Постанова

від 01.11.2023 по справі 904/1232/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2023 року м. Дніпро Справа № 904/1232/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів:Чус О.В., Дарміна М.О.,

секретар судового засідання: Манець О.В.

представники сторін:

від позивача: Шипіленко Р.О., посвідчення №1432 від 02.07.2018 р., адвокат

від відповідача: Мельник М.С., посвідчення №10634/10 від 20.06.2022 р., адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.2023р. (суддя Ярошенко В.І.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Адельгейт Груп", м. Вільногірськ, Дніпропетровська область

до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод", м.Дніпро

про стягнення заборгованості

Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод"

на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.2023 р. ( суддя Ярошенко В.І .) у справі

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Адельгейт Груп",

м. Вільногірськ, Дніпропетровська область

до

Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод", м.Дніпро

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Адельгейт Груп" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" і просить суд стягнути заборгованість у розмірі 1 085 229,62 грн., з яких: сума основного боргу в розмірі 923 808 грн., пеня в розмірі 24 573,29 грн., інфляційні втрати у розмірі 116 561,10 грн. та 3 % річних у розмірі 20 197,23 грн..

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2023 р. позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Дніпровський тепловозоремонтний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Адельгейт Груп основний борг у розмірі 923 808 грн., інфляційні втрати у розмірі 80 298,71 грн., пеню у розмірі 16 720,92 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 15 312,42 грн.. В іншій частині позову відмовлено.

31.07.2023 р. до Господарського суду Дніпропетровської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Адельгейт Груп" надійшла заява про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 750 грн. у справі № 904/1232/23.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.2023р.

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Адельгейт Груп" про розподіл судових витрат задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Дніпровський тепловозоремонтний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Адельгейт Груп" витрати на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 14 815, 33 грн.. В іншій частині відмовлено.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись із зазначеним додатковим рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Приватне акціонерне товариство "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод", в якій просить суд скасувати додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.2023 р. та прийняти нове рішення, про відмову у задоволенні заяви про розподіл судових витрат.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що Позивач не направляв Відповідачу заяву про розподіл судових витрат та документи, які підтверджують понесені судові витрати, що позбавило Відповідача можливості подати до суду клопотання про зменшення розмір таких витрат та свої заперечення.

При цьому, Скаржник зазначає, що 31.07.2023 р. на електронну пошту Відповідача надійшов лист з назвою «заява з додатками по справі 904/1232/23» від Романа Шипіленко до якого прикріплено 4 файли формата pdf. Відповідач зазначає свої заперечення щодо такого надісланого документа, який, як розуміє Відповідач, є заявою про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та доказами які це підтверджують, а саме: надіслані файли не підписані електронно-цифровим підписом; надіслані файли не підписані й фізичним підписом; у файлі не зазначено посаду, ПІБ, від імені кого взагалі складений такий документ; позовна заява підписувалась директором Позивача А.В. Ілющенков. Будь-які інші документи по справі № 904/1232/23 Відповідач від Позивача не отримував, а тому Відповідачу не відомо хто такий відправник Роман Шипіленко.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Від Товариство з обмеженою відповідальністю "Адельгейт Груп" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, Товариство посилається на те, що Відповідач, будучи ознайомленим з попереднім визначенням розміру витрат на професійну правничу допомогу у позовній заяві та з остаточним їх визначенням у заяві (клопотанні) про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з наданням усіх необхідних доказів, не надав жодних заперечень, клопотань про їх зменшення як до ухвалення рішення у справі за позовними вимогами, так і до ухвалення додаткового рішення. Тому, оскарження цих витрат є невмотивованим і безпідставним.

Товариство також вказує на те, що Позивач надав суду і Відповідачу всі документи, які стосуються розміру і стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Відповідачем всі ці документи були проігноровані, хоча вони направлялися йому безпосередньо ( на електронну пошту зазначену Відповідачем направлялася заява з додатками, які підписані і засвідчені електронним цифровим підписом адвоката Шипіленко Р.О., документ щодо верифікації ЕЦП також був направлений, разом із заявою, докази належного відправлення містяться в матеріалах справи ), представник Відповідача додатково їх отримував в Електронному суді та ознайомлювався з матеріалами справи. Однак, Відповідач не надав жодних заперечень, вимог і підстав перерахунку, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а додаткове рішення - без змін.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04.09.2023 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач), судді Дармін М.О., Березкіна О.В..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.09.2023 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 25.10.2023 р..

Розпорядженням керівника апарату суду від 24.10.2023 р., у зв`язку з припиненням повноважень судді Березкіної О.В., відповідно до ст. 123 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду № 2 від 08.10.2018 р. зі змінами, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Дарміна М.О., Чус О.В..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2023 р. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.2023 р. у справі № 904/1232/23 прийнято до свого провадження.

У судовому засіданні 25.10.2023 р. була оголошена перерва на 01.11.2023 р..

У судовому засіданні 01.11.2023 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Адельгейт Груп" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" і просить суд стягнути заборгованість у розмірі 1 085 229 62 грн., з яких: сума основного боргу в розмірі 923 808 грн., пеня в розмірі 24 573 29 грн., інфляційні втрати у розмірі 116 561, 10 грн. та 3 % річних у розмірі 20 197, 23 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2023 р. у справі № 904/1232/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Дніпровський тепловозоремонтний завод» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Адельгейт Груп» основний борг у розмірі 923 808 грн., інфляційні втрати у розмірі 80 298,71 грн., пеню у розмірі 16 720, 92 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 15 312, 42 грн. В іншій частині позову відмовлено.

31.07.2023 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Адельгейт Груп" надійшло клопотання про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 750 грн..

Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.2023 р.

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Адельгейт Груп" про розподіл судових витрат задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Дніпровський тепловозоремонтний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Адельгейт Груп" витрати на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 14 815, 33 грн.. В іншій частині відмовлено.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з п. 3. ч. 3 ст. 277 ГПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що Відповідач був позбавлений можливості подати до суду клопотання про зменшення розмір таких витрат та свої заперечення, оскільки не отримував від Позивача заяву про розподіл судових витрат та документи, які підтверджують понесені судові витрати.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, отримавши заяву Позивача про розподіл судових витрат, суд першої інстанції, не повідомив Відповідача про прийняття до розгляду заяви Позивача про розподіл судових витрат та відповідно не надав Відповідачу можливість заявити свої заперечення щодо поданої Позивачем заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, ухвалив додаткове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Адельгейт Груп" про розподіл судових витрат задовольнив частково.

В п. п. 7.31, 7.32, 7.33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 р. у справі № 911/3312/21 зазначено, що у процедурі розгляду заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суду належить забезпечити сторонам у справі можливість бути повідомленими про розгляд заяви та надати свої заперечення щодо розміру витрат, які заявник намагається компенсувати за рахунок протилежної сторони. Ключовими в цьому аспекті є приписи ч. 2 ст. 221 ГПК України, які в імперативному порядку встановлюють, що для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання. Отже, положення ч. 4 ст. 244 ГПК України про те, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання, не виключають обов`язку суду повідомити сторони про призначення судового засідання з розгляду заяви про розподіл судових витрат відповідно до ч. 2 ст. 221 ГПК України чи повідомити їх про прийняття заяви до розгляду ( якщо провадження у справі є письмовим ). Також при розгляді цієї заяви суд повинен забезпечити сторонам дотримання принципів змагальності, рівності в судочинстві, реалізацію права сторони «бути вислуханою» як передумови того, що вона була «почута», що є складовою права на справедливий суд ( рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України», заява № 4909/04 від 10.02.2010 р.).

Отже, ухвала прийняття до розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Адельгейт Груп" про розподіл судових витрат всупереч приписам ст. 221 ГПК України місцевим судом не приймалася, сторони про прийняття до розгляду заяви не повідомлялися. З огляду на це, апеляційний суд виснує, що внаслідок прийняття оскаржуваного судового рішення Відповідач був позбавлений можливості заявити клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу як таких, що є неспівмірними відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України.

З огляду на те, що основними засадами судочинства в Україні є, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості, апеляційний суд виснує, що місцевий суд, який розглянув заяву подану Позивачем на підставі ч. 5 ст. 130 ГПК України повинен був повідомити Відповідача про прийняття до розгляду заяви Позивача про розподіл судових витрат та надати Відповідачу можливість заявити свої заперечення щодо поданої Позивачем заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись приписами ст. 277 ГПК України про розгляд справи за відсутності належним чином повідомлення учасника справи про розгляд заяви, оскільки в спірному випадку таке повідомлення є обов`язковим, апеляційний суд дійшов висновку, що такі процесуальні порушення є обов`язковою умовою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення у відповідній частині, у зв`язку з чим колегія суддів розглядає по суті заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Адельгейт Груп" про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 750 грн., з урахуванням заперечень Відповідача викладених в апеляційній скарзі.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення ( п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу ( ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Разом з тим, чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У розумінні положень частини п`ятої ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста ст. 126 ГПК України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом із тим, у частині п`ятій зазначеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку, суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19. Ці правові висновки було підтверджено і в постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто, критерії, визначені частиною четвертою ст. 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У додатковій постанові від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц ( провадження №14-382цс19 ) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21). Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункт 29). Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).

За змістом частини третьої статті 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI ) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону №5076-VI).

Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини ( пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 р. у справі № 910/12876/19).

Частинами першою та другою ст. 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

У розгляді даного спору судова колегія враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 р. у справі № 910/13071/19. У наведеній постанові Верховний Суд у звернув увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України.

Апеляційний суд також звертається до правової позиції, зазначеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 р. у справі № 922/1964/21. Так, Велика Палата зазначила про те, що частина третя ст. 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним. Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

На підтвердження доказів понесення витрат на правову допомогу Позивачем подано до суду Договір № 6-юо про надання правової допомоги від 17.01.2023 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Адельгейт Груп" ( Клієнт ) та Адвокатом Шипіленком Романом Олександровичем ( Адвокат ), відповідно до п. 1.1 якого Адвокат зобов`язується здійснити представництво Клієнта, що вказаний в цьому Договорі на умовах і в порядку, що визначені цим Договором, а ТОВ «АДЕЛЬГЕЙТ ГРУП» зобов`язується прийняти ці послуги, оплатити їх, а також виконати інші дії, передбачені цим Договором.

Безпосередній зміст правової допомоги Адвоката за цим Договором полягає в тому, що Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов`язання, яке надалі іменується Доручення, здійснити представництво (представляти) Клієнта виключно з приводу стягнення заборгованості на користь Клієнта з суб`єктів господарювання незалежно від форм власності і підпорядкування, у досудовому порядку, у судових справах, що здійснюються в порядку господарського судочинства на підставі Господарського процесуального кодексу України у судових інстанціях всіх рівнів, які передбачені Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року та вказаним процесуальним кодексом, а також у приватних виконавців та органах Державної виконавчої служби відповідно із Законом України «Про виконавче провадження» (п. 2 договору ).

Згідно з п. 4 договору за надання Адвокатом правової допомоги за цим Договором, що вказана в п. 2 Договору, Клієнт зобов`язаний виплатити Адвокату гонорар (винагороду) та оплатити фактичні витрати, необхідні для виконання цього Договору по факту виконання Доручення. Конкретний перелік юридичних послуг та їх вартість визначаються в додаткових угодах до цього Договору на визначених у них умовах.

Додатковою угодою від 17.01.2023 р. за надання Адвокатом правової допомоги за Договором про надання правової допомоги № 6-юо від 17.01.2023 р., Клієнт зобов`язаний виплатити Адвокату гонорар (винагороду) та оплатити фактичні витрати, необхідні для виконання цього Договору. Сторони погодили такі тарифи для визначення розміру адвокатського гонорару: 3 000,00 грн. за одну годину роботи адвоката. Робота полягає в наданні юридичної консультації, аналізі документів, підготовці і направленні досудової вимоги, підготовці позовної заяви, здійснення всіх необхідних розрахунків, в тому числі пені, інфляційних втрат, 3% річних, підготовці копій документів в якості додатків до позовної заяви (документи засвідчуються належним чином Клієнтом), направленні позовної заяви іншим учасникам провадження, направлення/здача до канцелярії позовної заяви з додатками, підготовка та направлення інших заяв по суті справи та з процесуальних питань; 3 700,00 грн. за участь у судовому засіданні ( незалежно від тривалості та з урахуванням знаходження робочого місця адвоката у м. Кам`янське ).

Кінцевий розмір гонорару визначається актом приймання-передачі та має бути сплачений не пізніше 10 днів з моменту набуття рішенням суду законної сили, а у разі сплати суми заборгованості у позасудовому порядку-не пізніше 10 днів з моменту зарахування коштів на поточний рахунок Клієнта ( п. 2 додаткової угоди ).

Як вбачається з матеріалів справи - представництво інтересів Позивача у справі здійснювалося адвокатом Шипіленком Романом Олександровичем на підставі ордеру серія АЕ № 1177524 від 17.01.2023 р.. Статус адвоката представника Позивача підтверджується копією Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП № 3770 від 02.07.2018.

Актом приймання-передачі адвокатських послуг від 28.07.2023 р. сторони договору підтвердили надання адвокатом Шипіленком Романом Олександровичем та прийняття Клієнтом Товариством з обмеженою відповідальністю «Адельгейт Груп» правничої (правової) допомоги за договором № 6-юо від 17.01.2023 р. на суму 15 750 грн. з ПДВ. Клієнт підписанням цього Акту підтверджує, що всі зазначені послуги буди надані Адвокатесою у повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції надавши оцінку наявним у справі документам на підтвердження понесення Позивачем витрат на професійну правничу допомогу при розгляді цієї справи, зокрема змісту Договору № 6-юо про надання правової допомоги від 17.01.2023 р., укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю "Адельгейт Груп" ( Клієнт ) та Адвокатом Шипіленком Романом Олександровичем ( Адвокат ), Додаткової угоди від 17.01.2023 р. за надання Адвокатом правової допомоги за Договором про надання правової допомоги № 6-юо від 17.01.2023 р., Акту приймання-передачі адвокатських послуг від 28.07.2023 р., дійшов висновку, що у наведеному Акті зазначено вид наданої правничої допомоги, кількість витрачених годин на кожну послугу адвоката та підсумкові суми по кожному окремому виду правової допомоги. Інформація яка зазначена у Акті наданих послуг щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг), відповідає документам та інформації, що містяться у матеріалах судової справи.

При цьому, колегія суддів зазначає, що визначення співмірності із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), суди здійснюють з огляду на принципи диспозитивності та змагальності, з урахуванням ст. 86 ГПК у взаємозв`язку із оцінкою таких критеріїв як складність справи ( обсяг опрацьованого законодавства, судової практики, кількість та тривалість судових засідань, тощо ). Подібні за змістом висновки, викладені і у постановах Верховного Суду від 18.01.2022 р. у справі № 915/1473/20, від 27.01.2022 р. у справі № 910/17733/20 та від 15.12.2021 р. у справі № 910/2166/21.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 13.12.2018 р. у справі № 816/2096/17, від 16.05.2019 р. у справі № 823/2638/18, від 09.07.2019 р. у справі № 923/726/18, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

Колегія суддів звертає увагу, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом позивача послуг, складністю справи, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

Беручи до уваги обставини щодо часткового задоволення позовних вимог, складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, апеляційний суд, врахувавши відсутність заперечення Відповідача в цій частині ( який так і не скористався своїм правом в суді апеляційної інстанції ) дійшов висновку про наявність підстав для часткового відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14 815, 33 грн. у зв`язку з частковим задоволення позову, тому з Відповідача підлягають стягненню на користь Позивача витрати на правову допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 14 815, 33 грн..

Доводи Відповідача, що Позивач не направляв Відповідачу заяву про розподіл судових витрат та документи, які підтверджують понесені судові витрати, спростовуються матеріалами справи. Так, Позивач надав суду докази відправки документів, які стосуються розміру і стягнення витрат на професійну правничу допомогу на електронну пошту зазначену Відповідачем, які були підписані і засвідчені електронним цифровим підписом адвоката Шипіленко Р.О.. Документ щодо верифікації ЕЦП також був направлений, разом із заявою. Докази належного відправлення містяться в матеріалах справи, представник Відповідача додатково їх отримував в Електронному суді та ознайомлювався з матеріалами справи.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржуване додаткове рішення скасуванню з прийняттям нового судового рішення, відповідно до якого заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Адельгейт Груп" про розподіл судових витрат підлягає частковому задоволенню, з Приватного акціонерного товариства "Дніпровський тепловозоремонтний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Адельгейт Груп" підлягає стягненню витрати на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 14 815, 33 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 244, 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" задовольнити частково.

Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.2023 р. у справі № 904/1232/23 скасувати.

Прийняти нове судове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Адельгейт Груп" про розподіл судових витрат задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпровський тепловозоремонтний завод" ( 49038, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, 7, ідентифікаційний код 00659101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Адельгейт Груп" ( 51700, Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Гагаріна, буд. 15, кв. 203; ідентифікаційний код 42584616) витрати на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 14 815, 33 грн., про що видати наказ.

В іншій частині відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 02.11.2023 р.

Головуючий суддяІ.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін