Постанова

від 31.10.2023 по справі 484/1862/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

31.10.23

22-ц/812/1139/23

Провадження №22-ц/812/1139/23

П О С Т А Н О В А

Іменем України

31 жовтня 2023 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Крамаренко Т.В., Царюк Л.М.,

із секретарем судового засідання: Богуславською О.М.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 484/1862/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» на рішення, яке постановив Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області під головуванням судді Панькова Дениса Анатолійовича у приміщенні цього суду 18 серпня 2023 року, повний текст якого складений 25 серпня 2023 року, за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» про розірвання договору оренди земельної ділянки та її повернення,

у с т а н о в и в :

У квітні 2023 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Сотську С.О. звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» (далі ТОВ «Агрофірма Корнацьких») про розірвання договору оренди земельної ділянки та її повернення.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 4825483800:01:000:0007, площею 5,31 га, яка розташована в межах території Кумарівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, та яку він отримав в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . За життя ОСОБА_2 уклала договір оренди землі з ТОВ «Агрофірма Корнацьких» від 01 листопада 2005 року строком на 50 років, який зареєстрований 13 лютого 2007 року у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі. У зв`язку з переходом до позивача всіх прав та обов`язків щодо земельної ділянки як до спадкоємця він має право на отримання орендної плати за договором оренди (ст. 1218 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки. 10 січня 2022 року позивач листом письмово повідомив ТОВ «Агрофірма Корнацьких», що він успадкував вищевказану земельну ділянку та просив нарахувати та виплатити орендну плату за користування землею за 2021-2022 роки. 20 січня 2022 року ТОВ «Агрофірма Корнацьких» листом надало відповідь, разом з якою направило додаткову угоду до договору, яку запропонувало підписати, запропонувало надати банківські реквізити для виплати орендної плати. У відповідь на лист відповідача позивач оформив заяву з повідомленням карткового рахунку і направив ТОВ «Агрофірма Корнацьких». Однак орендну плату за 2021-2022 роки відповідач перерахував тільки у березні 2023 року. Згідно умов договору, орендну плату відповідач повинен сплачувати не пізніше 20 грудня року, за який здійснюється розрахунок.

Посилаючись на те, що наведене свідчить про порушення орендарем умов договору щодо сплати орендної плати, позивач просив достроково розірвати договір оренди земельної ділянки, зобов`язати відповідача повернути земельну ділянку та стягнути з відповідача судові витрати.

Відповідач відзив на позовну заяву не подавав.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 серпня 2023 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Розірвано договір оренди землі від 01 листопада 2005 року, зареєстрований в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13 лютого 2007 року за № 040702200004, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Агрофірма Корнацьких».

Зобов`язано ТОВ «Агрофірма Корнацьких» повернути земельну ділянку з кадастровим номером 4825483800:01:000:007, площею 5,31 га, розташовану в межах Кумарівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області власнику ОСОБА_1 в належному агротехнічному стані відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки.

Стягнуто з ТОВ «Агрофірма Корнацьких» на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 2147 грн. 20 коп.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 01 вересня 2023 року внесено виправлення у вищевказане судове рішення, зазначивши в резолютивній частині вірно кадастровий номер земельної ділянки «4825483800:01:000:0007».

В апеляційній скарзі представник ТОВ «Агрофірма Корнацьких» вказує, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, в частині задоволення позовних вимог підлягає скасуванню з огляду на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду першої інстанції щодо обставин невиплати орендної плати позивачу є помилковим, а саме - TOB «Агрофірма Корнацьких» вживалися заходи щодо отримання позивачем орендної плати. Проте позивач, отримавши лист від TOB «Агрофірма Корнацьких» в порушення умов Договору оренди землі з відповідачем, було проігнорував способи отримання орендної плати. Крім того, TOB «Агрофірма Корнацьких» у 2022 року було здійснено опублікування у засобах масової інформації оголошення щодо отримання орендної плати орендодавцями TOB «Агрофірма Корнацьких». Відповідно до пункту 42 Договору оренди землі з відповідачем сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини. Ані позивач, ані представник не з`явились до каси відповідача для отримання орендної плати та не повідомили орендарю банківський рахунок, а вищезазначений лист залишено без відповіді. Також з оскаржуваного рішення суду першої інстанції, з позовної заяви та додатків до неї не вбачається наявність жодного належного доказу, яким було б підтверджено, що орендну плату за 2021-2022 роки відповідач перерахував тільки у березні 2023 року, тому твердження суду першої інстанції є припущенням, що не відповідає частині шостій статті 81 ЦПК України. До того ж, суд першої інстанції використав концепцію негативного доказу, внаслідок чого було порушено засади цивільного судочинства, принцип змагальності та порядок доказування, визначений цивільним процесуальним законом. Судом першої інстанції також не було надано належної правової оцінки листу TOB «Агрофірма Корнацьких» за №02/юр. від 20 січня 2022 р. та виконанню позивачем вимог частини третьої статті 148-1 ЗК України.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача адвокат Сотська С.О. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін. Відзив мотивований тим, що наведені у скарзі доводи, зокрема, щодо припущення суду першої інстанції про те, що орендна плата була перерахована позивачу лише у березні 2023 року, спростовується тим, що позивач у відповідь на лист відповідача надав йому реквізиту банківського рахунку, які до того ж відомі товариству, в оренді якого перебуває інша належна на праві власності ОСОБА_1 земельна ділянка. Відповідач, як вважає адвокат, не надав доказів ухилення позивача від отримання орендної плати.

До суду апеляційної інстанції учасники справи не з`явилися.

Зважаючи на вимоги частини 6 статті 128, частин 1, 2 статті 130, частини 2 статті 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення учасників справи, які не з`явилися, належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи, взявши до уваги також заяву представника відповідача в апеляційній скарзі та заяву представника позивачки у відзиві на апеляційну скаргу про розгляд справи у відсутність учасників справи.

Апеляційним судом відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача адвоката Сотської С.О., яке викладено у відзиві на апеляційну скаргу, про долучення до матеріалів справи нового доказу - виписки по картці ОСОБА_1 з огляду на положення частини 3 статті 367 ЦК України, оскільки представником позивача не наведені будь-які докази неможливості надання вказаного доказу до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

Згідно із частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду відповідає таким вимогам закону.

Як встановлено судом першої інстанції і таке вбачається з матеріалів справи, власником земельної ділянки з кадастровим номером 4825483800:01:000:0007, площею 5,3100 га, яка розташована в межах території Кумарівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, цільове призначення якої - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, була ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серії МК № 014895, виданого Первомайською райдержадміністрацією Миколаївської області 05 серпня 2004 року.

01 листопада 2005 року ОСОБА_2 уклала договір оренди землі з ТОВ «Агрофірма Корнацьких» (далі Договорі) строком на 50 років. Згідно з актом прийому-передачі з 01 листопада 2005 року земельна ділянка передана у користування товариства (а.с. 13-17, 18).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.

ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач ОСОБА_2 , онук померлої, отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на вищевказану земельну ділянку та зареєстрував своє право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а отже став її власником (а.с. 8, 9).

Звертаючись у справі, яка переглядається, з вимогою про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки, позивач посилався на систематичну невиплату відповідачем орендної плати.

Суд першої інстанції, задовольнивши позовні вимоги, вважав їх доведеними.

Колегія суддів вважає такий висновок правильним.

Відповідно до статей 12, 13 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, що визначено пунктом 1 частини 1 статті 11 ЦК України.

За змістом статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення, майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму, регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Відповідно до статті 2 Закону України «Про оренду землі» від 06 жовтня 1998 року № 161-ХІV (в редакції, яка була чинною на час укладання Договору) (далі Закон № 161-ХІV) відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. (частина 1 статті 6 Закону № 161-ХІV в тій же редакції).

Статтею 93 ЗК України та статті 1 Закону № 161-ХІV визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 13 Закону № 161-ХІV(в редакції, яка була чинною на час укладання Договору) договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Частиною 4 статті 32 Закону № 161-ХІV (в редакції, яка була чинною на час укладання Договору) передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

В пункті 40 Договору сторони передбачили, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

В силу частини 1 статті 148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

За такого, набувши в порядку спадкування за заповітом, право власності на передану в оренду відповідачу за Договором земельну ділянку, ОСОБА_1 набув, відповідно, і усі права та обов`язки орендодавця за цим договором оренди землі від 01 листопада 2005 року.

Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі).

Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку (частина 3 статті 148-1 ЗК України).

На виконання вимог статті 148-1 ЗК України 10 січня 2022 року позивач листом письмово повідомив ТОВ «Агрофірма Корнацьких», що він успадкував вищевказану земельну ділянку з кадастровим номером 4825483800:01:000:0007, площею 5,3100 га (а.с. 20). 20 січня 2022 року ТОВ «Агрофірма Корнацьких» листом надало відповідь, разом з яким направлено додаткову угоду до договору оренди, яку запропонувало підписати, та з метою оптимізації розрахунку за оренду землі рекомендувало звернутися до товариства із заявою про перерахування орендної плати, зразок якої додано до листа, та запропоновано додати довідку із реквізитами банківського рахунку (IBAN), на якій слід перерахувати орендну плату (а.с. 21).

Згідно зі статтею 21 Закону № 161-ХІV у зазначений вище редакції орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

У статті 15 Закону № 161-ХІV визначено умови, які є істотними для договору оренди землі і серед інших це - орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

З матеріалів справи вбачається, що пунктом 9 договору оренди землі визначено наступне: «Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі шляхом видачі орендодавцю (або його уповноваженому представнику) готівкою відповідної грошової суми із каси Орендаря або перерахуванням її на банківський рахунок орендодавця. Щорічний розмір орендної плати складає фіксовану грошову суму у розмірі

---

. З метою захисту майнових інтересів Орендодавця за згодою сторін на умовах, визначених цим договором, розрахунок по орендній платі може бути проведений визначеною кількістю сільськогосподарської продукції. Форма розрахунку за договором (грошова або у натуральній формі) окремо щорічно погоджується Сторонами в межах розміру плати, визначеного Додатком №1 до Договору, шляхом подання Орендодавцем на ім`я Орендаря письмової заяви. Така заява подається Орендодавцем Орендарю до 01 вересня року, за який проводиться розрахунок по орендній платі. Якщо протягом року Сторони не погодили форму виплати орендної плати, вважається, що розрахунок по орендній платі буде здійснюватися у грошовій формі на суму, зазначену в абзаці 1 п. 9 цього Договору».

Пунктом 10 Договору передбачено, що обчислення орендної плати за землю здійснюється без урахування індексу інфляції.

Пунктом 11 цього ж договору встановлено, що орендна плата вноситься щорічно до 26 грудня того року, за який здійснюється розрахунок по орендній платі.

За такого з тексту договору оренди вбачається, що розмірі фіксованої грошової суми орендної плати сторонами не визначався, але передбачалась можливість проведення розрахунку із орендної плати певною кількістю сільськогосподарської продукції, що визначається у Додатку №1 до договору.

Так, позивачем разом із текстом договором оренду до позовної заяви був наданий до суду Додаток №1 до договору оренди земельної ділянки від 01 листопада 2005 року, за умовами якого сторони договору узгодили проведення розрахунку із орендної плати у натуральній формі, а саме: щоосені, але не пізніше 31 грудня року, за який здійснюється розрахунок по орендній платі, пшениця від 800 кг до 1000 кг; ячмінь від 700 кг до 500 кг; соняшник 100 кг; кукурудза (в зерні) 200 кг; цукор 30 кг та відробітковій формі: оранка (культивація) присадибної ділянки в розмірі 0,25 га безоплатно, понад зазначену площу з оплатою орендодавцем вартості таких робіт по цінам, встановленим в господарстві орендаря; грошова допомога на погребіння з розмірі 400 грн. в разі смерті орендодавця.

Згідно приміток, викладених у додатку до договору, відповідна кількість зернових може бути за згодою сторін змінена (повністю або в певній частині) видачою іншої сільськогосподарської продукції, яка вирощувалась орендарем на орендованих у орендодавця площах. Також передбачено, що крім зазначеної вище продукції щорічно орендар за заявою орендодавця безкоштовно надає йому до 2 тон соломи.

Пунктом 12 Договору його сторони визначили, що передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами, накладними або підписаними сторонами відомостями на отримання відповідної продукції або послуг.

Оскільки укладеним між власником земельної ділянки ОСОБА_2 та TOB «Агрофірма Корнацьких» договором оренди землі була передбачена орендна плата виключно в натуральній і відробітковій формах та за відсутності доказів досягнення з первісним орендодавцем або її спадкоємцем домовленості про зміни щодо форми орендної плати, відповідач після отримання повідомлення спадкоємця про отримання орендованої земельної ділянки у власність мав проводити у передбачені договором про оренду землі строки розрахунок з позивачем як правонаступником орендодавця з орендної плати саме шляхом надання йому зазначеної у договорі продукції та виконання послуг, підтвердженням чого мають бути складені сторонами акти, накладні або відомості.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 32 Закону № 161- ХІV на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Статтею 24 Закону № 161- ХІV передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

Разом з тим ЦК України містить окрему норму, яка регламентує саме договір найму земельної ділянки та відсилає до спеціального законодавства в даній галузі права - це стаття 792 ЦК України.

Згідно із пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність.

Отже, за змістом статті 141 ЗК України та статті 32 Закону України «Про оренду землі» підставою розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати, а не разове порушення умов договору у цій частині.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).

Згідно з пунктом 38 Договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Схожі висновки викладені у постанові Великої Плати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17, провадження № 12-201гс18, та постанові Верховного Суду від 28 червня 2022 року у справі № 551/542/20, провадження № 61-16493св21.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилався на те, що відповідачем не сплачено вчасно орендну плату за 2021, 2022 роки, але у березні 2023 року йому було перерахована грошова сума.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначав, що вживав заходи щодо виплати орендної плати, а саме направив позивачеві лист 20 січня 2022 року, в тому числі з пропозицією надати відомості щодо банківських реквізитів для виплати орендної плати.

Разом з тим, оскільки у справі відсутні докази на підтвердження передання позивачеві як правонаступнику орендодавця в рахунок орендної плати сільгосппродукції та виконання послуг за 2021 та 2022 роки відповідно до умов договору оренди, а також погодження з ним змін форми розрахунку із орендною платою на грошову, колегія суддів вважає доведеним порушення відповідачем умов договору, яке є суттєвим, - щодо оплати орендної плати за два роки, у зв`язку з чим наявні передбачені законом та Договором підстави для розірвання цього Договору.

Частиною 1 статті 34 Закону № 161-ХІV у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

За такого апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, оскільки вони ґрунтуються на наявних у справі доказах, обставинах справи, належній оцінці спірних правовідносин та відхиляє аргументи апеляційної скарги.

Так, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про вжиття товариством заходів щодо отримання позивачем орендної плати, на підтвердження чого зазначається лист №02/юр. від 20 січня 2022 року, наявний в матеріалах справи, відсутність оцінки судом цього документа та виконання позивачем вимог статті 148-1 ЗК України.

З огляду на умови договору про оренду землі від 01 листопада 2005 року про форму орендної плати натуральну та відробіткову, положення частини 3 статті 148-1 ЗК України щодо змісту повідомлення нового власника орендованої земельної ділянки, позивач не мав обов`язку щодо повідомлення орендарю, а останній безпідставно вимагав повідомлення реквізитів банківського рахунку, що передбачено у разі виплати орендної плати у грошовому виразі. Тому зміст зазначеного листа не свідчить про вчинення відповідачем дій з виконання свого обов`язку щодо виплати позивачу орендної плати.

Доводи відповідача про відсутність систематичної несплати орендної плати, оскільки позивач не зверталась за отриманням орендної плати (не прибув до каси відповідача), є безпідставними, оскільки договір не передбачає обов`язку орендодавця кожного разу звертатися за отриманням орендної плати. Крім того, між сторонами Договору була досягнута домовленість виплати орендної плати у натуральній та відробітковій формах.

За такого суд першої інстанції, проаналізувавши надані сторонами докази, повно та всебічно встановив обставини справи, правильно визначився з характером спірних правовідносин та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову, що в силу положень статті 375 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частини 1, 13 статті 141 ЦПК України).

Оскільки рішення суду першої інстанції залишено без змін, судові витрати покладаються на відповідача, а тому відсутні підстави для перерозподілу судових витрат апеляційним судом.

Керуючись статтями 367-369, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» залишити без задоволення, рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 серпня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Т.М. Базовкіна

Судді: Т.В. Крамаренко

Л.М. Царюк

---

Повний текст постанови складений 31 жовтня 2023 року