Постанова

від 24.10.2023 по справі 920/1396/15

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2023 року

м. Київ

cправа № 920/1396/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕЛІОС"</a>

на рішення Господарського суду Сумської області від 18.01.2023 (суддя Жерьобкіна Є. А.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 (Агрикова О. В. - головуючий, судді Мальченко А. О., Чорногуз М. Г.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕЛІОС"</a>

до Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

про стягнення 13105899,56 доларів США,

та за зустрічним позовом Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕЛІОС"</a>,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача за зустрічним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю "Энергетический стандарт" ,

про внесення змін до кредитного договору ККРОD.80407.017 від 22.05.2013 та визнання права,

(у судове засідання з`явився представник позивача Колосюк В. А.),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У 2015 році Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський банк розвитку» звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" про:

стягнення з відповідача заборгованість за кредитним договором № ККРОD.80407.017 від 22.05.2013 у розмірі 5 665 899, 56 доларів США, в тому числі 5 000 000, 00 доларів США простроченої заборгованості по тілу кредиту, 578 333, 32 доларів США простроченої заборгованості за процентами, 87 566, 24 доларів США пені.

Первісний позов обґрунтовано тим, що відповідачем за первісним позовом порушено зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим станом на 30.09.2021 року, заборгованість відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом становить 13 105 899, 56 доларів США: 5 000 000, 00 доларів США заборгованість по тілу кредиту, 524 999, 99 доларів США заборгованість по відсоткам станом на 21.08.2015 року, 87 566, 24 доларів США пеня станом на 21.08.2015 року, 7 493 333, 33 доларів США заборгованість по відсоткам з 06.08.2015 року до 30.09.2021 року. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

У вересні 2015 року Акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" звернулося до Господарського суду Сумської області з зустрічною позовною заявою про внесення зміни до кредитного договору № ККРОD.80407.017 від 22.05.2013 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання та Акціонерним товариством Всеукраїнський банк розвитку, у зв`язку з істотною зміною обставин шляхом:

1) викладення пункту 1.1.2. розділу 1 "Предмет договору" у наступній редакції: " 1.1.2. Термін користування Кредитним до " 24" квітня 2016 року включно";

2) викладення пункту 2.4. розділу 2 "Порядку надання і повернення кредиту, сплати процентів та інших платежів по договору" у наступній редакції: " 2.4 Період сплати відсотків: з 1-го по 5-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання даного Договору. Заборгованість за відсотками погашається в сумі залишку на 1-ше число кожного поточного місяця за попередній місяць, починаючи з дати підписання даного Договору. Для відсотків, що були нараховані за період квітень-вересень 2015 року сплата процентів здійснюється щоквартально не пізніше останнього робочого дня кварталу з розрахунку 25% від діючої процентної ставки. Починаючи з жовтня 2015 року відсотки за користування кредитом сплачуються щомісячно в повному обсязі, виходячи з діючої процентної ставки. Різниця між процентами до сплати, виходячи з діючої процентної ставки, за період січень-вересень та фактично сплаченими відсотками за період квітень-вересень 2015 р., сплачується щомісячно рівними частинами протягом жовтня 2015 р. - червня 2016 р. в останній робочий день календарного місяця";

3) ухвалити, що договір ККРОD.80407.017 вважається відповідно зміненим починаючи з 24.04.2015, а в частині сплати процентів за користування кредитом - з 01.01.2015.

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що за період з 22.05.2013 по 31.12.2014 товариство виплатило банку 925 649, 17 доларів США відсотків за користування грошовими коштами за Кредитним договором, повертало кредитні кошти, проте, у зв`язку з різким зниженням експорту продукції, значно погіршились фінансові показники його господарської діяльності, що істотно змінило обставини якими керувалися сторони при укладенні Кредитного договору.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 18.08.2021 відповідно до статті 52 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), замінено учасника справи позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом - Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський банк розвитку" його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕЛІОС".

