Постанова

від 09.01.2024 по справі 920/1396/15

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" січня 2024 р. Справа№ 920/1396/15

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

за участю секретаря судового засідання: Прокопенко О.В.

за участю представників (за первісним позовом):

від позивача: Колосюк В.А.

від відповідача: не з`явився

від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб: не з`явився

від ТОВ "Энергетический стандарт": не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕЛІОС"

на рішення Господарського суду Сумської області від 18.01.2023 (повний текст рішення складено 30.01.2023)

у справі №920/1396/15 (суддя Жерьобкіна Є.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕЛІОС"

до Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про стягнення 13105899,56 доларів США,

та за зустрічним позовом Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕЛІОС"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Энергетический стандарт"

про внесення змін до кредитного договору ККРОD.80407.017 від 22.05.2013 та визнання права

УСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Сумської області від 18.01.2023 позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕЛІОС" 5 000 000,00 доларів США основного боргу за кредитом, 578 333, 32 доларів США відсотків за користування кредитом; 1 786 111 грн 11 коп. пені. В іншій частині первісного позову відмовлено. Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" в дохід Державного бюджету України судовий збір в сумі 73 080 грн 00 коп. Провадження у справі за зустрічним позовом закрито на підставі п. 4 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕЛІОС" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило скасувати частково рішення Господарського суду Сумської області від 18.01.2023 та прийняти нове рішення у відповідній частині, яким первісні позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕЛІОС" про відмову від частини позовних вимог у справі №920/1396/15, а саме в частині нарахованих процентів після 08.10.2020 у розмірі 1 189 999, 99 доларів США задоволено, прийнято відмову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕЛІОС" від частини позовних вимог у справі №920/1396/15, а саме в частині нарахованих процентів після 08.10.2020 у розмірі 1 189 999, 99 доларів США. Провадження у справі №920/1396/15 в цій частині закрито.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 у справі № 920/1396/15 рішення суду першої інстанції скасовано в частині стягнення відсотків за користування кредитом та прийнято в цій частині нове рішення, яким: стягнуто з відповідача 251 666, 66 доларів США відсотків за користування кредитом. В іншій частині рішення залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 24.10.2023 у справі №920/1396/15 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕЛІОС" задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 у справі № 920/1396/15 скасовано в частині заборгованості по процентам у розмірі 6 828 333, 33 доларів США, справу в цій частині передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2023 розгляд справи призначено на 06.12.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2023 відкладено розгляд справи до 09.01.2024.

Відповідач у судове засідання не з`явився, відзиву на апеляційну скаргу не подав, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, встановила наступне.

22.05.2013 між ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" та ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання ім. М.В. Фрунзе" укладено Кредитний договір №ККРОD.80407.017, відповідно до пунктів1.1., 1.1.1. якого, банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності грошові кошти, надалі - Кредит, на умовах, визначених договором: кредит надається у вигляді поновлювальної кредитної лінії у розмірі 5000000,00 доларів США на поповнення оборотного капіталу (п.1.2. та п. 1.4. Кредитного договору).

Відповідно до п.1.1.2 Кредитного договору термін користування кредиту встановлено до 21.05.2014.

Згідно з п.1.1.3. Кредитного договору процентна ставка за користування кредитом 11% річних. Тип процентної ставки - фіксована.

Пунктом 2.3. Кредитного договору встановлено, що моментом (днем) надання кредиту вважається день перерахування грошових коштів на відповідні рахунки визначені в заяві позичальника.

Пунктом 2.4. Кредитного договору передбачено, що позичальник зобов`язаний сплачувати проценти з 1 по 5 число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання Кредитного договору. Заборгованість за процентами погашається в сумі залишку на 1-ше число кожного поточного місяця за попередній місяць, починаючи з дати підписання Кредитного договору. При несплаті процентів у зазначений строк вони вважаються простроченими.

Згідно з п. 2.6. Кредитного договору у випадку, якщо дата погашення кредиту і/або сплати відсотків за користування кредитом згідно з цим договором припадає на вихідний або святковий день, зазначені платежі повинні бути здійснені в перший банківський день після вихідного або святкового дня.

Відповідно до п. 2.8. Кредитного договору нарахування відсотків здійснюється щоденно, при цьому відсотки нараховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів у році.

Розрахунок пені здійснюється Банком у валюті кредиту, сплата здійснюється позичальником у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати (п. 2.13. Кредитного договору). Згідно п. 4.2.1 Кредитного договору позичальник зобов`язується здійснювати своєчасне повернення кредиту, сплачувати нараховані проценти та комісії та виконувати всі свої зобов`язання у повному обсязі та у строки, передбачені Кредитним договором.

За змістом п. 6.2. Кредитного договору за порушення строків погашення заборгованості за користування Кредитом Банк нараховує позичальнику відсотки в розмірі подвійної процентної ставки, що встановлена в п. 1.1.3 цього договору, від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення. При розрахунку приймаються: рік - 360 днів, місяць - рівний календарній кількості днів.

Відповідно до п. 6.4 Кредитного договору за порушення строків сплати процентів за користування кредитом та/або комісії банк має право нарахувати позичальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно п. 8.6. Кредитного договору сторони погодили встановити позовну давність до вимог по цьому договору, включаючи стягнення неустойки у 5 років.

З наявних в матеріалах справи заяв відповідача на видачу кредитних коштів від 22.05.2013 року, 23.05.2013, 27.05.2013, 29.05.2013, 30.05.2013, 31.05.2013, виписок по особовому рахунку № 2067.4.021292976 за період з 22.05.2013 по 04.08.2015 та № 2062.6.026808216 за той же період, меморіальних валютних ордерів № 557848 від 22.05.2013, № 559845 від 23.05.2013, № 567108 від 28.05.2013, № 559845 від 23.05.2013, № 569379 від 29.05.2013, №571505 від 30.05.2013, №573762 від 31.05.2013 та розпоряджень банку про видачу кредиту убачається, що Банк виконав умови Кредитного договору.

В подальшому додатковою угодою № 4 від 20.05.2014 до Кредитного договору було внесено зміни до п.п. 1.1.2 та 1.1.3. Кредитного договору: термін користування кредитом установлений до 30.11.2014, процентна ставка за користування кредитом встановлена в розмірі 12% річних, внесено зміни до Графіку зменшення ліміту кредитної лінії (п 2.5. Кредитного договору) та встановлено наступний графік зменшення: 22.05.2013 - 05.09.2014 ліміт кредитної лінії 5000000,00 доларів США; 06.09.2014 - 05.10.2014 - 4000000,00 доларів США, 06.10.2014 - 30.11.2014 - 3000000,00 доларів США.

Додатковою угодою № 5 від 04.09.2014 до Кредитного договору внесено зміни до п. 2.5 Кредитного договору та установлений наступний графік зменшення ліміту: 22.05.2013 - 20.10.2014 - 5 000 000, 00 доларів США, 21.10.2014 - 30.11.2014 - 3 000 000, 00 доларів США.

Додатковою угодою № 6 від 17.10.2014 до Кредитного договору термін користування кредитом встановлено до 30.12.2014 та внесено зміни до п. 2.5 Кредитного договору та установлений наступний графік зменшення ліміту: 22.05.2013 - 30.12.2014 - 5 000 000, 00 доларів США.

Додатковою угодою № 7 від 30.12.2014 до Кредитного договору термін користування кредитом встановлено до 25.02.2015.

Крім цього, Додатковою угодою № 8 від 27.03.2015 до Кредитного договору термін користування кредитом встановлено до 24.04.2015. Також внесено зміни до п. 2.4 Кредитного договору щодо порядку сплати процентів: період сплати процентів з 1 по 5 число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання даного Договору. Заборгованість за відсотками погашається в сумі залишку на 1 число кожного поточного місяця за попередній місяць, починаючи з дати підписання даного Договору. Для відсотків, що були нараховані в період з 01.01.2015 по 28.02.2015 установлений період сплати до 27.03.2015. Для відсотків що були нараховані в період з 01.03.2015 по 26.03.2015 установлений період сплати до 27.03.2015. При несплаті відсотків у зазначений строк вони вважаються простроченими. Внесено зміни до п. 2.5 Кредитного договору та установлений наступний графік зменшення ліміту: 22.05.2013 - 24.04.2015 - 5 000 000, 00 доларів США.

Відповідно до заяв клієнта від 27.02.2015 року № 35-2/264 та від 25.03.2015 № 35- 2/394 було прийнято рішення банком від 03.03.2015 про перерахування процентів, нарахованих з моменту виходу на прострочку до моменту укладення додаткової угоди по ставці строкової заборгованості.

Як зазначав позивач за первісним позовом, відповідач за первісним позовом умов кредитного договору не виконав, заборгованість не погасив, у зв`язку з чим, у позичальника виникла прострочена заборгованість по тілу кредиту, заборгованість за процентами (п. 2.4. Кредитного договору) та, відповідно до п. 6.2 Кредитного договору, за порушення строків сплати процентів за користування кредитом банк нараховує позичальнику проценти в розмірі подвійної облікової ставки, що встановлена в п. 1.1.3 Кредитного договору, що до 06.03.2014 складало 22 % річних, а з 06.03.2014 23% річних від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення.

08.05.2015 Банк направив повідомлення № 1232 відповідачу про необхідність погашення не пізніше семи календарних днів з дати одержання повідомлення, існуючої заборгованості в сумі 5 212 116, 22 доларів США та 10 000, 00 грн, станом на 29.04.2015, та заборгованість, яка виникне на момент погашення.

Указане повідомлення було отримано відповідачем 15.05.2015, проте, заборгованість погашена не була.

Станом на 21.08.2015 (дата подання позовної заяви), заборгованість відповідача по кредитному договору №ККРОD.80407.017 від 22.05.2013 становить 5 000 000, 00 доларів США прострочена заборгованість по тілу кредиту, 578 333, 32 доларів США прострочена заборгованість за процентами, 87 566, 24 доларів США пеня.

У жовтні 2015 року, позивач за первісним позовом подав до суду першої інстанції письмові пояснення щодо алгоритму нарахування заборгованості за пенею, відповідно до яких він вказував, що максимальний розмір пені пов`язаний із розміром облікової ставки НБУ, згідно ч. 2 ст. 343 ГК України. Згідно ст. 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не установлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Оскільки чинне законодаство не передбачає встановлення НБУ облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися лише у національній валюті України (постанова пленуму ВГС України від 23.03.2012 № 6). У зв`язку з чим, позивач за первісним позовом просив суд першої інстанції стягнути з відповідача пеню в сумі 1 932 251 грн 80 коп.

У подальшому 05.09.2018 згідно розпорядження ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" сума пені за кредитним договором була змінена шляхом списання зайво нарахованої пені за період з 01.01.2015 до 26.03.2015 у розмірі 6 493, 61 доларів США, тобто станом на 21.08.2015, розмір пені становить 1 786 111, 11 грн, що еквівалентно 81 072, 63 доларів США.

Також, в суді першої інстанції Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав пояснення щодо відступлення права вимоги за кредитним договором, в яких повідомив, що право вимоги за кредитним договором № ККРОD.80407.017 від 22.05.2013 було відступлено ТОВ "ФАСТЛАЙН КАПІТАЛ" (ЄДРПОУ 43115986) у складі лоту GL15N618950.

В подальшому, 26.03.2021 між ТОВ "Фастлайн Капітал" та ТОВ "Кампсіс Фінанс" було укладено договір № 1 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами боржником за якими є АТ "Сумське НВО".

17.05.2021 між ТОВ "Кампсіс Фінанс" та ТОВ "Фінансова компанія "ГЕЛІОС" було укладено Договір № 1 про відступлення прав вимоги, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. за реєстровим № 1697.

Відповідно до даного договору до ТОВ "ФК "ГЕЛІОС" перейшло право вимоги за Кредитними договорами, боржником за якими є АТ "Сумське НВО".

Верховний Суд у постанові від 24.10.2023 у справі №920/1396/15 зауважив, що попри правильне розмежування можливостей стягнення процентів за статтею 625 ЦК України та статтею 1048 ЦК України як за різні періоди, апеляційний господарський суд не надав оцінки суті заявлених позовних вимог. Зокрема, суд відхиляючи заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, не навів правового обґрунтування з якого він не враховував підставу збільшення позовних вимог.

У свою чергу, стверджуючи, що проценти, нараховані як за користування кредитом (стаття 1048 ЦК України), апеляційний господарський суд не надав оцінку посиланню позивача (зокрема в заяві про збільшення вимог) на приписи статті 625 України та твердження про те, що відповідач зобов`язаний сплатити позивачу відсотки/проценти за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за кредитним договором.

У цьому контексті колегія суддів звертає увагу на висновок, викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12.10.2023 у справі № 308/3956/15-ц, прийнятій після подання касаційної скарги, в якій акцентовано увагу та враховано, у свою чергу висновок Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02.10.2020 у справі № 911/19/19 про те, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем). У взаємозв`язку із вказаним, необхідно дослідити та надати оцінку доводам позивача про те, що ним окремо здійснювалося нарахування процентів за пунктом 1.1.3. Кредитного договору (нараховані відсотки на поточну заборгованість) так і за пунктом 6.2. Кредитного договору (прострочені відсотки на дату).

Крім того, суд апеляційної інстанції пославшись на те, що у разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором, не оцінив правомірність заявлених (зокрема і збільшених) позовних вимог у контексті застосування приписів зазначеної статті.

З`ясуванню підлягає правильність розрахунку суми, у тому числі визначення розміру процентів (загального, встановленого законом чи визначення іншого розміру у договорі) з урахуванням особливостей, наведених у постановах Верховного Суду від 12.10.2023 у справі № 308/3956/15-ц, від 02.10.2020 у справі № 911/19/19 та дати, з якої закінчується користування кредитом та починається порушення грошового зобов`язання.

Верховний Суд в постанові від 24.10.2023 зазначив, що попри правильне розмежування можливостей стягнення процентів за статтею 625 ЦК України та статтею 1048 ЦК України як за різні періоди, апеляційний господарський суд не надав оцінки суті заявлених позовних вимог. Зокрема, суд відхиляючи заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, не навів правового обґрунтування з якого він не враховував підставу збільшення позовних вимог.

У свою чергу, стверджуючи, що проценти, нараховані як за користування кредитом (стаття 1048 ЦК України), апеляційний господарський суд не надав оцінку посиланню позивача (зокрема в заяві про збільшення вимог) на приписи статті 625 України та твердження про те, що відповідач зобов`язаний сплатити позивачу відсотки/проценти за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за кредитним договором.

У взаємозв`язку із вказаним, необхідно дослідити та надати оцінку доводам позивача про те, що ним окремо здійснювалося нарахування процентів за пунктом 1.1.3. Кредитного договору (нараховані відсотки на поточну заборгованість) так і за пунктом 6.2. Кредитного договору (прострочені відсотки на дату).

Враховуючи вищевказане, колегія суддів відзначає, що 13.10.2021 позивач за первісним позовом подав заяву до суду першої інстанції про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № ККРОD.80407.017 від 22.05.2013 у розмірі 13 105 899, 56 доларів США, в тому числі 5 000 000, 00 доларів США простроченої заборгованості по тілу кредиту, 8 018 333, 32 доларів США простроченої заборгованості за процентами, 87 566, 24 доларів США пені.

Суд задовольнив позовні вимоги Позивача за первісним позовом в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № ККРОD.80407.017 від 22.05.2013, а саме 5 000 000, 00 доларів США простроченої заборгованості по тілу кредиту, 87 566, 24 доларів США пені.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕЛІОС" про відмову від частини позовних вимог у справі №920/1396/15, а саме в частині нарахованих процентів після 08.10.2020 у розмірі 1 189 999, 99 доларів США задоволено, прийнято відмову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕЛІОС" від частини позовних вимог у справі №920/1396/15, а саме в частині нарахованих процентів після 08.10.2020 у розмірі 1 189 999, 99 доларів США. Провадження у справі №920/1396/15 в цій частині закрито.

Таким чином, залишились не вирішені судом позовні вимоги ТОВ «ФК «Геліос» за первісним позовом щодо процентів у розмірі 6 828 333,33 дол. США.

Також судом береться до уваги те, що при поданні заяви про збільшення позовних вимог Позивач за первісним позовом посилався на приписи ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України та твердження про те, що Відповідач зобов`язаний сплатити Позивачу відсотки/проценти за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за Кредитним договором (п.6.2. Кредитного договору). Тобто, позивач за первісним позовом збільшив позовні вимоги лише на суму нарахованих процентів за неправомірне користування кредитними коштами, але при цьому узагальнив всі проценти/відсотки за користування кредитними коштами поняттям простроченої заборгованості по процентам.

Крім того, судом береться до уваги те, що у заяві про збільшення позовних вимог були допущені технічні описки, а саме:

- в сьомому абзаці описово-мотивувальної частини заяви про збільшення позовних вимог, замість числа « 11%» правильно « 12%»;

- в восьмому абзаці описово-мотивувальної частини заяви про збільшення позовних вимог, замість числа « 22%» правильно « 24%»

Верховний Суд в постанові від 24.10.2023 у справі №920/1396/15 звернув увагу на висновок, викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12.10.2023 у справі № 308/3956/15-ц, прийнятій після подання касаційної скарги, в якій акцентовано увагу та враховано, у свою чергу висновок Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02.10.2020 у справі № 911/19/19 про те, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем)».

При цьому судова колегія враховує, що згідно розрахунку заборгованості, який був поданий разом з позовною заявою, позивачем окремо нараховувались проценти за п. 1.1.3. Кредитного договору (відсотки на поточну заборгованість) із процентною ставкою 12 % річних, а окремо нараховувались проценти за пунктом 6.2. Кредитного договору (прострочені відсотки на дату) із ставкою 24% річних. Вказані проценти позивачем були названі «прострочена заборгованість за процентами».

Як убачається з розрахунку заборгованості, що подавався разом з позовною заявою, тіло кредиту взагалі не погашалось, а погашались лише проценти за правомірне користування кредитними коштами. Останнє погашення відбулось 10.01.2015 у сумі 51 666,67 дол. США в рахунок погашення заборгованості за нарахованими процентами за правомірне користування кредитними коштами за період з 01.12.2014 по 31.12.2014, строк сплати за якими настав 01.01.2015. Тобто, обрахування процентів за правомірне користування кредитним коштами (п. 1.1.3. Кредитного договору), які не були сплачені Відповідачем, розпочинається з 01.01.2015.

В подальшому згідно з Додатковою угодою № 7 від 30.12.2014 до Кредитного договору, термін користування кредитом встановлено до 25.02.2015.

Отже з 26.02.2015 строк користування кредитом є таким, що є прострочений і згідно з пунктом 6.2. Кредитного договору мають нараховуватись проценти за неправомірне користування кредитними коштами (ст. 625 ЦК України).

27.03.2015, була укладена Додаткова угода №8 до Кредитного договору, згідно з якою:

- змінено термін користування кредитом до 24.04.2015 включно;

- відсотки, що були нараховані в період з 01.01.2015 по 28.02.2015 сплачується до 27.03.2015;

- відсотки, що були нараховані в період з 01.02.2015 по 26.02.2015 сплачуються до 27.03.2015.

Також, відповідно до заяв клієнта від 27.02.2015 № 35-2/264 та від 25.03.2015 № 35-2/394 було прийнято рішення банком від 05.03.2015 та 23.03.2015 відповідно, про перерахування процентів, нарахованих з моменту виходу на прострочку до моменту укладення додаткової угоди по ставці строкової заборгованості.

Таким чином, проценти за правомірне користування кредитним коштами, які не були сплачені Відповідачем, підлягають стягненню за період з 01.01.2015 по 24.04.2015 (114 днів).

Проценти за неправомірне користування кредитним коштами підлягають стягненню за період з 25.04.2015 по 08.10.2020 (1994 дні), враховуючи відмову Позивача від частини позовних вимог у в частині нарахованих процентів після 08.10.2020.

Також колегією суддів береться до уваги те, що Верховний Суд в постанові від 24.10.2023 у справі №920/1396/15 акцентував увагу,що суд апеляційної інстанції пославшись на те, що у разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором, не оцінив правомірність заявлених (зокрема і збільшених) позовних вимог у контексті застосування приписів зазначеної статті. З`ясуванню підлягає правильність розрахунку суми, у тому числі визначення розміру процентів (загального, встановленого законом чи визначення іншого розміру у договорі) з урахуванням особливостей, наведених у постановах Верховного Суду від 12.10.2023 у справі № 308/3956/15-ц, від 02.10.2020 у справі № 911/19/19 та дати, з якої закінчується користування кредитом та починається порушення грошового зобов`язання.

Колегія суддів надає оцінку позовним вимогами про стягнення процентів:

- за правомірне користування кредитними коштами за період з 01.01.2015 по 24.04.2015 (114 днів) із процентною ставкою 12% річних (п. 1.1.3. Кредитного договору);

- за неправомірне користування кредитними коштами за період з 25.04.2015 по 08.10.2020 (1994 дні) із відсотковою ставкою 24% річних (п. 6.2. Кредитного договору).

При здійсненні розрахунків заборгованості було застосовано п. 2.8. Кредитного договору -, відсотки нараховуються на непогашену частину

Кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів у році, а також п.6.2 Договору - при розрахунку приймаються: рік - 360 днів, місяць рівний календарній кількості днів.

Ураховуючи, що позивач відмовився від частини позовних вимог, колегія суддів вважає обґрунтованими вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість по процентам у розмірі 6 828 333, 33 доларів, з яких:

- 190 000,00 доларів США як процентів за правомірне користування кредитними коштами (п. 1.1.3 Кредитного договору) за період з 01.01.2015 по 24.04.2015 (114 днів);

- 6 638 333, 33 доларів США як відсотки за неправомірне користування кредитними коштами (п. 6.2. Кредитного договору) за період з 25.04.2015 по 08.10.2020 (1994 дні).

Колегія суддів відзначає, що до ТОВ «ФК «Геліос» перейшло право вимоги за Кредитним договором в розмірі, визначеному в додатку №1 до Договору відступлення прав вимоги №1 від 17.05.2021.

Згідно умов договору відступлення прав вимоги №1 від 17.05.2021, новий кредитор набув прав вимоги ПАТ «ВБР» до боржників, зазначених у додатку №1 до цього Договору, зокрема до відповідача за Кредитним договором №ККРОD80407.017 від 22.05.2013: залишок по тілу кредиту 5 000 000,00 доларів США та 6 828 333,33 доларів США залишок по відсотках.

Колегією суддів береться до уваги також відсутність заперечень з боку відповідача з приводу відступлених та нарахованих відсотків за договором відступлення прав вимоги №1 від 17.05.2021.

Відповідачем не визнано проценти/відсотки, які нараховані Позивачем після 08.10.2020 та відрізняється від розміру відступлених ПАТ «ВБР» та визначених в додатку №1 до Договору відступлення прав вимоги №1 від 17.05.2021, тобто ті, які перевищують 6 828 333, 33 доларів США, та від яких відмовився позивач.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку про скасування рішення Господарського суду Сумської області від 18.01.2023 у справі №920/1396/15 в частині стягнення відсотків за користування кредитом та прийняття в цій частині нового рішення, яким стягнути з Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕЛІОС" 6 828 333, 33 доларів США заборгованості по процентам.

Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі статтею 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

За наведених обставин, висновки місцевого господарського суду не можна вважати такими, що відповідають приписам статей 86, 236, 261, 238 ГПК України щодо всебічного, повного, об`єктивного і безпосереднього розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, що свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Зважаючи на те, що місцевим господарським судом допущено порушення норм матеріального права, колегія суддів вбачає правові підстави для часткового задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕЛІОС".

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на позивача.

Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕЛІОС" на рішення Сумської області від 18.01.2023 у справі №920/1396/15 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Сумської області від 18.01.2023 у справі №920/1396/15 скасувати в частині заборгованості по процентам та прийняти в цій частині нове рішення.

Стягнути з Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" (40004, м. Суми, вул. Горького, буд. 58, код ЄДРПОУ 05747991) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕЛІОС" (04052, м. Київ, вул. Нижній Вал, буд. 7-9, а/с №8, код ЄДРПОУ 42322556) заборгованість по процентам у розмірі 6 828 333, 33 доларів США.

Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду Сумської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 18.01.2024.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов