Рішення

від 01.11.2023 по справі 759/12018/23

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/12018/23

пр. № 2/759/3842/23

01 листопада 2023 року суддя Святошинського районного суду м.Києва Бабич Н.Д., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кийтранс-2005" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я,-

ВСТАНОВИВ:

28.06.2023 р. до Святошинського районного суд м. Києва надійшов зазначений позов. Предметом позову є стягнення звідшкодування матеріальної та моральної шкоди в розмірі 58 205,20 грн.

Звертаючись до суду з позовом позивач позовні вимоги мотивувала тим, що 08.01.2023 р. на зупинці громадського транспорту по вул. Г.Потапова в м. Києві водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом - маршрутним таксі "Атаман", д.н.з. НОМЕР_1 , який перебував у трудових відносинах з ТОВ "Кийтранс-2005", почав рух не дочекавшись повного зачинення дверей, внаслідок чого ОСОБА_1 випала з салону та отримала тілесні ушкодження. Постановою про накладення адміністративного стягнення у справі про адіністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху БАД № 428100 від 09.02.2023 р., ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 121-2 КУпАП. Як стверджував позивач, внаслідок надіння з салону автобуса, вона сильно травмувалась та втратила свідомість, в зв`язку з чим була госпіталізована до Міської клінічної лікарні медичної допомоги м. Києва, де була оглянута нейрохірургом, який поставив діагноз забій м`ягких тканин голови і рекомендував нагляд у сімейного лікаря.

В подальшому її стан погіршився і 09.01.2023 р, вона звернулась до Комунального некомерційного підприємства «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва», де їй було призначено медикаменти та лікування на 20 днів в амбулаторному режимі.

20.01.2023 р. позивач повторно звернулась до Комунального некомерційного підприємства «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва», осмкільки її стан не покращився, де їй було рекомендовано додаткові ліки та обстеження. Як вказував позивач вартість обстежень їй обішлося на суму 3 690,00 грн., та на придбання ліків було витрачено 4 515,20 грн., а всього разом на лікування витрачено 8 205,20 грн, які позивач просила стягнути на її користь з відповідача, а також просила стягнути моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн. На підставі викладеного позивач просила позовні вимоги, задовольнити.

Ухвалою суду від 30.06.2023 р. у справі відкрито провадження за правилами спрощеного провадження (а.с.37).

25.07.2023 р. до суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній проти вимог заперечував, з підстав недоведеності (а.с.43-48).

02.08.2023 р. до суду надійшла відповідь на відзив, в якому позивач на вимогах позову наполягала з підстав викладених в позові (а.с..

07.08.2023 р. до суду надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив та клопотання про витребування доказів з Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції (03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 9) копію матеріалів, які надійшли зі Святошинського УП ГУНП у м. Києві 12.01.2023 за вх. № 2202 та зареєстровані в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень під №№ 1568, 1581 від 08.01.2023 по дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце 08.01.2023 за участю водія автобуса марки «Ataman» д.н.з. НОМЕР_1 . та у Комунальному некомерційному підприємстві «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва» (01054, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 37-Б) копію картки виїзду карети швидкої медичної допомоги 08 січня 2023 року за адресою: АДРЕСА_1 , для надання медичної допомоги громадянці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 09.08.2023 витребувано вказані докази.

16.08.2023 року до суду від представника позивача. надійшла заява про виправлення описки в ухвалі суду, а саме: зазначення місця куди виїжджала карета швидкої допомоги, замість: АДРЕСА_1 вказати АДРЕСА_2 для надання медичної допомоги громадянці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Разом з тим, 22.08.2023 р, на виконання ухвали суду від 09.08.2023 р, надійшла з Комунального некомерційного підприємства «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва» (01054, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 37-Б) копія картки виїзду карети швидкої медичної допомоги 08 січня 2023 року для надання медичної допомоги громадянці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 16.10.2023 р., виправлено описку в ухвалі суду від 09.08.2023 р.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про можливість ухвалення по справі рішення та часткового задоволення позовних вимог з наступних підстав. Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, судом встановлено, що 08.01.2023 р. на зупинці громадського транспорту по вул. Г.Потапова в м. Києві водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом - "Атаман", д.н.з. НОМЕР_1 , почав рух до повного зачинення дверей, внаслідок чого ОСОБА_1 , випала з салону та отримала тілесні ушкодження (а.с. 4-5).

Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адімністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху БАД № 428100 від 09.02.2023 р, ОСОБА_2 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 121-2 КУпАП (а.с.13).

Учасниками процесу не оспорювалось, а тому не підлягає доказуванню, що ОСОБА_2 на момент ДТП перебував у трудових відносинах з ТОВ "Кийтранс-2005".

Внаслідок вказаної події ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження різного виду та була госпіталізована до Міської клінічної лікарні медичної допомоги м. Києва, де була оглянута нейрохірургом, який поставив діагноз забій м`ягких тканин голови і рекомендував нагляд у сімейного лікаря (а.с.18).

Згідно отриманої судом картки виїзду карети швидкої медичної допомоги 08 січня 2023 року за адресою: АДРЕСА_2 для надання медичної допомоги громадянці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу суду від 09.08.2023 р., встановлено, що ОСОБА_1 , 08.01.2023 р. отримала травми, внаслідок падіння з автобусу.

Таким чином, між подіями транспортної травми від 08.01.2023 р. та отриманням тілесних ушкоджень позивачем є прямий причинно-наслідковий зв`язок.

ОСОБА_1 09.01.2023 р, звернулась до Комунального некомерційного підприємства «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва», де їй було призначено медикаменти та лікування на 20 днів вамбулаторному режимі (а.с. 19).

20.01.2023 р., ОСОБА_1 повторно звернулась до Комунального некомерційного підприємства «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва», де їй було випасано додаткові ліки та обстеження (а.с. 20).

Як вбачається з наданих позивачем доказів вбачається, що на купівлі ліків, які були призначені їй лікарем витрачено 4515,20 грн. (а.с. 19,20).

Як стверджував позивач, вона понесла витрати також на обстеження в розмірі 3690,00 грн., разом з тим, позивач хоч і надає докази, що вказані обстеження їй було призначено, разом з тим не надає належні та допустимі докази проте, що такі були оплачені та здійсненні. Надана калькуляція послуг від 24.01.2023 р. (а.с.21). не може свідчити доказом того, що позивач понесла такі витрати.

Постановою Пленуму Верховного Суду України за №14 від 18.12.2009 року "Про судове рішення" (з наступними змінами) передбачено, що відповідно до принципу безпосередності судового розгляду рішення може бути обґрунтоване лише тими доказами, які одержані у визначеному законом порядку і перевірені в тому судовому засіданні, в якому постановлюється рішення.

Згідно з положеннями ч. 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, а отже, виходячи з даних правил, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, якою встановлена вина притягнутої до адміністративної відповідальності особи, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань щодо того, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

У відповідності до ч.1ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

За положеннями ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди, передбаченої частиною другою статті 1166 ЦК України, відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).

Порядок та умови відшкодування шкоди безпосередньо встановлено ЦК України, відповідно до якого умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв`язку між ними.

При цьому слід враховувати, що особливі правила статті 1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об`єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки.

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Разом із тим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними. Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

Такі правові висновки зроблені у постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 345/3335/17 (провадження № 61-22598св18), від 07 жовтня 2020 року у справі № 742/637/19 (провадження № 61-320св20), від 26 квітня 2022 року у справі № 184/1461/20-ц (провадження № 61-14226св21).

Отже, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті дії джерела підвищеної небезпеки настає без вини її заподіювача.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України зробленого на підставі розгляду справи № 6-108цс13 від 6 листопада 2013 року визначено, що виходячи з аналізу норм ст.ст. 1167, 1172, 1187, 1188 ЦК України, шкода (в тому числі моральна), завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Власником автомобіля марки «Aтаман» д.н.з. НОМЕР_1 , є відповідач по справі ТОВ "Кийтранс-2005".

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню майнова шкода в розмірі 4 515,00 грн, яка є доведеною, в задоволенні стягнення 3 690,00 грн. майнової шкоди, слід відмовити, оскільки позивачем не надано доказів понесення вказаних витрат.

Щодо відшкодування моральної шкоди в розмірі 50 000,00 грн, слід зазначити наступне.

Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, що її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з засад розумності і справедливості незалежно від майнової шкоди, я ка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Як зазначено у пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до пункту 9 зазначеної Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Судом встановлено, що в результаті отриманих під час дорожньо-транспортної пригоди травм позивач перебувала на амбулаторному лікуванні.

Обґрунтовуючи свій цивільний позов, позивач вказав, що своїми діями відповідач спричинив їй певні моральні страждання, які полягають у фізичному болю від отриманих травм, витрати на реабілітацію та лікування, неможливості введення нормального способу життя.

Суд вважає, що вказані обставини не викликають сумнівів.

Оцінуючи вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 50 000,00 грн., суд виходить з характеру й обсягу страждань, які виникли внаслідок протиправних дій, зміни нормального ритму життя, необхідності певний період часу витрачати на лікування та відновлення здоров`я, виходячи із засад виваженості та справедливості, відповідно до вимог ст.1167 Цивільного кодексу України, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення моральної шкоди необхідно задовольнити частково, а саме у сумі 4000 грн.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 (пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Враховуючи, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності", тому оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності та взаємному зв`язку, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає часткову задоволенню, та стягненню з відповідача на користь позивача майнової шкоди в розмірі 4 515,20 грн., та моральної в розмірі 4 000,00 грн.

Питання судових витрат вирішити у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, саме стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

Керуючись ст.ст. 22, 23, 35, 36, 37, 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 525, 526, 629, 979, 988, 1166, 1167, 1187, 1200 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 133, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кийтранс-2005" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я,- задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кийтранс-2005" на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 4515,20 грн. та моральну шкоду в розмірі 4000,00 грн, а всього разом 8515 (вісім тисяч п`ятсот п`ятнадцять) грн. 20 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кийтранс-2005" на користь держави судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення і отримання його сторонами у справі.

Зазначити дані учасників процесу:

Позивач: ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ТОВ "Кийтранс-2005", код ЄДРПОУ: 33305729, юридична адреса: м. Київ, вул. Г.Юри, 9, кв. 414.

Суддя: Бабич Н.Д.