Постанова

від 24.01.2024 по справі 904/2144/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 904/2144/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Міщенка І. С.,

секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,

за участю представників:

Офісу Генерального прокурора - Гудкова Д.В.,

Дніпровської районної державної

адміністрації Дніпропетровської області - не з`явився,

Солонянської селищної ради

Дніпропетровської області - не з`явився,

Громадської організації «Бобрушка» - не з`явився,

Громадської організації «Заїмка на Дніпрі» - не з`явився,

ОСОБА_1 - не з`явився,

ОСОБА_2 - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу (із урахуванням нової редакції касаційної скарги) Громадської організації «Бобрушка»

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2023 (у складі колегії суддів: Чередко А. Є. (головуючий), Коваль Л. А., Мороза В. Ф.)

та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2023 (суддя Кеся Н. Б.)

у справі № 904/2144/22

за позовом Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, Солонянської селищної ради Дніпропетровської області

до Громадської організації «Бобрушка»,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Громадської організації «Заїмка на Дніпрі», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки водного фонду, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення об`єктів самочинного будівництва,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2022 року Правобережна окружна прокуратура міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (далі - Дніпровська РДА), Солонянської селищної ради Дніпропетровської області звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Громадської організації «Бобрушка» (далі - ГО «Бобрушка»), в якому просила суд:

- розірвати договір оренди земельної ділянки від 11.03.2015 № 1, укладений між Солонянською районною державною адміністрацією, правонаступником якої є Дніпровська РДА, та ГО «Бобрушка»;

- зобов`язати ГО «Бобрушка» повернути Дніпровській РДА земельну ділянку площею 0,28 га з кадастровим номером 1225081000:02:002:0068, розташовану на території Солонянської селищної ради Дніпропетровської області за актом приймання-передачі з приведенням її у попередній стан шляхом знесення об`єктів самочинного будівництва: А - будинку клубу; а, е - ґанків; Б - столової; В, И, К, н, № 6 - навісів; Г - побутового будинку; Д - вбиральні; Е - будинку охорони; Ж - дровниці; М - підвалу; Н - будинку ремонту човнів; ІІ - бані; п1 - тераси; Ц - будинку активного відпочинку: ц - ґанку з навісом; ІІІ - туалету; № 1, № 4, № 14 - огорожі; № 2, № 15 - воріт; № 3 - басейну; № 5 - плавучого причалу; № 8, № 11 - сходів; № 9 - хвіртки; І, II, III - замощення; плавучого будинку-станції допомоги літ. Р, загальною площею 71,9 кв. м; будинку активного відпочинку літ. У, загальною площею 84,8 кв. м; ґанку літ. у, загальною площею 30,0 кв. м; туалету літ. Ф; альтанки літ. X, площею забудови 36,0 кв. м; замощення V; елінгу літ. Ч, загальною площею 13,95 кв. м; плавучої платформи № 7; сходів № 10; воріт № 13; будинку тренерів літ. С, загальною площею 61,3 кв. м; туалету літ. Т; воріт № 12; підпірної стінки № 16; замощення IV; площею забудови 268 кв. м.

Позовні вимоги обґрунтовано використанням позивачем спірної земельної ділянки не за цільовим призначенням, оскільки ним самочинно збудовано об`єкти, що не є гідротехнічними спорудами, чим порушено умови договору оренди земельної ділянки та земельного законодавства. Наведене, на думку позивача, є підставою для розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки у такому стані, в якому її було отримано.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2022 залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Громадську організацію «Заїмка на Дніпрі» (далі - ГО «Заїмка на Дніпрі»), ОСОБА_1 , ОСОБА_2

ГО «Бобрушка», заперечуючи проти позову, заявило про застосування позовної давності.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2023, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2023, позов задоволено частково. Розірвано договір оренди земельної ділянки від 11.03.2015 № 1. Зобов`язано ГО «Бобрушка» повернути Дніпровській РДА земельну ділянку площею 0,28 га з кадастровим номером 1225081000:02:002:0068, розташовану на території Солонянської селищної ради Дніпропетровської області, за актом приймання-передачі. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, у листопаді 2023 року ГО «Бобрушка» подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2023 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2023 у частині задоволення позовних вимог скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.12.2023 відкрито касаційне провадження у справі № 904/2144/22 за касаційною скаргою ГО «Бобрушка» на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2023 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2023 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 24.01.2024.

