Рішення

від 30.10.2023 по справі 910/3409/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.10.2023Справа № 910/3409/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Приватного підприємства «Акнаві Транс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міронекс»

про стягнення 84 000,00 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Акнаві Транс» (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міронекс» (далі - відповідач) про стягнення 84 000, 00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору № 2993 перевезення вантажів (транспортно - експедиційне обслуговування) від 07.02.2022 не здійснив оплату за виконані позивачем перевезення вантажу, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 84 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2023 позовну заяву Приватного підприємства «Акнаві Транс» залишено без руху.

17.04.2023 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Приватного підприємства «Акнаві Транс» надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2023 відкрито провадження у справі №910/3409/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

05.06.2023 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позову, зазначивши, що позивач надав до позовної заяви договір, який підписаний лише з боку позивача, не надав оригіналу договору перевезення, яка б містила підписи обох сторін в належній якості.

Крім того відповідач вказав на те, що обов`язок позивача надати пакет документів останнім виконано не було, оскільки експрес - накладна Нової пошти № 59000805894320 від 05.04.2022 не містить переліку документів, які були надіслані на адресу відповідача, а тому вимога про стягнення 84 000, 00 грн є безпідставною, необґрунтованою, позов є передчасним та не підлягає задоволенню.

Також у відзиві на позовну заяву міститься заява про застосування строку позовної давності, адже до договорів перевезення строк позовної давності встановлений в 6 місяців, а з наданих позивачем документів перевезення було виконано ще 16.02.2022.

16.06.2023 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

07.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Міронекс» (далі -Експедитор) та Приватним підприємством «Акнаві Транс» (далі - Перевізник) було укладено Договір № 2993 перевезень вантажів (транспортно - експедиційне обслуговування), відповідно до умов якого на умовах даного Договору та Замовлення (заявки) Експедитора, Перевізник зобов`язується. доставити (організувати доставку) вантаж до пункту призначення в обумовлений Сторонами строк та видати його уповноваженій на отримання вантажу особі (вантажоодержувачу), а Експедитор зобов`язується оплатити вартість його перевезення і інші, передбачені даним Договором платежі (в тому числі штрафні санкції, додаткові витрати). за рахунок коштів свого Клієнта. Перевізник за даним Договором надає транспортно-експедиційні послуги (фактично виступає експедитором), які полягають в організації перевезень експортних. імпортних. транзитних або інших вантажів по території України та/або за її межами, якщо він надає послуги транспортними засобами які він використовує на підставі договору оренди або в CMR, в графі перевізник, зазначена особа. що не є стороною даного Договору.

Відповідно до пункту 2.2 Договору на кожне перевезення оформляється транспортне Замовлення (заявка), що складається в письмовій формі, підписується уповноваженою особою Експедитора і передається Перевізнику в тому числі за допомогою факсимільного зв`язку або по електронній пошті. Замовлення (заявки) передані по факсу чи електронній пошті мають силу оригіналу, без обов`язкового передання їх оригіналів у майбутньому.

Згідно з п.5.1 Договору сума Договору зазначається в Замовленні (заявці).

У п.5.2 Договору передбачено, що розрахунки між Сторонами за даним Договором відбуваються в безготівковому порядку. шляхом оплати Експедитором, за рахунок коштів свого Клієнта виставлених Перевізником рахунків протягом 14-ти банківських днів з моменту отримання оригіналів наступних, оформлених належним чином, документів:

- рахунок на виконані послуги;

- CMR з підписом і печаткою вантажоодержувача та датою розвантаження (зазначенням браку/недостачі якщо вони мали місце);

- акт виконаних робіт;

- податкова накладна (якщо перевізник платник ПДВ).

У випадку, якщо в CMR вантажоодержувачем зазначено про виявлення браку/недостачі і, у випадку його складання, складений акт виявлення браку/недостачі, Перевізник зобов`язаний надати даний акт Експедитору. В цьому випадку, навіть за умови надання усіх необхідних для оплати документів. Експедитор має право відкласти оплату до з`ясування всіх обставин, що спричинили брак/недостачу та пред`явлення претензій зацікавленими сторонами.

Експедитор не сплачує рахунки Перевізника у випадку ненадання останнім усіх документів (або надання неналежно оформлених), зазначених у п. 5.2. Договору, а також у випадку невиконання положень п. 5.4. Договору. (п.5.5 Договору)

Заявкою на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 1013093 від 07.02.2022 року до Договору перевезень вантажів (транспортно - експедиційне обслуговування) № 2993 від 07.02.2022 року Сторони погодили перевезення за маршрутом м. Запоріжжя (Україна) - м.Людвігехафен (Німечина), вартість - 84 000 грн. 00 коп.; форма оплати - 100% б/г форма розрахунку після отримання повного пакету документів та CMR з мокрою печаткою перевізника, вантажовідправника і вантажоодержувача протягом 14 банківських днів;

Документи, необхідні для оплати: рахунок, акт, податкова накладна (при наявності), оригінал CMR накладної, 2 оригінали СМР або одна копія СМР з мокрою печаткою фірми, 2 оригінали заявки!.

Згідно з п.5 заявки перед відправкою оригіналів документів бажано відправити скан копії документів на електронну адреса менеджера по перевезенню або на факс Експедитора для перевірки правильності оформлення.

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору перевезень вантажів (транспортно - експедиційне обслуговування) №2993 від 07.02.2022 року за заявкою №1013093 від 07.02.2022 року він надав послуги з перевезення, що підтверджується міжнародною товарно - транспортною накладною CMR та надіслав на адресу відповідача оригінали документів, на підтвердження чого надав копію експрес - накладної Нової пошти № 59000805894320 від 05.04.2022 року.

Крім того, 22.08.2022 року позивачем направлено відповідачу заявку на перевезення вантажу, акт надання послуг № 32 від 16.02.2022, договір, рахунок на оплату та 2 примірники СМR, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та накладною № 4420100980820.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам Договору не здійснив оплату за надані послуги у повному обсязі. Таким чином, в результаті неналежного виконання відповідачем зобов`язань у останнього утворилась заборгованість в розмірі 84 000 грн. 00 коп.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що обов`язок позивача надати пакет документів останнім виконано не було, оскільки експрес - накладна Нової пошти № 59000805894320 від 05.04.2022 не містить переліку документів, які були надіслані на адресу відповідача, а тому вимога про стягнення 84 000, 00 грн є безпідставною, необґрунтованою, позов є передчасним та не підлягає задоволенню.

Також відповідач просить суд застосувати строк позовної давності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору перевезень вантажів (транспортно - експедиційне обслуговування) № 2993 від 07.02.2022 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

В силу вимог ч. 1 ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України та ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Згідно з абзацом 1 ст. 11 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор зобов`язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Статтею 931 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору перевезень вантажів (транспортно - експедиційне обслуговування) № 2993 від 07.02.2022 року за заявкою № 1013093 від 07.02.2022 він надав послуги з перевезення, що підтверджується міжнародно товарно- транспортною накладною, яка наявна в матеріалах справи. Вантаж було доставлено вантажоодержувачу - 16.02.2022, про що свідчить відмітки останнього в графі 24 зазначеної накладної.

Доводи відповідача про те, що договір підписаний лише з боку позивача та матеріали справи не містять договору в якому наявні підписи обох сторін судом визнані як безпідставні та необґрунтовані, оскільки до позовної заяви позивачем додано копію договору в якому наявні підписи та печатки обох сторін.

Суд зауважує, що перевезення, виконання якого було доручено позивачу відповідно до вищевказаної заявки, виконано ним у повному обсязі, що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними, копії яких долучено позивачем до позовної заяви, та які містять підписи та відбитки печаток одержувача вантажу (з урахуванням вказаних у заявках відомостей про водія, транспортний засіб, маршрут та найменування вантажу).

Отже, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується та не заперечується відповідачем виконання позивачем відповідно до умов Договору перевезень вантажів (транспортно - експедиційне обслуговування) № 2993 від 07.02.2022 року на загальну суму в розмірі 84 000, 00 грн.

У п.5.2 Договору передбачено, що розрахунки між Сторонами за даним Договором відбуваються в безготівковому порядку. шляхом оплати Експедитором, за рахунок коштів свого Клієнта виставлених Перевізником рахунків протягом 14-ти банківських днів з моменту отримання оригіналів наступних, оформлених належним чином, документів:

- рахунок на виконані послуги;

- CMR з підписом і печаткою вантажоодержувача та датою розвантаження (зазначенням браку/недостачі якщо вони мали місце);

- акт виконаних робіт;

- податкова накладна (якщо перевізник платник ПДВ).

У випадку, якщо в CMR вантажоодержувачем зазначено про виявлення браку/недостачі і, у випадку його складання, складений акт виявлення браку/недостачі, Перевізник зобов`язаний надати даний акт Експедитору. В цьому випадку, навіть за умови надання усіх необхідних для оплати документів. Експедитор має право відкласти оплату до з`ясування всіх обставин, що спричинили брак/недостачу та пред`явлення претензій зацікавленими сторонами.

Заявкою на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 1013093 від 07.02.2022 року до Договору перевезень вантажів (транспортно - експедиційне обслуговування) № 2993 від 07.02.2022 року сторони погодили форма оплати - 100% б/г форма розрахунку після отримання повного пакету документів та CMR з мокрою печаткою перевізника, вантажовідправника і вантажоодержувача протягом 14 банківських днів;

Документи, необхідні для оплати: рахунок, акт, податкова накладна (при наявності), оригінал CMR накладної, 2 оригінали СМР або одна копія СМР з мокрою печаткою фірми, 2 оригінали заявки! .

При визначенні погодженого сторонами порядку розрахунків за виконане позивачем перевезення, суд враховує положення п.п. 2.6, 8.2 Договору, якими передбачено, що у випадку виникнення розбіжностей у тлумаченні умов за даним Договором пріоритетними є умови (відомості), зазначені в ззамовленні (заявці); положення, викладені в додатках до Договору мають пріоритет перед положеннями, зазначеними безпосередньо в Договорі.

Зважаючи на викладене, суд бере до уваги порядок розрахунків, передбачений в п. 5.2 Договору з урахуванням умов оплати, погоджених у заявці, за якими розрахунки між сторонами Договору відбуваються в безготівковому порядку після отримання повного пакету документів та CMR з мокрою печаткою перевізника, вантажовідправника і вантажоодержувача протягом 14 банківських днів.

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору він надіслав на адресу відповідача оригінали документів, на підтвердження чого надав копію експрес - накладної Нової пошти № 59000805894320 від 05.04.2022.

Як вбачається з вказаної експрес - накладної Нової пошти № 59000805894320 від 05.04.2022 Приватне підприємство «Акнаві Транс» надіслало на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «МІРОНЕКС» (м. Старокостянтинів, відділення №1).

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що експрес - накладна Нової пошти № 59000805894320 від 05.04.2022. не містить переліку документів, які були надіслані на адресу відповідача.

Поряд з цим, положення Договору не містять будь-яких застережень щодо порядку надіслання документів, що підтверджують факт здійсненого перевезення вантажу, тому суд не вбачає порушень позивачем умов Договору при надісланні відповідних документів через відділення ТОВ "Нова Пошта".

Стверджуючи про те, що експрес-накладна № 59000805894320 від 05.04.2022 року не підтверджує надіслання позивачем передбачених Договором і заявкою необхідних для оплати документів, оскільки не містить їх опису, відповідач в підтвердження своїх доводів не надав доказів вкладення у зазначене поштове відправлення інших документів, ніж ті, що передбачені Договором і заявкою та зазначені в розділі додаткової інформації про відправлення.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем доведено належними та допустимими доказами виконання ним свого зобов`язання за Договором перевезень вантажів (транспортно - експедиційне обслуговування) №2993 від 07.02.2022 року щодо передачі (надіслання) 05.04.2022 року відповідачу рахунку, акту, податкової накладної (при наявності), оригіналу CMR накладної, 2 оригінали СМР або одна копія СМР з мокрою печаткою фірми, 2 оригінали заявки.

При цьому, суд звертає увагу, що попереднє відправлення скан копій документів відповідно до п.5 заявок є правом, а не обов`язком позивача, а тому суд не приймає до уваги заперечення відповідача в цій частині.

Суд зазначає, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи №902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Крім того, відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Доказів сплати грошових коштів у загальному розмірі 84 000, 00 грн станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

У відзиві на позовну заяву відповідачем було заявлено про застосування позовної давності.

Стаття 15 Цивільного кодексу України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України).

Позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.

Позовна давність як цивільно-правова категорія наділена такими ознаками: 1) має юридичний склад; 2) позначає сплив строку; 3) має правоприпиняючий характер, оскільки припиняє право на позов у матеріальному розумінні (право на задоволення позову); 4) застосовується у випадках порушення цивільних прав та інтересів особи; 5) встановлюється щодо вимог, які мають майновий характер, і деяких нематеріальних благ, передбачених законом; 6) застосовується лише за ініціативою сторони спору.

Застосування позовної давності в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) забезпечує в національній системі права виконання принципу верховенства права, складовою частиною якого є правова визначеність.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ для того, щоб те або інше обмеження права на суд (в тому числі лімітування цього права часовими рамками) вважалося виправданим, мають бути додержані такі умови:

1) обмеження не повинно перешкоджати доступу до суду в такий спосіб чи такою мірою, що б зводити нанівець саму сутність цього права;

2) таке обмеження повинно мати легітимну мету;

3) має бути забезпечене належне пропорційне співвідношення між використаними засобами та поставленою метою (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства" за заявами № 22083/93, 22095/93; пункт 31 рішення від 04 грудня 1995 року у справі "Беллет проти Франції" (Bellet v. France) за заявою № 23805/94, пункт 75 рішення від 07 грудня 2010 року у справі "Seal v. The United Kingdom" за заявою № 50330/07), а саме:

- строк позовної давності не повинен бути очевидно й надмірно коротким (unduly short) (пункт 76 рішення від 18 березня 2008 року у справі "Dacia S.R.L. v/ Moldova" за заявою № 3052/04);

- застосування позовної давності має бути передбачуваним (пункт 76 рішення від 20 травня 2010 року у справі "Lelas v. Croatia" за заявою №55555/08);

- механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також мусить корелюватися із суб`єктивним фактором, а саме обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункт 52 рішення від 20 грудня 2007 року у справі "Phinikaridou v. Cyprus" за заявою № 23890/02).

Договір про перевезення вантажів може укладатися перевізником з посередницьким підприємством, яке користується правами та несе обов`язки і відповідальність, що передбачені для вантажовідправників і вантажоодержувачів (п. 3.2 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні).

Відповідно до ч. 5 ст. 315 Господарського кодексу України для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з даним позовом до суду 01.03.2023.

Однак, суд зазначає, що відповідно до положень п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у зв`язку з перевезенням вантажу, пошти.

Згідно з ч. 3 ст. 925 Цивільного кодексу України до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Спеціальний строк позовної давності, до якого віднесено, зокрема, строк на пред`явлення позовів перевізника, передбачено загальною статтею ст. 258 Цивільним кодексом України, яка наявна у вказаному переліку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , прийнятої відповідно до ст.29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , на усій території України встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який у свою чергу постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239, від 20.05.2020 №392, від 22.07.2020 №641, від 26.08.2020 №760, від 13.10.2020 №956, від 09.12.2020 №1236, від 21.04.2021 №405, від 16.06.2021 №611 неодноразово продовжено. Постановою Кабінету Міністрів України №611 від 16.06.2021 строк дії карантину встановлено до 31.08.2021.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 (зі змінами) встановлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 31 травня 2022 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).

Так, Постановою Кабінету Міністрів України №383 від 25.04.2023 продовжено на території України дію карантину до 30.06.2023.

З огляду на те, що строк позовної давності продовжується на період дії карантину, суд дійшов висновку, що позивачем не було пропущено строк позовної давності для звернення з даним позовом до суду.

Аналогічна правова позиція щодо застосування п.12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України міститься у постанові Верховного Суду від 06.05.2021 у справі №903/323/20.

Матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів позивачу у розмірі 84 000, 00 грн.

Отже, суд зазначає, що відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату наданих й прийнятих послуг в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 84 000 грн. 00 коп суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІРОНЕКС» на користь Приватного підприємства «Акнаві Транс» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 84 000 грн. 00 коп.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства «Акнаві Транс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міронекс» про стягнення 84 000, 00 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міронекс» (адреса: 02002, місто Київ, вулиця Марини Раскової, будинок 23, офіс 624; ідентифікаційний код 38807122) на користь Приватного підприємства «Акнаві Транс» (адреса: 44250, Волинська область, Камінь - Каширський район, село Судче, вулиця Рівненська, будинок 1; ідентифікаційний код 43668906) заборгованість у розмірі 84 000 (вісімдесят чотири тисячі) грн 00 коп, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено та підписано 30.10.2023.

Суддя Літвінова М.Є.