Постанова

від 25.10.2023 по справі 314/2438/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 25.10.2023 Справа № 314/2438/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 314/2438/22 Головуючий у 1 інстанції: Кононенко І.О.

Провадження № 22-ц/807/1796/23 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2023 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Маловічко С.В.

суддів: Гончар М.С.

Подліянової Г.С.

за участі секретаря: Камалової В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Ведмедовська Ганна Олексіївна, на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 06 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Петро-Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, про позбавлення батьківських прав та призначення опікуна,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Петро-Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, про позбавлення батьківських прав та призначення опікуна.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що 02.08.2014р. її син ОСОБА_3 уклав шлюб із ОСОБА_4 , яка у зв`язку із цим змінила прізвище на « ОСОБА_5 ». Від шлюбу у них народилося двоє дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Фактично шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 припинився у 2018р.

Діти залишилися проживати разом із матір`ю, але у 2019р. відповідачка у стані алкогольного сп`яніння вигнала дітей з будинку. Тому з 2019р. діти стали проживати разом із батьком - ОСОБА_3 спочатку за його місцем реєстрації, а пізніше в будинку позивача, яка є їх бабусею. ОСОБА_3 почав збирати документи для позбавлення батьківських прав відповідачки. Однак в дану ситуація втрутилася тітка відповідачки, під впливом якої ОСОБА_2 деякий час (близько чотирьох місяців) перестала зловживати спиртними напоями. Тому ОСОБА_3 не став звертатися до суду із позовом про її позбавлення батьківських прав. Проте через декілька місяців ОСОБА_2 знову стала пиячити.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер. Діти залишилися проживатися за її адресою як їх

бабусі. За цей час відповідачка не виявила жодного бажання взяти участь у вихованні своїх дітей, жодної матеріальної допомоги їм не надала, не проявила жодного інтересу до їх навчання і здоров`я. На сьогоднішній день діти ходять до школи, мають позитивні характеристики. Вони повністю забезпечені продуктами харчування, одягом, а також технічними засобами, що призначені для онлайн-навчання. Вона - ОСОБА_1 характеризується позитивно, має постійні доходи та житловий будинок. Отже, у неї наявні всі умови аби забезпечити дітей всім необхідним: належним вихованням та навчанням, доглядом за станом здоров`я, дати інший приклад сім`ї, в якій один одного поважають та підтримують.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 змушена звернутися за захистом прав дітей до суду аби мати більше повноважень вчиняти дії в інтересах дітей, зокрема, надання вчасного та належного медичного обслуговування, вчасної вакцинації, що можливе лише з дозволу батьків, а також у інших непередбачуваних випадках, які можуть виникнути у теперішній воєнний час, в тому числі, й щодо виїзду на інше місце проживання. Вважає, що таким способом захисту дітей має бути позбавлення батьківських прав їх матері, що є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків Ухилення батьків від виховання дітей, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Та саме така поведінка як свідоме ухилення від виховання дітей, на думку позивача, відслідковується з боку матері ОСОБА_2 відносно своїх дітей.

Згідно ст.60 ЦК України суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування. ОСОБА_2 досить часто зловживає спиртними напоями, та в цей період вона забуває про своїх дітей, й вони вимушені належати самі собі. Тобто, відповідачка, на думку позивача, ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, що є підставою для позбавлення її батьківських прав. Натомість, нормальне виховання дітей цілком може здійснити вона, а тому просить призначити її опікуномОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 06 липня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ведмедовська Г.О., подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що відповідачка ОСОБА_2 не надала суду жодного доказу тому, що вона виконує свої батьківські обов`язки щодо утримання своїх дітей, починаючи з 2019р. по теперішній час, зокрема, як вона забезпечує дітей одягом, харчуванням, шкільним інвентарем та технічними засобами, тощо. Так само ОСОБА_2 не надала суду жодного доказу того, як вона бере участь у вихованні та розвитку дітей. Мати дійсно приїздила до дітей у цей період, але лише декілька разів, в тому числі, на їх дні народження. При цьому, приділяла увагу тій дитині, яка в той день святкувала іменини, ігноруючи іншу дитину. Крім того, ОСОБА_2 жодного разу не запропонувала позивачці матеріальної допомоги в утриманні її дітей, та жодного разу навіть не поцікавилася у неї щодо здоров`я, життя та побуту дітей. Вважає, що всі ці факти свідчать про те, що матір дітей просто самоусунулася від виконання покладених на неї чинним законодавством батьківських обов`язків.