13.10.2021 позивач за первісним позовом подав заяву до суду першої інстанції про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № ККРОD.80407.017 від 22.05.2013 у розмірі 13 105 899, 56 доларів США, в тому числі 5 000 000, 00 доларів США простроченої заборгованості по тілу кредиту, 8 018 333, 32 доларів США простроченої заборгованості за процентами, 87 566, 24 доларів США пені.

Подана заява мотивована тим, що п. 6.2 Кредитного договору за порушення строків погашення заборгованості за користування Кредитом Банк нараховує Позичальнику відсотки в розмірі подвійної процентної ставки, що встановлена в п. 1.1.3. цього Договору, від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення. Відповідно до п. 1.1.3 Кредитного договору процентна ставка за користування Кредитом 11 % річних. Тип процентної ставки: фіксована. З поданого розрахунку вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача збільшену заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом за період з 06.08.2015 до 30.09.2021 в розмірі 7493333,33 доларів США (199142826, 67 грн), які нараховано на суму заборгованості по тілу кредиту в розмірі 5000000,00 доларів США.

06.10.2022 АТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" подало до суду першої інстанції заяву про відмову від зустрічного позову.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, 22.05.2013 між ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" та ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання ім. М.В. Фрунзе" укладено Кредитний договір № ККРОD.80407.017, відповідно до пунктів1.1., 1.1.1. якого, банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності грошові кошти, надалі - Кредит, на умовах, визначених договором: кредит надається у вигляді поновлювальної кредитної лінії у розмірі 5000000,00 доларів США на поповнення оборотного капіталу (п.1.2. та п. 1.4. Кредитного договору).

Відповідно до п.1.1.2 Кредитного договору термін користування кредиту встановлено до 21.05.2014 року.

Згідно з п.1.1.3. Кредитного договору процентна ставка за користування кредитом 11% річних. Тип процентної ставки - фіксована.

Пунктом 2.3. Кредитного договору встановлено, що моментом (днем) надання кредиту вважається день перерахування грошових коштів на відповідні рахунки визначені в заяві позичальника.

Пунктом 2.4. Кредитного договору передбачено, що позичальник зобов`язаний сплачувати проценти з 1 по 5 число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання Кредитного договору. Заборгованість за процентами погашається в сумі залишку на 1-ше число кожного поточного місяця за попередній місяць, починаючи з дати підписання Кредитного договору. При несплаті процентів у зазначений строк вони вважаються простроченими.

Згідно з п. 2.6. Кредитного договору у випадку, якщо дата погашення кредиту і/або сплати відсотків за користування кредитом згідно з цим договором припадає на вихідний або святковий день, зазначені платежі повинні бути здійснені в перший банківський день після вихідного або святкового дня.

Відповідно до п. 2.8. Кредитного договору нарахування відсотків здійснюється щоденно, при цьому відсотки нараховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів у році.

Розрахунок пені здійснюється Банком у валюті кредиту, сплата здійснюється позичальником у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати (п. 2.13. Кредитного договору).

Згідно п. 4.2.1 Кредитного договору позичальник зобов`язується здійснювати своєчасне повернення кредиту, сплачувати нараховані проценти та комісії та виконувати всі свої зобов`язання у повному обсязі та у строки, передбачені Кредитним договором.

За змістом п. 6.2. Кредитного договору за порушення строків погашення заборгованості за користування Кредитом Банк нараховує позичальнику відсотки в розмірі подвійної процентної ставки, що встановлена в п. 1.1.3 цього договору, від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення. При розрахунку приймаються: рік - 360 днів, місяць - рівний календарній кількості днів.

Відповідно до п. 6.4 Кредитного договору за порушення строків сплати процентів за користування кредитом та/або комісії банк має право нарахувати позичальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно п. 8.6. Кредитного договору сторони погодили встановити позовну давність до вимог по цьому договору, включаючи стягнення неустойки у 5 років.

