Рішення

від 31.10.2023 по справі 620/12319/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2023 року Чернігів Справа № 620/12319/23

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді БаргаміноїН.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави до Линовицької селищної ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Прилуцької окружної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави з позовом до Линовицької селищної ради, в якому просить визнати протиправною бездіяльність Линовицької селищної ради щодо невжиття вичерпних заходів до забезпечення реєстрації права комунальної власності на наступні земельні ділянки водного фонду: з кадастровим номером 7424180900:07:000:0756 площею 13,025 га, з кадастровим номером 7424181200:03:000:0008 площею 74,2492 га, з кадастровим номером 7424189400:03:000:1100 площею 74,7774 га; зобов`язати Линовицьку селищну раду вжити вичерпних заходів до реєстрації права комунальної власності на наступні земельні ділянки водного фонду: з кадастровим номером 7424180900:07:000:0756 площею 13,025 га, з кадастровим номером 7424181200:03:000:0008 площею 74,2492 га, з кадастровим номером 7424189400:03:000:1100 площею 74,7774 відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено, що лише реєстрація права комунальної власності на земельні ділянки водного фонду за територіальною громадою відповідатиме принципу законності та забезпечить в майбутньому можливість розпоряджатися земельними ділянками водного фонду, в тому числі шляхом здійснення контролю за їх використанням поточними користувачами.

Відповідачем відзив на позов подано не було, про відкриття провадження у справі відповідач був повідомлений належним чином.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 08.08.2023 та інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 15.08.2023 право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 7424180900:07:000:0756 площею 13,025 га, 7424181200:03:000:0008 площею 74,2492 га, 7424189400:03:000:1100 площею 74,7774 га зареєстровано за Державою в особі Чернігівської обласної державної адміністрації (а.с. 21-30).

Згідно акту приймання-передачі від 14.07.2021 відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 № 1423-IX Чернігівська обласна державна адміністрація передала договори оренди землі та паспорти водних об`єктів Линовицькій селищній раді на земельні ділянки з кадастровими номерами 7424180900:07:000:0756 площею 13,025 га, 7424181200:03:000:0008 площею 74,2492 га, 7424189400:03:000:1100 площею 74,7774 га (а.с. 16-17).

Згідно листа Виконавчого комітету Линовицької селищної ради від 16.05.2023 № 453 право комунальної власності на земельні ділянки водного фонду не зареєстровано (а.с .20).

Заступник керівника Прилуцької окружної прокуратури, вважаючи, що Линовицька селищна рада зобов`язана вчинити відповідні дії щодо оформленню права власності на земельні ділянки водного фонду, звернувся до суду з даним позовом.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У відповідності до норм Закону України «Про прокуратуру» прокурор одержує передбачену законом можливість захищати права та інтереси не конкретного державного органу, а дещо абстрактні інтереси держави, що в широкому сенсі можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів і являти собою потребу в здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих, зокрема, на гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, а також охорону землі, лісів, водойм як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання, в тому числі, й територіальних громад.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 зазначено, що із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні також послалася на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, згідно з яким Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, зокрема зазначив, що за змістом частини третьої статті 23 Закону № 1697-VІІ прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Враховуючи, що інтереси держави до цього часу залишаються не захищеними, наявні підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах.

Частиною першою статті 140 Конституції України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Згідно частини першої статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до частини третьої статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Підпунктом 1 пункту «а» статті 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, власні (самоврядні) повноваження, управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

У відповідності до частини п`ятої статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

В силу вимог статті 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Враховуючи вищенаведене, органом, уповноваженим управляти комунальним майном, яке знаходиться на території Линовицької територіальної громади на час виникнення спірних правовідносин та розгляду справи в суді є Линовицька селищна рада.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляцїї у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 № 1423-ІХ, що набули чинності 27.05.2021, розділ X «Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнено пунктом 24, відповідно до якого, з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

г) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, шо передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Таким чином, земельні ділянки водного фонду на території Линовицької селищної ради, у тому числі які перебувають в оренді, право державної власності на які у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень зареєстровано за державою, вважаються комунальною власністю територіальної громади, однак, фактично переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі ділянки.

Як вже було встановлено судом, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, власником спірних земельних ділянок, які є землями водного фонду є Держава в особі Чернігівської обласної державної адміністрації.

Відповідно до вимог статей 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу, а земля перебуває під особливою охороною держави.

Згідно із вимогами статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон).

Так, відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 2 Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Засадами державної реєстрації прав є серед іншого: гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно, їх обтяження та обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав (підпункти 1, 2 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини другої статті 3 Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно частини першої статті 5, частини п`ятої статті 12 Закону у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі. Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо державної реєстрації відповідачем права комунальної власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 7424180900:07:000:0756 площею 13,025 га, 7424181200:03:000:0008 площею 74,2492 га, 7424189400:03:000:1100 площею 74,7774 га.

Вказане підтверджується як його відповіддю від 16.05.2023, так і інформаціями з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Встановлені судом обставини свідчать про бездіяльність відповідача у забезпеченні реєстрації права комунальної власності на згадані земельні ділянки.

Беручи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено бездіяльність відповідача щодо невжиття вичерпних заходів до забезпечення реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Линовицької селищної ради щодо невжиття вичерпних заходів до забезпечення реєстрації права комунальної власності на наступні земельні ділянки водного фонду: з кадастровим номером 7424180900:07:000:0756 площею 13,025 га, з кадастровим номером 7424181200:03:000:0008 площею 74,2492 га, з кадастровим номером 7424189400:03:000:1100 площею 74,7774 га; зобов`язання Линовицьку селищну раду вжити вичерпних заходів до реєстрації права комунальної власності на наступні земельні ділянки водного фонду: з кадастровим номером 7424180900:07:000:0756 площею 13,025 га, з кадастровим номером 7424181200:03:000:0008 площею 74,2492 га, з кадастровим номером 7424189400:03:000:1100 площею 74,7774 відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку, що позов заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури підлягає задоволенню повністю.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури (вул. 1-го Травня. буд. 50-а, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500, код ЄДРПОУ 02910114) в інтересах держави до Линовицької селищної ради (вул. Шевченка, буд. 1, смт. Линовиця, Прилуцький район, Чернігівська область, 17584, код ЄДРПОУ 04412455) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Линовицької селищної ради щодо невжиття вичерпних заходів до забезпечення реєстрації права комунальної власності на наступні земельні ділянки водного фонду: з кадастровим номером 7424180900:07:000:0756 площею 13,025 га, з кадастровим номером 7424181200:03:000:0008 площею 74,2492 га, з кадастровим номером 7424189400:03:000:1100 площею 74,7774 га.

Зобов`язати Линовицьку селищну раду вжити вичерпних заходів до реєстрації права комунальної власності на наступні земельні ділянки водного фонду: з кадастровим номером 7424180900:07:000:0756 площею 13,025 га, з кадастровим номером 7424181200:03:000:0008 площею 74,2492 га, з кадастровим номером 7424189400:03:000:1100 площею 74,7774 відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 31.10.2023.

Суддя Наталія БАРГАМІНА