Постанова

від 26.10.2023 по справі 921/249/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2023 р. Справа №921/249/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої суддіОрищин Г.В.,

суддівГалушко Н.А.,

Желіка М.Б.,

секретар судового засідання Костерева О.А.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні технологічні системи» від 16.07.2023

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 07.06.2023 (повний текст рішення складено 16.06.2023, суддя Чопко Ю.О)

у справі № 921/249/23

за позовом Тернопільського державного науково-технічного підприємства «Промінь»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні технологічні системи»

про зобов`язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою; зобов`язання не чинити перешкод в користуванні земельною ділянкою; зобов`язання звільнити земельну ділянку

за участю представників:

від позивача Голова В.П.

від відповідача Загородній Р.І.

11 квітня 2023 року Тернопільське державне науково-технічне підприємство «Промінь» звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні технологічні системи» про:

- зобов`язання ТОВ «Універсальні технологічні системи» усунути перешкоди в користуванні Тернопільському державному науково-технічному підприємству «Промінь» земельною ділянкою, кадастровий номер 6110100000:03:007:0038, площею 4,3138 га;

- зобов`язання ТОВ «Універсальні технологічні системи» не чинити перешкод в користуванні Тернопільському державному науково-технічному підприємству «Промінь» земельною ділянкою, кадастровий номер 6110100000:03:007:0038, площею 4,3138 га;

- зобов`язання ТОВ «Універсальні технологічні системи» звільнити земельну ділянку (території) Тернопільського державного науково-технічного підприємства «Промінь» кадастровий номер 6110100000:03:007:0038, площею 4,3138 га, від відходів зернопереробки.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 07.06.2023 у справі № 921/249/23 позовні вимоги Тернопільського науково-технічного підприємства «Промінь» задоволено; зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Універсальні технологічні системи» усунути перешкоди в користуванні Тернопільському державному науково-технічному підприємству «Промінь» земельною ділянкою номер 6110100000:03:007:0038 площею 4,3138 га, не чинити перешкоди в користуванні такою земельною ділянкою та звільнити вказану земельну ділянку від відходів зернопереробки; з відповідача на користь позивача стягнуто 8052 грн. судового збору (п. 4 та 6 резолютивної частини рішення в редакції ухвали про виправлення описки від 04.07.2023 у даній справі).

Задовольняючи позовні вимоги Тернопільського державного науково-технічного підприємства «Промінь», місцевий господарський суд встановив, що ТОВ «Універсальні технологічні системи» було стороною договору оренди, за умовами якого орендувало у Тернопільського державного науково-технічного підприємства «Промінь» частину виробничих приміщень. Згодом договірні відносини між сторонами були припинені. З укладенням вказаного договору, товариство отримало доступ до проїзду на земельну ділянку площею 4,3138 га, кадастровий номер 6110100000:03:007:0038, право постійного користування якою надано ТДНТП «Промінь», та в період з жовтня по кінець листопада 2019 розмістило на вказаній земельній ділянці відходи зернопереробки. Актом обстеження території, здійсненого на підставі наказу №28 від 03.04.2023, встановлено, що станом на 04.04.2023 площа території ТДНТП «Промінь», зайнята відходами, становить приблизно 1965 м.кв. Підприємство «Промінь» зверталося до ТОВ «Універсальні технологічні системи» з претензією та вимогою про вивезення з його території відходів зернопереробки, однак вказані вимоги були залишені товариством без відповіді та задоволення. Відповідач належними та допустимими доказами не спростував обставин, наведених у позовній заяві, тоді як матеріалами справи підтверджено обставину безпідставного розміщення ТОВ «Універсальні технологічні системи» відходів зернопереробки на земельній ділянці, право постійного користування якою надано підприємству «Промінь», відтак суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Не погодившись з ухваленим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, звернувшись до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та додатковими поясненнями, в яких просить суд скасувати рішення місцевого господарського суду, а в задоволенні позовних вимог відмовити, з огляду на таке:

-відповідач зазначає про порушення судом норм процесуального права, оскільки не поновлено строк на подання відзиву на позов та не відкладено підготовчого засідання за клопотанням відповідача;

-умовою задоволення негаторного позову є встановлення судом факту протиправності дій відповідача, а задоволення позовних вимог не залежить від наявності вини відповідача. Однак, задовольняючи позовні вимоги як негаторний позов суд не надав належної оцінки тому факту, що на території ТДНТП «Промінь» діє пропускний режим заїзду/виїзду транспортних засобів. Згідно наданих суду копій журналу руху транспорту ТДНТП «Промінь» за період з 24.10.2019 по 17.12.2019 позивачем було надано 87 дозволів на в`їзд транспортних засобів на територію підприємства. Вказане свідчить про те, що заїзд автомобілів та вивантаження відходів зернопереробки на території підприємства здійснювався виключно з дозволу позивача;

-скаржник звертає увагу суду на те, що за умовами укладеного між сторонами договору оренди, ним було орендовано частину приміщень виробничого адміністративно-побутового корпусів, доступ до яких здійснювався за перепустками, виданими позивачем лише окремим працівникам ТОВ «Універсальні технологічні системи». Отже, умови договору не передбачали безперешкодного доступу до земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні позивача;

-крім цього, відповідач зазначає, що орієнтовна площа земельної ділянки на якій розміщені відходи зернопереробки, згідно акта обстеження території становить 1965 кв.м, натомість суд прийняв необґрунтоване рішення, яким зобов`язав відповідача усунути перешкоди у користуванні, не чинити перешкоди у користуванні та звільнити всю земельну ділянку площею 4,3138 га, яка надана в постійне користування позивачу.

Скориставшись своїм правом, наданим ст. 263 ГПК України, позивач подав відзив на апеляційну скаргу та додаткові пояснення, в яких заперечив доводи апелянта з наступних підстав:

-позивач не вбачає порушення судом норм процесуального права, оскільки відповідач не був позбавлений можливості надати суду усні пояснення та свої заперечення по суті заявленого позову під час розгляду справи, водночас звертає увагу суду на те, що ухвалу про відкриття провадження у справі відповідач отримав 04.05.2023, а підготовче засідання було призначено на 24.05.2023, таким чином, на переконання позивача, відповідач мав достатньо часу аби вчасно подати суду відзив на позовну заяву;

-позивач стверджує, що відповідач самовільно, незаконно, без погодження з позивачем розмістив на земельній ділянці належній ТДНТН «Промінь», відходи зернопереробки, що створює перешкоди у користуванні та розпорядженні позивачем цією земельною ділянкою, що в свою чергу створює перепони у виконанні державного замовлення.

Позивач зазначає про дотримання місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, відтак, на переконання позивача підстави для скасування рішення відсутні.

В дане судове засідання прибули представники позивача та відповідача, які підтримали свої доводи, міркування та заперечення, наведені, відповідно, в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, а також у додатково поданих сторонами поясненнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення відсутні, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, між Тернопільським державним науково-технічним підприємством «Промінь» (орендодавець, підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальні технологічні системи» (орендар, товариство) 14.08.2019 було укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності за №1 (договір), за умовами п.1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно, яке перебуває на балансі орендодавця, а саме:

- частину приміщень першого поверху адміністративно-побутового корпусу (літера «А»), який розташований за адресою: місто Тернопіль, вул. Текстильна, будинок 38 (поз. 1-39 площею 25,0 кв.м.; 1-40 площею 2,10 кв.м.; 1-42 площею 14,0 кв.м.; 1-43 площею 27,70 кв.м.; 1-44 площею 3,30 кв.м.; 1-45 площею 6,60 кв.м.; 1-46 площею 3,30 кв.м.; 1-47 площею 15,80 кв.м.; 1-48 площею 9,10 кв.м.; 1-49 площею 2,20 кв.м.; 1-50 площею 1,20 кв.м.; 1-51 площею 2,20 кв.м.; 1-52 площею 1,30 кв.м.) загальною площею 113,9 кв.м.;

- частину приміщень виробничого корпусу (літера «В»), який розташований за адресою: місто Тернопіль, вул. Текстильна, будинок 38(частина поз. 1-1) загальною площею 933,0 кв.м.;

- частину приміщень виробничого корпусу (літера «В»), який розташований за адресою: місто Тернопіль, вул. Текстильна, будинок 38 (частина поз. 1-1 площею 43,23 кв.м., поз. 1-25 площею 213,0 кв.м., частина поз. 1-26 площею 27,3 кв.м.), загальною площею 283,53 кв.м.

Загальна площа майна, переданого в оренду становила 1330,43 кв.м. (п.1.2. договору).

У п. 10.1. договору сторони визначили, що такий укладено на строк 35 місяців, та діє з 14.08.2019 по 14.07.2022 року включно.

Як стверджує позивач даний договір розірвано 21.01.2021 у зв`язку із простроченням строків оплати орендної плати, що підтверджується відповідачем.

Уклавши означений договір оренди ТОВ «Універсальні технологічні системи» отримало доступ для проїзду на земельну ділянку площею 4,3138 га, кадастровий номер 6110100000:03:007:0038, право постійного користування якою надано Тернопільському державному науково-технічному підприємству «Промінь» на підставі Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №297235.

У відповідності до ст. 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної форми власності.

В період з жовтня по кінець листопада 2019 на вказаній земельній ділянці ТОВ «Універсальні технологічні системи» розмістило відходи зернопереробки, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних та журналу обліку руху транспорту ТДНТП «Промінь» та представником відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію за №24 від 04.02.2021 та вимогу за №352 від 23.09.2022, в яких позивач вимагав у відповідача вивезти з території підприємства відходи зернопереробки, однак, вказані претензія та вимога були залишені відповідачем без відповіді та належного реагування.

03.04.2023 Тернопільським державним науково-технічним підприємством «Промінь» було видано наказ за № 28, згідно якого створено комісію для обстеження території, на якій заплановано розміщення ділянок випробовувального маршруту. За результатами здійсненого обстеження комісією було складено відповідний акт обстеження території, в якому зазначено, що станом на 04.04.2023 площа території ТД НТП «Промінь», зайнята відходами, становить приблизно 1965 м.кв.

Відповідач в добровільному порядку вимоги претензії не виконав, відходи зернообробки з території підприємства не вивіз, що слугувало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Стаття 15 Цивільного кодексу України презюмує право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа, у відповідності до ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України, має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст.20 ГК України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Згідно ч.2 ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

У рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) (Справа №1-17/2005) зазначено, що стосовно права постійного користування земельними ділянками діє механізм захисту, гарантований статтями 13, 14, 41, 55 Конституції України (п.5.2. Рішення).

Стаття 41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

За змістом положень ч.3 ст.152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно із частинами першою, другою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Здійснюючи правосуддя, у відповідності до ст. 5 ГПК України, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Водночас, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово у своїх постановах зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі №338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (вказане узгоджується із позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, яка відображена у постанові від 03.09.2019 у справі № 917/1258/18).

За своєю правовою природою позов, який містить вимогу про усунення перешкод у користуванні майном, є негаторним. При цьому, позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Особливістю негаторного позову є відсутність спорів з приводу належності позивачу майна на праві власності чи іншому титулі, а характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьою особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Цей спосіб захисту спрямований на усунення порушення прав власника, які не пов`язані з позбавленням володіння майном.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

У відповідності до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (ч.2 ст.73 ГПК України).

Отже, як вбачається з матеріалів справи, відповідач без достатніх правових підстав ввіз та розмістив на території ТДНТП «Промінь» відходи зернообробки, що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними та копією з журналу обліку руху транспорту ТДНТП «Промінь», не заперечується та підтверджується представником відповідача в судовому засіданні, площа зайнята розміщеними відповідачем відходами зернообробки встановлена актом обстеження території, складеним на підставі наказу за № 28 від 03.04.2023.

За змістом ч.1, 2 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що матеріалами справи підтверджено обставини безпідставного розміщення відповідачем відходів зерно переробки на земельній ділянці кадастровий номер 6110100000:03:007:0038, право постійного користування якою надано Тернопільському державному науково-технічному підприємству «Промінь» на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №297235, відтак позовні вимоги позивача про зобов`язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 6110100000:03:007:0038, 4,3138 га; зобов`язання не чинити перешкод в користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 6110100000:03:007:0038, 4,3138 га; зобов`язання звільнити земельну ділянку кадастровий номер 6110100000:03:007:0038, площею 4,3138 га правомірно задоволено місцевим господарським судом.

З огляду на наведене, колегія суддів не вбачає порушення норм матеріального чи процесуального права місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, відтак, підстави для скасування означеного рішення відсутні, а доводи апеляційної скарги відхиляються судом апеляційної інстанції з огляду на наступне:

1)щодо порушення норм процесуального права, не поновлення строку на подання відзиву на позов та закриття підготовчого провадження, яке відповідач просив відкласти, суд зазначає, що ухвала про відкриття провадження у справі була отримана відповідачем 04.05.2023, тоді як підготовче засідання було призначено на 24.05.2023, таким чином відповідач мав достатньо часу аби вчасно подати суду відзив на позовну заяву, скористатися послугами адвоката або ж забезпечити свою участь в судовому засіданні з використанням системи відеоконференцзв`язку. Водночас, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, керівник відповідача був присутній в судовому засіданні 07.06.2023 та не був позбавлений можливості надати суд усні пояснення по суті спору;

2)доводи апелянта про ввезення на територію підприємства та розміщення відходів зернообробки виключно на підставі дозволу позивача не приймаються до уваги судом апеляційної інстанції, позаяк в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не подані жодні належні та допустимі докази, які б свідчили про правомірність розміщення та зберігання на території ТДТНП «Промінь» вказаних відходів зернообробки, тобто до матеріалів справи відповідачем не долучено жодних доказів надання позивачем йому дозволу чи замовлення на ввезення на його територію відходів зернообробки;

3)що стосується площі загромадження відходами, суд вважає за доцільне зазначити, що розміщення відходів на земельній ділянці позивача відбувалося хаотично, тому визначити конкретні площу і місце розміщення таких не вбачається можливим. Однак, в оскаржуваному рішенні чітко визначено від чого слід звільнити земельну ділянку позивача від відходів зернообробки.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України, вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України, встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відхиляючи доводи скаржника, суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі «Проніна проти України», в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі «Шевельов проти України»).

З урахуванням викладеного вище в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване судове рішення ухвалено відповідно до норм чинного законодавства, наведених правових позицій Верховного Суду та встановлених обставин справи.

Аргументи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування судом під час розгляду справи норм процесуального та матеріального права, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування ухваленого у цій справі рішення.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Тернопільської області від 07.06.2023 у справі №921/249/23 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні технологічні системи» - без задоволення.

Судові витрати покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Справу повернути в Господарський суд Тернопільської області.

Повний текст постанови складено 01.11.2023.

Головуючий суддяГ.В. Орищин

суддяН.А. Галушко

суддяМ.Б. Желік