Постанова

від 19.10.2023 по справі 910/1959/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2023 р. Справа№ 910/1959/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Коробенка Г.П.

Кравчука Г.А.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Кантанюк С.О. за ордером;

від відповідача: Осадча С.О. за ордером;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпел Груп"

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2023

у справі №910/1959/23 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдінг Хаб"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпел Груп"

про стягнення 464 499,76 грн,

УСТАНОВИВ:

У лютому 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейдінг Хаб" (далі - позивач) звернулось у Господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпел Гріффін Груп", яке наразі змінило найменування ТОВ "Імпел Груп", (далі - відповідач) та, з врахуванням уточненої позовної заяви, просило стягнути з відповідача 464 499,76 грн, у тому числі: 358036,09 грн основного боргу, 95 837,51 грн інфляційних втрат коштів та 10 626,16 грн 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов договору поставки №24004 від 01.12.2020 позивач поставляв відповідачу товар, однак останній не оплатив в повному обсязі вартість товару, який був поставлений у листопаді і грудні 2021 року.

Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, відповідач посилався на те, що за період дії договору загальна вартість поставок товару позивачем на користь відповідача склала 3 795 010,58 грн, а відповідачем на користь позивача було сплачено 3 836 078,39 грн, тому заборгованість за договором відсутня; рахунки як правило виставлялись за принципом передплати за наступний місяць, по поставкам у листопаді 2021 року відповідач отримав рахунок №6740 від 01.11.2021, а по поставкам у грудні 2021 року - рахунок №7425 від 01.12.2021, які були оплачені, а рахунки №47 від 01.11.2021 та №50 від 31.12.2021, на які посилається позивач, відповідач не отримував.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01 червня 2023 року позов задоволено частково.

З товариства з обмеженою відповідальністю "Імпел Гріффін Груп" стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдінг Хаб" основний борг в розмірі 358 036,09 грн та 5 370,55 грн судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Трейдінг Хаб" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення в цій частині про відмову у задоволенні вказаних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з`ясовано обставини справи, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки позивачем не надано належних доказів, які підтверджують розмір заявленої до стягнення заборгованості; з наданих позивачем документів вбачається, що товар у листопаді 2021 року поставлявся окремими партіями вже після виставлення рахунку №47 від 01.11.2021, а рахунок №50 від 31.12.2021 навпаки виставлений після поставки товару у грудні 2021 і у рахунках є приписка "товар відпускається за фактом надходження коштів"; позивач мав виставляти окремі рахунки на кожну партію товару та надати докази їх передачі відповідачу; судом залишено поза увагою надані відповідачем докази (платіжні доручення і акти звірки) про повну оплату поставленого товару за договором

Також відповідачем заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи довідки АТ "Кредобанк" про оплату відповідачем коштів за спірний період та за попередні періоди, з посиланням на те, що вказана довідка була отримана вже після закінчення встановленого судом першої інстанції строк на подання доказів.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що наданими ним доказами підтверджується розмір заявленої до стягнення заборгованості за договором; відповідачем не надано рахунки №6740 від 01.11.2021 та №7425 від 01.12.2021, на які він посилався у відзиві; відповідач мав оплачувати товар по рахункам №47 від 01.11.2021 та №50 від 31.12.2021, на які містяться посилання у видаткових накладних; довідка АТ "Кредобанк" видана за період з 01.12.2021 по 04.02.2022, у той час як відносини сторін по договору тривали з 01.12.2020 по 22.02.2022, і з довідки неможливо встановити, за який період здійснювалась оплата; згідно оборотно-сальдової відомості отримані кошти зараховувались позивачем в рахунок погашення заборгованості з поставки за попередні періоди в хронологічному порядку; відповідач не обґрунтував причин неподання довідки банку суду першої інстанції, тому вона не підлягає прийняттю. Також просить приєднати до матеріалів справи Оборотно-сальдову відомість по рахунку 361 за період грудень 2020 - червень 2023 та акт звірки взаєморозрахунків №149 від 08.08.2023.

