Постанова

від 24.10.2023 по справі 904/2144/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2023 року м. Дніпро Справа № 904/2144/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів Коваль Л.А., Мороза В.Ф.

при секретарі судового засідання Михайловій К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Громадської організації "Бобрушка" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Кеся Н.Б.) від 25.04.2023 у справі № 904/2144/22

за позовом Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра, м. Дніпро в інтересах держави в особі позивача-1 Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, смт.Слобожанське, Дніпропетровської області позивача-2 Солонянської селищної ради Дніпропетровської області, смт.Солоне, Дніпропетровської області

до Громадської організації "Бобрушка", м. Дніпро

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на боці відповідача - Громадська організація "Заїмка на Дніпрі", м. Дніпро

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на боці відповідача - ОСОБА_1 , м. Дніпро

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на боці відповідача - ОСОБА_2 , м. Дніпро

про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки водного фонду, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення об`єктів самочинного будівництва, -

ВСТАНОВИВ:

Правобережна окружна прокуратура міста Дніпра в інтересах держави в особі позивача-1 Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, позивача-2 Солонянської селищної ради Дніпропетровської області 27.07.2022 звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Громадської організації "Бобрушка", в якому просила суд:

- розірвати договір оренди земельної ділянки №1 від 11.03.2015, укладений між Солонянською районною державною адміністрацією, правонаступником якої є Дніпровська районна державна адміністрація Дніпропетровської області та Громадською організацію "Бобрушка";

- зобов`язати Громадську організацію "Бобрушка" повернути Дніпровській районній державній адміністрації Дніпропетровської області земельну ділянку площею 0,28 га з кадастровим номером 1225081000:02:002:0068, розташовану на території Солонянської селищної ради Дніпропетровської області, за актом приймання-передачі з приведенням її у попередній стан шляхом знесення об`єктів самочинного будівництва: А - будинок клубу; а, е - ґанки; Б - Столова; В, И, К, н, №6 - навіси; Г - побутовий будинок; Д - вбиральня; Е - будинок охорони; Ж - дровниця; М - підвал; Н - будинок ремонту човнів; ІІ - баня; пі - тераса; Ц - будинок активного відпочинку: ц - ґанок з навісом; ІІІ - туалет; №1, №4, №14 - огорожі; №2, №15 - ворота; №3 - басейн; №5 - плавучий причал; №8, №11 - сходи; №9 - хвіртка; І, II, III - замощення; плавучий будинок-станція допомоги літ. Р, загальною площею 71,9 кв.м., будинок активного відпочинку літ. У, загальною площею 84,8 кв.м., ґанок літ. у, загальною площею 30 кв.м., туалет літ. Ф, альтанка літ. X, площа забудови 36 кв.м., замощення V, елінг літ. Ч, загальною площею 13,95 кв.м., плавуча платформа № 7, сходи № 10, ворота № 13: будинок тренерів літ. С, загальною площею 61,3 кв.м., туалет літ. Т, ворота № 12. підпірна стінка № 16, замощення IV площа забудови 268 кв.м.;

- стягнути на користь Дніпропетровської обласної прокуратури понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на порушення відповідачем умов договору оренди земельної ділянки №1 від 11.03.2015 у вигляді нецільового використання землі, реєстрацію права власності на об`єкти самочинного будівництва та їх відчуження третім особам. При цьому об`єкти самочинного будівництва не є гідротехнічними спорудами.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2023 у даній справі позов Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області та Солонянської селищної ради Дніпропетровської області до Громадської організації "Бобрушка" задоволено частково.

Розірвано договір оренди земельної ділянки №1 від 11.03.2015, укладений між Солонянською районною державною адміністрацією, правонаступником якої є Дніпровська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, та Громадською організацію "Бобрушка".

Зобов`язано Громадську організацію "Бобрушка" повернути Дніпровській районній державній адміністрації Дніпропетровської області земельну ділянку площею 0,28 га з кадастровим номером 1225081000:02:002:0068, розташовану на території Солонянської селищної ради Дніпропетровської області, за актом приймання-передачі.

В решті позову відмовлено.

Стягнуто з Громадської організації "Бобрушка" на користь Дніпропетровської обласної прокуратури 4026,00 грн судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що розміщення на орендованій земельній ділянці об`єктів нерухомості, які за функціональним призначенням не є гідротехнічними спорудами, введення їх в цивільний оборот шляхом реєстрації права власності і подальший продаж третім особам є свідченням нецільового використання позивачем спірної земельної ділянки. У спірних правовідносинах факт нецільового використання земельної ділянки є достатньою підставою для розірвання договору.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Громадська організація "Бобрушка" звернулась до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на те, що:

- позивачем не доведено фактів погіршення стану земельної ділянки та не доведено факту розташування будівель на земельній ділянці, які не відносяться до гідротехнічних споруд;

- держава, в інтересах якої прокурор звернувся до суду, не є володільцем спірної земельної ділянки, але як власник має право володіння нею (ч.1 ст.317 Цивільного кодексу України), тому може просити про захист цього права шляхом витребування такої ділянки з володіння кінцевої набувачки. Статус володіння у держави буде встановлений у разі задоволення вимог у частині витребування на її користь спірної земельної ділянки та внесення до відповідного державного реєстру запису про право власності держави на цю ділянку. Після того власник може ставити питання про захист прав від порушень, які не пов`язані із позбавленням його володіння спірною земельною ділянкою;

- за подання як віндикаційного, так і негаторного позовів позивач зобов`язаний сплатити судовий збір у встановленому законом розмірі. Такий обов`язок має і держава, від імені та в інтересах якої діє прокурор;

- оскільки реєстрація права оренди та права власності третіх осіб відбувалася в 2014-2015 році, у позивача та прокуратури було 9 років для того, щоб заявити такі позовні вимоги, але вони цього не зробили, а відтак, на думку скаржника, позовну заяву подано з пропуском строку позовної давності;

- матеріали справи не містять доказів звернення прокурора до ГУ Держгеокадастру з відповідним повідомленням про порушення земельного законодавства.

У відзиві на апеляційну скаргу Дніпропетровська обласна прокуратура просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В обґрунтування своєї правової позиції прокуратура зазначає, що:

- судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги прокурора про розірвання договору оренди земельної ділянки №1 від 11.03.2015 та повернення земельної ділянки власнику. Водночас перекручування обставин справи, свідоме спотворення правової природи зазначеного правочину та речових прав, набутих на його підставі, не змінює факту нецільового використання земельної ділянки водного фонду та відповідно не може бути підставою для відмови в задоволенні обґрунтованих позовних вимог прокурора;

- заперечення відповідача щодо розташування на спірній земельній ділянці гідротехнічних споруд є необґрунтованими;

- доводи відповідача, наведені ним в апеляційній скарзі, як і висновки Верховного Суду, на які він посилається, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, які за своєю природою є договірними та відповідно до цих правовідносин речово-правові способи захисту прав не застосовуються;

- протягом строку дії договору оренди землі орендодавець не може бути обмежений у праві звернутися до суду з позовом, покликаним усунути нецільове використання земельної ділянки, зокрема і шляхом розірвання договору оренди землі. Такий позов може бути пред`явлений протягом всього строку дії договору та існування обумовленого таким договором обов`язку виконувати зобов`язання щодо цільового використання земельної ділянки. Таким чином, судом першої інстанції правомірно відмовлено відповідачеві у задоволенні його заяви про застосування строку позовної давності;

- спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду, розпорядження якими, відповідно до ст.122 Земельного кодексу України не відноситься до повноважень Головного управління Держгеокадастру, відповідно зазначений орган не мав бути залучений до участі у справі;

- власне тлумачення ГО "Бобрушка" норм чинного матеріального та процесуального права, застосуванням ним до спірних правовідносин правових категорій, що їх не регулюють, як і наведення численних постанов суду касаційної інстанції, що не можуть бути застосовані до спірних правовідносин через нетотожність предметів спору, не свідчить про порушення судом першої інстанції будь-яких норм матеріального чи процесуального права під час ухвалення оскаржуваного рішення та не може бути підставою для його скасування в апеляційному порядку.

Дніпровська районна державна адміністрація Дніпропетровської області у наданих поясненнях на апеляційну скаргу просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення господарського суду залишити без змін.

Дніпровська районна державна адміністрація Дніпропетровської області зазначає:

- повноваження Солонянської райдержадміністрації на даний час припинено, її правонаступником є Дніпровська районна державна адміністрація Дніпропетровської області. Дніпровська райдержадміністрація, як сторона договору, дізналася про оскаржуваний договір лише у липні 2021 року, після отримання повідомлення від 22.07.2021 та позовної заяви керівника Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра у даній справі. Таким чином, суд першої інстанції правильно визначив початок перебігу позовної давності, а скаржник не навів переконливих аргументів щодо її пропуску;

- щодо посилань апелянта про поєднання прокурором віндикаційного та негаторного позовів, судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що об`єкти самочинного будівництва знаходяться у володінні третіх осіб, до яких прокурор позовні вимоги про знесення спірних об`єктів не пред`являв. Прокурором поданий позов до відповідача у зв`язку із порушенням ним умов договору оренди землі, в той час як треті особи не є його сторонами. Крім того, у справі відсутні докази того, що вони є особами, які здійснювали самочинне будівництво тощо.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2023 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі головуючого судді Чередка А.Є., суддів Коваль Л.А., Мороза В.Ф.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.06.2023 витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи №904/2144/22; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 904/2144/22 до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 03.07.2023 апеляційну скаргу Громадської організації "Бобрушка" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2023 залишено без руху; надано скаржнику строк 10 днів з дня вручення ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, а саме подати до апеляційного суду: належні докази сплати судового збору у сумі 7 443,00 грн.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 24.07.2023 поновлено строк подання апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Громадської організації "Бобрушка" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2023; зупинено дію рішення; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 26.09.2023 на 11:30 годин.

26.09.2023 у судовому засіданні оголошено перерву до 24.10.2023 до 12:20 год.

24.10.2023 у судове засідання з`явилися прокурор, представники позивача та відповідача.

Інші учасники справи наданим їм процесуальним правом не скористалися та не забезпечили в судове засідання явку повноважних представників, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Враховуючи, що апеляційним судом не визнавалася явка учасників справи в судове засідання обов`язковою, а неявка представників інших учасників справи не перешкоджає апеляційному перегляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті за відсутністю представників інших учасників справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.03.2015 між Солонянською районною державною адміністрацією (орендодавець), правонаступником якої є Дніпровська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, та Громадською організацією "Бобрушка" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки №1, за умовами якого передано в оренду для ведення водного господарства (розміщення гідротехнічних споруд) земельну ділянку водного фонду на території Башмачанської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області загальною площею 0,28 га з кадастровим номером 1225081000:02:002:0068, строком на 49 років з 11.03.2015 до 11.03.2064.

Згідно з п.2.2 договору на земельній ділянці об`єкти нерухомого майна, а також інші об`єкти інфраструктури не розміщені.

Відповідно до п.п. 5.1-5.3 договору земельна ділянка передана для ведення водного господарства (розміщення гідротехнічних споруд), умови збереження стану об`єкта оренди - відповідно до обмежень, встановлених для водоохоронної зони та прибережної смуги вздовж б.Башмачка, площа зони водоохоронного обмеження -0,2800 га, коди обмеження: 05.01 - водоохоронна зона, 05.02 - прибережна захисна смуга.

У пп. 4 п. 8.3 договору визначено, що у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, гаражів та стоянок автомобілів.

Відомості щодо вказаної земельної ділянки внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 645681212250 (арк.с. 51-53 Т.1).

06.06.2016 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Тараненком Р.В. проведено державну реєстрацію права власності за Громадською організацією "Бобрушка" на об`єкт нежитлової нерухомості на земельній ділянці із кадастровим номером 1225081000:02:002:0068 - будівлі та споруди згідно з описом, а саме: А - будинок клубу, а - ганок, Б- столова, В - навіс, Г - побутовий будинок, Д - вбиральня, Е-будинок охорони, е - Ганок, Ж - дровниця, И-навіс, К - навіс, М - підвал, Н-будинок ремонту човнів, н-Навіс, П-баня, п-навіс, п1-тераса, Р-плавучий будинок-станція допомоги, С - будинок тренерів, Т - туалет, У - будинок активного відпочинку, у- ганок, Ф-туалет, Х-альтанка, Ц-будинок активного відпочинку, ц-ганок з навісом, Ш-туалет, Ч-елінг, №1 -огорожі, №2-ворота, №3-басейн, №4-огорожі, №5-плавучий причал, №6-навіс, №7-плавуча платформа, №8-сходи, №9-хвіртка, №10,11-сходи, №12,13-ворота, №14-огорожі, №15-ворота, №16-підпірна стінка, І-замощення, ІІ-замощення, Ш-замощення, IV-замощення, V-замощення, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 944625912250.

Підставою державної реєстрації зазначено заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23.05.2016 у справі №202/2945/16-й, технічний паспорт №05-0815 від 05.08.2015, виготовлений фізичною особою-підприємцем - інженером з інвентаризації нерухомого майна Горбуновим А.В.

Так, заочним рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 23.05.2016 у справі №202/2945/16-ц задоволено позовні вимоги Громадської організації "Бобрушка" до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на майно. Визнано дійсним договір купівлі-продажу будівель та споруд, розташованих на території Башмачанської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області на земельній ділянці, призначеній для будівництва та експлуатації гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд, загальною площею 0,28 га, укладений 21.01.2015 між Громадською організацією "Бобрушка" та ОСОБА_4 . За Громадською організацією "Бобрушка" визнано право власності на будівлі та споруди, які складаються з: А-будинок клубу, а-ганок, Б-столова, В-навіс, Г-побутовий будинок, Д-вбиральня, Е-будинок охорони, Е-ганок, Ж-дровниця, И-навіс, К-навіс, М-підвал, Н-будинок ремонту човнів, н-навіс, П-баня, п-навіс, п1 - тераса, Р -плавучий будинок - станція допомоги, С - будинок тренерів, Т - туалет, У - будинок активного відпочинку, у - ганок, Ф - туалет, X - альтанка, Ц - будинок активного відпочинку, ц - ганок з навісом, Ш - туалет, Ч - елінг, №1 -огорожі, №2-ворота, №3-басейн, №4-огорожі, №5-плавучий причал, №6-навіс, №7-плавуча платформа, №8-сходи, №9-хвіртка, №10,11-сходи, №12,13-ворота, №14-огорожі, №15-ворота, №16-підпірна стінка, І-замощення, ІІ-замощення, Ш-замощення, IV-замощення, V-замощення, без актів вводу в експлуатацію.

08.08.2016 на підставі заяви Громадської організації "Бобрушка" ухвалою Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська заочне рішення скасовано та 16.11.2016 позовну заяву залишено без розгляду.

12.09.2016 Громадська організація "Бобрушка" відчужила за договором купівлі-продажу від 12.09.2016 реєстровий №3769 на користь ГО "Заїмка на Дніпрі" 58/100 часток будівель і споруд об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 944625912250 згідно з описом: літ. А - будинок клубу; літ. А - ганок; літ.Б - столова; літ.В - навіс; літ.Г - побутовий будинок; літ.Д - вбиральня; літ.Е - будинок охорони; літ.е - ганок; літ.Ж - дровниця; літ.И - навіс; літ.К - навіс; літ.М - підвал; літ.Н-будинок ремонту човнів; літ.П - баня; літ.п - навіс; літ.п1 - тераса; літ. Ц - будинок активного відпочинку; літ.ц - ганок з навісом; літ.Ш - туалет; літ.№1 - огорожі; літ.№2 - ворота; літ.№3 - басейн; літ.№4 - огорожі; літ.№5 - плавучий причал; літ.№6 - навіс; літ.№8 - сходи; літ.№9 - хвіртка; літ.№11 - сходи; літ.№14 - огорожі; літ.№15 - ворота; літ. І, II, III - замощення.

27.07.2016 за договором купівлі-продажу №702 ГО "Бобрушка" відчужила на користь ГО "Заїмка на Дніпрі" 30/100 часток будівель і споруд об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 944625912250 згідно з описом: плавучий будинок-станція допомоги літ. Р загальною площею 71,9 кв.м, будинок активного відпочинку літ. У загальною площею 84,8 кв.м, ґанок літ. у загальною площею 30 кв.м, туалет літ. Ф, альтанка літ. X, площа забудови 36 кв.м, замощення V, елінг літ. Ч загальною площею 13,95 кв.м, плавуча платформа №7, сходи №10, ворота №13.

27.07.2016 за договором купівлі-продажу з реєстровим №705 ГО "Бобрушка" відчужила на користь ОСОБА_1 12/100 часток будівель і споруд об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 944625912250 згідно з описом: будинок тренерів літ. С, загальною площею 61,3 кв.м., туалет літ. Т, ворота № 12, підпірна стінка № 16, замощення IV площа забудови 268 кв.м.

31.05.2018 ГО "Заїмка на Дніпрі" на підставі договору купівлі-продажу з реєстровим №635 відчужила 58/100 часток будівель і споруд об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 944625912250 на користь ОСОБА_2 згідно з описом: А - будинок клубу; а, е - ґанки; Б - столова; В, И, К, н, №6 - навіси; Г - побутовий будинок; Д - вбиральня; Е - будинок охорони; Ж - дровниця; М - підвал; Н - будинок ремонту човнів; П - баня; пі - тераса; Ц - будинок активного відпочинку; ц - ґанок з навісом; Ш - туалет; №1, №4, №14 - огорожі; №2, №15 - ворота; №3 - басейн; №5 - плавучий причал; №8, №11 - сходи; №9 - хвіртка; І, II, III - замощення.

09.04.2020 державним реєстратором виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області Сучковою Т.Ф. проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 1225081000:02:002:0068, - нежитлові будівлі та споруди площею 79,3 кв.м, а саме будинок тренерів літ С-1, туалет літ Т, споруди №12, №16, замощення IV, з присвоєнням нового реєстраційного номеру (відкриттям розділу) - 2069540712250 та внесенням відомостей про зміну розміру частки на 1/1.

На час розгляду даної справи судом першої інстанції зазначений об`єкт (комплекс будівель та споруд) перебував у власності:

- ОСОБА_2 58/100 часток у об`єкті з реєстраційним номером 944625912250 згідно з описом: А - будинок клубу; а,е - ґанки; Б - Столова; В, И, К, н, №6 - навіси; Г - побутовий будинок; Д - вбиральня; Е - будинок охорони; Ж - дровниця; М - підвал; Н- будинок ремонту човнів; П - баня; пі - тераса; Ц - будинок активного відпочинку; ц-ґанок з навісом; Ш - туалет; №1, №4, №14 - огорожі; №2, №15 - ворота; №3 - басейн; №5 - плавучий причал; №8, №11 - сходи; №9 - хвіртка; І, II, III - замощення;

- ГО "Заїмка на Дніпрі" - 30/100 часток у об`єкті з реєстраційним номером 944625912250 згідно з описом: плавучий будинок-станція допомоги літ. Р, загальною площею 71,9 кв.м., будинок активного відпочинку літ. У, загальною площею 84,8 кв.м., ґанок літ. у, загальною площею 30 кв.м., туалет літ. Ф, альтанка літ. X, площа забудови 36 кв.м., замощення V, елінг літ. Ч, загальною площею 13,95 кв.м., плавуча платформа № 7, сходи № 10, ворота № 13;

- ОСОБА_1 як 12/100 частки у об`єкті з реєстраційним номером 944625912250 (будинок тренерів літ. С, загальною площею 61,3 кв.м., туалет літ. Т, ворота № 12, підпірна стінка №16, замощення IV площа забудови 268 кв.м.) та, одночасно з цим 1/1 у об`єкті з реєстраційним номером 2069540712250 (нежитлові будівлі та споруди площею 79,3 кв.м, а саме будинок тренерів літ С-1, туалет літ Т, споруди №15, №16, замощення IV).

При цьому відповідно до даних Реєстру будівельної діяльності інформація з приводу видачі/реєстрації документів, які надають право на виконання будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів за адресою Дніпропетровська область, Солонянський район, територія Башмачанської сільської ради, земельна ділянка з кадастровим номером 1225081000:02:002:0068 відсутня, що підтверджується листом Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області №1004-1.15/1431 від 29.07.2021.

Дозволи на забудову земельної ділянки з кадастровим номером 1225081000:02:002:0068 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ГО "Бобрушка" та ГО "Заїмка на Дніпрі" не надавалися.

Відповідно до листа Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області №1-28-1075/0/290-21 від 04.08.2021 містобудівні умови та обмеження на забудову земельної ділянки з кадастровим номером 1225081000:02:002:0068 не надавалися.

Сектором Державного агентства водних ресурсів України у Дніпропетровській області погодження щодо забудови земельної ділянки з кадастровим номером 1225081000:02:002:0068 не надавалися (лист №249/ДП/21-21 від 27.07.2021).

Згідно з актом обстеження №1 від 25.11.2021, проведеного робочою групою з питань самоврядного контролю за використанням і охороною земель на території Солонянської селищної територіальної громади, проведено обстеження земельної ділянки для ведення водного господарства (розміщення гідротехнічних споруд) на вул. Центральна, 50А у с.Кам`яно-Зубилівка Дніпровського району з кадастровим номером 1225081000:02:002:0068, площею 0,28 га. Перевіркою встановлено, що на земельній ділянці розташовано будинок та споруди, доступ до земельної ділянки обмежений. Встановлено порушення режиму використання земельної ділянки.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

За приписами частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина третя статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у господарських, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах.

У судовому процесі, зокрема в господарському, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Подібний за змістом висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 зі справи №587/430/16-ц та від 27.02.2019 зі справи №761/3884/18.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року №4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Зміст частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Водночас тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі №924/1237/17).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Суд зобов`язаний дослідити: чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.

