Постанова

від 17.10.2023 по справі 911/3595/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2023 р. Справа№ 911/3595/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Барсук М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Реуцька Т.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Тищенко А.В. (ордер серія ВІ №1085932 від 25.04.2023 ( в режимі відеоконференції)

від відповідача: не з`явився

розглянувши матеріали апеляційних скарг товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована механізована колона №23" та товариства з обмеженою відповідальністю "Паркінг+"

на рішення господарського суду Київської області від 15.03.2023

у справі №911/3595/21 (суддя Колесник Р.М.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Паркінг+"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована механізована колона №23"

про стягнення 1001268, 97 гривень,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю «Паркінг+» звернулось до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована механізована колона № 23» 1001268,97 грн. заборгованості за договором поставки від 14.05.2020 № 2020/П/82 у загальному розмірі гривень з яких: 348361,89 грн. основного боргу, 455832,80 грн. товарного кредиту, 63175,20 грн. пені, 91086,07 грн. 20% річних, 42813,01 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав зобов`язань з оплати отриманого товару за договором поставки від 14.05.2020 № 2020/П/82, що також стало підставою для нарахування на вказану суму товарного кредиту, пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Київської області від 15.03.2023 позов ТОВ "Паркінг+" задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Спеціалізована механізована колона №23" на користь ТОВ "Паркінг+" 348361, 89 грн основного боргу, 21187, 34 грн пені, 91086, 07 грн 20% річних, 42813, 01 гривень інфляційних втрат та 7551, 72 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ТОВ "Паркінг+" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 15.03.2023 по справі №911/3595/21 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 455832, 80 грн. товарного кредиту та прийняти нове рішення, яким позов у частині стягнення 455832, 80 грн. товарного кредиту задовольнити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що на думку позивача, суд неправомірно відмовив у задоволенні вимог про стягнення товарного кредиту оскільки сторонами у договорі на власний розсуд визначено порядок його розрахунку. При цьому, позивач просить врахувати правову позицію, що викладена у постанові Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №910/14180/18.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Руденко М.А., судді Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2023 апеляційну скаргу ТОВ "Паркінг+" на рішення господарського суду Київської області від 15.03.2023 у справі №911/3595/21 залишено без руху, надавши скаржнику строк для усунення недоліків.

08.06.2023 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду скаржником на виконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху було подано платіжну квитанцію про сплату судового збору від 31.05.2023 №922.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Паркінг+" на рішення господарського суду Київської області від 15.03.2023 у справі №911/3595/21, справу №911/3595/21 призначено до розгляду на 18.07.2023.

Також, не погоджуючись з вказаним судовим рішенням до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося ТОВ "Спеціалізована механізована колона №23", яке просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 15.03.2023 у справі №911/3595/21 в частині стягнення з відповідача на користь позивача 348361, 89 грн. основного боргу, 21187,34 грн. пені, 91086,07 грн. - 20% річних, 42813,01 грн. інфляційних втрат та 7551,72 гр. судового збору та в цій частині постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ "Паркінг+".

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що на думку відповідача, суд помилково відхилив його твердження про те, що ОСОБА_1 не підписував видаткові накладні та те, що складення податкових накладних не залежить від його волі та з урахуванням цього безпідставно залишив без задоволення клопотання про призначення експертизи підписів на видаткових накладних.

Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) від 09.05.2023 апеляційну скаргу по справі №911/3595/21 передано на розгляд раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) у складі: головуючого судді Руденко М.А., судді Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2023 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована механізована колона №23" на рішення господарського суду Київської області від 15.03.2023 у справі №911/3595/21 залишено без руху, надавши скаржнику строк для усунення недоліків.

13.06.2023 через систему «Електронний суд» Північного апеляційного господарського суду скаржником на виконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху було подано клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2023 поновлено ТОВ "Спеціалізована механізована колона №23" процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Київської області від 15.03.2023 у справі №911/3595/21, відкрито апеляційне провадження у справі №911/3595/21, зупинено дію оскаржуваного рішення до закінчення апеляційного провадження у даній справі, об`єднано апеляційні скарги ТОВ "Паркінг+" та ТОВ "Спеціалізована механізована колона №23" в одне апеляційне провадження у справі №911/3595/21, яку призначено до розгляду на 18.07.2023.

06 липня 2023 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якій він просить відмовити у її задоволенні з огляду на те, що відповідачем не доведено того, що його печатку було використано без згоди, у листі від 05.04.2021 №05/04-1 відповідач визнав факт поставки товару зі сторони позивача та вказав, що виконував роботи за договором з поставленого матеріалу.

17.07.2023 через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про призначення комплексної судової експертизи.

У судовому засіданні, 18.07.2023 представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2023 клопотання задоволено, розгляд справи відкладено до 12.09.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2023, розгляд справи відкладено до 17.10.2023 в зв`язку з неявкою представника позивача.

17.10.2023 через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі уповноваженого представника відповідача. Зазначено в клопотанні, що відповідач у повному обсязі підтримує свою апеляційну скаргу та клопотання про призначення по справі комплексної судової експертизи за обставин в них викладених та пояснень, наданих представником у судовому засіданні 12.09.2023.

У судове засідання 17.10.2023 представник відповідача не з`явився, направив клопотання про розгляд справи у його відсутності.

Колегія суддів заслухавши думку представника позивача стосовно клопотання відповідача ухвалила, задовольнити його та розглядати справу у його відсутності.

Представник позивача, у судовому засіданні підтримав доводи своєї апеляційної скарги просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови в задоволенні вимог щодо стягнення товарного кредиту, прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення товарного кредиту. Проти вимог апеляційної скарги відповідач, заперечив в повному обсязі, просив її залишити без задоволення.

Заслухавши думку представника позивача стосовно клопотання відповідача про призначення експертизи, колегія суддів ухвалила відмовити в його задоволенні, оскільки судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з урахуванням правил ст.ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 14 травня 2020 року ТОВ «Паркінг+», як постачальником та ТОВ «Спеціалізована механізована колона № 23», як покупцем укладено договір поставки № 2020/П/82 (далі - договір) (а.с. 8 т. 1), відповідно до п. 1.1. якого предметом договору є обов`язок постачальника передавати у власність покупцеві асфальтобетонні суміші, бітумну емульсію, відходи фрезерування, пісок, відсів гранітний, щебінь, бетон, борт дорожній та тротуарний (поребрик), вироби з бетону, що надалі іменуються в цьому договорі товар, а покупець зобов`язується оплачувати та приймати товар, відповідно до умов цього договору.

Згідно п. 1.2. договору кількість, одиниця виміру, ціна одиниці товару, асортимент товару встановлюється відповідно до видаткових накладних, підписаних сторонами.

Відповідно до п. 2.1. договору базис поставки: EXW склад готової продукції постачальника, згідно міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів Інкотермс 2010, який розташований за адресою: м. Харків, вул. Диканівська, 51.

Приймання кожної партії товару оформлюється відповідною видатковою накладною (пункт 4.2. договору).

Згідно з п. 7.1. договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2020, а в частині виконання грошових зобов`язань покупця до 25.12.2020. Припинення дії даного договору не звільняє сторони від повного виконання зобов`язань за даним договором.

Як вказував позивач на виконання укладеного сторонами договору ним поставлено, а відповідачем прийнято обумовлений договором товар на загальну суму 348361,89 гривень, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних (а.с. 9-17 т. 1), а саме: від 14.05.2020 № ОС 2670 на суму 6180,30 грн; від 14.05.2020 № ОС 2653 на суму 6140,62 грн; від 14.05.2020 № ОС 2703 на суму 6168,96 грн; від 15.05.2020 № ОС 2758 на суму 6071,04 грн; від 15.05.2020 № ОС 2776 на суму 5568,84 грн; від 15.05.2020 № ОС 2806 на суму 5702,76 грн; від 18.05.2020 № ОС 2838 на суму 5312,80 грн; від 18.05.2020 № ОС 2862 на суму 5726,70 грн; від 18.05.2020 № ОС 2883 на суму 5395,86 грн; від 26.05.2020 № ОС 3395 на суму 5261,94 грн; від 26.05.2020 № ОС 3401 на суму 5613,48 грн; від 26.05.2020 № ОС 3403 на суму 5334,48 грн; від 26.05.2020 № ОС 3408 на суму 5267,52 грн; від 26.05.2020 № ОС 3409 на суму 5261,94 грн; від 27.05.2020 № ОС 3429 на суму 6356,08 грн; від 27.05.2020 № ОС 3445 на суму 5369,50 грн; від 27.05.2020 № ОС 3458 на суму 5970,52 грн; від 27.05.2020 № ОС 3474 на суму 5091,66 грн; від 11.08.2020 № 11/08 на суму 148527,54 грн; від 12.08.2020 № 12/08 на суму 8911,66 грн; від 13.08.2020 № 13/08 на суму 7426,38 грн; від 14.08.2020 № 14/08 на суму 35646,61 грн; від 15.08.2020 № 15/08 на суму 20793,85 грн; від 27.08.2020 № 27/08 на суму 14852,76 грн; від 28.08.2020 № 28/08 на суму 10396,93 грн. (а.с. 9-17 т. 1)

Крім того, на підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем долучено до матеріалів справи податкові накладні (а.с. 25-32 т. 1): від 31.05.2020 № 218 на суму 101806,16 грн; від 11.08.2020 № 51 на суму 148527,54 грн; від 12.08.2020 № 54 на суму 8911,66 грн; від 13.08.2020 № 59 на суму 7426,38 грн; від 14.08.2020 № 68 на суму 35646,61 грн; від 15.08.2020 № 72 на суму 20793,85 грн; від 27.08.2020 № 120 на суму 14852,76 грн; від 28.08.2020 № 122 на суму 10396,93 грн.

З огляду на те, що відповідачем не проведено оплату отриманого товару позивач звернулось до відповідача із претензією від 21.03.2021 №15/03/21-1, в якій вимагав протягом трьох днів з дня її отримання погасити обліковану заборгованість у розмірі 348361,88 грн., а також сплатити пеню та послуги товарного кредиту. (а.с. 33-34 т. 1)

У відповідь на вказану претензію відповідач листом від 05.04.2021 №05/04-1 (а.с.39 т. 1) повідомив, що відвантаження товару за договором поставки від 14.05.2020 № 2020/П/82 здійснювалось ТОВ «Паркінг+» на об`єкти з капітального ремонту комплексу транспортних споруд по просп. Льва Ландау в м. Харкові, замовником яких виступає Департамент будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради. У вказаному листі відповідач стверджує, що протягом 2019-2020 років позивач здійснював поставку попри те, що за весь період дії договору відповідачем оплати не здійснювались. Зважаючи на відсутність фінансування об`єкта з боку Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради 16.09.2020 ТОВ «СМК № 23» звернулось до ТОВ «Паркінг+» з проханням щодо оформлення відстрочення платежів за договорами. На дату отримання претензії роботи виконані із застосуванням товару, замовником об`єкту Департаментом будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради не прийняті та не оплачені. Водночас керівництво Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради свідомо ухиляється від прийняття виконаних робіт. Відтак, ТОВ «СМК № 23 має сплатити власні кошти за товар, відвантаження якого проводилось за вказівками сторонніх осіб. Також, ТОВ «СМК № 23» на даний час не компенсовані витрати на виконання робіт на об`єкті.

При цьому, у адресованому позивачу листі від 05.04.2021 № 05/04-1 (а.с.39 т. 1) адресованому відповідач підтвердив факт підписання договору від 14.05.2020 № 2020/П/82, однак з посиланням на відсутність у нього первинних документів зазначив про відсутність у нього можливості перевірити викладені у претензії обставини у зв`язку з чим просив позивача надіслати на його адресу копії первинних документів.

Позивач вказує, що відповідач всупереч умовам договору взяте на себе зобов`язання по оплаті поставленого позивачем та прийнятого відповідачем товару не виконав, що стало підставою для звернення позивача із даним позовом.

За наслідками розгляду справи, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.

Згідно положень ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це (ч. 1 ст. 664 ЦК України).

При цьому, положеннями п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 Кодексу).

Таким чином, положеннями податкового законодавства передбачено, що при здійсненні кожної операції постачання товару продавець товарів/послуг зобов`язаний у встановлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Надані позивачем до матеріалів справи податкові накладні, містять дані про опис товару, кількість, ціну, обсяги постачання, а їх зміст та кількість податкових накладних повністю відповідає обсягу товару, відображеного у видаткових накладних. До того ж, такі накладні містять відмітки «Зареєстровано в ЄРПН» та «Документ отримано контрагентом».

З огляду на норми Податкового кодексу України, обставини реєстрації податкових накладних після отримання поставки товару не спростовує правомірності вчинення таких дій.

Доказів того, що відповідач скористався правом подачі скарги до податкових органів стосовно достовірності змісту відображених у податкових накладних у матеріалах справи відсутні.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.12.2020 у справі № 910/14900/19 викладено правовий висновок, відповідно до якого самі лише податкові накладні та декларації не є безумовними доказами реальності здійснених господарських операцій з поставки товару, не можуть бути єдиними доказами підтвердження факту реального постачання товару покупцю та його прийняття ним, та як докази можуть оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (тут і надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

За приписами пунктів 2.1., 2.4, 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

За загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.

Разом з цим, у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Такий факт повинен оцінюватися у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки вибіркова оцінка доказів не відповідає вимогам процесуального законодавства.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18, від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 10.12.2020 у справі № 910/14900/19.

Наявні у матеріалах справи видаткові накладні (а.с. 9-18 том 1) свідчать про те, що позивачем поставлено, а відповідачем прийнято обумовлений договором товар на загальну суму 348361,89 грн.

При цьому, про визнання відповідачем факту поставки позивачем та прийняття відповідачем товару на загальну суму 348361,89 грн. свідчить також викладена у листі від 05.04.2021 №05/04-1 інформація про те, що позивач здійснював поставку товару не зважаючи на те, що відповідач оплату не здійснював та те, що оплата товару залежить від дій замовника відповідача.

Як вірно звернув увагу суд першої інстанції, наявні у матеріалах справи видаткові накладні, від імені покупця підписані ОСОБА_1, а його підпис на більшій частині накладних скріплений печаткою відповідача.

При цьому особою, яка несе відповідальність за законність використання його печатки є сам відповідач. Натомість доказів втрати печатки, викрадення або вибуття в інший спосіб з його володіння, так і доказів того, що відповідачем проводилось службове розслідування щодо використання печатки ТОВ «Спеціалізована механізована колона № 23» невідомими особами - матеріали справи не містять.

Відповідачем на стадії розгляду справи судом першої інстанції до клопотання про призначення комплексної експертизи долучено копію заяви до ГУ НП в Харківській області про вчинення кримінального правопорушення за ознаками ч.ч. 2, 4 ст. 358 Кримінального кодексу України, яким заявник повідомив про підробку документів посадовими особами ТОВ «Паркінг+», внаслідок чого створено фіктивну заборгованість.

Разом з цим, вказана заява не містить інформації про те, що відповідач звернувся до правоохоронних органів щодо факту незаконного використання печатки ТОВ «Спеціалізована механізована колона № 23».

Крім того, із вказаною заявою відповідач звернувся лише в січні 2023 року, тобто на момент, коли справа перебувала в провадженні суду більше року.

Враховуючи викладене та те, що відповідачем не доведено факту протиправності використання своєї печатки, колегія суддів визнає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про відсутність підстав вважати, що печатка товариства використовувалась поза його волею.

Слід зазначити, що у постанові від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17 Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.

З наявних у матеріалах справи видаткових накладних, судом першої інстанції вірно встановлено, що їх оформлено відповідно до положень чинного законодавства, вони містять відомості про господарську операцію, та не є підставою для визнання господарської операції не здійсненою або недійсною, а тому, разом з іншими письмовими доказами, приймаються судом у якості належних та допустимих доказів отримання відповідачем товару, визначеного цими накладними та на суму, що в них зазначено.

У відповідності до умов п. 2.4. договору датою поставки партії товару вважається дата, яка зазначена у видатковій накладній, що свідчить про передачу партії товару уповноваженому представникові покупця або уповноваженому перевізника.

Значна частина наявних у матеріалах справи видаткових накладних містить посилання на довіреності від 25.05.2020 № 15 та від 11.08.2020 № 35, якими ОСОБА_1 уповноважено на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Копії вказаних довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей долучені до матеріалів справи (а.с. 83, 84 т.2), які підписані директором ТОВ «Спеціалізована механізована колона №23» Бобровською Д.А., а її підписи скріплені печаткою підприємства.

Таким чином, факт видачі вказаних довіреностей свідчить про прийняття керівництвом відповідача рішення про надання ОСОБА_1. права на отримання матеріальних цінностей, перелік яких наведено у довіреностях та належить отримати повіреному, та які відображено у видаткових накладних.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Суд першої інстанції вірно врахував те, що самі по собі податкові накладні, не можуть підтверджувати здійснення господарської операції з поставки товару, водночас у своїй сукупності з іншими доказами наданими на підтвердження поставки товару на користь відповідача дають підставу для висновку про більшу вірогідність підтвердження факту поставки товару та прийняття його відповідачем, а відповідно і факту виникнення у відповідача зобов`язань з оплати товару, ніж про їх відсутність.

Крім того, матеріали справи свідчать про непослідовну поведінку відповідача, яка полягає у першопочатковому визнанні факту поставки товару ТОВ «Паркінг+» на користь відповідача, а також факту наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за поставлений товар, про що відповідач повідомив у листі від 05.04.2021 № 05/04-1, а також у відзиві на позов (а.с. 80-84 том 1), та в процесі розгляду справи зміни позиції на заперечення факту поставки товару на користь відповідача.

Відповідачем на спростування факту отримання товару за договором надано заяву свідка ОСОБА_1 , в якій останній повідомив про те, що він як уповноважена особа ТОВ «Спеціалізована механізована колона № 23», не приймав товар відповідно до договору поставки від 14.05.2020 № 2020/П/8 за період з 14.05.2020 по 28.08.2020 на підставі спірних видаткових накладних, не підписував такі накладні та не проставляв на них відтиск печатки підприємства, зазначені в таких накладних матеріали не поставлялись та не використовувались в господарській діяльності таким товариством, натомість вони постачались на користь Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова «Шляхрембуд», яке за завданням департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради виконувало роботи на комплексі транспортних споруд по проспекту Льва Ландау у м. Харкові з використанням вказаних вище матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст. 87 ГПК України встановлено, що на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

Враховуючи викладене та те, що обставини щодо здійснення поставки товару підлягають доведенню відповідними первинними документами бухгалтерського обліку, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив заяву свідка ОСОБА_1 в якості доказу факту наявності/відсутності здійснення факту поставки позивачем товару на користь відповідача.

Також колегія суддів зазначає про безпідставність тверджень відповідача про необґрунтоване відхилення судом першої інстанції клопотання про призначення експертизи з огляду на наступне.

Відповідності до відповідно до ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Отже, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування та за клопотанням сторони, мотивованим неможливістю самостійно надати висновок експерта у встановлені ГПК України для подачі доказів строки.

Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Призначення судової експертизи у справі є правом, а не обов`язком суду, яке суд може реалізувати лише у разі виникнення дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування або наявні у справі докази є взаємно суперечливими.

Надавши належну оцінку викладеним в клопотанні про призначення експертизи доводам, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що встановлення фактичних даних у справі не потребує спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, а зібраних у справі доказів достатньо для з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи.

Крім того, у клопотанні про призначення експертизи відповідач зазначив про передачу до його бухгалтерії спірних видаткових накладних з відповідними відмітками та, при цьому, не обґрунтував неможливості отримання необхідних для експертизи матеріалів та самостійного замовлення виконання експертизи за визначеними ним питаннями.

Аналізуючи зазначене, колегія суддів не вбачає необхідності в призначенні комплексної судової експертизи при розгляді даної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.1. договору сторони встановили, що покупець оплачує вартість партії товару після подачі заявки і одержання рахунку на поставку товару покупець протягом 2-х (двох) банківських днів зобов`язаний внести на поточний рахунок постачальника авансовий платіж у розмірі 50% (п`ятдесят відсотків) від вартості партії товару, вказаної у виставленому постачальником рахунку. Остаточний розрахунок за поставлену партію товару здійснюється покупцем протягом 5-ти (п`яти) банківських днів з моменту фактичної поставки Товару.

Виставлені постачальником покупцю на підставі п. 3.1. договору для сплати авансового платежу рахунки - у матеріалах справи відсутні.

Разом з тим, вказаним пунктом договору встановлено, що остаточний розрахунок за поставлену партію товару здійснюється покупцем протягом 5-ти банківських днів з моменту фактичної поставки товару, з огляду на що строк оплати отриманого відповідачем товару, за наведеними вище видатковими накладними є таким що настав та, відповідно, і обов`язок покупця оплатити отриманий товар.

Однак, матеріали справи не містять доказів виконання покупцем свого зобов`язання по оплаті отриманого ним товару з огляду на що колегія суддів визнає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення 348 361,89 грн. заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Пунктом 5.2. договору сторони погодили, що в разі порушення покупцем термінів виконання грошових зобов`язань, визначених цим договором, він сплачує постачальникові за кожен день не виконання зобов`язання пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, за весь термін прострочення. В разі порушення покупцем термінів проведення розрахунків з постачальником більш ніж на п`ять робочих днів, покупець сплачує постачальнику 20% річних від простроченої суми.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 20.08.2021 у справі № 910/13575/20 уточнила правову позицію, викладену у справі № 911/634/19, вказавши, що у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій, та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців.

Разом з тим, умовами пункту 5.2 Договору за порушення покупцем термінів виконання грошових зобов`язань погоджено сплату пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, за весь термін прострочення.

Тобто сторони не погодили іншого строку, відмінного від визначеного частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, відтак пеня має розраховуватися з наступного для після визначеного договором терміну оплати та до виконання грошового зобов`язання або до відповідного дня останнього місяця шестимісячного строку, встановленого названою статтею.

Натомість позивачем наведеного не врахованого та здійснено нарахування пені поза межами строку, встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача пені становить 21187,34 грн., а тому визнає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог про стягнення пені у зазначеному розмірі.

Періоди нарахування пені:

- Накладні № ОС 2670, № ОС 2653, № ОС 2703 від 14.05.2020 - сума боргу 18 486,88 грн., період 22.05.2020-22.11.2020 = 1 163,95 грн. (а.с.10,11 т.1);

- Накладні № ОС 2758, № ОС 2806, № ОС 2776 від 15.05.2020 - сума боргу 17 342,64 грн., період 23.05.2020-23.11.20 = 1074,68 (а.с.10,11 т.1);

- Накладні № ОС 2862, № ОС 2838, № ОС 2883 від 18.05.2020 - сума боргу 16 435,36 грн., період 26.05.2020 - 26.11.2020 = 1027,43 грн. (а.с.12,13 т.1);

- Накладні № ОС 3395, №ОС3403, № ОС 3401, № ОС3409, № ОС 3408 від 26.05.2020 сума боргу 26 750,52 грн., період 03.06.2020 - 03.12.2020 = 1640,11 грн. (а.с.13-15 т.1);

- Накладні № ОС 3445, № ОС 3429, № ОС3474, № ОС 3458 від 27.05.2020 сума боргу 22 787,76 грн., період 04.06.2020 - 04.12.2020 = 1394,66 грн. (а.с.16,17 т.1);

- Накладна №11/08 від 11.08.2020 сума боргу 148 527,54, період 19.08.2020 - 19.02.2021 = 9 015,72 (а.с.18 т.1);

- Накладна №12/08 від 12.08.2020 сума боргу 8 911,66 грн., період 20.08.2020 - 20.02.2021 = 540,95 грн. (а.с.19);

- Накладна №13/08 від 13.08.2020 сума боргу 7 426,38 грн., період 21.08.2020 - 21.02.2021 =450,80 грн. (а.с.20 т.1);

- Накладна №14/08 від 14.08.2020 сума боргу 35 646,61грн., період 22.08.2020 - 22.02.2021 = 2 128,81 грн. (а.с.21 т.1);

- Накладна №15/08 від 15.08.2020 сума боргу 20 793,85 грн., період 22.08.2020 - 22.02.2021 = 1241,80 грн. (а.с. 22т.1);

- Накладна № 27/08 від 27.08.2020 сума боргу 14 852,76 грн., період 04.09.2020 - 04.03.2021 = 887,14 грн. (а.с. 23т.1);

- Накладна № 28/08 від 28.08.2020 сума боргу 10 396,93 грн., період 05.09.2020 - 05.03.2021 = 621,29 грн. (а.с. 24 т.1);

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 20% річних та інфляційних втрат, колегія суддів визнає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що останній здійснено арифметично вірно, у відповідності до умов договору, обставин справи та вимог закону, з огляду на що вимоги позивача про стягнення з відповідача 91086,07 грн. 20% річних та 42813,01 грн. інфляційні втрати є обґрунтованими та підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Щодо вимог про стягнення товарного кредиту в розмірі 455832,80 грн., слід зазначити наступне.

У пункті 3.6. договору визначено, що якщо оплата за фактично поставлений товар не здійснена покупцем в порядку п. 3.1. договору протягом 30-ти календарних днів, постачальник виставляє покупцеві користування товарним кредитом, при цьому товарний кредит розраховується по наступній формулі: С (т.к.) = Кз х Кт.к /365. Де, С (т.к.) - сума товарного кредиту; Кз - кредиторська заборгованість покупця перед постачальником на момент оплати; Кт.к. - кількість днів користування покупцем товарним кредитом.

Товарний кредит - товари (роботи, послуги), що передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичних чи фізичних осіб на умовах договору, що передбачає відстрочення остаточних розрахунків на визначений строк та під процент (п. 14.1.245. Податкового кодексу України).

Згідно ч.ч. 1, 5 статті 694 Цивільного кодексу України передбачено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов`язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Таким чином, цивільне законодавство визначає, що за своєю правовою природою плата за користування товарним кредитом є процентами за користування чужими грошовими коштами.

При цьому, наведеними вище положеннями передбачено, що плата за користування товарним кредитом визначається саме у відсотках, розмір яких має бути встановлений в договорі або в законі.

Разом з тим, з умов укладеного договору не вбачається, що сторонами було погоджено розмір відсотків за користування товарним кредитом. Розмір відсотків, визначений в законі позивачем також не наведено.

При цьому посилання позивача на викладену у постанові Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №910/14180/18 правову позицію правильних висновків суду першої інстанції не спростовує з огляду на те, що правовий висновок у вказаній справі здійснено касаційним судом саме стосовно порядку обчислення процентів за користування грошовими коштами (попередньою оплатою, позикою) у спосіб за один календарний день у відсотковому співвідношенні до суми нарахування, тобто у спосіб, який узгоджується з вимогами цивільного законодавства.

Зважаючи на викладене та з огляду на те, що розмір процентів за користування товарним кредитом договором не визначено, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що зміст договірних правовідносин сторін свідчить про поставку товару поза межами відносин товарного кредиту унормованого положеннями ст. 694 Цивільного кодексу України, а відповідно і про відсутність підстав для застосування до правовідносин сторін положень п. 3.6 договору про товарний кредит та, відповідно про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача 455 832,80 грн.

Дослідивши матеріали справі, в межах доводів і вимог апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції робить висновок, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дав належну оцінку доказам у справі та виніс законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи. Доводи апеляційних скарг висновку місцевого господарського суду з огляду на вищезазначене не спростовують.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржники не довели обґрунтованість своїх апеляційних скарг, докази на підтвердження своїх вимог суду не надали, а тому погоджується із рішенням господарського суду Київської області від 15.03.2023 у справі №911/3595/21, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з апеляційною скаргою покладаються на апелянтів.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Паркінг+" та товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована механізована колона №23" на рішення господарського суду Київської області від 15.03.2023 у справі №911/3595/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 15.03.2023 у справі №911/3595/21 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №911/3595/21 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 01.11.2023

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Барсук

Є.Ю. Пономаренко