Постанова

від 18.10.2023 по справі 910/12593/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/12593/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С. В. головуючий (доповідач), Кібенко О.Р., Кондратова І.Д.

за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,

представників:

позивача - Бабенко Я.В.,

відповідача-1 - Сікачьова С.М.,

відповідача-2 - не з`явились,

ОСОБА_1 - особисто, ОСОБА_2 ,

Світовенко І.В. - не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_3

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2023 (головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Андрієнко В.В., Ткаченко Б.О.) та рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2022 (суддя Стасюк С.В.)

у справі №910/12593/21

за позовом ОСОБА_3

до 1. ОСОБА_4 ,

2. Приватного підприємства "Консул - Партнер",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_5 ,

про визнання застави припиненою, визнання рішення загальних зборів та статуту недійсними, скасування реєстраційної дії,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог

1.1. ОСОБА_3 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_4 та Приватного підприємства "Консул-Партнер" (далі - ПП "Консул-Партнер") про:

- визнання припиненою застави за договором №1-09/17 від 07.09.2017, укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , який є удаваним правочином, вчиненим для приховання договору застави;

- визнання недійсним рішення зборів засновників ПП "Консул-Партнер", оформленого протоколом №1-09/17 від 07.09.2017;

- визнання недійсним статуту (нової редакції) ПП "Консул-Партнер", затвердженого рішенням зборів засновників ПП "Консул-Партнер", оформленого протоколом №1-09/17 від 07.09.2017;

- скасування реєстраційної дії (запису) від 13.09.2017 №10651050014010767 "Зміна або інформації про засновників. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи", "Зміни до установчих документів юридичної особи", внесеної до реєстру державним реєстратором ОСОБА_6 ;

- визнання недійсним рішення зборів засновників ПП "Консул-Партнер", яким затверджено зміни до статуту ПП "Консул-Партнер", за результатами яких здійснено реєстраційну дію (запис) від 13.02.2019 №10651050015010767: "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи", "Інші зміни";

- скасування реєстраційної дії (запису) від 13.02.2019 №10651050015010767 "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи", "Інші зміни".

1.2.Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 договір №1-09/17 від 07.09.2017 є удаваним правочином, фактично є договором застави. Договір №1-09/17 від 07.09.2017 не потягнув і не міг потягнути правових наслідків у вигляді переходу права власності на частку у статутному капіталі ПП "Консул-Партнер" від ОСОБА_3 до ОСОБА_4 . Позивач зазначає, що оскільки договором №1-09/17 від 07.09.2017 не передбачалося відчуження належної ОСОБА_3 частки у статутному капіталі ПП "Консул-Партнер", то рішення зборів засновників ПП "Консул-Партнер", оформлене протоколом №1-09/17 від 07.09.2017, а також затверджений рішенням зборів статут ПП "Консул-Партнер" від 07.09.2017 підлягають визнанню недійсними. Підлягає визнанню недійсною та скасуванню і вчинена на підставі рішення зборів засновників та статуту від 07.09.2017 реєстраційна дія від 13.09.2017. Прийняті у подальшому рішення зборів ПП "Консул-Партнер", якими затверджено зміни до статуту та вчинено реєстраційну дію від 13.02.2019, підлягають визнанню недійсними та скасуванню, оскільки прийняті без участі незаконно виключеної зі складу засновників ОСОБА_3 .

2.Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

2.1.07.09.2017 між позивачем, як продавцем, та відповідачем-1, як покупцем, та відповідачем-2 (ПП "Консул-Партнер") укладено договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі №1-09/17, відповідно до умов якого позивач передає у власність відповідача-1, а відповідач-1 приймає у власність частку позивача в статутному капіталі ПП "Консул-Партнер", яке знаходиться за адресою: 02068, м. Київ, вул. Тростянецька, 4/2; ідентифікаційний код 35792700 та сплачує за неї обговорену грошову суму (далі також - договір купівлі-продажу, договір №1-09/17 від 07.09.2017).

2.2.Розмір частки позивача у статутному капіталі підприємства на момент укладення договору складає 43%, що становить 860 000 грн, з яких відповідач-1 вніс повністю 860 000,00 грн (п.3 договору купівлі-продажу).

2.3.Вартість частки в статутному капіталі підприємства розміром 43% розміру статутного капіталу цього підприємства, яка є предметом цього договору, становить 860 000,00 грн, які відповідач-1 сплатив позивачу до моменту підписання цього договору (п.4 договору купівлі-продажу).

2.4.З моменту укладення та підписання договору до відповідача-1 переходять право власності на вищевказану відступлену позивачем частку в статутному капіталі підприємства, а також корпоративні та всі інші, пов`язані з цією часткою права та обов`язки, як засновника (власника) підприємства, що належали позивачу по відношенню до підприємства в межах відступлених 43% розміру статутного капіталу підприємства та позивач вважається таким, що втрачає в межах відступлених 43% розміру статутного капіталу підприємства права та обов`язки по відношенню до підприємства, які були обумовлені його статусом, як засновника (власника) підприємства (п.5 договору купівлі-продажу).

2.5.Факт переходу прав на частку позивача до відповідача-1 фіксується у новій редакції статуту підприємства, що реєструється у відповідності із вимогами законодавства України (п.6 договору купівлі-продажу).

2.6.Сторони, підписавши цей договір, підтверджують факт повних розрахунків за цим договором та відсутність одна до одної яких-небудь претензій (п.12 договору купівлі-продажу).

2.7.В матеріалах справи міститься копія протоколу від 07.09.2017 №1-09/2017 зборів засновників ПП "Консул-Партнер", на яких відповідно до протоколу були присутні ОСОБА_7 (володіє 52% статутного капіталу), ОСОБА_3 (володіє 43% статутного капіталу), ОСОБА_8 (володіє 5% статутного капіталу), а також запрошена особа - ОСОБА_4 .

2.8.За результатами проведених зборів погоджено та затверджено відступлення (передачу) ОСОБА_3 у повному обсязі належної їй частки в розмірі 43% статутного капіталу ПП "Консул-Партнер" у вигляді грошового вкладу на суму 860 000,00 грн, а також своїх корпоративних прав та всіх інших, пов`язаних з цією часткою майнових прав та обов`язків на користь ОСОБА_4 ; затверджено вихід ОСОБА_3 зі складу засновників; включено ОСОБА_4 до складу засновників ПП "Консул-Партнер"; перерозподілено статутний капітал.

2.9.Крім того, матеріали справи містять копію договору позики від 28.08.2017, укладеного між ОСОБА_4 , як позикодавцем, та ОСОБА_3 , як позичальником, за умовами якого позикодавець передав, а позичальник прийняв у власність 5 491 100,00 грн, що еквівалентно 215 000 дол. США за погодженим сторонами курсом на день укладення договору. Цей договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаєвою Н.М. та зареєстрований у реєстрі за №4854 (далі - договір позики).

2.10.В забезпечення виконання позичальником ( ОСОБА_3 ) зобов`язань за цим договором позичальник передає в іпотеку дві земельні ділянки з кадастровими номерами 3222488202:02:001:0061 та 3222488202:02:001:0032, що знаходяться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, Шпитьківська сільська рада, с. Горбовичі (п.9 договору позики).

3.Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1.Господарський суд міста Києва рішенням від 01.12.2022 у справі №910/12593/21, яке Північний апеляційний господарський суд постановою від 21.06.2023 залишив без змін, в позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ПП "Консул-Партнер", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_5 , про визнання застави припиненою, визнання рішення загальних зборів та статуту недійсними, скасування реєстраційної дії, відмовив повністю.

3.2.Приймаючи рішення у справі, суди виходили з того, що з договору купівлі-продажу вбачається, що останній укладено з метою передачі (продажу) ОСОБА_3 у власність ОСОБА_4 частки в статутному капіталі ПП "Консул-Партнер" розміром 43%, що становить 860 000,00 грн, які ОСОБА_4 сплатила до моменту підписання цього договору. Водночас жодних посилань на укладення договору купівлі-продажу з метою забезпечення виконання договору позики умови договору купівлі-продажу та договору позики не містять. З огляду на викладене, суди зазначили, що є необґрунтованими та недоведеними твердження позивачки про те, що насправді укладений між сторонами договір купівлі-продажу є договором застави, тобто не доведено, що вказаний правочин є удаваним. У задоволенні інших позовних вимог, суди попередніх інстанцій відмовили з тих підстав, що такі вимоги є похідні від вимоги про визнання припиненою застави за договором №1-09/17 від 07.09.2017.

4.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи

4.1. ОСОБА_3 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2022 у справі №910/12593/21 і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити у повному обсязі.

4.2. ОСОБА_3 підставою касаційного оскарження визначила пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), вказуючи, що судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень не враховано висновків Верховного Суду, викладених в постановах: (1) від 19.01.2022 у справі №906/92/21 щодо застосування статей 235, 572 Цивільного кодексу України (далі - ЦК); (2) від 12.02.2020 у справі 910/7685/19, від 02.05.2018 у справі №910/807/17, від 03.04.2018 у справі №914/758/17, від 20.03.2019 у справі №906/37/18, від 18.09.2018 у справі №916/782/17, щодо застосування статті 167 Господарського кодексу України, статей 9 та 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"; (3) від 14.08.2018 у справі №910/23369/17 (постанова Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі №920/1771/14, провадження 3-449гс16), від 14.06.2019 у справі №910/6642/18, від 12.02.2019 у справі №927/352/18, від 22.01.2019 у справі №916/400/16, щодо застосування статей 3, 15, 16 ЦК. Скаржниця також зазначає про те, що судами не надано належної оцінки зібраним доказам у справі (аудіозаписам розмов), необґрунтовано та безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання (про призначення судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи), що вказує на підставу касаційного оскарження вищезазначених судових рішень, визначену пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК, яка кореспондується з пунктами 1 та 3 частини третьої статті 310 ГПК .

4.3.Від ОСОБА_4 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому, зазначаючи про безпідставність викладених у скарзі доводів та про обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій про відмову в позові, остання просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Також ОСОБА_4 просила стягнути з ОСОБА_3 6 000 грн витрат на правову допомогу, понесених у зв`язку з касаційним переглядом цієї справи.

4.4.Від ОСОБА_1 надійшли пояснення по справі, в яких останній зазначає про неналежне дослідження судами попередніх інстанцій наявних у справі доказів та про обґрунтованість вимог касаційної скарги.

5.Позиція Верховного Суду

5.1.Відповідно до статей 6, 627 ЦК принцип свободи договору є визначальним та полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати: по-перше, можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору); по-друге, можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.

5.2.Частиною першою статті 15 ЦК визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

5.3.Відповідно до частини першої статті 16 ЦК кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

5.4.Предметом спору у цій справі є, зокрема, вимоги позивачки про визнання припиненою застави за договором №1-09/17 від 07.09.2017, укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , який, за твердженням позивачки, є удаваним правочином, вчиненим для приховання договору застави з метою забезпечення виконання договору позики від 28.08.2017.

5.5.Відповідно до приписів статті 235 ЦК удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

5.6.Тобто за удаваним правочином обидві сторони свідомо, з певною метою, документально оформлюють один правочин, але насправді між ними встановлюються інші правовідносини.

5.7.Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. А тому такий правочин може бути визнаний судом недійсним лише у тому разі, коли буде встановлено, що правочин, який сторони насправді вчинили, не відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

5.8.Відповідно до частини першої статті 202, частини третьої статті 203 ЦК головним елементом угоди (правочину) є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, тому одним з юридичних фактів, який підлягав встановленню судом у цій справі є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору від 07.09.2017 № 1-09/17 та з`ясування питання про те, чи не укладена ця угода з метою приховати іншу угоду та яку саме.

5.9.Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

5.10.17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було внесено зміни до ГПК, зокрема змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів", викладено її у новій редакції, та фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

5.11.Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

5.12.Відповідно до статті 79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

5.13.Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

5.14.Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

5.15.Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

5.16.Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).

5.17.Таким чином суд зобов`язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

5.18.В обґрунтування заявленого позову ОСОБА_3 зазначала про те, що вона та ОСОБА_4 фактично домовились не про відчуження частки ПП "Консул-Партнер", а про укладення договору застави корпоративних прав ПП "Консул-Партнер" як забезпечення зобов`язань за договором позики від 28.08.2017.

5.19.При цьому, позивачка вказувала на необхідності з`ясування наведених обставин з урахуванням наданих нею доказів у сукупності, зокрема, з урахуванням аудіозаписів розмов, отриманих в ході негласних слідчих (розшукових) дій, роздруківки яких долучені до матеріалів справи.

5.20.Втім, вирішуючи спір у справі, суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки зазначеним доказам та не спростували доводів позивачки про те, що такі докази підтверджують пов`язаність договору від 07.09.2017 №1-09/17 з договором позики від 28.08.2017 та, що договір від 07.09.2017 №1-09/17 укладався саме для забезпечення виконання зобов`язань за договором позики. Натомість суди визначали правову природу договору від 07.09.2017 №1-09/17 як договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі лише з огляду на його зміст та зміст договору позики від 28.08.2017, вказавши, що жодних посилань на укладення договору від 07.09.2017 №1-09/17 з метою забезпечення виконання договору позики від 28.08.2017 умови оспорюваного договору та вказаного договору позики від 28.08.2017, не містять.

5.21.Відповідно, висновок судів про те, що долучені позивачкою аудіозаписи розмов не стосуються обставин укладення договору від 07.09.2017 №1-09/17, колегія суддів вважає передчасним та таким, що не ґрунтується на належній оцінці цих доказів у їх сукупності з іншими наявними у справі доказами.

5.22.Крім того, зазначаючи про відсутність домовленостей сторін на укладення договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі, ОСОБА_3 зазначала, що договір №1-09/17 від 07.09.2017 містить недостовірні відомості та викривлену інформацію, яка не відповідає дійсним домовленостям між учасниками спірних правовідносин щодо передачі саме в заставу відповідачці частки у статутному капіталі ПП "Консул-Партнер". Позивачка, зокрема, вказувала, що надавала ОСОБА_1 чисті аркуші паперу зі своїм підписом, і що ці аркуші паперу могли бути використані ОСОБА_4 для друку тексту договору поверх чистого аркуша з підписом ОСОБА_3 .

5.23.З огляду на такі доводи, ОСОБА_3 просила призначити у справі судову почеркознавчу та технічну експертизу документів, на вирішення якої поставити питання, зокрема про те, у якій послідовності нанесені реквізити на другому аркуші договору від 07.09.2017 №1-09/17, а саме: друкований текст, підпис ОСОБА_3 .?, а також чи нанесено підпис ОСОБА_3 на договорі від 07.09.2017 №1-09/17 у той час, яким датовано документ? Якщо ні, то яка розбіжність між датою нанесення підпису ОСОБА_3 та датою вказаного договору?

5.24.Відхиляючи зазначене клопотання, місцевий господарський суд послався на те, що до суду від слідчого відділу Солом`янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві надійшли належним чином засвідчені копії експертного висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 16.04.2021 №7551/7552/21-32, який було отримано у ході досудового розслідування кримінального провадження №12020105020001062 від 10.09.2020. Крім того, під час вирішення спору суди також врахували висновок експерта №КСЕ-19-21/27000 від 16.12.2021.

5.25.Пославшись на зміст наведених експертних висновків, відповідно до яких виконання підпису на договорі від 07.09.2017 № 1-09/17 було виконано саме ОСОБА_3 , а сам друкований текст, який розташовано з обох боків аркуша цього договору виконано за допомогою одного знакодрукувального пристрою, за типом лазерного принтера, в один прийом, суди попередніх інстанцій відхилили доводи позивачки про те, що вказаний правочин містить недостовірні відомості, які не відповідають дійсним домовленостям між учасниками спірних правовідносин.

5.26.Тобто, на обґрунтування відхилення клопотання ОСОБА_3 про призначення експертизи, суди зазначили, що обставини щодо суб`єктів виконання підпису на договорі від 07.09.2017 №1-09/17, а також щодо того, чи піддавався зміні первісний текст договору та чи виконувався текст документа в один прийом, вже встановлені наявними у справі висновками експертів, які відповідають вимогам чинного законодавства, в тому числі, стосовно критеріїв повноти, ясності та обґрунтованості.

5.27.Втім суди не врахували, що окрім необхідності встановлення зазначених у попередньому пункті цієї постанови обставин, позивачка також наголошувала на необхідності дослідження питання щодо послідовності нанесення тексту та реквізитів на договорі від 07.09.2017 №1-09/17, яке не було предметом досліджень під час проведення зазначених вище експертиз. При цьому суди відхилили клопотання ОСОБА_3 про призначення експертизи у справі щодо питань з`ясування порядку нанесення тексту та реквізитів на договорі від 07.09.2017 №1-09/17, не навівши жодних обґрунтувань такого відхилення.

5.28.З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає обґрунтованими наведені скаржницею у касаційній скарзі доводи про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

5.29.Колегія суддів зазначає, що оскільки предметом цього спору є вимоги про визнання припиненою застави за договором від 07.09.2017 № 1-09/17, суди попередніх інстанцій мали б врахувати приписи законодавства, що регулюють відповідні правовідносини та надати оцінку доводам сторін в контексті саме цих норм права. Сама лише можливість надання судом правової кваліфікації договору від 07.09.2017 №1-09/17 як договору застави, яким забезпечено виконання зобов`язань за договором позики від 28.08.2017, не є самостійною підставою ні для висновку про невідповідність умов договору №1-09/17 вимогам законодавства, ні для визнання застави припиненою.

5.30.Так, відповідно до частини першої статті 593 ЦК право застави припиняється у разі: 1) припинення зобов`язання, забезпеченого заставою; 2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; 3) реалізації предмета застави; 4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

5.31.Згідно зі статтею 28 Закону України "Про заставу" застава припиняється: з припиненням забезпеченого заставою зобов`язання; в разі загибелі заставленого майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов`язань, установлених законом.

5.32.Вирішуючи спір у справі, попередні судові інстанції не з`ясували, якими нормативними приписами та фактичними обставинами позивач обґрунтовує свої вимоги про припинення застави за договором від 07.09.2017 №1-09/17, яким, за його твердженням, забезпечувалося зобов`язання за договором позики від 28.08.2017, та не перевірили наявність/відсутність цих обставин.

5.33.Частиною п`ятою статті 236 ГПК передбачено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.34.В порушення наведених вище приписів законодавства, суди попередніх інстанцій у судових рішеннях: (1) не дослідили усіх обставин справи, які входять у предмет доказування у цьому правовому конфлікті, з наданням оцінки наявним у ній доказам та аргументам сторін, з якими пов`язане законне вирішення спору по суті, (2) порушили принцип змагальності та стандарти доказування, а тому ухвалені у справі судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими. З огляду на викладене, оскаржувані судові акти підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.

5.35.Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, належним чином оцінити всі доводи сторін, установити й дослідити фактичні обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення, а також надати їм належну правову оцінку, та вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного розгляду цієї справи.

6.Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та розподіл судового збору

6.1.Відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2.Згідно з приписами пункту 2 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

6.3.За змістом частини третьої статті 310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

6.4.Господарські суди першої та апеляційної інстанцій припустились порушень норм процесуального та матеріального права, оскільки не надали належної оцінки поданим сторонами на обґрунтування своїх вимог та заперечень доказів, та безпідставно відхилили клопотання позивачки про призначення у справі експертизи, тому дійшли передчасних висновків про відмову в позові.

6.5.Ураховуючи викладене вище, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалені у справі судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

6.6.Відповідно до статті 129 ГПК у зв`язку із скасуванням ухвалених судових рішень і передачею справи на новий розгляд розподіл судових витрат у справі, у тому числі й сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарг судового збору, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

2.Постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2022 у справі №910/12593/21 скасувати та передати справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Бакуліна

Судді О.Р. Кібенко

І.Д. Кондратова