Постанова

від 31.10.2023 по справі 820/3715/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 820/3715/18

касаційне провадження № К/9901/68694/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Васильєвої І.А.,

розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Приватної фірми "Світ" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2018 (суддя Біленський О.О.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2018 (головуючий суддя - Старосуд М.І., судді - Яковенко М.М., Бегунц А.О.) у справі за позовом Приватної фірми "Світ" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

Приватна фірма "Світ" (далі - позивач, Підприємство, платник) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 29.12.2017 №0001091412.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що суми податкового кредиту з податку на додану вартість були сформовані ним по реальним правочинам, що пов`язані із його господарською діяльністю, у тому числі з: ТОВ ТД «Оптима», ТОВ «Полімер Рісайклінг», ТОВ «Київ Ост Груп», ТОВ Оптима-Лайт, ТОВ «Діал-Компані», ТОВ «Вест-Трейдінг ЛТД», ТОВ «Трекота-Люкс», ТОВ «Свон-Флайт», ТОВ «Канремторг», ТОВ БК «Суміш», ТОВ «Юніон-СТ», ТОВ «Стрендж Сістем», ТОВ «Бравіо Груп», ТОВ «Тек-Еталон-Груп», ТОВ «Ардо Трейд», ТОВ «Сендж Груп», ТОВ «Кейнфор», ТОВ «Фіолент Групп», ТОВ «Ной Трейд», ТОВ «Континент Буд Проект», ТОВ «Стар Корд», ТОВ «Скай Сіті Інжиніринг», ТОВ «Проф-Ребміт», ТОВ «Луганське Енергетичне Об`єднання», ТОВ «Калісто Інтел», ТОВ «Атлантіс Тренд», ТОВ «Перший Будівельний Мегаполіс», ТОВ «Джорджія Консалт», ТОВ «Вессанс», які належним чином відображені у податковому та бухгалтерському обліках платника на підставі відповідних первинних документів, відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню.

Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 23.07.2018, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2018, у задоволенні позову відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що сукупність наданих доказів не підтверджує факт реальності здійснення господарських операцій позивача з наведеними вище контрагентами. Відсутність доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність віднесення платником податків до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними в рамках таких господарських операцій, незважаючи на наявність у останнього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного податкового законодавства.

Позивач, не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами по попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема, статей 9, 77, 79, 90, 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), підпунктів 4.1.2-4.1.4 пункту 4.1 статті 4, пункту 21.1 статті 21, пункту 83.1 статті 83, пункту 86.6 статті 86, пунктів 198.1, 198.2 статті 198 ПК Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), неправильність, неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору. Наполягає на реальності здійснення господарських операцій між ним і його контрагентами, зазначає, що господарські операції з наведеними вище контрагентами підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Вважає необґрунтованими висновки судів про нереальність господарських операцій з підстав наявності пояснень посадових осіб підприємств про непричетність до фінансово-господарської діяльності таких підприємств з підстав відсутності у вироках відносно посадових осіб контрагентів позивача встановлених фактів фіктивності господарських взаємовідносин між позивачем і зазначеними вище контрагентами, не надано оцінку господарськими операціями між позивачем та наведеним вище контрагентами.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін, а скаргу позивача залишити без задоволення.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 28.01.2019 відкрив провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 30.10.2023 призначив справу до касаційного розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено позапланову виїзну перевірку платника з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин із зазначеними вище контрагентами позивача, а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг), за результатами якої складено акт від 08.12.2017 №23979/20-40-14-12-11/30290144 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем вимог підпункту "а" пункту 198.1, абзаців першого і другого підпункту 198.3 пункту 198 статті 198, пунктів 201.1, 201.7 статті 201 ПК України, що призвело до завищення суми податкового кредиту на загальну суму 1058502,60 грн, в результаті чого занижено податок на додану вартість до сплати в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1058502,60 грн.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.12.2017 №0001091412, яким позивачу збільшено грошові зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1323128,75 грн, в тому числі: за основним платежем в сумі 1058503,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 264625,75 грн.

Фактичною підставою для висновків контролюючого органу про зазначені вище порушення слугували висновки контролюючого органу про безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту сум за господарськими операціями з вказаним вище контрагентами, які, на думку контролюючого органу, не відбулися з підстав відсутності реального характеру господарських операцій. До таких висновків відповідач дійшов на підставі відсутності первинних документів в підтвердження здійснення таких операцій, наявності недоліків у первинних документів, відсутності фактичної можливості здійснення таких операцій у контрагентів позивача, наявності вироків відносно посадових осіб контрагентів позивача за ознаками фіктивного підприємництва, не підтвердження таких господарських операцій по ланцюгу постачання.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені положеннями статті 198 ПК України.

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з абзацами першим та другим пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон №996-ХІV.

Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відтак підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону №996-ХІV є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, а первинна документація є відображенням такої операції.

Будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону №996-ХІV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин шостої, сьомої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Отже, вирок щодо посадової особи контрагента, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правомірності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, позивач (покупець) мав господарські взаємовідносини з постачальниками: ТОВ "Перший Будівельний Мегаполіс" за договором поставки від 17.01.2017 №1701, ТОВ "Джорджія Консалт" за договором поставки від 09.02.2017 №0902, ТОВ "Калісто інтел" за договором поставки від 12.01.2017 №1201, ТОВ "Атлантіс Тренд" за договором поставки від 27.02.2017 №2702, ТОВ "Кейнфор" за договором поставки від 04.01.2017 №0401, ТОВ "Сендж груп" за договором поставки від 14.11.2016 №141116, ТОВ "Фіолент Групп" за договором поставки від 26.01.2017 №260117, ТОВ "Скай Сіті Інжиніринг" за договором поставки від 01.12.2016 №0112, ТОВ "Континент Буд Проект" за договором поставки від 28.11.2016 №2811, ТОВ "Свон-Флайт" за договором поставки від 10.08.2015 №10/08, ТОВ "Будівельна Компанія Суміш" за договором поставки від 02.12.2015 №02/12, ТОВ "Діал-Компані" (попередня назва ТОВ "Ідеал Інвест") за договором поставки від 23.03.2015 №23/03/1, ТОВ "Київ Ост Груп" (попередні назви ТОВ "Вестінг", ТОВ"Трейд-Холл") за договором поставки від 02.02.2015 №2/02/1, ТОВ "Торгівельний дім "Оптима" за договором поставки від 02.04.2014 №020414/27, ТОВ "Тек-Еталон Груп" за договором поставки від 01.10.2015 №01/10, ТОВ "Вейсес" за договором поставки від 01.04.2015 №01/04/01, ТОВ "Трекота-Люкс" (попередні назви: ТОВ "Домус Альянс", ТОВ «Амінтранс») за договором поставки від 10.08.2015 №10/08, ТОВ "Оптима-Лайт", ТОВ "Канремторг" за договором поставки від 10.11.2015 №10\11, ТОВ "Юніон-СТ" за договором поставки від 01.04.2016 №0104-2016, ТОВ "Стрендж Сістем" за договором поставки від 01.07.2016 №0107-2016, ТОВ "Бравіо Груп" за договором поставки від 10.10.2016 №1010-2016, ТОВ "Стар Корд" за договором поставки від 15.12.2016 №15\12, ТОВ "Ардо Трейд" за договором поставки від 20.12.2016 №2012, ТОВ "Ной Трейд" за договором поставки від 24.10.2016 №241016, ТОВ "Вессанс" за договором поставки від 01.02.2017 №01/02, ТОВ "Вессанс" за договором поставки від 01.02.2017 №01/02, ТОВ "Проф-Ребміт" за договором поставки від 05.12.2016 №0512-2016, предметом яких є придбання товарів (освітлювальних приладів).

Суди, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог дійшли висновку, що первинними документами бухгалтерського і податкового обліку не підтверджуються господарські операції між позивачем та вказаними вище контрагентами позивача, за ланцюгом постачання відповідно до баз даних ДФС України не відбувався імпорт вищезазначеного товару, а тому неможливий його рух по всьому ланцюгу постачання у зв`язку із відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг або реального задекларованого виробництва, тобто встановлено реалізацію товарів невідомого походження.

Окрім зазначеного, суди послалися на наявність негативної інформації відносно контрагентів позивача, низьку кримінальних проваджень, протоколи допитів, вироки у кримінальних провадженнях відносно посадових осіб контрагентів позивача, які у межах кримінальних проваджень заперечували своє відношення до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності зазначених вище контрагентів позивача.

Водночас, Верховний Суд не може погодитися з висновками судів першої та апеляційної інстанцій і вважає такі висновки передчасними, оскільки судами не надано оцінку висновкам акту перевірки, доводам контролюючого органу та доводам позивача, якими вони обґрунтовують свої правові позиції відносно господарських операцій між позивачем та його контрагентами, які слугували підставою для донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість; не досліджено зміст та відповідність вимогам чинного законодавства первинних документів бухгалтерського та податкового обліку за вказаними господарськими операціями, на які посилається позивач в обґрунтування правомірності відображення податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам із наведеними контрагентами (податкових і видаткових накладних, актів приймання-передачі товару, оборотно-сальдових відомостей по рахунках, карток-рахунків, виписок по особовим рахункам та документів складського обліку); не досліджено зміни в структурі активів та зобов`язань платників податків; не надано оцінку факту оплати за договором, не з`ясовано наявність або відсутність заборгованості за вказаними правовідносинами; не досліджено і не встановлено який товар і на яку суму придбавався, де зберігався і якими документами це підтверджується, наявність складських приміщень, основних засобів, матеріальних і трудових ресурсів для виконання умов договору.

Суди, приймаючи рішення посилаються на непричетність до зазначених вище господарських операцій посадових осіб контрагентів позивача.

Водночас, судами не досліджено і не встановлено осіб, які підписували договори, первинні документи, їх повноваження на підписання. Не з`ясовано, чи підписані договори, первинні документи саме особами, відносно яких є вирок за ознаками злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України, або яка заперечує участь у господарських взаємовідносинах з позивачем.

Не досліджено і не з`ясовано, які обставини встановлені у кримінальних провадженнях, на які посилається контролюючий орган, щодо факту фіктивного підприємства контрагентів позивача, чи є вирок, що встановлено цим вироком та яке відношення зазначене підприємство має до спірних правовідносин.

Суд визнає, що недоліки в окремих документах первинного обліку або відсутність деяких первинних документів не може слугувати підставою для визнання таких операцій нереальними, водночас суди повинні встановити фактичні обставини у справі відносно взаємовідносин позивача з наведеними контрагентами, надати відповідну оцінку таким відносинам з урахуванням аналізу дійсного економічного змісту первинних і бухгалтерських документів, висновків акту перевірки та інших доказів і доводів, які містяться у матеріалах справи.

Суди повинні встановити фактичні обставини щодо виконання умов договору, дослідити рух активів, наявність змін у майновому стані платника податків, наявність документів первинної звітності та бухгалтерського обліку, докази використання у господарській діяльності придбаних товарно-матеріальних цінностей та інші докази в підтвердження господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги про порушення судами норм процесуального права в частині дослідження доказів, оскільки судами попередніх інстанцій не аналізувалась первинна документація з метою підтвердження або спростування висновків податкового органу щодо встановленого порушення з урахуванням обставин, встановлених у межах кримінального провадження.

Без повного дослідження всіх обставин, на які посилається відповідач в акті перевірки та які слугували підставою для висновків податкового органу про виявлені порушення, неможливо встановити правомірність віднесення відображених сум до складу податкового кредиту.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає передчасними висновки судових інстанцій з наведених питань.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати все вище викладене, всебічно і повно з`ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, докази, якими вони підтверджуються та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

За приписами частин першої і другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

У зв`язку з вищенаведеним Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановили фактичні обставини, що мають значення для справи та не дослідили зібрані у справі докази, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватної фірми "Світ" задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2018 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова І.А. Васильєва