Постанова

від 01.11.2023 по справі 902/632/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2023 року Справа № 902/632/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Мельник О.В.

судді Олексюк Г.Є.

секретар судового засідання Новосельська О.В.

за участю представників сторін:

позивача: Ополонець І.В. адвокат

відповідача: не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕТАЛЛ" на рішення Господарського суду Вінницької області від 05.07.2023 в частині стягнення 387387,78 грн. основного боргу, 65 272,19 грн. пені, 11730,81 грн. інфляційних втрат, 3916,33 грн. 3% річних та 7024,61 грн. відшкодування витрат на плату судового збору у справі №902/632/23 (суддя Маслій І.В., м.Вінниця, повний текст складено 10.07.2023 року

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД РУБІН"

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕТАЛЛ"

про стягнення 469 994,63 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД РУБІН" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕТАЛЛ" про стягнення заборгованості в сумі 469 994,63 грн., з яких: 387 387,78 грн - основного боргу, 4 011,85 грн. - 3%річних, 66 864,19 грн. - пені та 11 730,81 грн - інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 05.07.2023 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕТАЛЛ" в особі Філії №9 Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕТАЛЛ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД РУБІН" 387 387,78 грн. - основного боргу, 65 272,19 грн - пені, 11 730,81 грн - інфляційних втрат, 3 916,33 грн -3% річних та 7024,61 грн. - відшкодування витрат на сплату судового збору. У позові в частині стягнення 1592,00 грн. - пені та 95,52 грн - 3% річних відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕТАЛЛ" звернулось до суду з апеляційною скаргою в якій просить суд скасувати рішення від 05 липня 2023 року Господарського суду Вінницької області у справі 902/632/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД РУБІН" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІРОМЕТАЛЛ" в частині стягнення 387 387.78 гри. - основного боргу, 65 272.19 грн - пені, 11 730.81 грн - інфляційних втрат, 3 916.33 грн - 3% річних та 7024.61 грн - відшкодування витрат на сплату судового збору та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що суд першої інстанції свій висновок обмежив лише встановленням факту відсутності сертифіката ТПП, проте не взяв до уваги та не надав жодної оцінки доводам та аргументам відповідача, зокрема щодо фактичної наявності обставин, які є загальновідомими та не потребують жодного додаткового доведення, передбачених п.8.1. Договору (війна, військові дії. зміни національного законодавства, обмеження, введені органами державної влади, які роблять неможливим (економічно недоцільним) виконання Сторонами своїх зобов`язань), не навів жодних мотивів відхилення заперечень відповідача щодо існування фактичних та юридичних обставин та фактів, які реально та об`єктивно виключили можливість виконання договірного господарського зобов`язання щодо оплати отриманого товару.

Крім того, відповідач зазначає, що згідно ч. 2 ст. 197 ГПК України учасник справи подає заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи. Проте, в судовому засіданні, яке відбулось 05.07.2023 о 11:00 год. в якому було здійснено розгляд справи по суті і ухвалено оскаржуване рішення, представник позивача брав участь без подачі заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, відповідно не надіславши її копію відповідачу. Представник позивача брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції на підставі задоволеного в судовому засіданні, яке відбулось 19.06.2023. усного клопотання представника позивача про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, чим порушено приписи ч.2 ст. 197 ГПК України.

Ухвалою суду від 18.09.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕТАЛЛ" на рішення Господарського суду Вінницької області від 05.07.2023 в частині стягнення 387387,78 грн. основного боргу, 65 272,19 грн. пені, 11730,81 грн. інфляційних втрат, 3916,33 грн. 3 % річних та 7024,61 грн. відшкодування витрат на плату судового збору та розгляд справи призначено на 01 листопада 2023 року.

20 жовтня 2023 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД РУБІН" надійшов відзив в якому просить суд апеляційну скаргу ТОВ «ПРОМЕТАЛЛ» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області у справі № 902/632/23 від 05.07.2023 року залишити без змін.

В судовому засіданні 01.11.2023 року представник позивача заперечила доводи апеляційної скарги та на дала відповідні пояснення. Просила суд апеляційну скаргу ТОВ «ПРОМЕТАЛЛ» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області у справі №902/632/23 від 05.07.2023 року залишити без змін.

В судове засідання 01.11.2023 ТОВ «ПРОМЕТАЛЛ» свого представника не направило, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлено належним чином, причини неявки представника суду не повідомило.

Згідно ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника ТОВ «ПРОМЕТАЛЛ» .

Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД РУБІН" в судовому засіданні 01.11.2023, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕТАЛЛ" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 05.07.2023 в частині стягнення 65 272,19 грн. пені, 3916,33 грн. 3 % та судових витрат змінити. В решті рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 жовтня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД РУБІН" (позивач, в договорі Постачальник) та Філією №9 Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕТАЛЛ" (відповідач, в договорі Покупець) було укладено договір поставки №0110/2022-3 (далі - Договір), відповідно до п 1.1. якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця алкогольну продукцію (далі - Товар/Продукція), а Покупець зобов`язується прийняти Товар та оплатити його загальну вартість на умовах даного Договору (а.с. 11-13).

Товар передається Покупцю частинами - товарними партіями. Під партією Товару Сторони розуміють Товар, зазначеній в окремій накладній (п. 1.2. Договору).

Поставка кожної партії Товару здійснюється на підставі замовлення Покупця. В замовленні Покупець, визначає найменування, асортимент Товару, строк (термін), умови (місце) поставки Товару, а також інші умови, якщо погодження таких необхідно. Замовлення на поставку партії Товару подається Покупцем за допомогою телефонного зв`язку на номер тел. (067) 209-27-01 або на електронну пошту Постачальника td.rubintov@gmail.соm. Прийняттям замовлення до виконання є виставлений Постачальником рахунок на оплату Товару (п. 1.3. Договору).

Найменування, асортимент та кількість Товару погоджується Сторонами та зазначаються в рахунку на оплату та/або специфікаціях (якщо специфікації складаються та підписуються сторонами) (п. 2.1. Договору).

Ціна за одиницю Товару визначається Постачальником в рахунках на оплату та/або специфікаціях, (якщо специфікації складаються та підписуються сторонами). Загальна вартість, даного Договору визначається на підставі фактично поставленого Товару відповідно до письмових замовлень Покупця (п. 3.1. та п. 3.2. Договору).

Постачальник здійснює поставку Товару згідно з наданим Покупцем Замовленням транспортом Постачальника й за рахунок Постачальника у строк, який не перевищує 5 (п`ять) календарних днів з моменту направлення замовлення на поставку Товару Покупцем, якщо інше не вказано у замовленні Покупця (п. 4.1. Договору).

Приймання і передача Товару по кількості та якості здійснюється в місці поставки Товару на підставі наданих Постачальником супровідних документів та згідно з нормами чинного законодавства (п. 4.4. Договору).

Розрахунки між Сторонами здійснюються в національній валюті України - гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника згідно з Інструкцією "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті". Оплата за поставлений Постачальником Товар здійснюється Покупцем протягом 60-ти календарних днів з моменту поставки Товару (п. 6.1. та п. 6.2. Договору).

В разі порушення Покупцем терміну (строку) оплати замовленої партії Товару, Постачальник має право стягнути з Покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми, за кожен день прострочення (п. 7.2. Договору).

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 31 грудня 2023 року, а в частині виконання зобов`язань - до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором (п. 12.1. Договору).

На виконання умов Договору позивач на підставі видаткової накладної №931 від 17.10.2022 та товарно-транспортної накладної №Р931 від 17.10.2022, скріплених підписами та печатками сторін, передав відповідачу товар на загальну суму 387 387,78 грн (а.с. 14-15).

Позивач зазначає, що станом на день подачі позовної заяви до суду товар в сумі 387 387,78 грн за видатковою накладною №931 від 17.10.2022 р. залишається не оплаченим.

Дані обставини стали підставою звернення позивача до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з відповідача 387 387,78 грн - основного боргу, 4 011,85 грн. - 3%річних, 66 864,19 грн. - пені та 11 730,81 грн - інфляційних втрат.

Згідно ст. 11 ЦК України, підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями ст. ст. 627, 628 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом між сторонами виникли правовідносини, які носять характер договору поставки та регулюються розділом 3 глави 54 ЦК України.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно пунктів 4.1, 4.2, 4.3 договору, Постачальник здійснює поставку Товару згідно з наданим Покупцем Замовленням транспортом Постачальника й за рахунок Постачальника у строк, який не перевищує 5 (п`ять) календарних днів з моменту направлення замовлення на поставку Товару Покупцем, якщо інше не вказано у замовленні Покупця. Товар постачається частинами (товарними партіями) на умовах СРТ (Інкотермс - 2010) - перевезення оплачене до пункту призначення, (точки роздрібної торгівлі чи склад Покупця), або на умовах само вивозу Товару Покупцем зі складу Постачальника.

Відповідно до п.6.2 договору оплата за поставлений Постачальником Товар здійснюється Покупцем протягом 60-ти календарних днів з моменту поставки Товару

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором (ст. 612 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач на підставі видаткової накладної №931 від 17.10.2022 р. та товарно-транспортної накладної №Р931 від 17.10.2022, скріплених підписами та печатками сторін, передав відповідачу товар на загальну суму 387 387,78 грн (а.с. 14-15).

Зі змісту зазначених документів вбачається, що товар, був прийнятий відповідачем без жодних претензій та зауважень щодо кількості, якості, комплекту.

Таким чином, матеріалами справи факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 387 387, 78 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, доказів сплати матеріали справи не містять.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 387 387,78 грн. є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Поряд з цим, колегія суддів відзначає, що відповідач у відзиві на позовну заяву та у апеляційній скарзі не заперечує поставку товару за договором 01 жовтня 2022 поставки №0110/2022-3, а лише посилається на виникнення форс-мажорних обставин, які на його думку звільняють його від сплати заборгованості та штрафних санкцій.

Так, відповідач у відзиві на позовну заяву в обґрунтування підтвердження форс-мажорних обставин, зокрема посилається на лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 р. в якому остання зазначила, що військова агресія Росії проти України та введення у зв`язку з цим воєнного стану є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), починаючи з 24 лютого 2022 року.

Колегія суддів відзначає, що приписами ст. 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно п.8.1 договору поставки №0110/2022-3 від 01 жовтня 2022 року, сторони прийшли до згоди про те, що у випадку, виникнення форс-мажорних обставин (дії непереборної сили, яка не залежить від дії Сторін, а саме: війни, військові дії, блокади, ембарго, пожежі, повені та інші стихійні природні явища, інші міжнародні санкції, валютні обмеження, зміни національного законодавства, обмеження, введені органами державної влади, які роблять неможливим (економічно недоцільним) виконання Сторонами своїх зобов`язань), Сторони звільняються від виконання своїх обов`язків на час дії вказаних обставин.

Відповідно до п.8.2 договору поставки №0110/2022-3 від 01 жовтня 2022 року, у випадку, якщо дія вказаних обставин продовжується більш ніж 30 (тридцять) календарних днів, кожна із Сторін має право на розірвання Договору і не несе відповідальності за це при умові, що вона сповістила про це пізніше, ніж за 7 (сім) робочих днів до розірвання.

Поряд з цим, у пункті 8.3 договору поставки №0110/2022-3 від 01 жовтня 2022 року, сторони передбачили, що достатнім доказом дії форс-мажорних обставин є документ, виданий Торгово-промисловою палатою України або іншим компетентним державним органом, установою, організацією.

З аналізу наведеного вбачається, що на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок, доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет https://ucci.org.ua/uploads/files/621cba543cda9382669631.pdf, та адресований Всім кого це стосується, Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст. ст.14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.97 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Тобто, Торгово-промислова палата України підтвердила, що обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами, як для суб`єктів господарювання так і для населення.

Поряд з цим, відповідно до п. 2 розпорядження ТТП України від 25.02.2022 №3 "Про процедуру засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у період дії воєнного стану на території України" що розміщений в мережі Інтернет https://ucci.org.ua/uploads/files/62989f8bb62c2687708951.pdf установлено, що тимчасово, на період воєнного стану на території України до припинення або скасування воєнного стану на території України, уповноважені регіональні торгово-промислові палати, мають право за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб, засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, в тому числі передбачених п. 4.2 Регламенту засвідчення Торгово-промислового палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс мажорних обставин, який затверджено рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 за №44 (5) (із змінами та доповненнями).

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України "Про торгово-промислові палати в Україні" та деталізовано в розділі 6 регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 18.12.2014 за №44 (5) (із змінами і доповненнями) (далі за текстом - Регламент).

Згідно частини 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

У ст. 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово- промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП від 18.12.2014 №44 (5), вказано, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - це документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Статтею 6.1. вказаного Регламенту передбачено, що підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 3.1 Регламенту, визначених як непереборний вплив на виконання відповідного зобов`язання таким чином, що унеможливлює його виконання у термін, що настав (наявність причинно-наслідкового зв`язку між обставиною та неможливістю виконання зобов`язання в термін, передбачений відповідно законодавством, відомчими нормативними актами, договором, контрактом, угодою, типовим договором тощо).

Згідно зі статтею 6.2 Регламенту, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору, контракту, угоді тощо, а також по податкових та інших зобов`язаннях/обов`язках, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Статтею 6.9 Регламенту встановлено, що для визнання та підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) уповноважена особа повинна впевнитись, що надані заявником документи свідчать про: надзвичайність таких обставин (носять винятковий характер і знаходяться за межами впливу сторін); непередбачуваність обставин (їх настання та наслідки неможливо було передбачити, зокрема, на момент укладення відповідного договору, перед терміном настанням зобов`язання або до настання податкового обов`язку); невідворотність (непереборність) обставини (неминучість події та/або її наслідків); причинно-наслідковий зв`язок між обставиною/подією і неможливістю виконання заявником своїх конкретних зобов`язань (за договором, контрактом, угодою, законом, нормативним актом, актом органів місцевого самоврядування тощо).

За приписами статей 6.10, 6.11 Регламенту якщо повноважена особа на підставі аналізу наданих заявником документів, даних, інформації, доказів дійшла до висновку про наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які об`єктивно унеможливили/унеможливлюють виконання зобов`язання заявника, термін виконання якого настав або настане найближчим часом, то вона приймає рішення про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). За результатами розгляду документів ТПП України / регіональна ТПП видає сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Суд звертає увагу, що надання сертифікату Торгово-промисловою палатою України, отриманого у встановленому законодавством порядку, є обов`язковою умовою, оскільки сам лише факт існування форс-мажорних обставин, або лист ТПП України, не звільняє від виконання зобов`язання автоматично. При видачі сертифікату Торгово-промислова палата України засвідчує не тільки форс-мажорні обставини, але і їх безпосередній вплив на конкретне зобов`язання (договір), у якому заявник є стороною (причинно-наслідковий зв`язок між обставиною/подією і неможливістю виконання заявником своїх конкретних зобов`язань).

Таким чином, порівнюючи лист ТПП України від 28.02.2022 за №2024/02.0-7.1 з правилами засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які містяться в регламенті, суд апеляційної інстанції встановив, що у Законі та регламенті зазначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом, а не шляхом розміщення на сайті ТПП України загального листа.

Отже лист ТПП України від 28.02.2022 за №2024/02.0-7.1 в силу приписів Закону України "Про торгово-промислові палати України" та положень Регламенту засвідчення Торгово-промислового палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс мажорних обставин, який затверджено Рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 за №44 (5) не є офіційним документом Торгово-промислової палати України, який засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) сторони у даних правовідносинах.

У листі ТПП України від 28.02.2022 зазначено, що його видано на підставі ст. ст.14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та Статуту ТПП України.

Проте, в ст. ст.14 та 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" нічого не повідомлено про офіційні листи ТПП України та їх правовий статус.

Верховний Суд в постанові від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 виклав наступні висновки щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні":

- ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом;

- наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14,14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі №910/8580/22 викладено наступні висновки:

- лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин;

- форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання;

- наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №912/750/22 викладено висновок про те, що лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1від 28.02.2022 не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №906/540/22 викладено наступні висновки:

- Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили);

- вказаний лист Торгово-промислової палати України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні;

- лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022№2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

У постанові Верховного Суду від 29.06.2023 у справі №922/999/22 викладено наступні висновки:

- лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, на який посилався скаржник у судах попередніх інстанцій, та яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов`язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Отже лист Торгово-промислової палати України не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні";

- наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку;

- сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-можором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання;

- той факт, що Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов`язань.

Враховуючи наведені висновки Верховного Суду щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" суд апеляційної інстанції вважає безпідставним посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, оскільки цей лист не є сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов`язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.08.2023 року у справі №916/1788/22.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем з дотриманням вимог пункту 8.3 договору поставки, необхідно було надати позивачу копію сертифікату про форс-мажорні обставини.

Проте, у матеріалах справи відсутні докази засвідчення Торгово-промисловою палатою України або Регіональною торгово-промисловою палатою для ТОВ "ПРОМЕТАЛЛ" форс-мажорних обставин, які об`єктивно унеможливили виконання товариством зобов`язань щодо оплати поставленого товару за договором поставки №0110/2022-3 від 01 жовтня 2022 року.

Тобто, доказів належного виконання відповідачем пункту 8.3 договору поставки №0110/2022-3 від 01 жовтня 2022 року щодо отримання в даному випадку сертифікату виданого Торгово-промисловою палатою України або Регіональною торгово-промисловою палатою матеріали справи не містять, тому відповідач, в силу згаданого пункту договору, втрачає право посилатися на положення п.8.1 вказаного договору.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 31.08.2022 у справі №910/15264/21 звернув увагу на те, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов`язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з`ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин.

Саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.

Водночас, неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).

Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі (подібний за змістом правовий висновок міститься у п. 5.63. постанови Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №904/5328/21).

Аналогічний підхід міститися в узагальнених нормах європейського звичаєвого права. Так, у Принципах міжнародних комерційних договорів (Принципи УНІДРУА в редакції 2016 року) у частині третій ст. 7.1.7. "Непереборна сила (форс-мажор)" вказано, що сторона, яка не виконала зобов`язання, має повідомити іншу сторону про виникнення перешкоди та її вплив на здатність виконувати зобов`язання. Якщо повідомлення не отримане іншою стороною протягом розумного строку після того, як сторона яка не виконала дізналася або могла дізнатися про перешкоду, вона несе відповідальність за збитки, які стали результатом неотримання повідомлення. У Принципах Європейського договірного права (ст. 8.108 (3)), присвяченій питанням форс-мажору, вказано, що невиконуюча зобов`язання сторона має впевнитися у тому, що повідомлення про перешкоду та її вплив на виконання отримане іншою стороною впродовж розумного строку після того, як невиконуюча сторона дізналася або повинна була дізнатися про ці перешкоди. Інша сторона має право на компенсацію збитків, завданих внаслідок неотримання такого повідомлення.

Розділом 8 «Форс-мажор» Договору поставки №0110/2022-3 від 01 жовтня 2022 року не встановлено такої умови, як те, що ненадання сертифікату в певний строк позбавляє сторону договору посилатися на настання форс-мажорних обставин, як на підставу звільнення від відповідальності.

Проте, колегія суддів відзначає, що відсутність передбачених умовами договору юридичних наслідків порушення строків повідомлення стороною договору свого контрагента про настання форс-мажорних обставин не свідчить про те, що таке повідомлення про форс-мажор не має бути здійснено (направлено) іншій стороні взагалі.

Водночас, колегія суддів враховує, що сертифікат Торгово-промислової палати не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставини форс-мажору має оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, від 21.07.2021 у справі №912/3323/20, від 25.11.2021 у справі №905/55/21).

Верховний Суд в постанові від 25.01.2022 №904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку.

Необхідною умовою є наявність причинно-наслідкового зв`язку між неможливістю виконання договору та обставинами непереборної сили. Стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Отже, окрім наявності обставин непереборної сили, для звільнення від відповідальності за повне чи часткове невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе за Договором зобов`язань відповідач має довести, що саме введення воєнного стану стало причиною неможливості виконання ним обов`язків по оплаті поставленого товару.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання зобов`язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 30.11.2021 у справі №913/785/17.

Так, зокрема відповідач в обґрунтування неможливості виконати договірне зобов`язання по оплаті товару посилається на наявність наступних форс-мажорних обставин:

- воєнний стан та ведення військових дій (ракетні обстріли по території міста Львова. Львівської області, які спричиняли руйнування нерухомого та рухомого майна, загибель людей, перманентне, щоденне, хаотичне припинення електропостачання, систематичні сигнали оповіщення повітряної тривоги, відключення від електропостачання, внаслідок чого припиняється робота усіх суб`єктів господарювання, зокрема реалізація товарів);

- обмеження введені органами державної влади та місцевого самоврядування, зокрема, заборона продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних та слабоалкогольних напоїв, вин столових на території Львівської міської територіальної громади на період дії правового режиме воєнного стану, на підставі наказу начальника Львівської обласної військової адміністрації від 19.03.2022 № 27/22 "Про здійснення деяких заходів правового режиму воєнного стану'' та Розпорядження №93 від 19.03.2022р. Львівської міської ради, яким заборонено з 03.06.2022 року і до закінчення терміну, на який було введено воєнний стан, продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних та слабоалкогольних напоїв закладам торгівлі та громадського харчування усіх форм власності на території Львівської міської територіальної громади з 21.00 год. до 12.00 год., та вживання вищевказаних напоїв у громадських місцях, у тому числі на літніх майданчиках та терасах.

Відповідач зазначає, що внаслідок таких запроваджених обмежень органів державної влади та місцевого самоврядування, фактично було зупинено роботу підприємства, припинено трудові відносини з працівниками, виникла дебіторська заборгованість клієнтів-покупців. а також на підставі наказу від 25.10.2022 року встановлено початок простою на підприємстві з 00 год. 00 хв. 26 жовтня 2022 року до моменту закінчення воєнного стану. Відповідно отриманий у позивач товар і подальша торгівля ним стали економічно недоцільним, тобто, мала місце обставина, передбачена п.8.1. Договору.

Таким чином, відповідач вважає, що введення воєнного стану, обмежень органами державної влади та місцевого самоврядування, які зробили неможливим (економічно недоцільним) виконання відповідачем своїх зобов`язань, ведення бойових дій очевидно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків відповідачем, і в конкретному випадку, який є предметом спору у справі, об`єктивно унеможливило виконання господарського зобов`язання щодо оплати отриманого товару за Договором.

В свою чергу, колегія суддів дослідивши, чи дійсно такі обставини, на які посилається відповідач, є такими, що об`єктивно унеможливили належне виконання відповідачем свого обов`язку щодо оплати поставки товару за Договором поставки №0110/2022-3 від 01 жовтня 2022 року, дійшла наступних висновків.

Колегія суддів зауважує, що Договір поставки №0110/2022-3 від 01 жовтня 2022 року було укладено сторонами в період дії на території України воєнного стану, а відтак сторони мали усвідомлювати необхідність його виконання з обмеженнями, ризиками притаманними вказаному правовому режиму.

Поряд з цим, колегія суддів вважає, що посилання відповідача на обмеження введені органами державної влади та місцевого самоврядування, є безпідставними, оскільки відповідач на момент укладення Договору поставки №0110/2022-3 від 01 жовтня 2022 року був обізнаний з даними обставинами та повинен був передбачити ризики своєї господарської діяльності з урахуванням вищевказаних обмежень.

Згідно приписів ст.3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.

З урахуванням наведеного колегія суддів зазначає, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Твердження відповідача, що внаслідок запроваджених обмежень органів державної влади та місцевого самоврядування, фактично було зупинено роботу підприємства, припинено трудові відносини з працівниками, виникла дебіторська заборгованість клієнтів-покупців. а також на підставі наказу від 25.10.2022 року встановлено початок простою на підприємстві з 00 год. 00 хв. 26 жовтня 2022 року до моменту закінчення воєнного стану, колегія суддів також вважає безпідставним, оскільки відповідачем не надано, ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на підтвердження вищевказаних обставин.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач не надав належних та допустимих у розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем за договором поставки №0110/2022-3 від 01 жовтня 2022 року, як і не довів причинно-наслідкового зв`язку між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки №0110/2022-3 від 01 жовтня 2022 року, а тому доводи відповідача про неможливість виконання зобов`язань щодо оплати отриманого товару через вплив форс-мажорних обставин саме для цього конкретного випадку, суд апеляційної інстанції визнає необґрунтованими.

Щодо стягнення з відповідача 4 011,85 грн. - 3% річних, 66 864,19 грн. - пені та 11 730,81 грн - інфляційних втрат, колегія суддів зазначає наступне.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України).

Виходячи з вимог частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.2018 у справі №910/24266/16 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений відповідною Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з викладеного слідує, що базою для нарахування є сума боргу яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.

Даний висновок суду узгоджується з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладеній у постанові від 07.08.2019 року у справі №905/1302/18.

Разом з цим, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі N 910/13071/19 роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Згідно ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 550 ЦК України встановлено, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно п. 7.2 договору, в разі порушення Покупцем терміну (строку) оплати замовленої партії Товару, Постачальник має право стягнути з Покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми, за кожен день прострочення.

Обґрунтовуючи доводи своїх вимог, позивач зазначив в позовній заяві детальний розрахунок суми пені, 3% річних, інфляційних втрат за період з 16.12.2022 по 20.04.2023 на суму боргу в розмірі 387 387, 78 грн.

На виконання умов Договору позивач на підставі видаткової накладної №931 від 17.10.2022 та товарно-транспортної накладної №Р931 від 17.10.2022, скріплених підписами та печатками сторін, передав відповідачу товар на загальну суму 387 387,78 грн (а.с. 14-15).

Згідно п.6.2 договору, оплата за поставлений Постачальником Товар здійснюється Покупцем протягом 60-ти календарних днів з моменту поставки Товару.

Положеннями ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

За приписами ст. 252 ЦК України строк визначається, зокрема днями, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Згідно ст.253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

З урахуванням положень ст. 253 ЦК України щодо початку перебігу строку, період у часі, упродовж якого має місце прострочення відповідача щодо виконання зобов`язання з оплати перед позивачем, починається з наступного дня після настання події, з якою пов`язано його початок, а саме з наступного дня після визначеного у п. 6.2 договору кінцевого строку оплати (60-ого календарного дня з моменту поставки товару).

Таким чином, 16.12.2022 є 60-тим календарним днем з моменту поставки товару (17.10.2022 + 60 календарних днів = 16.12.2022), тобто останнім днем строку виконання відповідачем грошового зобов`язання.

Разом з тим, суд першої інстанції дослідивши розрахунок заявлених до стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені викладений позивачем в позовній заяві, дійшов зокрема висновку, що початок зобов`язання не може починатись з вихідного дня в даному випадку з 17.12.2022, та зробивши власний розрахунок 3% річних, інфляційних втрат та пені в системі "Ліга Закон" за загальний період з 19.12.2022 по 20.04.2023 включно встановив, що вимоги позивача про стягнення 3% річних та пені підлягають задоволенню частково в розмірах: 3 916,33 грн - 3% річних та 65 272,19 грн - пені, разом з тим інфляційні втрати підлягають стягненню в сумі заявленій позивачем в розмірі 11 730,81 грн., оскільки заявлені в межах суми визначеної судом.

Проте, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо визначення 19.12.2022 датою початку розрахунку 3% річних, інфляційних втрат та пені, посилаючись на те, що прострочення виникає у вихідний день 17.12.2022 та не може бути початком розрахунку, оскільки з урахуванням положень статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Таким чином, колегія суддів відзначає, що в даному випадку останній день строку для оплати товару - 16.12.2022 п`ятниця - не припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що унеможливлює застосування приписів ч.5 ст.254 ЦК України, яка встановлює, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 4 011,85 грн. - 3% річних, 66 864,19 грн. - пені та 11 730,81 грн - інфляційних втрат з урахуванням вищевстановлених обставин щодо початку перебігу прострочення грошового зобов`язання, дійшла наступних висновків.

З метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду обставин справи, колегією суддів перевірено правильність розрахунку інфляційних втрат за період 17.12.2022-20.04.2023: 387 387,78 x 1.03234240 (100,80 : 100) x (100,70 : 100) x (101,50 : 100) x (100,20 : 100) = 1.03234240) - 387 387,78 = 12 529,05 грн.

Оскільки суд, приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, колегія суддів погоджується, що вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з 17.12.2022 - 20.04.2023 підлягає задоволенню у заявленому позивачем розмірі - 11 730,81 грн.

Колегією суддів, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду обставин справи, здійснено розрахунок 3 % річних з суми 387 387,78 грн за період з 17.12.2022 по 20.04.2023, а саме: (387 387,78 x 3 % x 125 : 365 : 100 = 3980,01 грн.) розмір 3% річних за вказаний період становить 3980,01 грн.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 3980,01 грн. У стягненні 31,84 грн. 3% річних слід відмовити.

Поряд з цим, колегією суддів, здійснено розрахунок пені за період 17.12.2022-20.04.2023 та встановлено, що розмір пені за вказаний період становить 66 333,52 грн. (387 387,78 (Сума боргу) x (2 x 25,00 : 365) x 125 днів (прострочення) : 100 = 66 333,52 грн).

Таким чином, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 66 333,52 грн. У стягненні 530,67 грн. пені слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було допущено порушення в частині розрахунку пені та 3% річних.

Щодо доводів відповідача про порушення судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення норм процесуального права, а саме ч.2 ст.197 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідач в обґрунтування вказаних доводів посилається на те, що в судовому засіданні, яке відбулось в суді першої інстанції 05.07.2023 о 11:00 год. в якому було здійснено розгляд справи по суті і ухвалено оскаржуване рішення, представник позивача брав участь без подачі заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, відповідно не надіславши її копію відповідачу. Представник позивача брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції на підставі задоволеного в судовому засіданні, яке відбулось 19.06.2023. усного клопотання представника позивача про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, чим порушено приписи ч. 2 ст. 197 ГПК України.

Частиною 2 ст. 169 ГПК України встановлено, що заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.

Відповідно до статті 197 ГПК України учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Згідно з ч. 2 ст. 197 ГПК України учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи.

З протоколу судового засідання в режимі конференції №1639751 від 19.06.2023 вбачається, що в судовому засідання 19.06.2023 судом першої інстанції протокольною ухвалою закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду справи по суті на 05.07.2023 року об 11:00 год. Поряд з цим, представником Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД РУБІН" - Ополонець Іриною Володимирівною заявлено усне клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку поза межами приміщення суду через систему EASYCON. Розглянувши вказане клопотання суд першої інстанції протокольною ухвалою задовольнив клопотання представника позивача та постановив провести наступне судове засідання за участю представника позивача в режимі відеоконференцзв`язку поза межами приміщення суду через систему EASYCON (а.с.40).