З наявних в матеріалах справи заяв відповідача на видачу кредитних коштів від 22.05.2013 року, 23.05.2013 року, 27.05.2013 року, 29.05.2013 року, 30.05.2013 року, 31.05.2013 року, виписок по особовому рахунку № 2067.4.021292976 за період з 22.05.2013 року по 04.08.2015 року та № 2062.6.026808216 за той же період, меморіальних валютних ордерів № 557848 від 22.05.2013 року, № 559845 від 23.05.2013 року, № 567108 від 28.05.2013 року, № 559845 від 23.05.2013 року, № 569379 від 29.05.2013 року, №571505 від 30.05.2013 року, №573762 від 31.05.2013 року та розпоряджень банку про видачу кредиту вбачається, що Банк виконав умови Кредитного договору.

В подальшому додатковою угодою № 4 від 20.05.2014 року до Кредитного договору було внесено зміни до п.п. 1.1.2 та 1.1.3. Кредитного договору: термін користування кредитом встановлений до 30.11.2014, процентна ставка за користування кредитом встановлена в розмірі 12% річних, внесено зміни до Графіку зменшення ліміту кредитної лінії (п 2.5. Кредитного договору) та встановлено наступний графік зменшення: 22.05.2013 - 05.09.2014 ліміт кредитної лінії 5000000,00 доларів США; 06.09.2014 - 05.10.2014 - 4000000,00 доларів США, 06.10.2014 - 30.11.2014 - 3000000,00 доларів США.

Додатковою угодою № 5 від 04.09.2014 року до Кредитного договору внесено зміни до п. 2.5 Кредитного договору та встановлений наступний графік зменшення ліміту: 22.05.2013 - 20.10.2014 - 5 000 000, 00 доларів США, 21.10.2014 року - 30.11.2014 року - 3 000 000, 00 доларів США.

Додатковою угодою № 6 від 17.10.2014 до Кредитного договору термін користування кредитом встановлено до 30.12.2014 та внесено зміни до п. 2.5 Кредитного договору та встановлений наступний графік зменшення ліміту: 22.05.2013 року - 30.12.2014 року - 5 000 000, 00 доларів США.

Додатковою угодою № 7 від 30.12.2014 року до Кредитного договору термін користування кредитом встановлено до 25.02.2015 року.

Крім цього, Додатковою угодою № 8 від 27.03.2015 року до Кредитного договору термін користування кредитом встановлено до 24.04.2015 року. Також внесено зміни п. 2.4 Кредитного договору щодо порядку сплати процентів: період сплати процентів з 1 по 5 число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання даного Договору. Заборгованість за відсотками погашається в сумі залишку на 1 число кожного поточного місяця за попередній місяць, починаючи з дати підписання даного Договору. Для відсотків, що були нараховані в період з 01.01.2015 року по 28.02.2015 року встановлений період сплати до 27.03.2015 року. Для відсотків що були нараховані в період з 01.03.2015 року по 26.03.2015 року встановлений період сплати до 27.03.2015 року. При несплаті відсотків у зазначений строк вони вважаються простроченими. Внесено зміни до п. 2.5 Кредитного договору та встановлений наступний графік зменшення ліміту: 22.05.2013 року - 24.04.2015 року - 5 000 000, 00 доларів США. (т.1, а.с. 32).

Відповідно до заяв клієнта від 27.02.2015 року № 35-2/264 та від 25.03.2015 року № 35-2/394 було прийнято рішення банком від 03.03.2015 року про перерахування процентів, нарахованих з моменту виходу на прострочку до моменту укладення додаткової угоди по ставці строкової заборгованості.

Як зазначав позивач за первісним позовом, відповідач за первісним позовом умов кредитного договору не виконав, заборгованість не погасив, у зв`язку з чим, у позичальника виникла прострочена заборгованість по тілу кредиту, заборгованість за процентами (п. 2.4. Кредитного договору) та, відповідно до п. 6.2 Кредитного договору, за порушення строків сплати процентів за користування кредитом банк нараховує позичальнику проценти в розмірі подвійної облікової ставки, що встановлена в п. 1.1.3 Кредитного договору, що до 06.03.2014 року складало 22 % річних, а з 06.03.2014 року 23% річних від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення.

08.05.2015 року Банк направив повідомлення № 1232 відповідачу про необхідність погашення не пізніше семи календарних днів з дати одержання повідомлення, існуючої заборгованості в сумі 5 212 116, 22 доларів США та 10 000, 00 грн, станом на 29.04.2015, та заборгованість, яка виникне на момент погашення.

Вказане повідомлення було отримано відповідачем 15.05.2015, проте, заборгованість погашена не була.

Станом на 21.08.2015 (дата подання позовної заяви), заборгованість відповідача по кредитному договору №ККРОD.80407.017 від 22.05.2013 року становить 5 000 000, 00 доларів США прострочена заборгованість по тілу кредиту, 578 333, 32 доларів США прострочена заборгованість за процентами, 87 566, 24 доларів США пеня.

У жовтні 2015 року, позивач за первісним позовом подав до суду першої інстанції письмові пояснення щодо алгоритму нарахування заборгованості за пенею, відповідно до яких він вказував, що максимальний розмір пені пов`язаний із розміром облікової ставки НБУ, згідно ч. 2 ст. 343 ГК України. Згідно ст. 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Оскільки чинне законодаство не передбачає встановлення НБУ облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися лише у національній валюті України (Постанова Пленуму ВГС України від 23.03.2012 року № 6). У зв`язку з чим, позивач за первісним позовом просив суд першої інстанції стягнути з відповідача пеню в сумі 1 932 251 грн. 80 коп. (т.1, а.с. 200-201).

В подальшому 05.09.2018 згідно розпорядження ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" сума пені за кредитним договором була змінена шляхом списання зайво нарахованої пені за період з 01.01.2015 року до 26.03.2015 року в розмірі 6 493, 61 доларів США, тобто станом на 21.08.2015 року, розмір пені становить 1 786 111, 11 грн., що еквівалентно 81 072, 63 доларів США.

Також, в суді першої інстанції Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав пояснення щодо відступлення права вимоги за кредитним договором, в яких повідомив, що право вимоги за кредитним договором № ККРОD.80407.017 від 22.05.2013 року було відступлено ТОВ "ФАСТЛАЙН КАПІТАЛ" (ЄДРПОУ 43115986) у складі лоту GL15N618950.

В подальшому, 26.03.2021 року між ТОВ "Фастлайн Капітал" та ТОВ "Кампсіс Фінанс" було укладено договір № 1 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами боржником за якими є АТ "Сумське НВО".

17.05.2021між ТОВ "Кампсіс Фінанс" та ТОВ "Фінансова компанія "ГЕЛІОС" було укладено Договір № 1 про відступлення прав вимоги, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. за реєстровим № 1697. (т.10, а.с. 28-30).

Відповідно до даного договору до ТОВ "ФК "ГЕЛІОС" перейшло право вимоги за Кредитними договорами, боржником за якими є АТ "Сумське НВО".

3. Короткий зміст судових рішень у справі

3.1. Рішенням Господарського суду Сумської області від 18.01.2023 у справі № 920/1396/15 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" на користь ТОВ "Фінансова компанія "ГЕЛІОС" 5 000 000,00 доларів США основного боргу за кредитом, 578 333, 32 доларів США відсотків за користування кредитом; 1 786 111,11 грн пені. В іншій частині первісного позову відмовлено.

Провадження у справі за зустрічним позовом закрито на підставі пункту 4 частини першої статті 231 ГПК України.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач за первісним позовом не є стороною Кредитного договору, нарахування ним процентів за користування кредитом, на підставі п. 6.2 Кредитного договору, за період з 06.08.2015 до 30.09.2021 в розмірі 7 493 333, 33 доларів США є необґрунтованим, оскільки будь-яких додаткових прав на нарахування позивачем передбачених Кредитним договором чи положеннями чинного законодавства України штрафних санкцій та інших нарахувань за прострочення виконання боржником взятих на себе зобов`язань не передбачено. Щодо зустрічного позову місцевим господарським судом зазначено, що розглянувши заяву АТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" про відмову від зустрічного позову, перевіривши, що вона підписана уповноваженим представником Товариства - Бирченко Б.В., який має право відмовлятися від позову, пересвідчившись, що відмова від позову не суперечать інтересам позивача, з урахуванням вищевказаних норм чинного законодавства, прийнято відмову від зустрічного позову та закрито провадження у справі №920/1396/15 в цій частині на підставі п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

