Постанова

від 31.10.2023 по справі 808/293/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 808/293/16

касаційне провадження № К/9901/49455/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Міського комунального підприємства "Основаніє" на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28.11.2017 (суддя - Лазаренко М.С.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2018 (головуючий суддя - Олефіренко Н.А., судді - Білак С.В., Шальєва В.А.) у справі за позовом Міського комунального підприємства "Основаніє" до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Міське комунальне підприємство "Основаніє" (далі - Підприємство, позивач, платник) звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - Офіс, відповідач, контролюючий орган), в якому, з урахуванням уточнень до позову, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.08.2015 №0000024110, №0000034110.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач послався на те, що суми витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість були сформовані ним по реальним правочинам, що пов`язані із його господарською діяльністю, у тому числі з ТОВ "Ремм-Юг", ТОВ "Нубіком", ТОВ "РБК "Нікос", ТОВ "Фалькор", ТОВ "Колді", ТОВ "Ятрань". Зазначив, що висновки акту перевірки ґрунтуються на припущеннях, не підтверджуються об`єктивними даними, а прийняті контролюючим органом податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 28.11.2017, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2018, позов задовольнив частково: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 12.08.2015 №0000024110 в частині визначення зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 852600,00 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 568400,00 грн, за штрафними санкціями у розмірі 282200,00 грн, №0000034110 в частині визначення зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 681104,25 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 544883,40 грн, за штрафними санкціями у розмірі 136220,85 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Приймаючи рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що оскаржувана позивачем позиція податкового органу про нереальність господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ "Ремм-Юг", ТОВ "Нубіком", ТОВ "РБК "НікоС", ТОВ "Фалькор", ТОВ "Колді", ТОВ "Ятрань" в акті перевірки та запереченнях ґрунтується на доводах про неможливість встановити обсяг діяльності зазначених контрагентів, натомість, досліджені первинні документи, з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності позивача, в результаті господарських операцій з вищевказаними контрагентами у позивача свідчать про зміни в структурі активів, зобов`язань та у власному капіталі, що спростовує висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та вищезгаданими контрагентами.

Щодо виявлених порушень положень підпункту 187.10 пункту 187, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (далі у тексті - ПК України, у редакції, що діяла на дату виникнення спірних правовідносин), внаслідок чого позивачем безпідставно занижено податкові зобов`язання на суму грошових коштів, отриманих від населення за комунальні послуги, які надавались Комунальними підприємствами "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання" №1-4, 6, 9-11, 13, "Ремонтно-експлуатаційне підприємство по обслуговуванню гуртожитків, Сприяння" на суму податку на додану вартість у розмірі 1210054,00 грн, суди дійшли висновку, що порушення вимог податкового законодавства, які були виявлені в цій частині під час проведення перевірки позивача, знайшли своє об`єктивне підтвердження під час розгляду справи, через що спірне податкове повідомлення-рішення від 12.08.2015 №0000024110 є обґрунтованим.

Позивач, не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення в цій частині, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржник доводить, що операції з реорганізації не є об`єктом оподаткування податку на додану вартість, набуття об`єднаним платником податку майна, прав і обов`язків об`єднаних платників податку Комунальними підприємствами "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання" №1-4, 6, 9-11, 13, "Ремонтно-експлуатаційне підприємство по обслуговуванню гуртожитків, Сприяння", що припинилися в результаті реорганізації, не збільшує податкові зобов`язання такого об`єднаного платника податку, відтак висновки контролюючого органу про заниження позивачем податкових зобов`язань на суму податку на додану вартість у розмірі 1210054,00 грн з отриманих від населення грошових коштів за комунальні послуги, які надавались ВРЕЖО є помилковими.

В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, позивач фактично викладає обставини, з якими він не погоджується.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень у частині, в якій позивачу відмовлено у задоволені позову, просить залишити судові рішення попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позову без змін, а касаційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 18.06.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 30.10.2023 прийняв касаційну скаргу до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 31.10.2023.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено документальну виїзну планову перевірка Підприємства з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 28.07.2015 №4/28-04-41-00/20485152 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення платником вимог:

пункту 135.1, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, підпункту 136.1.2 пункту 136.1 статті 136, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.3, 138.4, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.6 пункту 139.1 статті 139, пункту 146.2 статті 146, пункту 13 Підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України (далі - ПК України, в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), в результаті чого платником занижено податок на прибуток на загальну суму 773642,00 грн, в тому числі: завищено податок на прибуток за 2013 рік на суму 24399,00 грн, занижено податок на прибуток за 2014 рік на суму 798041,00 грн;

пункту 135.1, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.3, 138.4, 138.8 статті 138, пункту 146.2 статті 146 пункту 13 Підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень ПК України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування податком на прибуток за 2014 рік на суму 3037651,00 грн.

пункту 187.10 статті 187, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 2120759,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 12.08.2015:

№0000034110, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 967052,50 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 773642,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 193410,50 грн;

№0000024110, яким позивачу збільшено зобов`язання з податку на додану вартість на суму 3181137,50 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 2120759,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1 060379,50 грн.

За наслідками адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, рішеннями Міжрегіонального головного управління ДФС від 29.10.2015 №24376/10/28-10-10-4-33, від 30.12.2015 №28146/16/99-99-10-01-03-15 прийняті контролюючим органом податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Суд касаційної інстанції не переглядає судові рішення в частині висновків контролюючого органу про нереальність господарських операцій по взаємовідносинах позивача з ТОВ "Ремм-Юг", ТОВ "Нубіком", ТОВ "РБК "НікоС", ТОВ "Фалькор", ТОВ "Колді", ТОВ "Ятрань", оскільки зазначене не є предметом касаційного оскарження.

Щодо висновків контролюючого органу про заниження позивачем податкових зобов`язань на суму податку на додану вартість у розмірі 1210054,00 грн з отриманих від населення грошових коштів за комунальні послуги, які надавались населенню, колегія суддів зазначає про таке.

Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій, за рішенням Запорізької міської ради від 27.04.2012 №5 припинена діяльність Комунальних підприємств "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання" №1-4, 6, 9-11, 13, "Ремонтно-експлуатаційне підприємство по обслуговуванню гуртожитків, Сприяння" та до позивача передане все майно, майнові та немайнові права та обов`язки комунальних підприємств.

Комунальними підприємствами "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання" №1-4, 6, 9-11, 13, "Ремонтно-експлуатаційне підприємство по обслуговуванню гуртожитків, Сприяння" надавались комунальні послуги населенню відповідно до укладених договорів.

На момент припинення на балансі підприємств утворилась дебіторська заборгованість по розрахунках із споживачами.

За рішенням Запорізької міської ради від 25.07.2012 №6 були затверджені передавальні акти майна, немайнових прав та обов`язків комунальних підприємств "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання" №1-4, 6, 9-11, 13, "Ремонтно-експлуатаційне підприємство по обслуговуванню гуртожитків, Сприяння".

Внаслідок реорганізації до правонаступника (позивача) перейшло майно, права та обов`язки попередніх юридичних осіб, що припинилися у тому числі, дебіторська заборгованість по розрахунках з населенням.

Перевіркою встановлено, що станом на 01.01.2013 в бухгалтерському обліку платника по рахунку 3610 "розрахунки з квартиронаймачами" обліковується дебіторська заборгованість у сумі 98431862,07 грн.

Підприємство у 2013-2014 роках отримувало грошові кошти від населення за комунальні послуги, які були надані комунальними підприємствами Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання" №1-4, 6, 9-11, 13, "Ремонтно-експлуатаційне підприємство по обслуговуванню гуртожитків, Сприяння" та залишились не оплаченими на момент їх припинення.

Оплата здійснювалась споживачами комунальних послуг грошовими коштами на поточні рахунки Підприємства, відкритих у відділеннях банків: ПАТ КБ "ПриватБанк", АТ "Банк "Фінанси та кредит", АТ "Таскомбанк", а також через касу Підприємства.

У період з 01.06.2005 по 01.02.2009 за рішенням Запорізької міської ради від 22.09.2005 №327 населення сплачувало вартість комунальних послуг КП "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання" №1-4, 6, 9-11, 13, "Ремонтно-експлуатаційне підприємство по обслуговуванню гуртожитків, Сприяння", у тому числі за опалення та центральне водопостачання, а комунальні підприємства виступали постачальниками таких послуг.

До 01.02.2009 збір платежів від населення за ці послуги, здійснювали КП Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання" №1-4, 6, 9-11, 13, "Ремонтно-експлуатаційне підприємство по обслуговуванню гуртожитків, Сприяння".

Відповідно до рішення Запорізької міської ради від 29.01.2009 №25 з лютого 2009 року постачальниками таких послуг населенню є Концерн "МТМ" та КП "Водоканал".

В обґрунтування порушення відповідачем зазначено, що Підприємство самостійно нараховує податкові зобов`язання з податку на додану вартість по операціям з оплати населенням за вищенаведені послуги.

При цьому, позивач не оподатковує податком на додану вартість операції з отримання грошових коштів, які надходять на розрахункові рахунки платника як погашення заборгованості за комунальні послуги за період з лютого 2009 року по 01.04.2011.

КП "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання" №1-4, 6, 9-11, 13, "Ремонтно-експлуатаційне підприємство по обслуговуванню гуртожитків, Сприяння" до набрання чинності ПК України визначали базу оподаткування операцій з продажу комунальних послуг за касовим методом відповідно до пункту 11.11 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997.

