Ухвала

від 24.10.2023 по справі 607/15131/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/15131/19Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/817/131/23 Доповідач - ОСОБА_2 Категорія - ч.1 ст.388 КК

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2023 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:

головуючого судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарях ОСОБА_5 , ОСОБА_6

за участю обвинуваченого ОСОБА_7

прокурорів ОСОБА_8 , ОСОБА_9

захисника ОСОБА_10

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 23 лютого 2022 року щодо ОСОБА_7 за ч.1 ст.388 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком ОСОБА_7 визнано невинуватим та виправдано за ч.1 ст.388 КК України у зв`язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.

В порядку КПК України вирішено питання речових доказів та судових витрат.

Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.388 КК України за наступних обставин.

24 листопада 2009 року між Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» (АТ «Укрексімбанк») надалі - Заставодержатель, з однієї сторони, та з іншої сторони громадянами України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , надалі Заставодавці, які є майновими поручителями приватного підприємства «Продекспорт», надалі - Боржник, укладено Договір застави №6609Z29.

Відповідно до п.1.1 Договору застави, за цим Договором забезпечуються всі вимоги Заставодержателя, що випливають із:

1. Кредитної угоди від 13.07.2005р. № 6605К48 (надалі - Кредитний договір 1), укладеної між Заставодержателем та Боржником, відповідно до якої Заставодержатель при виконанні Боржником умов та положень, визначених в Кредитному договорі 1, надає Боржнику невідновлювану кредитну лінію з лімітом заборгованості 1 095 062,50 (один мільйон дев`яносто п`ять тисяч шістдесят два швейцарських франки 50 сантимів) терміном до 13 липня 2012 року;

2. Кредитної угоди від 19.07.2006р. № 6606К35 (надалі - Кредитний договір 2), укладеної між Заставодержателем та Боржником, відповідно до якої Заставодержатель при виконанні Боржником умов та положень, визначених в Кредитному договорі 2, відкриває Боржнику відновлювану мультивалютну кредитну лінію з можливістю використання у доларах США та швейцарських франках з лімітом заборгованості:

- для заборгованості у швейцарських франках - 686 762,97 (шістсот вісімдесят шість тисяч сімсот шістдесят два швейцарських франка 97 сантимів)

- для заборгованості у доларах США - 154 670,21 (сто п`ятдесят чотири тисячі шістсот сімдесят доларів США 21 цент) терміном до 19.07.10р.

3. Кредитної угоди від 27.07.2006р. № 6606К38 (надалі - Кредитний договір 3), укладеної між Боржником та Заставодержателем, відповідно до якої Заставодержатель при виконанні Боржником умов та положень, визначених в Кредитному договорі 3, надає Боржнику кредит в сумі 3 128 750,00 (три мільйони сто двадцять вісім тисяч сімсот п`ятдесят) швейцарських франків терміном до 27.07.2011р.

4. Кредитної угоди від 06.09.2006р. № 6606К44, укладеної між Заставодержателем та Боржником, (надалі - Кредитний договір 4), відповідно до якої Заставодержатель при виконанні Боржником умов та положень, визначених в Кредитному договорі 4, відкриває Боржнику невідновлювану мультивалютну кредитну лінію з можливістю використання у швейцарських франках з лімітом заборгованості 6588293,53 (шість мільйонів п`ятсот вісімдесят вісім тисяч двісті дев`яносто три швейцарських франка 53 сантими) та у ЄВРО з лімітом заборгованості еквівалентним 648731,42 (шістсот сорок вісім тисяч сімсот тридцять один ЄВРО 42 євроценти) терміном до 06.09.2012р.

5. Кредитної угоди від 05.11.2007р. № 6607К23 (надалі - Кредитний договір 5), укладеної між Заставодержателем та Боржником, відповідно до якої Заставодержатель при виконанні Боржником умов та положень, визначених в Кредитному договорі 5, відкриває Боржнику невідновлювану мультивалютну кредитну лінію з лімітом заборгованості:

- для заборгованості у євро - 2 160 000,00 (два мільйони сто шістдесят тисяч) євро;

- для заборгованості у доларах США - 758 076,55 (сімсот п`ятдесят вісім тисяч сімдесят шість доларів США 55 центів);

- для заборгованості у гривні - екв.1 091 923,45 (один мільйон дев`яносто одна тисяча дев`ятсот двадцять три долари США 45 центів) терміном до 05.11.2012р.

6. Кредитної угоди від 01.06.2009р. № 6609К5, укладеної між Заставодержателем та Боржником (надалі - Кредитний договір 6), відповідно до якої Заставодержатель при виконанні Боржником умов та положень, визначених в Кредитному договорі 6, відкриває Боржнику невідновлювану кредитну лінію з лімітом заборгованості 1520000,00 (один мільйон п`ятсот двадцять тисяч) гривень терміном до 30.11.2009р.

7. Кредитної угоди від 01.07.2009р. № 6609К9, укладеної між Боржником та Заставодержателем (надалі - Кредитний договір 7), відповідно до якої Заставодержатель при виконанні Боржником умов та положень, визначених в Кредитному договорі 7, відкриває Боржнику невідновлювану кредитну лінію з лімітом заборгованості 1800000,00 (один мільйон вісімсот тисяч) гривень терміном до 30.12.2009р.

8. Кредитної угоди від 13.07.05р. № 18105К15/2102 (надалі - Кредитний договір 8), укладеної між Боржником та Заставодержателем, відповідно до якої Заставодержатель при виконанні Боржником умов та положень, визначених в Кредитному договорі 8, відкриває Боржнику невідновлювану кредитну лінію з лімітом заборгованості 6 006 260,00 (шість мільйонів шість тисяч двісті шістдесят) швейцарських франків з кінцевим строком погашення основного боргу 13 липня 2013 р.

Кредитний договір 1, Кредитний договір 2, Кредитний договір 3, Кредитний договір 4, Кредитний договір 5, Кредитний договір 6, Кредитний договір 7 та Кредитний договір 8 надалі по тексту разом та окремо «Кредитний договір».

Відповідно до п.1.2 Договору застави, Заставодавці, з метою забезпечення зобов`язань за Кредитним договором, передають в заставу Заставодержателю належні їм корпоративні права в розмірі 100% (сто відсотків) на приватне підприємство «Продекспорт», місцезнаходження якого: місто Тернопіль, вул. Живова, 15а, код за ЄДРПОУ 30047671 (далі - Предмет застави), з яких корпоративні права в розмірі 10 (десять) % належать ОСОБА_11 , корпоративні права в розмірі 30 (тридцять) % належать ОСОБА_12 та корпоративні права в розмірі 60 (шістдесят) % належать ОСОБА_7 .

Корпоративні права належать Заставодавцям на підставі Статуту приватного підприємства «Продекспорт», зареєстрованого в новій редакції виконавчим комітетом Тернопільської міської ради 22 серпня 2006 року за реєстраційним № 1 646 105 0002 001202, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії АОО №848868, видане виконавчим комітетом Тернопільської міської ради, згідно якого дата проведення державної реєстрації 04 грудня 1998 року, номер запису 1 646 105 0002 001202.

Заставна вартість Предмету застави змінюється з урахуванням положень цього Договору.

Відповідно до п.1.3 Договору застави, Заставодавці підтверджують та гарантують, зокрема: що вони є власниками Предмету застави і відповідно до чинного законодавства України мають право його відчужувати; Предмет застави не є предметом застави за іншими договорами, жодним способом не відчужений, вільний від боргів і не перебуває в спорі, під арештом чи забороною відчуження, нікому іншому не переданий; відповідно до чинного законодавства України на Предмет застави може бути звернено стягнення.

У п.1.4. Договору застави Сторони погодили, що Предмет застави залишається у володінні, користуванні і розпорядженні Заставодавців з врахуванням положень п.2.3.4, 2.4.2 цього Договору.

Згідно пункту 1.7. договору застави, відчуження Предмета застави заставодавцями дозволяється лише за письмовою згодою заставодержателя.

Підпунктом 2.1.1 Договору застави передбачено, що Заставодержатель має право перевіряти дійсність документів, що підтверджують право власності Заставодавців на корпоративні права на приватне підприємство «Продекспорт», що є Предметом застави. Перевіряти документально та фактично дійсність, наявність, розмір, стан і умови зберігання Предмету застави.

Відповідно до умов договору застави, Заставодавці зобов`язались:

- вживати заходи, передбачені цим Договором або необхідні: для захисту Предмету застави від посягань з боку третіх осіб; для збереження Предмета застави. Захищати права заставодержателя по відношенню до Предмету застави від претензій та вимог третіх осіб (пп.2.3.1 Договору);

- визначати стан предмету застави та інформувати про нього Заставодержателя (пп.2.3.2 Договору);

- не здійснювати дій, які спричиняють зменшення вартості Предмету застави (пп.2.3.3 Договору);

- без письмової згоди Заставодержателя не здійснювати дій, пов`язаних із зміною права власності на Предмет застави або його частину, а також дій, пов`язаних з передачею Предмету застави третім особам. У разі невиконання зазначеного в цьому підпункті обов`язку, Заставодавці сплачують Заставодержателю штраф у розмірі заставної вартості Предмету застави (його частини) (пп.2.3.4 Договору);

- надавати Заставодержателю відомості про будь-які зміни, які вже відбулися або відбуваються з Предметом застави, у тому числі про посягання на нього третіх осіб (пп.2.3.6 Договору);

- не чинити Заставодержателю перешкод у здійсненні перевірок дійсності документів, що підтверджують право власності Заставодавців на предмет застави, сприяти таким перевіркам та надавати на першу його вимогу необхідні документи (пп.2.3.8 Договору).

Пунктом 2.4 Договору застави передбачено права Заставодавців по відношенню до Предмету застави, в тому числі: володіти та користуватися Предметом застави при умові його збереження (пп.2.4.1.); розпоряджатися Предметом застави (та/або його частиною), за письмовою згодою Заставодержателя (пп.2.4.2).

Згідно п.6.3 Договору застави, цей Договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками Сторін та нотаріального посвідчення і залишається чинним до повного виконання Сторонами зобов`язань за цим Договором та виконання зобов`язань за Кредитним договором.

Вказаний Договір застави підписаний представниками сторін та 24.11.2009р. нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_13 , зареєстрований в реєстрі за №6203.

В подальшому, 14.01.2011р., 27.12.2012р. та 17.10.2013р. між Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» (АТ «Укрексімбанк») (Заставодержатель), та з іншої сторони громадянами України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (Заставодавці), які є майновими поручителями приватного підприємства «Продекспорт», укладено Договори про внесення змін до Договору застави №6609Z29, які нотаріально посвідчені та зареєстровані в реєстрі відповідно 14.01.2011р. за №27, 27.12.2012р. за №6496 та 17.10.2013р. за №4434. Вказаними договорами Сторони внесли зміни до п.1.1 Договору застави, зокрема в частині визначення лімітів заборгованості по забезпечених заставою Кредитних договорах та граничних термінів погашення заборгованостей, виклавши відповідні підпункти у новій редакції.

Відповідно до актів перевірки наявності, стану та умов зберігання предмету застави за договором застави №6609Z29 від 14.01.2015р., 04.02.2015р. та від 13.03.2015р., 06.04.2015р., 14.05.2015р. та від 16.06.2015р., складеними за участю представників Заставодержателя - ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та Заставодавців, встановлено відповідність кількості майна, яке є предметом застави вимогам договору від 24.11.2009р., а саме встановлено наявність наступного майна: корпоративні права в розмірі 100% на ПП «Продекспорт», з яких 10% належать ОСОБА_11 , 30% належать Плішці М , 60% належать ОСОБА_7 .

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем, як позичальником, взятих на себе зобов`язань згідно вищеперелічених кредитних договорів, рішенням господарського суду Тернопільської області від 31 жовтня 2013 року у справі №921/730/13-г/3 задоволено заявлений ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» позов, та присуджено до стягнення на користь останнього солідарно з приватного підприємства «Продекспорт» та Закритого акціонерного товариства «Агропродукт» заборгованість за кредитними угодами №18105К15/2102 від 13.07.2005 року та №6605К48 від 13.07.2005 року, договорами поруки №18105Р1 від 13.07.2005 року та №6605Р8 від 13.07.2005 року, а саме: 41003252,65 грн. заборгованості за кредитом; 5426712,21грн. заборгованості за несплаченими відсотками; 574509,51 грн. заборгованості за несплаченими комісіями та 1353420,28 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов`язань; а також з приватного підприємства «Продекспорт» на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в особі Філії АТ «Укрексімбанк» в м. Тернополі, заборгованість за кредитними договорами №6606К35 від 19.07.2006 року, № 6606К38 від 27.07.2006 року, №6606К44 від 06.09.2006 року, №6607К23 від 05.11.2007 року, №6609К5 від 01.06.2009 року, №6609К9 від 01.07.2009 року, в тому числі: 124807829 грн. 86 коп. заборгованості за кредитом; 16288803 грн. 93 коп. заборгованості за несплаченими відсотками; 1476358 грн. 37 коп. заборгованості за несплаченими комісіями; 6573707 грн. 10 коп. пені за несвоєчасне виконання зобов`язань.

Також, рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 листопада 2013 року задоволено позов ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в особі Філії АТ «Укрексімбанк» в м. Тернополі до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про звернення стягнення на предмет застави та вирішено в рахунок погашення заборгованості за Кредитною угодою №18105К15/2102 від 13.07.2005 р., Кредитною угодою № 6605К48 від 13.07.2005 р., Кредитним договором № 6606К35 від 19.07.2006 р., Кредитним договором №6606К38 від 27.07.2006 р., Кредитним договором № 6606К44 від 06.09.2006 р., Кредитним договором № 6607К23 від 05.11.2007р. Кредитним договором № 6609К5 від 01.06.2009 р., Кредитним договором № 6609К9 від 01.07.2009р. в сумі 197 504 593 (сто дев`яносто сім мільйонів п`ятсот чотири тисячі п`ятсот дев`яносто три) грн. 91 коп., звернувши стягнення на предмет застави за Договором застави №6609Z29 від 24.11.2009 року, заставною вартістю 3000,00 грн., а саме на:

- належну ОСОБА_7 частку в статутному фонді Приватного підприємства «Продекспорт» в розмірі 60 (шістдесяти) відсотків;

- належну ОСОБА_11 частку в статутному фонді Приватного підприємства «Продекспорт» в розмірі відсотків;

- належну ОСОБА_12 частку в статутному фонді Приватного підприємства «Продекспорт» в розмірі 30 (тридцяти) відсотків.

Після цього, у ОСОБА_7 , який знав умови договору застави, виник злочинний умисел, спрямований на порушення умов договору застави та вчинення незаконних дій із заставленим майном, а саме із 100% корпоративних прав ПП «Продекспорт».

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 19.02.2015р. ініціював проведення загальних зборів учасників ПП «Продекспорт», у яких взяли участь три учасники Підприємства: ОСОБА_7 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , сумарна кількість голосів яких складала 100%, а також запрошені ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 .

19.02.2015 року ОСОБА_7 , перебуваючи на загальних зборах ПП «Продекспорт», в порушення пп. 2.3.4. Договору застави, не повідомивши Заставодержателя та не отримавши від нього письмової згоди на передачу предмету застави третім особам, маючи злочинний умисел на зміну права власності на предмет застави та передачу його третім особам, ігноруючи обов`язком відповідно до договору Застави вживати заходів для збереження предмету застави, шляхом проведення відкритого голосування, маючи контрольний пакет голосів та можливість вплинути на прийняття чи не прийняття рішення на загальних зборах учасників ПП «Продекспорт», проголосував «За», в результаті чого до складу учасників ПП «Продекспорт» із дольовим внеском 2700 грн. було прийнято ОСОБА_14 , із дольовим внеском 1350 грн. ОСОБА_15 та із дольовим внеском 450 грн. ОСОБА_16 . Після цього було здійснено перерозподіл часток учасників у статутному капіталі ПП «Продекспорт», в результаті чого 54% статутного капіталу належать ОСОБА_14 , 27 % статутного капіталу належать ОСОБА_15 , 9 % статутного капіталу належать ОСОБА_16 , 6 % статутного капіталу належать ОСОБА_7 , 3 % статутного капіталу належать ОСОБА_12 та 1 % статутного капіталу належать ОСОБА_11 .

В акті перевірки наявності стану та умов зберігання предмету застави за договором застави №6609Z29, складеному 14.07.2015 року вказаному про невідповідність кількості майна, яке є предметом застави, вимогам договору застави від 24.11.2009 року №6609Z29, а саме встановлено факт зміни переліку засновників (учасників) ПП «Продекспорт», та відповідно питомих часток належним заставодавцям корпоративних прав на підприємство, що є предметом договору застави.

Після цього, 04.08.2015 року відбулись загальні збори засновників (учасників) ПП «Продекспорт», у яких взяли участь всі шість засновників підприємства: ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , сумарна кількість голосів яких складала 100 %, на яких було прийнято рішення про вихід із складу засновників (учасників) ПП «Продекспорт» ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , перерозподіл часток учасників у статутному капіталі, в результаті чого частка у статутному капіталі підприємства належна ОСОБА_7 склала 60 %, частка належна ОСОБА_12 склала 30 % та частка належна ОСОБА_11 склала 10 %.

Однак ОСОБА_7 , переслідуючи злочинний умисел на вчинення незаконних дій із заставним майном ПП «Продекспорт» за договором застави №6609Z29, в порушення ст. 17 Закону України «Про заставу», відповідно до якої заставодавець зберігає право розпорядження заставним майном, якщо інше не передбачено законом чи договором, заставодавець може відчужувати майно тільки за згодою заставодержателя, ст. 586 Цивільного кодексу України, відповідно до якої заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатись ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором, 10.08.2015 року перебуваючи на загальних зборах ПП «Продекспорт», знаючи про наявність акту перевірки наявності стану та умов зберігання предмету застави за договором застави №6609Z29, складеному 14.07.2015 року, в якому зафіксовано факт порушення умов договору застави, в порушення пп. 2.3.4. Договору застави, не повідомивши Заставодержателя та не отримавши від нього письмової згоди на передачу предмету застави третім особам, маючи злочинний умисел на зміну права власності на предмет застави та передачу його третім особам, ігноруючи обов`язком відповідно до договору Застави вживати заходів для збереження предмету застави, шляхом проведення відкритого голосування, маючи контрольний пакет голосів та можливість вплинути на прийняття чи не прийняття рішення на загальних зборах учасників ПП «Продекспорт», проголосував «За», в результаті чого до складу учасників ПП «Продекспорт» із дольовим внеском 27000 грн. було прийнято ОСОБА_14 , із дольовим внеском 13500 грн. ОСОБА_15 та ОСОБА_16 із дольовим внеском 4500 грн. Після цього було здійснено перерозподіл часток учасників у статутному капіталі ПП «Продекспорт», в результаті чого 54% статутного капіталу стали належні ОСОБА_14 , 27 % статутного капіталу стали належні ОСОБА_15 , 9 % статутного капіталу стали належні ОСОБА_16 , 6 % статутного капіталу стали належні ОСОБА_7 , 3 % статутного капіталу стали належні ОСОБА_12 та 1 % статутного капіталу стали належні ОСОБА_11 .

Дії ОСОБА_7 кваліфіковано органом досудового розслідування за ч. 1 ст. 388 КК України - інші незаконні дії із заставленим майном.

Виправдовуючи обвинуваченого ОСОБА_7 , суд першої інстанції виходив з того, що його винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення стороною обвинувачення не доведена поза розумним сумнівом, у зв`язку з чим в його діянні відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.388 КК України.

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні вважає зазначений вирок Тернопільського міськрайонного суду від 23 лютого 2022 року таким, що не відповідає вимогам закону, у зв`язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Звертає увагу, що діяння і їх наслідки, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 , серед іншого, були предметом судових спорів, які розглядалися Господарським судом Тернопільської області, Львівським апеляційним судом та Вищим господарським судом України, якими констатовано факт порушення вищим органом управління ПП Продекспорт, директором якого є обвинувачений ОСОБА_7 , норм законодавчих актів, якими регламентовано діяльність господарських товариств і визнано недійсними протоколи зборів ПП Продекспорт, якими без згоди заставодержателя було збільшено розмір статутного капіталу підприємства, включено нових учасників та здійснено перерозподіл часток учасників у статутному капіталі підприємства.

Не погоджується з висновком місцевого суду про відсутність в діях обвинуваченого ОСОБА_7 ознак об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.388 КК України.

В обґрунтування своїх доводів зазначає, що суд вдався до роз`яснення норм законодавства щодо поняття відчуження, хоча ОСОБА_7 обвинувачується у інших незаконних діях із заставним майном.

Вказує, що суд першої інстанції належним чином не врахував, що предметом спору в межах справи є визнання недійсним рішень зборів засновників не з підстав збільшення чи зменшення статутного капіталу в грошовому еквіваленті, а з підстав розпорядження заставодавцями, без згоди заставодержателя, предметом договору застави, яким є корпоративні права у розмірі 100 % на ПП "Продекспорт", що фактично призвело до зміни його розміру і підтверджується судовим рішенням у господарській справі.

Також вважає безпідставним висновок місцевого суду про недоведення наявності в діях ОСОБА_7 суб`єктивної сторони інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Доказом вчинення злочину з прямим умислом прокурор вважає листування, яке велося у 2017 році між банком (як заставодержателем) та підприємством, яке очолював ОСОБА_7 , зміст якого, на думку апелянта, свідчить про чітке усвідомлення обвинуваченим наслідку своїх дій і їх неправомірності, та мізерність сум, які повинні були внести нові учасники у статутний фонд товариства в порівнянні з розміром боргу за кредитним договором, який становив мільйони гривень станом на 2015 рік.

Узагальнюючи свої доводи, прокурор вважає, що, оцінюючи надані стороною обвинувачення докази, суд припустився помилки щодо оцінки обставин справи, які фактично мали місце під час вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, чим допустив істотне порушення норм кримінального процесуального законодавства, що призвело до незастосування норми, передбаченої ч.1 ст.388 КК України, стосовно останнього.

Просить скасувати вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23.02.2022 року, яким ОСОБА_7 визнано невинуватим за ч.1 ст.388 КК України та ухвалити новий, яким ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.388 КК України (в редакції Закону № 3795 від 22.09.2011) і призначити йому покарання у виді штрафу, розміром 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян без позбавлення права обіймати посади чи займатись певною діяльністю та на підставі ч.5 ст.74 КК України, звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання на підставі ст.49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Одночасно, ставить питання про повторне дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, шляхом дослідження доказів по справі.

Заслухавши доповідача - суддю апеляційного суду; прокурорів, які підтримали подану апеляційну скаргу, вирок суду першої інстанції вважають незаконним і тому просять скасувати його та ухвалити новий, яким ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.388 КК України (в редакції Закону України № 3795 від 22.09.2011 року) та обрати йому покарання у вигляді штрафу 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян без позбавленням права обіймати посаду та займатися певною діяльністю і звільнити його від відбування покарання на підставі ст.49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності; обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника адвоката ОСОБА_10 , які рішення місцевого суду вважають законним та обґрунтованим і тому просять залишити його без зміни, а також подали до суду письмове клопотання про закриття провадження в справі в звязку з закінченням строків давності; частково провівши судове слідство в порядку ч.3 ст.404 КПК України за клопотанням прокурора; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК, якщо у кримінальному провадженні не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, ухвалюється виправдувальний вирок.

Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та умотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 374 КПК передбачено, що мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, пред`явленого особі та визнаного судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, виходячи з яких суд відкидає докази обвинувачення.

В силу ч. 3 ст. 62 Конституції України, положень ст. 17 КПК обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Так, об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч.1 ст. 388 КК України характеризується активною поведінкою особи і може полягати в учиненні хоча б однієї з декількох, альтернативно зазначених у диспозиції ст. 388 КК, дій стосовно майна, а саме: 1) розтрата; 2) відчуження; 3) приховування; 4) підміна; 5) пошкодження; 6) знищення; 7) порушення обмеження (обтяження) права користування майном; 8) здійснення банківських операцій з коштами, на які накладено арешт; 9) інші незаконні дії з майном, яке описане, заставлене, заарештоване чи конфісковане.

Відповідно до обвинувального акту у даному кримінальному провадженні ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні інших незаконних дій із заставленим майном.

Виходячи із змісту обвинувального акту, такими незаконними діями, які охоплюються диспозицією ч.1 ст.388 КК України, сторона обвинувачення вважає те, що ОСОБА_7 у 2015 році ініціював проведення кількох загальних зборів ПП "Продекспорт", на яких, в порушення умов договору застави з банківською установою, особисто голосував за зміну права власності на предмет застави, внаслідок чого частина корпоративних прав підприємтсва була передана третім особам.

Тому, вирішуючи питання щодо наявності в діях ОСОБА_7 складу інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд першої інстанції повинен був встановити чи є незаконними діями із заставним майном, описані в обвинувальному акті дії, які полягають в ініціюванні загальних зборів, участь в них та голосування, а також чи впливали результати голосування на предмет застави і, відповідно, на права заставодержателя, згідно договору застави № 6609Z29 від 24.11.2009 року.

Оцінюючи висновки місцевого суду щодо зазначених вище питань, а також частково провівши судове слідство колегія суддів дійшла до наступних висновків.

24 листопада 2009 року між Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» (АТ «Укрексімбанк») надалі - Заставодержатель, з однієї сторони, та з іншої сторони громадянами України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , надалі Заставодавці, які є майновими поручителями приватного підприємства «Продекспорт», надалі - Боржник, укладено Договір застави №6609Z29.

Отже, боржником за даним договором є ПП «Продекспорт», а заставодавцями, які є майновими поручителями ПП«Продекспорт» ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , та ОСОБА_12 , Заставодержателем - банк, предметом застави відповідно до п.2.1 договору є 100 відсотків корпоративних прав на ПП «Продекспорт, з яких: ОСОБА_7 належить 60 відсотків , ОСОБА_11 -10 відсотків, та ОСОБА_12 - 30 відсотків.

ОСОБА_7 інкримінується ініціювання 19.02.2015 р. проведення загальних зборів учасників ПП Продекспорт, перебуваючи на яких він в порушення пп.2.3.4 договору застави , не повідомивши Заставодержателя та не отримавши від нього письмової згоди на передачу предмету застави третім особам, який маючи злочинний умисел на зміну права власності на предмет застави та передачу його третім особам, ігноруючи обовязком відповідно до договору застави вживати заходів для збереження предмету застави, шляхом проведення відкритого голосування маючи контрольний пакет голосів та можливість вплинути на прийняття чи не прийняття рішення на загальних зборах ПП Продекспорт проголосував За. В результаті чого до складу учасників ПП Продекспорт із дольовим внеском 2700 грн. було прийнято ОСОБА_14 , із дольовим внеском 1350 грн. було прийнято ОСОБА_15 , із дольовим внеском 450 грн.- ОСОБА_16 , після чого було здійснено перерозподіл учасників у статутному капіталі ПП Продекспорт, в результаті чого 54 відсотки статутного капіталу стали належати ОСОБА_14 , 27 його відсотків - ОСОБА_15 , 9 відсотків- ОСОБА_16 , 6 відсотків - ОСОБА_7 , 3 відсотки- ОСОБА_12 та 1 відсоток ОСОБА_11 .

Після встановлення в акті перевірки наявності стану та умов зберігання предмету застави за договором застави №6609Z29, складеному 14.07.2015 року банком невідповідність кількості майна, яке є предметом застави, вимогам договору застави від 24.11.2009 року №6609Z29, а саме факту зміни переліку засновників (учасників) ПП «Продекспорт», та відповідно питомих часток належним заставодавцям корпоративних прав на підприємство, що є предметом договору застави, 04.08.2015 року відбулись загальні збори засновників (учасників) ПП «Продекспорт», у яких взяли участь всі шість засновників підприємства: ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , сумарна кількість голосів яких складала 100 %, на яких було прийнято рішення про вихід із складу засновників (учасників) ПП «Продекспорт» ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та перерозподілено частки учасників у статутному капіталі, в результаті чого частка у статутному капіталі підприємства належна ОСОБА_7 склала 60 %, частка належна ОСОБА_12 склала 30 % та частка належна ОСОБА_11 склала 10 %.

Надалі ОСОБА_7 , переслідуючи злочинний умисел на вчинення незаконних дій із заставним майном ПП «Продекспорт» за договором застави №6609Z29, в порушення ст. 17 Закону України «Про заставу», відповідно до якої заставодавець зберігає право розпорядження заставним майном, якщо інше не передбачено законом чи договором, заставодавець може відчужувати майно тільки за згодою заставодержателя, ст. 586 Цивільного кодексу України, відповідно до якої заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатись ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором, 10.08.2015 року перебуваючи на загальних зборах ПП «Продекспорт», знаючи про наявність акту перевірки наявності стану та умов зберігання предмету застави за договором застави №6609Z29, складеного 14.07.2015 року, в якому зафіксовано факт порушення умов договору застави, в порушення пп. 2.3.4. Договору застави, не повідомивши Заставодержателя та не отримавши від нього письмової згоди на передачу предмету застави третім особам, маючи злочинний умисел на зміну права власності на предмет застави та передачу його третім особам, ігноруючи обов`язком відповідно до договору Застави вживати заходів для збереження предмету застави, шляхом проведення відкритого голосування, маючи контрольний пакет голосів та можливість вплинути на прийняття чи не прийняття рішення на загальних зборах учасників ПП «Продекспорт», проголосував «За», в результаті чого до складу учасників ПП «Продекспорт» із дольовим внеском 27000 грн., було прийнято ОСОБА_14 , із дольовим внеском 13500 грн., ОСОБА_15 та ОСОБА_16 із дольовим внеском 4500 грн. Після цього було здійснено перерозподіл часток учасників у статутному капіталі ПП «Продекспорт», в результаті чого 54% статутного капіталу стали належні ОСОБА_14 , 27 % статутного капіталу стали належні ОСОБА_15 , 9 % статутного капіталу стали належні ОСОБА_16 , 6 % статутного капіталу стали належні ОСОБА_7 , 3 % статутного капіталу стали належні ОСОБА_12 та 1 % статутного капіталу стали належні ОСОБА_11 .

Отже, як вбачається з обвинувального акту та протоколів Загальних зборів ПП Продекспорт що відбулися 19.02.2015 року, 04.08.2015 року та 10.08.2015 року на них вирішувалось питання щодо часток учасників у статутному капіталі ПП «Продекспорт», а не корпоративних прав, в обвинувальному акті розкрито лише зміст вказаних рішень зборів підприємтва та зазначено про те, що голосуючи за їх прийняття ОСОБА_7 переслідув злочинний умисел на зміну права власності на предмет застави та передачу його третім особам, однак, орган досудового розслідування не обвинувачує його у розпорядженні без згоди заставодержателя предметом застави, який зменшився зі 100 відсотків корпоративних прав та 10 відсотків, що є неконкретним обвинуваченням, чим порушено право на захист ОСОБА_7 , який не знав від чого йому захищатись.

Предметом договору застави №6609Z29 від 24.11.2009 року є належні ОСОБА_7 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 100 відсотків корпоративних прав на ПП «Продекспорт, які належать підприємству на підставі Статуту приватного підприємства «Продекспорт», зареєстрованого в новій редакції виконавчим комітетом Тернопільської міської ради 22 серпня 2006 року за реєстраційним № 1 646 105 0002 001202, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії АОО №848868, видане виконавчим комітетом Тернопільської міської ради, згідно якого дата проведення державної реєстрації 04 грудня 1998 року, номер запису 1 646 105 0002 001202.

Проте, ні в договорі застави ні в обвинувальному акті не розкрито що є корпоративними правами учасників ПП Продекспорт( оскільки мова не йде про їх частку у статутному капіталі (майні) господарської організації), не розкрито також і змісту статуту підприємтва.

Згідно ч.1 ст.167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Законом України "Про господарські товариства" визначені права корпоративні учасника товариства, серед яких відповідно до ст.10 Закону, брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах. Таке право включає в себе право брати участь у загальних зборах товариства, вносити на розгляд загальних зборів питання та право голосу на засіданнях загальних зборів.

Отже, корпоративні права включають в себе переважно управлінські функції, тобто правомочності щодо здійснення управлінням підприємтвом, внаслідок якого його учасники зможуть, в тому числі, отримувати дивіденди від його діяльності.

Поняття ж статутного капіталу підприємства визначено у Податковому кодексі України, зокрема, він є майновою основою підприємства та визначає частку кожного учасника в управлінні підприємством.

Отже, корпоративні права є правами особи на управління підприємством, а не його часткою, яка визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації( оскільки поняття права і частка є різними ).

Тому право ініціювання, проведення та прийняття рішення на загальних зборах з питань, що належать до компетенції загальних зборів, є хоч і є управлінським(корпоративним) правом учасника підприємства, проте відрізняється від поняття його частки, яка визначається у статутному капіталі, що є майновою складовою.

У звязку з чим, колегія суддів вважає що відсутні підстави ототожнювати корпоративні права учасників з їх частками у статутному капіталі підприємства.

Оскільки предметом злочину, передбаченого ч.1 ст.388 КК України є заставлене майно колегія суддів вважає що розкриття що саме малось на увазі під корпоративними правами учасників Продекспорт повинно було розкрито в обвинувальному акті.

Висновок місцевого суду щодо в відсутності в діях ОСОБА_7 умислу на вчинення інкримінованого йому правопорушення підтверджується також наявністю в матеріалах справи листа від 19.01.2015 року, у відповідності до якого ОСОБА_7 консультувався у адвоката ОСОБА_17 з приводу того чи не буде порушенням умов договору застави прийняття до складу підприємства нових учасників і голосування на зборах, окрім того, юрист ПП Проекспорт ОСОБА_18 також надав йому письмові розяснення, у яких не вбачав у вищенаведеному жодних порушень законодавства та умов договору застави, що вони підтвердили у суді будучи допитані в якості свідків.

В поясненнях в суді апеляційної інстанції ОСОБА_7 повідомив про те що не має юридичної освіти тому не володіє знаннями в галузі права, голосуючи за прийняття рішень загальних зборів підприємства 19.02.2015, 04.08.2015 та 10.08.2015 він виходив з того що підприємство опинилось у скрутному матеріальному становищі оскільки у звязку з значним зростанням курсу іноземної валюти, у якій надавались кредитні кошти, було тяжко погашати заборгованість за кредитним договором перед банком, тому вважав що прийняття нових учасників, та їх управлінські рішення зможуть забезпечити прибутковість діяльності підприємства оскільки останні матимуть в тому числі право на отримання девідендів, їх внески у статутний капітал товариства були незначними оскільки 100 відсотків статутного капіталу ПП Продекспорт становила всього 3000 грн. та метою цих внесків не було погашення кредиту. Надалі нові учасники вийшли з підприємства оскільки дізнались про проблемні питання між підприємтвом та банком, і в подальшому знову були включені до складу учасників оскільки вони пояснили свій вихід з товариства тим, що зробили такий крок необдумано. Жодного майна підприємтва відчужено не було. Вважав, як йому і розяснили юристи, що за умови збереження сталого розміру статутного капіталу - 3000 грн. рішення зборів не вплинуть на предмет застави.

Посилання прокурора на лист адресований банку від 27.09.2018 вих № 18/9-27 від ПП Продекспорт за підписом ОСОБА_7 , в якому йдеться про те, що підприємством буде прийнято рішення про вихід зі його складу ОСОБА_19 та ОСОБА_20 після отримання рішення від АТ Укрексім банк щодо реструктуризації заборгованості , який він наводить на підтвердження наявності умислу ОСОБА_7 на вчинення вказаного кримінального правопорушення колегія суддів вважає некоректними оскільки дії у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 мали місце ще у 2015 році, а це листування відбулось аж у 2018 році, окрім того, у ньому йдеться про обставини які не мають відношення до вказаного обвинувачення.

Натомість колегія суддів вважає що дії керівництва банку свідчать про намір щодо добровільного погашення боргу підприємством виходячи з того що ще у 2013 році Тернопільським міськрайонним судом було прийняте рішення про звернення стягнення на частку учасників ПП Продекспрот, яке наводиться у обвинувальному акті, та яке банк мав змогу звернути до примусового виконання, однак між банком та підприємством було укладено мирову угоду про погашення боргу за кредитним договором, умови якої на даний час ПП Продекспорт майже повністю виконанні та залишалась до сплати ще незначна частина боргу, жодного майна підприємства відчужено не було, чого не заперечив і прокурор у судовому засіданні, що є додатковим свідченням існування цивільно-правових відносин.

Посилання прокурора на надуманість мети проведення зборів щодо покращення фінансового становища підприємтва 19.02.2015 та 10.08.2015 з огляду на неспівмірність сум заборгованості ПП Проекспорт(станом на 23.10.2018 - 292 млн.215 тис.) та внесками нових учасників, які є мізерними в порівнянні з боргом, колегія суддів виходить з того, що статутний фонд підприємства до включення нових учасників становив 3000 грн., що є незначною сумою, внесок нового учасника до статутного капіталу товариства не переслідував мети покращення фінансового становища підприємства, а визначав його права в управлінні товариством, тому і нові учасники відповідно вносили незначні суми та через наявність неврегульованих відносин між банком та підприємством вийшли зі складу підприємства та повторно стали його учасниками в звязку з тим, що зрозуміли помилковість попереднього рішення.

З огляду на вищенаведене колегія суддів вважає що стороною обвинувачення не спростовано версію ОСОБА_7 щодо відсутності у нього умислу на вчинення інших незаконних дій з заставленим майном оскільки перед прийняттям ПП Продекспорт рішень на загальних зборах він консультувався з спеціалістами в галузі права, які розяснили йому про те, що прийняття нових учасників підприємства не призведе до зміни розміру предмету застави, оскільки розмір статутного фонду підприємства, який після прийняття зборами рішень 19.02.2015, 04.08.2015 та 10.08.2015 жодного разу не змінювався та становив 3000 грн., як і на момент укладення договору застави, з огляду на розяснення юристів, був переконаний що за умови збереження сталого розміру статутного капіталу - 3000 грн. рішення зборів не вплинуть на предмет застави, що підтверджується тим, що наслідоком цих рішень не стало відчуженння майна підприємства та навіть намагання таких спроб, чого не заперечив прокурор.

Перевіряючи посилання прокурора на те, що у мотивувальній частині рішенням господарського суду у справі № 921/1205/15-г/14 від 07 лютого 2017 року, яке залишено без зміни постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29 травня 2017 року, встановлено що внаслідок розпорядження предметом застави, яким є корпоративні права у розмірі 100 відсотків на ПП Продекспорт, за Договором застави від 24.11.2009 року, фактично було змінено його розмір зі 100 відсотків корпоративних прав, які належали заставодавцям на 10 відсотків, колегія суддів виходить з наступного:

- цим рішення визнано недійсними рішення зборів ПП Продекспорт, що оформлені протоколами № 19/02 від 19.02.2015, № 20/08 від 04.08.2015 та № 21/08 від 10.08.2015, тобто підтверджено порушення ПП Продекспорт умов договору ;

- жодного посилання на вказане рішення не міститься в обвинувальнмоу акті щодо ОСОБА_7 , який затверджено 18 червня 2019 року, тобто після набрання ним законної сили, зміст його мотивувальної частини про те, що внаслідок прийняття рішення зборів ПП Продекспорт, що оформлені протоколами № 19/02 від 19.02.2015, № 20/08 від 04.08.2015 та № 21/08 від 10.08.2015 відбулось розпорядження без згоди заставодержателя предметом застави, який зменшився зі 100 відсотків корпоративних прав та 10 відсотків також в обвинуваченні також не розкрито;

- вимоги щодо обовязковості врахування наведених в його мотивувальній частині обставин для кримінального судочинства чинним законодавством не передбачено.

Крім того, колегія суддів вважає що це рішення стосуються спору між юридичними особами ПАТ"Державний експортно-імпортний банк України"та ПП"Продекспорт", а не безпосередньо дій обвинуваченого ОСОБА_7 , тобто між сторонами мають місце цивільно-правові відносини.

При цьому, судовим рішенням , на яке посилається апелянт, встановлено, що неправомірні рішення, якими порушувалися права заставодержателя за договором застави від 24.11.2009 року № 6609Z29 прийнято рішенням вищого органом управління підприємства, яким є збори учасників.

Отже, колегія суддів вважає що стороною обвинувачення не доведено наявності у діях ОСОБА_7 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.388 КК України, а тому погоджується з вироком місцевого суду щодо його виправдання.

Розглядаючи письмове клопотання ОСОБА_7 про закриття кримінального провадження на підставі п.1 ч.2 ст.284 КК України у звязку з закінченням строків давності притягнення його до кримінальної відповідальності колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з правовим висновком викладеним у постанові Обєднаної палати ККС ВС від 4.09.2023 року у справі № 710/446-16-к(провадження 51-6068кмо21) після встановлення під час апеляційного розгляду обставин, визначених ст.284 КПК України , тобто підстав для закриття кримінального провадження , суд апеляційної інстанції зобовязаний виконати вимоги статей 370,404,419 КПК України, продовжити апеляційний розгляд, надати мотивовані відповіді на доводи апеляційних скарг та постановити ухвалу, передбачену одним із пунктів 1,2,5 або 6 ст.407 КПК України з урахуванням вимог статей 284, 417 КПК України.

Відповідно до вимог ст.417 КПК України суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.

Отже, суд апеляційної інстанції, у випадку встановлення обставин, передбачених статтею 284 КПК України, наділений правом скасувати лише обвинувальний, а не виправдувальний вирок.

Згідно з вимогами ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити вирок або ухвалу без змін;

2) змінити вирок або ухвалу;

3) скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок;

4) скасувати ухвалу повністю чи частково та ухвалити нову ухвалу;

5) скасувати вирок або ухвалу і закрити кримінальне провадження;

6) скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Згідно правової позиції обєднаної палати КС ВС суд апеляційної інстанції, може лише залишити вирок або ухвалу без змін; змінити вирок або ухвалу; скасувати вирок або ухвалу і закрити кримінальне провадження; скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції та позбавлений можливості скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.

Таким чином, оскільки підстав для призначення нового розгляду у суді першої інстанції немає, а закрити кримінальне провадження з урахуванням вимог статей 284, 417 КПК України, суд апеляційної інстанції може лише скасувавши обвинувальний вирок, з врахуванням того, що за наслідками апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку про невинуватість ОСОБА_7 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.388 КК України, що є реабілітуючою підставою, з урахуванням того що суд апеляційної інстанції позбавлений можливості скасувати виправдувальний вирок у випадку встановлення судом обставин, передбачених статтею 284 КПК України та закрити кримінальне провадження колегія суддів вважає що рішення визначене п.1 ч.1 ст.407 КПК України щодо залишення вироку місцевого суду без змін , а апеляційної скарги без задоволення, відповідатиме вимогам закону оскільки є найбільш сприятливим для особи.

Окрім того, колегія суддів враховує те, що ОСОБА_7 на запитання суду апеляційної інстанції чи надає він згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності відповіді не надав, а попросив розглянути подане ним письмове клопотання про закриття кримінального провадження у звязку закінченням строків давності в контексті викладених у ньому обставин.

Отже, апеляційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення, а вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 - без змін.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407,419 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, вирок Тернопільського міськраойнного суду Тернопільської області від 23 лютого 2022 року відносно ОСОБА_7 за ч.1 ст.388 КК України без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців.

Головуючий

Судді