При цьому саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 910/6144/18, від 06.08.2019 у справі № 912/2529/18).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

Звертаючись з даним позовом в інтересах держави в особі Дніпровської районної державної адміністрації та Солонянської селищної ради, прокурор зазначив про порушення встановленого законом порядку володіння та користування земельними ділянками, недотримання спеціальних гарантій та вимог водно-екологічного характеру та створенні загрози екологічної безпеки населення України є підставою для втручання органів прокуратури.

Інтереси держави в сфері правовідносин, пов`язаних із раціональним та ефективним використанням земель полягають у забезпеченні правомірного обігу майнових прав на ці об`єкти, додержання законодавчого порядку їх використання, а також у визнанні та захисту законних форм їх використання.

Власник земельної ділянки та суспільство в цілому з урахуванням встановленого особливого режиму земельних ділянок - для ведення водного господарства (розміщення гідротехнічних споруд) у прибережній захисній смузі розраховують та об`єктивно зацікавлені у задоволенні певного суспільного інтересу. а навпаки грубе порушення встановленого спеціального охоронного режиму землекористування не забезпечує потребу ефективного використання земель водного фонду, які можуть надаватися лише для визначеної законодавством мети.

Так, ведення водного господарства (розміщення гідротехнічних споруд) є суспільно значимою та корисною метою використання земельної ділянки водоохоронної зони та прибережної захисної смуги та є виправданим та доцільним при наданні земельної ділянки водоохоронної зони та прибережної захисної смуги в оренду. Натомість, самочинна забудова такої земельної ділянки, її огородження суперечить принципу раціонального використання цього об`єкта, є порушенням умов договору оренди та встановлених законодавством пересторог та обмежень.

11.01.2022 Дніпропетровською обласною прокуратурою на адресу Солонянської селищної ради Дніпропетровської області направлявся лист №04/53-138ВИХ-22, в якому повідомлялося про встановлені факти порушення земельного законодавства та необхідність вжиття заходів на захист порушених інтересів держави.

Проте, згідно із відповідями Солонянської селищної ради Дніпропетровської області від 06.01.2022 № 02-14-69/0/2-22 та від 13.01.2022 №02-14-132/0/2-22 селищною радою заходи, в тому числі претензійно-позовні, направлені на розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки, усунення перешкод власнику у користуванні шляхом звільнення земельної ділянки, а також визнання правочинів недійсними, не вживались.

Листом від 22.07.2021 №04/53-2580вих21 у кримінальному провадженні №42021042020000099 Дніпровській РДА також повідомлено про вказані обставини та порушення під час виконання ГО "Бобрушка" та у порядку ст.93 Кримінального процесуального кодексу України запитано інформацію про проведення райдержадміністрацією перевірок з питань користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1225081000:02:002:0068 та надання погоджень на її забудову.

Згідно з відповіддю Дніпровської РДА №1-28-1075/0/290-21 від 04.08.2021 погодження не надавалися, перевірки не проводилися.

Отже, Дніпровська РДА стосовно порушень користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1225081000:02:002:0068 обізнана з липня 2021 року.

У подальшому, окружною прокуратурою у порядку ст.23 Закону України "Про прокуратуру" направлено лист від 11.01.2022 №04/53-139вих22 щодо встановлених порушень користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1225081000:02:002:0068 за договором оренди №1 від 11.03.2015, укладеним Солонянською районною державною адміністрацією (орендодавець) з ГО "Бобрушка" (орендар) та щодо необхідності захисту порушених інтересів держави.

У відповідь Дніпровською РДА листом від 01.02.2022 №1-49-186/0/290-22 повідомлено, що райдержадміністрація з урахуванням п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України відносить земельну ділянку з кадастровим номером 1225081000:02:002:0068 до комунальної власності та не вважає себе власником земельної ділянки, а тому вбачає відсутність будь-яких повноважень на розпорядження нею.

Зважаючи на викладене, апеляційний суд, оцінивши представлені сторонами докази в їх сукупності та взаємозв`язку, проаналізувавши наведені правові норми, погоджується з висновком суду першої інстанції про підтвердження правових підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі компетентного органу за здійснення такого захисту в спірних правовідносинах, оскільки прокурор виконав свою субсидіарну роль, замінивши в судовому провадженні відповідний державний орган, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними.

Щодо наявності або відсутності підстав для задоволення позовних вимог, колегія суддів враховує таке.

Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги прокурора в інтересах держави в особі Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області та Солонянської селищної ради Дніпропетровської області до Громадської організації "Бобрушка" про розірвання договору оренди земельної ділянки з підстав порушення орендарем умов договору оренди та вимог земельного законодавства, зокрема, щодо цільового використання земельної ділянки; зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку за актом приймання-передачі з приведенням її у попередній стан, шляхом знесення об`єктів самочинного будівництва.

Відповідно до ч.1 ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За змістом статті 93 Земельного кодексу України, ст.2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Частиною першою ст.116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Частиною 4 ст. 122 Земельного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з даними Державного земельного кадастру земельна ділянка загальною площею 0,28 га з кадастровим номером 1225081000:02:002:0068 належить до державної власності, розпорядником зазначено Солонянську районну державну адміністрацію Дніпропетровської області.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 №807-ІХ Солонянську районну державну адміністрацію Дніпропетровської області реорганізовано шляхом приєднання до Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 24.04.2021, який набрав чинності 27.05.2021, Перехідні положення Земельного кодексу України доповнено пунктом 24, згідно з яким земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, шо здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №709-р визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Дніпропетровської області, зокрема до складу Солонянської об`єднаної територіальної громади з адміністративним центром у смт Солоне віднесено Солонянську, Башмачанську, Василівську, Військову Малозахаринську, Микільську, Письмечівську, Привільнянську, Сурсько-Михайлівську, Широчанську територіальні громади.

На теперішній час земельна ділянка площею 0,28 га з кадастровим номером 1225081000:02:002:0068 відноситься до території Солонянської селищної ради Дніпропетровської області.

Водночас, земельна ділянка площею 0,28 га з кадастровим номером 1225081000:02:002:0068 від Дніпровської РДА Солонянській селищній раді Дніпровського району Дніпропетровської області за актами приймання-передачі не передавалася, зміни щодо форми власності до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не вносилися, договір оренди земельної ділянка площею 0,28 га з кадастровим номером 1225081000:02:002:0068 не переукладався, зміни до нього не вносилися, додаткові угоди не укладалися.

Отже, управненою стороною за договором досі є Дніпровська РДА, а власником та розпорядником земельної ділянки відповідно до положень чинного законодавства - Солонянська селищна рада Дніпровського району Дніпропетровської області.

Згідно зі ст.189 Земельного кодексу України самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.

Дніпровською РДА листом від 01.02.2022 №1-49-186/0/290-22 повідомлено, що райдержадміністрація з урахуванням п.24 Перехідних положень Земельного кодексу України відносить земельну ділянку з кадастровим номером 1225081000:02:002:0068 до комунальної власності та не вважає себе власником земельної ділянки, а тому вбачає відсутність будь-яких повноважень на розпорядження нею.

З урахуванням наведених обставин, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що належним позивачем в частині позовних вимог щодо розірвання договору є Дніпропетровська районна державна адміністрація, а в частині позовних вимог щодо знесення самочинно збудованого майна на спірній земельній ділянці належним позивачем є Солонянська селищна рада Дніпропетровської області.

За приписами ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих право.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст.126 Земельного кодексу України).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом ч.1 ст.15 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час укладення договору оренди землі) істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

За приписами ч.1 ст.24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

Відповідно до п.п.9.1.1 п.9.1 договору оренди земельної ділянки №1 від 11.03.2015 передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

Отже, орендар зобов`язаний, зокрема, виконувати встановлені щодо об`єкта оренди зобов`язання, використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням згідно з договором оренди та земельним законодавством.

Аналогічні за змістом положення щодо відповідних обов`язків орендаря земельної ділянки, у тому числі щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди та вимог законодавства містяться і у чинній редакції Закону України "Про оренду землі".

Землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки (п. "а" ч.1 ст.96 Земельного кодексу України)

Статтею 35 Закону України "Про охорону земель" передбачено, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку.

За змістом статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Статтею 141 Земельного кодексу України встановлено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема використання земельної ділянки не за цільовим призначенням (пункт ґ).

Згідно зі статтею 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Пунктом 12.3 договору встановлено, що дія догвоору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яка істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 18 Земельного кодексу України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Цільове призначення земельної ділянки - це допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення (стаття 1 Закону України "Про землеустрій").

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема, землі водного фонду (ч.1 ст.19 Земельного кодексу України).

Частиною 3 статті 19 Земельного кодексу України визначено, що земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

За змістом частини 5 статті 20 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час укладення договору оренди землі) види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Статтею 58 Земельного кодексу України передбачено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів; штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів. Для створення сприятливого режиму водних об`єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.

Вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги (ч.1 ст.60 Земельного кодексу України).

Згідно вимог ст. 4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Згідно зі ст.61 Земельного кодексу України та ст.89 Водного кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється, у тому числі, будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Частинами 1,2 ст.86 Водного кодексу України встановлено, що на землях водного фонду можуть проводитися роботи, пов`язані з будівництвом гідротехнічних, лінійних та гідрометричних споруд, інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, поглибленням дна для забезпечення судноплавства, у тому числі експлуатаційне днопоглиблення (роботи, що проводяться з метою підтримання заданих навігаційних габаритів морських і внутрішніх водних шляхів, акваторій морських портів), видобуванням корисних копалин (крім піску, гальки і гравію в руслах малих та гірських річок), розчисткою русел річок, каналів і дна водойм, прокладанням кабелів, трубопроводів, інших комунікацій, а також бурові та геологорозвідувальні роботи.

Місця і порядок проведення зазначених робіт (крім експлуатаційного днопоглиблення) визначаються відповідно до проектів, що погоджуються з обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства (крім робіт на землях, зайнятих морями, а також робіт, пов`язаних з будівництвом, облаштуванням та утриманням інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій), та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Відповідно до ст. 88 Водного кодексу України з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється. Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського транспорту. Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом. Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється будівництво будь-яких споруд (крім гідротехничних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів (ст. 89 Водного кодексу України).

Статтею 110 Водного кодексу України передбачено, що порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у, зокрема, порушенні режиму господарської діяльності у водоохоронних зонах та на землях водного фонду, використанні земель водного фонду не за призначенням.

Як вже було зазначено, за умовами договору оренди №1 від 11.03.2015 спірна земельна ділянка площею 0,28 га з кадастровим номером 1225081000:02:002:0068 була передана відповідачеві для ведення водного господарства (розміщення гідротехнічних споруд). Крім того, договором зафіксовано відсутність на час укладення договору об`єктів нерухомого майна та інших об`єктів інфраструктури на земельній ділянці.

Відповідно до п. 8.1 договору на орендовану земельну ділянку встановлено обмеження відповідно до статей 87, 89 Водного кодексу України - для водоохоронної зони та прибережної захисної смуги, площа зони водоохоронного обмеження - 0,2800 га, коди обмеження: 05.01 - водоохоронна зона, 05.02 - прибережна захисна смуга.

Пунктами 9.2.1, 9.2.2 договору визначено, що орендар зобов`язаний здійснювати в установленому порядку розміщення гідротехнічних споруд, виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договорами оренди землі, дотримуватися режиму використання земель.

Таким чином, вимогами чинного законодавства та умовами договору забудова земельної ділянки площею 0,28 га з кадастровим номером 1225081000:02:002:0068 заборонена (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних споруд).

Водночас матеріали справи свідчать про те, що після отримання в 2015 році земельної ділянки в оренду, відповідач незаконно зареєстрував право власності на об`єкти нерухомості, які є самовільно побудованими і які не є гідротехнічними спорудами.

Статтею 376 Цивільного кодексу України встановлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

За даними Реєстру будівельної діяльності відсутня інформація з приводу видачі/реєстрації документів, які надають право на виконання будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів за адресою Дніпропетровська область, Солонянський район, територія Башмачанської сільської ради, земельна ділянка з кадастровим номером 1225081000:02:002:0068 відсутня, що підтверджується листом Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області №1004-1.15/1431 від 29.07.2021.

Дозволи на забудову земельної ділянки з кадастровим номером 1225081000:02:002:0068 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ГО "Бобрушка" та ГО "Заїмка на Дніпрі" не надавалися.

Відповідно до листа Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області №1-28-1075/0/290-21 від 04.08.2021 містобудівні умови та обмеження на забудову земельної ділянки з кадастровим номером 1225081000:02:002:0068 не надавалися.

Сектор Державного агентства водних ресурсів України у Дніпропетровській області у листі №249/ДП/21-21 від 27.07.2021 надав інформацію, що погодження щодо забудови земельної ділянки з кадастровим номером 1225081000:02:002:0068 не надавалися.

В матеріалах справи наявна копія Технічного паспорту земельної ділянки з кадастровим номером 1225081000:02:002:0068 та будівель та споруд, виготовленого 05.08.2015, наданого до справи прокурором, з якого вбачається наявність на спірній земельній ділянці (через 5 місяців після укладення договору оренди землі) спірних споруд і будівель, серед яких: будинок клубу, побутовий будинок, будинок охорони, будинок ремонту човнів, будинок тренерів, 2 будинки активного відпочинку, баня, столова, тераси, альтанка, басейн тощо, які як окремо, так й у сукупності дозволяють суду дійти висновку про створення на спірній земельній ділянці фактично комплексу для відпочинку та тренувань, що не відповідає цільовому призначенню спірної земельної ділянки. Також в Технічному паспорті відображені плавучий причал та плавуча платформа, які також не відносяться до гідротехінчих споруд.

В свою чергу, представником третіх осіб надані до справи копії Технічних паспортів від 28.09.2022 (замовники ОСОБА_1 , ГО "Заїмка на Дніпрі"), копію Технічного паспорту від 06.10.2022 (замовник ОСОБА_2 ), копію актів про знесення будинку тренерів від 28.09.2022, 29.11.2022, копію акту від 06.10.2022, копію технічного паспорту від 30.11.22022 (замовник ОСОБА_1 ). Відповідно до зазначених документів, зокрема, будинок клубу змінено на будинок насосної станції, а столова - в приміщення фільтраційної станції, що також відображено в акті від 06.10.2022, складеним інженером з інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_5 від 06.10.2022. Проте, доказів паспортизації зазначених об`єктів як гідротехнічних споруд та щодо переобладнання спірних будівль та споруд не надано.

Гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми (гідротехнічні споруди) - об`єкти нерухомого майна (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірноосушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод (абз.7 ст.1 Закону України "Про аквакультуру")

Пунктом 1.9.18 Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів та хвостів, затвердженої Наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 19.12.1995 №252, встановлено, що гідротехнічні споруди - це споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи: водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тунелі, канали, труби, лотки: регуляційні споруди, накопичувані промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.

Згідно з ДБН В.2.4-3:2010 "Гідротехнічні споруди. Основні положення", гідротехнічні споруди - споруди, що підпадають під вплив водного середовища, призначені для використання і охорони водних ресурсів, а також захисту від шкідливого впливу вод.

Як зазначено у п. 1.4.2 ДБН В.2.4-3:2010, гідротехнічні споруди поділяють на постійні і тимчасові. До тимчасових відносяться споруди, які використовуються тільки в період будівництва і ремонту постійних споруд.

Відповідно до п. 1.4.3 ДБН В.2.4-3:2010, постійні гідротехнічні споруди (додаток В) залежно від їх призначення поділяють на основні і другорядні. До основних споруд відносяться гідротехнічні споруди, пошкодження або руйнування яких приведе до порушення або припинення нормальної роботи самих гідротехнічних споруд чи комплексу споруд, до складу яких входять гідротехнічні споруди. До другорядних відносяться гідротехнічні споруди, руйнування або ушкодження яких не спричиняє зазначених вище наслідків.

Відповідно до Додатку В (обов`язковий) ДБН В.2.4-3:2010 "Гідротехнічні споруди. Основні положення", до основних гідротехнічних споруд відносяться: греблі; стояни і підпірні стіни, що входять до складу напірного фронту; дамби обвалування; берегозакріплювальні, регуляційні і огороджувальні споруди; водоскиди, водоспуски і водовипуски; водоприймачі і водозабірні споруди; канали дериваційні, судноплавні, водогосподарських і меліоративних систем, комплексного призначення і споруди на них (наприклад, акведуки, дюкери, мости-канали, труби-ливнеспуски); тунелі; трубопроводи; напірні басейни і зрівнювальні резервуари; будівлі гідравлічних і гідроакумулюючих електростанцій і насосних станції; відстійники; судноплавні споруди (шлюзи, суднопідйомники і судноплавні греблі); рибопропускні споруди, що входять до складу напірного фронту; гідротехнічні споруди портів (причали, хвилеломи, моли, берегозахисні еподи), міські набережні суднобудівних і судноремонтних/ підприємств, поромних переправ, крім віднесених до другорядних; гідротехнічні споруди для маломірних суден; гідротехнічні споруди ТЕС і АЕС; гідротехнічні споруди, що входять до складу комплексів інженерного захисту населених пунктів і підприємств; гідротехнічні споруди інженерного захисту сільгоспугідь, територій санітарно-захисного призначення, комунально - складських підприємств, пам`ятників культури і природи; морські нафтогазопромислові гідротехнічні споруди, резервуари для зберігання вуглецевої сировини, точечні причали; гідротехнічні споруди засобів навігаційного устаткування; споруди (дамби), що огороджують золошлаковідвали і сховища рідинних відходів промислових і сільськогосподарських організацій.

До другорядних гідротехнічних споруд відносяться: льодозахисні споруди; розділювальні стінки; окремо розташовані службово-допоміжні причали; стояни і підпірні стіни, що не входять до складу напірного фронту; берегоукріплювальні споруди портів; рибозахисні споруди.

Згідно з п.1.3 Правил безпеки при експлуатації каналів, трубопроводів, інших гідротехнічних споруд у водогосподарських системах, затверджених наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України №661 від 03.04.2012, гідротехнічна споруда - інженерна споруда, призначена для керування водним режимом, використовування водних ресурсів або для запобігання шкідливій дії вод.

Відповідно до п.1.3. Положення про організацію та порядок здійснення технічного нагляду за гідротехнічними спорудами воднотранспортного комплексу, затвердженого Наказом Міністерства інфраструктури України 16.01.2014 №21, гідротехнічні споруди - споруди, що підпадають під вплив водного середовища, призначені для використання і охорони водних ресурсів, а також для захисту від шкідливого впливу вод.

Відповідачем та третіми особами не доведено, що будівлі та споруди, розташовані на спірній земельній ділянці, є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення) чи призначені для керування водним режимом, використовування водних ресурсів або для запобігання шкідливій дії вод. При цьому вказані об`єкти з моменту їхнього будівництва не належали до гідротехнічних споруд, будівництво зроблено самочинно, без дозвільної документації, а щодо їхнього переобладнання також не надано відповідних доказів з придбання, встановлення та обслуговування відповідного обладнання.

Таким чином, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що розміщені на спірній земельній ділянці об`єкти нерухомості за функціональним призначенням не є гідротехнічними спорудами, введення їх в цивільний оборот шляхом реєстрації права власності і подальший продаж третім особам, є свідченням нецільового використання позивачем спірної земельної ділянки.

Крім того, обставини нецільового використання спірної земельної ділянки підтверджуються також актом обстеження земельної ділянки від 25.11.2021 №1.

Частиною 1 ст. 785 Цивільного кодексу України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду (п.7.1 договору).

Враховуючи викладене, встановивши факт порушення відповідачем умов договору оренди земельної ділянки №1 від 11.03.2015 та приписів чинного законодавства щодо нецільового використання земельної ділянки, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про наявність правових підстав для розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки Дніпровській районній державній адміністрації.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо недоведення позивачем факту погіршення стану земельної ділянки, оскільки у даному випадку підставою для розірвання спірного договору прокурор визначив використання спірної земельної ділянки всупереч її цільовому призначенню, а не порушення відповідачем істотних умов договору щодо використання земельної ділянки та збереження стану об`єкту.

Безпідставними є посилання відповідача про наявність підстав для застосування до спріних правовідносин позовної давності, враховуючи таке.

Строк, у межах якого пред`являється позов як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи носія порушеного права (інтересу) Цивільним кодексом України визначено як позовну давність (стаття 256 Цивільного кодексу України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Дійшовши висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про розірвання договору та повернення земельної ділянки, місцевий господарський суд з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №922/3166/20 аргументовано зазначив, що заява відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності не підлягає задоволенню, оскільки протягом строку дії договору оренди землі орендодавець не може бути обмежений у праві звернутися до суду з позовом, покликаним усунути нецільове використання земельної ділянки, зокрема і шляхом розірвання договору оренди землі. Такий позов може бути пред`явлений протягом всього строку дії договору (та існування обумовленого таким договором обов`язку виконувати зобов`язання щодо цільового використання земельної ділянки).

Також, апеляційний господарський суд вважає необґрунтованими доводи скаржника щодо відсутності доказів звернення прокурора до ГУ Держгеокадастру з відповідним повідомленням про порушення земельного законодавства, оскільки спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду, розпорядження якими з урахуванням приписів ст.122 Земельного кодексу України не відноситься до повноважень Головного управління Держгеокадастру. Отже відсутні підстави для залучення вказаного органу до участі у справі.

Інші доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують.

В решті рішення місцевого господарського суду не оскаржується, а тому відповідно до приписів ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України судом апеляційної інстанції не переглядається.

Враховуючи викладене, судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, а оскаржуване рішення таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст.277 Господарського процесуального кодексу України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду відсутні.

Відповідно до приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Громадської організації "Бобрушка" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2023 у справі №904/2144/22 - залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право на касаційне оскарження постанови та строк оскарження встановлені ст.ст.287,288 ГПК України.

Повна постанова складена та підписана 31.10.2023 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя В.Ф. Мороз