Рішення

від 19.09.2023 по справі 398/4564/21

ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 398/4564/21

провадження №: 2/398/316/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"19" вересня 2023 р.

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

судді Нероди Л.М.,

за участі секретаря Міщенко С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 398/4564/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансенергоком» про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ВИМОГИ ПОЗИВАЧА

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ТОВ «Трансенергоком» про стягнення невиплаченої заробітної плати в розмірі 5 232,50 грн. за період роботи з 12 квітня 2021 року по 12 травня 2021 року, компенсації втрати частии зарплати у звязку з порушенням термінів її виплати в сумі 24 331,13 грн. та 3 000,00 грн. моральної шкоди.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 12.04.2021 року вона була прийнята на роботу у ТОВ «Трансенергоком» кухонним робітником. 12.05.2021 року була звільнена з посади по закінченню строкового трудового договору, відповідно до п. 2 ст. 36 КЗпП України.

В день її звільненя відповідач письмово не повідомив її про нараховану суму заробітної плати, належну їй при звільненні та не провів з нею розрахунку.

Її намагання вирішити питання у позасудовому порядку були марними, відповідач ухилявся від проведення розрахунку та не наддав їй навіть довідки про наявність заборгованості підприємства перед нею.

06.09.2021 року відповідачу було направлено адвокатський запит з цього приводу, який залишився без відповіді.

З довідки форми ОК-5 позивачем встановлено, що заробітна плата їй взагалі не була нарахована.

За підрахунками позивача, її заробітна плата мала б становити мінімальний розмір, тобто, 6500 грн. на місяць. Після проведених відрахувань, до видачі на руки мала б бути сума 5232,50 грн.

Зазначає, що оскільки відповідачем не була їй виплачена заробітна плата при звільненні, відповідно до вимог ст.ст. 116, 117 КЗпП України, вона має право на стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, з 01.07.2021 р. по день ухвалення судового рішення.

Також просить стягнути з відповідача 3000 грн.в рахунок відшкодування моральної шкоди, оскільки, невиплата заробітної плати привела до її моральних страждань, порушила нормальні життєві звя`зки і вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

В судове засідання позивач та її представник не з`явилися, від представника позивача надійщла заява про проведення розгляду справи за її відсутності.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ

01.11.2021 року ухвалою судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

30.11.2021 р. ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області задоволено клопотання представника позивача адвоката Кошеленко А.В. про витребування доказів, зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансенергоком» надати до суду: довідку про заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на час її звільнення, а саме, на 12.05.2021 року; копію наказу про прийняття ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на роботу від 12.04.2021 року №0412.

ЗАПЕРЕЧЕННЯ ВІДПОВІДАЧА

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час, місце та дату судового засідання повідомлений належним чином, враховуючи приписи ст. 128 ЦПК України, причини неявки суду не повідомив, будь-яких заяв, клопотань, відзиву не надав.

Ухвала суду від 30.11.2021 р. про витребування доказів відповідачем не виконана.

Враховуючи згоду позивача, суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач дійсно 12.04.2021 року була прийнята на роботу у ТОВ «Трансенергоком» кухонним робітником, а 12.05.2021 року була звільнена з посади по закінченню строкового трудового договору, відповідно до п. 2 ст. 36 КЗпП України, що підтверджується копією відповідної сторінки її трудової книжки.

Накази про прийнятт на роботу та про звідьнення позивач з роботи відсутні.

Будь-які докази того, що відповідачем не була нарахована та виплачена позивачу заробітна плата, у справі відсутні, так само, як і докази проведення належного розрахунку при звільненні.

З довідки ОК-5 вбачається, що відповідачем за квітень - травень 2021 року позивачу ніяких нарахувань не проведено.

НОРМИ ПРАВА

Приписами ст. 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до вимог частини першої статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

У відповідності до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Згідно з правилами, викладеними в статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; у часники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

ОЦІНКА СУДУ

Доводи позивача про те, що відповідачем не проведено розрахунку при звільненні з позивачем, матеріалами справи не підтверджені, так само, як і наявність заборгованості відповідача перед позивачем.

Дані довідки ОК-5 не можуть бути використані в якості доказу існування такої заборгованості, оскільки підприємство могло не подавти звітності до ПФ.

Таким чином, позивачем не надано достовірних доказів на підтвердження позовних вимог в частині стягнення заборгованості по заробітній платі.

Позивачем у мотивувальній частині позовної заяви заявлена також вимога про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні та наводиться відповідний розрахунок. Однак, у резолютивній частині позову позивач просить стягнути з відповідача компенсацію втрати частини заробітку у звязку з порушенням термінів її виплати.

Згідно зі статтею 34 Закону України «Про оплату праці» встановлена компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товарі і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Компенсація у праві є формою фінансового відшкодування збитків за порушення прав. Тобто це є збитки, а не основна заробітна плата, термін якої визначено статтею 1 Закону України «Про оплату праці», а структура заробітної плати встановлена статтею 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних витрат.

Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, для встановлення початку перебігу строку на звернення працівника до суду з вимогою про стягнення заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт не проведення з ним остаточного розрахунку.

Тому, стосовно вимог про стягнення середнього заробітку, суд вважає ці вимоги такими, що не підлягають задоволенню в межах даної цивільної справи, з огляду на вимоги ч. 2 ст. 117 КЗпП України - при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника.

Оскільки, суд вважає не доведеними вимоги позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі, відповідно, немає підстав і для задоволення позовних вимог в частині як стягнення середнього заробітку, так і компенсації втрати частини заробітку у зв`язку з порушенням термінів її виплати.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно роз`яснень, які містяться в п.п.3, 10, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (зі відповідними змінами) роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Судам слід мати на увазі, що у разі заподіяння особі моральної шкоди неправомірно вчиненими діями кількох осіб, розмір відшкодування визначається з урахуванням ступеня вини кожної з них.

На осіб, які заподіяли моральну шкоду спільно (взаємопов`язаними, сукупними діями або діями з єдиним наміром), відповідно до статей 174, 451 ЦК ( 1540-06 ) покладається солідарна відповідальність по її відшкодуванню.

Виходячи із наведеного, право на компенсацію моральної шкоди виникає не автоматично при вчиненні заподіювачем шкоди будь-яких неправомірних діянь, а за умови доведення особою, в чому саме полягають моральні страждання і які втрати немайнового характеру вони спричинили.

За таких обставин, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 264, 265, 273, 280, 282, 352, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Трансенергоком» про стягнення невиплаченої заробітної плати в розмірі 5 232,50 грн за період роботи з 12 квітня 2021 року по 12 травня 2021 року, компенсації втрати частии зарплати у звязку з порушенням термінів її виплати в сумі 24 331,13 грн та 3 000,00 грн моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку та подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ;

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансенергоком», код ЄДРПОУ 34977233, адреса: 28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, пр. Будівельників, буд. 35 кв. 52;

Повний текст рішення виготовлено 19 вересня 2023 року.

СУДДЯ Л.М. НЕРОДА