Постанова

від 31.10.2023 по справі 569/12746/22

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2023 року

м. Рівне

Справа № 569/12746/22

Провадження № 22-ц/4815/863/23

Головуючий у Млинівському районному суді

Рівненської області: суддя Хомицька А.А.

Рішення суду першої інстанції проголошено

(вступна і резолютивна частини)

о 13 год. 02 хв. 22 травня 2023 року у смт. Млинів

Рівненської області

Повний текст рішення складено: 01 червня 2023 року

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: суддя Хилевич С.В.

судді: Гордійчук С.О., Шимків С.С.

секретар судового засідання: Пиляй І.С.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 ;

за участі: представника ОСОБА_1 - адвоката Юська Івана Михайловича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 22 травня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

У вересні 2022 року в суд звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації у спосіб визнання поширеної інформації недостовірною та такою, що принижує честь, гідність і ділову репутацію, зобов`язання спростувати поширену недостовірну інформацію та відшкодування 10 000 гривень моральної шкоди.

Мотивуючи вимоги, позивачем вказувалося, що як власник квартири АДРЕСА_1 є учасником групи співвласників цього багатоквартирного будинку в соціальному месенджері "Viber" під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_1 ". Протягом часу з 23 год. 49 хв. 10 червня 2022 року по 00 год. 14 хв. 11 червня 2022 року в ході листування між учасниками відповідачем як учасником цієї групи особисто їй було адресовано повідомлення такого змісту: "Минулого разу я Вас послухав, цього разу так не буде Ви самі в чаті писали, що ОСОБА_3 на курорті Вам казав, що будинок таки побудують Якщо Ваш чоловік має що мені сказати хай приходить я ще не сплю Тільки попереджаю я втомився і злий"; "Покладіть руку на серце і признайтесь скільки нерухомості Ви придбали В пана ОСОБА_3 в першому чи другому під`їзді".

Вважає, що ці обставини підтверджуються в т.ч. висновком експертного дослідження №ЕД-19/118-22/7773-КТ від 18 серпня 2022 року за результатами проведеного комп`ютерно-технічного експертного дослідження судовим експертом ОСОБА_4 . Між тим, зазначені в електронному листуванні твердження ОСОБА_2 не відповідають дійсності та були висловлені навмисно з метою її публічного приниження між сусідами й іншими учасниками групи "ІНФОРМАЦІЯ_1", що впливає на зниження цінності як людини. Також поширенням оспорюваної інформації відповідач створив для неї негативну соціальну оцінку в очах оточуючих, зокрема сусідів, членів сім`ї, які виявляють до неї соціальний інтерес, повагу та довіру. При цьому вона перебуває у шлюбних відносинах із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вже понад одинадцять років.

Тому поведінка ОСОБА_2 і його різкі, образливі, брутальні та нестримані висловлювання дискредитували її перед сусідами та сім`єю.

Вважає, що відповідач усвідомлював поширює відомості, які ганьблять її честь та гідність, підривають репутацію і бажав цього. Крім того, він усвідомлював, що його образливі слова та неправдива інформація будуть нею прочитані, що спровокує конфліктну ситуацію. Оспорювана інформація щодо неї була предметом громадського інтересу на час її поширення і перебуває у загальному доступі, тобто порушує її особисті немайнові права.

На її думку, поширені відповідачем відомості є фактичними твердженнями, містять фактичні дані про її "спілкування з паном ОСОБА_3 на курорті" та про "придбання нею у пана ОСОБА_3 (керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан-Вест", що здійснювало будівництво АДРЕСА_2 ) нерухомості". Тобто висловлювання не є оціночними судженнями, критичною оцінкою фактів чи мовним засобом. До того ж цю інформацію можна перевірити на предмет її дійсності та спростувати, а тому ці відомості є предметом оскарження в судовому порядку. При цьому вказує, що вона жодного разу не спілкувалася із ОСОБА_3 , а у її приватній власності немає жодного іншого майна в м. Рівне чи Рівненській області.

З огляду на вона втратила авторитет та довіру серед сусідів, звичні соціальні зв`язки, перебуває у постійному нервовому напруженні внаслідок поширення відповідачем недостовірної інформації, почали виникати внутрішньосімейні конфлікти, що продовжується тривалий час з моменту публікації ОСОБА_2 оспорюваних відомостей, вважала, що їй завдано моральної шкоди, розмір якої оцінила у 10 000 гривень.

Тому просила визнати недостовірною та такою, що принижує її честь, гідність, ділову репутацію, яка розповсюджена відповідачем з 23 год. 49 хв. 10 червня 2022 року по 00 хв. 14 хв. 11 червня 2022 року включно у групі співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 в соціальному месенджері "Viber" під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_1" таку інформацію: "Минулого разу я Вас послухав, цього разу так не буде Ви самі в чаті писали, що ОСОБА_3 на курорті Вам казав що будинок таки побудують. Якщо Ваш чоловік має що мені сказати хай приходить я ще не сплю Тільки попереджаю я втомився і злий" та "Покладіть руку на серце та признайтесь, скільки нерухомості Ви придбали в пана ОСОБА_3 в першому чи другому під`їзді"; зобов`язати ОСОБА_2 спростувати поширену щодо неї недостовірну інформацію у спосіб її поширення у групі співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 в соціальному месенджері "Viber" під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_1" і публічно вибачитися перед позивачем у групі співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 в соціальному месенджері "Viber" під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_1". Крім того, стягнути із відповідача на її користь 10 000 гривень завданої моральної шкоди.

Рішенням Млинівського районного суду Рівненської області від 22 травня 2023 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди до ОСОБА_2 .

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи оскаржуване рішення незаконним і необґрунтованим, що полягало у неповноті з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушенні норм процесуального права і неправильному застосуванні норм матеріального права, просив його скасувати та задовольнити позов повністю.

Обґрунтовуючи її, зазначалося про недодержання судом вимог ст.ст. 263-265 ЦПК України, адже належним чином не було встановлено, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення і якими саме доказами вони підтверджувалися; не визначено, чи існують інші фактичні дані. які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; не надано мотивованої оцінки кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову; не вказано норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.

Суд при вирішенні спірних правовідносин залишив без уваги роз`яснення пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", а також ст.ст. 23, 275-278, 280, 297, 299 ЦК України.

Хибними вважала висновки суду про визначення оспорюваної інформації як оціночних суджень, адже наявні достатні підстави для задоволення її вимог. При цьому у своїх доводах посилалася на неправильне застосування ч.ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України.

Заявник вважала, що судом не враховано те, що оспорювані висловлювання про"пана ОСОБА_3 на курорті" і щодо "придбаної нерухомості в пана ОСОБА_3 " містили інформацію про факти, які під час судового розгляду спростовано наданими нею доказами.

Щодо перебігу судового засідання, то вважала, що розгляд справи був упередженим та необ`єктивним, при цьому було враховано лише інтереси відповідача, оскільки судом приєднано до матеріалів справи відзив на позовну заяву, незважаючи на сплив строку для його подання, а також відповідач не представив доказів своєї зайнятості з місця роботи, наявності доказів про те, що його місце роботи є об`єктом критичної інфраструктури, графіку його роботи, який би не дозволяв вчасно скористатися своїм правом на правову допомогу. Крім того, суд не врахував, що заявник не є публічною особою, а тому межі допустимої критики стосовно неї не можуть бути ширшими ніж до інших осіб.

На її думку, порушення норм процесуального права полягало у неврахуванні судом при вирішенні спору ст. ст. 6, 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 1 ст. 8, ст.ст. 32, 34, 68, ч. 1 ст. 129 Конституції України, ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 3, 4 ч. 5 ст. 12, ст.ст. 13, 76-78, 89, 133, 141, 263-265 ЦПК України.

Звертала увагу на правову позицію, висловлену Верховним Судом у постанові від 18 березня 2021 року у справі №927/791/18, а також на рішення Європейського суду з прав людини у справах "Delcourt v. Belgium", "Bellet v. France", "Жоффр де ля Прадель проти Франції", "Карпюк та інші проти України", "Аксель Спрінгер проти Німеччини", "Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства", "Краска проти Швейцарії", "Салов проти України, "Гірвісаарі проти Фінляндлії", "Серявін та інші проти України", "Волошин проти України", "Бацаніна проти Росії", "Проніна проти України", "Нечипорук і Йонкало проти України", "Гарсія Руїз проти Іспанії", "Красуля проти Росії", "Ільяді проти Росії", "Трофимчук проти України", "Хіро Балані проти Іспанії", "Суомінен проти Фінляндії", "Мелтекс ЛТД та Месроп Мовсесян проти Вірменії".

Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.

Як з`ясовано судом, Обслуговуючий кооператив "ІНФОРМАЦІЯ_1" зареєстровано у АДРЕСА_3 , відомості про що станом на 24 серпня 2022 року внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (код: 41421134).

Відповідно до довідки №09 від 23 серпня 2022 року, виданої головою правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Соборна 283", ОСОБА_1 з березня 2019 року фактично проживає у АДРЕСА_4 .

У долучених до матеріалів справи скріншотах містяться тексти повідомлень у месенджері "Viber" такого змісту:

" ОСОБА_5 : Минулого разу я Вас послухав. цього разу так не буде

Ви самі в чаті писали, що ОСОБА_3 на курорті Вам казав що будинок таки добудують

Якщо Ваш чоловік має що мені сказати хай приходить я ще не сплю

Тільки попереджаю я втомився і злий

00:03

Ви: Ви нікчема!!!

Навіть не чоловік і не людина.

Покладіть руку на серце та признайтеся скільки нерухомості Ви придбали В пана ОСОБА_3 в першому чи другому під`їзді

00:07"

"ІНФОРМАЦІЯ_1

ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Бо…

ОСОБА_5

Ви: ОСОБА_6 Ви дійсно гавкаєте на всіх, як Ваша собака Чихуахуа (Сарказм)

Це Вам пан ОСОБА_3 на курорті сказав?

23:49

ОСОБА_5 : Це Вам пан ОСОБА_3 на курорті сказав?

ОСОБА_5 . Я Вам дала відповідь минулий раз на це запитання чи ствердження.

Ви його видалили одразу.

Можливо у Вас є докази якісь, які мені не відомі?

Я одружена.

Вам повезло, що мого чоловіка немає у групі, а у Вас фото на аватарці.

Ну за свої слова Вам доведеться відповідати, як чоловіку.

Тому що, якщо це не так. Ви гірше жінок, які сидять на лавці і розводять плітки!

23:59"

З висновку експертного дослідження від 18 серпня 2022 року №УД-19/118-22/7773-КТ, проведеного судовим експертом Рівненського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Луцюком О.П., вбачається, що серед інформаційного вмісту мобільного телефону "Apple iPhone 11. Model: MHDJ3ZP\A (A2221). S\N: НОМЕР_2. 128 GB", який наданий ОСОБА_1 для дослідження, в мобільному додатку "Viber 17.5.0" виявлено групу за назвою "ІНФОРМАЦІЯ_1", в якій міститься інформація про обмін повідомленнями від облікового запису за номером: " НОМЕР_1 " від 10 червня 2022 року в період часу з 23 год. 49 хв. по 00 год. 14 хв. 11 червня 2022 року. Серед інформаційного вмісту мобільного телефону "Apple iPhone 11. Model: MHDJ3ZP\A (A2221). S\N: НОМЕР_2. 128 GB" в мобільному додатку "Viber 17.5.0" серед списку учасників групи за назвою "ІНФОРМАЦІЯ_1" знаходиться інформація про обліковий запис з ім`ям " ОСОБА_5 " за номером " НОМЕР_1 ".

Вважаючи, що відповідач своїми дописами протягом часу з 23 год. 49 хв. 10 червня 2022 року по 00 год. 14 хв. 11 червня 2022 року у групі співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 в соціальному месенджері "Viber" порушив її особисті немайнові права, у вересні 2022 року в суд звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про захист захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із відсутності фактичних та правових підстав для задоволення позову, адже оспорювана інформація містить оціночні судження її автора, які не є і не можуть бути фактичними твердженнями. При цьому висловлювання ОСОБА_2 є його особистою думкою, які у своєму взаємозв`язку свідчать лише про те, що між учасниками спілкування у групі співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 в соціальному месенджері "Viber" існують неприязні відносини та раніше відбувалися конфліктні ситуації.

З такими висновками погоджується і колегія суддів.

Відповідно до ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Таке конституційне обмеження прав особи збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію узгоджується з положеннями п. 2 ст. 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, в яких зазначено, що при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, Європейської комісії з прав людини, як джерело права.

В розумінні ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів, яка передбачає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Також й за змістом ч.1 ст. 302 ЦК України фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.

За роз`ясненнями пунктів 15, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", що недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про інформацію" під інформацією слід розуміти будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Між тим, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 30 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Отже, відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобах масової інформації, принижують її честь, гідність чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй ч. 1 ст. 277 ЦК України та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Рішенням від 21 лютого 2012 року в справі "Тушалп проти Туреччини" Європейський суд з прав людини встановив, що, навіть припускаючи, що висловлювання заявника могли бути визнані провокативними, грубими та агресивними, вони становили оціночні судження.

При цьому суд підкреслив, що використання навіть вульгарних фраз саме по собі не є визначальним в оцінці агресивного висловлювання, адже це може слугувати просто стилістичним цілям, оскільки стиль є частиною комунікації як форми вираження та як такий, що захищений разом зі змістом вираження.

Відповідну правову позицію наведено в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лінгенс проти Австрії", де зазначено, що свобода вираження поглядів, гарантована п. 1 ст. 10 Конвенції прав людини і основоположних свобод, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. За умови додержання п. 2 ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод свобода вираження стосується не лише тієї інформації чи тих ідей, які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій; такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких демократичне суспільство неможливе.

Отже, фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

При цьому судження - це те ж саме, що й думка чи висловлювання. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

Також колегією суддів ураховується і правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 27 квітня 2022 року у справі №465/881/19, де зазначалося, що тлумачення ст. 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування.

За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Приходячи до переконання про залишення апеляційної скарги без задоволення, колегія суддів бере до уваги те, що у спірних правовідносинах між сторонами існують взаємні неприязні стосунки, які ґрунтуються на емоційній антипатії (ворожості) одне до одного. Саме у зв`язку з цим оспорювану інформацію через її своєрідні стилістичні звороти та специфічні мовні засоби ОСОБА_1 кваліфіковано як таку, що порушує її честь, гідність та ділову репутацію.

При цьому будь-яких фактичних тверджень, в т.ч. і стосовно її спілкування з ОСОБА_3 , ця інформація не містить, оскільки відповідач посилався на попередні висловлювання самого позивача. Тобто поширені ОСОБА_2 відомості носять характер оціночних суджень, а тому судовому захисту не підлягають.

З огляду на це задоволенню не підлягала і похідна вимога позивача про відшкодування 10 000 гривень моральної шкоди, яка завдана відповідачем внаслідок порушення особистих немайнових прав ОСОБА_1 .

Щодо доводів апеляційної скарги про помилкове незастосування норм матеріального права, то вони не заслуговують на увагу і спростовуються висновками суду попередньої інстанції.

Необґрунтованими є і посилання автора скарги на недодержання судом норм процесуального права, що призвело до помилкового вирішення справи.

Так, відповідно до абз. другого ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Однак будь-яких фактів про процесуально-правові порушення, що потягли би помилкове розв`язання цивільно-правового спору, заявник не надав, а апеляційним судом здобуто не було.

При цьому встановлено й відсутність обставин, які свідчили би про обов`язкове скасування судового рішення внаслідок існування підстав, передбачених ч. 3 ст. 376 ЦПК України.

Так само не можна погодитися і з твердженнями про упередженість суду при розгляді справи, адже в ході судового засідання ОСОБА_1 відповідні заяви (клопотання) про відвід головуючому в порядку ст. 39 ЦПК України не подавалися.

Решта аргументів заявника також є безпідставними і тому апеляційним судом відхиляються.

Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при його ухваленні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 22 травня 2023 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено: 31 жовтня 2023 року

Головуючий: С.В. Хилевич

Судді: С.О.Гордійчук

С.С.Шимків