Ухвала

від 30.10.2023 по справі 904/3213/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 жовтня 2023 року

м. Київ

cправа № 904/3213/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С.В. головуючий (доповідач), Кібенко О.Р., Кондратова І.Д.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.09.2023 (головуючий суддя - Парусніков Ю.Б., судді: Верхогляд Т.А. Коваль Л.А.)

у справі №904/3213/22

за позовом Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Амфітеатр"

про стягнення заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 353 428,21 грн,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради (далі - КП "Дніпроводоканал") звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Амфітеатр" (далі - ОСББ "Амфітеатр") про стягнення заборгованості за фактично спожиті послуги, до укладення договору за період з лютого 2018 року по листопад 2020 року, з водопостачання та водовідведення у розмірі 353 428,21 грн.

Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 09.03.2023 позов у справі №904/3213/22 задовольнив. Стягнув з ОСББ "Амфітеатр" на користь КП "Дніпроводоканал" заборгованість за надані послуги водопостачання та водовідведення у розмірі 353428,21 грн.

Центральний апеляційний господарський суд постановою від 27.09.2023 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2023 у справі №904/3213/22 скасував. У задоволенні позову відмовив. Стягнув з КП "Дніпроводоканал" на користь ОСББ "Амфітеатр" 7 952,13 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

КП "Дніпроводоканал" звернулось 12.10.2023 (згідно з даними на поштовому конверті) до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.09.2023 - скасувати, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2023 у справі №904/3213/22 залишити в силі. Також надано клопотання щодо відкриття касаційного провадження у справі.

Перевіривши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Частиною другою статті 6 та частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За приписами пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у цій справі є стягнення грошових коштів на загальну суму 353 428,21 грн, що становить менше п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Колегія суддів звертає увагу скаржника, що у пункті 2 частини третьої статті 287 ГПК унормовано випадки, за умови доведення скаржником наявності яких наведенням відповідних цим випадкам обставин, судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, може бути предметом касаційного оскарження.

Як убачається з касаційної скарги та клопотання про відкриття касаційного провадження, КП "Дніпроводоканал" підставою касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції вказує на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК). Також скаржником зазначено про неврахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК).

Водночас скаржник не наводить аргументів, що спір у справі стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки мотиви скаржника, викладені у касаційній скарзі, зводяться до висловлення незгоди з прийнятим судовим рішенням та аргументів щодо переоцінки встановлених судом обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Фундаментального значення для формування єдиної правозастосовчої практики може мати спірне правове питання, яке тривалий час неоднаково вирішується судами. При цьому, скаржник не наводить жодних аргументів, які б свідчили про неоднозначність правозастосовчої практики саме у питанні застосування норм, зазначених ним у касаційній скарзі нормативних актів. У поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформовано різні правові позиції при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи.

Касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішення, ухваленого судом апеляційної інстанції, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним.

Щодо посилань скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду, щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, то колегія суддів відзначає, що це є саме підставою касаційного оскарження судового рішення, передбаченою пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК, втім не є доводом, який у розумінні підпунктів "а" - "г" пункту 2 частини 3 статті 287 цього Кодексу, підтверджують наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судове рішення таким, що підлягає касаційному оскарженню.

Верховним Судом під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги також взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

За змістом статті 7 ГПК правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Відповідно до частини першої статті 46 цього Кодексу сторони користуються рівними процесуальними правами.

На підставі наведеного надання стороні будь-яких переваг, зважаючи на сферу її діяльності, правовий статус, предмет спірних відносин, призведе до порушення одної з основних засад господарського судочинства - рівності учасників судового процесу перед законом і судом.

З огляду на відсутність належного обґрунтування наявності обставини, передбаченої підпунктом "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК, Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою КП "Дніпроводоканал" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.09.2023 у справі №904/3213/22 на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК, оскільки вона подана на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.

У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження, Верховний Суд не розглядає клопотання про зупинення виконання судового рішення.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, 293 ГПК, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.09.2023 у справі №904/3213/22.

2. Копії ухвали надіслати учасникам справи.

3. Касаційну скаргу надіслати скаржнику разом з доданими до неї матеріалами. Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий С. В. Бакуліна

Судді О. Р. Кібенко

І. Д. Кондратова