач ставить під сумнів відповідність поданої копії зазначеної угоди оригіналу та просить суд не приймати до розгляду надану Позивачем копію додаткової угоди № 7 від 30.11.2021р. до Договору постачання.

Інші доводи Скаржника, викладені у відповіді на відзив на апеляційну скаргу є ідентичними за змістом з доводами апеляційної скарги.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія", Позивач не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою, тому просить суд залишити апеляційну скаргу ТОВ «ТЕПЛОСЕРВІС-ДК» без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 12.05.2023 р. у справі № 908/698/23 - без змін.

Зокрема, Позивач посилається на те, що постачання природного газу Відповідачу відбулось в результаті господарсько-правових відносин, на підставі угоди на постачання природного газу, яка була укладена шляхом вчинення конклюдентних дій, а саме - в силу загальних приписів цивільного законодавства замість відповіді про прийняття пропозиції укласти договір контрагент може вчинити дії по виконанню зазначених в пропозиції (оферті) умов договору, зокрема, прийняти товар, сплатити відповідні суми, тощо. Вчинення таких конклюдентних дій означає згоду на продовження строку дії договору.

Позивач вказує на те, що відповідно до вимог п. 2.5.2 Договору № 41АР167-61-21 від 12.01.2021 р. направив на адресу Відповідача по два примірники актів приймання-передачі природного газу № РГК82001097 від 31.01.2022 р., № РГК82002991 від 28.02.2022 р., № РГК82006544 від 31.03.2022 р. за січень - березень 2022 р., але в порушення вимог п.п. 2.5.3., 2.5.4. Договору даний акт був ним не повернутий, мотивованої відмови в підписанні споживач постачальнику не надав. Таким чином, Позивач вважає, що Відповідач своїми діями те тільки визнав обсяги спожитого природного газу, а також ціну на поставлений природний газ.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2023р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач), судді Дармін М.О., Березкіна О.В..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.08.2023р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи №908/698/23. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛОСЕРВІС-ДК" на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.05.2023р. у справі № 908/698/23 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

30.08.2023р. матеріали справи №908/698/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.

Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.08.2023р. поновлено строк на подання апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛОСЕРВІС-ДК" на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.05.2023р. у справі №908/698/23, для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Розпорядженням керівника апарату суду від 30.10.2023р., у зв`язку з припиненням повноважень судді Березкіної О.В., відповідно до ст. 123 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду № 2 від 08.10.2018 р. зі змінами, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Дарміна М.О., Чус О.В..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.10.2023р., судовою колегією у визначеному складі, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛОСЕРВІС-ДК" на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.05.2023р. у справі №908/698/23, прийнято до свого провадження, для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

7. Встановлені судом обставини справи

12.01.2021р. Товариством з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія " (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛОСЕРВІС-ДК" (покупець, відповідач) укладено договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АР167-61-21 (далі договір).

Відповідно до п. 1.1 цього договору, постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2021 році природний газ (далі газ), а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу в розмірах строки та порядку, що визначені договором.

У п. п. 1.2, 1.3 погоджено річний плановий обсяг постачання газу до 3510 куб.м. Планові обсяги постачання газу по місяцях визначено в додатку №1, що є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 1.4 договору, передача газу за цим договором здійснюється в межах балансової належності об`єктів споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування (далі пункти призначення). Перелік точок комерційного обліку споживача вказаний в додатку 2, що є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 2.5.1 договору встановлено, що за підсумками розрахункового періоду споживач до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог Кодексу ГРМ.

Відповідно до п. 2.5.2 договору, на підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГТС постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника або з використанням кваліфікованого електронного підпису.

Споживач, у свою чергу, за умовами п. 2.5.3 договору протягом дох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу.

Сторони погодили в п. 2.5.4 договору, що у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання протягом 2 календарних днів з дати отримання такий акт вважається підписаним, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних постачальника.

Згідно з п. 4.1 договору розрахунковий період за даним договором становить один місяць.

Відповідно до п. 4.2 договору оплата в розмірі 100% за фактично переданий постачальником газ здійснюється споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним місяцем.

Пунктом 9.1 договору встановлено, що цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності), діє в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до реєстру споживачів ТОВ «ЙЕ Енергія» в інформаційній платформі оператора ГТС до 31.12.2021р., а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

За умовами п. 9.14 договору, договір вважається продовженим (пролонгованим) на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії. Кількість пролонгацій не обмежена. При цьому сторони укладають додаткову угоду, в якій визначають плановий обсяг постачання природного газу.

Доказів припинення дії договору сторони не надали, отже його умови є діючими на час розгляду даної справи судом.

В додатку №2 до договору сторони погодили місцезнаходження точки комерційного обліку: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Серікова Сергія, буд. 11, ЕІС-код точки комерційного обліку: 56Х000121ХНХ00F, назва оператора газотранспортної організації: ТОВ «Оператор ГТС України», назва газорозподільної організації АТ «Запоріжгаз».

Між відповідачем та газорозподільною організацією АТ «Запоріжгаз» були підписані акти приймання-передачі природного газу, якими засвідчено обсяги спожитого відповідачем газу за період з січня по березень 2022 р., а саме:

-акт №ЗП00047277 від 31.01.2022р. (за січень 2022 р.) 501,49 куб.м.;

-акт №ЗП00048183 від 28.02.2022р. (за лютий 2022 р.) 210,28 куб.м.;

-акт №ЗП00049449 від 31.03.2022р. (за березень 2022 р.) 65,35 куб.м.

На підставі зазначених відомостей про обсяги споживання відповідачем природного газу позивач склав акти приймання-передачі природного газу, в яких зазначив вартість газу:

-№РГК82001097 від 31.01.2022р. (за січень 2022 р.), на суму 24159,60 грн., з ПДВ;

-№РГК82002991 від 28.02.2022р. (за лютий 2022 р.), на суму 8761,08 грн., з ПДВ;

-№РГК82006544 від 31.03.2022рє (за березень 2022 р.), на суму 3407,94 грн., з ПДВ,

Всього, на суму 36328,62 грн., з ПДВ.

Відповідач частково оплатив спожитий газ 27.05.2022р., на суму 3000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку позивача.

Листом вих. №167-СЛ-4-0123 від 09.01.2023р. позивач надіслав відповідачу акти приймання-передачі природного газу за січень-березень 2022 р. та рахунок на їх оплату №62010895 від 31.03.2022р..

Відповідач не повернув підписані акти позивачу та не надав письмової обґрунтованої відмови від їх підписання протягом 2 календарних днів з дати отримання, тому в силу умов п. 2.5.4 договору дані акти вважаються підписаними, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних постачальника.

За твердженням Позивача, залишок неоплаченого природного газу складає 33 328,62 грн..

Відповідач не оплатив спожитий природний газ у встановлений строк, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача 56 663,77 грн., з них: основний борг 33 328,62 грн., пеня 13 706,88 грн., 3% річних 1000,02 грн., інфляційні втрати 8628,25 грн.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду підлягає зміні, з наступних підстав.

Щодо доданої Позивачем до відзиву на апеляційну скаргу додаткового доказу - копії додаткової угоди №7 до Договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41/АР167-61-21від 12.01.2021р. слід зазначити про таке.

Матеріали справи не містять доказів подання разом із позовною заявою долученого позивачем додаткового доказу. Також матеріали справи не містять заяв позивача про посилання на докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).

Статтею 80 ГПК України чітко врегульовано порядок і строки подання доказів учасниками справи.

Згідно із ч. 2 ст. 80 ГПК України, позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Частинами 4 і 5 цієї статті передбачено, що якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Всі докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані позивачем одночасно з позовною заявою, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем до суду та належним чином обґрунтована.

Частиною 3 ст. 269 ГПК України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Системний аналіз ст.ст. 80, 269 ГПК України свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи (аналогічна правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 28.07.2020р. у справі № 904/2104/19).

У відповідності до ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, враховуючи процесуальні норми, що стосуються порядку подання доказів до суду першої та апеляційної інстанцій, межі перегляду справи апеляційним судом, колегія суддів не приймає до розгляду наданий позивачем доказ (копію додаткової угоди №7 до Договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41/АР167-61-21від 12.01.2021р.), оскільки такий доказ поданий з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, без відповідного клопотання.

Предметом спору по цій справі є вимога Позивача до Відповідача, про стягнення вартості поставленого газу.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) своєю Постановою від 30.09.2015 р. № 2496 затвердила Правила постачання природного газу, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 р. за № 1382/27827. Правила регулюють відносини, що виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи.

Як встановлено п. 3 Правил постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи.

Правовідносини сторін є господарськими та врегульовані договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41АР167-61-21 від 12.01.2021р., який за змістом закріплених у ньому прав та обов`язків сторін є договором поставки.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з нормами ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено, що зобов`язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог зазначених Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 12.01.2021р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія " (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛОСЕРВІС-ДК" (покупець) укладено договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АР167-61-21 (далі договір).

Відповідно до п. 1.1 цього договору, постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2021 році природний газ (далі газ), а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу в розмірах строки та порядку, що визначені договором.

Як свідчать матеріали справи, при здійсненні розрахунків Позивачем застосовано ціну кубічного метру газу без ПДВ: - за січень 2022 р. - в сумі 39.553242670 грн.; - за лютий 2022 р. - в сумі 34.719909330 грн.; - за березень 2022 р. - в сумі 43.457493330 грн.

На підставі зазначених відомостей про обсяги споживання відповідачем природного газу позивач склав акти приймання-передачі природного газу: №РГК82001097 від 31.01.2022р. (за січень 2022 р.), на суму 24159,60 грн. з ПДВ; №РГК82002991 від 28.02.2022р. (за лютий 2022 р.), на суму 8761,08 грн. з ПДВ;№РГК82006544 від 31.03.2022р. (за березень 2022 р.), на суму 3407,94 грн. з ПДВ, всього на суму 36 328,62 грн., з ПДВ.

В розрахунку заборгованості Позивач вказав загальний розмір місячної вартості газу, за період з січня по березень 2022р., в сумі 36 328,62 грн. (на підставі зазначених актів) та зменшив такий розмір, на суму 3 000 грн. (яка була сплачена Відповідачем 27.05.2022 р.), визначивши основну заборгованість в сумі 33 328,62 грн..

Господарським судом розмір заборгованості визнано обгрунтованим.

Втім, колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції, оскільки, як вірно зазначено Скаржником а апеляційній скарзі, в умовах Договору постачання та в наданих Позивачем актах приймання-передачі газу зазначена різна сума ціни кубічного метру газу.

Так, відповідно до п 3.2. договору, ціна одного кубічного метру (куб.м.) природного газу, без урахування податку на додану вартість становить 7.75000000 грн., крім того компенсація вартості послуги доступу до потужності становить 0.13657600 грн.. Ціна одного кубічного метру природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності складає 7.88657600 грн. Податок на додану вартість становить 1.57731520 грн.. Всього ціна одного кубічного метру природного газу становить 9.4538120 грн..

Відповідно до п. 3.3. договору, зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього Договору, крім випадку, визначеного п.3.3.1. цього Договору.

Відповідно до п 3.3.1. договору, в разі порушення Споживачем графіку оплати, визначеного в п.4.2. цього Договору, більше ніж на 3 (три) банківські дні Постачальник в односторонньому порядку встановлює ціну кубічного метру газу без урахування податку на додану вартість на рівні 7.83333333 грн. крім того компенсація вартості послуги доступу до потужності становить 0.13657600 грн.. Ціна одного кубічного метру природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності складає 7.96990933 грн. Податок на додану вартість становить 1.59398187 грн.. Всього ціна одного кубічного метру природного газу становить 9.56389120 грн..

Відповідно до п. 3.3. договору, сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 3.2, та 3.3. цього договору застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за ним Договором.

Відповідно до п. 3.5. договору, місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу та загального обсягу фактично поставленого (спожитого) газу, визначеного згідно з розділом 2 цього Договору.

Відповідно до п. 3.6. договору, загальна сума договору складається із місячних сум вартості газу поставленого Споживачеві за даним договором.

Відповідно до п 3.1. договору, розрахунки за поставлений споживачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між Постачальником та Споживачем. Підписуючи це Договір. Споживач підтверджує, що ознайомлений з тим, що протягом дії договору ціна на газ може змінюватись, про що сторони укладатимуть відповідні додаткові угоди. Підписуючи це Договір, Споживач підтверджує, що йому надане належне повідомлення про порядок зміни ціни газу протягом дії договору і ніяких інших повідомлень про зміну ціни газу не вимагається.

Доказів внесення Сторонами змін до Договору постачання в частині зміни ціни кубічного метру природного газу матеріали не містять (Позивачем до позову не подано).

Таким чином, Позивач заявив до стягнення суму заборгованості, застосувавши ціну кубічного метро природного газу в іншому, значно більшому розмірі, ніж встановлено умовами розділу 3 Договору постачання.

Відтак, доводи Скаржника про те, що господарським судом при розгляді позову та дослідженні наданих доказів помилково прийнято за доведену обставину наявності заборгованості Відповідача за Договором постачання в сумі 33 328,62 грн. знайшли своє підтвердження.

З урахуванням зазначеного та на підставі наявних в матеріалах справи доказів, колегія суддів дійшла висновку, що розмір заборгованості Відповідача за поставлений газ, за період з січня по березень 2023 р.(з урахуванням часткової оплати в сумі 3000,00 грн.), за умовами Договору № 41АР167-61-21 від 12.01.2021р., складає 4 432,30 грн..

Доказів погашення решти суми боргу матеріали справи не містять.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В ч. 6 ст. 231 ГК України визначено штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.2.1 договору передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

За невиконання грошових зобов`язання за договором Позивачем пред`явлена до стягнення пеня, в розмірі 13 706,88 грн., яка розрахована, за загальний період з 11.02.2022р. по 14.02.2023р..

Разом з тим, оскільки зазначена сума пені розрахована Позивачем на необгрунтований розмір основної заборгованості за Договором постачання, колегія суддів здійснила розрахунок заборгованості штрафних санкцій та встановила, що арифметично правильною сумою пені є 1 832,42 грн.. ((період прострочення): 11.02.2022р. - 14.02.2023р.,(сума заборгованості) = 4432.30 грн., (пеня) = (4432.30 * 2 *10.0 * 112)/(365* 100) + (4432.30 * 2 *25.0 * 212)/(365* 100) + (4432.30 * 2 *25.0 * 45)/(365* 100) = 1832.42 грн.))

Доводи Скаржника про те, що Позивачем нараховано суму пені за період, що перевищує 6 місяців колегія суддів вважає безпідставними, оскільки з п. 9.12 договору № 41 АРІ 67-61-21 від 12.01.2021р. вбачається, що сторони погодили, що строк позовної давності щодо основної заборгованості, пені, штрафу інфляційних нарахувань відсотків річних встановлюється тривалістю 3 (три) роки.

Частиною 2 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми (зазначені правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019р. у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019р. у справі №922/3095/18, від 18.03.2020р. у справі № 902/417/18).

Позивач також нарахував та просив суд стягнути з Відповідача 3% річних, у розмірі 1000,02 грн., за період з 01.02.2022р. по 14.02.2023р., та інфляційну складову, у розмірі 8 628,25 грн., за період з лютого 2022р. по січень 2023р..

