Постанова

від 02.11.2023 по справі 904/4588/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2023 року м.Дніпро Справа № 904/4588/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чус О.В. (доповідач)

судді: Кощеєва І.М., Дарміна М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РБ Строй" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2023 (повне рішення складено 13.02.2023, суддя Євстигнеєва Н.М.) у справі №904/4588/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вето", м. Дніпро

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "РБ Строй", м. Дніпро

про стягнення 106 213,55 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вето" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "РБ Строй" на свою користь заборгованості в сумі 83 237,65 грн, 3 % річних у сумі 2 291,89 грн та інфляційних втрат у сумі 20 684,01грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору субпідряду №В-264/21 від 28 вересня 2021 року в частині повної та своєчасної оплати за виконані роботи.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2023 у справі №904/4588/22 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "РБ Строй" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вето" основний борг у сумі 83 237 грн. 65 коп., 3% річних у сумі 2 285 грн. 04 коп., втрати від інфляції в сумі 20 684 грн. 01 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 480 грн. 84 коп.; в іншій частині позову відмовлено.

Дане рішення мотивоване тим, що уклавши договір субпідряду №В-264/21 від 28 вересня 2021 року, у генпідрядника та підрядника виникли зобов`язальні правовідносини один перед одним, а саме: у підрядника, Товариства з обмеженою відповідальністю "Вето", - виконати роботи з монтажу і наладки системи відеоспостереження на об`єкті: магазин "Продукти-АТБ", Закарпатська область, м. Хуст, вул. Карпатської Січі, 63, а у генпідрядника, Товариства з обмеженою відповідальністю "РБ Строй", - прийняти та оплатити їх. З огляду на умови п. 4.1 договору строк оплати виконаних робіт за актом № ВЕ-546 від 23.12.2021 є таким, що настав 31.12.2021, прострочка з 01.01.2022. Між тим, в установлений договором строк, відповідач свої зобов`язання з оплати вартості виконаних робіт не виконав та будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості у сумі 83 237,65 грн. відповідачем відповідно до положень статей 13, 74 ГПК України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.

Доводи та вимоги апеляційної скарги.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "РБ Строй" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2023 у справі №904/4588/22 скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апелянт вказує на те, що головним замовником робіт є ТОВ АТБ-Маркет в особі ТОВ «РІТЕЙЛ-ДЕВЕЛОПМЕНТ», а відповідач є підрядником. Головний замовник, ТОВ «РІТЕЙЛ-ДЕВЕЛОПМЕНТ», надіслав на адресу ТОВ «БК «АБРІС СТРОЙ» та ТОВ «РБ СТРОЙ» лист №Р-2022- 0228 від 15.03.2022, в якому зазначив, що вони як замовники не мають можливості виконувати свої зобов`язання за договором генерального підряду та цим листом повідомляють підрядну організацію про настання форс-мажорних обставин з 24.02.2022 посилаючись на сертифікат торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року за № 2024/02.0-7.1.

Скаржник стверджує, що договір субпідряду №В-264/21 від 28.09.2021 містить положення про форс-мажорні обставини. Отже, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за даним договором, якщо таке невиконання або неналежне виконання викликало обставини непереборної сили (форс-мажорними обставинами), тобто обставинами, які виникли та діють незалежно від волі не виконуючої сторони і які не виконуюча сторона об`єктивно не могла передбачити та запобігти ним.

Відповідач вказує, що замовник виконав умови договору, надав лист в строк з доказами настання форс-мажорних обставин та після чого заморозив будівництво, закрив доступ до об`єкта будівництва за адресою область, м. Хуст, вул. Карпатської Січі, 63 та не сплатив відповідачу за виконані роботи, щоб він міг розплатитись з субпідрядниками за іх виконані роботи.

Таким чином, апелянт доводить, що до сьогодні головний замовник не розрахувався з відповідачем за виконані роботи, в результаті чого у відповідача виник борг.

Відповідач також в апеляційній скарзі посилається на постанову Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17, в якій зазначено, що засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначив, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2023 у даній справі є законним, обґрунтованим та таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

У відзиві вказано з посиланням на норми ч. 9 ст. 165, ч. 4 ст. 240, ст. 248 ГПК України, що судом першої інстанції були вчинені всі передбачені законом заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Щодо посилання апелянта на форс-мажорні обставини 24.02.2022, в результаті чого він не зміг сплатити суму основного боргу у розмірі 83 237, 65 грн. ТОВ Вето, позивач вказав, що договір субпідряду №B-264/21 від 28 вересня 2021 року був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю РБ Строй (генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Вето (підрядник), уклавши вищевказаний договір, у генпідрядника та підрядника виникли зобов`язальні правовідносини один перед одним, а саме: у підрядника - Товариства з обмеженою відповідальністю Вето виконати роботи з монтажу і наладки системи відеоспостереження на об`єкті: магазин Продукти-АТБ, Закарпатська область, м. Хуст, вул. Карпатської Січі, 63, а у генпідрядника Товариства з обмеженою відповідальністю РБ Строй - прийняти та оплатити їх.

Таким чином, на думку позивача, саме ТОВ РБ СТРОЙ є відповідальним за невиконання грошового зобов`язання, адже саме воно є стороною договору, а не ТОВ АТБ-Маркет в особі ТОВ РІТЕЙЛ-ДЕВЕЛОПМЕНТ, відсутність надходжень коштів від контрагентів боржника не виправдовує його бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності.

Також позивач наголосив, з посиланням на постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.06.2018 у справі №913/869/14, від 05.07.2019 у справі №905/600/18 та від 14.01.2020 у справі №924/532/19 та правові позиції, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі №910/4590/19, від 22 вересня 2020 року у справі №918/631/19, від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі №922/3095/18 та від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18, що сплата інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних є нерозривно пов`язаним з основним боргом, це особлива міра захисту майнового інтересу, яка не залежить від наявності або відсутності форс-мажорних обставин.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2023 року для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Орєшкіна Е.В., судді: Чус О.В., Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.03.2023 апеляційну скаргу залишено без руху, апелянту наданий десятиденний строк на усунення недоліків апеляційної скарги: надання доказів сплати судового збору в сумі 3 721,50 грн, надіслання копії апеляційної скарги позивачу.

03.04.2023 від апелянта до Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів сплати судового збору в сумі 3 721,50 грн, надіслання копії апеляційної скарги позивачу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 07.04.2023 у зв`язку з відпусткою судді Чус О.В. по справі для вирішення питання відкриття апеляційного провадження здійсненний повторний автоматизований перерозподіл, за результатами якого її передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Орєшкіної Е.В., суддів Кощеєва І.М., Березкіної О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.04.2023 зазначеною колегією суддів прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РБ Строй" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2023 у справі №904/4588/22 до свого провадження для вирішення питання відкриття апеляційного провадження; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "РБ Строй" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2023 у справі №904/4588/22; розгляд апеляційної скарги визначено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

11.09.2023 у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 з посади судді Центрального апеляційного господарського суду по справі здійснений повторний автоматизований перерозподіл, за результатами якого справу №904/4588/22 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Чус О.В., суддів Дарміна М.О., Кощеєва І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.09.2023 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РБ Строй" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2023 у справі №904/4588/22 до свого провадження.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

28 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "РБ Строй" (генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вето" (підрядник) укладено договір субпідряду №В-264/21 (а.с. 29-36).

Відповідно до п. 1.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, підрядник бере на себе зобов`язання на власний ризик за завданням генпідрядника виконати роботи з монтажу і наладки системи відео спостереження (далі-роботи), на об`єктах (далі - об`єкти, окремо - об`єкт), відповідно до технічного завдання, а генпідрядник зобов`язується забезпечити доступ до об`єктів, на якому будуть виконуватися роботи, створити підряднику необхідні умови для виконання робіт, прийняти виконану роботу і оплатити її вартість.

Підрядник зобов`язується протягом 7 (семи) календарних днів після предприймання магазину під монтаж обладнання, виконати роботи з монтажу і наладки системи відео спостереження на об`єкті та передати їх генпідряднику, а генпідрядник прийняти і оплатити виконані роботи (п. 1.2 договору).

Перелік, вартість матеріалів і робіт з монтажу і наладки системи відеоспостереження по кожному з об`єктів генпідрядника вказуються в кошторисі, що є додатком №1 до цього договору та його невід`ємною частиною (п. 1.3 договору).

За умовами п. 2.1 договору підрядник зобов`язаний виконати передбачені цим договором роботи, якість яких повинна відповідати вимогам нормативно-правових актів, якими регламентовано відносини у сфері будівництва технічній документації та умовам договору.

Вартість робіт і використовуваних матеріалів з монтажу і наладки системи відеоспостереження на об`єктах генпідрядника визначається згідно кошторису, що є додатком №1 до цього договору (п. 3.1 договору).

Оплата виконаних підрядних робіт за цим договором здійснюється генпідрядником у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника у наступному порядку:

- аванс у розмірі 250 000,00грн (двісті п`ятдесят тисяч гривень 00 копійок), в т.ч. ПДВ - 41 666,67грн, сплачується на підставі виставленого підрядником рахунку протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту підписання договору та отримання генпідрядником оригіналу цього рахунку;

Остаточний розрахунок, за виконані роботи по об`єкту здійснюються генпідрядником після надання підрядником генпідряднику підписаного керуючою особою магазину ТОВ "АТБ-Маркет" та службою безпеки магазину ТОВ "АТБ-Маркет", а також затвердженою печаткою Магазину ТОВ "АТБ-Маркет" попереднього акту виконаних робіт з монтажу і наладки системи відеоспостереження, що є додатком №2 до цього договору, на підставі виставленого підрядником рахунку та акту здачі-приймання виконаних робіт підписаних сторонами, протягом 5 (п`яти) робочих днів. Відстрочення платежу не є комерційним кредитом (п. 4.1 договору).

За умовами п. 4.2 договору генпідрядник має право затримати платежі за роботи, виконані підрядником з порушенням умов цього договору, державних стандартів, норм і правил, документації на виконання робіт, на строк, необхідний для усунення виявлених порушень. Факт порушення умов цього договору, державних стандартів, норм і правил, документації на виконання робіт з монтажу і наладки системи відеоспостереження фіксується актом, що підписується представниками обох сторін. У випадку відмови підрядника підписати зазначений акт генпідрядник має право скласти цей акт із залученням фахівців незацікавлених організацій (зокрема, Торгово-промислової палати України).

Належним виконанням генпідрядником зобов`язання з оплати виконаних підрядних робіт за цим договором є момент (день) зарахування грошових коштів на банківський рахунок підрядника уповноваженим банком генпідрядника на підставі платіжного доручення генпідрядника про перерахування платежу на користь підрядника. У момент зарахування грошових коштів на банківський рахунок підрядника, зобов`язання генпідрядника з оплати виконаних робіт за цим договором визнається сторонами виконаним у частині суми, зарахованої на банківський рахунок підрядника (п. 4.3 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору загальний строк виконання усіх підрядних робіт за цим договором складає: 7 (сім) календарних днів після предприймання магазину під монтаж обладнання.

Місце виконання робіт по кожному об`єкту вказується в кошторисі (додаток №1 до цього договору та його невід`ємна частина) (п. 5.4 договору).

Підрядник зобов`язаний не пізніше останнього дня терміну виконання робіт повідомити керуючу особу Магазину ТОВ "АТБ-Маркет" та службу безпеки Магазину ТОВ "АТБ-Маркет" про проведення випробування змонтованої системи відеоспостереження, після чого сумісно підписати попередній акт виконаних робіт з монтажу і наладки системи відеоспостереження, що є додатком №2 до цього договору та завірити його печаткою Магазину ТОВ "АТБ-Маркет" (п. 5.6.2 договору).

Генпідрядник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплатити виконані роботи; виконувати належним чином зобов`язання, передбачені договором, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та іншими нормативно-правовими актами (п. 6.1.1, 6.1.4 договору).

У разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством (п. 7.1 договору).

За умовами пункту 7.2 договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань за договором винна сторона сплачує іншій стороні штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня), а також понад штрафні санкції відшкодовує завдані генпідряднику збитки у відповідності з пунктом 7.3 цього договору та вимогами ст. 231 Господарського кодексу України.

Нарахування штрафних санкцій здійснюється протягом усього періоду прострочення, незалежно від його тривалості. Сторони домовились, що строк позовної давності для стягнення штрафних санкцій становитиме три роки.

Цей договір набирає чинності з дати його укладення і діє до 31.12.2021, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами обов`язків за цим договором. Якщо за 1 місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не вимагатиме його припинення, договір вважається пролонгованим (продовженим) на тих же умовах і на кожний наступний рік (п. 10.1 договору).

Сторонами складений та підписаний Додаток № 1 до договору субпідряду №В-264/21 від 28.09.2021 "Кошторис на виконання робіт з монтажу і наладки системи відеоспостереження", об`єкт: магазин "Продукти__", Закарпатська область, м. Хуст, вул. Карпатської Січі, 63, загальна вартість 333 237,65грн (а.с. 37).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

В матеріалах справи відсутні докази того, що спірний договір визнавався недійсним в судовому порядку.

Так, жодна із сторін письмово на виявила бажання припинити дію договору. Відтак, договір субпідряду №В-264/21 від 28.09.2021 був чинним протягом спірного періоду.

ТОВ "Вето" виставило відповідачу рахунок на оплату №4065 від 28.09.2021 на суму 250 000,00грн. (а.с. 39).

ТОВ "РБ Строй" перерахувало на розрахунковий рахунок позивача аванс у розмірі 250 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1241 від 05.10.2021 (а.с 40).

На виконання умов договору №В-264/21 від 28.09.2021 позивачем (підрядником) виконані роботи з монтажу і наладки системи відеоспостереження на об`єкті: магазин "Продукти-АТБ", Закарпатська область, м. Хуст, вул. Карпатської Січі, 63 на суму 333 237,65грн., про що сторонами складено акт №ВЕ-546 здачі-приймання виконаних робіт від 23.12.2021 (а.с. 41).

Сторони претензій одна до одної не мають, та підтверджують, що якість виконаних підрядником робіт відповідає умовам договору №В-264/21 від 28.09.2021 і приймається генпідрядником в повному обсязі.

Акт здачі-приймання виконаних робіт містить підписи сторін, які скріплені печатками підприємств.

ТОВ "Вето" виставило відповідачу рахунок-фактуру №ВЕ000004065/1 від 23.12.2021 на суму 83 237,65 грн. (а.с. 42).

ТОВ "РБ Строй" (генпідрядник) не розрахувалось за виконані роботи, заборгованість становить 83 237,65 грн.

Заборгованість також підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків між сторонами за період 01.04.2022-30.06.2022 (а.с. 44).

Окрім того, 30.09.2022 позивач направив на адресу відповідача претензію про погашення суми заборгованості за договором субпідряду №В-264/21 від 28.09.2021 на суму 83 237,65грн, за вих. №310-10 від 26.09.2022 з вимогою сплатити протягом 30 календарних днів з дати одержання претензії (а.с. 45-46).

Станом на час звернення позивача з позовом до суду заборгованість за договором субпідряду №В-264/21 від 28.09.2021 у сумі 83 237,65 грн відповідачем не сплачена.

Позивач просить стягнути з відповідача основний борг у розмірі 83 237,65грн, 3 % річних у розмірі 2 291,89 грн та інфляційні втрати у розмірі 20 684,01грн.

Наведені обставини стали підставою звернення позивачем з позовом та є предметом

спору у даній справі.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до положень статей 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору субпідряду, строк дії договору, строк та порядок виконання робіт, загальна вартість виконаних за договором робіт, строк та порядок оплати, наявність/відсутність заборгованості, наявність оплати, наявність/відсутність підстав для застосування відповідальності за порушення зобов`язань за договором.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Судом першої інстанції встановлено, що укладений між сторонами договір субпідряду №В-264/21 від 28.09.2021 за своєю правовою природою є договором підряду на проведення робіт, правовідносини за яким регулюються положеннями глави 61 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник (ч. 1 ст. 838 ЦК України).

Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов`язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов`язку (ч. 2 ст. 838 ЦК України).

Частинами 1, 3 ст. 843 Цивільного кодексу України визначено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником (ч. 1 ст. 844 ЦК України).

Частиною 1 ст. 846 Цивільного кодексу України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором (ст. 854 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 ГК України).

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного (господарського) законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Уклавши вищевказаний договір, у генпідрядника та підрядника виникли зобов`язальні правовідносини один перед одним, а саме: у підрядника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Вето" виконати роботи з монтажу і наладки системи відеоспостереження на об`єкті: магазин "Продукти-АТБ", Закарпатська область, м. Хуст, вул. Карпатської Січі, 63, а у генпідрядника - Товариства з обмеженою відповідальністю "РБ Строй" - прийняти та оплатити їх.

З огляду на умови п. 4.1 договору строк оплати виконаних робіт за Актом № ВЕ-546 від 23.12.2021, є таким, що настав 31.12.2021, прострочка з 01.01.2022.

Між тим, в установлений договором строк, відповідач свої зобов`язання з оплати вартості виконаних робіт не виконав.

Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості у сумі 83 237,65 грн відповідачем відповідно до положень статей 13, 74 ГПК України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.

Частиною 3 ст. 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Приписами ст.ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про наявність підстав для звільнення його від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за даним договором у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин - військової агресії російської федерації проти України, яка розпочалась 24.02.2022.

Матеріалами справи підтверджено, що статочний розрахунок по спірному договору відповідач повинен був здійснити до 31.12.2021 включно, тобто до початку 24.02.2022 військової агресії російської федерації проти України.

Крім цього, суд апеляційної інстанції щодо тверджень скаржника стосовно існування форс-мажорних обставин зазначає наступне.

Як вбачається з листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 форс-мажорною обставиною в Україні визнано військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення 24 лютого 2022 року воєнного стану в нашій державі. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року і до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також згідно з положеннями статті 218 Господарського кодексу України у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, в силу приписів частини 1 статті 617 Цивільного кодексу, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу та ст. 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

Колегія суддів вважає, що 28.02.2022 ТПП України видала лист-підтвердження про настання форс-мажорних обставин, однак такий лист не може слугувати абсолютним доказом неможливості виконати зобов`язання для всіх без виключення суб`єктів господарювання. І навіть в самому листі є застереження про те, що обставини є надзвичайними та невідворотними за зобов`язаннями, виконання яких стало неможливим у встановлений термін, але аж ніяк не для всіх зобов`язань, як помилково вказує відповідач.

Тобто головним є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.

Щоб засвідчити форс-мажорні обставини відповідачу необхідно звернутися до Торгово-промислової палати, а для того, щоб отримати сертифікат про форс-мажорні обставини, потрібно довести причинно-наслідковий зв`язок між зобов`язаннями, які сторона не може виконати, та обставинами (їхнім результатом), на які сторона посилається, як на підставу неможливості виконати зобов`язання. Утім відповідачем не надано належних та допустимих доказів наявності форс-мажору у спірних правовідносинах (відповідний сертифікат Торгово-промислової палати).

Крім того, одне лише передбачене законом віднесення військового стану до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках воєнного стану (надзвичайного стану, надзвичайної ситуації тощо), унеможливлює виконання договору поставки.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Проте, в матеріалах справи відсутній сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на виконання зобов`язань за договором.

Таким чином, твердження відповідача про те, що затримка оплати послуг відповідачем сталася з причин настання форс-мажорних обставин, а саме з початком військової агресії російської федерації проти України та введенням військового стану, є необґрунтованим.

Колегія суддів констатує, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому суд обґрунтовано відхилив заперечення відповідача як недоведені документально і такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути виконання грошового зобов`язання.

Також відсутність надходжень коштів від контрагентів відповідача не звільняє відповідача, як генпідрядника відповідно до договору субпідряду №В-264/217 від 28.09.2021 від обов`язку оплати виконаних позивачем робіт, підтверджених актом №ВЕ-546 здачі-приймання виконаних робіт від 23.12.2021.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 83 237,65 грн.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу положень ч.2 ст.625 ЦК України слідує, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Вимагати сплату суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Апеляційний суд вважає, що порушення відповідачем умов договору щодо оплати виконаних позивачем робіт є підставою для нарахування визначених ст.625 ЦК України платежів, а наявність обставин непереборної сили за договором не звільняє відповідача від встановленого законом обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Аналогічних правових позицій дійшов Верховний Суд у постановах від 20.06.2018 у справі №913/869/14, від 05.07.2019 у справі №905/600/18, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 14.01.2020 у справі №924/532/19, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 та від 22.09.2020 у справі №918/631/19.

З позовної заяви вбачається, що позивачем нараховано 3% річних за період прострочки з 31.12.2021 по 30.11.2022 у сумі 2 291,89 грн та інфляційні збитки за січень-жовтень 2022 року розмірі 20 684,01 грн.

Перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних за період з 01.01.2022 по 31.10.2022 (вихідний 25.12.2021 перенесений на понеділок 27.12.2021) у сумі 2 285,04 грн. та інфляційних нарахувань за загальний період січень-жовтень 2022 року у розмірі 20 684,01грн.

Твердження апелянта, про те, що ТОВ «РБ СТРОЙ» про розгляд справи в суді першої інстанції та винесення рішення суду не знало, оскільки не отримувало судові повістки та ухвалу суду про відкриття провадження по справі, чим порушено право відповідача на захист, слід відхилити як безпідставні, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що про розгляд справи відповідач повідомлявся рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення (ухвали суду) за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: вул. Тернопільська, 2, м. Дніпро, 49049. Згідно витягу з офіційного сайту Акціонерного товариства "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштового відправлення №4930021099181, ухвала господарського суду про відкриття провадження у справі не вручена відповідачу.

Також ухвалу суду від 12.12.2022 у справі №904/4588/22 в електронному вигляді доставлено на електронну адресу відповідача 12.12.2022, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Отже, судом першої інстанції були вчинені всі передбачені законом заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р.).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Звертаючись із апеляційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.

З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути залишено без змін.

Згідно ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269-270, 275, 276, 281-282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РБ Строй" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2023 у справі №904/4588/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2023 у справі №904/4588/22 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "РБ Строй".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право, порядок та строк касаційного оскарження визначені ст. ст. 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін

Суддя І.М. Кощеєв