Також у скарзі наголошується на тому, що судом не з`ясовувалась думка самих дітей щодо їх ставлення до питання позбавлення їх матері батьківських прав відносно них. Клопотання сторони позивача з цього приводу судом залишено без задоволення, а також не вивчені судом письмові пояснення дітей. Вважає, що це є істотним порушенням як норм матеріального права, а саме, вимог статті 171 СК України, так і прав дітей бути почутими щодо їх долі в питанні відносин із матір`ю.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, позиції учасників справи, пояснення представника органу опіки та піклування, яка погоджувалась з апеляційною скаргою, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення неповнолітньої ОСОБА_8 , колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач - ОСОБА_2 є рідною бабусею неповнолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та малолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , матір`ю яких у свідоцтвах про їх народження записана ОСОБА_9 , батьком - ОСОБА_3 .

ОСОБА_9 і ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі з 02 серпня 2014 року, який розірвано рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 19.05.2021р. у справі № 314/1396/21. Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 залишено прізвище « ОСОБА_5 ».

З наданої ОКЗ «Орієнтир» Петромихайлівської сільської ради інформації № 01.1-02/133 від 19.12.2022, діти ОСОБА_6 та ОСОБА_7 навчалися в цьому закладі по 26.06.2021р. Мати ОСОБА_2 не завжди відвідувала батьківські збори, не цікавилася успіхами дітей, слабо реагувала на зауваження класних керівників. Під час проживання з матір`ю ОСОБА_10 скаржилася, що мати п`є, не готує їжі, примушує топити плиту, прибирати в кімнатах, готувати уроки з молодшим братом. Навчанням час від часу займалися батько та бабуся, на канікули батько забирав дітей до м. Запоріжжя або залишав у бабусі в селі Петро-Свистуново, звідки з 01.03 по 09.04.2021р. діти добиралися до школи автобусом. Через епідемію навчалися дистанційно, а у кінці квітня місяця 2021 року ОСОБА_2 разом з дітьми переїхала до тітки - ОСОБА_11 у село Дніпровка, де проживали до закінчення навчального року. 25.06.2021р. вибули до школи КЗ Дніпровська ЗОШ у зв`язку з переїздом.

Згідно інформації КО «Дніпровська ЗОШ»від 16.01.2023р. № 01.1.-11/19 та № 01.1.-11/20, діти ОСОБА_7 та ОСОБА_6 навчаються в школі з четвертого та сьомого класів, відповідно. Цим навчальним закладом надані аналогічні вищезазначеним відомості.

Згідно з характеристиками дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , наданими 23.12.2022р. Дніпровським ліцеєм Петро-Михайлівської сільської ради, їх мати ОСОБА_2 не проявляє інтересу до їх навчання, вчителі звертаються до бабусі, яка займається їх навчанням. ОСОБА_2 була додана до групи у Вайбері, оскільки до школи вона не приходила. Крім неї була до групи додана її тітка, яка разом із своїм чоловіком і займалися з дітьми підготовкою до уроків. Наразі з приводу навчання дітей спілкування відбувається з їх бабусею.

Крім того, згідно інформації Опорного комунального закладу загальної середньої освіти «Орієнтир» Петро-Михайлівської сільської ради від 10.02.2023р. № 01.1-02/27 мати ОСОБА_2 приходила до школи тільки на великі родинні свята по запрошенню

класних керівників, кожного року на вимогу школи вчасно проходила з дітьми медичний огляд, у разі захворювання дітей зверталася до лікарні та надавала класному керівнику підтверджуючу довідку. Але постійного контролю за навчанням дітей, їх успішністю та виконанням домашніх завдань не було, мати не проявляла інтересу до успіхів та невдач дітей.

З договору оренди від 12.01.2022р. житлового приміщення вбачається, що ОСОБА_2 винаймає житло в м. Запоріжжі. Згідно з довідкою АТ «МОТОРСІЧ» працює на цьому заводі з 11.08.2021. Відповідно до довідки амбулаторії загальної практики с. Петро-Михайлівка з 31.05.2021 по 31.01.2022 ОСОБА_2 з`являлася зі своїми дітьми на прийом.

Органом опіки та піклування Петро-Михайлівської сільської ради надано висновок від 03.10.2022р. № 01-23/116, згідно з яким визнається доцільним позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав стосовно дітей, оскільки матір зовсім не бажає піклуватися про них та займатися розвитком і навчанням дітей, проживає в м. Запоріжжя, а батько забезпечував дітей і навідував, але помер ІНФОРМАЦІЯ_6 . Також вирішено доцільним призначення опікуном над дітьми бабусю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , оскільки діти виявляють бажання бути з бабусею, де вони забезпечені одягом, доглядом та піклуванням, чого будуть позбавлені у разі проживання з матір`ю.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою і допускається лише у разі, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, а також за наявності вини в діях батьків. Між тим, суд вважав, що встановлені за дослідженими матеріалами справи обставини наразі не свідчать про те, що такий крайній захід є доцільним.

Колегія суддів погоджується з цими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим у справі обставинам та вимогам норм матеріального права, які правильно застосовані судом першої інстанції при її вирішенні.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

У відповідності з вимогами ст.ст. 150, 155, 180 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, що є найважливішими обов`язками матері і батька, а також повинні утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини першої статті 164 СК України, мати/батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Пунктами 15, 16, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясува-

ння обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

В судовому засіданні апеляційного суду представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Ведмедовською Г.О. заявлено клопотання про заслуховування думки дитини ОСОБА_8 , у чому безпідставно було відмовлено судом першої інстанції.

Вислухавши думку учасників справи, колегія задовольнила це клопотання, з огляду на наступне.

Статтею 12 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.

З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які без-

посередньо її стосуються.

Аналогічні положення закріплені у статті 171 СК України, у якій передбачено, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї ( ч. 1); дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні

спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном (ч. 2).

Думка дитини може бути висловлена у письмових доказах (висновках органів опіки та піклування, спеціалістів тощо); електронних доказах (відео-, аудіоматеріалах); висновках психологічної експертизи; показаннях самої дитини, присутньої в залі судового засідання або з використанням режиму відеоконференції.

З досягненням віку у 14 років у дитини з`являється право не тільки бути вислуханою і почутою, але й право брати активну участь у вирішенні своєї долі.

Усуваючи недоліки, допущені судом першої інстанції, який не задовольнив клопотання сторони позивача про заслуховування думки дитини в цій справі, що є обов`язковим, колегія суддів з`ясувала думку ОСОБА_8 , яка станом на день розгляду справи досягла чотирнадцятирічного віку.

Неповнолітня ОСОБА_12 надавала пояснення у присутності представника органу опіки та піклування та адвокатів сторін, в той час як позивач (бабуся) та відповідач (матір) були видалені із зали суду задля збереження спокою дитини та можливості не відчувати будь-якого психологічного дискомфорту.

ОСОБА_12 , 2009 року народження, суду пояснила, що згодна з тим, щоб її матір позбавили батьківських прав відносно неї. Також пояснила, що при розмові з братом ОСОБА_13 , останній теж висловив таку ж думку. Вказувала, що ображена на матір, бо колись остання після розлучення із батьком певний період не готувала їжу для них з братом, пиячила, байдуже ставилась до них. Тому вона не вірить, що матір може змінити своє ставлення до неї і брата. Крім того, вона не бажала би проживати та спілкуватись з теперішнім цивільним чоловіком своєї матері.

Разом з тим, ОСОБА_12 в судовому засіданні підтвердила, що мати інколи приїздить до них із братом, телефонує їм, деколи привозить харчі, одяг.

Вказане свідчить про те, що матір не повністю припинила спілкування із дітьми, а намагається потроху налагоджувати зв`язок із ними. Але проживає у зв`язку із роботою на заводі у м. Запоріжжі, та на тепер, під час дії воєнного стану, не може гарантувати безпеку для дітей у місті.

До того ж, у зв`язку з тим, що дитина ОСОБА_12 ображена на матір, як вона сама пояснила в судовому засіданні, тому не бажає спілкуватися та проживати разом з матір`ю, зокрема, з її новим співмешканцем.

Колегія наголошує на тому, що при з`ясуванні думки дитини слід брати до уваги те, що оцінка дитиною поведінки своїх батьків, життєвих обставин може бути необ`єктивною та зумовленою різними важелями впливу. У зв`язку з цим, законодавець передбачив право суду постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (частина третя статті 171 СК України).

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі №686/16892/20, від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17.

У постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 705/3040/18 зазначається, що озвучена в судовому засіданні думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується під час вирішення питання про позбавлення батьківських прав, оскільки вона може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким дитина через малолітній вік неспроможна надавати об`єктивну оцінку, та не завжди відповідає інтересам самої дитини.

В цій справі, що наразі переглядається апеляційним судом, за сукупністю зібраних та проаналізованих доказів не вбачається, що матір остаточно втратила інтерес до дітей та взагалі самоусунулась від спілкування із ними, хоча, колегія вважає, що тієї уваги, яку приділяє дітям відповідач ОСОБА_2 , на теперішній час є вкрай замало, щоб відлагодити стосунки із дітьми.

Між тим, колегія бере також до уваги, що від смерті батька ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , який не ставив за життя питання про позбавлення колишньої дружини батьківських прав, до подання цього позову бабусею ОСОБА_1 26.09.2022р. пройшов лише один місяць. Тож, доказів з боку бабусі, що за цей час ОСОБА_2 з власної свідомої волі, зокрема, з урахуванням її проживання у м. Запоріжжі у зв`язку із роботою, не спілкується з дітьми у достатньому їм обсязі, ще не було зібрано.

Також колегія враховує, що на поведінку сторін дуже сильно впливає воєнний стан та знаходження у прифронтовій зоні. Але саме ці обставини наразі одночасно формують думку колегії, що в такий час дітям слід мати піклування як з боку бабусі, так і з боку матері. Та позбавлення дітей, з урахуванням того, що їх батько помер, батьківських прав щодо єдиного із батьків, не може відповідати їх інтересам, зокрема, й через мету, яку ставить бабуся - стати єдиним опікуном дітей.

У постанові Верховного Суду від 26 квітня 2022 року у справі № 520/8264/19 зазначається, що, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Аналогічна позиція висловлена ВС у постанові від 29 вересня 2021 року у справі № 459/3411/18, згідно з якою суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено статтею 166 СК України. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

У постанові ВС від 17 червня 2021 року у справі № 466/9380/17 також вказується, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні, прийнятому у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява №10383/09), Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (§ 100).

Доводи апеляційної скарги про безвідповідальне ставлення відповідачки до виконання батьківських обов`язків та відсутність її виправлення у ставленні до дітей не є такими, що підтверджені усією сукупністю наданих позивачем доказів, які б свідчили про неможливість виправлення становища. Зібрані докази не доводять безумовне ухилення відповідачки від виконання своїх обов`язків, оскільки навіть сама дитина ОСОБА_12 в судовому засіданні підтвердила, що мати приїздить до них та телефонує їм. Тобто не втратила остаточно інтересу до дітей.

Крім того, судом встановлено і це не заперечується стороною позивача, що саме мати включена до батьківського чату у Вайбері класним керівником у школі, де навчаються діти; матір приходила на святкування, які проходили в школі; вчасно проходила з дітьми медичний огляд, у разі захворювання дітей зверталася до лікарні та надавала класному керівнику підтверджуючу довідку.

З огляду на вказане підстав вважати, що ОСОБА_2 повністю самоусунулася від процесу виконання батьківських обов`язків за таких обставин не можна.

Крім того, батько дітей ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с. 42), коли вже тривала повномасштабна війна в Україні, а ОСОБА_2 до початку війни виїхала до міста Запоріжжя у зв`язку з роботою. Тож, колегія приймає той факт, що з метою безпеки вона не могла забрати в цей час з собою дітей.

Згідно із частиною 8 статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Тож, колегія вважає, що позивач - бабуся ОСОБА_1 не підтвердила в ході судового процесу, що в інтересах дітей буде наразі позбавлення їх матері ОСОБА_2 батьківських прав відносно них.

Ураховуючи наведені обставини, апеляційний суд приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на відповідних положеннях законодавства, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини по справі та матеріали справи у їх сукупності, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про позбавлення батьківських прав відповідача, оскільки позивачем не надані безспірні та достатні докази винної поведінки та свідомого нехтування батьківськими обов`язками відповідачем, які б свідчили про ухилення від виховання дітей, і, як наслідок, необхідність застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, тому позбавлення батьківських прав не буде відповідати меті цього заходу: захисту інтересів дітей та стимулювання матері до належного виконання своїх обов`язків.

В апеляційній скарзі не наведено ніяких нових обставин та не надано нових доказів, що давали б апеляційному суду підстави для проведення переоцінки обставин та доказів, зроблених судом першої інстанції у своєму рішенні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на позивача.

Між тим, з урахуванням того, що матір ОСОБА_2 не в достатній мірі приділяє увагу дітям, їх вихованню та налагодженню з ними втрачених зв`язків, що призводить до відчуження дітей від неї, та що, в свою чергу, може стати новою підставою для пред`явлення відповідного позову, зокрема, й самою дитиною ОСОБА_6 , колегія вважає за необхідне попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання неповнолітніх дітейОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім того, покласти на орган опіки та піклування Петро-Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Ведмедовська Ганна Олексіївна залишити без задоволення.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 06 липня 2023 року у цій справі залишити без змін.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання неповнолітніх дітейОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Покласти на орган опіки та піклування Петро-Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 01 листопада 2023 року.

Головуючий: С.В. Маловічко

Судді: М.С. Гончар

Г.С. Подліянова