Ухвала

від 01.11.2023 по справі 344/10208/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/10208/23

Провадження № 2/344/2455/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про закриття провадження по справі

01 листопада 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суду Івано-Франківської області в складі

головуючого судді Атаманюка Б.М.,

секретаря Стефанець Г.Я.,

за участі:

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача адвоката Тугая І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ «ЦЕММІКС УКРАЇНА» про стягнення заборгованості за договором оренди, звільнення та повернення орендованого приміщення,-

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ «ЦЕММІКС УКРАЇНА» про стягнення заборгованості за договором оренди, звільнення та повернення орендованого приміщення.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14.06.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19.09.2023 закрито підготовче провадження по справі, призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22.09.2023 в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовлено.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні 01.11.2023 позовні вимоги підтримав, суду пояснив, що він також зареєстрований як фізична особа-підприємець, і в його діяльність входить надання в оренду нерухомого майна. Проте, при укладенні договору оренди він діяв від власного імені, а не як ФОП. Тобто договір оренди укладений між фізичною та юридичною особою, а тому вважає справу підсудною загальним судам. Стверджує, що відповідач, в супереч договору оренди, орендну плату не оплатив жодного разу. Водночас повідомляє, що без його погодження та відома від ТзОВ «ЦЕММІКС УКРАЇНА» надійшли йому на рахунок ФОП кошти в сумі 80000 грн., а також пізніше ще кошти (загальна сума склала 128000 грн.). Зазначені кошти ним як підприємцем не поверталися, з них сплачений податок. Проте, не вважає ці кошти платою за оренду, оскільки як ФОП він договір не укладав. З позиції позивача, такий переказ має позадоговірний характер та не пов`язаний з предметом спору в даній справі. Тому вважає, що справа підсудна не господарському, а загальному суду.

Представники відповідача адвокат Тугай І.М. у судовому засіданні зазначив, що спірні відносини між сторонами віднесені до підвідомчості господарських судів, оскільки є такими, що виникли між суб`єктами господарювання. Факт оплати орендної плати на підприємницький рахунок відповідача підтверджує. Вважає, що позивачем порушена підсудність у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Перелік категорій справ, що підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, визначено у статті 20 ГПК України.

Так, частиною 1 статті 20 ГПК України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) передбачалося, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах між суб`єктами господарювання.

За змістом статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.

Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб`єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.

Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб`єктами господарювання та суб`єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

При вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини та відповідний спір господарськими, необхідно керуватися ознаками, наведеними у статті 3 ГК України. Господарський спір належить до юрисдикції господарського суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом.

Отже, критеріями розмежування розгляду справ у порядку цивільного чи господарського судочинства є як суб`єктний склад сторін спору, так і характер спірних правовідносин.

За частиною першою статті 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаній вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 до ТзОВ «ЦЕММІКС УКРАЇНА» 06.04.2021 укладено договір оренди нежитлового приміщення № 4. В зазначеному договорі орендодавець зазначив, що такий договір ним укладений як «громадянином», відтак позивач вважає, що він діяв від власного імені, а не як фізична особа-підприємець.

Водночас, за запитом в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, судом встановлено, що ОСОБА_1 з 24 червня 2022 року зареєстрований як фізична особа-підприємець. Видом господарської діяльності є, зокрема, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний), КВЕД 68.20.

Також, як повідомив в ході розгляду справи позивач, та підтвердив відповідач, ТзОВ «ЦЕММІКС УКРАЇНА» здійснило перекази грошових коштів в загальній сумі 128000 грн. на рахунок ФОП ОСОБА_1 , і такі останнім прийнято.

Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відтак, підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності (частина перша статті 320 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 58 ГК України суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.

Згідно з частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом (частина друга статті 50 ЦК України).

Фізична особа, яка в установленому законом порядку набула статус підприємця, не втрачає свого статусу фізичної особи. Натомість згідно з частиною десятою статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

З урахуванням фактично встановлених обставин справи, суд зазначає наступне.

Зважаючи на суб`єктивний склад учасників договору оренди, наявність у орендодавця статусу фізичної особи-підприємця з відкритим КВЕД 68.20 надання в оренду й експлуатації власного чи орендованого нерухомого майна (основний), а також з урахуванням переказу ТзОВ «ЦЕММІКС УКРАЇНА» на рахунок ФОП ОСОБА_1 грошових коштів (з пояснень 128 000 грн.), які ТзОВ «ЦЕММІКС УКРАЇНА» вважало платою за оренду, та які прийняті вказаним ФОП, а також за відсутності між сторонами інших договірних відносин, за якими могла б бути здійснена оплата, суд приходить до висновку, що спір в даній справі стосується господарських зобов`язань, які виникли між фізичною особою-підприємцем та юридичною особою, що віднесено законом до юрисдикції господарського суду.

Згідно п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На підставі наведеного суд, дійшов висновку про закриття провадження у справі, роз`яснивши позивачеві, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Керуючись ст.ст.1,2,13, п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ТзОВ «ЦЕММІКС УКРАЇНА» про стягнення заборгованості за договором оренди, звільнення та повернення орендованого приміщення - закрити.

Роз`яснити позивачеві, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Суддя Богдан АТАМАНЮК