Рішення

від 23.10.2023 по справі 922/3140/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2023м. ХарківСправа № 922/3140/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Чабан А.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства "Торгопт", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новобаварський бетон", м. Харків про стягнення 273669,29 грн. за участю представників:

позивача - Костиря Г.А.

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Торгопт" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новобаварський бетон" (відповідач), згідно якого просить суд стягнути з відповідача на свою користь 273669,29 грн., з яких:

186480,00 грн. - сума боргу за Договором поставки №15-09-21 від 15.09.2021 року;

31493,86 грн. - сума інфляційних втрат;

10128,86 грн. - 3% річних;

26918,57 грн. - пеня;

18648,00 грн. - штраф.

Також, позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 46377,83 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.07.2023 позовну заяву Приватного підприємства "Торгопт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новобаварський бетон" про стягнення 273669,29 грн. було залишено без руху; встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

На виконання вимог ухвали Господарського суду Харківської області від 19.07.2023 позивач 21.07.2023 за вх.№ 19206 надав до суду заяву про усунення недоліків, згідно якої позивачем усунені недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.07.2023 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін.

Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.

Відповідач про розгляд справи був повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву до суду не надав, правом на участь представника у судовому засіданні не скористався.

Представник позивача у судовому засіданні 23.10.2023 просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У відповідності до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Згідно ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки відповідач своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Крім того, у даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Також, судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

15 вересня 2021 року між ПП "Торгопт" (продавець) та ТОВ "Новобаварський бетон" (покупець) було укладено Договір поставки № 15-09-21 (надалі Договір).

Пунктом 1.1. Договору було передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цим Договором, продавець зобов`язується передати у власність покупця цемент (товар) в кількості та асортименті, відповідно до видаткових накладних, які є невід`ємною частиною дійсного договору, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується прийняти та оплатити товар.

Згідно п. 2.1. Договору, ціна одиниці та/або партії товару, що поставляється за Договором, встановлюється продавцем і повідомляється покупцеві у видатковій накладній, що передається покупцю разом із партією товару, що постачається.

У відповідності до пункту 2.2. Договору, розрахунок за товар проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця у розмірі 100% від вартості товару, шляхом 100% передплати до моменту передачі товару.

Згідно п. 4.1. Договору сторони визначили, що продавець здійснює поставку товару покупцю за адресою: м. Харків, вул. Новомосковська, 8-А, на умовах СРТ (постачання товару здійснюється автомобілем продавця (цементовозом), згідно ІНКОТЕРМС 2010.

Право власності на товар переходить до покупця з моменту отримання товару по накладній (п. 4.2. Договору).

Згідно п. 4.4. Договору, товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем за кількістю згідно з накладною.

Відповідно п. 7.1. Договору, у разі не сплати поставленого товару покупцем в зазначений за дійсним договором термін, покупець виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент такої виплати, за кожен день прострочення платежу, а також штраф у розмірі 10% від вартості несплаченого товару. Пеня нараховується з дня наступного за розрахунковим, за умовами цього договору, до дня погашення покупцем існуючої заборгованості.

Виплата штрафних санкцій не звільняє сторону, яка їх виплатила, від виконання зобов`язань за даною угодою (п. 7.4. Договору).

У відповідності до п. 7.5. Договору, у разі невиконання умов, не передбачених цим договором, сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Строк дії Договору був визначений сторонами у пунктах 10.1.,10.2 Договору, та охоплює період: з моменту його підписання і до 31.12.2021 року, а враховуючи положення пункту 10.4 Договору строк його дії подовжений до 31.12.2022 року.

Дослідивши видаткові накладні № РН-0000004 від 12.01.2022, № РН-0000002 від 10.01.2022 та № РН-0000904 від 23.10.2021 за Договором, акти приймання - передачі партії продукції, рахунки-фактури та ТТН (а.с. 26 - 37 том 1), господарський суд приходить до висновку, що борг відповідача за Договором поставки №15-09-21 від 15.09.2021 у розмірі 186480,00 грн. підтверджується матеріалами справи.

З огляду на претензію позивача № 2 про сплату заборгованості від 19.06.2023, в якій позивачем був визначений кінцевий строк сплати заборгованості за Договором у розмірі 186480,00 грн. до 29.06.2023, господарський суд приходить до висновку, що відповідачем прострочено зобов`язання з оплати суми боргу за Договором у розмірі 186480,00 грн. з 30.06.2023.

При цьому суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем товару за Договором на суму 186480,00 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача перед позивачем суми боргу за Договором поставки №15-09-21 від 15.09.2021 року у розмірі 186480,00 грн.

Згідно частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з нормами ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу за Договором поставки №15-09-21 від 15.09.2021 року у розмірі 186480,00 грн. підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, вони не спростовані відповідачем, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Правові наслідки порушення зобов`язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі викладеного, враховуючи умови договору, прострочення відповідачем зобов`язання з оплати суму боргу за Договором у розмірі 186480,00 грн. з 30.06.2023, господарський суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 214,58 грн. за період 30.06.2023 - 13.07.2023; пеня у розмірі 3576,33 грн. за період 30.06.2023 - 13.07.2023; штраф у розмірі 18648,00 грн.

