Постанова

від 31.10.2023 по справі 140/5827/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/5827/23 пров. № А/857/13264/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Іщук Л.П.,

Обрізка І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Волинського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Смокович В.І.), ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження в м.Луцьк 20 червня 2023 року у справі № 140/5827/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцький ремонтний завод «Мотор» до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

05.04.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Луцький ремонтний завод «Мотор» (далі Товариство) звернулось в суд з позовом до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.01.2021 форми «ПС» №0004235212.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20 червня 2023 року позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в наказі №1528 від 20.08.2020 підстава проведення перевірки, відповідно до вичерпного переліку підстав, з яких може проводитися фактична перевірка, встановленого нормами пункту 80.2 статті 80 ПК України, не зазначена. Суд першої інстанції вказав, що формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак з обов`язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо змісту наказу про проведення перевірки, при встановленні однією правовою нормою декількох самостійних підстав для проведення перевірки, конкретна з них не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі. Суд першої інстанції зазначив, що податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Суд першої інстанції дійшов висновку, що встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення контролюючим органом перевірки, за наслідками якої й було прийняте податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність останнього.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 червня 2023 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що правом на недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки позивач не скористався, жодних зауважень чи заперечень до Наказу про проведення перевірки, направлення на проведення перевірки та акта перевірки посадова особа Товариства не мала. Скаржник вказує, що підстави проведення фактичної перевірки нормативно обґрунтовані. Скаржник зазначає, що позивач не виконав обов`язку щодо обладнання резервуарів, які використовуються для здійснення операцій з обігу пального та його зберігання, витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками, які зареєстровані в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі станом на 18.03.2021.

Товариство подало відзив на апеляційну скаргу, навівши мотиви з яких вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними.

Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що 19 липня 2022 року на виконання наказу Державного концерну «Укроборонпром» № 284 від 13.07.2022, відповідно до Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності» № 1630-IX від 13.07.2021 створено Товариство з обмеженою відповідальністю «Луцький ремонтний завод «Мотор» державної форми власності шляхом перетворення ДП «Луцький ремонтний завод «Мотор».

ТОВ «ЛРЗ «Мотор» є правонаступником усіх прав та обов`язків ДП «ЛРЗ «Мотор», що не заперечують учасники справи та підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №365773073961 від 23.08.22 за ідентифікаційним кодом юридичної особи 08029701 (а.с.21).

Основний вид економічної діяльності Товариства за КВЕД 30.30. Виробництво повітряних і комічних літальних апаратів, супутнього устаткування.

20.08.2020 Головне управлінням ДПС у Волинській області винесло наказ № 15828 «Про проведення фактичної перевірки» згідно з яким з метою перевірки дотримання чинного законодавства щодо обігу підакцизних товарів наказано провести фактичну перевірку ДП «ЛРЗ «Мотор» за адресою господарської одиниці - паливного складу в м. Луцьку, по вул. Ківерцівській, 3, з питань дотримання вимог Податкового кодексу України, Законів України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», постанови Кабінету Міністрів України № 408 від 24.04.2019 «Про порядок електронного адміністрування реалізації пального» та інших нормативно-правових актів, які регулюють ліцензування, виробництво, обіг, зберігання спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, керуючись підпунктами 20.1.10, 20.1.11, пункту 20.1 статті 20, пунктом 75.1 статті 75, підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80, підпунктом 52-2 пункту 52 Підрозділу Х Інші перехідні положення Податкового кодексу України (а.с.23).

На підставі цього наказу податковими інспекторами проведено фактичну перевірку за адресою провадження діяльності Товариства, за наслідками якої складено акт перевірки.

Відповідно до висновків акта перевірки встановлено порушення Товариством підпунктів 230.1.2, 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 ПК, а саме: на дату проведення перевірки на акцизному складі (уніфікований № 1006658) за адресо: Волинська область, м. Луцьк, вул. Ківерцівська, 3, ДП «ЛРЗ «Мотор» для власного споживання пального використовує чотири резервуари для зберігання пального, що не обладнані рівнемірами-лічильниками рівня нафтопродуктів (пального) у резервуарі та три витратоміра-лічильника (паливо роздавальні колонки) на місці відпуску пального наливом, які не зареєстровані в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального в резервуарі; ДП «ЛРЗ «Мотор», як розпорядником акцизного складу, за липень 2020 року не подано до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику щоденні дані про фактичні залишки пального та про обсяг обігу пального у звітній добі (а.с.24 - 25).

На підставі акта перевірки Офісом ВПП ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005325214 від 14.09.2020 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 141 000,00 грн, встановлених пунктом 128-1.1 статті 128-1 ПК за порушення вимог підпунктів 230.1.2, 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 цього Кодексу (а.с.27 - 28).

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням № 0005325214 від 14.09.2020, Товариство оскаржило таке в адміністративному порядку до ДПС України.

Рішенням ДПС України №37067/6/99-00-06-03-01-06 від 31.12.2020 ППР №0005325214 від 14.09.2020 скасовано в частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 1000,00 грн., в іншій частині ППР залишено без змін (а.с.36-40).

З урахуванням рішення ДПС України про результати розгляду скарги відповідачем прийнято нове ППР форми «ПС» № 0004235212 від 21.01.2021, яким до ДП «ЛРЗ «Мотор» застосовано штрафні санкції в сумі 140000,00 грн. (а.с.42-43).

За результатами розгляду скарги на ППР № 0004235212 від 21.01.2021 (а.с.44-51), рішенням ДПС України № 5439/6/99-00-06-03-02-06 від 10.03.2021 скаргу залишено без розгляду з тих підстав, що питання порушені у скарзі були вже розглянуті по суті у попередньому рішенні ДПС (а.с.52-53).

Не погоджуючись з таким результатом розгляду скарги, ДП «ЛРЗ «Мотор» звернулося до суду з позовом про зобов`язання ДПС розглянути скаргу по суті та рішенням Волинського окружного адміністративного суду по справі № 140/3942/21 від 22.06.2021 у задоволенні позову було відмовлено (а.с.54-57).

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2022 рішення суду першої інстанції скасовано та визнано протиправними дії ДПС України щодо залишення скарги від 05.02.2021 №1-61/556 ДП «ЛРЗ «Мотор» на податкове повідомлення-рішення від 21.01.2021 форми «ПС» №0004235212 без розгляду; зобов`язано ДПС України повторно розглянути скаргу ДП «ЛРЗ «Мотор» на податкове повідомлення-рішення від 21.01.2021 форми «ПС» №0004235212 (а.с.58-63).

На виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2022 ДПС України повторно розглянуло скаргу ДП «ЛРЗ «Мотор» та своїм рішенням залишило скаргу без задоволення.

Товариство, не погоджуючись з ППР форми «ПС» №0004235212 від 21.01.2021 звернулося до суду з позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - ПК України) контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (пункт 75.1 статті 75 ПК України).

Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки встановлено статтею 80 ПК України відповідно до положень якої фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального; (підпункт 80.2.5).

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Строки проведення фактичної перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.

Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу 3 пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів - копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що хоч формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак обов`язковим є дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо змісту наказу про проведення перевірки. При встановленні в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки, конкретна з них не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі.

У постановах від 12 серпня 2021 року (справа №140/14625/20), від 10 квітня 2020 року (справа №815/1978/18), від 25 січня 2019 року (справа №812/1112/16), від 5 листопада 2018 року (справа №803/988/17), від 22 травня 2018 року (справа №810/1394/16), від 20 березня 2018 року (справа №820/4766/17) Верховний Суд вказував, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо, а саме: - наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; - здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Тобто, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. У даному випадку достатньо самого факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).

Поряд з цим у постановах від 8 вересня 2020 року (справа №640/21536/19), від 19 листопада 2020 року у справі №160/7971/19, від 17 грудня 2020 року (справа №520/12028/18) Верховний Суд вказував про необхідність зазначення у наказі про проведення фактичної перевірки на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, окрім звичайного посилання на норму, що регулює питання її призначення, і конкретні фактичні підстави її призначення. У вказаних справах зроблено висновок, що при здійсненні призначення контролюючий орган повинен зазначити одну із підстав, визначених підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, й у разі, якщо такою підставою є наявність та/або отримання інформації про порушення платником податків вимог законодавства, конкретизувати останню.

Такі ж висновки підтримані Верховним Судом у постанові від 10 серпня 2023 року у справі № 440/3538/21, від 11 липня 2022 року у справі №120/5728/20-а.

З матеріалів справи вбачається, що наказ від 20.08.2020 №1528 містить виключно посилання на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України без зазначення конкретної підстави призначення фактичної перевірки.

В апеляційній скарзі, обґрунтовуючи правомірність винесення наказу від 20.08.2020 №1528, контролюючий орган покликається на здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, однак у спірному наказі, який став підставою проведення перевірки, в результаті якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відображено конкретної функції контролюючого органу, яку в силу законодавства у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, він повинен здійснити власне шляхом проведення цієї перевірки.

Отже, на переконання суду апеляційної інстанції, посилання у наказі Головного управління ДПС у Волинській області №1528 від 20.08.2020 «Про проведення фактичної перевірки» виключно на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України не підтверджує існування передбачених законом підстав для проведення фактичної перевірки, тоді як зазначення статей 20, 75, 80, підпункт 52-2 пункту 52 Підрозділу Х Інші перехідні положення ПК України саме по собі не може бути достатньою підставою для проведення фактичної перевірки позивача без зазначення конкретної підстави.

У постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 21.02.2020 (справа №826/17123/18) зроблено висновок, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Тобто, здійснення перевірки є необхідною передумовою для прийняття податкового повідомлення-рішення у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового або іншого законодавства, тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту в контролюючого органу відсутня компетенція на прийняття податкового повідомлення-рішення.

Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для збільшення контролюючим органом грошового зобов`язання платнику шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення у зв`язку з допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме - спочатку провести податкову перевірку.

Отже, нормами ПК України з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів встановлені умови та порядок проведення перевірок. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Зазначене відповідає завданням та основним засадам адміністративного судочинства, закріпленим у статті 2 КАС України.

Водночас зміст висновків наведених постанов Верховного Суду вказує на те, що установивши порушення процедури проведення перевірки, її підстав, наслідком чого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, що слугували підставою ухвалення суб`єктом владних повноважень індивідуальних актів, суд може не переходити, з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося.

За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, враховуючи висновки Верховного Суду, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що наказ ГУ ДПС у Волинській області №1528 від 20 серпня 2020 року винесений не на підставі та у спосіб визначений ПК України, а тому і рішення, яке прийнято за результатами такої перевірки є протиправним. Зазначені порушення щодо призначення та проведення перевірки є достатньою підставою для задоволення позовних вимог.

Частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні викладено підстави задоволення позовних вимог, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 червня 2023 року у справі № 140/5827/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді Л. П. Іщук І. М. Обрізко