Постанова

від 31.10.2023 по справі 527/220/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«31» жовтня 2023 року

м. Харків

справа № 527/220/23

провадження № 22ц/818/2053/23

провадження № 22ц/818/2055/23

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач),

суддів - Мальованого Ю.М., Яцини В. Б.

за участю секретаря Волобуєва О.О.

учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Царська Птиця», представник позивача Шафоростов В. О.,

відповідачка ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 08 серпня 2023 року в складі судді Гніздилова Ю.М. та додатковерішення Чугуївського міського суду Харківської області від 14 серпня 2023 року в складі судді Гніздилова Ю.М.

в с т а н о в и в:

У лютому 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Царська птиця» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення збитків.

Позовна заява мотивована тим, що 09 серпня 2018 року між товариством та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С.А. та зареєстрований в реєстрі за № 1206. За умовами договору ОСОБА_1 продала йому нежитлові приміщення загальною площею 304,4 кв м у житловому будинку літ «А-4» за адресою: АДРЕСА_1 , які належали їй на праві приватної власності на підставі договору № 5579-В-С купівлі-продажу нежитлових приміщень, орендованих фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С. А. 01 червня 2018 року за реєстровим номером № 820, та акту № 5579-В-С прийому-передачі від 06 червня 2018 року, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 .

Вказав, що продаж здійснено за суму 1 081900,00 грн, які в повному обсязі ним сплачені. Крім цього, у зв`язку з укладенням договору ним сплачено 10819,00 грн збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Однак, постановами Східного апеляційного господарського суду від 23 листопада 2020 року та Верховного Суду від 07 липня 2021 року у господарській справі № 922/2592/19 договір № 5579-В-С купівлі-продажу нежитлових приміщень, на підставі якого відповідачка отримала у власність ці приміщення, визнано недійсним та витребувано спірні приміщення у нього на користь територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради.

Зазначив, що відповідачка як продавець гарантувала йому та запевнила його, що має право відчужувати нерухоме майно, отже має відшкодувати йому збитки у зв`язку з вилученням у нього придбаного майна.

Вказав, що сума боргу підлягає стягненню з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних за три роки, що передували подачі позову з 01 лютого 2020 року до 01 лютого 2023 року, а також і поза межами трирічного строку позовної давності, а саме з дня укладення договору (сплати грошових коштів) 09 серпня 2018 року до 31 січня 2020 року, оскільки причини пропуску позовної давності є поважними, а саме протягом січня 2020 року липня 2021 року розглядалася господарська справа, від якої залежало, чи буде визнано договір № 5579-В-С купівлі-продажу нежитлових приміщень недійсним та чи будуть витребувані нежитлові приміщення. З моменту укладення договору 09 серпня 2018 року до 31 січня 2020 року відбулося знецінення грошових коштів, які відповідачка отримала та користувалася на власний розсуд.

Просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь збитки, завдані витребуванням нежитлових приміщень на користь територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради у розмірі 1081900,00 грн; за період з 01 лютого 2020 року по 01 лютого 2023 року інфляційні втрати у розмірі 517600,83 грн та 3% річних - 97467,46 грн; визнати поважними причини пропуску строку позовної давності щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період з 09 серпня 2018 року по 31 січня 2020 року та стягнути з ОСОБА_1 на його користь за період з 09 серпня 2018 року по 31 січня 2020 року інфляційні втрати у розмірі 112929,94 грн та 3% річних - 48099,97 грн; стягнути з ОСОБА_1 на його користь збитки, завдані безпідставною сплатою збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 10819,00 грн; стягнути з ОСОБА_1 на його користь витрати на оплату судового збору у розмірі 22425,80 грн та витрати на правничу допомогу.

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 08 серпня 2023 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Царська птиця» - задоволено частково;

стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Царська птиця» збитки, завдані витребуванням нежитлових приміщень на користь територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради в розмірі 1081900,00 грн;

стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Царська птиця» збитки, завдані безпідставною сплатою збору на обов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі 10819,00 грн;

стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Царська птиця» за період часу з 01 лютого 2020 року до 01 лютого 2023 року інфляційні втрати в розмірі 517600,83 грн та 3% річних - 97467,46 грн;

в іншій частині позовних вимог відмовлено;

стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Царська птиця» судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 20492,70 грн.

11 серпня 2023 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Царська птиця» адвокат Шафоростов В.О. звернувся до суду із заявою про стягнення витрат на правову допомогу.

Заява мотивована тим, що 17 вересня 2021 року між товариством та Адвокатським бюро «Валентина Шафоростова» укладено договір про надання правової допомоги, до якого 20 грудня 2022 року укладено додаткову угоду. 09 серпня 2023 року сторонами складено акт № 1 наданих послуг (правової допомоги), у якому визначено розмір гонорару адвоката в сумі 28200,00 грн, що підлягає оплаті протягом 5 днів після набрання рішенням суду законної сили. Гонорар є фіксованим та погоджений окремо за кожним відповідним видом правової допомоги, незалежно від витраченого часу.

Просив стягнути з ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 28200,00 грн.

Додатковим рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 14 серпня 2023 року заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Царська птиця» - задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Царська птиця» судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 25769,16 грн.

Не погоджуючись з рішенням та додатковим рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову; додаткове рішення суду скасувати та залишити заяву позивача без розгляду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права. Суд не врахував, що позивач, проявивши певну обачність, до укладення договору з нею міг знати про наявність підстав для визнання приватизаційного договору недійсним, міг з`ясувати, чи були дотримані вимоги законодавства при здійсненні приватизації нежитлових приміщень, аналізуючи приватизаційний договір міг встановити, що приватизація була здійснена на неконкурентних засадах. Вона будь-яких порушень при проведенні приватизації не допускала. Позивачем не доведено наявність складу цивільного правопорушення. При укладенні договору купівлі-продажу вона не надавала позивачу гарантій та запевнень, які б не відповідали дійсності. На момент укладення договору вона мала право продажу. Сума збору на обов`язкове державне пенсійне страхування сплачена при укладенні договору відповідно до вимог чинного законодавства. Правові підстави для її сплати не відпали. Договір недійсним не визнано. Якщо позивач вважає, що такий збір сплачено безпідставно, то він не позбавлений права звернутися із заявою про його повернення у порядку, встановленому для повернення зайво сплачених податків, зборів та обов`язкових платежів. Вона не прострочила виконання зобов`язання, тому до спірних правовідносин не підлягає застосуванню стаття 625 ЦК України. Ймовірні втрати позивача компенсовані тим, що він користувався спірними нежитловими приміщеннями як мінімум до їх витребування постановою Верховного Суду, а можливо й дотепер. Позивач спочатку звернувся до неналежного суду, тож строк позовної давності перервався лише з моменту прийняття справи до провадження Чугуївським міським судом Харківської області 29 березня 2023 року, тому суми інфляційних втрат 15775,49 грн та 3% - 5157,55 грн заявлені поза межами строку позовної давності. 25 січня 2023 року позивачем направлено їй претензію про сплату коштів протягом 5 днів з дня її отримання, отже на час звернення до суду прострочення з її боку не настало. Спірні приміщення перебували у власності позивача до моменту ухвалення Верховним Судом постанови від 07 липня 2021 року про їх витребування, однак за період з 01 лютого 2020 року по 07 липня 2021 року з неї також стягнуті інфляційні збитки та 3% річних. Доказів виконання постанови суду про витребування нежитлових приміщень і їх фактичного звільнення позивач не надав, тож його права не порушені. Їй дотепер не повернуто кошти за приватизаційним договором, який визнано недійсним, що позбавляє її можливості повернути кошти позивачу.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 в частині оскарження додаткового рішення суду мотивована тим, що позовні вимоги є безпідставними, тому з неї не можуть бути стягнуті судові витрати. Акт наданих адвокатом послуг та детальний опис послуг складені вже після ухвалення рішення суду. Вона не отримувала доказів щодо розміру витрат позивача на правничу допомогу, що позбавило її права надати свої заперечення. Законом не надано право Радам адвокатів визначати приблизний розмір адвокатського гонорару за виконані роботи. Суд розглянув заяву про ухвалення додаткового рішення без повідомлення її про надходження такої заяви.

05 жовтня 2023 року засобами електронної пошти до суду апеляційної інстанції від Товариства з обмеженою відповідальністю «Царська птиця» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив залишити її без задоволення, а судові рішення без змін; стягнути з ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 13500,00 грн, докази щодо яких будуть подані протягом 5 днів після ухвалення судового рішення.

Акцентував увагу на тому, що він як покупець має право на відшкодування збитків з ОСОБА_1 як продавця у зв`язку з витребуванням придбаних нежитлових приміщень на користь Харківської міської ради, та ним обрано правильний спосіб захисту прав. При укладенні договору він пересвідчився у відсутності арештів, провів перевірку майна по загальнодоступним реєстрам та не встановив очевидних підстав нікчемності правочину. До того ж, він поклався на надані ОСОБА_1 запевнення, що нежитлові приміщення не перебувають під забороною, не є предметом спору, щодо них немає прав у третіх осіб, а також, що нею надано правдиву інформацію щодо будь-якого питання, пов`язаного з укладенням цього договору. Однак, ОСОБА_1 запевняла, що жодних невід`ємних поліпшень в розмірі не менш як 25% вартості орендованого майна не робила, бо саме це стало підставою для визнання судом недійсним приватизаційного договору. Вина та недобросовісність ОСОБА_1 полягає у тому, що вона була обізнана з порядком приватизації, усвідомлювала протиправність свого звернення до Харківської міської ради щодо приватизації, приватизувала майно та негайно через два місяці продала його, усвідомлюючи незаконність здійсненої нею приватизації. Приватизаційний договір від 01 червня 2018 року є недійсним з моменту його вчинення, отже ОСОБА_1 не мала прав власника при укладенні договору купівлі-продажу з ним. Судом обґрунтовано стягнуто з ОСОБА_1 інфляційні втрати та 3% річних, оскільки вимоги статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань. Доводи ОСОБА_1 щодо часткового пропуску позовної давності є безпідставними, адже на час карантину та дії воєнного стану такі строки продовжені. Товариство є єдиною постраждалою особою, оскільки в момент витребування майна втратив право власності на нежитлові приміщення. Харківська міська рада отримала нерухоме майно, а у ОСОБА_1 залишились кошти, натомість він лише зазнав збитків. Неповернення Харківською міською радою коштів ОСОБА_1 за договором, який визнано недійсним, на вирішення цього спору не впливає. Ним подано заяву про ухвалення додаткового рішення у передбачений законом строк, попередньо повідомлено про це суд, направлено ОСОБА_1 копію заяви та доказів засобами поштового зв`язку, та заперечень чи клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу від неї не надходило і в апеляційній скарзі не наведено.

До суду апеляційної інстанції учасники справи, будучи належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не з`явилися. 31 жовтня 2023 року до суду апеляційної інстанції від Товариства з обмеженою відповідальністю «Царська птиця» надійшла заява про розгляд справи без його участі. Клопотань щодо відкладення розгляду справи від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило. У зв`язку з чим суд апеляційної інстанції уважав за можливе розглянути справу за їх відсутності на підставі частини другої статті 372 ЦПК України.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково, рішення суду та додаткове рішення суду змінити.

Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині мотивовано тим, що встановленим законом способом захисту прав покупця, який не знав і не міг знати про неможливість відчуження майна продавцем, є відшкодування заподіяних йому збитків з підстав, передбачених статтею 661 ЦК України, тому з ОСОБА_1 підлягають стягненню збитки у розмірі вартості нерухомого майна, що було предметом договору, та сплаченого покупцем збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, а також 3% річних та інфляційні втрати в межах трьох років до звернення до суду з цим позовом.

Додаткове рішення суду мотивоване тим, що у зв`язку із частковим задоволенням позову з ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу пропорційно задоволеним вимогам.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 10 липня 2017 року між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір оренди № 556 на нежитлові приміщення 1-го поверху № 13-:-30, 15а, 156, 18а в житловому будинку літ «А-4» загальною площею 304,4 кв м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , яке належали до комунальної власності територіальної громади м. Харкова.

Рішенням Харківської міської ради «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 20 вересня 2017 року № 757/17 вирішено провести відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова шляхом викупу (згідно з додатком)

Як вбачається з пункту 42 додатку 1 до рішення нежитлові приміщення 1-го поверху в житловому будинку розташовані за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 304,4 кв м підлягали приватизації шляхом викупу фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1

01 червня 2018 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Управлінням комунального майна укладено договір № 5579-В-С, відповідно до якого фізична особа-підприємець ОСОБА_1 приватизувала вказані нежитлові приміщення за 562934,00 грн без ПДВ (разом з ПДВ за 675520,80 грн).

09 серпня 2018 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Царська птиця» укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С. А. та зареєстрований в реєстрі за № 1206 (а. с. 15 -17 том 1).

За умовами договору ОСОБА_1 передала у власність товариства належні їй на праві приватної власності нежитлові приміщення 1-го поверху № 13-:-30, 15а, 15б, 18а в житловому будинку літ «А-4» загальною площею 304,4 кв м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а покупець прийняв у приватну власність вказані вище нежитлові приміщення та сплатив за них обумовлену цим договором грошову суму 1081900,00 грн.

Як зазначено у пункті 2 вказаного договору нежитлові приміщення належать продавцю на праві приватної власності на підставі договору № 5579-В-С купівлі-продажу нежитлових приміщень, орендованих фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С. А. 01 червня 2018 року за реєстровим номером № 820 та акту № 5579-В-С прийому-передачі від 06 червня 2018 року, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 . Право власності на вищевказані нежитлові приміщення зареєстровано за ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 26565098, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 495491063101.

Пунктом 3 вказаного договору визначено, що ринкова вартість нежитлових приміщень згідно з висновком про вартість майна до звіту про оцінку нерухомого майна, складеного фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 від 07 серпня 2018 року становить 1081900,00 грн.

Пунктом 6 вказаного договору передбачено, що продавець гарантує, що ним подано правдиву інформацію щодо будь-якого питання, пов`язаного із укладенням цього договору купівлі-продажу нежитлових приміщень; подані ним документи є дійсними; відсутні особи, прав чи інтересів яких може стосуватися ця нотаріальна дія.

Пунктом 16 вказаного договору також встановлено, що збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, оплата якого передбачена Законом України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» (зі змінами), в розмірі 1% від продажної ціни сплачує покупець.

Оплата товариством вказаного збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 10819,00 грн підтверджується платіжною інструкцією № 88 від 09 серпня 2018 року (а. с. 11 том 1).

Як вбачається із заяви справжність підпису, на якій посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С.А. за № 1211, ОСОБА_1 підтвердила факт повного розрахунку та одержання грошей в повному обсязі від Товариства з обмеженою відповідальністю «Царська птиця» за продані нежитлові приміщення 1-го поверху № 13-:-30, 15а, 15б, 18а в житловому будинку літ «А-4» загальною площею 304,4 кв м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 згідно з договором купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С. А. 09 серпня 2018 року за № 1206 (а. с. 16 зворот том 1).

09 серпня 2018 року на підставі вищевказаного договору право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху № 13-:-30, 15а, 15б, 18а в житловому будинку літ «А-4» загальною площею 304,4 кв м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Царська птиця», що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 133813463 від 09 серпня 2018 року (а. с. 12 том 1).

У серпні 2019 року заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 звернувся до суду з позовом до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради, фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Царська птиця» провизнання незаконним та скасування рішення; визнання недійсним договору купівлі-продажу; скасування державної реєстрації договору; витребування майна та зобов`язання передати приміщення за актом приймання-передачі.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 23 листопада 2020 року (справа № 922/2592/19) скасовано рішення Господарського суду Харківської області від 13 січня 2020 року у справі № 922/2592/19 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про: визнання незаконним та скасування пункту 42 додатку 1 до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 20 вересня 2017 року № 757/17; визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 01 червня 2018 року № 5579-В-С, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С.А. і зареєстрованим в реєстрі за № 820. У скасованій частині прийнято нове рішення, яким позовні вимоги заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 задоволено, а саме: визнано незаконним та скасовано пункт 42 додатку 1 до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 20 вересня 2017 року № 757/17; визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 01 червня 2018 року № 5579-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С.А. і зареєстрований в реєстрі за № 820. В іншій частині рішення залишено без змін (а. с. 32-43 том 1).

Постановою Верховного Суду від 07 липня 2021 року постанову Східного апеляційного господарського суду від 23 листопада 2020 року та рішення Господарського суду Харківської області від 13 січня 2020 року у справі № 922/2592/19 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю «Царська птиця» на користь територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлових приміщень скасовано і прийнято нове рішення, а саме: витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Царська птиця» на користь територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху №13-:-30, 15а, 156, 18а, загальною площею 304,4 кв м, розташовані в житловому будинку літ «А-4» за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 22-31 том 1).

Під час розгляду господарської справи судами встановлено, що приватизація спірних нежитлових приміщень шляхом викупу орендарем проведена з порушеннями, адже орендарем фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за рахунок власних коштів не було здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду.

25 січня 2023 року товариством на адресу ОСОБА_1 направлялася претензія (досудова) про повернення коштів на загальну суму 1868194,73 грн, яка добровільно сплачена не була (а. с. 19-21 том 1).

Відповідно достатті 655 ЦК Україниза договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 660 ЦК України, якщо третя особа на підставах, що виникли до продажу товару, пред`явить до покупця позов про витребування товару, покупець повинен повідомити про це продавця та подати клопотання про залучення його до участі у справі. Продавець повинен вступити у справу на стороні покупця.

Якщо покупець не повідомив продавця про пред`явлення третьою особою позову про витребування товару та не подав клопотання про залучення продавця до участі у справі, продавець не відповідає перед покупцем, якщо продавець доведе, що, взявши участь у справі, він міг би відвернути відібрання проданого товару у покупця.

Якщо продавець був залучений до участі у справі, але ухилився від участі в її розгляді, він не має права доводити неправильність ведення справи покупцем.

У разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав (частина першастатті 661 ЦК України).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (рішення від 08 липня 1986 року в справі «Літгоу та інші проти Сполученого Королівства») одним із елементів дотримання принципу «пропорційності» при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації. Тому покупець, у якого вилучається майно, не позбавлений можливості порушувати питання про відшкодування завданих збитків на підставі статті 661 ЦК України. У разі якщо позов власника про витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено, покупець цього майна має право відповідно до статті 661 ЦК України звернутися до суду з вимогою до продавця про відшкодування збитків, завданих вилученням у нього товару за рішенням суду з підстав, що виникли до його продажу.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 122 постанови від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 звернула увагу на те, що в разі повернення земельної ділянки від кінцевого набувача законодавство України надає йому додаткові ефективні засоби юридичного захисту. Кінцевий набувач не позбавлений можливості відновити своє право, зокрема, пред`явивши вимогу до проміжної набувачки, в якої придбав земельну ділянку, про відшкодування збитків на підставістатті 661 ЦК України. Таку саму вимогу може заявити і проміжна набувачка до первинного набувача.

Вказане відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2510цс15 (також постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункт 93), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (пункт 63), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 125.6.3)).

Тлумачення вказаних норм закону свідчить про те, що положеннястатті 661 ЦК Україниє частиною системи правил про наслідки евікції товару (тобто відсудження у покупця придбаного ним майна, товару на підставі того, що продаж був незаконним).

Продавець зобов`язаний попередити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається (права наймача, право застави, право довічного користування тощо) (стаття 659 ЦК України).

Це зумовлено тим, що продавець повинен мати право продажу товару (стаття 658 ЦК України) і, відтак, гарантувати покупцю чистоту правового титулу, що його покупець набуває за відповідним договором купівлі-продажу. Якщо продавець цього обов`язку не виконує або виконує його неналежно, то для покупця створюється загроза евікції - вилучення речі у титульного володільця третьою особою, що має на цю річ те чи інше право, яке не погашається встановленням нового правового титулу на річ. Таке право може бути як речовим, так і зобов`язальним, але у будь-якому разі повинно передбачати можливість позбавити покупця володіння річчю на користь носія такого права. Віндикація є одним з характерних і найпоширеніших (але далеко не єдино можливим) варіантів евікції речі.

Унаслідок евікції покупець позбавляється можливості панування над річчю в обсязі, що набувався ним на підставі відповідного договору купівлі-продажу, або обмежується в такому пануванні. А тому не має значення, чи річ витребувана у набувача (покупця) у цілому, чи він лише позбавився статусу одноосібного власника і натомість став співвласником речі у певній частці (чи навіть в режимі спільної часткової власності). Відтак, у будь-якому з наведених варіантів є підстави для стягнення збитків із продавця за правиламистатті 661 ЦК України.

Устатті 661 ЦК Українизаконодавець закріпив право покупця вимагати від продавця відшкодування збитків, завданих продавцю евікцією товару. При цьому спеціальних правил щодо визначення складу та розміру таких збитківстаття 661 ЦК Українине містить, фактично відсилаючи до загальних положень статей22і623 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Положення частини третьої статті 623 ЦК України конкретизують загальний принцип повного відшкодування (частина третя статті 22 ЦК України), а тому є справедливими й для будь-яких інших правовідносин, крім зобов`язальних. Оскільки у будь-якому випадку йдеться про те, що кредитор має отримати рішення про присудження відшкодування, реальна грошова цінність має бути адекватною економічній ситуації в суспільстві та цінності відповідних матеріальних благ на момент ухвалення судом відповідного рішення. При ухваленні рішення про стягнення збитків, суд має найбільш повно відновити порушене право кредитора.

Отже, суд має підстави визначити розмір збитків саме за правилами другого речення частини третьоїстатті 623 ЦК України, якщо на момент ухвалення рішення відповідні ціни істотно зросли порівняно із датою подачі позову. Але застосування цього правила здійснюється не за ініціативою суду (що було б порушенням: принципу диспозитивності процесу), а лише за позовом кредитора (позивача).

Розмір збитків у разі вилучення товару за рішенням суду визначається судом за правилами частини третьоїстатті 623 ЦК України: якщо вимога кредитора не була задоволена боржником добровільно, то збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували у місці, де зобов`язання має бути виконане, на день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Водночас суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення, керуючись при цьому загальними принципами повного відшкодування збитків, справедливості, добросовісності та розумності.

Зазначені висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2023 року у справі № 369/6092/20, провадження № 61-1447 сво 22.

Задовольняючи частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Царська птиця» суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов правильного висновку про те, щовін як покупець на час укладення договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 09 серпня 2018 року не знав і не міг знати про наявність підстав, що виникли до їх продажу, для вилучення у нього в подальшому придбаних приміщень за рішенням суду на користь територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з продавця ОСОБА_1 на користь покупця Товариства з обмеженою відповідальністю «Царська птиця» завдані збитки у сумі вартості вилученого у позивача майна, визначеної сторонами договору купівлі-продажу у розмірі 1081900,00 грн, а також сплаченого ним як покупцем збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 10819,00 грн, який товариство як покупець вимушений був сплатити.

Доводи ОСОБА_1 щодо того, що товариство, проявивши певну обачність, до укладення договору з нею міг знати про наявність підстав для визнання приватизаційного договору недійсним, міг з`ясувати, чи були дотримані вимоги законодавства при здійсненні приватизації нежитлових приміщень, аналізуючи приватизаційний договір міг встановити, що приватизація була здійснена на неконкурентних засадах, судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки при укладенні договору купівлі-продажу нерухомого майна з ОСОБА_1 товариство не міг бути обізнаним щодо порушень закону при здійсненні приватизації спірного майна та не мав обов`язку встановлювати і перевіряти ці питання.

Натомість ОСОБА_1 , звертаючись до органу приватизації із заявою про викуп орендованого майна, була обізнана про те, що не здійснювала його поліпшень у передбаченому законом обсязі, однак, незважаючи на це, взяла участь у приватизації спірних нежитлових приміщень.

Виходячи з наведеного, доводи ОСОБА_1 щодо того, що вона будь-яких порушень при проведенні приватизації не допускала, в її діях немає складу цивільного правопорушення, при укладенні договору купівлі-продажу вона не надавала позивачу гарантій та запевнень, які б не відповідали дійсності, на момент укладення договору вона мала право продажу, не звільняють її від обов`язку відшкодування збитків покупцеві.

Посилання ОСОБА_1 на те, що права позивача не порушені, оскільки він не надав доказів виконання постанови суду про витребування нежитлових приміщень і їх фактичного звільнення, також не заслуговують на увагу, оскільки права товариства є порушеними з моменту набрання законної сили рішенням суду про витребування у нього майна.

Доводи ОСОБА_1 щодо того, що їй дотепер не повернуто кошти за приватизаційним договором, який визнано недійсним, що позбавляє її можливості в свою чергу повернути кошти позивачу, висновків суду також не спростовують, оскільки відсутність у боржника коштів не є підставою для невиконання ним зобов`язання.

Твердження ОСОБА_1 щодо того, що сума збору на обов`язкове державне пенсійне страхування сплачена при укладенні договору відповідно до вимог чинного законодавства, правові підстави для її сплати не відпали, договір недійсним не визнано, та позивач не позбавлений права звернутися із заявою про його повернення у порядку, встановленому для повернення зайво сплачених податків, зборів та обов`язкових платежів судова колегія відхиляє, оскільки цей платіж безпосередньо пов`язаний з укладенням договору купівлі-продажу та також відноситься до збитків, і позивач не має підстав для його повернення з бюджету.

Щодо вимог товариства про стягнення на його користь інфляційних втрат та 3% річних судова колегія виходить з наступного.

Вилучення у покупця придбаного майна порушує положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтю 1 Першого Протоколу, підписаного та ратифікованого Україною, яка відповідно до статті 5 цього ж Протоколу, є додатковою статтею Конвенції. Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права (стаття 1 Першого Протоколу).

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави. Як свідчить практика Європейського суду з прав людини, втручання в право власності добросовісного набувача не може бути правомірним, якщо не буде дотримано принципу пропорційності (балансу суспільних та приватних інтересів).

Отже, витребування майна в добросовісного набувача можливе лише з одночасним забезпеченням належної компенсації.

Таким чином, враховуючи основоположні принципи цивільного та європейського законодавства добросовісний покупець, у якого вилучено майно, має право на отримання належної компенсації.

Інфляція - це знецінення грошей, зниження їхньої купівельної спроможності, дисбаланс попиту і пропозиції.

Враховуючи положення статті 22 ЦК України, якими закріплено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, а також, аналізуючи зміст частини 2 статті 1192 ЦК України, якою встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи, що відповідає основним засадам справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства, при цьому іншого порядку компенсації грошей (грошових коштів) у зв`язку з їх знеціненням, окрім встановленого індексу інфляції (індексу споживчих цін), чинним законодавством України не передбачено, необхідно дійти висновку про те, що продавець відшкодовує збитки (грошові кошти), завдані добросовісному покупцю з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, що відповідатиме конвенційному принципу пропорційності.

Виходячи з наведеного у Товариства з обмеженою відповідальністю «Царська птиця» є законні сподівання на відшкодування шкоди, яку йому було завдано.

Оскільки купівельна вартість коштів зменшилась, обсяг збитку Товариства з обмеженою відповідальністю «Царська птиця» необхідно визначити з урахуванням установленого індексу інфляції.

Разом з тим, колегія суддів не вбачає підстав для нарахування інфляційних втрат за весь період з 01 лютого 2020 року по 01 лютого 2023 року, як заявлено позивачем та стягнуто судом першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Царська птиця» на нерухоме майно було порушено в момент його витребування з власності у володіння територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради на підставі постанови Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 922/2592/19.

З моменту набрання законної сили постановою суду від 07 липня 2021 року позивач втратив право на це майно. Відтак, саме з вказаної дати у нього виникло право на звернення з позовом до суду з вимогами, які є предметом цього судового розгляду.

До ухвалення постанови Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 922/2592/19 придбане позивачем майно перебувало тривалий час у спірній площині та з володіння позивача не вибувало.

Так само і строк позовної давності слід обраховувати з вказаної дати 07 липня 2021 року.

Відповідних висновків щодо часу виникнення права на позов дійшов Верховний Суд в постановах від 12 червня 2020 року у справі № 906/775/17 та від 14 грудня 2021 року у справі № 520/6824/18.

За таких обставин, оскільки у позивача виникло право на звернення з позовом до суду з 07 липня 2021 року, а до цієї дати спірне майно не було витребувано у нього і перебувало у його володінні, судова колегія не вбачає підстав для нарахування інфляційних втрат за період з 01 лютого 2020 року по 07 липня 2021 року.

Відповідно, інфляційні втрати підлягають стягненню з ОСОБА_1 за період з 08 липня 2021 року (після набрання чинності судовим рішенням про витребування майна) по 01 лютого 2023 року (звернення до суду з позовом) і складають 346294,31грн з розрахунку:

Сукупний індекс інфляції за період липень 2021 - січень 2023 = 100,10% ? 99,80% ? 101,20% ? 100,90% ? 100,80% ? 100,60% ? 101,30% ? 101,60% ? 104,50% ? 103,10% ? 102,70% ? 103,10% ? 100,70% ? 101,10% ? 101,90% ? 102,50% ? 100,70% ? 100,70% ? 100,80% = 132,008%

Інфляційні нарахування = 1081900,00 грн (сума боргу) ? 132,008% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 1081900,00 грн (сума боргу) = 346294,31 грн.

Отже, рішення суду в цій частині підлягає скасуванню зі зміною періоду, за який стягуються інфляційні втрати, на період з 08 липня 2021 року до 01 лютого 2023 року та зменшенням їх суми з 517600,83 грн до 346294,31 грн. В іншій частині вимоги товариства щодо стягнення інфляційних втрат задоволенню не підлягають.

Щодо вимог позову про стягнення 3 % річних, судова колегія виходить з того, що проценти річних не є складовою збитків та нараховуються на суму простроченого зобов`язання.

Із встановлених судом обставин справи не вбачається, що позивач втратив суму коштів у вигляді 3 % річних унаслідок порушення ОСОБА_1 його прав, чи отримав би зазначену суму, якби його право не було порушено відповідачкою за вказаних вище обставин.

Таким чином, у задоволенні вимог товариства про стягнення з ОСОБА_1 3% річних слід відмовити, а рішення суду в цій частині скасувати.

Аналогічний висновок щодо стягнення 3% річних у спірних правовідносинах викладено Верховним Судом у постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/1573/18.

При цьому, доводи ОСОБА_1 щодо того, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню стаття 625 ЦК України, що 25 січня 2023 року позивачем направлено їй претензію про сплату коштів протягом 5 днів з дня її отримання, отже на час звернення до суду прострочення з її боку не настало, судова колегія відхиляє, оскільки предметом спірних правовідносини сторін є матеріально-правова вимога про стягнення збитків, які є наслідком порушення договірного зобов`язання стороною, і право на їх компенсацію виникає з моменту встановлення факту завдання збитку, тому обов`язок винної особи на їх відшкодування не пов`язується з моментом пред`явлення вимоги кредитором.

Також, колегія суддів не бере до уваги доводи ОСОБА_1 щодо пропуску позивачем позовної давності стосовно частини вимог, оскільки, як вже зазначалось, такий строк має обраховуватися з дня ухвалення постанови Верховного Суду від 07 липня 2021 року.

Таким чином, оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню у частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Царська птиця» 3% річних у розмірі 97467,46 грн з ухваленням в цій частині нового про відмову у задоволенні таких вимог та в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Царська птиця» інфляційних втрат у розмірі 517600,83 грн за період з 01 лютого 2020 року по 01 лютого 2023 року з ухваленням в цій частині нового про часткове задоволення вимог позивача та стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Царська птиця» інфляційних втрат у розмірі 346294,31 грн за період з 08 липня 2021 року по 01 лютого 2023 року та відмовою в іншій частині вимог (з 01 лютого 2020 року по 07 липня 2021 року).

В іншій оскаржуваній частині підстав для зміни чи скасування рішення суду не вбачається.

В частині відмови у задоволенні позову рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, суму судового збору, що підлягає стягненню з неї на користь товариства за подання позову, також слід зменшити з 20492,70 грн до 17267,87 грн, адже позов задоволено на 77 % (22425,80*77%).

Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено відповідно на 23%, та судовий збір за подання апеляційної скарги ухвалою суду зменшено до 1000,00 грн, з товариства на її користь підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 230,00 грн (1000,00*23%).

Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 на додаткове рішення суду судова колегія виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Царська птиця» представляв адвокат Шафоростов В.О. на підставі ордеру № 1111577 від 02 лютого 2023 року, договору про надання правової допомоги від 17 вересня 2021 року та додаткової угоди до нього від 20 грудня 2022 року, якою сторони визначили ставки для розрахунку гонорару адвоката (підготовка та подача адвокатських запитів від 700,00 грн, аналіз судової практики у подібних правовідносинах від 1 500,00 грн, ознайомлення з матеріалами справи від 500,00 грн, участь у судовому засіданні незалежно від його тривалості (без врахування транспортних витрат, якщо засідання за межами м. Харків) фіксована ставка 3 000,00 грн за 1 судове засідання, підготовка та збір доказів до позовної заяви від 6 000,00 грн, підготовка та подача відповіді на відзив, письмових пояснень від 3 000,00 грн, підготовка клопотань та інших заяв з процесуальних питань від 1 500,00 грн) (а. с. 18, 188-189 том 1).

У позовній заяві товариства вказано, що розмір витрат на правничу допомогу орієнтовно складає 30000,00 грн.

02 серпня 2023 року адвокат Шафоростов В.О. подав до суду заяву про те, що докази розміру витрат на правничу допомогу будуть подані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (а. с. 164-165 том 1).

10 серпня 2023 року, тобто в межах п`ятиденного строку після ухвалення рішення суду, адвокат Шафоростов В.О. подав до суду заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, у якій просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Царська птиця» витрати на правову допомогу у розмірі 28200,00 грн, та докази таких витрат, зокрема, акт та детальний наданих послуг.

З акту наданих послуг (правової допомоги) та детального опису наданих послуг (правової допомоги) від 09 серпня 2023 року вбачається, що за період з 01 січня 2023 року по 09 серпня 2023 року адвокатом надано клієнту наступні послуги:

збір доказів у вигляді отримання нарочно належним чином оформленого повного тексту постанови Східного апеляційного господарського суду від 23 листопада 2020 року та постанови Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 922/2592/19, у тому числі підготовка та подання письмової заяви та сплата судового збору вартістю 1 200,00 грн;

підготовка та подання позовної заяви про стягнення збитків з доказами, у тому числі підготовка детального розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, аналіз актуальної судової практики Верховного Суду у спірних правовідносинах, оплата судового збору вартістю 7 000,00 грн;

представництво інтересів 13 червня 2023 року адвокатом Шафоростовим В.О. в межах судового засідання в режимі відеоконференції поза приміщенням Чугуївського міського суду Харківської області, у тому числі підготовка та відправлення відповідачу клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції вартістю 3 000,00 грн;

підготовка та подання відповіді на відзив відповідача по справі № 527/220/23 вартістю 4 000,00 грн;

представництво інтересів 28 червня 2023 року адвокатом Шафоростовим В.О. в межах судового засідання особисто у приміщенні Чугуївського міського суду Харківської області, у тому числі відшкодування транспортних витрат, вартістю 3500,00 грн;

ознайомлення з матеріалами справи у приміщенні Чугуївського міського суду Харківської області вартістю 500,00 грн;

представництво інтересів 25 липня 2023 року адвокатом Шафоростовим В.О. в межах судового засідання особисто у приміщенні Чугуївського міського суду Харківської області, у тому числі відшкодування транспортних витрат, вартістю 3 500,00 грн;

представництво інтересів 09 серпня 2023 року адвокатом Шафоростовим В.О. в межах судового засідання в режимі відеоконференції поза приміщенням Чугуївського міського суду Харківської області, у тому числі підготовка та відправлення відповідачу клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції вартістю 3 000,00 грн;

підготовка та подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу від 09 серпня 2023 року вартістю 2 500,00 грн.

Усього розмір гонорару склав 28200,00 грн, який клієнт зобов`язаний сплатити протягом 5 днів після набрання рішенням суду законної сили (а. с. 190-193 том 1).

Відповідно до пункту 3 частини 1статті 270 ЦПК Українисуд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За змістомстатті 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат,пов`язаних зрозглядом справи,належать витрати: 1)на професійнуправничу допомогу; 2)пов`язані іззалученням свідків,спеціалістів,перекладачів,експертів тапроведенням експертизи; 3)пов`язані звитребуванням доказів,проведенням оглядудоказів заїх місцезнаходженням,забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістомстатті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 33 Правил адвокатської етики, єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар.

Розмір гонорару та порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги. Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді.

Згідно вимогстатті 137ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 статті 141ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові Великої Палати від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, у постановах від 12 жовтня 2022 року у справі № 345/2935/21, 19 червня 2023 року у справі № 570/699/21, провадження № 61-9438св22, додатковій постанові від 25 травня 2023 року у справі №383/66/21.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі№ 755/9215/15-цта в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі№ 922/445/19міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі№ 648/1102/19та від 11 листопада 2020 року у справі№ 673/1123/15-ц.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі №922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19).

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

При цьому, для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення між ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження№ 12-171гс19)).

Матеріали справи свідчать про те, що адвокатом Шафоростовим В.О. в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Царська птиця» дійсно подано позовну заяву (а. с. 1-43 том 1), відповідь на відзив (а. с. 133-140 том 1), заяву про розподіл судових витрат (а. с. 181-196 том 1), здійснено ознайомлення з матеріалами справи (а. с. 146 том 1), а також адвокат брав участь у судових засіданнях 13 червня 2023 року, 28 червня 2023 року, 25 липня 2023 року та 08 серпня 2023 року, що підтверджується протоколами судових засідань (а. с. 142-143, 154, 160-161, 172-173 том 1).

Від ОСОБА_1 до суду першої інстанції не надходило клопотання про зменшення судових витрат, та її апеляційна скарга доводів щодо неспівмірності судових витрат теж не містить.

Враховуючи надані позивачем докази, ціну позову, ступінь складності справи, обсяг наданої адвокатом правової допомоги, підтверджену документально вартість робіт та детальний опис виконаних робіт, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу є такою, що підтверджена наданими доказами.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо того, що акт наданих адвокатом послуг та детальний опис послуг складені вже після ухвалення рішення суду, не можуть бути взяті до уваги, оскільки подання доказів судових витрат у межах п`ятиденного строку після ухвалення судового рішення відповідає вимогам статті 141 ЦПК України.

Посилання ОСОБА_1 на те, що вона не отримувала доказів щодо розміру витрат позивача на правничу допомогу, що позбавило її права надати свої заперечення, а суд розглянув заяву про ухвалення додаткового рішення без повідомлення її про надходження такої заяви, спростовуються матеріалами справи, адже до заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу долучено докази її направлення ОСОБА_1 (а. с. 186-187 том 1). Судом першої інстанції направлено ОСОБА_1 повістку про виклик у судове засідання для ухвалення додаткового рішення (а. с. 200 том 1), та її неявка не перешкоджала розгляду заяви позивача.

Твердження ОСОБА_1 щодо того, що законом не надано право Радам адвокатів визначати приблизний розмір адвокатського гонорару за виконані роботи, судова колегія також відхиляє, оскільки розмір витрат на правничу допомогу у даному разі визначено позивачем та його адвокатом у договорі про надання правової допомоги, що є їхнім правом.

Разом з тим, оскільки позовні вимоги товариства підлягають частковому задоволенню (на 77%), витрати на правничу допомогу необхідно розподілити між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

У зв`язку з чим, заява Товариства зобмеженою відповідальністю«Царська Птиця» про відшкодування судових витрат підлягає частковому задоволенню, а додаткове рішення суду - зміні зі зменшенням суми судових витрат на правничу допомогу, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 на його користь, з 25769,16 грн до 21714,00 грн (з розрахунку 28200,00 грн*77%).

Керуючись ст.ст.367,368, ст.374, ст.376, ст.ст.381 - 384,389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 08 серпня 2023 року в оскаржуваній частині змінити, зменшивши розмір стягнутих з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Царська птиця» інфляційних втрат з 517600,83 грн до 346294,31 грн за період з 08 липня 2021 року по 01 лютого 2023 року.

Рішення в частині стягнення з ОСОБА_1 на користьТовариства зобмеженою відповідальністю«Царська птиця»інфляційних втрат за періодз 01 лютого 2020 року по 07 липня 2021 року та в частині стягнення 3% річних в розмірі 97467,46 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким в задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Царська птиця» в цій частині - відмовити.

В іншій частині рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось.

Розмір стягнутого з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Царська птиця» судового збору зменшити з 20492,70 грн до 17267,87 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Царська птиця» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 230,00 грн.

Додаткове рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 14 серпня 2023 року змінити, зменшивши розмір стягнутих з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Царська птиця» витрат на правничу допомогу з 25769,16 грн до 21714,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді Ю.М. Мальований

В. Б. Яцина

Повний текст постанови складено 02 листопада 2023 року.