Ухвала

від 01.11.2023 по справі 580/9690/23

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

01 листопада 2023 року справа № 580/9690/23

м. Черкаси

Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Бабич А.М., перевіривши матеріали позову адвоката Єрьоміної В.А. від імені ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛА:

17.10.2023 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов адвоката Єрьоміної В.А. (65009, м.Одеса, Гагарінське плато 5/3, оф.26) від імені ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) (далі позивач) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) (далі відповідач) про:

визнання протиправною бездіяльності, яка виразилась у не нарахуванні та не виплаті йому за період з 01.01.2016 до 30.11.2018 індексації грошового забезпечення відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року та березень 2018 року;

зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити йому за період з 01.01.2016 до 30.11.2018 індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) січня 2008 року та березня 2018 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;

зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до дня фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за увесь час затримки виплати.

Додатково просили розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Обґрунтовуючи зазначили, що позивач проходив військову службу у відповідача та на сьогодні виключений зі списків частини і знятий з усіх видів забезпечення. У період проходження служби з 01.01.2016 до 23.02.2022 йому нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення не в повному обсязі. Представник позивача звернувся заявою до відповідача щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 23.02.2022 з визначенням вказаних вище базових місяців. Відповідач листом від 19.09.2023 надав копію довідки про нараховані та сплачені суми індексації позивачу, з якої встановили, що за спірний період індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалася та не виплачувалася. Вважають, що така бездіяльність відповідача суперечить нормам чинного законодавства.

Ознайомившись із матеріалами позову, виявлено недоліки позовної заяви, які перешкоджають відкриттю провадження у справі. У зв`язку з цим ухвалою від 23 жовтня 2023 року суд залишив її без руху.

27.10.2023 від представника позивача адвоката Єрьоміної В.А. до суду надійшла заява (вх.№46680/23) (далі Заява), в якій просила поновити позивачу строк звернення до суду зі вказаною вище позовною заявою. Обґрунтовуючи посилалася та просила врахувати правову позицію Верховного Суду у постанові від 28.09.2023 у справі №140/2168/23, яку процитувала у Заяві.

Оцінивши доводи Заяви, суд дійшов висновку, що виявлені судом недоліки позову не усунені, наявні перешкоди для відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Водночас у ч.2 ст. 233 КЗпП України в редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до частин першої та другої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01 липня 2022 року №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП України).

Тобто, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22 та від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21.

Витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23.02.2022 №21 підтверджується, що з 23.02.2022 позивач виключений із списків особового складу частини, усіх видів забезпечення та йому наказано виплатити відповідні суми грошового забезпечення. Індексації серед вказаних виплат немає. Тобто, про всі складові розрахунку при звільненні позивач міг дізнатися під час ознайомлення з цим наказом.

Адвокатським запитом щодо надіслання розрахунку індексації грошового забезпечення позивача з урахуванням базового місяця січня 2008 року за період з 01.01.2016 до 01.03.2018 та базового місяця березня 2018 року за період з 01.03.2018 до дня звільнення підтверджується, що представниця позивача зверталася 24.08.2023 та лист відповідача датований 19.09.2023. До вказаної дати позивач не вчиняв дій щодо реалізації свого права на отримання зазначеної вище індексації грошового забезпечення.

В ухвалі про залишення позову без руху суд роз`яснив позивачу щодо пропуску строку звернення до адміністративного суду зі вказаним вище позовом та обов`язку надати суду заяву про поновлення порушеного строку, в якій обґрунтувати для цього підстави, викласти доводи щодо поважності тому причин і надати докази.

Представник позивача та позивач у Заяві не вказали жодного аргументу щодо поважності причин пропущеного строку на звернення до суду. Натомість зміст Заяви полягає виключно в не погодженні з висновками суду та власне, помилкове твердження представника позивача, що строк звернення до суду позивач не пропустив.

Посилання представниці позивача на висновки Верховного Суду в постанові від 28.09.2023 у справі №140/2168/23 не обгрунтовані з таких підстав.

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тобто, застосуванню підлягає виключно висновок саме щодо норми права, якою регулюються подібні правовідносини. Зміна нормативного регулювання виключає обов`язок застосування такого висновку. Також важливим є і контекст відповідного висновку, позаяк тлумачення норми відбувається застосовно до конкретних обставин спору. Оцінка встановлених обставин спору та обгрунтованості позовних вимог становлять правову оцінку, а не правовий висновок. Відповідно до ч.7ст.78 КАС України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

У вказаній справі Верховного Суду спірні обставини стосуються визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої ч.2 ст.15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 8 календарних років з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, з урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби. Такі обставини не вважаєються подібними у цій справі, оскільки предмет спору має іншу правову приророу та спірні правовідносини у ній регулювалися іншими нормами права, у т.ч. ч.2 ст. 233 КЗпП України у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин». Однак для цієї справи діють норми ч.1 ст.233 КЗпП України в редакції ЗУ №2352-IX від 01.07.2022.

Контекст правозастосування Верховного Суду не застосовний для цієї справи, оскільки одноразова грошова допомога за правовою природою є одноразовим платежем, право на який виникає виключно у разі звільнення особи.

Водночас відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Тобто, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг на відповідний період. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Згідно з підп. 2.2.7 п.2.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України 13.01.2004 №5 суми виплат, пов`язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати.

Тобто, індексація заробітної плати є періодичним доходом особи в складі заробітної плати, виникнення права на який не обумовлений фактом звільнення особи. Така сума коштів може входити до складу розрахунку при звільненні в разі її нарахування та обліку як заборгованості з виплати. Однак про такі обставини в позовній заяві та власне Заяві не вказано. Отже, отримуючи заробітну плату щомісяця, у т.ч. щомісячні розрахунки позивач міг дізнатися про стверджуване порушення його прав. Тому строки для звернення до суду обчислюються саме з таких дат. Зважаючи на проміжок часу, якого стосується предмет спору, тримісячний строк звернення до суду пропущено. Оскільки поважних причин позивач не вказує та матеріали позову не містять доказів наявності таких обставин, підстави для задоволення Заяви відсутні.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Згідно ч.5 ст.169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (ч.8 ст.169 КАС України), за умови усунення вказаних підстав для її повернення.

Оскільки недоліки позову не усунені, наявні підстави повернути позивачу позовну заяву.

Згідно з ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Пунктом 2 ч.1 ст.7 Закону України від 08.07.2011 №3676-VІ Про судовий збір (далі - Закон №№3676-VI) визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги. Відповідно до ч.2 вказаної статті Закону №3676-VI у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми, в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, повністю.

Оскільки відсутні докази понесення судових витрат позивачем, відсутні підстави для їх повернення.

Керуючись ст.ст.2-20, 121, 160-161, 169, 237, 241-246, 255, 295 КАС України, суддя

УХВАЛИЛА:

1. Відмовити повністю у задоволенні Заяви (вх. від 27.10.2023 №46680/23) адвоката Єрьоміної В.А. від імені ОСОБА_1 про усунення недоліків.

Повернути його позовну заяву до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

2. Копію ухвали, позовну заяву та додані до неї документи направити ОСОБА_1 .

3. Роз`яснити ОСОБА_1 , що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 15 днів до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Анжеліка БАБИЧ