Рішення

від 24.10.2023 по справі 496/4088/21

БІЛЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 496/4088/21

Провадження № 2/496/382/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2023 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Пендюри Л.О.

за участю секретаря Дягилева В.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідачки ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про встановлення факту родинних відносин, визнання незаконним набуття права власності, визнання права власності та скасування державної реєстрації права власності,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, згодом зменшивши розмір позовних вимог, та просить:

-встановити факт родинних відносин, а саме що він є рідним сином ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

-визнати незаконним набуття права власності відповідачкою ОСОБА_4 на житловий будинок, розташований на земельній ділянці площею 0,09 га за адресою: АДРЕСА_1 (нинішня назва АДРЕСА_2 );

-визнати за ним право власності на частку житлового будинку, розташованого на земельній ділянці площею 0,09 га за адресою: АДРЕСА_3 );

-скасувати державну реєстрацію права власності на житловий будинок, розташований на земельній ділянці площею 0,09 га за адресою: АДРЕСА_4 ), номер запису про право власності: 162220451210 за відповідачкою ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , проведену державним реєстратором Біляївського міськрайонного управління юстиції Одеської області Рогачко П.О. 04.09.2013 року.

Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_5 . Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку, розташованого на земельній ділянці площею 0,09 га за адресою: АДРЕСА_1 . Він постійно проживав разом з батьком та вони разом були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (колишня назва АДРЕСА_1 ), а тому фактично прийняв спадщину після смерті свого батька. Проте оформити свої спадкові права він не може, у зв`язку з розбіжностями в написанні прізвища батька українською мовою « ОСОБА_6 », а його « ОСОБА_7 », які виникли у зв`язку з перекладом прізвища з російської мови та українську мову при видачі паспорта громадянина України. Наявність вказаних розбіжностей унеможливлює підтвердження їх родинних відносин, у зв`язку з чим йому було рекомендовано звернутись до суду для встановлення факту родинних відносин. Встановлення вказаного факту йому необхідне для оформлення спадщини, яка відкрилась після смерті батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Так, він прийняв спадщину після смерті батька, продовжує проживати та користуватись житловим будинок, розташованим на земельній ділянці площею 0,09 га за адресою: АДРЕСА_1 (нова назва АДРЕСА_2 ), ремонтує та утримує його. Однак, з серпня 2020 року, після переїзду до них з Російської Федерації його сестри ОСОБА_8 , між ними щоденно стали виникати скандали. Сестра налаштовує їхню маму відповідачку ОСОБА_4 проти нього та його дружини, після чого забажала їхнього виселення із будинку та його переоформлення на сестру. На його зауваження, що він є спадкоємцем до майна батька та має частку у спадщині, в яку входить будинок, відповідачка повідомила йому, що вона є єдиною спадкоємницею після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 і що, нібито, він на це давав свою згоду, на підтвердження чого показала йому рішення Біляївського районного суду Одеської області від 09.07.2013 року. Після того, як в середині 2021 року він дізнався про існування вказаного судового рішення, він звернувся до Біляївського районного суду Одеської області та ознайомився з матеріалами справи, звідки дізнався, що, нібито, він відмовився від спадщини на користь матері та визнав за нею право на спадщину в порядку спадкування за законом після смерті його батька. Проте таких своїх дій він не пам`ятає, бо цілий рік після смерті батька він постійно хворів, так як був дуже прив`язаний до батька, а його смерть завдала йому душевні страждання, тривалу депресію, що призвело до загального погіршення стану його здоров`я та загострення хронічних хвороб. На той час він приймав сильнодіючі препарати, мав інвалідність ІІ групи, йому було протипоказано будь-яке психо-емоційне перенавантаження. Тільки у 2011 році він двічі перебував на стаціонарному лікуванні в Одеській обласній клінічній лікарні: з 10 по 26 березня 2011 року та з 13 жовтня по 01 листопада 2011 року. Ознайомившись з матеріалами справи №496/3029-13-ц він дізнався, що відповідачка скористалась в особистих інтересах його пригніченим психо-емоційним та загальним станом здоров`я в період загострення хронічних хвороб та прийому різноманітних (в тому числі і психотропних) лікарських засобів, в результаті чого у нотаріуса з`явилась його відмова від спадщини на користь відповідачки, про яку він навість і не пам`ятає. 06.05.2011 року відповідачка звернулась до державного нотаріуса Біляївської державної нотаріальної контори з приводу оформлення спадщини, але їй було відмовлено у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на частину спадкового майна. Крім цього, нотаріусом також були встановлені розбіжності у прізвищах подружжя. Незважаючи на те, що в написанні його з батьком прізвищ українською мовою також існували розбіжності, що позбавляло державного нотаріуса можливості встановити родинні відносини між ним та спадкодавцем, державний нотаріус незаконно прийняла від нього та безпідставно посвідчила його заяву про відмову від своєї частки у спадщині на користь відповідачки ОСОБА_4 , яка також не підтвердила свій статус спадкоємця першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 за наявності розбіжностей прізвищ. Таким чином, його відмова від своєї частки у спадщині на користь відповідачки, посвідчена державним нотаріусом Біляївської державної нотаріальної контори 06.05.2011 року від його імені є нікчемним правочином, недійсність якого судом не вимагається. У зв`язку з роз`ясненнями державного нотаріуса щодо неможливості видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, 10.06.2013 року відповідачка звернулась до суду з позовом до нього про визнання права власності на спадкове майно, а 09.07.2013 року збільшила свої позовні вимоги та просила суд також встановити факт родинних відносин зі спадкодавцем ОСОБА_5 . Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 09.07.2013 року (в день подання уточнюючої позовної заяви) її позов був задоволений суд встановив факт родинних відносин між відповідачкою ОСОБА_4 та її чоловіком ОСОБА_5 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 при тому, що поняття родинних стосунків не застосовується до відносин між чоловіком та дружиною. Оскільки чоловік та дружина не перебувають у кровному спорідненні, на думку позивача, у випадку необхідності, підтвердити їх сімейні зв`язки можна було шляхом звернення до суду щодо встановлення факту реєстрації шлюбу. У зв`язку з тим, що не був встановлений факт реєстрації шлюбу між спадкодавцем ОСОБА_5 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , то й право на спадщину за законом нею доведено не було, бо воно є похідним від встановлення факту, що має юридичне значення. Відсутність юридичних підстав для визнання за відповідачкою права власності на спадкове майно свідчить про незаконність набуття нею права власності на житловий будинок, розташований на земельній ділянці площею 0,09 га за адресою: АДРЕСА_1 (нинішня назва АДРЕСА_2 ). Наразі право власності на спірний житловий будинок зареєстровано не за спадкодавцем ОСОБА_5 , а за відповідачкою ОСОБА_4 . За таких обставин він не може отримати свідоцтво про право на спадщину після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини в нотаріальному порядку, тому що нотаріус не може його видати, так як у нього, як у спадкоємця, відсутні необхідні для видачі свідоцтва про право на спадщину документи, а тому виник цивільно-правовий спір, у зв`язку з чим він вимушений звернутись з даним позовом до суду.

Позивач та його представник в судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягали, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог. При цьому представник позивача пояснила, що позивач ніколи не заявляв про відмову від спадщини. Позивач в суді визнав факт родинних відносин між відповідачкою та покійним батьком, але судом за відповідачкою було визнано право власності на весь спірний житловий будинок, при тому, що факт родинних відносин між чоловіком та дружиною не встановлюється, а мав бути встановлений факт перебування у шлюбі. Враховуючи те, що факт родинних відносин між позивачем та його покійним батьком не був встановлений, а тому ОСОБА_1 станом на той час був неналежним відповідачем. Відмова позивача від своєї частки у спадщині є нікчемним правочином, недійсність якого, на думку представника позивача, не вимагається. Позивач є особою з інвалідністю, через три місяці після смерті батька знаходився на стаціонарному лікуванні, приймав різноманітні ліки та йому все пояснювала мати.

Представник відповідачки в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково проти встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , не заперечувала, а в задоволенні решти позовних вимог просила відмовити у повному обсязі. При цьому пояснила, що позивачем не наведено підстав незаконності набуття відповідачкою права власності на спірний житловий будинок. Позивач був закликаний до спадкування і нотаріусом, і судом, але відмовився від своєї частки у спадщині на користь відповідачки. Рішення суду про визнання за відповідачкою права власності на спірний житловий будинок станом на теперішній час є чиним, а отже набуття відповідачкою права власності є законним. Позовні вимоги про скасування державної реєстрації права власності є похідними від позовних вимог про визнання незаконним набуття права власності та визнання права власності, а тому також задоволенню не підлягають.

У судовому засіданні за клопотанням позивача були допитані свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

Свідок ОСОБА_9 тітка позивача пояснила, що ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідним братом її чоловіка. Вона знає позивача з народження. За життя ОСОБА_5 будував будинок та говорив, що в ньому буде проживати син. У ОСОБА_5 стався інсульт і ІНФОРМАЦІЯ_1 він помер. Після смерті батька у позивача приблизно років п`ять була депресія. Про те, що будинок належить відповідачці, вона дізналась два роки тому від позивача. Позивач розповідав їй, що щось підписував. На її думку, він підписав не той документ. Вона не була присутня під час підписання позивачем документів.

Свідок ОСОБА_10 троюрідна сестра позивача пояснила, що її батько та батько позивача є двоюрідними братами. Вона знає і підтверджує, що позивач є сином ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вони дружили сім`ями, в 1991 році переїхали в м. Одеса, з відповідачкою давно не спілкуються. Позивач був завжди біля батька. ОСОБА_5 отримав земельну ділянку, на якій побудував будинок. За життя ОСОБА_5 говорив, що залишить будинок сину. Позивач тяжко пережив смерть батька. Про те, що будинок належить відповідачці вона дізналась перед пандемією коронавірусу. Позивач розповів їй, що підписував якісь документи і що є розбіжність у їх з батьком прізвищах. Позивач був здивований, коли дізнався, що саме він підписав.

Приймаючи до уваги пояснення сторін, покази свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.22).

Після його смерті з приводу оформлення спадщини відповідачка ОСОБА_4 звернулась до державного нотаріуса Біляївської державної нотаріальної контори, але листом №2446/02-14 від 19.12.2011 року їй було відмовлено в зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на спадкове майно. Крім цього, у свідоцтві про смерть спадкодавця не вірно вказано його прізвище « ОСОБА_6 » замість « ОСОБА_11 ».

Та обставина, що ОСОБА_4 була дружиною ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_3 і цю обставину підтвердив в судовому засіданні їхній син.

За життя ОСОБА_5 належав житловий будинок з надвірними спорудами: сараєм, банею, вбиральнею, котельною, двома цистернами для води та огорожею, який розташований на земельній ділянці площею 0,09 га в АДРЕСА_1 , що підтверджується записом в погосподарській книзі №11, особовий рахунок № НОМЕР_4 сторінка 99 Усатівської сільської ради, а також копією технічного паспорту виданого на його ім`я.

Відповідно до довідки Усатівської сільської ради №873 від 17.06.2013 року у користуванні ОСОБА_5 знаходилась земельна ділянкою площею 0.09 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 .

ОСОБА_4 є спадкоємицею за законом першої черги. Іншими спадкоємцями за законом першої черги є діти померлого, але вони на спадщину не претендують.

ОСОБА_4 своєчасно звернулась з заявою про прийняття спадщини до державного нотаріуса Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеської області, що підтверджується копією заяви №438 і відповідно до ч. 1 ст. 1268, ч. 1 ст. 1269 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину.

Вказані обставини встановлені рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 09.07.2013 року, а тому відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягають.

При цьому позивач зазначає, що про існування зазначеного вище судового рішення дізнався в середині 2021 року, а обставини щодо його відмови від спадщини на користь матері він не пам`ятає, оскільки на той час знаходився у пригніченому психо-емоційному стані, мав загострення хронічних хвороб у зв`язку з чим приймав різноманітні лікарські (в тому числі психотропні) лікарські засоби.

На підтвердження своїх доводів позивач надав ряд виписок з історії хвороби та довідку КНП «Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради» №01/01-07-1805 від 31.05.2022 року про перебування на стаціонарному лікуванні у нефрологічному відділенні Одеської обласної клінічної лікарні у період з 03.02.2009 року по 17.02.2009 року, з 10.03.2011 року по 26.03.2011 року, з 13.10.2011 року по 01.11.2011 року, а також у терапевтичному відділенні КУ «Міської клінічної лікарні №10» у період з 25.12.2007 року по 16.01.2008 року (а.с.26, 27, 28, 30, 31). Також позивачем надано документи, а саме довідку до акта огляду МСЕК серії 10 ААА №940770 від 01.05.2014 року та індивідуальну програму реабілітації інваліда, які підтверджують те, що він є особою з інвалідністю ІІ групи.

Водночас, перелічені вище медичні документи не містять відомостей про те, що на момент написання заяви про відмову від частки у спадщині від 06.05.2011 року наявні у позивача хвороби та діагнози позбавляли його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Доказів того, що на момент написання заяви 06.05.2011 року про відмову від частки у спадщині позивач страждав будь-яким психічним захворюванням також немає.

Проаналізувавши доводи позивача про те, його відмова від частки у спадщині є нікчемним правочином, недійсність якого не вимагається, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом ст. 202 ЦК України під правочином розуміється дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Відповідно дочч.1-3та 5ст.203ЦК Українизміст правочинуне можесуперечити цьомуКодексу,іншим актамцивільного законодавства,а такожінтересам державиі суспільства,його моральнимзасадам. Особа,яка вчиняєправочин,повинна матинеобхідний обсягцивільної дієздатності. Волевиявленняучасника правочинумає бутивільним івідповідати йоговнутрішній волі. Правочинмає бутиспрямований нареальне настанняправових наслідків,що обумовленіним.

Згідно положень ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підстави недійсності правочину визначені у статті 215 ЦК України.

Так, статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно дочч.1,5та 6ст.1273ЦК Україниспадкоємець зазаповітом абоза закономможе відмовитисявід прийняттяспадщини протягомстроку,встановленого статтею1270цього Кодексу.Заява провідмову відприйняття спадщиниподається нотаріусуабо всільських населенихпунктах -уповноваженій наце посадовійособі відповідногооргану місцевогосамоврядування замісцем відкриттяспадщини. Відмова відприйняття спадщиниє безумовноюі беззастережною. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.

Згідно з ч. 5 ст. 1274 ЦК України відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених статтями 225, 229-231 і 233 цього Кодексу.

Зокрема,ч.1ст.225ЦК Українивизначено,що правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Підставою для визнання правочину недійсним на підставі ч. 1 ст. 225 ЦК України, має бути встановлена судом абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

У постанові пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року № 9 містяться роз`яснення щодо застосування, зокрема, ст. 225 ЦК України.

Так, у п. 16 зазначено, що правила статті 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті 145 ЦПК зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК.

Разом з тим, позивач свою відмову від частки у спадщині після смерті батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , не оспорює, вважаючи її нікчемним правочином, недійсність якого, на його думку, не вимагається.

Відповідно доч.1ст.30ЦК Україницивільну дієздатністьмає фізичнаособа,яка усвідомлюєзначення своїхдій таможе керуватиними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Перевіривши матеріали справи та доводи позивача суд вважає, що позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження того, що він в момент підписання заяви про відмову від своєї частки у спадщині не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності або що його волевиявлення не було вільним та не відповідало його внутрішній волі (чч. 2, 3 ст. 203 ЦК України).

Бездоказовою суд вважає позицію позивача про його необізнаність про наявність у нотаріуса заяви від його імені про відмову від частки у спадщині від 06.05.2011 року.

Статтею 50 Закону України «Про нотаріат» передбачено можливість оскарження в судовому порядку нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта.

Можливість оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні забезпечує законність нотаріального провадження і захист прав та інтересів учасників нотаріального процесу. Судовий контроль за діяльністю нотаріусів має забезпечити виправлення нотаріальних помилок, тлумачення чинного законодавства та сприяти дотриманню законності у сфері цивільних правовідносин, що виникають із вчинення нотаріальних дій.

Водночас, позивач, вважаючи, що державний нотаріус незаконно прийняла від нього та безпідставно посвідчила його заяву про відмову від своєї частки у спадщині на користь відповідачки, такі дії державного нотаріуса не оскаржив.

Правом на відкликання заяви про відмову від прийняття спадщини позивач також не скористався.

Також суд приймає до уваги той факт, що позивач приймав участь у судовому засіданні в Біляївському районному суді Одеської області 09.07.2013 року, де давав особисті пояснення, що зафіксовано у судовому рішенні від 09.07.2013 року, яке набрало законної сили 19.07.2013 року.

Доводи позивача про те, що поняття родинних стосунків не застосовується до відносин між чоловіком та дружиною, а тому підтвердити сімейні зв`язки між ОСОБА_5 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , та відповідачкою ОСОБА_4 можна було лише шляхом звернення до суду щодо встановлення факту реєстрації шлюбу фактично зводяться до незгоди з рішенням Біляївського районного суду Одеської області 09.07.2013 року, яке позивачем у встановленому законом порядку не оскаржувалось.

Суд критично ставиться до показів свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які були допитані в судовому засіданні та повідомили, що позивач не знав, які документи підписував, оскільки останні безпосередньо не були присутні при підписанні позивачем заяви про відмову від своєї частки у спадщині, а отже їх покази не можуть слугувати належними та допустимими доказами цього факту. Покази свідків про те, що ОСОБА_5 мав намір залишити будинок позивачу суд відхиляє, як такі, що не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, оскільки будь-яких розпоряджень з приводу спірного житлового будинку спадкодавець за життя не вчинив.

Відтак судом не встановлено, а позивачем, всупереч вимогам статті 81 ЦПК України, не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, що його заява про відмову від частки у спадщині від 06.05.2011 року ним була подана, не маючи необхідного обсягу цивільної дієздатності, чи його волевиявлення не було вільним і не відповідало його внутрішній волі, тому у задоволенні вимог про визнання незаконним набуття відповідачкою права власності на житловий будинок слід відмовити.

Оскільки судом встановлено відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання незаконним набуття відповідачкою права власності на житловий будинок, тому відсутні підстави і для задоволення похідних вимог про визнання за позивачем права власності на житловий будинок та скасування державної реєстрації права власності на житловий будинок за відповідачкою.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач не може оформити свої спадкові права після смерті батька у зв`язку з розбіжностями у написанні їх прізвищ. Водночас, жодних доказів, які підтверджують факт його звернення до нотаріуса із відповідною заявою, у прийнятті якої йому було відмовлено, суду не надав.

Натомість, з матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Реєстраційної служби Головного управління юстиції в Одеській області, а також до Центрального відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявами про видачу повторного свідоцтва про смерть ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , але листами №4348/08.1.1-26 від 03.07.2013 року та №388/08.1-ф/о від 21.04.2021 року йому було відмовлено у зв`язку з неможливістю встановити родинні стосунки між ним та ОСОБА_5 (а.с.23, 24).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , складеного російською мовою, позивач « ОСОБА_12 » народився ІНФОРМАЦІЯ_2 . Його батьками вказані « ОСОБА_5 » (мова оригіналу) та « ОСОБА_4 » (мова оригіналу) (а.с.17).

При видачі паспорту громадянина України у 1996 році прізвище, ім`я та по-батькові позивача було вказано українською мовою як « ОСОБА_1 », а російською « ОСОБА_12 » (а.с.14-15).

Так само прізвище, ім`я та по-батькові позивача українською мовою зазначено і в картці фізичної особи-платника податків від 22.10.2007 року та в пенсійному посвідченні серії НОМЕР_6 (а.с.16, 12).

Така розбіжність написання прізвищ в документах позивача ОСОБА_1 та свідоцтві про смерть ОСОБА_5 , на думку суду, є наслідком вільного перекладу з російської на українську мову, і така обставина перешкоджає позивачу, з його слів, реалізувати своє право щодо оформлення спадщини.

Факт родинних відносин між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 підтверджується довідкою Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області №400 від 09.04.2012 року, з якої вбачається що в житловому будинку по АДРЕСА_1 , який значився за ОСОБА_5 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно запису в погосподарській книзі №11, особовий рахунок № НОМЕР_4 стор. №99, окрім нього, був зареєстрований його син ОСОБА_12 , 1973 року народження, а також довідкою Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області від 09.04.2012 року, з якої вбачається що ОСОБА_12 фактично прийняв спадщину після смерті свого батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.20, 21).

Окрім цього, факт того, що ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , був батьком позивача ОСОБА_1 підтвердили допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

Згідно положень п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Відповідно до п. 7Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника.

Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.

З матеріалів справи вбачається, що питання про встановлення факту родинних відносин між позивачем та його батьком виникло у зв`язку з тим, що він не може підтвердити факт того, що є сином ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановлення факту родинних відносин для позивача має юридичне значення, оскільки, зокрема, надасть йому можливість отримати свідоцтво про смерть батька в органі РАЦСу.

У суду немає сумніву в тому, що померлий ОСОБА_5 був батьком позивача, так як це підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами.

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині встановлення факту родинних відносин між ним та його покійним батьком.

Керуючись ст. ст. 203, 215, 1216-1218, 1268-1270, 1273-1275 ЦК України, ст. ст.12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 315 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про встановлення факту родинних відносин, визнання незаконним набуття права власності, визнання права власності та скасування державної реєстрації права власності задовольнити частково.

Встановити факт родинних відносин між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та його батьком ОСОБА_5 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання незаконним набуття права власності, визнання права власності та скасування державної реєстрації права власності - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту.

Повний текст рішення складено 01.11.2023 року.

Суддя Л.О. Пендюра