Прокурор у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Дніпровська РДА, Солонянська селищна рада, ГО «Бобрушка», ГО «Заїмка на Дніпрі», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у судове засідання своїх представників не направили.

Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.

Так, за змістом частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення зазначеним учасникам справи ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, а також те, що зазначені учасники справи не зверталися до суду з будь-якими заявами щодо розгляду справи, явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком учасників справи, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників зазначених учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника Офісу Генерального прокурора, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

При вирішенні спору судами попередніх інстанцій установлено, що 11.03.2015 між Солонянською районною державною адміністрацією (орендодавець, правонаступником якої є Дніпровська РДА) та ГО «Бобрушка» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки № 1, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку водного фонду для ведення водного господарства, яка знаходиться на території Башмачанської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,28 га, кадастровий номер 1225081000:02:002:0068, категорія земель - землі водного фонду, цільове призначення земельної ділянки - для ведення водного господарства (розміщення гідротехнічних споруд) (пункт 2.1договору).

Відповідно до пункту 2.2 договору на земельній ділянці об`єкти нерухомого майна, а також інші об`єкти інфраструктури не розміщені.

Договір укладено строком на 49 років з 11.03.2015 до 11.03.2064 (пункт 3.1 договору).

Згідно з пунктами 5.1, 5.3 договору земельна ділянка передається для ведення водного господарства (розміщення гідротехнічних споруд). Умови збереження стану об`єкта оренди - відповідно до обмежень, встановлених для водоохоронної зони та прибережної смуги вздовж б. Башмачка, площа зони водоохоронного обмеження -0,2800 га, коди обмеження: 05.01 - водоохоронна зона, 05.02 - прибережна захисна смуга.

На земельну ділянку встановлено обмеження відповідно до статей 87, 89 Водного кодексу України (далі - ВК України) - для водоохоронної зони та прибережної смуги (пункт 8.1 договору).

Відповідно до підпункту 4 пункту 8.3 договору у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, гаражів та стоянок автомобілів.

Відомості щодо зазначеної земельної ділянки внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 645681212250.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23.05.2016 у справі № 202/2945/16-ц задоволено позовні вимоги ГО «Бобрушка» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на майно. Визнано дійсним договір купівлі-продажу будівель та споруд, розташованих на території Башмачанської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області на земельній ділянці, призначеній для будівництва та експлуатації гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд, загальною площею 0,28 га, укладений 21.01.2015 між ГО «Бобрушка» та ОСОБА_4 . Визнано за ГО «Бобрушка» право власності на будівлі та споруди, які складаються з: А - будинку клубу, а - ґанку, Б - столової, В - навісу, Г - побутового будинку, Д - вбиральні, Е - будинку охорони, е - ґанку, Ж - дровниці, И - навісу, К - навісу, М - підвалу, Н - будинку ремонту човнів, н-навісу, П - бані, п-навісу, п1 - тераси, Р - плавучого будинку-станції допомоги, С - будинку тренерів, Т - туалету, У - будинку активного відпочинку, у - ґанку, Ф - туалету, Х - альтанки, Ц - будинку активного відпочинку, ц - ґанку з навісом, Ш - туалету, Ч - елінгу, № 1 - огорожі, № 2 - воріт, № 3 - басейну, № 4 -огорожі, № 5 -плавучого причалу, № 6 -навісу, № 7 - плавучої платформи, № 8 - сходів, № 9 - хвіртки, № 10, 11 - сходів, № 12, 13-воріт, № 14 - огорожі, № 15 - воріт, № 16 - підпірної стінки, І-замощення, ІІ-замощення, ІІІ - замощення, IV - замощення, V - замощення, розташовані на території Башмачанської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області на земельній ділянці, призначеній для будівництва та експлуатації гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд, загальною площею 0,28 га, кадастровий номер 1225081000:02:002:0068, та дозволено державну реєстрацію права власності на зазначені будівлі і споруди без актів вводу в експлуатацію.

06.06.2016 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Тараненком Р. В., на підставі зазначено заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23.05.2016 у справі № 202/2945/16-ц та технічного паспорту від 05.08.2015 № 05-0815, виготовленого фізичною особою-підприємцем - інженером з інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_5 , проведено державну реєстрацію права власності за ГО «Бобрушка» на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці із кадастровим номером 1225081000:02:002:0068, а саме: А - будинок клубу, а - ґанок, Б - столову, В - навіс, Г - побутовий будинок, Д - вбиральню, Е - будинок охорони, е - ґанок, Ж - дровницю, И - навіс, К - навіс, М - підвал, Н - будинок ремонту човнів, н-навіс, П - баню, п-навіс, п1 - терасу, Р - плавучий будинок-станцію допомоги, С - будинок тренерів, Т - туалет, У - будинок активного відпочинку, у - ґанок, Ф - туалет, Х - альтанку, Ц - будинок активного відпочинку, ц - ґанок з навісом, Ш - туалет, Ч - елінг, № 1 - огорожі, № 2 - ворота, № 3 - басейн, № 4 -огорожі, № 5 -плавучий причал, № 6 -навіс, № 7 - плавучу платформу, № 8 - сходи, № 9 - хвіртку, № 10, 11 - сходи, № 12, 13-ворота, № 14 - огорожі, № 15 - ворота, № 16 - підпірну стінку, І-замощення, ІІ-замощення, ІІІ - замощення, IV - замощення, V - замощення, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 944625912250.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08.08.2016 за заявою ОСОБА_4 заочне рішення від 23.05.2016 у справі № 202/2945/16-ц скасовано.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16.11.2016 у справі № 202/2945/16-ц позовну заяву ГО «Бобрушка» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання дійсним договору купівлі - продажу та визнання права власності на майно залишено без розгляду.

12.09.2016 ГО «Бобрушка» за договором купівлі-продажу, зареєстрованим в реєстрі за № 3769, відчужила на користь ГО «Заїмка на Дніпрі» 58/100 часток будівель та споруд об`єкта нерухомого майна, реєстраційний номер 944625912250, а саме: літ. А - будинок клубу; літ. а - ґанок; літ. Б - столову; літ. В - навіс; літ. Г - побутовий будинок; літ. Д - вбиральня; літ. Е - будинок охорони; літ. е - ґанок; літ. Ж - дровницю; літ. И - навіс; літ. К - навіс; літ. М - підвал; літ. Н-будинок ремонту човнів; літ. п - навіс; літ. П - баню; літ. п - навіс; літ. п1 - терасу; літ. Ц - будинок активного відпочинку; літ. ц - ґанок з навісом; літ. Ш - туалет; літ. № 1 - огорожі; літ. № 2 - ворота; літ. № 3 - басейн; літ. № 4 - огорожі; літ. № 5 - плавучий причал; літ. № 6 - навіс; літ. № 8 - сходи; літ. № 9 - хвіртка; літ. № 11 - сходи; літ. № 14 - огорожі; літ. № 15 - ворота; літ. І, II, III - замощення.

27.07.2016 ГО «Бобрушка» за договором купівлі-продажу, зареєстрованим в реєстрі за № 702, відчужила на користь ГО «Заїмка на Дніпрі» 30/100 часток будівель і споруд об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 944625912250, а саме: плавучий будинок-станція допомоги літ. Р, загальною площею 71,9 кв. м; будинок активного відпочинку літ. У, загальною площею 84,8 кв. м; ґанок літ. у, загальною площею 30 кв. м; туалет літ. Ф; альтанка літ. X площею забудови 36 кв. м; замощення V; елінг літ. Ч, загальною площею 13,95 кв. м; плавучу платформу № 7; сходи № 10; ворота № 13.

27.07.2016 ГО «Бобрушка» за договором купівлі-продажу, зареєстрованим в реєстрі за № 705, відчужила на користь ОСОБА_1 12/100 часток будівель і споруд об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 944625912250, а саме: будинок тренерів літ. С, загальною площею 61,3 кв. м; туалет літ. Т; ворота № 12; підпірну стінку № 16; замощення IV площею забудови 268,0 кв. м.

31.05.2018 ГО «Заїмка на Дніпрі» за договором купівлі-продажу, зареєстрованим в реєстрі за № 635, відчужила на користь ОСОБА_2 58/100 часток будівель і споруд об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 944625912250, а саме: А - будинок клубу; а, е - ґанки; Б - столову; В, И, К, н, № 6 - навіси; Г - побутовий будинок; Д - вбиральню; Е - будинок охорони; Ж - дровницю; М - підвал; Н - будинок ремонту човнів; П - баню; п1 - терасу; Ц - будинок активного відпочинку; ц - ґанок з навісом; Ш - туалет; № 1, № 4, № 14 - огорожі; № 2, № 15 - ворота; № 3 - басейн; № 5 - плавучий причал; № 8, № 11 - сходи; № 9 - хвіртка; І, II, III - замощення.

09.04.2020 державним реєстратором виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області Сучковою Т. Ф. проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 1225081000:02:002:0068, а саме: нежитлові будівлі та споруди площею 79,3 кв. м - будинок тренерів літ. С-1, туалет літ. Т, споруди № 12, № 16, замощення IV, з присвоєнням нового реєстраційного номеру (відкриттям розділу) - 2069540712250 та внесенням відомостей про зміну розміру частки на 1/1.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на час розгляду цієї справи у суді першої інстанції зазначений об`єкт нерухомого майна (комплекс будівель та споруд) перебував у власності:

- ОСОБА_2 58/100 часток будівель та споруд об`єкта нерухомого майна, реєстраційний номер 944625912250, а саме: А - будинок клубу; а,е - ґанки; Б - столова; В, И, К, н, № 6 - навіси; Г - побутовий будинок; Д - вбиральня; Е - будинок охорони; Ж - дровниця; М - підвал; Н- будинок ремонту човнів; П - баня; п1 - тераса; Ц - будинок активного відпочинку; ц-ґанок з навісом; Ш - туалет; № 1, № 4, № 14 - огорожі; № 2, № 15 - ворота; № 3 - басейн; № 5 - плавучий причал; № 8, № 11 - сходи; № 9 - хвіртка; І, II, III - замощення;

- ГО «Заїмка на Дніпрі» 30/100 часток будівель та споруд об`єкта нерухомого майна, реєстраційний номер 944625912250, а саме: плавучий будинок-станція допомоги літ. Р, загальною площею 71,9 кв. м; будинок активного відпочинку літ. У, загальною площею 84,8 кв. м; ґанок літ. у, загальною площею 30 кв. м; туалет літ. Ф; альтанка літ. X площею забудови 36 кв. м; замощення V; елінг літ. Ч, загальною площею 13,95 кв. м; плавуча платформа № 7; сходи № 10; ворота № 13;

- Кагіян О. В. 12/100 часток будівель та споруд об`єкта нерухомого майна, реєстраційний номер 944625912250, а саме: будинок тренерів літ. С, загальною площею 61,3 кв. м; туалет літ. Т; ворота № 12; підпірна стінка № 16; замощення IV площа забудови 268,0 кв. м; 1/1 частки нежитлових будівель та споруд площею 79,3 кв. м, розташованих на земельній ділянці з кадастровим номером 1225081000:02:002:0068, а саме: будинок тренерів літ. С-1, туалет літ. Т, споруди № 15, № 16, замощення IV; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2069540712250.

