Ухвала

від 01.11.2023 по справі 640/5974/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/5974/21

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

01 листопада 2023 року м. Київ

Суддя Шостого апеляційного адміністративного суду Аліменко В.О., перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від "04" лютого 2022 р. у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "УБО" до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від "04" лютого 2022 року позов задоволено.

На зазначене судове рішення Головне управління ДПС у м. Києві 18.05.2022 року подало апеляційну скаргу, яку ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.07.2022 року було повернуто апелянту через несплату судового збору.

18.04.2023 року Головне управління ДПС у м. Києві повторно подало апеляційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 лютого 2022 року разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. В обґрунтування поданого клопотання апелянт посилався на те, що ним у встановлений КАС України строк була подана до суду апеляційної інстанції апеляційна скарга, однак ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду було повернуто апеляційну скаргу через невиконання вимог ухвал суду про залишення апеляційної скарги без руху.

Апелянт посилався на те, що невиконання ухвал апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху відбулось не з вини Головного управління ДПС у м. Києві, а було обумовлено відсутністю коштів на сплату судового збору.

В свою чергу, Головним управлінням ДПС у м. Києві так і не було сплачено судовий збір у встановленому розмірі.

Враховуючи зазначене апелянт просив визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та відкрити апеляційне провадження.

Розглянувши подане клопотання, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення, виходячи з наступного:

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

В свою чергу, частиною 2 статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (ч. 3 ст. 295 КАС України).

З аналізу вищевикладеного вбачається, що КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску цього строку (поважність пропуску повинен доводити скаржник).

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Стаття 44 КАС України передбачає обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.

Відповідно до матеріалів справи оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене 04.02.2022 року в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження.

Вперше апеляційну скаргу подано відповідачем з дотриманням вимог ст. 295 КАС України. Водночас ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.07.2022 року первинну апеляційну скаргу було повернуто скаржнику, оскільки останнім не надано документ про сплату судового збору.

Однак з повторною апеляційною скаргою Головне управління ДПС у м. Києві звернулось до суду апеляційної інстанції 18.04.2023 року.

Водночас, судовий збір ГУ ДПС у м. Києві не було сплачено.

Колегія суддів зазначає, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Водночас сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропущення строку. При вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин пропущення строку звернення з апеляційною скаргою суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли скаржник дізнався про відповідне рішення суду, характер його процесуальної поведінки щодо виконання своїх обов`язків тощо.

Суди мають враховувати, чи вчинялись особою, яка має намір подати апеляційну скаргу, усіх можливих та залежних від неї дій у розумні строки, без невиправданих зволікань з метою виконання процесуального обов`язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень.

Аналогічна правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду від 19 червня 2020 року (справа № 280/4682/19), від 18 червня 2020 року (справа № 400/524/19), від 17 червня 2020 року (справа № 280/4951/19) тощо.

У випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами). Під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, які були чи є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. У кожній справі суд має перевірити, чи наводить особа, яка заявляє клопотання про поновлення строку на оскарження судового рішення, такі підстави.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).

Порушуючи питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції представник апелянта посилався на відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору.

Однак, відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Суб`єкт владних повноважень, який діє від імені держави, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання у реалізації ним своїх процесуальних прав, зокрема, права на звернення до суду з апеляційною скаргою.

Відтак, органи влади (у тому числі й податкові), що діють як суб`єкти владних повноважень від імені Держави та є учасниками процесу, мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не повинні допускати затримки та невиправданого зволікання при виконанні своїх процесуальних обов`язків.

Однак, як вбачається в даному випадку відповідач повторно з апеляційною скаргою звернувся до суду апеляційної інстанції більше ніж через місяць після повернення первинно поданої апеляційної скарги, про що йому було достеменно відомо, перевищивши встановлений ст. 295 КАС України тридцятиденний строк звернення з апеляційною скаргою, тобто допустив невиправдане зволікання у реалізації свого права на повторне звернення з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на висновок Верховного Суду щодо застосування норм права, викладений у постанові від 03.11.2022 у справі №560/15534/21, згідно з яким строк на апеляційне оскарження, передбачений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, не зупиняється у зв`язку із залишенням без руху, поверненням апеляційної скарги, а також його відлік не підлягає обрахуванню від дати вручення копій ухвал про залишення без руху та повернення первинної апеляційної скарги.

Колегія суддів у вищевказаній постанові вважала за доцільне звернути увагу й на те, що вчасна первинна подача апеляційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових меж, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.

У цій же постанові Верховний Суд визнав слушними висновки суду апеляційної інстанції про безпідставність доводів стосовно того, що строк було пропущено з поважних причин через відсутність коштів для сплати судового збору при первинному зверненні з апеляційною скаргою, оскільки відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною причиною пропуску цього строку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі №804/2979/17 від 15.05.2018 та №822/276/17 від 07.06.2018.

За схожих обставин Верховним Судом у касаційному порядку було переглянуто справу №640/9792/20 й прийнято постанову від 22.03.2023, у якій наведено такі висновки щодо застосування норм права.

"Строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, зазначає, що таке право не є абсолютним.

Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань.

Також скаржник повинен довести, що повернення попередньо поданих касаційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Водночас, Суд касаційної інстанції зазначає, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку скаржника є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку".

У постанові від 24 липня 2023 року у справі №200/3692/21 Верховний Суд дійшов висновку, що перешкоди для поширення такої правозастосовчої практики Верховного Суду й у випадку про поновлення строку на апеляційне оскарження відсутні, оскільки норми процесуального закону, якими це питання регламентовано на стадії апеляційного чи касаційного оскарження судових рішень є близькими за змістом і однаково врегульовують це питання.

Зважаючи на зміст викладених у цій постанові Верховного Суду норм процесуального права, якими врегульовано питання строків апеляційного оскарження та їх поновлення, вимоги до процедурних рішень суду апеляційної інстанції, ухвалених з цього питання, а також беручи до уваги продемонстровані національними судами та ЄСПЛ підходи до поновлення процесуальних строків, правові позиції Верховного Суду з цього приводу, Верховний Суд дійшов висновку, що процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:

- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;

- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;

- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;

- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;

- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

У справі , яка розглядається, ГУ ДПС у м. Києві при повторному поданні апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції посилалось лише на те, що строк апеляційного оскарження та строк, встановлений апеляційним судом для усунення недоліків первісної скарги, було пропущено у зв`язку з затримкою фінансування. При цьому скаржник не посилався на існування інших причин пропуску такого строку, не повідомив апеляційний суд про тривалість і характер обставин, які унеможливлювали виконання вимог процесуального закону щодо оформлення апеляційної скарги в частині надання документа про сплату судового збору, не надав жодних доказів на підтвердження наведених ним аргументів в обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Таким чином колегія суддів вважає, що наведені апелянтом причини пропуску строку на апеляційне оскарження не є поважними, оскільки не свідчать про наявність об`єктивних причин неможливості у встановлені законом строки звернутись до суду апеляційної інстанції з даною апеляційною скаргою.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Апелянтом не додано до апеляційної скарги документ про сплату судового збору.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року №3674-VI (далі - Закон №3674-VI) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону №3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано, зокрема юридичною особою, ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", який на перше січня 2021 року становив 2270 грн.

А згідно з пп. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону №3674-VI за подання до адміністративного суду апеляційної скарги апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається з адміністративного позову, позивачем заявлено позовні вимоги немайнового характеру, у зв`язку з чим за подачу апеляційної скарги відповідач мав сплатити судовий збір у сумі 6810 грн. ((2270 грн. х 2) х150%).

Також в своїй апеляційній скарзі апелянт просить відстрочити йому сплату судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до статті 8 Закону України від 08.07.2011 року №3674-VI "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Наведені положення закону дають підстави для висновку, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов`язком суду, при цьому суд, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно із частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Разом з тим, із заявленого контролюючим органом клопотання вбачається, що воно не відповідає вимогам встановлених статтею 8 Закону України від 08.07.2011 року №3674-VI "Про судовий збір" та свідчить про відсутність підстав для його задоволення.

До того ж, у поданому клопотанні, окрім посилання на неможливість проведення платежів, недостатність фінансування органів податкової служби та скрутний майновий стан скаржника, викликаний режимом воєнного стану в Україні, контролюючий орган не зазначає про вжиті ним заходи задля сплати у цій справі суми судового збору.

За таких обставин, колегія суддів не встановила підстав для задоволення клопотання відповідача та відстрочення йому сплати судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

З урахуванням викладеного, апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням підстав для його поновлення та сплати судового в розмірі, відповідно до Закону № 3674-VI, у сумі 6810 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 169, 296, 298, 321, 325, 328 КАС України, суддя

У Х В А Л И В :

Клопотання Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України про поновлення строку на апеляційне оскарження залишити без задоволення.

Клопотання Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України про відстрочення сплати судового збору залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України - залишити без руху.

Надати апелянту строк для усунення недоліків - десять днів, який обраховується з моменту отримання копії даної ухвали.

У разі невиконання ухвали у зазначений вище строк апеляційна скарга буде повернута особі, що її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в касаційному порядку.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко