Постанова

від 01.11.2023 по справі 177/384/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7254/23 Справа № 177/384/23 Суддя у 1-й інстанції - Суботіна С.А. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2023 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Кішкіної І.В., Корчистої О.І.,

за участю секретаря судового засідання Шумило І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу 177/384/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 08 червня 2023 року, ухвалене у складі судді Суботіної С.А., -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в обґрунтування якого зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається з домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , земельної ділянки площею 0,1208 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель і споруд, з кадастровим номером 1221884000:01:001:0177, транспортних засобів та паїв. Заповіту померлий не складав. Позивач є спадкоємцем першої черги за законом, як і дружина померлого ОСОБА_2 . У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Соболєвої Л.А. із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті батька та отримав лист про відмову від 17.04.2023. У листі приватний нотаріус повідомила, що 21.01.2022 нею відкрита спадкова справа №6/2022 за заявою дружини померлого ОСОБА_2 . Також зазначено, що визначений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини, згідно з Постановою КМУ від 28.02.2022 №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», зупинений не більше ніж на чотири місяці. Таким чином, строк для прийняття спадщини в умовах воєнного стану становить 10 місяців і закінчився у даній спадковій справі 18.08.2022, а звернувшись до нотаріуса у жовтні 2022 року, позивач пропустив строк для прийняття спадщини. Як на поважність пропуску визначеного законом строку, позивач посилається на вжиття самостійних заходів самоізоляції для уникнення зараження короновірусною інфекцією через запровадження в Україні карантинних обмежень, відповідно до Постанови КМУ «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», та у зв`язку з загрозою ракетних ударів, неможливістю вільно пересуватися містом та виїжджати за межі населеного пункту через віськову агресію російської федерації проти України і введення воєнного стану в Україні з 24.02.2022 року.

Оскільки, на переконання позивача, ці обставини є достатньо поважними, просив суд визначити йому додатковий строк у два місяці для звернення із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 08 червня 2023 року у задоволенні позову було відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив рішення суду скасувати, задовольнивши його позовні вимоги.

В обґрунтування скарги зазначає, що запровадження карантинних обмежень та військова агресія проти України і введення воєнного стану є непереборними та істотними труднощами для подання заяви про прийняття спадщини у встановлений строк. Під час карантину ОСОБА_1 перебував вдома на самоізоляції для уникнення зараження короно-вірусною інфекцією, як і вся країна. Так, на період карантину заборонялось здійснення регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів. ОСОБА_1 не знав, що міг звернутися до будь-якого нотаріуса незалежно від місця відкриття спадщини, адже з початком воєнного стану довгий час в м.Одеса були зачинені державні установи та приватні нотаріальні контори через загрозу висадки десанту. Одеська область, де проживає позивач, зазнає загрози ракетних ударів, та під час повітряної тривоги всі заклади зачинені. Через обстріли у позивача виник страх за своє життя, і він перебував вдома, де було укриття. Крім того, він з 2020 року почав хворіти і періодично перебував на стаціонарному лікуванні.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що позивачем не наведено об`єктивних причин, які стали перешкодою для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Посилання позивача як на підставу пропуску строку, введення в Україні карантинних обмежень через COVID-19 та введення воєнного стану в Україні з 24.02.2022 року не є об`єктивними та переконливими доказами. Позивач, як спадкоємець першої черги мав можливість вчиняти дії щодо прийняття спадщини, шляхом надіслання заяви поштовою кореспонденцією до нотаріуса за місцем відкриття спадщини. Однак, позивач за відсутності будь-яких перешкод не вчинив дій щодо прийняття спадщини протягом шести місяців з моменту її відкриття, що виключає застосування ч.3 ст. 1272 ЦК України. підстави зазначені позивачем. Просила суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Відповідач та його представник в судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили її відхилити, рішення суду залишити без змін.

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасника справи, який не з`явився в судове засідання, оскільки відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду залишенню без змін.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статей 12,81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с.8, 70).

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого виконавчим комітетом Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, актовий запис №2, ОСОБА_3 з 14.02.2015 перебував у шлюбі з ОСОБА_2 (а.с.54).

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9, 55, 71).

Після смерті ОСОБА_3 , відкрилась спадщина на належне йому майно у вигляді домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки кадастровий номер 1221884000:01:001:0177, розташованої за вказаною вище адресою, що встановлено рішенням суду від 22.03.2023 (а.с.76-78).

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру №68193682 від 21.01.2022, за життя ОСОБА_3 заповітів не складав (а.с.60).

Як вбачається з матеріалів спадковоїсправи №6/2022, заведеної після смерті ОСОБА_3 , до приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Соболєвої Л.А. із заявою про прийняття спадщини 21.01.2022 звернулась дружина померлого ОСОБА_3 ОСОБА_2 , на підставі чого, нотаріусом 21.01.2022 заведена спадкова справа №6/2022, номер у спаковому реєстрі №69013798 (а.с.51, 59).

Позивач із заявою про прийняття спадщини, датованою 22.10.2022, звернувся до приватного нотаріуса Соболєвої Л.А. засобами поштового зв`язку, яка отримана нотаріусом 27.10.2022 (а.с.66).

На момент відкриття спадщини, відповідно до матеріалів спадкової справи №6/2022, на день смерті ОСОБА_3 за адресою його реєстрації: АДРЕСА_1 , разом із ним позивач та відповідач не проживали та зареєстровані не були. Місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано з 06.08.2018 за адресою: АДРЕСА_2 , а ОСОБА_2 з 09.03.1999 за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.51, 52, 69).

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 22.03.2023, яке набрало законної сили 22.04.2023, встановлено факт постійного проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_3 однією сім`єю, як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу, з 05.11.2007 по 13.02.2015 (а.с.76-78).

Приватним нотаріусом Соболєвою Л.А. надано ОСОБА_1 повідомлення від 17.01.2023 №14/02-14, де роз`яснено, що шестимісячний строк, який починається з часу відкриття спадщини (ст.ст.1269, 1270 ЦК України), був зупинений, але не більше ніж на чотири місяці, згідно з Постановою КМУ від 28.02.2022 №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», в редакції постанови від 24.06.2022 №719. Таким чином, строк для прийняття спадщини в умовах воєнного стану становить 10 місяців і закінчився за вказаною спадковою справою 18.08.2022. Звернувшись до нотаріуса в жовтні 2022 року, ОСОБА_1 пропустив строк для прийняття спадшини, у зв`язку з чим йому рекомендовано звернутися до суду (а.с.72).

Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру, станом на 25.04.2023 спадкова справа №6/2022 чинна, свідоцтва про право на спадщину не видавалися (а.с.79).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав безспірних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини, не довів наявності об`єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали поданню цієї заяви в установлений законом строк.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком та зазначає наступне.

Відповідно до загальних положень про спадкування, викладених у статтях 1220,1222,1270 ЦК України, право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, початком перебігу якого є час її відкриття.

Згідно з частиною першоюстатті 1268 ЦК Україниспадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини першоїстатті 1269 ЦК Україниспадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно з частиною третьоюстатті 1272 ЦК Україниза позовом спадкоємця, який пропустив строк на прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до цієї норми поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Звернувшись до суду з позовом при визначення додаткового строку для прийняття спадщини, позивач зобов`язаний повідомити суду поважні причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, які перешкодили йому звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк, а також надати докази на підтвердження своїх доводів та вимог.

Частина третястатті 1272 ЦК Україниможе застосовуватись, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеногостаттею 1270 ЦК Українидля прийняття спадщини, суд повинен враховувати, що такі причини визначаються у кожному конкретному випадку, з огляду на обставини кожної справи.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Рішення обґрунтовується лише тими доказами, які одержані у визначеному законом порядку та досліджені в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовані вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд повинен мотивувати свої дії та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Якщо у спадкоємця не було перешкод для подання заяви, він не скористався правом на прийняття спадщини, то немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі N 520/10377/17, провадження N 61-48230св18, від 11 серпня 2021 року у справі N 720/1079/19, провадження N 61-14663св20, від 22 січня 2020 року у справі N 592/18695/18, провадження N 61-13558св19.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується суд апеляційної інстанції, обґрунтовано виходив з того, що наведені позивачем аргументи у якості перешкод для звернення до нотаріуса не можуть бути підставою для поновлення строку для подання заяви про прийняття спадщини.

24 лютого 2022 року на підставі Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні запроваджено правовий режим воєнного стану.

Позивачем не доведено ту обставину, що запровадження в Україні воєнного стану перешкоджало йому у реалізації права на прийняття спадщини. Само ж по собі моральне пригнічення і страх у період воєнного стану, не вказує на поважність пропуску зазначеного строку. Доказів конкретних перешкод, пов`язаних із введенням в Україні воєнного стану, та яким саме чином і які обмеження заважали йому звернутися до нотаріуса - особисто або засобами поштового зв`язку суду першої та апеляційної інстанції не надано, та не зазначено про таке.

Крім того, Одеська область, де проживає позивач ОСОБА_1 , так само, як і Дніпропетровська область (за місцем відкриття спадщини), з часу запровадження на території України воєнного стану, а саме з 24.02.2022, не входили та на теперішній час не входять до переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а тому ця обставина, не може слугувати підставою для задоволення позовних вимог.

Щодо посилання позивача на карантинні обмеження, то дійсно, Постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 20 травня 2020 року №392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» тавід 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»з 12 березня 2020 року до 31 серпня 2020 року в Україні було запроваджено карантин.

Проте після 31 серпня 2020 року відбулося пом`якшення карантинних обмежень, а тому посилання позивача на дію карантинних обмежень колегія суддів відхиляє, як такі, що не є поважною причиною зволікання зі зверненням до нотаріуса позивачем.

Ускладнення стану здоров`я позивача, обумовленого унаслідок захворювання на коронавірус, апеляційний суд також відхиляє, оскільки, як свідчать матеріали справи, захворювання позивача мали короткотривалий характер, а саме: він знаходився на лікуванні у поліклінічному відділенні КНП «ООКЛ «ООР» з 17 вересня 2021 року по 21 вересня 2021 року та у стаціонарному відділенні КНП «ООКЛ «ООР» з 02.06.2022 року по 09.06.2022 року.

Посилання позивача на несприятливі особисті обставини, душевні хвилювання, продовження дії карантину, профілактичні та протиепідемічні заходи, які проводилися на період дії карантину, також не є об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, які б перешкоджали позивачу у встановлений законом строк звернутися із заявою про прийняття спадщини, зокрема, шляхом надсилання засобами поштового зв`язку.

Посилання заявника на застосування до виниклих правовідносин вимог п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, якою визначено, що на час воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється, не заслуговує на увагу, оскільки обов`язковою в цьому випадку для застосування судами, у відповідності до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України, є постанова Верховного Суд від 25 січня 2023 року у справі№676/47/21, якою вказаний пункт визнано таким, що суперечить статтям 1270, 1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню.

Отже, для правильного вирішення справи, не має значення, в якій редакції діяла вказана постанова, на що позивається позивач, оскільки правила щодо строку на прийняття спадщини (початок перебігу, наслідки спливу) регулюються Цивільним кодексом України, який прийнятий Верховною Радою України і є основним актом цивільного законодавства України;

2) строк на прийняття спадщини по своїй сутності є присічним (статті 1270, 1272 ЦК), оскільки його сплив призводить до того, що спадкоємець вважається таким, який не прийняв спадщину. Тобто сплив строку «присікає» право на прийняття спадщини. Проте в законі, вочевидь з урахуванням сутності права на прийняття спадщини як майнового, передбачена можливість: за згодою самих спадкоємців, що прийняли спадщину, подати заяву про прийняття спадщини (частина друга статті 1272 ЦК України); для спадкоємця звернутися з позовною вимогою та за наявності поважної причини суд визначає додатковий строк на прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України);

3) законодавець як у статті 1270 ЦК України, так і в інших нормах ЦК України, не передбачає допустимості існування такої конструкції як «зупинення перебігу строку на прийняття спадщини» та можливості в постанові Кабінету Міністрів України визначати інші правила щодо строку на прийняття спадщини.

Тому застосуванню до спірних правовідносин для прийняття спадщини підлягає саме 6-місячний строк, встановлений Цивільним кодексом України, який сплив 18 квітня 2022 року, і після спливу якого лише у жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, не надавши поважних причин пропуску такого строку, які б були об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для нього як спадкоємця на вчинення цих дій.

До апеляційної скарги позивачем додано акт дослідження стану здоров`я ОСОБА_1 №823 від 15.09.21р. та виписку з історії хвороби від 09.06.22р. з клопотанням про доручення їх до маттералів справи та врахування при ухваленні рішення.

Між тим, апеляційний суд, на підставі ч.3 ст.367 ЦПК України не може прийняти додані копії документів, оскільки представником позивача в судовому засіданні не наведено ґрунтовних підстав неможливості їх подання суду першої інстанції.

За таких обставин правові висновки суду є правильними, доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та на законність оскаржуваного судового рішення не впливають.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до ст.375ЦПКУкраїни суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 08 червня 2023 року немає.

Відповідно до частин 1, 13статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 08 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Судді:

Повне судове рішення складено 02 листопада 2023 року.

Головуючий суддя: О.В.Агєєв