Постанова

від 30.10.2023 по справі 903/400/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

30 жовтня 2023 року Справа № 903/400/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Мельник О.В. , суддя Олексюк Г.Є.

секретар судового засідання Приступлюк Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційні скарги Фермерського господарства "Поліська Родина" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Дойчеагротех"

на рішення Господарського суду Волинської області від 03.08.2023

(ухвалене о 15:40 год. у м. Луцьку, повний текст складено 11.08.2023)

у справі № 903/400/23 (суддя Слободян О.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дойчеагротех"

до Фермерського господарства "Поліська Родина"

про стягнення 759 064 грн 92 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Семенюк Л.В.;

від відповідача - Ульчак Б.І.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дойчеагротех" (позивач) звернувся до суду з позовом, уточненим заявою про зменшення позовних вимог (вх.№01-74/901/23 від 13.06.2023), про стягнення з ФГ "Поліська Родина" (відповідача) 759 064 грн 92 коп., з яких: 329 343 грн 43 коп. штрафу, 308 681 грн 71 коп. пені, 102 227 грн 08 коп. інфляційних втрат та 18 812 грн 70 коп. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно умов Договору купівлі-продажу №24/11/21 від 24.11.2021 в частині своєчасної оплати поставленого позивачем товару.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 03.08.2023 у справі № 903/400/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Фермерського господарства "Поліська Родина" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дойчеагротех" 337 825 грн 28 коп., з яких: 164 671 грн 72 коп. штрафу, 154 340 грн 86 коп. пені та 18 812 грн 70 коп. 3% річних. Відмовлено в позові в частині стягнення 102 227 грн 08 коп. інфляційних втрат, 164 671 грн 71 коп. штрафу та 154 340 грн 85 коп. пені.

При ухваленні вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що 24.11.2021 між ТОВ "Дойчеагротех" (продавець) та ФГ "Поліська Родина" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №24/11/21 та за умовами якого продавець поставляє, а покупець приймає і зобов`язується оплатити сільськогосподарську техніку, на умовах визначених цим Договором.

Відповідно до специфікації №1 від 24.11.2021 до Договору товаром є культиватор причіпний Аллроундер 750Р, у кількості 1 штука, вартістю 65 000 Євро з ПДВ.

Суд вказав, що враховуючи умови договору, відповідач мав здійснити платежі в розмірі 602 875 грн 65 коп. (що становить 30% загальної вартості, а саме 19 500 Євро в еквіваленті) до 01.12.2021 та платіж в розмірі 1 682 694 грн 65 коп. (що становить 70% загальної вартості, а саме 45 500 Євро в еквіваленті) до 30.08.2022.

Також, суд встановив, що до звернення позивача до суду із цим позовом, відповідачем були проведені на суму 1 616 250 грн або 46 573,58 Євро, а під час розгляду справи відповідачем було повністю оплачено залишок заборгованості за отриманий товар в сумі 744 595 грн 99 коп.

Проаналізувавши обставини справи суд дійшов висновку, що нарахування 329 343 грн 43 коп. штрафу, 308 681 грн 71 коп. пені та 18 812 грн 70 коп. 3% річних є арифметично вірними та підставними, однак користуючись правом, наданим ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України, з урахуванням заяви відповідача, повне виконання відповідачем зобов`язання по основному боргу, сплату ФГ "Поліська Родина" понесених позивачем судових витрат по цій справі, неподання позивачем доказів понесення ним збитків внаслідок допущених відповідачем порушень умов договору, а також те, що пред`явлені до стягнення штрафні санкції, за оцінкою суду, є надмірно великими, з огляду на інтереси обох сторін, суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру нарахованих штрафу та пені на 50 %.

Відмовляючи в частині стягнення 102 227 грн 08 коп. інфляційних втрат, суд вказав, що втрати позивача від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти, перерахунком суми з урахуванням зміни курсу гривні до зазначеного в еквіваленті євро.

Розглядаючи спірні правовідносини місцевий господарський суд застосував відповідні положення ст. ст. 6, 11, 509, 524, 530, 533, 546, 549, 599, 612, 625, 627, 632, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 230, 231 Господарського кодексу України.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Фермерське господарство "Поліська Родина" звернулося з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Волинської області від 03.08.2023 у справі № 903/400/23 скасувати в частині стягнення 164 671 грн 72 коп. штрафу, 154 340 грн 86 коп. пені, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в цьому випадку, сума вартості товару була сплачена в повному обсязі, судом не було встановлено, а позивачем не було доведено суму понесених збитків.

При вирішенні питання про зменшення пені та штрафу судом не було враховано ту обставину, що ФГ "Поліська Родина" є сільськогосподарським товаровиробником, основний вид діяльності: 01.50 - змішане сільське господарство, а його єдиним доходом господарства є реалізація врожаю пшениці, жита, кукурудзи.

Також, судом не було враховано, що утрудненні обставини реалізації сільгосппродукції літом 2022 року, штат працівників господарства, наявність збитків у фінансовій діяльності відповідача.

Сума штрафу та пені, що виступає предметом позову є майже співмірною із сумою заборгованості, що була пред`явлена до стягнення з відповідача, відповідно задоволення таких вимог, буде надмірним тягарем для відповідача, котрий може призвести до непоправних наслідків, очевидно, що збитків позивач, тотожні такій сумі не зазнав.

З огляду на подані письмові докази відповідачем, відсутність будь-яких збитків для позивача, в силу повного виконання взятого на себе зобов`язання ФГ "Поліська Родина", суд мав право врахувати позицію відповідача та зменшити суму штрафу та пені до 10 % від заявленої суми до стягнення.

Окрім цього, судом не було надано належної оцінки доводам відповідача, котрі полягали у тому, що взагалі, господарство вважає себе звільненим від сплати пені та штрафу, з огляду на положення розділу 6 Договору купівлі-продажу №24/11/21 від 24.11.2021.

Враховуючи факт введення на території України з 24.02.2022 воєнного стану, який на теперішній час не припинено, а також те, що така форс-мажорна обставина підтверджена в порядку визначеному умовами договору, а саме відповідними Указами Президента України, з урахуванням п.6.4. Договору слід відмовити у задоволенні позову в частині стягнення пені та штрафу.

Торгово-промислова палата України засвідчила факт настання форс-мажорних обставин своїм листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 у відповідності до котрого, форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) засвідчено було військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05:30 год. 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

Суд, відхиливши доводи звільнення від сплати нарахованої позивачем пені та штрафу зазначив, що відповідач не дотримався порядку інформування позивача про виникнення форс-мажорних обставин, у відповідності до п. 6.2. Договору від 24.11.2021 № 21/11/21.

Однак, з п.6.2. Договору від 24.11.2021 № 21/11/21 чи будь-якого іншого пункту договору не вбачається, що не надіслання подібного повідомлення слугує підставою для не застосування форс-мажорних обставин до спірних правовідносин, та відповідно, підставою для стягнення штрафу та пені. Водночас настання форс-мажорних обставин, були загальновідомими з підстав викладених вище у скарзі, що не потребували окремого інформування.

З огляду на викладене, відповідач вважає рішення суду першої інстанції протиправним та таким, що підлягає скасуванню в частині суми стягнутого штрафу та пені.

Позивач подав суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, за змістом якого заперечує проти доводів апеляційної скарги Фермерського господарства "Поліська Родина".

Вважає, що відповідачем не підтверджено належними доказами обставини, на які він посилається, як на підставу зменшення розміру штрафних санкцій.

Продовжує, що відповідачем не доведено, що для звільнення від відповідальності, у зв`язку із форс-мажорними обставинами, такі обставини повинні безпосередньо впливати на можливість контрагента виконувати свої зобов`язання. Зауважує, що відповідач не дотримався порядку повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин.

Крім того, позивач заявляє, що розмір його судових витрат, пов`язаних з переглядом рішення суду першої інстанції, за апеляційною скаргою відповідача, становить 4 000 грн.

Також, не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дойчеагротех" звернулося з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Волинської області від 03.08.2023 у справі № 903/400/23 скасувати в частині стягнення 164 671 грн 72 коп. штрафу, 154 340 грн 86 коп. пені, відмови в стягненні 164 671 грн 71 коп. штрафу та 154 340 грн 85 коп. пені та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 329 343 грн 43 коп штрафу, 308 681 грн 71 коп. пені та 18 812 грн 70 коп. 3 % річних.

Вимоги апеляційної скарги позивача мотивовані таким.

Сума штрафних санкцій не перевищує суму заборгованості, а належне виконання зобов`язання відповідачем відсутнє, оскільки останній прострочив кінцевий термін виконання зобов`язання на вісім місяців.

