Постанова

від 17.04.2024 по справі 759/12018/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2024 року м. Київ

Справа №759/12018/23

Апеляційне провадження №22-ц/824/5647/2024

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.

суддів: Мережко М.В., Поліщук Н.В.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кийтранс-2005» на рішення Святошинського районного суду м. Києва ухваленого під головуванням судді Бабич Н.Д. 01 листопада 2023 року в м. Києві, у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кийтранс-2005» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я,

В С Т А Н О В И В

У червні 2023 року позивач звернулась до суду з вищевказаним позовом, в якому просила стягнути з відповідача на її користь заподіяну матеріальну шкоду в розмірі 8205,20 грн і моральну шкоду в розмірі 50000, 00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 08 січня 2023 року на зупинці громадського транспорту по вул. Г. Потапова в м. Києві водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом - маршрутним таксі «Атаман», д.н.з. НОМЕР_1 , який перебував у трудових відносинах з ТОВ «Кийтранс-2005», почав рух не дочекавшись повного зачинення дверей, внаслідок чого ОСОБА_1 випала з салону та отримала тілесні ушкодження.

Постановою про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху БАД № 428100 від 09 лютого 2023 року, ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 121-2 КУпАП.

Як вказувала позивач, внаслідок падіння з салону автобуса, вона сильно травмувалась та втратила свідомість, в зв`язку з чим була госпіталізована до Міської клінічної лікарні медичної допомоги м. Києва, де була оглянута нейрохірургом, який поставив діагноз забій м`яких тканин голови і рекомендував нагляд у сімейного лікаря. Однак, в подальшому її стан погіршився і 09 січня 2023 року, вона звернулась до Комунального некомерційного підприємства «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва», де їй було призначено медикаменти та лікування на 20 днів в амбулаторному режимі.

20 січня 2023 року позивач повторно звернулась до Комунального некомерційного підприємства «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва», оскільки її стан не покращився, де їй було рекомендовано додаткові ліки та обстеження. Позивач вказувала, що на обстеження вона витратила 3690,00 грн, та на придбання ліків 4515,20 грн, а всього разом на лікування було витрачено 8205,20 грн.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 01 листопада 2023 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кийтранс-2005» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я - задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кийтранс-2005» на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 4515,20 грн та моральну шкоду в розмірі 4000,00 грн, а всього разом 8515, 20 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кийтранс-2005» на користь держави судовий збір у розмірі 1073, 20 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті дії джерела підвищеної небезпеки настає без вини її заподіювача. Власником автомобіля марки «Aтаман» д.н.з. НОМЕР_1 , є відповідач у справі ТОВ «Кийтранс-2005», а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню майнова шкода в розмірі 4515,00 грн, яка є доведеною, в задоволенні стягнення 3690,00 грн майнової шкоди, суд першої інстанції відмовив, оскільки позивачем не надано доказів понесення вказаних витрат.

Оцінуючи вимоги про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з характеру й обсягу страждань, які виникли внаслідок протиправних дій, зміни нормального ритму життя, необхідності певний період часу витрачати на лікування та відновлення здоров`я, та виходячи із засад виваженості та справедливості, відповідно до вимог ст.1167 ЦК України, вважав, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення моральної шкоди необхідно задовольнити частково, а саме у розмірі 4000,00 грн.

Не погодилось із вказаним рішенням суду ТОВ «Кийтранс-2005», представником товариства подано апеляційну скаргу, в якій зазначається про необгрунтованість та незаконність рішення, як такого, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та за неповного з`ясування обставин справи. Представник вказує на те, що суд першої інстанції визначаючи розмір майнової шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, не взяв до уваги пояснення відповідача викладені у запереченнях на позовну заяву про те, що на правовідносини з відшкодування матеріальної і моральної шкоди завданої позивачу, як пасажиру автобуса, з вини водія автобуса, поширюються положення Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Зазначає, що у разі відсутності договору страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті, правомірним є стягнення матеріальної шкоди на користь потерпілих застосовуючи норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № 359/1600/17.

Тобто, при вирішені спірних правовідносин, суд першої інстанції не врахував, що станом на 08 січня 2023 року між ТОВ «Кийтранс-2005» та АТ «Страхова компанія «ІНГО» існували договірні зобов`язання і був чинний поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №210267759 на забезпечений транспортний засіб марки «АТАМАН» д.н.з. НОМЕР_1 .

Також, представник відповідача вказує на те, що правова позиція, яка викладена у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2020 року у справі №496/3225/16-ц та у постанові від 14 листопада 2018 року у справі №640/20642/15-ц, на які посилався позивач у своїй позовній заяві, жодним чином не стосуються предмету спору у даній справі.

Представник зазначає, що вони також звертались до суду першої інстанції з клопотанням про залучення в якості третьої особи АТ «СК «ІНГО», однак суд першої інстанції не розглянув вказане клопотання., чим було порушено норми процесуального права.

На підставі вищевикладеного, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вона вказує на те, що доводи наведені в апеляційній скарзі є надуманими та необгрунтованими, а рішення суду першої інстанції таким, що прийняте у відповідності до норм матеріального і процесуального права, грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні матеріалів справи.

У порядку ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Судом встановлено, що 08 січня 2023 року на зупинці громадського транспорту по вул. Г. Потапова в м. Києві водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом - «Атаман», д.н.з. НОМЕР_1 , почав рух до повного зачинення дверей, внаслідок чого ОСОБА_1 , випала з салону, що вбачається з протоколу огляду місця та схемою місця ДТП /а.с. 4-5,13/.

Постановою про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАД № 428100 від 09 лютого 2023 року, ОСОБА_2 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 121-2 КУпАП за порушення ним п.п. 21.4 ПДР України /а.с.13/.

Згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №210267759, цивільно-правова відповідальність забезпеченого транспортного засобу марки «ATAMAN А-092» д.н.з. НОМЕР_1 застрахована у АТ «Страхова компанія «ІНГО» /а.с. 50/.

Наказом ТОВ «Кийтранс-2005» №25 від 28 лютого 2023 року ОСОБА_2 , водія автотранспортних засобів категорії «D», звільнено 28 лютого 2023 року, за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України /а.с. 51/.

В матеріалах справи містяться письмові пояснення ОСОБА_3 надані поліції, про те, що 08 січня 2023 року о 14.56 год. вона перебувала в маршрутному таксі №421 на зупинці вул. Генерала Потапова водій зупинився та люди почали виходити разом з нею, після чого водій не дочекавшись поки всі вийдуть почав рух з відчиненими дверима, вона побачила, що в цей момент в проході була жінка, яка в результаті впала на тротуар та вдарилась головою, через деякий час водій поїхав з місця, а вона допомогла жінці дійти додому. Жінку звати ОСОБА_4 , а також розписка наступного змісту « Я ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_6 800 грн на ліки. 23.01.2023. /підпис/» /а.с. 66, 67/.

Згідно з Довідкою 189 Міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги від 08 січня 2023 року, ОСОБА_1 , перебувала в КНП «КМКЛШМД» з 17.03 год. по 17.20 год, 08 січня 2023 року з діагнозом - забій м`яких тканин голови, рекомендовано - нагляд сімейного лікаря /а.с. 18/.

Згідно копії картки виїзду карети швидкої медичної допомоги 08 січня 2023 року за адресою: АДРЕСА_1 для надання медичної допомоги громадянці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено, що ОСОБА_1 , 08 січня 2023 року отримала травми, внаслідок падіння з автобусу, попередній діагноз: закрита черепно-мозкова травма голови. Струс головного мозку. Гематома тім`яної ділянки голови зліва /а.с. 92/.

З матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_1 09 січня 2023 року, звернулась до Комунального некомерційного підприємства «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва», де їй було призначено медикаменти та лікування на 20 днів в амбулаторному режимі /а.с. 19/.

20 січня 2023 року, ОСОБА_1 повторно звернулась до Комунального некомерційного підприємства «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва», де їй було випасано додаткові ліки та обстеження /а.с. 20/.

З наданих позивачем чеків вбачається, що на купівлі ліків, які були призначені їй лікарем нею було витрачено 4515,20 грн /а.с. 19,20/.

Позивачем на підтвердження своїх вимог до позову також було долучено калькуляцію послуг станом на 24 січня 2023 року: ультразвукова доплерографія судин голови та шиї - 990,00 грн; МРТ головного мозку - 1790,00 грн; Компютерна електроенцефалографія (ЕЕГ) - 910,00 грн /а.с. 21/.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті дії джерела підвищеної небезпеки настає без вини її заподіювача. Власником автомобіля марки «Aтаман» д.н.з. НОМЕР_1 , є відповідач у справі ТОВ «Кийтранс-2005», а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню майнова шкода в розмірі 4515,00 грн, яка є доведеною, в задоволенні стягнення 3690,00 грн майнової шкоди, суд першої інстанції відмовив, оскільки позивачем не надано доказів понесення вказаних витрат.

Оцінуючи вимоги про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з характеру й обсягу страждань, які виникли внаслідок протиправних дій, зміни нормального ритму життя, необхідності певний період часу витрачати на лікування та відновлення здоров'я, та виходячи із засад виваженості та справедливості, відповідно до вимог ст.1167 ЦК України, та вважав, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення моральної шкоди необхідно задовольнити частково, а саме у розмірі 4000,00 грн.

Частиною 1 ст. 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

За змістом ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За змістом ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, в тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

В силу ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

Як передбачено ч. 1 ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу (п. 1.3 ст. 1 вказаного Закону).

Дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки (п. 1.12 ст. 1 вказаного Закону).

Відповідно до ст. 6 цього Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно із п. 23.1. ст. 23 вказаного Закону, шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого.

Відповідно до п. 24.1. ст. 24 цього Закону у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я.

Згідно із ст. 26 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Пунктом 32.3 ст. 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну життю та здоров`ю пасажирів, які знаходилися у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, та які є застрахованими відповідно до п. 6 ст. 7 Закону України «Про страхування».

В свою чергу, п.6 ст.7 Закону України «Про страхування» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що одним із видів обов'язкового страхування в Україні є особисте страхування від нещасних випадків на транспорті.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює відносини у сфері обов`язкового страхування від нещасних випадків на транспорті є Положення «Про обов`язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті», затверджене Постановою Кабміну від 14 серпня 1996 року №959.

Із приписів пунктів 2,3 Положення «Про обов`язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті» слідує, що пасажири вважаються застрахованими з моменту оголошення посадки в автобус або інший транспортний засіб до моменту завершення поїздки. Кожному застрахованому перевізник, що виступає агентом страховика, видає страховий поліс. Він може видаватися на окремому бланку або міститися на зворотному боці квитка.

Верховний Суд у постанові від 14 листопада 2018 року у справі №640/20642/15 вказав на те, що вирішення питання про те, чи є позивачі застрахованими в розумінні Закону України «Про страхування» та Постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 1996 року № 959 «Про затвердження Положення про обов`язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті» є визначальним для вирішення цієї справи.

У справі № 359/1600/17 від 14 листопада 2019 року Верховний Суд вказав на те, що місцевий суд дійшов правильного переконання про необхідність стягнення із ПАТ «СК «Країна» матеріальної шкоди на користь потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , застосовуючи норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки жодних доказів про те, що на момент ДТП пасажири автобусу «ЗАЗ I-VAN», д.н.з. НОМЕР_2 ., ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 були застраховані у відповідності до п.6 ст.7 Закону України «Про страхування» страховиком суду надано не було.

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладення обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Аналогічний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц, провадження № 14-316цс18, з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, провадження № 14-95цс20).

Відповідно до ст.48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

В порядку ч.ч.1-3 ст.51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

За правилами встановленими ч.ч.1, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Положеннями п.4 ч.3. ст.376 ЦПК України передбачено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Згідно з ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №372/51/16-ц зроблено правовий висновок про те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем.

У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.

У Постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 705/3876/18 Верховний Суд роз`яснив, що найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

З наведених обставин справи вбачається, що 08 січня 2023 року мала місце дорожньо-транспортна пригода, а саме на зупинці громадського транспорту по вул. Г. Потапова в м. Києві водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом - «Атаман», д.н.з. НОМЕР_1 , почав рух до повного зачинення дверей, внаслідок чого ОСОБА_1 , випала з салону та отримала травми.

Постановою про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАД № 428100 від 09 лютого 2023 року, ОСОБА_2 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 121-2 КУпАП за порушення ним п.п. 21.4 ПДР України /а.с.13/.

Водій ОСОБА_2 , на момент ДТП перебував у трудових відносинах з ТОВ «Кийтранс-2005» та працював водієм автотранспортних засобів категорії «D», і був звільнений 28 лютого 2023 року, за власним бажанням.

Отже, з наведеного вбачається, що позивач перебувала в салоні транспортного засобу, тобто після оголошення посадки стала його пасажиром. Саме водія транспортного засобу відповідача визнано винним у порушенні п.п. 21.4 ПДР України та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 121-2 КУпАП.

Однак, жодних доказів про те, що на момент ДТП пасажири транспортного засобу марки «ATAMAN А-092» д.н.з. НОМЕР_1 , зокрема ОСОБА_1 були застраховані у відповідності до п.6 ст. 7 Закону України «Про страхування» відповідачем суду надано не було, та такі докази відсутні в матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що на момент ДТП, цивільно-правова відповідальність забезпеченого транспортного засобу марки «ATAMAN А-092» д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована у АТ «Страхова компанія «ІНГО», що підтверджується полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №210267759. Отже, вказане свідчать про те, що наведені обставини не підпадають під дію п. 32.3 ст. 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази про те, що на момент ДТП пасажири транспортного засобу марки «ATAMAN А-092» д.н.з. НОМЕР_1 , зокрема ОСОБА_1 були застраховані у відповідності до п.6 ст.7 Закону України «Про страхування», відповідачем у спорі про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я внаслідок ДТП в даному випадку має бути АТ «Страхова компанія «ІНГО» у якому була застрахована цивільно-правова відповідальність забезпеченого транспортного засобу марки «ATAMAN А-092» д.н.з. НОМЕР_1 , оскільки покладення обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

На стадії апеляційного перегляду справи, апеляційний суд може залучити лише третіх осіб, проте процесуальний статус відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору відрізняється за обсягом прав та обов`язків, а також за наслідками, а тому вказані недоліки не можуть бути усунені при розгляді справи апеляційним судом.

Враховуючи, що має місце визначення неналежного складу учасників справи, суд позбавлений можливості надавати оцінку по суті спірних правовідносин. Пред`явлення позову до неналежного відповідача, є самостійною підставою для відмови в позові.

Вказане не було враховано судом першої інстанції у зв`язку з чим судом допущено порушення норм процесуального права, що дає підстави апеляційному суду для скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог.

Таким чином доводи апеляційної скарги відповідача знайшли своє підтвердження.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381- 384ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кийтранс-2005» - задовольнити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 01 листопада 2023 року- скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кийтранс-2005» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я - залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: М.В. Мережко

Н.В. Поліщук