21.08.2023 відповідачем подано клопотання про відмову про долучення поданих позивачем нових доказів - оборотно-сальдової відомості та акту звірки взаєморозрахунків.

21.08.2023 відповідачем подано відповідь на відзив на апеляційну скаргу, у якій він заперечує проти доводів позивача. Також просить долучити до матеріалів справи копію скріншоту електронного листа працівника відповідача апелянта директору позивача та копію роздруківки переписки у Viber між працівником відповідача та директором позивача.

21.09.2023 відповідачем подано клопотання про долучення доказів, аналогічне клопотанню, що міститься у відповіді на відзив.

07.09.2023 від позивача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких він навів свої доводи на спростування доводів відповідача, крім цього вказує, що між сторонами у спірний період існували також господарські правовідносини по іншим договорам. Також заперечує проти долучення поданих додаткових доказів - скріншоту електронного листа та роздруківки переписки у Viber.

12.10.2023 від відповідача надійшла заява про зміну найменування учасника справи, в якій зазначено, що рішенням учасника товариства від 11.09.2023 було вирішено змінити назву з ТОВ "Імпел Гріффін Груп" на ТОВ "Імпел Груп" і вказані зміни зареєстровані у встановленому порядку.

За клопотанням представника відповідача судове засідання проводилось в режимі відеоконференції.

Представник відповідача (апелянта) у судовому засіданні підтримала доводи, викладені у апеляційній скарзі, просила її задовольнити, також просила задовольнити клопотання про долучення доказів.

Представник позивача у судовому засіданні заперечила проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві, також заперечила проти долучення наданих відповідачем доказів.

Частиною 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідачем в процесі апеляційного розгляду справи надані довідка АТ "Кредобанк" від 18.04.2023 та копія скріншоту електронного листа працівника відповідача апелянта директору позивача і копія роздруківки переписки у Viber між працівником відповідача та директором позивача.

Позивачем в процесі апеляційного розгляду справи надані Оборотно-сальдову відомість по рахунку 361 за період грудень 2020 - червень 2023 та акт звірки взаєморозрахунків №149 від 08.08.2023.

Апеляційний господарський суд визнає поважними причини неподання довідки АТ "Кредобанк" від 18.04.2023 суду першої інстанції та вважає за можливе долучити її до матеріалів справи. Щодо інших наданих сторонами документів, то вони не приймаються судом, оскільки скріншот електронного листа і роздруківка переписки у Viber не є допустимими доказами, в розумінні ст. 77 ГПК України, а Оборотно-сальдова відомість і акт звірки від 08.08.2023 складені після прийняття оскаржуваного рішення, проте така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 01.12.2020 між товариством з обмеженою відповідальністю "Трейдінг Хаб", як постачальником, та товариством з обмеженою відповідальністю "Імпел Гріффін Груп", як покупцем, укладено договір поставки №24004 (далі - договір) (том 2 а.с. 48-56), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується (поставити) передати у власність покупцеві продукцію (продукти харчування, господарчі товари), надалі по тексту іменовану як товар, а покупець зобов`язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату згідно з умовами цього договору.

Поставка товару здійснюється окремими партіями. Партією є товар в найменуванні, асортименті, кількості та за ціною, зазначених у відповідних рахунках-фактурах та видаткових накладних (п.1.2 договору).

Весь поставлений постачальником покупцеві товар, починаючи з дати укладення даного договору і до закінчення строку його дії, згідно видаткових накладних, навіть якщо у них (видаткових накладних) не міститься посилання на цей договір, вважається поставленим на виконання умов цього договору, а видаткові накладні за якими поставлений товар, навіть якщо у них (видаткових накладних) не міститься посилання на цей Договір, є його невід`ємними частинами (п.1.3 договору).

Відповідно до п.7.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його укладення сторонами та діє до 31 грудня 2021 р., а в частині розрахунків між сторонами - до повного їх виконання.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що ціна товару, що поставляється, згідно даного договору, встановлюється в гривнях, та вказується в рахунках постачальника та видаткових накладних, які є невід`ємною частиною даного договору. Ціна товару включає в себе вартість упаковки та маркування товару, вартість робіт по підготовці товару до відвантаження, вартість робіт по доставці товару в місце поставки.

Оплата товарів, що поставляються в рамках цього договору, здійснюється у національній валюті України (гривні), шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах даного договору чи в рахунках постачальника чи в повідомленнях постачальника відправлених покупцю, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання рахунку покупцем (п.2.2 договору).

Рахунки отримані за допомогою факсимільного зв`язку та(чи) електронної пошти мають силу оригіналу. Датою оплати вважається дата, списання грошових: коштів з поточного рахунку покупця (п.2.3 договору).

Відповідно до п.2.3 договору за взаємною згодою сторін, оплата товару може здійснюватися в будь-якій формі, не забороненій законодавчо та прийнятній для сторін договору.

Згідно з п.3.2 договору датою поставки відповідного товару (отримання відповідного товару покупцем) є дата зазначена у підписаній покупцем та постачальником товару, постачальник повинен передати покупцю всі приналежності до товару, в тому числі, видаткову накладну на товар, що поставляється, податкову накладну на товар, що поставляється, оригінал рахунка на товар, що поставляється, копію сертифіката якості (відповідності) на товар, що поставляється (завірену підписом та печаткою постачальника), копію гігієнічних висновків на товар, що поставляється (завірену підписом та печаткою постачальника), в разі, якщо наявність їх обов`язковою відповідно до чинного законодавства України.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що перехід до покупця права власності на товар, а також усіх ризиків, пов`язаних із власністю на товар (ризик випадкової загибелі та випадкового пошкодження товару та ін.), відбувається в момент фактичного отримання товару покупцем, який визначається моментом підписання покупцем видаткових накладних на відповідний товар.

Відповідно до п.5.1 договору приймання товару за кількістю здійснюється представником постачальника та покупця на підставі товаросупровідних документів в день поставки товару, в місці поставки товару.

Фактична кількість поставленої продукції сторони фіксують у видаткових накладних на дану партію товару (п.5.2 договору).

У матеріалах справи наявні копії видаткових накладних: за листопад 2021 року на загальну суму 35 744,32 грн., а саме: №4251 від 30.11.2021, №4272 від 29.11.2021, №4273 від 29.11.2021, №4274 від 29.11.2021, №42725 від 29.11.2021, №4276 від 29.11.2021, №4277 від 30.11.2021, №4278 від 30.11.2021, №4279 від 30.11.2021, №4280 від 30.11.2021, №4281 від 30.11.2021, №4282 від 30.11.2021, №4283 від 30.11.2021, №4284 від 30.11.2021, №4285 від 30.11.2021, №4286 від 30.11.2021, №4287 від 30.11.2021; та за грудень 2021 року на загальну суму 322 291,77 грн., а саме: №4291 від 06.12.2021, №4292 від 06.12.2021, №4293 від 06.12.2021, №4294 від 06.12.2021, №4295 від 06.12.2021, №4296 від 06.12.2021, №4297 від 06.12.2021, №4298 від 06.12.2021, №4299 від 06.12.2021, №4300 від 06.12.2021, №4301 від 08.12.2021, №4302 від 08.12.2021, №4303 від 08.12.2021, №4304 від 08.12.2021, №4305 від 08.12.2021, №4306 від 08.12.2021, №4307 від 08.12.2021, №4308 від 08.12.2021, №4309 від 08.12.2021, №4310 від 08.12.2021, №4311 від 08.12.2021, №4312 від 08.12.2021, №4313 від 08.12.2021, №4314 від 08.12.2021, №4315 від 08.12.2021, №4332 від 07.12.2021, №4333 від 07.12.2021, №4334 від 07.12.2021, №4335 від 07.12.2021, №4336 від 07.12.2021, №4337 від 07.12.2021, №4338 від 07.12.2021, №4339 від 07.12.2021, №4340 від 07.12.2021, №4341 від 07.12.2021, №4342 від 06.12.2021, №4343 від 06.12.2021, №4344 від 06.12.2021, №4345 від 06.12.2021, №4346 від 06.12.2021, №4347 від 06.12.2021, №4348 від 06.12.2021, №4349 від 06.12.2021, №4350 від 06.12.2021, №4351 від 06.12.2021, №4352 від 13.12.2021, №4353 від 13.12.2021, №4354 від 13.12.2021, №4355 від 13.12.2021, №4356 від 13.12.2021, №4357 від 13.12.2021, №4358 від 13.12.2021, №4359 від 13.12.2021, №4360 від 13.12.2021, №4361 від 13.12.2021, №4362 від 15.12.2021, №4363 від 15.12.2021, №4364 від 15.12.2021, №4365 від 15.12.2021, №4366 від 15.12.2021, №4367 від 15.12.2021, №4368 від 15.12.2021, №4369 від 15.12.2021, №4370 від 15.12.2021, №4371 від 15.12.2021, №4372 від 15.12.2021, №4373 від 15.12.2021, №4374 від 15.12.2021, №4375 від 15.12.2021, №4376 від 15.12.2021, №4377 від 12.12.2021, №4378 від 13.12.2021, №4379 від 13.12.2021, №4380 від 13.12.2021, №4381 від 13.12.2021, №4382 від 13.12.2021, №4383 від 13.12.2021, №4384 від 13.12.2021, №4385 від 13.12.2021, №4386 від 13.12.2021, №4387 від 14.12.2021, №4388 від 14.12.2021, №4389 від 14.12.2021, №4390 від 14.12.2021, №4391 від 14.12.2021, №4392 від 14.12.2021, №4393 від 14.12.2021, №4394 від 14.12.2021, №4395 від 14.12.2021, №4396 від 14.12.2021, №4397 від 14.12.2021, №4398 від 14.12.2021, №4399 від 14.12.2021, №4400 від 14.12.2021, №4401 від 14.12.2021, №4499 від 22.12.2021, №4500 від 22.12.2021, №4501 від 22.12.2021, №4502 від 22.12.2021, №4503 від 22.12.2021, №4504 від 22.12.2021, №4505 від 22.12.2021, №4506 від 22.12.2021, №4507 від 22.12.2021, №4508 від 22.12.2021, №4509 від 22.12.2021, №4510 від 22.12.2021, №4511 від 22.12.2021, №4512 від 22.12.2021, №4513 від 22.12.2021, №4515 від 22.12.2021, №4516 від 20.12.2021, №4518 від 20.12.2021, №4519 від 20.12.2021, №4520 від 20.12.2021, №4521 від 20.12.2021, №4522 від 20.12.2021, №4523 від 20.12.2021, №4524 від 20.12.2021, №4525 від 20.12.2021, №4526 від 20.12.2021, №4527 від 20.12.2021, №4528 від 20.12.2021, №4529 від 19.12.2021, №4530 від 23.12.2021, №4531 від 23.12.2021, №4532 від 23.12.2021, №4533 від 23.12.2021, №4534 від 23.12.2021, №4535 від 23.12.2021, №4536 від 23.12.2021, №4537 від 23.12.2021, №4538 від 23.12.2021, №4539 від 23.12.2021, №4540 від 22.12.2021, №4541 від 22.12.2021, №4542 від 22.12.2021, №4543 від 22.12.2021, №4544 від 22.12.2021, №4545 від 22.12.2021, №4546 від 22.12.2021, №4547 від 22.12.2021, №4548 від 22.12.2021, №4549 від 22.12.2021, №4550 від 22.12.2021, №4551 від 22.12.2021, №4552 від 20.12.2021, №4553 від 20.12.2021, №4554 від 20.12.2021, №4555 від 20.12.2021, №4556 від 20.12.2021, №4557 від 20.12.2021, №4558 від 20.12.2021, №4559 від 20.12.2021, №4560 від 20.12.2021, №4561 від 22.12.2021, №4562 від 22.12.2021, №4563 від 22.12.2021, №4564 від 21.12.2021, №45645 від 21.12.2021, №4566 від 21.12.2021, №4567 від 21.12.2021, №4568 від 21.12.2021, №4569 від 21.12.2021, №4570 від 21.12.2021, №4571 від 21.12.2021, №4572 від 21.12.2021, №4573 від 21.12.2021, №4574 від 21.12.2021, №4575 від 21.12.2021, №4316 від 01.12.2021, №4317 від 01.12.2021, №4318 від 01.12.2021, №4319 від 01.12.2021, №4320 від 01.12.2021, №4321 від 01.12.2021, №4322 від 01.12.2021, №4323 від 01.12.2021, №4324 від 01.12.2021, №4325 від 01.12.2021, №4326 від 01.12.2021, №4327 від 01.12.2021, №4328 від 01.12.2021, №4329 від 01.12.2021, №4330 від 01.12.2021, №4331 від 03.12.2021, №4514 від 17.12.2021 (том 2 а.с.57-250, том 3 а.с.1-19).

У видаткових накладних за листопад 2021 року зазначено "договір 24004 - 01.12.2020, розр.док.: рахунок на оплату покупцеві №47 від 01 листопада 2021", а видаткових накладних за грудень 2021 року зазначено "договір 24004 - 01.12.2020, розр.док.: рахунок на оплату покупцеві №50 від 31 грудня 2021". Всі видаткові накладні підписані електронними підписами директора позивача Савчуком А.Ю. та генеральним директором відповідача Курезою Є.В.

Як зазначено позивачем на підставі поставленого товару відповідачу, позивач виставив рахунки на оплату за поставлений товар, які були направлені відповідачу електронними засобами документообігу 30.11.2021 та 31.12.2021.

Так, в матеріалах справи наявні рахунки на оплату (на підставі договору №24004 від 01.12.2020), а саме: №47 від 01.11.2021 року на загальну суму 351 013,55 грн. (том 3 а.с. 20-28) та №50 від 31.12.2021 року на загальну суму 322 291,77 грн (том 3 а.с.29-37).

У вищезазначених рахунках міститься попередження: "Обов`язково зазначайте номер та дату рахунку у призначення платежу!!! У іншому випадку, одержувач оплати залишає за собою право на зарахування коштів у рахунок погашення заборгованості в добровільному порядку!".

Проте, у матеріалах справи відсутні докази їх направлення відповідачу, зокрема електронними засобами документообігу.

Позивачем зазначено, що рахунок №47 від 01.11.2021 сплачений частково і сума заборгованості по даному рахунку складає 35 744,32 грн, а рахунок №50 від 31.12.2021 не оплачений взагалі і заборгованість по даному рахунку складає 322 291,77 грн.

У зв`язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом та просив стягнути з відповідача 358036,09 грн основного боргу, 95 837,51 грн інфляційних втрат коштів та 10 626,16 грн 3% річних.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, заперечуючи проти позовних вимог у повному обсязі, вказав на те, що дійсно, позивачем був поставлений товар відповідачу згідно договору. Загальна вартість поставки товарів в листопаді 2021 складала 351 013,54 грн. а за грудень 2021 року була здійснена поставка товару на суму 322 291,77 грн. за весь період дії договору загальна вартість поставок товару позивачем на користь відповідача склала 3 795 010,58грн, всього за договором відповідачем на користь позивача було сплачено 3 836 078,39 грн. З огляду на акт звіряння розрахунків №3 станом на 27.03.2023 по договору №24004 від 01.12.2020 заборгованість за договором відсутня. Сторони договору поставки своїми конклюдентними діями узгодили порядок оплати за товар - у формі попередньої оплати, а також встановили умови поставки товару - за замовленнями покупця після попередньої оплати.

Відносно поставок товару у листопаді 2021 року, відповідач отримав від позивача рахунок №6740 від 01.11.2021р. на суму 321 594,34 грн., де товари не зазначались детально, а прописувались "товари в асортименті". Відносно поставок товару у грудні 2021 року, відповідач отримав від позивача рахунок №7425 від 01.12.2021р. на суму 363 539,58 грн. і теж товари не зазначались детально, а прописувались "товари в асортименті".

Відповідно до кінцевого сальдо, відповідач навіть здійснив переплату в розмірі 41 067,81 грн. за поставлений товар згідно договору. Зі свого боку, позивач не надав суду доказів, щодо існування заборгованості з боку відповідача по договору.

Відповідач також зазначав, що він не отримував від позивача рахунки №47 від 01.11.2021р. та №50 від 31.12.2021р.

На підтвердження вказаних доводів відповідачем були надані акт звірки взаєморозрахунків №3 від 27.03.2023 за період 01.01.2020 по 27.03.2023, акт звірки взаєморозрахунків №5 від 27.03.2023 за період листопад 2021 та акт звірки взаєморозрахунків №6 від 27.03.2023 за грудень 2021 (том 3 а.с.136-170), однак, як вірно встановив суд першої інстанції, надані відповідачем акти звірки взаєморозрахунків підписано тільки ТОВ "Імпел Гріффін Груп".

Також відповідачем надані копії платіжних доручень: №0000042888 від 25.11.2021 на суму 81498,69 грн "оплата за товар згідно рах.№4479 від 01.07.2021", №0000042997 від 02.12.2021 на суму 99431,00 грн "оплата за товар згідно рах.№4786 від 20.08.2021", №0000043003 від 10.12.2021 на суму 99300,74 грн "оплата за товар згідно рах.№4786 від 20.08.2021", №0000043227 від 10.12.2021 на суму 327774,76 грн "оплата за товар згідно рах.№5754 від 01.09.2021", №0000043229 від 10.12.2021 на суму 142810,29 грн "оплата за товар згідно рах.№6310 від 01.10.2021", №43672 від 30.12.2021 на суму 276357,73 грн "оплата за товар згідно рах.№6740 від 01.11.2021", №43967 від 27.01.2022 на суму 45236,61 грн "оплата за товар згідно рах.№6740 від 01.11.2021", №43968 від 27.01.2022 на суму 41769,79 грн "оплата за товар згідно рах.№7425 від 01.12.2021", №44071 від 04.02.2022 на суму 321769,79 грн "оплата за товар згідно рах.№7425 від 01.12.2021" (том 3 а.с.171-179).

До апеляційної скарги відповідачем додана довідка АТ "Кредобанк" від 18.04.2023 за період з 01.12.2021 по 04.02.2022, якою підтверджується факт перерахування коштів по вказаним платіжним дорученням із зазначеними призначеннями платежів.

Однак, у вказаних платіжних дорученнях відсутні жодні посилання як на договір №24004 від 01.12.2020, так і на рахунки №47 від 01.11.2021 року і №50 від 31.12.2021 року, на які були послання у видаткових накладних за листопад-грудень 2021 року.

Також, як вірно зазначив суд першої інстанції, відповідачем до відзиву на позовну заяву не долучено рахунок №6740 від 01.11.2021 та рахунок №7425 від 01.12.2021, на які він посилався у відзиві і на які посилання у платіжних дорученнях. Не надав він вказаних рахунків й під час апеляційного перегляду справи.

За наслідком розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу є доведеними і обґрунтованими, тому підлягають задоволенню, а вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат коштів є безпідставними і не підлягають задоволенню.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із цим висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Права та обов`язки сторін у даній справі виникли на підставі договору поставки №24004 від 01.12.2020, який за своєю правовою природою є господарським договором поставки.

Договір укладений належним чином, підписаний повноважними особами, у встановленому порядку не визнаний недійсним, отже, є обов`язковим для сторін.

Предметом розгляду у даній справі є матеріально-правова вимога про стягнення боргу за поставлений товар та застосування наслідків прострочення виконання грошових зобов`язань.

Статтею 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка кореспондується з положеннями ст. 712 ЦК України, встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що перехід до покупця права власності на товар, а також усіх ризиків, пов`язаних із власністю на товар (ризик випадкової загибелі та випадкового пошкодження товару та ін.) відбувається в момент фактичного отримання товару покупцем, який визначається моментом підписання покупцем видаткових накладних на відповідний товар.

Наявними у матеріалах справи видатковими накладними підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару на суму 358 036,09 грн і відповідач цей факт не заперечує.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За умовами пункту 2.2 договору оплата товарів, що поставляються в рамках цього договору, здійснюється у національній валюті України (гривні), шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах даного договору чи в рахунках постачальника чи в повідомленнях постачальника відправлених покупцю, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання рахунку покупцем (п.2.2 договору).

Рахунки отримані за допомогою факсимільного зв`язку та(чи) електронної пошти мають силу оригіналу. Датою оплати вважається дата, списання грошових: коштів з поточного рахунку покупця (п.2.3 договору).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем не надано доказів направлення на адресу відповідача, зокрема електронними засобами (як він вказував у позовній заяві), рахунків на оплату №47 від 01.11.2021 року на загальну суму 351 013,55 грн. та №50 від 31.12.2021 року на загальну суму 322 291,77 грн, однак звертаючись із даним позовом позивачем на адресу відповідача було направлено, зокрема і вказані рахунки, що підтверджується описом вкладення у цінний лист №0814700830770 та накладною Укрпошти №0814700830770 від 03.02.2023, а відповідно до відстеження здійсненого з сайту Укрпошти за №0814700830770 вбачається, що зазначені вище рахунки отримані відповідачем 09.02.2023 року.

Таким чином, відповідач мав оплатити вказані рахунки у повному обсязі не пізніше 11.03.2023, тому на момент розгляду судом першої інстанції справи строк оплати настав.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Позивач вказує, що рахунок №47 від 01.11.2021 сплачений частково і сума заборгованості по даному рахунку складає 35 744,32 грн, а рахунок №50 від 31.12.2021 не оплачений взагалі і заборгованість по даному рахунку складає 322 291,77 грн, а отримані від відповідача кошти спрямовувались на погашення заборгованості попередніх періодів.

Стаття 534 ЦК визначає черговість погашення вимог за грошовим зобов`язанням. А саме, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Можливість застосування ст.534 ЦК України ставиться в залежність від змісту реквізиту "Призначення платежу" платіжного доручення, яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів з чітким призначення платежу щодо погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена ст.534 ЦПК України застосовуватися не може.

З матеріалів справи вбачається, що у платіжних дорученнях відповідач в графі "Призначення платежу" посилався на рахунок №6740 від 01.11.2021 та рахунок №7425 від 01.12.2021, однак вказані рахунки до матеріалів справи відповідачем не надані, а позивач заперечує їх направлення відповідачу, отже він мав право зараховувати кошти в рахунок погашення заборгованості як по спірному договору поставки №24004 від 01.12.2020, так і по іншим договорам, які були укладені між сторонами.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зазначений стандарт доказування "вірогідності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що матеріалами справи підтверджується, що відповідач не повністю виконав зобов`язання по оплаті отриманого товару, в результаті чого виникла прострочена заборгованість, розмір якої не спростовано відповідачем, у сумі 358 036,09 грн, тому позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають повному задоволенню.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 2 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просив стягнути 95 837,51 грн інфляційних втрат коштів та 10 626,16 грн 3% річних, на рахованих за період з 31.12.2021 по 23.01.2023 по рахунку №47 та за період з 31.01.2022 по 23.01.2023 по рахунку №50, однак, оскільки позивачем не було надано доказів направлення відповідачу і отримання ним зазначених рахунків на оплату до направлення позовної заяви, зобов`язання по оплаті рахунків є порушеним з 12.03.2023, тобто поза межами визначеного позивачем періоду нарахування, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних та інфляційних втрат коштів за заявлений період не підлягають задоволенню.

Враховуючи наведені норми чинного законодавства, встановлені фактичні обставини справи та умови договору, апеляційний господарський суд вважає юридично правильним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпел Груп" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 01 червня 2023 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва .

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 01.11.2023.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді Г.П. Коробенко

Г.А. Кравчук