Рішення

від 31.10.2023 по справі 400/8883/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2023 р. № 400/8883/23 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:товариства з обмеженою відповідальністю "ПІК ПК", вул. Київська, 279 Б, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56507,

до відповідача:Миколаївської митниці, вул. Маріупольська, 57-А, м. Миколаїв, 54017,

про:визнання протиправними та скасування рішення від 10.02.23 № UA504000/2023/000001/2, картки відмови від 10.02.23 № UA504070/23/000001, стягнення судових витрат,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПІК ПК" звернулося з позовом до Миколаївської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 10.02.2023 р. № UA504000/2023/000001/2, картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 10.02.2023 р. № UA504070/23/000001.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що під час декларування митної вартості імпортованого товару надав усі необхідні документи. Розбіжності в документах, про які відповідач зазначив в оскаржуваному рішенні, не вплинули на фактичне оформлення митної декларації. Позивач вважає протиправним коригування митної вартості товару.

14.08.2023 р. відповідач подав відзив на позовну заяву, де вказав, що при виконанні митних формальностей за поданою позивачем митною декларацією спрацювала форма контролю системи управління ризиками. Встановлено, що документи, надані до митного оформлення, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Зокрема: контрактом від 23.12.2021 № 269 не передбачено включення до вартості товару витрат на навантаження. Надана Позивачем калькуляція витрат постачальника від 03.02.2023 також не містить інформації щодо витрат на навантаження на транспортний засіб. Позивачем для підтвердження складових митної вартості надана довідка для пред`явлення в митні органи України від 03.02.2023 №1, яка містить наступну інформацію «За умовами поставки, вартість вантажно-розвантажувальних робіт входить у вартість вантажу». Інформація, зазначена у довідці від 03.02.2023 №1, є недостовірною. При визначенні митної вартості Позивачем не додані витрати на навантаження товару на транспортний засіб. Опис товару, заявлений у митній декларації, містить розбіжності та неточності з інформацією, зазначеною у наданих документах щодо назви та розміру товару. Платіжні доручення заповнені неповністю. Позивачем при Позовній Заяві надається договір про перевезення за номером 02/02/01, який є відмінним від номеру 02/02 про надання транспортних витрат та не відповідає умовам п.4.1 контракту № 02/02 від 02.02.2023, оскільки невід`ємною частиною договору є саме Заявка. Фактично Позивачем на перевезення оцінюваного товару надано два договори на перевезення. На підтвердження оплати транспортних витрат Позивачем надано рахунок-фактуру № 03-02-23 від 03.02.2023, проте банківський документ, що підтверджує факт оплати відсутній. Наданий прайс-лист від 23.12.2021 № б/н не відповідав суті прайс-листа, колір та наявність сталевої рами не відповідали опису, заявленому декларантом у графи 31 МД від 10.02.2023 №23UA504070200569U0. Показники кольору та розміру товару впливають на собівартість продукції. В якості експортної декларації країни відправлення Позивачем надано документ, складений іноземною мовою не міжнародного спілкування та не наданий переклад. Позовні вимоги відповідач вважає необґрунтованими.

Справу розглянуто в письмовому провадженні.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Позивачем укладено контракт від 23.12.2021 р. № 269 з D RAFINERI SANAYI VE TICARET A.S. (Туреччина) на поставку пластикових піддонів розміром 120х83х4 см з оцинкованою рамкою (4 мм) для використання у виробництві відро пресованих бетонних виробів у кількості 850 штук за ціною 35 дол. США за одиницю.

Товар і відповідні товаросупровідні документи подано до митного оформлення згідно митної декларації від 10.02.2023 р. № 23UA504070200569U0 (UA504070/2023/200569) (шляхом електронного декларування).

Митну вартість було заявлено декларантом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

На підтвердження митної вартості товару позивач надав зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-проформу; рахунки-фактури (інвойси); автотранспортну накладну; сертифікат про походження товару; платіжні доручення; документ, що підтверджує вартість перевезення товару; договір про надання послуг митного брокера; договір перевезення.

10.02.2023 р. від відповідача надійшло електронне повідомлення про надання додаткових документів, а саме:

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором про поставку товарів;

- страхові документи;

- копію митної декларації країни відправлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів;

- каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару.

У відповідь позивачем надано пояснення, що товар не страхувався, сума вартості доставки товару не включала в себе жодної додаткової цінності. Відсутні розбіжності в розмірі товару в контракті від 23.12.2021 р. № 269 та інфойсах від 23.12.2021 р. № 596 і від 28.09.2022 р. № 00680, оскільки в контракті зазначено загальний обсяг партії товару в кількості 850 піддонів ціною 29750 доларів США (35 доларів за одиницю) і в інвойсах кількість товару складає 850 піддонів загальною вартістю 29750 доларів США (35 доларів за одиницю).

Різниця між контрактною вартістю та вартістю, зазначеною в комерційному інвойсі від 03.02.2023 р. № 00680 у порівнянні з кількістю та вартістю товару, що зазначена в комерційному інвойсі від 03.02.2023 р. № DIT2023000000004 в 300 шт. по ціні 35 доларів пояснюється тим, що відбулася часткова поставка товару, в обсягах, що дозволені для перевезення в одному вантажному автомобілі, про що свідчить пакувальний лист від 03.02.2023 р.

Відповідачу було надано прайс-лист виробника, калькуляцію виробника, експортну декларацію та комерційний лист.

10.02.2023 р. відповідачем прийнято рішення № UA504000/2023/000001/2 про корегування митної вартості товару.

У рішенні зазначено, що метод за ціною договору (контракту) не застосовується у зв`язку з тим, що декларантом невірно застосований метод визначення митної вартості; документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів (наявність/відсутність витрат на страхування), відсутні інформація щодо суми додаткової цінності при доставці товару (п. 3.1.1 договору про надання транспортних послуг від 02.02.2023 р. № 02/02); договір про надання транспортних послуг від 02.02.2023 р. № 02/02 наданий не в повному обсязі (відсутня заявка, передбачена п. 4.1 договору; розбіжна інформація щодо розміру оцінюваного товару, зазначена в контракті та інфойсах від 23.12.2021 р. № 596 і від 28.09.2022 р. № 00680; кількісні та вагові показники товару, зазначені у CMR від 04.02.2023 р. № 022452 не відповідають відомостям інвойсу від 03.02.2023 р. № DIT2023000000004; прайс-лист від 22.12.2021 р. неможливо ідентифікувати з оцінюваним товаром, оскільки містить термін дії до 22.02.2022 р.; калькуляція від 03.02.2023 р. складена за одиницю виміру доларів США/кг, що є відмінною від одиниці виміру, зазначеної в наданих до митного оформлення документах; калькуляція від 03.02.2023 р. не містить інформації щодо індивідуальних характеристик оцінюваного товару; розмір товару 120х85х4 см, зазначені у графі 31 митної декларації, розбіжний із розміром 90х75х4 в електронному інвойсі; експортна декларація надана з порушенням вимог ч. 8 ст. 254 Митного кодексу України (далі МК України); два інвойси № 680 надані за різними датами, що ставить під сумнів їх дійсність.

Основою для визначення митної вартості є митна вартість оцінюваних товарів, яка визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) за рівнем 1,92 доларів США/кг №UA500420/2023/353 від 25.01.2023.

Крім того, відповідачем прийнято картку відмови в митному оформленні (випуску) товарів від 10.02.2023 р. № UA504070/23/000001.

З метою здійснення митного оформлення товару, декларант подав митну декларацію від 13.02.2023 р. № 23UA504070200603U6 з відкоригованою митною вартістю.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2, 3 ст. 53 Митного кодексу України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Відповідно до ч.5 ст.58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

За приписами ч.2 ст.57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться в України відповідно до режиму імпорт є метод за ціною договору (контракту), тобто за ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Відповідно до ст. 57 ч. 1-3 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч.6 ст.54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Статтею 55 МК України передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

- обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

- наявну в митного органу інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

- обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Аналіз норм МК України дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Митний орган тільки зазначив, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, декларантом не надано документальне обґрунтування формування митної вартості з урахуванням її числових значень.

На запит митниці позивач надав усі документи, які підтверджували числові значення вартості товару за ціною договору, а також пояснення з приводу відсутності решти документів.

Отже, надані позивачем документи не містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, не містять явні ознаки підробки та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Таким чином, відповідач не спростував ціну товару, а також не підтвердив об`єктивну неможливість на підставі наданих позивачем документів визначити ціну та рівень митної вартості товару за основним методом. Інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.

Згідно з ч. 3 ст. 318 МК України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи надання декларантом митному органу достовірних відомостей про визначення митної вартості за ціною угоди, які базувалися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддавалися обчисленню, суд вважає оскаржувані рішення відповідача протиправними, що є підставою для їх скасування.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивач надав квитанцію про сплату судового збору в сумі 3369,97 грн, що й підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Крім того, позивач заявив про понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в загальній сумі 10000,00 грн. На доказ понесених витрат позивачем надано копії договору про надання правничої допомоги від 30.06.2023 р. № 7/2023, квитанції до прибуткового касового ордера від 30.06.2023 р. № 1 на суму 10000,00 грн, ордеру на ім`я ОСОБА_1 .

У відзиві відповідач навів заперечення проти задоволення вимоги про стягнення витрат на правову допомогу з підстав ненадання акту виконаних робіт, а також неспівмірності витрат суті справи.

Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено в рішеннях від 26.02.2015 р. у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 р. у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 р. у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 р. у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Відповідно до п. 4.2 договору про надання правничої допомоги від 30.06.2023 р. № 7/2023, гонорар складається з фіксованого розміру вартості наданої правничої допомоги та становить 10000,00 грн.

Факт виконання адвокатом робіт підтверджується позовною заявою, яка складена та підписана адвокатом. Що неспівмірності заявлених до відшкодування витрат складності справи, суд не погоджується з відповідачем, оскільки вартість правничої допомоги відповідає складності справи, обсягу наданих доказів та ціні позову.

Надані позивачем докази суд вважає належними, таким, що відповідають приписам ст. 134 КАС України, та достатніми для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.

Керуючись ст. 2, 19, 241, 244, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "ПІК ПК" (вул. Київська, 279-Б, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500, ідентифікаційний код 41216749) до Миколаївської митниці (вул. Маріупольська, 57-А, м. Миколаїв, 54017, ідентифікаційний код 44017652) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 10.02.2023 р. № UA504000/2023/000001/2, картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 10.02.2023 р. № UA504070/23/000001 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Миколаївської митниці про коригування митної вартості товарів від 10.02.2023 р. № UA504000/2023/000001/2 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 10.02.2023 р. № UA504070/23/000001.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївської митниці (вул. Маріупольська, 57-А, м. Миколаїв, 54017, ідентифікаційний код 44017652) судовий збір у сумі 3369,97 грн (три тисячі триста шістдесят дев`ять грн 97 коп.) та витрати на правову допомогу в сумі 10000,00 грн (десять тисяч грн 00 коп.) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ПІК ПК" (вул. Київська, 279-Б, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500, ідентифікаційний код 41216749).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 31.10.2023 р.

СуддяН.В. Лісовська