Постанова

від 25.10.2023 по справі 917/993/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2023 р. Справа№ 917/993/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Кузьменко А.М.

представники:

від позивача: Винник Р.О. (довіреність, посвідчення адвоката № 605 від 14.12.2017)

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: не з`явився

від відповідача-3: Ворона Л.О. в режимі відеоконференції

від третьої особи-1: не з`явився

від третьої особи-2: не з`явився

від третьої особи-3: не з`явився

вільний слухач: Агеєва В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Полтавської обласної військової адміністрації

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2023 (дата складення тексту судового рішення - 08.06.2023)

у справі № 917/993/22 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод"

до відповідачів:

1. Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру

2. Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області

3. Полтавської обласної військової адміністрації

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів:

1) Державне підприємство "Кременчуцьке лісове господарство"

2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька металургійна компанія"

3) Кам`янопотоківська сільська територіальна громада в особі Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області

про визнання недійсним розпорядження, скасування державної реєстрації земельної ділянки, визнання незаконною бездіяльність,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст оскаржуваного додаткового рішення суду першої інстанції

Додатковим рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2023 частково задоволено заяву про ухвалення додаткового рішення у справі № 917/993/22. Стягнуто з Полтавської обласної військової адміністрації на користь Акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" 49 000,00 грн витрат на правову допомогу. В задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

Приймаючи додаткове рішення, суд першої інстанції виходив з критерію реальності понесення позивачем адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також з критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, тривалість розгляду справи.

Не погодившись із прийнятим додатковим рішенням, Полтавська обласна військова адміністрація звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2023 у справі № 917/993/22 повністю. Ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про розподіл судових витрат в повному обсязі.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача-3 зводяться до того, що судом першої інстанції при винесенні додаткового рішення було проігноровано факт відсутності доказів, які б підтверджували реальність понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Разом з цим, відповідач-3 вважає присуджену до сплати суму витрат на правову допомогу в розмірі 49000,00 грн необґрунтованою та неспівмірною з критеріями, визначеними у ст. 126 Господарського процесуального кодексу України.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу та узагальнення її доводів

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач наголошує на тому, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх фактично сплачено стороною чи тільки має бути оплачено.

Таким чином, беручи до уваги підтверджений матеріалами справи і не спростований місцевим господарський судом факт надання адвокатом позивача правової допомоги у даній справі, позивач вважає, що суд першої інстанції інстанції правомірно поклав обов`язок на відповідача-3 щодо відшкодування позивачу витрат на правову допомогу у розмірі 49 000,00 грн.

Узагальнений виклад позиції інших учасників по справі

Відповідачі-1,-2 та треті особи-1,-2,-3 не скористалися правом подати письмові пояснення/заперечення на апеляційну скаргу. Неподання письмових пояснень/заперечень не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2023 у справі № 917/993/22 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку перебуванням судді Михальської Ю.Б. у відпустці. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.08.2023, справу № 917/993/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Полтавської обласної військової адміністрації на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2023 у справі № 917/993/22 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів: Тарасенко К.В., Шаптали Є.Ю.; розгляд справи призначено на 25.10.2023.

В судове засіданні, яке відбулося 25.10.2023, з`явився представник позивача до приміщення суду. Представник відповідача-3 приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Представник відповідача-2 в судове засідання не з`явився, через підсистему "Електронний суд" до суду апеляційної інстанції надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представники відповідача-1 та третіх осіб-1,-2,-3 в судове засідання не з`явилися, про час і місце судового засідання були належним чином повідомлені, а саме шляхом направлення процесуального документу на їхню електронну адресу та/або в електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд", що в свою чергу, підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного документа - ухвали суду від 09.08.2023.

Також слід зазначити, що інформація про судове засідання була оприлюднена на офіційному веб-порталі "Судової влади України", тому відповідач-1 та треті особи-1,-2,-3 не були позбавлені об`єктивної можливості дізнатися про дату судового засідання, користуючись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до вказаного сайту.

Враховуючи, що явка представників відповідачів-1,-2 та третіх осіб-1,-2,-3 у судове засідання судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та за відсутності представників відповідачів-1,-2 та третіх осіб-1,-2,-3.

В судовому засіданні представники позивача та відповідача-3 підтримали свої правові позиції щодо апеляційної скарги.

Крім цього, представник позивача в судовому засіданні підтримав подану ним заяву щодо прийняття додаткового рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, та заявив усне клопотання про намір подати докази понесення таких витрат після ухвалення постанови по даній справі.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-3, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Позивач звернувся до місцевого господарського суду з позовною заявою з урахуванням заяви про зміну предмету позову до відповідачів про:

- визнання недійсним розпорядження Голови Полтавської обласної державної адміністрації № 942 від 22.12.2021 "Про затвердження документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності лісогосподарського призначення";

- визнання недійсним розпорядження Голови Полтавської обласної державної адміністрації № 63 від 14.02.2022 "Про надання ДП "Кременчуцький лісгосп" земельних ділянок у постійне користування в частині передачі земельної ділянки із кадастровим номером 5322480400:10:000:0305 площею 502,6305 га, що має цільове призначення: "09.01 Для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг";

- скасування державну реєстрацію земельної ділянки із кадастровим номером 5322480400:10:000:0305 площею 502,6305 га, що має цільове призначення: "09.01 Для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг" зареєстровану за рішенням державного кадастрового реєстратора відділу в Ізяславському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 03.12.2021 року з одночасним припиненням зареєстрованих речових прав (номер запису про право власності 47296735 та номером запису про інше речове право 47296754);

- визнання незаконною бездіяльність Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру "Держгеокадастр" щодо невжиття заходів по скасуванню державної реєстрації земельної ділянки кадастровим номером 5322480400:10:000:0305 площею 502,6305 га, що має цільове призначення: "09.01 Для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг" зареєстровану за рішенням державного кадастрового реєстратора відділу в Ізяславському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 03.12.2021;

- визнання незаконною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області щодо неповідомлення ним як органом, який здійснює ведення Державного земельного кадастру, всіх зацікавлених осіб про виявлені невідповідності у документації із землеустрою на земельну ділянку із кадастровим номером 5322480400:10:000:0305 площею 502,6305 га, що має цільове призначення: "09.01 Для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.04.2023 у справі № 917/993/22 позовні вимоги задоволено; визнано недійсним розпорядження Полтавської обласної державної адміністрації № 942 від 22.12.2021 "Про затвердження документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності лісогосподарського призначення"; визнано недійним розпорядження Полтавської обласної державної адміністрації № 63 від 14.02.2022 "Про надання ДП "Кременчуцький лісгосп" земельних ділянок у постійне користування в частині передачі земельної ділянки із кадастровим номером 5322480400:10:000:0305 площею 502,6305 га, що має цільове призначення: "09.01 Для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг"; скасовано державну реєстрацію земельної ділянки із кадастровим номером 5322480400:10:000:0305 площею 502,6305 га, що має цільове призначення: "09.01 Для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг" зареєстровану за рішенням державного кадастрового реєстратора відділу в Ізяславському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 03.12.2021 з одночасним припиненням зареєстрованих речових прав (номер запису про право власності 47296735 та номером запису про інше речове право 47296754); закрито провадження у справі № 917/933/22 по відношенню до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області.

26.04.2023 до Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" надійшла заява про розподіл судових витрат у справі № 917/993/22, в якій заявник просив суд прийняти додаткове рішення, яким покласти на відповідачів судові витрати у справі загальна вартість яких склала 158 800,00 грн. До вказаної заяви було додано детальний опис наданих послуг з правової допомоги у справі та акт прийому-передачі послуг від 06.04.2023.

Додатковим рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2023 частково задоволено заяву про ухвалення додаткового рішення у справі № 917/993/22. Стягнуто з Полтавської обласної військової адміністрації на користь Акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" 49 000,00 грн витрат на правову допомогу. В задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржуване додаткове рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з п. 37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19 загалом нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

У пункті 39 тієї ж постанови Великої Палати Верховного Суду зазначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц зазначено, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях ч.ч. 5, 6 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України (аналогічні положення містять ч.ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України), відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18, від 31.03.2020 у справі № 726/549/19.

У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі від 17.09.2019 у справі № 910/4515/18.

Суд першої інстанції, оцінюючи надані позивачем докази понесення витрат на професійну правничу допомогу, а також заперечення відповідача-3 (скаржника), встановив, що наведені у детальному описі наданих послуг з правової допомоги обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) визначено виходячи із години часу, витраченого на надання послуги згідно переліку, наведеного в детальному описі.

Однак договором сторони не передбачили такого порядку обчислення гонорару, як погодинна оплата.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку відшкодування гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суд, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, має право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Вказаний правовий висновок Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладений в постанові від 09.12.2021 у справі № 922/3812/19.

Так, п. 3.1 договору сторони погодили, що оплата правової допомоги з виконання доручень (окремих, разових) клієнта визначається прейскурантом цін на правову допомогу.

Доданим до позову прейскурантом цін на послуги з надання професійної правової допомоги, який діє з 12.10.2020, Адвокатським об`єднанням визначено вартість послуг, які надаються з питань, що підлягають вирішенню, зокрема, в порядку господарського судочинства, у тому числі:

- вивчення та правовий аналіз правочину, документів по виконанню правочину (за 1 годину) - 1500,00 грн;

- гонорар за представництво в суді першої інстанції (за 1 судове засідання) - від 10000,00 грн, але в будь-якому разі не менше чотирьох мінімальних заробітних плат, встановлених на дату прийняття доручення;

- усні консультації, розробка і погодження з клієнтом стратегії захисту прав та інтересів Клієнта (за 1 годину) - від 1500,00 грн;

- організація збирання письмових доказів, їх систематизація, групування, оформлення у відповідності до вимог законодавства України (за 1 аркуш) - від 10,00 грн;

- забезпечення дотримання клієнтом досудового порядку врегулювання спору, що включає складання тексту вимоги, претензії та направлення їх боржнику (за 1 документ) - від 4000,00 грн;

- складання тексту позовної заяви, в тому числі: розрахунок ціни позову, розрахунок суми та підготовка платіжних документів з оплати судового збору (за 1 документ) - від 6000,00 грн;

- організація направлення засобами поштового зв`язку копії позовної заяви з додатками на адресу відповідача, третьої особи, складання опису поштового вкладення, оформлення інших поштових документів (за 1 примірник) - від 500,00 грн;

- організація направлення засобами поштового зв`язку позовної заяви до суду, складання опису поштового вкладення, оформлення інших поштових документів (за 1 примірник) - від 500,00 грн;

- складання процесуальних документів поштових документів (заяви, клопотання) (за 1 документ) - від 1000,00 грн;

- ознайомлення та правовий аналіз документів по суті справи в тому числі, правова оцінка обґрунтованості обставин викладених у таких документах, погодження з клієнтом стратегії спростування викладених доводів та обставин (за 1 годину) - 1500,00 грн;

- складання документів по суті справи (відповідь на відзив), направлення таких документів на адресу відповідача та суду (за 1 документ) - від 3000,00 грн.

Дослідивши прейскурант цін на послуги з надання професійної правової допомоги, детальний опис наданих послуг з правової допомоги та акт від 06.04.2023 прийому-передачі послуг до договору, судом першої інстанції встановлено обґрунтованість наданих адвокатом наступних послуг на суму 49000,00 грн, у тому числі:

- складання тексту позовної заяви про скасування рішення про державну реєстрацію земельної ділянки, визнання недійсним розпорядження, скасування рішення про державну реєстрацію речових прав з одночасним припиненням права власності на підставі запису про державну реєстрацію права власності № 40- 21/93 від 24.08.2022 року - вартістю 8000,00 грн;

- участь у судових засіданнях Господарського суду м. Києва у справі 917/993/22 (24.01.2023, 07.02.2023, 14.03.2023, 04.04.2023) - вартістю 40000,00 грн;

- складання тексту заяви про прийняття додаткового рішення про розподіл судових витрат № 40-21/40 від 06.04.2023;

- складання розрахункових та договірних документів по року виконанню доручення клієнта про надання правової допомоги в межах справи № 917/993/22 - вартістю 1000,00 грн.

Враховуючи обставини даної справи, її складність, предмет та підстави позовних вимог, обсяг наданої адвокатом правової допомоги, суд першої дійшов вірного висновку, що визначений позивачем розмір витрат на послуги адвоката в сумі 49 000,00 грн є співрозмірними з виконаною адвокатом роботою щодо представлення інтересів Акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" у даній справі.

З огляду на вищенавене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, враховуючи положення ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, дійшов обґрунтованих висновків щодо наявності підстав для часткового задоволення заяви про відшкодування понесених витрат.

Судова колегія зазначає, що доводи відповідача-3 щодо завищення вартості наданих послуг зводяться до намагання переоцінити докази, яким надана оцінка судом першої інстанції.

Посилання відповідача-3 на те, що судом першої інстанції проігноровано факт відсутності доказів, які б підтверджували реальність понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів відхиляє, оскільки за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (аналогічні висновки викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Інші твердження викладені відповідачем у апеляційній скарзі не можуть бути підставами для скасування додаткового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги відповідача.

В свою чергу, наведені позивачем у відзиві на апеляційну скаргу доводи є документально обґрунтованими та такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді даної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи, підтверджуються достовірними доказами, а тому додаткове рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Полтавської обласної військової адміністрації залишити без задоволення, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2023 у справі № 917/993/22 - без змін.

Матеріали справи № 917/993/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 31.10.2023.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді К.В. Тарасенко

Є.Ю. Шаптала