Скаржник доводить неможливість застосування норм ПК України в частині визначення як об`єкта оподаткування податком на додану вартість операцій з отримання позивачем грошових коштів від населення в якості погашення дебіторської заборгованості, яка вникла перед КП "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання" №1-4, 6, 9-11, 13, "Ремонтно-експлуатаційне підприємство по обслуговуванню гуртожитків, Сприяння".

У податковому та бухгалтерському обліках позивач відображає отримані кошти саме як кошти, отримані від продажу товарів (робіт, послуг).

Надаючи оцінку спірним правовідносин у зазначеній частині, колегія суддів виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що касовий метод - це метод податкового обліку, застосовуючи який: дата виникнення податкових зобов`язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або отримання інших видів компенсації вартості поставлених (або підлягають поставці) ним товарів (послуг); дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або надання інших видів компенсації вартості поставлених (або підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Тобто для операцій, що оподатковуються за касовим методом, факт поставки чи отримання товарів (послуг) не призводить до виникнення податкових зобов`язань чи прав на податковий кредит. Вони виникають тільки на дату отримання / передачі грошових коштів або інших видів компенсації.

За правилами пункту 187.10 статті 187 ПК України касовий метод може бути застосований тільки в окремих операціях, коло яких чітко визначено ПК України. Касовий метод повинен бути застосований платниками податку щодо операцій з: постачання теплової енергії, природного газу (крім скрапленого); надання послуг з транспортування та / або розподілу природного газу, водопостачання, водовідведення чи інших послуг, вартість яких включається до квартирної плати або плати за утримання житла.

При цьому послугами, вартість яких включається до квартирної плати або плати за утримання житла, вважають: послуги з технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем, систем протипожежної автоматики та димовидалення, побутових електроплит; обслуговування димовентиляційних каналів, внутрішньобудинкових систем тепло - і водопостачання, водовідведення і зливної каналізації; вивезення та утилізацію твердого побутового та грубого сміття; прибирання будинкової та прибудинкової території; інші послуги, які надаються ЖЕКами зазначеним далі покупцям за їх рахунок.

Касовий метод до зазначених операцій застосовується, тільки якщо такі товари (послуги) поставлені: фізичним особам; бюджетним установам, не зареєстрованим як платники податку; житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, об`єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (надавачам послуг) у рахунок компенсації їх вартості.

Водночас, ЖЕКи та бюджетні установи - платники податку на додану вартість, які отримують перераховані пунктом 187.10 ПК України товари (послуги), при їх подальшої поставки також визначають дату виникнення податкових зобов`язань за касовим методом.

При цьому, «касові» податкові зобов`язання не виникають при списанні дебіторської заборгованості зі строком позовної давності.

При такому списанні не відбувається жодна з подій, передбачених пунктом 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 ПК України: ні зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку в рахунок оплати вартості поставлених товарів / послуг; ні отримання будь-якої іншої компенсації за поставлені товари / послуги.

Відповідно до пункту 187.7 статті 187 ПК України при визначенні податкових зобов`язань за касовим методом (поставки за рахунок бюджетних коштів) податковий кредит визначають за правилом «першої події».

За правилами пункту 187.10 статті 187 ПК України, платники податку, які постачають теплову енергію, газ природний (крім скрапленого), у тому числі надають послуги з його транспортування та постачання, надають послуги з водопостачання, водовідведення чи послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим як платники податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, об`єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (надавачам послуг) у рахунок компенсації їх вартості, визначають дату виникнення податкових зобов`язань та податкового кредиту за касовим методом.

Зазначене правило визначення дати виникнення податкових зобов`язань поширюється також на операції з постачання зазначених товарів/послуг для ЖЕКів та бюджетних установ, що отримують такі товари/послуги, якщо вони зареєстровані як платники податку.

Відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 ПК України касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділом V цього Кодексу - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов`язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Пунктом 187.10 статті 187 ПК України визначено, що позивач визначає дату виникнення податкових зобов`язань з податку на додану вартість та податкового кредиту за касовим методом, а саме податкові зобов`язання за датою зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу), а податковий кредит за датою списання коштів з банківського рахунку.

Відповідно до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 до позареалізаційних надходжень пункт 1.2 Положення №637 відносить надходження від операцій, що безпосередньо не пов`язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна (включаючи основні засоби, нематеріальні активи, продукцію допоміжного та обслуговуючого виробництва), у тому числі погашення дебіторської заборгованості, заборгованості за позиками, безоплатно одержані кошти, відшкодування матеріальних збитків, внески до статутного капіталу, платежі за надане в лізинг (оренду) майно, роялті, дохід (проценти) від володіння корпоративними правами, повернення невикористаних підзвітних сум, інші надходження.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у визначеній судами частині.

Позивач доводами касаційної скарги не спростовує висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не обґрунтував і не зазначив, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права.

Позивач у касаційній скарзі фактично просить про переоцінку, додаткову оцінку доказів, що знаходиться поза межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 КАС України, якою передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міського комунального підприємства "Основаніє" залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28.11.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова