Постанова

від 02.11.2023 по справі 910/6030/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2023 р. Справа№ 910/6030/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Корсака В.А.

Євсікова О.О.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Леко Некст"

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2023

у справі № 910/6030/23 (суддя: Морозов С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Леко Некст"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рукарго"

про стягнення 7 650,76 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Леко Некст" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рукарго", в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 7 650,76 грн, з яких 6 500,00 грн - основний борг, 182,26 грн - три проценти річних, 968,50 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати виконаних позивачем послуг з перевезення вантажу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.07.2023 у справі № 910/6030/23 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять належних доказів в підтвердження зазначених позивачем в позовній заяві обставин, з огляду на що, вимоги позивача є недоведеними.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Леко Некст" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2023 у справі № 910/6030/23 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував всіх обставин справи та неправильно встановив обставини, які мають значення для справи. Так, апелянт вказує, що заявка від 17.02.2022 № 801957 та товарно-транспортна накладна стосуються одного і того ж перевезення, оскільки інформація, яка вказана в них є ідентичною, а саме щодо маршруту, автомобіля, водія та дати завантаження. Зауважує, що зі сторони відповідача не було вчинено жодної дії спрямованої щодо зобов`язання позивача передати такі документи, а отже він їх не потребував, що може свідчити про отримання відповідачем повного пакета документів, оскільки товарно-транспортна накладна є одним із документів, який мав би надаватися для замовника. Зазначає, що суд не взяв до уваги той факт, що відповідач лише спростував факт отримання ним повного пакета документів, необхідних для здійснення оплати за надані послуги зі сторони позивача.

Також скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2023 у справі № 910/6030/23.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2023 апеляційну скаргу у справі № 910/6030/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Євсіков О.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2023 поновлено ТОВ "Леко Некст" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2023 у справі № 910/6030/23; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Леко Некст" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2023 у справі № 910/6030/23; розгляд справи № 910/6030/23 призначено в порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи; витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/6030/23; запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.

До Північного апеляційного господарського суду з Господарського суду міста Києва на виконання вимог ухвали апеляційного суду від 04.09.2023 надійшли матеріали справи № 910/6030/23.

Учасники справи про розгляд Північним апеляційним господарським судом апеляційної скарги ТОВ "Леко Некст" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2023 у справі № 910/6030/23 повідомлялись у встановленому процесуальним законом порядку, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.

В межах встановлених судом процесуальних строків від ТОВ "Рукарго" письмового відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення першої інстанції в апеляційному порядку.

09.10.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання позивача про долучення доказів, у якому останній просить долучити до матеріалів справи копію адвокатського запиту від 03.08.2023 та копію відповіді на адвокатський запит від 11.09.2023 № 383.

Розглянувши вищенаведене клопотання про долучення доказів, колегія суддів зазначає таке.

Статтею 80 ГПК України чітко врегульовано порядок і строки подання доказів учасниками справи.

Так, згідно з частинами 1-3 статті 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (частини 4, 5 статті 80 ГПК України).

У розумінні наведених положень докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем суду та належним чином обґрунтована.

У свою чергу, статтею 269 ГПК України, якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Системний аналіз положень статей 80 та 269 ГПК України свідчить, що докази, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на учасника справи покладено обов`язок подання таких доказів. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.

Отже, така обставина як відсутність існування доказів на момент звернення до суду з відповідним позовом взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення наведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17.

Частиною 8 статті 80 ГПК України також передбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Водночас, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому, суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 756/1529/15-ц.

Відтак, суд апеляційної інстанції не вправі надавати оцінку вказаним доказам під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, так як наведені у них обставини не були відомі суду під час розгляду спору по суті у суді першої інстанції, а отже не можуть впливати на оцінку законності чи обґрунтованості рішення.

На переконання колегії суддів, така обставина, як необхідність подання нових доказів у суді апеляційної інстанції на спростування позиції іншої сторони, викладеної у позовній заяві чи у відзиві, не може бути визнана поважною причиною неподання доказів у встановлений процесуальний строк.

Позивач не обґрунтував належним чином причин неподання вказаних доказів до суду першої інстанції, враховуючи, що у відзиві на позовну заяву відповідач заперечував проти позовних вимог і позивачем подавалась відповідь на відзив, проте до неї позивач не додав вказаних доказів.

Відповідно до положень статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Копії адвокатського запиту від 03.08.2023 та відповіді на адвокатський запит від 11.09.2023 № 383 не можуть бути взяті до уваги апеляційним судом з огляду на вимоги частини 3 статті 269 ГПК України, а також із врахуванням того, що подані докази датовані 03.08.2023 та 11.09.2023, тобто після ухвалення оскарженого рішення 25.07.2023, що в будь-якому випадку унеможливлює надання оцінки такому доказу судом під час апеляційного перегляду цього рішення.

Таким чином, надані позивачем нові докази не приймаються судом, оскільки прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів на стадії апеляційного провадження, за відсутності визначених статтею 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто, без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює позивачу більш сприятливі, аніж відповідачу, умови в розгляді конкретної справи.

Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

За змістом частини 3 статті 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною 10 цієї статті та частиною 2 статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до частини 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 17.02.2021 між сторонами укладено договір перевезення вантажу шляхом підписання заявки № 801957.

Відповідно до вказаної заявки ТОВ "Рукарго" (експедитор) доручає ТОВ "Леко Некст" (перевізник) здійснити перевезення вантажу об`ємом 86 м.куб. за маршрутом Львів-Ізяслав автомобілем НОМЕР_1 / НОМЕР_2 (водій ОСОБА_1 ) з датою завантаження 18.02.2022 та датою розвантаження 19.02.2022.

Вартість перевезення згідно із заявкою від 17.02.2021 № 801957 складає 6 500,00 грн.

У пункті 1 заявки сторони погодили, що розрахунки здійснюються після отримання від перевізника договору з мокрою печаткою, копії реєстраційних документів, рахунку, товарно-транспортної накладної з відміткою вантажоотримувача про отримання вантажу (обов`язково 2 примірника), акта виконаних робіт (надання послуг), даної заявки завіреної печаткою та підписом перевізника, податкової накладної, оформлених належним чином.

Позивачем до матеріалів справи також долучено товарно-транспортну накладну від 18.02.2022, відповідно до якої автомобілем НОМЕР_1 / НОМЕР_2 (водій ОСОБА_1 ) здійснено перевезення вантажу замовника ТОВ "Зелений парк" (вантажовідправник - ТОВ "Вторма ЮА") з пункту навантаження в місті Львів в пункт розвантаження - місто Ізяслав.

В подальшому позивачем зареєстровано податкову накладну від 19.02.2022 № 73.

Як зазначає позивач, 18.03.2022 ТОВ "Леко Некст" відправив рекомендованим листом з повідомленням відповідачу повний пакет документів, що підтверджується фіскальним чеком № 215600426655, згідно з яким відправлення зареєстровано за номером 3301311966465. 22.03.2023 відправлення за номером 3301311966465 вручено особисто представнику ТОВ "Рукарго".

У зв`язку з неоплатою відповідачем вартості наданих послуг, позивачем було направлено відповідачу претензію № 14 від 16.06.2022 про сплату заборгованості в розмірі 6 500,00 грн.

01.08.2022 позивачем отримано від відповідача відповідь на претензію в якій зазначалось, що надісланий пакет документів зі сторони ТОВ "Леко Некст" (підтверджений фіскальним чеком № 215600426655 про відправлення рекомендованого листа за номером 3301311966465) не містить опису вкладення, що унеможливлює перевірку комплектності переданих документів.

09.09.2022 позивач направив на адресу відповідача лист від 08.09.2022 № 20 у якому зазначалось, що відповідно до умов заявки не визначено порядок надсилання документів та обов`язковості опису вкладення. З моменту вручення документів для відповідача, а саме з 22.03.2022 до 01.08.2022, зі сторони останнього не було здійснено жодних дій для повідомлення ТОВ "Леко Некст" про недостатню комплектність документів, що свідчить про те, що документи надіслані з дотриманням умов заявки.

У відповідь на лист від 08.09.2022 № 20 відповідач листом повідомив, що відправлення за номером 3301311966465 не містить відомостей відправки документів у складі та кількості, що є підставою для здійснення оплати, та від дати отримання яких починається перебіг строку на здійснення оплати.

Вищенаведені обставини стали підставою для звернення ТОВ "Леко Некст" з даним позовом до суду, у якому позивач просить стягнути з відповідача наявну суму заборгованості у розмірі 6 500,00 грн, інфляційні втрати в розмірі 968,50 грн та три проценти річних в розмірі 182,26 грн.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 ГК України.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (частина 2 статті 638 ЦК України).

За приписами частини 1 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з частиною 1 статті 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (частиною 2 статті 642 ЦК України).

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, сторонами був укладений договір перевезення вантажу у спрощений спосіб.

Згідно з частинами 1, 2 статті 908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до частини 1 статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Аналогічні положення містяться в частині 1 статті 307 ГК України.

Як зазначалось вище, згідно із заявкою від 17.02.2021 № 801957 ТОВ "Рукарго" доручив ТОВ "Леко Некст" здійснити перевезення вантажу об`ємом 86 м.куб за маршрутом Львів-Ізяслав автомобілем НОМЕР_1 / НОМЕР_2 (водій ОСОБА_1 ) з датою завантаження 18.02.2022 та датою розвантаження 19.02.2022 (вартість перевезення складає 6 500,00 грн).

Суд першої інстанції встановив, що в заявці не визначено сторонами замовника та отримувача вантажу. У долученій до матеріалів справи товарно-транспортній накладній від 18.02.2022, зазначено, що перевезення вантажу автомобілем НОМЕР_1 / НОМЕР_2 (водій ОСОБА_1 ) здійснювалось за замовленням ТОВ " Зелений парк", а вантажовідправником є ТОВ "Вторма ЮА". Однак, у заявці від 17.02.2021 № 801957 не міститься інформації щодо того, що перевезення здійснювалось за замовленням ТОВ "Зелений парк", а вантажовідправником є ТОВ "Вторма ЮА", як і в товарно-транспортній накладній від 18.02.2022 не зазначено, що експедитором є ТОВ "Рукарго".

Так, на переконання суду першої інстанції, з матеріалів справи не вбачається зв`язку між заявкою від 17.02.2021 № 801957 та товарно-транспортною накладною від 18.02.2022 та, відповідно, не випливає їх пов`язаності між собою. З огляду на викладене, залишається невстановленою обставина факту перевезення вантажу згідно товарно-транспортної накладної від 18.02.2022 саме за погодженою сторонами заявкою від 17.02.2021 № 801957.

Враховуючи наведені вище обставини, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено обставин, викладених у позовній заяві, судом не виявлено на підставі наявних у справі документів інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим відмовив у задоволенні позову.

Водночас колегія суддів не погоджується з такими висновками господарського суду першої інстанції з огляду на таке.

Заперечуючи проти задоволення позову, під час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідач зазначав, що позивач звертався з письмовими вимогами про сплату боргу 16.06.2022 та 08.09.2022, однак ТОВ "Рукарго" вказувало на те, що ним отримано неповний пакет документів, а відправлення, на яке посилається позивач не містить опису вкладення, що позбавляє можливості перевірити комплектність документів, які містилися у поштовому відправленні. Оскільки позивач у порушення умов пункту 1 заявки не направив відповідачу всі обумовлені документи, обов`язок останнього щодо сплати послуг за договором (заявкою) не настав, а тому поданий позов є передчасним та не підлягає задоволенню.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач не заперечував лише факт надсилання позивачем повного пакета документів, а саме 2-х оригінальних примірників ТТН від 18.02.2022.

Разом із тим, відповідачем взагалі не вказано, які документи він отримав, а які ні. ТОВ "Рукагро" лише зазначено, що відправлення 3301311966465 не містить опису вкладень, що унеможливлює перевірку комплектності переданих позивачем документів. Крім того, відповідачем ніяким чином не підтверджено, що ним було отримано неповний пакет документів. Також відповідач не підтвердив, що ним вчинялися будь-які дії з метою отримання відсутніх документів.

Колегія суддів зауважує, що заявкою від 17.02.2021 № 801957 не передбачено обов`язок позивача направити повний пакет документів відповідачу безпосередньо з описом вкладення. Відповідач також не наводить жодної правової норми, яка б встановлювала для позивача обов`язок направляти кореспонденцію з обов`язковим складенням описів вкладення.

При цьому, відповідач взагалі не заперечував факту надання позивачем послуг з перевезення вантажів.

Так, зі змісту долучених позивачем до позовної заяви документів вбачається, що:

- згідно із заявкою від 17.02.2022 № 801957 експедитор (ТОВ "Рукарго") доручає перевізнику (ТОВ "Леко Некст" здійснити перевезення за маршрутом Львів-Ізяслав (адреса розвантаження згідно ТТН) автомобілем НОМЕР_1 / НОМЕР_2 . Водій, який здійснює перевезення Чунюкін Олександр. Дата завантаження 18.02.2022;

- згідно з ТТН від 18.02.2022 № б/н, 18.02.2022 було завантажено автомобіль Renault Premium 420/19T НОМЕР_1 з напівпричепом Kogel SN 24 НОМЕР_2 . Водієм в ТТН зазначено ОСОБА_2 . Пункт завантаження місто Львів та пункт розвантаження Хмельницька область, місто Ізяслав, вулиця Миколи Микитюка, 106.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку що вищенаведені заявка та ТТН стосуються одного і того ж самого перевезення, оскільки інформація, яка вказана в наведених документах є ідентичною, а саме щодо: маршруту, автомобіля, водія та дати завантаження.

За змістом статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Дослідивши всі матеріали справи в їх сукупності судова колегія вважає, що надані позивачем докази у підтвердження позовних вимог в частині стягнення 6 500,00 грн є більш вірогідними ніж доводи відповідача, які не підтверджені жодними доказами. А відтак, відповідачем не наведено належних доводів та обґрунтувань на підтвердження своєї позиції щодо відсутності підстав для задоволення позову в цій частині.

Враховуючи вказане вище, колегія суддів дійшла висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані останнім послуги з перевезення вантажу у розмірі 6 500,00 грн підлягає задоволенню.

За приписами частини 5 статті 315 ГК України для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Таким чином, посилання відповідача на застосування позовної давності на підставі частини 5 статті 315 ГК України відхиляються колегією суддів з огляду на те, що відповідач в договірних відносинах з позивачем не виступає ні вантажовідправником, ні вантажоотримувачем.

Крім того, у зв`язку з неоплатою відповідачем послуг з перевезення вантажу, позивачем заявлено до стягнення три проценти річних в сумі 182,26 грн та інфляційні втрати в розмірі 968,50 грн, нараховані за період з травня 2022 року по квітень 2023 року.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата інфляційних нарахувань від простроченої суми не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові, зокрема, від знецінення грошової одиниці за час такого користування.

Колегія суддів, перевіривши здійснений позивачем розрахунок трьох процентів річних в сумі 182,26 грн та інфляційних втрат в розмірі 968,50 грн, нарахованих за період з травня 2022 року по квітень 2023 року, дійшла висновку, що такий розрахунок є арифметично вірним, обґрунтованим та таким, що підлягає стягненню у заявленому позивачем розмірі.

Заперечень щодо невірності розрахунку трьох процентів річних та інфляційних втрат матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ "Леко Некст" підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2023 у справі № 910/6030/23 скасуванню на підставі пункту 4 частини 1 статті 277 ГПК України. Суд апеляційної інстанції ухвалює нове рішення про задоволення заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини 14 статті 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги та прийняття нового рішення у даній справі про задоволення позову, судовий збір, згідно приписів статті 129 ГПК України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Леко Некст" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2023 у справі № 910/6030/23 скасувати, ухвалити нове рішення.

3. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Леко Некст" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рукарго" про стягнення 7 650,76 грн задовольнити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рукарго" (02002, місто Київ, вулиця Флоренції, будинок 9, квартира 106; ідентифікаційний код 30578431) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Леко Некст" (33003, місто Рівне, вулиця Червонія Василя, будинок 39-І/1; ідентифікаційний код 38948354) 6 500 (шість тисяч п`ятсот) грн 00 коп основного боргу, 182 (сто вісімдесят дві) грн 26 коп трьох процентів річних, 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 50 коп інфляційних втрат та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рукарго" (02002, місто Київ, вулиця Флоренції, будинок 9, квартира 106; ідентифікаційний код 30578431) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Леко Некст" (33003, місто Рівне, вулиця Червонія Василя, будинок 39-І/1; ідентифікаційний код 38948354) 4 026 (чотири тисячі двадцять шість) грн 00 коп судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду.

7. Справу № 910/6030/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді В.А. Корсак

О.О. Євсіков