Постанова

від 15.02.2024 по справі 910/3409/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2024 р. Справа№ 910/3409/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Тарасенко К.В.

Гончарова С.А.

без повідомлення учасників справи

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міронекс» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 (повний текст рішення складено та підписано 30.10.2023)

у справі № 910/3409/23 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Приватного підприємства «Акнаві Транс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міронекс»

про стягнення 84 000,00 грн

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство «Акнаві Транс» (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міронекс» (далі - відповідач) про стягнення 84000,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору № 2993 перевезення вантажів (транспортно - експедиційне обслуговування) від 07.02.2022 не здійснив оплату за виконані позивачем перевезення вантажу, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 84000,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міронекс» на користь Приватного підприємства «Акнаві Транс» заборгованість у розмірі 84000,00 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684,00 грн.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Міронекс» звернулося 15.11.2023 електронною поштою на адресу Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, сформовану в системі «Електронний суд» 15.11.2023, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 у справі №910/3409/23 повністю та прийняти нове рішення про відмову у позові у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, таке рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/3409/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Станік С.Р., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/3409/23. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Міронекс» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 у справі № 910/3409/23.

04.12.2023 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Міронекс» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 у справі № 910/3409/23, призначено до розгляду на 01.02.2024 без повідомлення (виклику) учасників справи.

У зв`язку з тим, що 01.02.2024 суддя Гончаров С.А. перебував у відпустці за сімейними обставинами розгляд справи не відбувся. Після виходу судді з відпустки, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2024 справу призначено до розгляду на 15.02.2024 без повідомлення (виклику) учасників справи.

У зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р. з 15.02.2024 на лікарняному, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 15.02.2024 у справі №910/3409/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Гончаров С.А., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2024 прийнято справу №910/3409/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІПІ Форвардінг" на рішення Господарського суду Київської області від 30.11.2023 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Гончаров С.А., Тарасенко К.В.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, частиною 7 вказаної статті визначено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Колегією суддів враховано, що ціна поданого позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Частиною 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже, справа №910/3409/23 призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у справі.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла наступного висновку.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 07.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Міронекс» (далі - Експедитор) та Приватним підприємством «Акнаві Транс» (далі - Перевізник) було укладено Договір №2993 перевезень вантажів (транспортно - експедиційне обслуговування), відповідно до умов якого на умовах даного Договору та Замовлення (заявки) експедитора, перевізник зобов`язується доставити (організувати доставку) вантаж до пункту призначення в обумовлений сторонами строк та видати його уповноваженій на отримання вантажу особі (вантажоодержувачу), а експедитор зобов`язується оплатити вартість його перевезення і інші, передбачені даним Договором платежі (в тому числі штрафні санкції, додаткові витрати) за рахунок коштів свого клієнта. Перевізник за даним Договором надає транспортно-експедиційні послуги (фактично виступає експедитором), які полягають в організації перевезень експортних, імпортних. транзитних або інших вантажів по території України та/або за її межами, якщо він надає послуги транспортними засобами, які він використовує на підставі договору оренди або в CMR, в графі перевізник, зазначена особа, що не є стороною даного Договору (п.1.2. договору).

Згідно з п.2.1. договору перевезення виконуються відповідно до умов Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, Митної конвенції про міжнародні перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП, Європейської угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів, а також інших нормативно-правових актів (українських та міжнародних), що регулюють порядок здійснення автомобільних перевезень та надання транспортно-експедиційних послуг.

Відповідно до п. 2.2 Договору на кожне перевезення оформляється транспортне Замовлення (заявка), що складається в письмовій формі, підписується уповноваженою особою Експедитора і передається Перевізнику в тому числі за допомогою факсимільного зв`язку або по електронній пошті. Замовлення (заявки) передані по факсу чи електронній пошті мають силу оригіналу, без обов`язкового передання їх оригіналів у майбутньому.

Згідно з п.2.6. договору замовлення є невід`ємною частиною цього договору. У випадку виникнення розбіжностей у тлумаченні умов договору пріоритетними є умови, визначені в замовленні.

В п.2.7. договору сторони обумовили, що в CMR має стояти штамп або запис, що перевізником є особа, яка є таким за спірним договором, за умови, що вона не виступає як фактичний експедитор. Якщо в CMR відсутній штамп перевізника, то він зобов`язаний в рахунку та в акті виконаних робіт зазначити, що він надає експедиційні послуги.

Відповідно до п.3.1.6. договору експедитор оплачує послуги перевізника у відповідності з сумою, на умовах і у строки, погодженні в замовленні на кожне конкретне перевезення та цьому договору.

Протягом 10 календарних днів з моменту розвантаження перевізник зобов`язаний передати оригінали документів, що підтверджують виконання послуг у рамках даного договору, а також документи, що підтверджують факт оплати додаткових витрат, що виникли у процесі перевезення. Оригінали цих документів мають бути виписані на дату розвантаження. Не подання перевізником документів протягом зазначеного терміну звільняє експедитора від відповідальності за несвоєчасну оплату послуг перевізника (п.3.2.17 договору).

Згідно з п.5.1 Договору сума Договору зазначається в Замовленні (заявці).

У п.5.2 Договору передбачено, що розрахунки між Сторонами за даним Договором відбуваються в безготівковому порядку шляхом оплати Експедитором, за рахунок коштів свого Клієнта виставлених Перевізником рахунків протягом 14-ти банківських днів з моменту отримання оригіналів наступних, оформлених належним чином, документів:

- рахунок на виконані послуги;

- CMR з підписом і печаткою вантажоодержувача та датою розвантаження (зазначенням браку/недостачі якщо вони мали місце);

- акт виконаних робіт;

- податкова накладна (якщо перевізник платник ПДВ).

У випадку, якщо в CMR вантажоодержувачем зазначено про виявлення браку/недостачі і, у випадку його складання, складений акт виявлення браку/недостачі, Перевізник зобов`язаний надати даний акт Експедитору. В цьому випадку, навіть за умови надання усіх необхідних для оплати документів. Експедитор має право відкласти оплату до з`ясування всіх обставин, що спричинили брак/недостачу та пред`явлення претензій зацікавленими сторонами.

Експедитор не сплачує рахунки перевізника у випадку ненадання останнім усіх документів (або надання неналежно оформлених), зазначених у п. 5.2. Договору, а також у випадку невиконання положень п. 5.4. Договору. (п.5.5 Договору)

Заявкою на перевезення вантажів автомобільним транспортом №1013093 від 07.02.2022 до Договору перевезень вантажів (транспортно - експедиційне обслуговування) №2993 від 07.02.2022 сторони погодили перевезення за маршрутом м. Людвігехафен (Німеччина) - м. Запоріжжя (Україна).

Вартість перевезення сторони визначили в сумі 84000,00 грн. з формою оплати - 100% б/г форма розрахунку після отримання повного пакету документів та CMR з мокрою печаткою перевізника, вантажовідправника і вантажоодержувача протягом 14 банківських днів;

Документи, необхідні для оплати: рахунок, акт, податкова накладна (при наявності), оригінал CMR накладної, 2 оригінали СМР або одна копія СМР з мокрою печаткою фірми, 2 оригінали заявки.

Згідно з п.5 заявки сторони обумовили, що перед відправкою оригіналів документів бажано відправити скан копії документів на електронну адреса менеджера по перевезенню або на факс Експедитора для перевірки правильності оформлення.

Також, в заявці зазначено, що оригінали документів направляти на адресу 02002, м. Київ, вул. Марини Раскової , 23, офіс 624.

На виконання умов договору перевезень вантажів (транспортно - експедиційне обслуговування) №2993 від 07.02.2022 року за заявкою №1013093 від 07.02.2022 року позивач надав послуги з перевезення, що підтверджується міжнародною товарно - транспортними накладними CMR, відповідно до яких вантаж був отриманий вантажоодержувачем 16.02.2022.

Позивачем був складений та підписаний рахунок на оплату №32 від 16.02.2022 на загальну суму 84000,00 грн. за послуги з міжнародних транспортних перевезень м. Людвігехафен (Німеччина) - м. Запоріжжя (Україна).

Також позивачем складений та підписаний акт здачі-приймання робіт №32 від 16.02.2022, відповідно до якого позивачем, як перевізником, були виконані послуги з міжнародних транспортних перевезень м. Людвігехафен (Німеччина) - м. Запоріжжя (Україна) вартістю 84000,00 грн.

Як стверджує позивач, пакет документів, визначений п. 5.2 договору та заявкою на перевезення вантажів №1013093 від 07.02.2022, був направлений відповідачеві 05.04.2022, на підтвердження чого надав експрес - накладну Нової пошти № 59000805894320 від 05.04.2022 року. Документи були направлені за адресою м. Старокостянтинів, відділення №1.

Крім того, 22.08.2022 позивачем направлено на адресу відповідача пакет документів, що підтверджується копією опису вкладення та копіями квитанцій, які наявні в матеріалах справи. Разом з тим, як вбачається з вказаних документів, пакет документів позивач направив відповідачеві за адресою 31101, м. Старокостянтинів, вул. Миру, 151, Міронекс, а/с №2.

Проте, відповідачем, визначена заявкою на перевезення вантажів №1013093 від 07.02.2022, вартість перевезень в сумі 84000,00 грн. не оплачена, що і стало підставою для звернення позивача з вказаним позовом.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. 307 Господарського кодексу України та ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст. 316 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Необхідно відзначити, що відповідно до цивільного законодавства України, за договором транспортного експедирування виконується або організовується виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Правова природа вказаного зв`язку транспортного експедирування з перевезенням вантажу за загальним правилом визначається тим, що договір перевезення вантажу визнається основним, а договір транспортного експедирування - додатковим, допоміжним, таким, що призначений обслуговувати основний договір

Стаття 316 Господарського кодексу України, як і стаття 929 Цивільного кодексу України містять відкритий перелік транспортно-експедиторських послуг, але всі ці послуги, відповідно до частини першої даної статті, пов`язані з перевезенням, тобто є похідними від договору перевезення вантажу. Згідно з ст. 8 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», транспортні експедитори можуть лише організовувати перевезення вантажів різними видами транспорту, а інші послуги, які надаються транспортними експедиторами мають допоміжний та супутній характер по відношенню до перевезення.

Якщо звернутися до мети зобов`язань, то метою договору перевезення є надання послуг по переміщенню вантажу у просторі, а метою договору транспортного експедирування є надання послуг зі звільнення вантажовідправника (вантажоотримувача) від невластивих йому функцій з організації та забезпечення перевезення.

Відповідно до п.3.2. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 Договір про перевезення вантажів може укладатися перевізником з посередницьким підприємством, яке користується правами та несе обов`язки і відповідальність, що передбачені для вантажовідправників і вантажоодержувачів.

Так, колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідачем здійснено замовлення на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні за маршрутом: м. Людвігехафен - м. Запоріжжя тягачем та напівпричепом д.н.з. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 (водій ОСОБА_1 ), яке проведено безпосередньо позивачем та до виконання не залучався інший перевізник, що підтверджується первинними документами, а саме: заявкою на перевезення вантажу автомобільним транспортом №1013093 від 07.02.2022 р., CMR від 09.02.2022, актом здачі-приймання робіт №32 від 16.02.2022.

Отже, надавши правову оцінку умовам /пунктам/ вищезазначеного Договору №2993 перевезень вантажів від 07.02.2022, умовам заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом №1013093 від 07.02.2022, враховуючи п.1.2 та 2.7 спірного договору та той факт, що в рахунку на оплату та акті здачі-приймання послуг позивач вказаний як перевізник, колегія суддів приходить до висновку, що за своїми основними та другорядними (не основними) ознаками спірний договір є договором перевезення вантажів. А тому, колегією суддів не приймаються заперечення позивача, що варто застосовувати норми законодавства, які регулюють відносини транспортного експедирування.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, на виконання умов Договору перевезень вантажів № 2993 від 07.02.2022 за заявкою № 1013093 від 07.02.2022 позивач надав послуги з перевезення, що підтверджується міжнародно товарно- транспортною накладною, яка наявна в матеріалах справи. Вантаж було доставлено вантажоодержувачу - 16.02.2022, про що свідчить відмітки останнього в графі 24 зазначеної накладної.

Місцевий суд обґрунтовано не прийняв доводи відповідача про те, що договір підписаний лише з боку позивача та матеріали справи не містять договору, в якому наявні підписи обох сторін, оскільки до позовної заяви позивачем додано копію договору в якому наявні підписи та печатки обох сторін.

Також колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що перевезення, виконання якого було доручено позивачу відповідно до вищевказаної заявки, виконано ним у повному обсязі, що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними, копії яких долучено позивачем до позовної заяви, та які містять підписи та відбитки печаток одержувача вантажу (з урахуванням вказаних у заявках відомостей про водія, транспортний засіб, маршрут та найменування вантажу).

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується та не заперечується відповідачем виконання позивачем послуг з перевезення відповідно до умов Договору перевезень вантажів (транспортно - експедиційне обслуговування) №2993 від 07.02.2022 на загальну суму в розмірі 84000, 00 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам Договору не здійснив оплату за надані послуги у повному обсязі. Таким чином, в результаті неналежного виконання відповідачем зобов`язань у останнього утворилась заборгованість в розмірі 84000,00 грн.

Відповідач проти вимог позивача заперечує, стверджуючи, що пакет документів, визначений заявкою на перевезення вантажів автомобільним транспортом він не отримував, а тому строк для оплати не настав.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 311 Господарського кодексу України плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов`язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Відповідно до п.5.2 договору розрахунки між сторонами за спірним Договором відбуваються в безготівковому порядку. шляхом оплати експедитором, за рахунок коштів свого клієнта виставлених перевізником рахунків протягом 14-ти банківських днів з моменту отримання оригіналів наступних, оформлених належним чином, документів:

- рахунок на виконані послуги;

- CMR з підписом і печаткою вантажоодержувача та датою розвантаження (зазначенням браку/недостачі якщо вони мали місце);

- акт виконаних робіт;

- податкова накладна (якщо перевізник платник ПДВ).

У випадку, якщо в CMR вантажоодержувачем зазначено про виявлення браку/недостачі і, у випадку його складання, складений акт виявлення браку/недостачі, перевізник зобов`язаний надати даний акт експедитору. В цьому випадку, навіть за умови надання усіх необхідних для оплати документів. експедитор має право відкласти оплату до з`ясування всіх обставин, що спричинили брак/недостачу та пред`явлення претензій зацікавленими сторонами.

Разом з тим, заявкою на перевезення вантажів автомобільним транспортом №1013093 від 07.02.2022 року до Договору перевезень вантажів (транспортно - експедиційне обслуговування) № 2993 від 07.02.2022 року сторони погодили 100% б/г форму розрахунку після отримання повного пакету документів та CMR з мокрою печаткою перевізника, вантажовідправника і вантажоодержувача протягом 14 банківських днів, а документи, необхідні для оплати: рахунок, акт, податкова накладна (при наявності), оригінал CMR накладної, 2 оригінали СМР або одна копія СМР з мокрою печаткою фірми, 2 оригінали заявки.

Місцевий господарський суд вірно зазначив, що при визначенні погодженого сторонами порядку розрахунків за виконане позивачем перевезення, необхідно враховувати положення п.п. 2.6, 8.2 Договору, якими передбачено, що у випадку виникнення розбіжностей у тлумаченні умов за даним договором пріоритетними є умови (відомості), зазначені в замовленні (заявці); положення, викладені в додатках до Договору мають пріоритет перед положеннями, зазначеними безпосередньо в Договорі.

А тому місцевий господарський суд вірно визначив порядок розрахунків, передбачений в п. 5.2 Договору з урахуванням умов оплати, погоджених у заявці, за якими розрахунки між сторонами Договору відбуваються в безготівковому порядку після отримання повного пакету документів та CMR з мокрою печаткою перевізника, вантажовідправника і вантажоодержувача протягом 14 банківських днів.

Водночас, місцевий господарський суд залишив поза увагою умови заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом №1013093 від 07.02.2022, які регламентують адресу доставки оригіналів вказаних документів.

Згідно з вказаною заявкою сторони обумовили, що позивач для проведення відповідачем оплати наданих послуг зобов`язаний направити останньому оригінали документів на адресу 02002, м. Київ, вул. Марини Раскової , 23, офіс 624, яка також зазначена як юридична адреса відповідача в спірному договорі.

Позивачем на підтвердження направлення пакету документів відповідачеві надано разом з позовною заявою експрес-накладну ТОВ «Нова Пошта» від 05.04.2022 та фіскальний чек, опис вкладення у цінний лист і накладну ПАТ «Укрпошта» від 22.08.2022, проте зазначені докази підтверджують направлення документів за адресою Хмельницька область, с. Старокостянтинів, вул. Миру, 151.

Проте, матеріали справи не містять доказів того, що позивач у строк та у порядку встановленому договором та заявкою на перевезення, передав чи надіслав відповідачеві документи, що були визначені сторонами необхідними для оплати, за адресою адресу 02002, м. Київ, вул. Марини Раскової, 23, офіс 624, як і не містять належних та допустимих, в розумінні ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів отримання оригіналів документів відповідачем.

Отже, з огляду на викладене та виходячи з умов заявки, одержанню відповідачем визначених сторонами документів кореспондується його обов`язок за договором сплатити вартість отриманих послуг протягом 14 банківських днів з дня отримання документів, але станом на час пред`явлення позову позивачем не доведено належними доказами виконання ним обов`язку щодо передачі документів на підтвердження перевезення вантажу відповідно до Договору та заявки, а отже і наявність заборгованості відповідача за отримані послуги.

Колегія суддів не приймає до уваги листування електронною поштою, надане позивачем разом з заявою про усунення недоліків, в якому зазначено іншу адресу для листування сторін та направлення документів, оскільки згідно п.2.5. договору №2993 перевезень вантажів (транспортно-експедиційне обслуговування) від 07.02.2022 будь-які зміни, внесені в замовлення, мають бути оформлені в письмовій формі і підписані уповноваженими особами обох сторін. В той же час, матеріали справи не містять доказів внесення змін до замовлення в порядку визначеному договором.

Крім того, надані роздруківки листування електронною поштою не є допустимими доказами в розумінні ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не дають можливість встановити суду належність електронних адрес представникам сторін у справі, а також, що листування здійснене між уповноваженими представниками позивача та відповідача.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Отже, позивачем не доведено факту та дати отримання відповідачем оригіналів документів щодо виконаного перевезення, відтак зобов`язання у відповідача по оплаті за отримані послуги відповідно до спірного договору №2993 перевезень вантажів (транспортно-експедиційне обслуговування) від 07.02.2022 та заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом №1013093 від 07.02.2022 не виникло.

А тому колегія суддів дійшла висновку про передчасність подання позивачем зазначеного позову та, відповідно, відсутність підстав для стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Міронекс» 84000,00 грн.

Звертаючись із апеляційною скаргою, відповідач також зазначав про неправильне застосування судом першої інстанції ст. 258 Цивільного кодексу України під час дії карантину у співвідношенні зі ст. 315 Господарського кодексу України щодо якої в Господарському кодексі України відсутні будь-які доповнення пов`язані з СОVІD-19.

Свою заяву про застосування позовної давності відповідач зробив у тексті відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, за змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, пункти 138-140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16).

Враховуючи зазначену вище правову позицію Верховного Суду та те, що апеляційним господарським судом було встановлено, що права чи інтереси позивача не порушені, колегія суддів відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості, і відповідно, немає необхідності в застосуванні строків позовної даності.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За наведених обставин, висновки місцевого господарського суду не можна вважати такими, що відповідають приписам статей 236-238 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного, об`єктивного і безпосереднього розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, що свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Судовий збір, сплачений відповідачем за розгляд апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 у справі №910/3409/23 розподіляється відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та відповідно покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міронекс» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 у справі № 910/3409/23 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 у справі №910/3409/23 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Акнаві Транс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міронекс» про стягнення 84000,00 грн відмовити.

4. Стягнути з Приватного підприємства «Акнаві Транс» (вул. Рівненська, буд. 1, с. Судче, Любешівський р-н, Волинська обл., 44250; ідентифікаційний код 43668906) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міронекс» (вул. Марини Раскової, буд. 23, офіс 624, м. Київ, 02002; ідентифікаційний код 38807122) судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції в сумі 4026 (чотири тисячі двадцять шість) гривень 00 копійок.

5. Видачу наказу по справі №910/3409/23 доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи №910/3409/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано: 20.02.2024.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді К.В. Тарасенко

С.А. Гончаров