Також судами попередніх інстанцій установлено, що згідно з листом Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області від 29.07.2021 № 1004-1.15/1431 у Реєстрі будівельної діяльності відсутня інформація щодо видачі/реєстрації документів, які надають право на виконання будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів на земельній ділянці з кадастровим номером 1225081000:02:002:0068, розташованій на на території Башмачанської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області.

Дозволи на забудову земельної ділянки з кадастровим номером 1225081000:02:002:0068 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ГО «Бобрушка» та ГО «Заїмка на Дніпрі» не надавалися.

Відповідно до листа Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 04.08.2021 № 1-28-1075/0/290-21 містобудівні умови та обмеження на забудову земельної ділянки з кадастровим номером 1225081000:02:002:0068 не надавалися.

Згідно з листом Сектору Державного агентства водних ресурсів України у Дніпропетровській області від 27.07.2021 № 249/ДП/21-21 погодження щодо забудови земельної ділянки з кадастровим номером 1225081000:02:002:0068 не надавалися.

Відповідно до акту обстеження від 25.11.2021 № 1 перевіркою, проведеною робочою групою з питань самоврядного контролю за використанням і охороною земель на території Солонянської селищної територіальної громади, встановлено порушення режиму використання земельної ділянки для ведення водного господарства (розміщення гідротехнічних споруд) по вул. Центральна, 50 А у с. Камяно-Зубилівка Дніпровського району, кадастровий номер 1225081000:02:002:0068, площа 0,28 га, а саме, розміщення на цій земельній ділянці будинків та споруд.

Звертаючись до суду в інтересах держави в особі Дніпровської РДА, Солонянської селищної ради з позовними вимогами про розірвання договору оренди, повернення земельної ділянки водного фонду з приведенням її у попередній стан шляхом знесення об`єктів самочинного будівництва, прокурор послався на використання відповідачем спірної земельної ділянки не за цільовим призначенням у зв`язку з самочинним будівництвом об`єктів, що не є гідротехнічними спорудами.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, встановивши наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Дніпровської РДА та Солонянської селищної ради, обставини порушення відповідачем умов договору оренди земельної ділянки від 11.03.2015 № 1 та приписів чинного законодавства щодо нецільового використання земельної ділянки, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про розірвання оспорюваного договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки. Разом з цим, суд першої інстанції, встановивши, що спірні об`єкти самочинного будівництва перебувають у власності третіх осіб, до яких прокурором позовні вимоги не заявлялися, відмовив у задоволенні позовних вимог про знесення об`єктів самочинного будівництва. При цьому, врахувавши, що використання земельної ділянки не за цільовим призначенням є триваючим правопорушенням, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовна давність щодо вимог про розірвання договору та повернення земельної ділянки не пропущена.

З такими висновками суду першої інстанції погодився і суд апеляційної інстанції.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що предметом касаційного перегляду у справі № 904/2144/22, що розглядається, є постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог.

ГО «Бобрушка», обґрунтовуючи у поданій касаційній скарзі підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, послалось на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення статей 258, 261 ЦК України, Закону України «Про прокуратуру» та не враховано висновки щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 448/2807/17, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 01.06.2021 у справі № 925/929/19.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції у межах доводів і вимог касаційної скарги, виходить із такого.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Отже, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4 Закону України «Про прокуратуру»).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.

У справі, що розглядається, прокурор, звертаючись до суду в інтересах держави в особі Дніпровської РДА та Солонянської селищної ради з відповідними позовними вимогами, обґрунтовуючи порушення інтересів держави, послався на порушення встановленого законодавством особливого режиму використання земель водного фонду, недотримання спеціальних гарантій та вимог водно-екологічного характеру та створення загрози екологічної безпеки населення України.

За інформацією з Державного земельного кадастру, право державної власності на земельну ділянку загальною площею 0,28 га, кадастровий номер 1225081000:02:002:0068, зареєстровано за Солонянською районною державною адміністрацію Дніпропетровської області (правонаступником якої є Дніпровська РДА).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 24.04.2021, який набрав чинності 27.05.2021, Розділ Х Перехідні положення Земельного кодексу України (далі - ЗК України) доповнено пунктом 24, відповідно до якого земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, шо здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 709-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Дніпропетровської області» спірна земельна ділянка знаходиться на території Солонянської селищної ради.

Разом з цим, як установлено судами попередніх інстанцій, спірна земельна ділянка Дніпровською РДА за актами приймання-передачі Солонянській селищній раді не передавалась, зміни щодо її форми власності до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не вносились.

Судами попередніх інстанцій також установлено, що прокурор листами звертався до Дніпровська РДА (від 11.01.2022 № 04/53-139вих22) та до Солонянської селищної ради (від 11.01.2022 № 04/53-138ВИХ-22), у яких повідомляв останніх про встановлені факти порушення земельного законодавства та щодо необхідності захисту порушених інтересів держави.

Солонянська селищна рада листом від 13.01.2022 № 02-14-132/0/2-22 повідомила прокурора, що заходи на захист порушених інтересів держави сільською радою не вживалися.

Дніпровська РДА у відповіді (лист від 01.02.2022 № 1-49-186/0/290-22) на лист від 11.01.2022 № 04/53-139вих22 повідомила, що відповідно до пункту 24 Перехідних положень ЗК України у РДА відсутні будь-які повноваження розпоряджатися земельною ділянкою з кадастровим номером 1225081000:02:002:0068.

З огляду на викладене, суди попередні інстанцій дійшли правомірного висновку, що звертаючись до суду з відповідним позовом у справі, що розглядається, прокурор дотримався вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру», а саме: обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 зазначеного Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди (частина 1).

Землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки (пункт а частини 1 статті 96 ЗК України).

Власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані, зокрема, дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку (стаття 35 Закону України «Про охорону земель»).

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом (частина 3 статті 31 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону, та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Згідно з статтею 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою, зокрема є використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 11.03.2015 між Солонянською районною державною адміністрацією (правонаступником якої є Дніпровська РДА) та ГО «Бобрушка» укладено договір оренди земельної ділянки водного фонду для ведення водного господарства.

Відповідно до підпункту 9.1.1 пункту 9.1 договору орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

Підпунктами 9.2.1, 9.2.2 пункту 9.2 договору передбачено, що орендар зобов`язаний здійснювати в установленому порядку розміщення гідротехнічних споруд, виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договорами оренди землі, дотримуватися режиму використання земель.

Пунктом 12.3 договору встановлено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яка істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду (пункт 7.1 договору).

Цільове призначення земельної ділянки - це допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення (стаття 1 Закону України «Про землеустрій»).

Статтею 19 ЗК України встановлено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема, землі водного фонду (частина 1).

До земель водного фонду належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів; штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.

Для створення сприятливого режиму водних об`єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою (частини 1, 2 статті 58 ЗК України у редакції, чинній на час укладення договору оренди земельної ділянки).

Вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги (частина 1 статті 60 ЗК України).

За змістом статей 61 ЗК України та 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється, у тому числі, будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.

Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

У прибережних захисних смугах забороняється влаштування огорож або інших конструкцій, що перешкоджають доступу громадян до берегів річок, водойм та островів, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до статті 86 ВК України на землях водного фонду можуть проводитися роботи, пов`язані з будівництвом гідротехнічних, лінійних та гідрометричних споруд, інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій, поглибленням дна для судноплавства, видобуванням корисних копалин (крім піску, гальки і гравію в руслах малих та гірських річок), розчисткою русел річок, каналів і дна водойм, прокладанням кабелів, трубопроводів, інших комунікацій, а також бурові та геологорозвідувальні роботи.

Місця і порядок проведення зазначених робіт визначаються відповідно до проектів, що погоджуються з обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства (крім робіт на землях, зайнятих морями, а також робіт, пов`язаних з будівництвом, облаштуванням та утриманням інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій), та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у порушенні режиму господарської діяльності у водоохоронних зонах та на землях водного фонду, використанні земель водного фонду не за призначенням (статті 110 ВК України).

Так, відповідно до договору оренди спірна земельна ділянка була передана ГО «Бобрушка» для розміщення гідротехнічних споруд. При цьому, у договорі зафіксовано, що на час його укладення на земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна та інші об`єкти інфраструктури (пункт 2.2).

При цьому, згідно з умовами договору на орендовану земельну ділянку встановлено обмеження відповідно до статей 87, 89 ВК України - для водоохоронної зони та прибережної захисної смуги, площа зони водоохоронного обмеження - 0,2800 га, коди обмеження: 05.01 - водоохоронна зона, 05.02 - прибережна захисна смуга; у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, гаражів та стоянок автомобілів.

Таким чином, як положеннями чинного законодавства, так і умовами договору встановлено заборону забудови спірної земельної ділянки (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних споруд).

Разом з тим, як встановлено судами попередніх інстанцій, у 2016 році за відповідачем було зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер 944625912250, розташований на спірній земельній ділянці, який було збудовано без відповідних документів на забудову цієї земельної ділянки.

Відповідно до абзацу 7 статті 1 Закону України «Про аквакультуру» (у редакції, на час реєстрації об`єкту нерухомого майна) гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми (гідротехнічні / споруди) - об`єкти нерухомого майна (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірноосушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджу вальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод.

У пункті 1.9.18 Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів та хвостів, затвердженої наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 19.12.1995 № 252, встановлено, що гідротехнічні споруди - це споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи: водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тунелі, канали, труби, лотки: регуляційні споруди, накопичувані промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.

Дослідивши надані сторонами докази та з огляду на зазначені вище положення законодавства, а також вимоги ДБН В.2.4-3:2010, Правил безпеки при експлуатації каналів, трубопроводів, інших гідротехнічних споруд у водогосподарських системах, затверджених наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 03.04.2012 № 661, Положення про організацію та порядок здійснення технічного нагляду за гідротехнічними спорудами воднотранспортного комплексу, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 16.01.2014 № 21, суди попередніх інстанцій встановили, що відповідачем та третіми особами належними та допустимими доказами не доведено, що споруджені будівлі та споруди є саме інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення) або для запобігання шкідливій дії вод. При цьому суди попередніх інстанцій зазначили, що посилання третіх осіб на переобладнання будинку клубу у будинок насосної станції та столової - приміщення фільтраційної станції, без надання відповідних доказів такого переобладнання та паспортизації зазначених об`єктів як гідротехнічних споруд, не змінює їх статусу на такі споруди.

Ураховуючи зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що створений на спірній земельній ділянці об`єкт нерухомого майна, а саме, будівлі і споруди серед яких: будинок клубу, побутовий будинок, будинок охорони, будинок ремонту човнів, будинок тренерів, 2 будинки активного відпочинку, баня, столова, тераси, альтанка, басейн тощо, не є гідротехнічними спорудами, а фактично є комплексом для відпочинку та тренувань, будівництво якого не відповідає цільовому призначенню спірної земельної ділянки.

Таким чином, встановивши обставини порушення відповідачем умов договору оренди земельної ділянки та приписів чинного законодавства щодо нецільового використання земельної ділянки, а також врахувавши положення статті 785 ЦК України та пункту 7.1 договору оренди земельної ділянки, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки.

При цьому, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позовна давність за наведеними вище вимогами не пропущена, оскільки відповідачем вчинено триваюче правопорушення, яке мало місце і на час звернення прокурора до суду з відповідними позовними вимогами.

Посилання скаржника на недоведеність прокурором факту погіршення спірної земельної ділянки, суд касаційної інстанції не бере до уваги, оскільки підставою заявлених прокурором позовних вимог було використання відповідачем спірної земельної ділянки не за цільовим призначенням, що є достатньою підставою для розірвання договору.

Обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, ГО «Бобрушка» у поданій касаційній скарзі зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій положення статей 258, 261 ЦК України, Закону України «Про прокуратуру» та на неврахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 448/2807/17, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 01.06.2021 у справі № 925/929/19.

Так, однією з підстав касаційного оскарження судових рішень, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Зі змісту зазначеної норми права випливає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається. Тобто застосування правового висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду, залежить від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі за результатом оцінки поданих сторонами доказів. При цьому встановлені судом фактичні обставини у кожній справі можуть бути різними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Так, у справі № 488/2807/17 (постанова від 18.01.2023), на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, предметом розгляду Судом були вимоги прокурора про визнання незаконними та скасувати окремих пунктів рішення міської ради, яка відчужила у приватну власність земельну ділянку лісового фонду, визнання недійсним виданого первинній набувачці державного акту щодо права приватної власності на цю земельну ділянку та витребування земельної ділянки у кінцевої набувачки «шляхом знесення об`єкта нерухомості», обґрунтовані протиправною передачею міською радою земельної ділянки лісового фонду у приватну власність із земель лісогосподарського призначення та незаконною зміною її цільового призначення на землі житлової та громадської забудови.

У справі № 487/10128/14-ц (постанова від 12.06.2019) предметом розгляду Судом були вимоги прокурора про визнання незаконними та скасування окремих пунктів рішення міської ради, визнання недійсним державного акту на право власності на спірну земельну ділянку та повернення спірної земельної ділянки, обґрунтовані тим, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах прибережної захисної смуги та віднесена до території зелених насаджень загального користування, яку не можна передавати у власність громадян для будівництва, та яка вибула з володіння територіальної громади не з її волі.

Разом з цим, у справі, що розглядається, предметом перегляду у суді касаційної інстанції є вимоги прокурора про розірвання договору оренди земельної ділянки водного фонду та повернення земельної ділянки, тобто застосування наслідків розірвання договору оренди, обґрунтовані нецільовим використання спірної земельної ділянки. При цьому, вимога про знесення об`єктів самочинного будівництва не є предметом перегляду у суді касаційної інстанції, оскільки судами попередніх інстанцій у задоволенні такої вимоги було відмовлено, а касаційна скарга спрямована на перегляд рішень судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог.

Крім того, скаржник посилаючись у касаційній скарзі на наведені вище постанови не зазначає, які саме висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування конкретних норм права не було враховано судами попередніх інстанцій при вирішення спору у справі, що розглядається, а лише цитує у повному обсязі мотивувальну частину постанови від 18.01.2023 у справі № 448/2807/17.

Також скаржник у касаційній скарзі посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновку Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 01.06.2021 у справі № 925/929/19 за позовом про визнання незаконним та скасування рішення ради про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення та її передачі в оренду, відповідно до якого органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі з позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

У справі, що розглядається, предметом спору є розірвання договору оренди земельної ділянки водного фонду у зв`язку з її нецільовим використанням. При цьому судами попередніх інстанцій встановлено, що належним позивачем в частині позовних вимог щодо розірвання договору, що є предметом касаційного перегляду, є Дніпровська РДА.

З огляду на зазначене, посилання скаржника на постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 448/2807/17, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 01.06.2021 у справі № 925/929/19 суд касаційної інстанції не бере до уваги, оскільки правовідносини у зазначених справах та у справі, що розглядається, не є подібними, враховуючи відмінні фактичні обставини, зміст спірних правовідносин та правове регулювання.

Зважаючи на викладене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи наведене, суд касаційної інстанції, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції - без змін.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Громадської організації «Бобрушка» залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2023 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2023 у справі № 904/2144/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: В. А. Зуєв

І. С. Міщенко