Між тим, оскільки зазначена сума 3% річних та інфляційної складової розрахована Позивачем на необґрунтований розмір основної заборгованості за Договором, колегія суддів здійснила перерахунок суми 3% річних, за період з 01.02.2022р. по 14.02.2023р. та інфляційних втрат, за період з лютого 2022р. по січень 2023р. та встановила, що арифметично правильною сумою 3% та інфляційних втрат є 143,06 грн. та 5583,74 грн., відповідно.

Розрахунок 3% річних ( ст. 265 ЦК України) - ((період прострочення №1): 11.02.2022 р.- 14.02.2023р., (сума заборгованості) = 4432.30 грн., (кількість днів прострочення) = 368, (сума санкції) = 4432.30*3/100/365*324 + 4432.30*3/100/365*44 = 134.06 грн.))

Розрахунок суми заборгованості з урахуванням індексу інфляції:

((період прострочення №1): 11.02.2022р. - 14.02.2023р., (сума заборгованості) = 4432.30 грн., (індекси інфляції за кожен місяць періоду прострочення): лютий 2022р. = 101.6, березень 2022р. = 104.5, квітень 2022р. = 103.1, травень 2022р. = 102.7, червень 2022р. = 103.1, липень 2022 р.= 100.7, серпень 2022р. = 101.1, вересень 2022р. = 101.9, жовтень 2022р. = 102.5, листопад 2022р. = 100.7, грудень 2022р. = 100.7, січень 2023р. = 100.8; (сукупний індекс інфляції) = 101.6:100 (лютий 2022р.) * 104.5:100 (березень 2022р.) * 103.1:100 (квітень 2022р.) * 102.7:100 (травень 2022р.) * 103.1:100 (червень 2022р.) * 100.7:100 (липень 2022р.) * 101.1:100 (серпень 2022р.) * 101.9:100 (верень 2022р.) * 102.5:100 (жовтень 2022р.) * 100.7:100 (листопад 2022р.) * 100.7:100 (грудень 2022р.) * 100.8:100 (січень 2023р.) = 1.25978352. (Інфляційне нарахування) = 4432.30 * 1.25978352 -4432.30 = 1151.44 грн.))

З мотивів зазначених вище, колегія суддів вважає, що наявні всі підстави для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни рішення суду першої інстанції з підстав ст.277 ГПК України через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, визнання судом першої інстанції встановленими обставин, що мають значення для справи, які не були доведеними та невідповідності обставинам справи висновків, викладених у рішенні, що призвело до ухвалення частково необґрунтованого судового рішення.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Рішення господарського суду в оскаржуваній частині зазначеним вимогам не відповідає.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу частково знайшли своє підтвердження.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) не з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

При цьому зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч. 4 ст. 277 ГПК України).

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Враховуючи наведене та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛОСЕРВІС-ДК" підлягає задоволенню частково, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути змінене.

10. Судові витрати

Відповідно до ч. 4 ст.129 ГПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 9 ст. 129 ГПК України визначено, зокрема, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір доведено до розгляду судом з вини Відповідача, витрати по сплаті судового збору за подання і розгляд позовної заяви, згідно ч. 9 ст. 129 ГПК України, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛОСЕРВІС-ДК".

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

З позивача на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги, в сумі 852,00 грн..

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛОСЕРВІС-ДК" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 12.05.2023р. у справі №908/698/23 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛОСЕРВІС-ДК" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЙЕ Енергія основний борг, у сумі 4 432,30 грн., пеню, в сумі 1 832,42 грн., 3% річних, у сумі 143,06 грн. та інфляційні втрати, в сумі 5583,74 грн., витрати на оплату судового збору, в сумі 2684,00 грн., про що видати наказ.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити."

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЙЕ Енергія на кристь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛОСЕРВІС-ДК" 3174,00 грн. витрат по сплаті судового збору в суді апеляційної інстанції, про що видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу.

Головуючий суддяІ.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

СуддяМ.О. Дармін