Таким чином, позовні вимоги у справі підлягають частковому задоволенню.

При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір у цій справі покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 46377,83 грн., де: 7500,00 грн. - фактично понесені витрати на професійну правничу допомогу; 38877,83 грн. - очікувані витрати на професійну правничу допомогу (з розрахунку (сума позову)* 15% = 259185,58 грн*15%= 38877,83 грн).

Так, між позивачем та адвокатом Костирею Геннадієм Анатолійовичем, що здійснює діяльність у статусі фізичної особи підприємця, укладено Договір про надання правничої допомоги №07/07-23 від 07.07.2023 року.

Згідно пункту 1.1. Договору про надання правничої допомоги №07/07-23 від 07.07.2023 року, виконавець зобов`язується у встановленому цим договором порядку, на платній основі, провести комплекс робіт (послуг) по захисту майнових інтересів замовника, у спосіб: стягнення на користь замовника заборгованості перед ним: ТОВ «НОВОБАВАРСЬКИЙ БЕТОН» код ЄДРПОУ 42727326 (надалі іменується - «Боржник-1») за Договором поставки № 15-09-21 від 15.09.2021 року (сума заборгованості 186480,00грн.) та ТОВ «НББ» код ЄДРПОУ 33121312 42727326 (надалі іменується - «Боржник-2») за Договором поставки № 20/1 від 30.03.2015 року (сума заборгованості 1 414 979,50 грн.), а разом за текстом договору «Боржники», згідно з наданими документами. Загальна сума основного боргу Боржників перед Замовником становить 1 601 459 грн. 50коп. З метою ефективного захисту інтересів Замовника, Виконавець має право збільшити розмір заборгованості на суму інфляційних втрат, відсотків, неустойки та інших нарахувань пов`язаних із неналежним виконанням Боржниками своїх грошових зобов`язань.

У пункті 3.1. Договору про надання правничої допомоги №07/07-23 від 07.07.2023 року, сторони погодили, що вартість робіт за цим договором складається з основної та додаткової винагороди. Пунктами 3.2, 3.3 цього ж договору було передбачено, що основна винагорода виконавця за цим договором складає 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп., та сплачуються Замовником на користь Виконавця у якості передплати, протягом 3-х днів з моменту підписання цього договору. Додаткова винагорода складає 15% від суми стягнених з Боржника (ів) на користь замовника грошових коштів або матеріальних цінностей в процесі виконання робіт за цим Договором. Така додаткова винагорода сплачується замовником на користь виконавця протягом 5-ти днів з моменту отримання замовником від Боржника(ів) кожної частини грошової суми або матеріальних цінностей заборгованості, передбаченої п. 1.1 цього Договору.

07.07.2023 року позивач здійснив оплату послуг адвоката за Договором про надання правничої допомоги №07/07-23 від 07.07.2023 року, у розмірі 15000,00 грн.

Таким чином, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку, що фактично понесені витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 5724,75 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

При цьому суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду зазначала про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.2020 зі справи № 904/4507/18 зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями у присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70- 72).

З урахуванням наведеного не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення «гонорару успіху», у справі яка розглядається, є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат. Стягнення заявленої суми має співвідноситися із виконаною роботою щодо представництва інтересів у суді та досягнення обумовленого між сторонами успішного результату.

Отже, господарський суд вважає, що вимога позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в частині стягнення 38877,83 грн. не відповідає критерію розумності, такі витрати не мають характеру необхідних, не співрозміріні із виконаною роботою в суді, а їх відшкодування за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини цієї справи матиме надмірний характер.

Враховуючи викладене, а також те, що позовні вимоги у справі підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 13224,75 грн. (5724,75 грн. - фактично понесені витрати на професійну правничу допомогу; 7500,00 грн. - "гонорар успіху").

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 120, 123, 126, 129, 165, 178, 202, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новобаварський бетон" (61020, м. Харків, просп. Ново-Баварський, 118, код ЄДРПОУ 42727326) на користь Приватного підприємства "Торгопт" (61045, м. Харків, вул. Отакара Яроша, 18, код ЄДРПОУ 38772231) суму боргу за Договором поставки №15-09-21 від 15.09.2021 року у розмірі 186480,00 грн.; 3% річних у розмірі 214,58 грн.; пеню у розмірі 3576,33 грн.; штраф у розмірі 18648,00 грн.; витрати зі сплати судового збору у розмірі 2507,02 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13224,75 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

УЧАСНИКИ СПРАВИ:

Позивач: Приватне підприємство "Торгопт" (61045, м. Харків, вул. Отакара Яроша, 18, код ЄДРПОУ 38772231).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Новобаварський бетон" (61020, м. Харків, просп. Ново-Баварський, 118, код ЄДРПОУ 42727326).

Повне рішення складено "01" листопада 2023 р.

СуддяА.М. Буракова

справа № 922/3140/23