Таким чином, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД РУБІН" - Ополонець Ірина Володимирівна приймала участь в судовому засідання 05.07.2023 в суді першої інстанції в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду на підставі задоволеного судом першої інстанції усного клопотання, яке було подане (заявлене) без дотримання приписів ч. 2 ст. 197 ГПК України.

Згідно приписів п.4 ч.1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною 2 ст.277 ГПК України, встановлено, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.3 ст.277 ГПК України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: 1) справу розглянуто неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою; 4) суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі; 5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні; 6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; 7) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Дослідивши вищезазначені доводи відповідача в сукупності з вказаними нормами процесуального закону, колегія суддів дійшла висновку, що недотримання представником позивача приписів ч.2 ст.197 ГПК України при заявлені усного клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку поза межами приміщення суду та подальше його задоволення судом першої інстанції не призвело до порушення прав і обов`язків відповідача, не вплинуло на повноту встановлення обставин справи, не є таким, що тягне за собою передбачене ч.3 ст.277 Господарського процесуального кодексу України безумовне скасування рішення Господарського суду Вінницької області від 05.07.2023 в частині стягнення 387387,78 грн. основного боргу, 65 272,19 грн. пені, 11730,81 грн. інфляційних втрат, 3916,33 грн. 3% річних та 7024,61 грн. відшкодування витрат на плату судового збору.

Поряд з цим, в контексті викладеного, колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду враховуючи наявну технічну можливість у проведенні відеоконференції поза межами приміщення суду та необхідність забезпечення балансу між правом сторони щодо участі у судовому засіданні та реалізацією ним процесуальних прав й розглядом господарської справи в розумні строки, неодноразово, зокрема в ухвалах від 21.09.2023 у справі №908/216/20(908/3572/21), від 07.09.2023 у справі №908/2414/21, від 22.08.2023 у справі №917/1429/21, від 10.08.2023 у справі №752/6166/17, від 03.08.2023 у справі №876/50/23, від 25.07.2023 у справі №910/4791/22 задовольняв усні клопотання представників сторін про участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів зв`язку поза межами приміщення суду, застосовуючи приписи ст.197 ГПК України.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд також вважає за необхідне послатися на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010р. у якому зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕТАЛЛ" на рішення Господарського суду Вінницької області від 05.07.2023 в частині стягнення 387387,78 грн. основного боргу, 65 272,19 грн. пені, 11730,81 грн. інфляційних втрат, 3916,33 грн. 3% річних та 7024,61 грн. відшкодування витрат на плату судового збору, залишається без задоволення.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно ч. 4 ст. 277 ГПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскільки судом першої інстанції було допущено порушення в частині розрахунку пені та 3% річних, що не вплинуло на прийняття правильного рішення по суті спору, оскаржуване рішення Господарського суду Вінницької області від 05.07.2023, на підставі ч. 4 ст. 277 ГПК України, підлягає зміні в частині 3% річних, пені та судових витрат. В іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕТАЛЛ" на рішення Господарського суду Вінницької області від 05.07.2023 в частині стягнення 387387,78 грн. основного боргу, 65 272,19 грн. пені, 11730,81 грн. інфляційних втрат, 3916,33 грн. 3% річних та 7024,61 грн. відшкодування витрат на плату судового збору у справі №902/632/23, залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 05.07.2023 у справі №902/632/23 змінити в частині 3% річних, пені та судових витрат, виклавши пункти 2, 3 резолютивної частини в наступній редакції:

« 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕТАЛЛ" (пр-т Коцюбинського, буд.38-А, м. Вінниця, 21001, код ЄДРПОУ 39121302) в особі Філії №9 Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕТАЛЛ" (вул. Городоцька, 87-89, м. Львів, 79016, ідент. код філії 44907677) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД РУБІН" (вул. Скляренка, буд.15, м. Київ, 04073, код ЄДРПОУ 39918383) 387 387,78 грн. - основного боргу, 66 333,52 грн - пені, 11 730,81 грн - інфляційних втрат, 3980,01 грн - 3% річних та 7041,48 грн. - відшкодування витрат на сплату судового збору.

3. У позові в частині стягнення 530,67 грн. - пені та 31,84 грн - 3% річних відмовити.»

В решті рішення Господарського суду Вінницької області від 05.07.2023 у справі №902/632/23 залишити без змін.

3. Справу №902/632/23 повернути Господарському суду Вінницької області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "02" листопада 2023 р.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Олексюк Г.Є.