Повна сума заборгованості була сплачена лише після подання позивачем позовної заяви, що свідчить про небажання відповідача самостійно виконувати зобов`язання належним чином.

В матеріалах справи відсутні дані про майновий стан відповідача, які могли б свідчити про неможливість виконання ним зобов`язань.

Господарським судом Волинської області не був врахований інтерес позивача, який полягав у належному виконанні обов`язку оплати за Договором та в своєчасному отриманні коштів за продаж майна та був проігнорований обов`язок відповідача, який полягав у належному виконанні зобов`язання, виходячи з оплати за договором відразу після подання позову та безпідставних зволікань з такою оплатою до того.

Відповідачем 11.08.2023. була надіслана заява про зменшення розміру пені та штрафу, яка була неправильно проаналізована та застосована судом першої інстанції.

У вищезгаданій заяві відповідач посилається на труднощі з експорту продукції ФГ "Поліська Родина" за кордон до яких відносить: блокування морських портів збройними силами російської федерації; блокування митних та пропускних пунктів фермерами та сільськогосподарськими товаровиробниками країн у які мав йти експорт; небажання приймати товари вантажоодержувачами у зв`язку з неналежною його якістю. Однак, такі обставини не можуть повністю підпадати під обставини звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Позивач зауважує, що судом помилково та у відриві від інших доказів, було оцінено тлумачення відповідача щодо форс-мажорних обставин передбачених договором.

Вказує, що окрім факту наявності форс-мажорних обставин і підтвердження їх існування вони мають безпосередньо впливати на можливість сторін виконувати свої зобов`язання.

Вважає, що докази на які посилався відповідач для застосування ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України та на основі яких було ухвалене оскаржене рішення Господарського суду Волинської області № 903/400/23 від 03.08.2023 є неналежними, а тому рішення підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, позивач не згоден рішенням суду першої інстанції, в частині розміру штрафних санкцій призначених до стягнення з відповідача, оскільки на його думку воно є незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач не скористався правом подати відзив на апеляційну скаргу позивача, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

30.10.2023 в судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду представник позивача підтримала доводи, наведені в апеляційній скарзі ТОВ "Дойчеагротех", стверджує, що відповідачем не доведено наявність обставин, за яких можливе зменшення сум неустойки. Зауважила, що позивач не погоджується із рішенням суду виключно в частині зменшення неустойки. Заперечила проти задоволення апеляційної скарги відповідача. Просила суд залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а апеляційну скаргу позивача задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції у цій справі, в частині зменшення неустойки та ухвалити нове рішення в цій частині про задоволення позову.

Представник відповідача в судовому засіданні заявив, що з доводами апеляційної скарги позивача не погоджується, вважає їх безпідставними. В той же час підтримав доводи апеляційної скарги ФГ "Поліська Родина", просив її задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення сум штрафу та пені, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові. Також просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги позивача.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухвалені рішень норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційних скарг слід відмовити, а оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з такого.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що 24.11.2021 між ТОВ "Дойчеагротех" (продавець) та ФГ "Поліська Родина" (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу №24/11/21 (далі Договір; а. с. 17-18), за умовами якого продавець поставляє, а покупець приймає і зобов`язується оплатити сільськогосподарську техніку (далі - Товар), на умовах визначених даним Договором.

Відповідно до п.1.2. Договору технічні характеристики, специфікація, склад товару визначаються в Специфікаціях до Договору, які є його невід`ємною частиною.

Згідно п. 2.1, 2.2. Договору ціна кожної одиниці Товару, що передається за Договором визначається грошовому еквіваленті в іноземній валюті Євро і зазначається в узгоджених та підписаних обома Сторонами Специфікаціях, які є невід`ємною частиною Договору. Вартість Товару виражена в національній валюті - гривні та суми усіх платежів, які підлягають сплаті Покупцем за Товар, визначається відповідно за курсом перерахунку іноземної валюти в гривню. Сторони погодили використовувати в якості довідкової інформації про курс продажу на момент закриття торгів на УМВР дані, опубліковані на сайті.

За умовами п.5.1. Договору оплата вартості Товару здійснюється в національній валюті, шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на банківський рахунок Продавця на умовах, погоджених сторонами у відписаній ними специфікації.

Пунктами 6.1-6.5 Договору встановлено, що форс-мажорними обставинами вважаються обставини, що унеможливлюють часткове або повне виконання однією Стороною або обома Сторонами умов дійсного Договору. Форс-мажорні обставини включають: пожежу, викликану природними силами, повінь, землетрус і інші стихійні лиха, страйки, безладдя, блокаду, терористичні акти, військові дії, дії знарядь війни (в тому числі, але не виключно проведення антитерористичних операцій, введення військового стану, надзвичайного стану), зміни графіку роботи заводу-виготовлювача, розклад руху кораблів, ембарго або інші обставини, що знаходяться поза контролем Сторін і впливають на виконання ними своїх зобов`язань, крім того, до форс- мажорних обставин включаються дії державних органів щодо введення нормативних актів, які впливають на виконання Договору. Сторона для якої наступили форс-мажорні обставини, повинна негайно, протягом 5-ти днів з настання таких обставин, повідомити іншу Сторону в письмовому вигляді про виникнення таких обставин. Дане повідомлення повинне включати: характер форс-мажорних обставин, дату їх-початку і очікувану дату закінчення. Сторони погодили, що військові дії (в тому числі, але не виключно проведення антитерористичних операцій, введення військового стану та надзвичайного стану) вважаються підтвердженими, якщо зазначена інформація буде офіційно опублікована на будь-якому із сайтів: Рада національної безпеки та оборони України, Кабінет Міністрів України, Президент України. Існування форс-мажорних обставин звільняє Сторону, яка підпала під їх дію, тільки від відповідальності у вигляді штрафу та пені за невиконання зобов`язань за цим Договором і лише на період дії таких форс-мажорних обставин, та не звільняє від обов`язку виконати свої зобов`язання. Не вважаються форс-мажорними обставинами та істотною зміною обставин: відсутність у Сторін необхідних коштів, зміна офіційного обмінного курсу Національного Банку України гривні до будь-якої валюти, порушення зобов`язань контрагентами Покупця, несприятливі погодні умови та інші о

Згідно п. 8.1 Договору у випадку порушення строків оплати за товар, встановлених цим Договором, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої вартості товару з ПДВ за кожний календарний день прострочення оплати. У випадку прострочення оплати вартості поставленого Товару більше ніж на 20 календарних днів Покупець крім пені сплачує Продавцеві штраф в розмірі 20% від суми заборгованості.

Даний Договір набирає сили з моменту його підписання, і діє до повного виконання Сторонами умов дійсного Договору (п.9.1 Договору).

Відповідно до Специфікації №1 від 24.11.2021 до Договору (далі Специфікація; а. с. 19) Товаром є культиватор причіпний Аллроундер 750Р, у кількості 1 штука, вартістю 65 000 Євро з ПДВ.

За умовами п.2 Специфікації, оплата проводиться в наступному порядку: платіж в розмірі 30% загальної вартості сплачується протягом 5 днів з дати підписання специфікації; платіж в розмірі 70% загальної вартості сплачується до 30.08.2022.

Договір та Специфікація підписані сторонами та скріплені їх печатками.

27.12.2022 згідно підписаного сторонами акту приймання передачі Продавець передав, а Покупець прийняв обумовлений договором на Товар, вартістю 65 000 Євро з ПДВ (а. с. 20).

Таким чином, з огляду на умови Договору та Специфікації, платіж в розмірі 602 875 грн 65 коп. (що становить 30% загальної вартості, а саме - 19500 Євро в еквіваленті) мав бути здійснений відповідачем до 01.12.2021, а платіж в розмірі 1 682 694 грн 65 коп. (що становить 70% загальної вартості, а саме 45 500 Євро в еквіваленті) мав бути проведений до 30.08.2022.

В той же час, на виконання умов договору відповідачем були проведені наступні платежі на загальну суму 1 616 250 грн (в еквіваленті 46 573,58 Євро), що підтверджується із банківських виписок за рахунком позивача (а. с. 23-28).

Також, за період 2022 станом на 31.12.2022 сторонами було підписано Акт звірки взаємних розрахунків, що підтвердив наявність у ФГ "Поліська Родина" заборгованості (а. с. 29).

Суд зауважує, що після звернення позивача до суду із цим позовом, відповідачем було повністю оплачено залишок заборгованості за отриманий товар, що підтверджується платіжними інструкціями на загальну суму 744 595 грн 99 коп. (а. с. 56-61).

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що сторони фактично оскаржують рішення Господарського суду Волинської області від 03.08.2023 у справі № 903/400/23 в частині відмови в стягненні 148 516 грн 62 коп. штрафних санкцій, з підстав їх зменшення судом першої інстанції на підставі ст. 551 ЦК України та ст. 233 Господарського кодексу України, апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах цих вимог.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, Господарським судом Волинської області встановлено, що між сторонами виникли правовідносини на підставі Договору купівлі-продажу №24/11/21 від 24.11.2021 на виконання позивач поставив відповідачу товар, а відповідач не своєчасно виконав свої зобов`язання в частині проведення розрахунків, в зв`язку із чим позивач нарахував та заявив до стягнення, зокрема пеню та штраф.

Як зазначено судом апеляційної інстанції, позивач просить стягнути з відповідача 329 343 грн 43 коп. штрафу, 308 681 грн 71 коп. пені, які нараховані у зв`язку із неналежним виконанням умов Договору купівлі-продажу №24/11/21 від 24.11.2021

Суд першої інстанції встановив, що нарахування пені, штрафу є арифметично вірними та підставними.

Проти вказаного, не заперечує ні позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дойчеагротех", ні відповідач - Фермерське господарство "Поліська Родина".

В той же час, сторони не погоджуються зі зменшенням судом першої інстанції нарахованих позивачем штрафних санкцій у вигляді штрафу та пені на 50%, оскільки позивач вважає, що відсутні підстави для її зменшення, а відповідач навпаки просить взагалі відмовити в задоволенні таких вимог, як безпідставних.

Суд бере до уваги, що правовідносини із застосування неустойки (штрафних санкцій) за невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання, правила її застосування, умови зменшення її розміру врегульовані положеннями Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Згідно з приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойка має подвійну правову природу - є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Водночас застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Щодо зменшення розміру штрафних санкцій, то суд апеляційної інстанції виходив з такого.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Верховний Суд вже неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (постанова Верховного Суду від 20.10.2021 у справі №910/8396/20).

Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 Господарського кодексу України).

За частинами першою та другою статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19.

Крім того, суд зауважує, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки не може бути повністю подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Відповідач подав суду першої інстанції заяву про зменшення розміру пені та штрафу (а. с. 89-94), в якій просив суд зменшити розмір штрафу та пені на 90%, стягнути з відповідача на користь позивача штрафні санкції в загальному розмірі 63 802 грн 51 коп.

Така заява обґрунтована тим, що:

- відсутні докази завдання позивачу збитків, погіршення його фінансового стану чи ускладнення його господарської діяльності;

- відсутність в діях відповідача умислу, так як несвоєчасне виконання зобов`язань відбулася внаслідок зниження інтенсивності роботи відповідача, зменшення його прибутків, в то числі у зв`язку із введенням військового стану;

- ускладнення відносин з іншими контрагентами, від діяльності з якими відповідач отримав прибуток і направив би його на погашення заборгованості перед позивачем;

- необхідність виконувати свої зобов`язання перед працівниками з оплати їх праці;

- наявність у відповідача боргу станом на кінець серпня 2022 року.

Крім таких обставин відповідач, з посиланням на п. п. 6.1.-6.4. Договору вважає себе звільненим від сплати пені та штрафу, у зв`язку із форс-мажорними обставинами (військової агресією російської федерації проти України).

Надаючи оцінку таким обставинам, суд враховує, що однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору (пункт 3 частини 1 статті 3 ЦК України).

Як унормовано частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у наданій сторонам можливості за взаємною згодою визначати умови такого договору, змінювати ці умови також за взаємною згодою або утримуватись від пропозицій про їх зміну.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Апеляційний господарський суд вказує, що укладаючи Договір купівлі-продажу №24/11/21 від 24.11.2021, погоджуючи всі його умови, зокрема беручи на себе певні зобов`язання, відповідач мав усвідомлювати наслідки їх невиконання, які також погоджені сторонами та відповідають нормам законодавства.

Суд апеляційної інстанції бере до уваги, що 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022 строком на 30 діб.

Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"" було затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05:30 год. 26.03.2022 строком на 30 діб.

Законом України від 15.03.2022 № 2119-ІХ "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні"" було затверджено Указ Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні".

Окремо суд враховує, що після звернення позивача до суду із цим позовом, відповідач погасив суму основного боргу, а також компенсував йому витрати зі сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

За наведених обставин, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, надані сторонами, враховуючи відносини, що склалися між сторонами, з огляду на те, що відповідачем повністю виконане зобов`язання по основному боргу перед позивачем, сплату ФГ "Поліська Родина" понесених позивачем судових витрат в цій справі, відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок допущених відповідачем порушень умов договору, керуючись засадами цивільного законодавства, завданням та засадами господарського судочинства, суд апеляційної інстанції погоджується із місцевим господарським судом про зменшення розміру штрафних санкцій до 50%, що буде оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Такий розмір неустойки, не буде джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором, а її сплата буде стимулюванням для відповідача в подальшому не допускати порушення зобов`язань перед своїми контрагентами, в тому числі і позивачем.

В той же час, повне звільнення відповідача від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язання нівелює мету існування неустойки, як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Посилання відповідача щодо повного звільнення від відповідальності, у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин не приймаються судом, оскільки місцевий господарський суд вірно вказав, що умовами договору передбачено обов`язок сторони, для якої наступили форс-мажорні обставини, негайно, протягом 5 днів повідомити іншу сторону в письмовому вигляді про виникнення таких обставин, а відповідачем такого повідомлення позивачу не надіслано.

При цьому суд враховує, що в силу ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Підсумовуючи викладене, апеляційний господарський суд констатує, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає неустойка в розмірі 319 012 грн 58 коп. з яких: 164 671 грн 72 коп. штрафу, 154 340 грн 86 коп. пені.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржників, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують встановлених обставин справи, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду Волинської області від 03.08.2023 у справі № 903/400/23 слід залишити без змін, а апеляційні скарги Фермерського господарства "Поліська Родина" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Дойчеагротех" - без задоволення.

Крім того, позивач просив стягнути із відповідача витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.

Реалізація кожним права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб`єктами права. Правову позицію щодо цього висловив Конституційний Суд України у рішенні від 16.11.2000 №13-рп/2000 у справі про право вільного вибору захисника.

Зокрема, в абзаці п`ятому пункту 5 мотивувальної частини зазначеного рішення визначається, що "закріпивши право будь-якої фізичної особи на правову допомогу, конституційний припис "кожен є вільним у виборі захисника своїх прав" (ч. 1 ст. 59 Конституції України) за своїм змістом є загальним і стосується не лише підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, а й інших фізичних осіб, яким гарантується право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав та законних інтересів, що виникають з цивільних, трудових, сімейних, адміністративних та інших правовідносин".

Конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Положеннями статті 16 ГПК України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до приписів статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як вбачається з матеріалів справи правова допомога Товариству з обмеженою відповідальністю "Дойчеагротех" щодо формування, подання апеляційної скарги ТОВ Дойчеагротех та подання відзиву на апеляційну скаргу ФГ "Поліська Родина" надавалася Адвокатським об`єднанням "АФК".

Зокрема, 11.04.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дойчеагротех" (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням "АФК" (Адвокатське об`єднання) було укладено Договір про надання правової допомоги (а. с. 30-31), згідно умов якого Клієнт запрошує Адвокатське об`єднання для правничої допомоги, а Адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання по виконанню функцій представника у судових справах та наданню правничої допомоги для захисту прав, свобод та законних Інтересів Клієнта, в тому числі у судах усіх інстанцій, передбачених Законом України "Про судоустрій ї статус суддів", третейських судах, підприємствах, установах та організаціях всіх форм власності; органах влади та місцевого самоуправління, а Клієнт зобов`язується виплатити Адвокатському об`єднанню винагороду (гонорар) за надання правничої допомоги.

Відповідно до п. 1.2. Договору про надання правової допомоги правнича допомога надається у справі про стягнення заборгованості з ФГ "Поліська Родина".

За змістом п. п. 4.1.-4.3. Договору про надання правової допомоги за надання правової (правничої) допомоги Клієнт зобов`язується виплатити Адвокатському об`єднанню гонорар за. домовленістю, згідно з обсягом наданих послуг, відповідно до підписаних сторонами актів прийому-передачі наданої правової допомоги, незалежно від гіпотетичного досягнутого результату у кожній конкретній справі. Розмір оплати за надання правової (правничої) погоджується сторонами згідно Додатку № 1 до вказаного договору. Розмір гонорару у кожній конкретній справі визначається Сторонами у додатках до цього Договору, які є його невід`ємною частиною При цьому враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвокатів Адвокатського об`єднання залучених до виконанню захисту інтересів Клієнта та інші істотні обставини. Гонорар є розумним та враховує витрачений адвокатами Адвокатського об`єднання час. Оплата за цим договором здійснюється не пізніше 3 робочих днів з моменту отримання Клієнтом рахунку від Адвокатського об`єднання

Згідно з додатком № 2 до Договору про надання правової допомоги (а. с. 135) сторони погодили вартість послуг адвокатського об`єднання, таким чином:

- вивчення документів, наданих клієнтом, проведення зустрічі з клієнтом, підготовка апеляційної скарги та подання скарги до суду - 7 000 грн;

- участь у судовому засіданні в межах апеляційного провадження 1 500 грн;

- підготовка інших процесуальних документів, не обумовлених цим Додатком оплачується з розрахунку 1 350 грн, за один документ Адвокатського об`єднання або участь в судовому засіданні в апеляційному суді в режимі відеоконференції - 2 000 грн, або підготовка відзиву на апеляційну скаргу - 4 000 грн.

За положеннями п. 4 ст. 1, ч. 3 та 5 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 визначеного Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

При встановленні розміру гонорару відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

За ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю. Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5, 7 та 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Вказана правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічну правову позицію викладено у додаткових постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 21.01.2020 у справі №916/2982/16, від 07.07.2020 у справі №914/1002/19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Позивач, за змістом його апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу відповідача просить стягнути з відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 11 000 грн, які фактично складаються з таких:

- вивчення документів, наданих клієнтом, проведення зустрічі з клієнтом, підготовка апеляційної скарги та подання апеляційної скарги до суду - 7 000 грн;

- підготовка відзиву на апеляційну скаргу - 4 000 грн.

Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено в документи інформації щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та, навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Проаналізувавши надані позивачем заяви по суті справи в суді апеляційної інстанції (апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу) та з огляду на фактичні обставини справи, суд вказує, що такі послуги вивчення документів, наданих клієнтом, проведення зустрічі з клієнтом, підготовка апеляційної скарги та подання скарги до суду, вартістю 7 000 грн, були понесені у зв`язку із переглядом рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою позивача.

Однак, враховуючи залишення судом такої скарги без задоволення, з урахуванням загального принципу розподілу судових витрат, вказані вище витрати позивача покладаються на нього.

Крім того, як убачається зі матеріалів справи, між позивачем та Адвокатським об`єднанням, в межах однієї справи було укладено два додатки до Договору про надання правової допомоги, в яких сторони погодили вартість адвокатських послуг в судах першої та апеляційної інстанції.

Однак, таке укладання декількох додатків в межах однієї справи суперечить п. п. 4.1.-4.2. Договору про надання правової допомоги, за замістом яких в межах однієї справи, сторони мають погодити вартість гонорару шляхом укладання лише одного додатку до Договору.

В той же час, в Додатку № 1 до Договору про надання правової допомоги не було визначено вартості послуг з подання апеляційної скарги та пов`язаних з цим послуг.

Щодо підготовки відзиву на апеляційну скаргу, суд вказує, що такі витрати були передбачені додатком № 1 до Договору про надання правової допомоги, вартість такої послуги визначений 4 000 грн.

Надаючи оцінку реальності та розумності розміру таких витрат, суд вказує, що зміст відзиву позивача на апеляційну скаргу відповідача, дублюється за змістом із апеляційною скаргою позивача на рішення суду першої інстанції, не є об`ємним за змістом, його доводи стосуються лише зменшення штрафних санкцій, а спірні правовідносини не стадії апеляційного перегляду не потребували застосування багатьох норм права.

Апеляційний господарський суд бере до уваги, що Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява N 19336/04, § 268)).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про стягнення зі скаржника на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у сумі 2 000 грн, які відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру і ці витрати є співрозмірні зі складністю справи та виконаною роботою у суді апеляційної інстанції щодо підготовки відзиву.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційні скарги Фермерського господарства "Поліська Родина" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Дойчеагротех" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 03.08.2023 у справі № 903/400/23 - без змін.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Поліська Родина" (44840, Волинська область, Ковельський район, село Мокрець, вулиця Васильчука, будинок 21, код 35684284) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дойчеагротех" (43026, Волинська область, Луцький район, місто Луцьк, вулиця Єршова, будинок 11, код 44248113) - 2 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. Господарському суду Волинської області видати наказ на виконання цієї постанови.

4. Справу № 903/400/23 надіслати Господарському суду Волинської області.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "01" листопада 2023 р.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Олексюк Г.Є.