3.2. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2023 р заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕЛІОС"</a> про відмову від частини позовних вимог у справі №920/1396/15, а саме в частині нарахованих процентів після 08.10.2020 року у розмірі 1 189 999, 99 доларів США задоволено, прийнято відмову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕЛІОС"</a> від частини позовних вимог у справі №920/1396/15, а саме в частині нарахованих процентів після 08.10.2020 року у розмірі 1 189 999, 99 доларів США. Провадження у справі №920/1396/15 в цій частині закрито.

3.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 у справі № 920/1396/15 рішення суду першої інстанції скасовано в частині стягнення відсотків за користування кредитом та прийнято в цій частині нове рішення, яким: стягнуто з відповідача 251 666, 66 доларів США відсотків за користування кредитом. В іншій частині рішення залишено без змін.

Постанова аргументована тим, що факт переходу до ТОВ "Фінансова компанія "Геліос" права вимоги первісного кредитора до АТ "Сумське НВО" за кредитним договором № ККРОD.80407.017 від 22.05.2013 року у розмірі 11 828 333,33 доларів США та договорами застави підтверджується додатком № 1 до договору від 17.05.2021 № 1 року, актом приймання-передачі прав вимоги, актом приймання-передачі оригіналів документів, актом прийому-передачі кредитної справи.

Банк, на виконання умов Кредитного Договору № ККРОD.80407.017 від 22.05.2013, надав кредит позичальнику, згідно його заяв, на загальну суму 5 000 000, 00 доларів США. Банк нарахував Позичальнику прострочену заборгованість по процентам у розмірі 24% за період з 26.02.2015 року до 21.08.2015 року в сумі 578 333, 32 доларів США. В свою чергу, ТОВ "Фінансова компанія "ГЕЛІОС" збільшила позовні вимоги, посилаючись на п. 2.7 та п. 6.2 Кредитного договору, та просила стягнути з відповідача збільшену заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом за період з 06.08.2015 року до 30.09.2021 року в розмірі 7 493 333,33 доларів США (199 142 826 грн. 67 коп.), які нараховано на суму заборгованості по тілу кредиту в розмірі 5 000 000, 00 доларів США.

Тобто, позивачем додатково, після пред`явлення вимоги до боржника, нараховано такому боржнику проценти саме за користування кредитом у розмірі визначеному умовами договору, а не за користування чужими грошовими коштами, як це передбачено статтею 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 року у справі № 910/4518/16, установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Колегія суддів вважала безпідставним збільшення розміру позовних вимог позивачем, а саме збільшення заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом за період з 06.08.2015 року до 30.09.2021 року в розмірі 7 493 333,33 доларів США (199 142 826 грн. 67 коп.), які нараховано на суму заборгованості по тілу кредиту в розмірі 5 000 000, 00 доларів США.

Суд першої інстанції послався на можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування на підставі частини другої статті 625 ЦК України, однак при цьому кваліфікував такі проценти як проценти за «користування кредитом» та встановив, що проценти в розмірі 578 333, 32 доларів США нараховані відповідно до п. 2.7. Кредитного договору є обґрунтованими.

Приписи частини другої статті 625 та частини першої статті 1048 ЦК України регулюють різні за змістом відносини, які не є взаємовиключними, кредитор після прострочення повернення кредиту може вимагати як сплати процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання (які нараховуються за статтею 625 ЦК України як наслідок неправомірної поведінки боржника), так і сплати кредиту та процентів за наданий кредит, нарахованих до настання строку повернення кредиту (які нараховуються за статтею 1048 ЦК України як наслідок правомірної поведінки сторін).

Суд першої інстанції не надав належної правової оцінки повідомленню від 08.05.2015 № 1232, не встановив як змінилися умови виконання основного зобов`язання позичальника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом за зазначеним повідомленням-вимогою Банку, зокрема як змінилися строк дії кредитної лінії, термін повернення кредиту, строк дії договору, у який строк та до якого терміну Позичальник мав виконати свої зобов`язання з повернення повної суми заборгованості за кредитним договором за цим повідомленням-вимогою та чи закінчився та якщо закінчився, то коли, строк кредитування, тобто строк протягом якого Позичальник законно користувався позиченими коштами та мав сплачувати відсотки за користування кредитом відповідно до умов кредитного договору та частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, а з якого моменту розпочав свій перебіг строк протиправного користування Позичальником кредитними грошовими коштами, яке підпадає під дію положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Суд першої інстанції не перевірив належним чином наданий банком суду розрахунок відсотків за користування кредитом, не перевірив правильність періоду нарахованого та заявленого банком до стягнення розміру процентів за користування кредитними коштами відповідно до зазначених вище висновків Верховного Суду щодо застосування частини 1 статті 1050 та статі 625 Цивільного кодексу України у їх взаємозв`язку, не з`ясував чи відповідає проведений банком розрахунок відсотків за користування кредитом зазначеним нормам матеріального права.

08.05.2015 Банк направив повідомлення № 1232 відповідачу про необхідність погашення не пізніше семи календарних днів з дати одержання повідомлення, існуючої заборгованості в сумі 5 212 116, 22 доларів США та 10 000, 00 грн, станом на 29.04.2015, та заборгованість, яка виникне на момент погашення. Вказане повідомлення було отримано відповідачем 15.05.2015, проте заборгованість погашена не була. З огляду на факт пред`явлення Банком вимоги боржнику (тобто зміни умов договору в частині строків), подальше нарахування процентів за користування кредитом є можливим лише на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Однак, як вбачається з позову, позивачем не було здійснено нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Водночас Банк нарахував Позичальнику прострочену заборгованість по процентам за період з 26.02.2015 до 21.08.2015 в сумі 578 333, 32 доларів США.

Правомірним нарахування процентів буде до моменту отримання відповідачем повідомлення від 08.05.2015 № 1232 , тобто до 15.05.2015, що становить суму в розмірі 251 666,66 доларів США.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення відсотків за користування кредитом підлягають задоволенню в даному випадку частково, а саме в розмірі 251 666, 66 доларів США, який було нараховано банком станом на момент отримання боржником повідомлення про необхідність погашення заборгованості за кредитним договором.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. ТОВ "Фінансова компанія "ГЕЛІОС" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати частково або змінити шляхом задоволення позовних вимог про стягнення простроченої заборгованості по процентам у розмірі 6 828 333, 33 доларів США.

Підставами касаційного оскарження є пункти 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

Заявник стверджує, що судами не враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17, від 05.03.2019 у справі № 5017/1987/201, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, від 05.04.2023 у справі №910/4518/16, від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, від 08.02.2022 у справі № 761/13017/16-ц щодо застосування статті 625 ЦК України.

Суди не взяли до уваги, що позивач як на підставу нарахування відстотків прострочення виконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) посилався на пункт 6.2 кредитного договору, в якому передбачено, що за порушення строків погашення заборгованості за користування Кредитом Банк нараховує Позичальнику відсотки в розмірі подвійної процентної ставки, що встановлена в п. 1.1.3 Кредитного договору, від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення. У цьому пункті застосовано поняття «відсотки» від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення, на відміну від поняття сплати «процентів» за користування Кредитом, сплата яких передбачена п. 1.1.3. Кредитного договору.

Судами не взято до уваги зміст заяви про збільшення позовних вимог в якій наявне посилання на пункт 6.2. Кредитного договору та статтю 625 ЦК України, як на підставу для збільшення позовних вимог.

Судом першої інстанції не враховано, що у спірних правовідносинах відбулося сингулярне правонаступництво на підставі Договору № 1 про відступлення прави вимоги від 17.05.2021р. з Додатком №1, згідно з п. 2 якого «Новий кредитор в день укладення цього Договору, набуває усі права Кредитора за Основними договорами включаючи (але не обмежуючись)». Водночас суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що Скаржник набув прав вимоги (став новим кредитором) до боржника за Кредитним договором № KKPOD80407.017 від 22.05.2013 року, тобто позивач замінив кредитора за даним кредитним договором але при цьому не встановив, що до Скаржника перейшло право на отримання відсотків за неправомірне користування кредитом після його прострочення.

Щодо підстави оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, заявник вважає, що : суд не дослідив належним чином зібрані у справі докази, а саме підстави для збільшення позовних вимог (п. 6.2. Кредитного договору та ст. 625 ЦК України). Суд апеляційної інстанції установив, що заявлені проценти є не чим іншим як процентами за «користування кредитом», а не як міра відповідальності на підставі статті 625 ЦК України. Він прийшов до такого висновку не з тлумачення умов кредитного договору, а з розрахунку позовних вимог. Водночас з розрахунку заборгованості, який подавався разом з позовною заявою вбачається про окреме нарахування процентів за пунктом 1.1.3. Кредитного договору (нараховані відсотки на поточну заборгованість) так і за пунктом 6.2. Кредитного договору (прострочені відсотки на дату), які не нараховуються разом.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. Верховний Суд здійснює перегляд судових рішень у справі № 920/1396/15 лише в межах доводів скаржника щодо стягнення простроченої заборгованості по процентам у розмірі 6 828 333.33 доларів США.

5.4. У контексті підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник посилається, зокрема, на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, який колегія суддів вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин.

У вказаній постанові зауважено, що роценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання.

Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання (пункт 17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц). Тому наслідки порушення грошового зобов`язання не можуть залежати від того, з яких підстав виникло грошове зобов`язання: з позадоговірних чи договірних відносин, або з якого саме договору.

Якщо грошове зобов`язання виникло з договірних відносин, то прострочення його виконання призводить до відповідальності боржника перед кредитором, зокрема - настання обов`язку зі сплати процентів річних у розмірі, встановленому законом або договором, але саме грошове зобов`язання залишається при цьому незмінним. Наприклад, якщо боржник не сплатив гроші за куплене майно, надані послуги в певній сумі, то прострочення грошового зобов`язання не змінює його розміру, яке залишається без змін незалежно від часу прострочення, але в боржника виникає додатковий обов`язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.

Так само якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов`язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов`язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.

Підхід, за якого проценти за «користування кредитом» могли нараховуватися та стягуватися за період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, не тільки не відповідає правовій природі таких процентів, а й призводить до вочевидь несправедливих результатів. Так, неможливо розумно пояснити, чому, наприклад, замовник робіт або послуг, який прострочив їх оплату, має сплачувати проценти річних за статтею 625 ЦК України, розмір яких може бути зменшений судом, якщо він надмірно великий порівняно зі збитками кредитора, а за прострочення повернення кредиту в такій самій сумі позичальник має додатково сплачувати ще й проценти як плату за «користування кредитом», розмір якої не може бути зменшений судом.

Викладене вище свідчить, що наслідки порушення грошового зобов`язання є однаковими незалежно від того, з якого договору таке зобов`язання виникло: з договору купівлі-продажу, договору про виконання робіт, кредитного договору тощо.

Отже, у разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (пункт 8.35).

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (пункт 8.22)).

При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 акцентувала увагу на тому, що для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав). Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

5.5. Як слідує із оскарженої постанови, суд апеляційної інстанції враховував вказані висновки Верховного Суду, та надавши оцінку змісту пункту 6.2 договору дійшов висновку, що правомірним нарахуванням процентів (за статтею 1048 ЦК України) буде до моменту отримання відповідачем повідомлення від 08.05.2015 № 1232, тобто до 15.05.2015. Подальше нарахування процентів за користування кредитом є можливим лише на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

На думку апеляційного господарського суду, позивачем додатково, після пред`явлення вимоги до боржника, нараховано такому боржнику проценти саме за користування кредитом у розмірі, визначеному умовами договору, а не за користування чужими грошовими коштами, як це передбачено статті 625 Цивільного кодексу України. Колегія суддів вважала безпідставним збільшення розміру позовних вимог позивачем, а саме збільшення заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом за період з 06.08.2015 до 30.09.2021 в розмірі 7 493 333,33 доларів США (199 142 826 грн. 67 коп.), які нараховано на суму заборгованості по тілу кредиту в розмірі 5 000 000, 00 доларів США.

Проте Верховний Суд зауважує, що попри правильне розмежування можливостей стягнення процентів за статтею 625 ЦК України та статтею 1048 ЦК України як за різні періоди, апеляційний господарський суд не надав оцінки суті заявлених позовних вимог. Зокрема, суд відхиляючи заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, не навів правового обґрунтування з якого він не враховував підставу збільшення позовних вимог.

У свою чергу, стверджуючи, що проценти, нараховані як за користування кредитом (стаття 1048 ЦК України), апеляційний господарський суд не надав оцінку посиланню позивача (зокрема в заяві про збільшення вимог) на приписи статті 625 України та твердження про те, що відповідач зобов`язаний сплатити позивачу відсотки/проценти за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за кредитним договором.

У цьому контексті колегія суддів звертає увагу на висновок, викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12.10.2023 у справі № 308/3956/15-ц, прийнятій після подання касаційної скарги, в якій акцентовано увагу та враховано, у свою чергу висновок Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02.10.2020 у справі № 911/19/19 про те, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

У взаємозв`язку із вказаним, необхідно дослідити та надати оцінку доводам позивача про те, що ним окремо здійснювалося нарахування процентів за пунктом 1.1.3. Кредитного договору (нараховані відсотки на поточну заборгованість) так і за пунктом 6.2. Кредитного договору (прострочені відсотки на дату).

Крім того, суд апеляційної інстанції пославшись на те, що у разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором, не оцінив правомірність заявлених (зокрема і збільшених) позовних вимог у контексті застосування приписів зазначеної статті. З`ясуванню підлягає правильність розрахунку суми, у тому числі визначення розміру процентів (загального, встановленого законом чи визначення іншого розміру у договорі) з урахуванням особливостей, наведених у постановах Верховного Суду від 12.10.2023 у справі № 308/3956/15-ц, від 02.10.2020 у справі № 911/19/19 та дати, з якої закінчується користування кредитом та починається порушення грошового зобов`язання.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236- 238, 282 ГПК України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів), з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Для повного і всебічного розгляду справи важливим є встановлення та аналіз сукупного зв`язку зазначених вище обставин, а їх відсутність не дає змогу розглянути спір у відповідності до вимог законодавства та встановити наявність підстав для задоволення чи відмови у задоволенні позовних вимог.

Оскільки зазначеного суд не зробив, фактично не дослідив в повному обсязі докази, які наявні в матеріалах справи, Верховний Суд, зважаючи на приписи статті 300 ГПК України, позбавлений можливості самостійно надавати оцінку відповідним доказам. Враховуючи викладене, є підстави констатувати, що під час розгляду справи допущено порушення норм матеріального і процесуального права і такі порушення впливають на можливість повного та всебічного розгляду справи.

5.6. Зважаючи на підтвердження підстави оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України та недослідження доказів, якими обґрунтована підстава оскарження, передбачена пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, колегія суддів вважає за доцільне скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 у справі № 920/1396/15 у оскарженій частині, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Згідно із пунктом 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

6.3. Зважаючи на викладене, касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову скасувати у оскарженій частині, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

7. Розподіл судових витрат

7.1. З огляду на задоволення частково касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд судові витрати, понесені скаржником у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами вирішення спору.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕЛІОС"</a> задовольнити частково.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 у справі № 920/1396/15 скасувати в частині заборгованості по процентам у розмірі 6 828 333, 33 доларів США, справу в цій частині передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