Постанова

від 02.11.2023 по справі 487/863/22

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

02.11.23

22-ц/812/1234/23

Провадження № 22-ц/812/1120/23 Головуючий суду першої інстанції Шолох Л.М.

Провадження № 22-ц/812/1234/23 Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2023 року м. Миколаїв Справа № 487/863/22

головуючого Царюк Л.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

при секретарі судового засідання Богуславській О.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Бондар Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами Фермерського господарства «Іванов» на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 серпня 2023 року, повний текст якого складено 18 серпня 2023 року, та додаткове рішення від 13 вересня 2023 року, ухвалені під головуванням судді Шолох Л.М., в залі судового засідання в м. Миколаїв, за позовом Фермерського господарства «Іванов» до ОСОБА_2 про захист ділової репутації юридичної особи,

В С Т А Н О В И В:

18 лютого 2022 року Фермерське господарство «Іванов» (далі ФГ «Іванов») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист ділової репутації юридичної особи.

Доводи позову обґрунтовано тим, що ФГ «Іванов» займається підприємницькою діяльністю, одним із видів якої є виробництво та реалізація м`ясних та ковбасних виробів під торговельною маркою «Себинські ковбаси».

Приблизно у вересні 2021 року стало відомо, що ОСОБА_2 звернувся до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту зі скаргою про нібито низьку якість та небезпечність придбаних ним ковбасних виробів торговельної марки «Себинські Ковбаси» у магазині, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 .

Проте, проведеними, неодноразовими перевірками з боку Головного управління Держпродспоживслужби у Миколаївській області жодних порушень технології виготовлення та продажу неякісної або небезпечної продукції в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 не виявлено.

Не зважаючи на це відповідач ОСОБА_2 став розповсюджувати неправдиву інформацію стосовно торговельної марки «Себинські ковбаси» шляхом організації масових заходів. Вказані заходи відбувалися з 21 грудня 2021 року по 26 грудня 2021 року та з 28 грудня по 30 грудня 2021 року в період з 09.00 до 16.00 годин на розі АДРЕСА_2 шляхом розміщення намету з наступною інформацією:.»Увага! Себинські ковбаси. Небезпечно! Не відповідає ДСТУ EN12824:2004, ГОСТ 30518, ДСТУ 8447:2015, ДСТУ 8446:2015, ДСТУ 8447:2015», «Увага! Себинські ковбаси. Протокол лабораторних випробувань № 17 від 10 грудня 2021 р. Виявлено: кишкова паличка, коліформні ентеробактерії, шигела. Небезпечно!» Вказаний намет було розміщено біля одного з магазинів торговельної мережі « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Негативна інформація стосовно продуктів, що реалізуються під торговельною маркою « ІНФОРМАЦІЯ_1 », є неправдивою.

В період з 14 вересня по 20 вересня 2021 року Головне управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області проведено позапланову перевірку у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою: АДРЕСА_1 . Перевірка проводилась на предмет додержання оператором ринку вимог законодавства про харчові продукти в частині гігієнічних вимог до харчових продуктів. В ході перевірки для лабораторного дослідження були відібрані зразки ковбасної продукції. Проведеним дослідженням встановлено, що всі зразки відібраної продукції відповідають ДСТУ. 02 листопада 2021 року Головне управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області проведено позапланову перевірку на виробничих потужностях позивача, де виготовляється продукція торговельної марки « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою: АДРЕСА_3 . Перевірка проводилась на предмет дотримання вимог Закону України «Про основні принципи та вимоги до Безпечності та якості харчових продуктів» в частині дотримання гігієнічних вимог до дверей холодильної камери, стелі приміщення цеху обвалки та обробки. Порушень не виявлено.

16 грудня 2021 року Головним управлінням Держпродспоживслужби в Миколаївській області проведено позапланову перевірку на виробничих потужностях позивача, де виготовляється продукція торгової марки «Себинські ковбаси», за адресою : АДРЕСА_3 . Перевірка проводилась на предмет дотримання вимог Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» Підставою перевірки стало повідомлення від 15 грудня 2021 року джерела інтернет-видання «Інформатор». Порушень не виявлено.

Таким чином інформація, розміщена ОСОБА_2 на наметі є недостовірною, неправдивою і подана автором у формі повідомлення про факти. Зміст інформації доведений до відома широкого кола осіб потенційних клієнтів та відвідувачів магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », порушує особисте немайнове право на повагу до ділової репутації позивача, як виробника продукції під торговельню маркою « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та принижує його ділову репутацію

Посилаючись на викладене позивач просив суд визнати недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, принижує ділову репутацію ФГ «Іванов» інформацію, оприлюднену ОСОБА_2 21 грудня 2021 року, 22 грудня 2021 року, 23 грудня 2021 року, 24 грудня 2021 року, 25 грудня 2021 року, 26 грудня 2021 року, 28 грудня 2021 року, 29 грудня 2021 року, 30 грудня 2021 року в період часу з 09:00 год. до 16:00 год. на розі АДРЕСА_2 на наметі «Увага! Себинські ковбаси. Небезпечно! Не відповідає ДСТУ EN12824:2004, ГОСТ 30518, ДСТУ 8447:2015, ДСТУ 8446:2015, ДСТУ 8447:2015», «Увага Себинські ковбаси. Протокол лабораторних випробувань № 17 від 10.12.2021 р.. Виявлено: кишкова паличка, коліформні ентеробактерії, шигела. Небезпечно!».

Зобов`язати ОСОБА_2 протягом десяти календарних днів з часу набрання рішенням суду законної сили спростувати поширену наведену недостовірну інформацію, шляхом здійснення публікації на наметі, що повинен бути розміщений на розі АДРЕСА_2 протягом дев`яти днів поспіль, тексту резолютивної частини рішення суду у цій справі та спростування наступного змісту: «Спростування! Визнаю, що інформація, розміщена в період з 21.12.2021 по 31.12.2021 на наметі, що був розташований на розі АДРЕСА_2 стосовно небезпечності виробів торговельної марки «Себинські ковбаси» є недостовірною, не відповідає дійсності та принижує ділову репутацію ФГ «Іванов».

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 серпня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Додатковим рішення цього ж суду від 13 вересня 2023 року задоволено частково заяву представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 про розподіл судових витрат.

Визнано поважними причини пропуску та поновлено строк подачі заяви про ухвалення судом додаткового рішення щодо розподілу судових витрат.

Стягнуто з ФГ «Іванов» на користь ОСОБА_2 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 20000 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що в обґрунтування своїх заперечень щодо недостовірності відповідач надав протокол лабораторних випробувань № 17 від 10 грудня 2021 року, яким встановлено наявність у ковбасних виробах «Золотиста» (варено-копчена салямі) та «Посольська» (варено-копчена вищий сорт) торговельної марки «Себинські ковбаси», кишкової палички, коліформних ентеробактерій, шигела та не відповідність цих м`ясних виробів нормам ДСТУ, ГОСТАМ.

Наданий позивачем експертний висновок випробувальної лабораторії Миколаївської регіональної державної лабораторії Держспоживлужби від 20 вересня 2021 року та акт відбору зразків від 16 грудня 2021 року не спростовують висновків Товариства з обмеженою відповідальністю «Б2Ф Україна» (далі ТОВ «Б2Ф Україна») від 10 грудня 2021 року, оскільки ці документи складені до та після 10 грудня 2021 року. Крім того, надані позивачем документи не містять доказів того, що предметом дослідження були саме ковбасні вироби «Золотиста» та «Посольська» торговельної марки «Себинські ковбаси», про що зазначено у протоколі № 17 від 10 грудня 2021 року, копія якого надана відповідачем.

Зважаючи на те, що продаж зазначених ковбасних виробів здійснюється необмеженій кількості людей суд погоджується із доводами відповідача, що ця інформація є предметом суспільного інтересу, оскільки вживання неякісних продуктів харчування може вплинути на здоров`я та життя будь-якої особи.

Як слідує із наданих позивачем бібліографічних даних очікувана дата продовження строку дії реєстрації торговельної марки «Себинські ковбаси» є 19 травня 2018 року. Доказів того, що ця торгова марка належить позивачу станом на час розгляду справи суду не надано.

Додаткове рішення суду мотивовано тим, що адвокатом відповідача до суду подано відзив на позов, викладений на чотирьох аркушах, з одним додатком до нього, та взято участь у двох судових засіданнях у Центральному районному суді м. Миколаєва. Також адвокатом були надана консультація відповідачу, підготовлені заяви на ознайомлення з матеріалами справи та про ухвалення судом додаткового рішення.

Щодо понесених витрат на проїзд з м. Одеса, то доказів на підтвердження цього матеріали справи не містять. Більше того, у процесуальних документах та ордеру адвоката представником відповідача вказувалися адреси проживання/перебування, розташовані у м. Миколаєві.

Враховуючи наведене та заперечення представника позивача щодо розміру витрат на правову допомогу відповідача, враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 20000 грн.

Не погодившись з рішенням та додатковим рішенням суду, ФГ «Іванов» подало апеляційні скарги, де посилаючись на їх необґрунтованість, просило їх скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги позову в повному обсязі та відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Апеляційна скарга на рішення мотивована тим, що в період з 14 вересня 2021 року по 16 грудня 2021 року ФГ «Іванов» та фізична особа ОСОБА_4 , яка здійснює торгівлю виробами під торговельною маркою « ІНФОРМАЦІЯ_1 », тричі піддавалось перевіркам Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області, в результаті яких не виявлено жодних порушень ані технології виробництва, ані зберігання готової продукції. Дві з цих перевірок проводились саме у ФГ «Іванов» за адресою виробництва продуктів під торговельною маркою «Себинські ковбаси»: АДРЕСА_3 . З вказаного випливає той факт, що саме фермерське господарство «Іванов» здійснює виробництво виробів під торговельною маркою «Себинські ковбаси», і відповідно, зазнав порушення немайнових прав внаслідок розповсюдження недостовірної інформації щодо цієї торгової марки.

Як вбачається з протоколу лабораторних випробувань № 17 від 10 грудня 2021 року ТОВ «Б2Ф Україна» зразки для випробування доставлено в лабораторію 02 грудня 2021 року в контейнерах з температурою -2С.

Визначаючи достовірність висновків, викладених у протоколі лабораторних випробувань № 17 від 10 грудня 2021 року ТОВ «Б2Ф Україна», суд першої інстанції не прийняв до уваги наступне:

- придбані ковбасні вироби зберігалися ОСОБА_2 більше ніж три місяці до проведення ймовірних досліджень при невстановлених обставинах, у невстановленому місці, за невідомих температурних та інших умов зберігання, що унеможливлює встановлення достовірності проведених досліджень, адже за три місяці зберігання ОСОБА_2 ковбасних виробів за неналежних умов, вони могли елементарно зіпсуватись.

- з незрозумілих причин ОСОБА_2 направив ковбасні вироби на дослідження з м. Миколаєва до м. Івано-Франківськ, де розташована лабораторія ТОВ «Б2Ф Україна», за яких обставин була обрана саме ця лабораторія на значній відстані від місця купівлі продукції, суд не з`ясував.

- у протоколі лабораторних випробувань зазначено, що на дослідження надано батон (палка) ковбаси «Золотиста» та батон (палка) ковбаси «Посольська», проте не вказано про порушення цілісності пакування, хоча як зазначено у цивільному позові, ОСОБА_2 вживав ці ковбасні вироби, таким чином пакування мало бути порушене.

- відповідно до статті 10 Закону України «Про акредитацію органів з оцінки відповідальності» випробувальні та калібрувальні лабораторії можуть бути акредитовані чи компетентність яких може бути засвідчена національним органом України з акредитації. Але відповідних документів про компетентність випробувальної лабораторії ТОВ «Б2Ф Україна» відповідачем не надано. Таким чином сумнів у компетентності вказаної лабораторії є вагомим.

З фотокопії фіскальних документів про придбання ОСОБА_2 ковбасних виробів, неможливо встановити обставини придбання, а саме дату, місце та номенклатуру придбаного товару. Таким чином документально не підтверджено, що ковбасні вироби, які були предметом досліджень, ОСОБА_2 придбав саме в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 у серпні-вересні 2021 року.

За такого суд першої інстанції мав би врахувати положення частини 1 статті 81 ЦПК України стосовно того, що відповідач повинен був довести ті обставини, на які він послався у відзиві на позов.

Апеляційна скарга на додаткове рішення Центрального районного суду м. Миколаєва мотивована тим, що позивач вважає рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 серпня 2023 року необґрунтованим та оскаржило його у встановленому законом порядку. Таким чином, в разі задоволення апеляційної скарги, відповідно до положень пункту 1 частини 2 статті 141 ЦПК України, судові витрати повинні бути покладені на відповідача.

У заяві про ухвалення додаткового рішення представник відповідача не зазначив поважних причин неподання доказів сплати судових витрат у встановлений законом строк. Таким чином у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення клопотання про поновлення строку на подачу заяви про прийняття додаткового рішення у справі.

Судом першої інстанції не обґрунтовано у чому існувала складність справи для представника відповідача, не вказано час, витрачений на виконання робіт (наданих послуг), виконаних представником відповідача.

Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 серпня 2023 року.

У своєму відзиві ОСОБА_2 зазначав, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими і не доводять безпідставність та/або незаконність рішення прийнятого судом першої інстанції.

Оскільки торговельна марка «Себинські ковбаси» за скаржником станом на сьогодні не зареєстрована, а на розміщеному відповідачем наметі жодної згадки чи інформації про ФГ «Іванов» вказано не було, вимоги скаржника є необґрунтованими і не підлягають задоволенню так як відсутня складова «поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи».

Відповідач правомірно запросив проведення лабораторних випробувань і є вільним у виборі лабораторії, в незалежності від того, на території якої області (міста) України вона знаходиться. На наметі, встановлення якого було погоджено з місцевою владою, відповідач розмістив інформацію про результати лабораторних випробувань, а також вказав слова «Увага! Небезпечно!», які є явно його оціночними судженнями, що відповідає засадам демократичного суспільства щодо свободи вираження поглядів.

Відповідач направив на перевірку ковбасні вироби, які придбав у магазині ФОП « ОСОБА_4 » - «Себинські ковбаси» за адресою АДРЕСА_1 про що достеменно відомо скаржникові, а тому результати перевірок ГУ Держпродспоживслужби від 02 листопада 2021 року та 16 грудня 2021 року, які були проведені за адресою: АДРЕСА_3 , взагалі не стосуються і жодним чином не спростовують результатів випробувань № 17 від 10 грудня 2021 року.

Протокол лабораторних випробувань № 17 від 10 грудня 2021 року, як доказ на підтвердження своєї позиції був поданий відповідачем разом з відзивом на позовну заяву. Скаржник мав процесуальну можливість піддати сумніву наданий доказ, надати свої доводи та підтвердити недостовірність/недопустимість такого з причин порушення процедури проведення дослідження, неточності чи невідповідності вимогам законодавства, піддати сумнівам результати лабораторних випробувань, правильність відбору зразків, однак жодних зауважень з цього приводу у запереченнях на відзив скаржник не заявляв. Жодних клопотань про витребування доказів у вигляді фіксальних чеків або інших документів не витребував і як підстави задоволення позову не вказував. А отже, на стадії апеляційного оскарження скаржник не може заявляти про нові підстави для обґрунтування своїх позовних вимог. Окрім цього, скаржник вводить в оману суд вказуючи, що направлені відповідачем на лабораторні дослідження вироби є тими, що були придбані у вересні, а не в грудні, адже він ознайомлений з фіскальними чеками, оригінали яких перебувають на розгляді Заводського районного суду м. Миколаєва у справі № 487/655/22 за позовом ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_5 , ФГ «Іванов» про захист прав споживачів та стягнення коштів за товар неналежної якості.

Не погодившись з апеляційною скаргою на додаткове рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 вересня 2023 року ОСОБА_2 надав на неї відзив.

У відзиві зазначав, що доводи апеляційної скарги на додаткове рішення є необґрунтованими не відповідають дійсності в частині неповного з`ясування обставин та не можуть бути прийняті судом.

Представником відповідача протягом встановленого законодавством строку подано заяву про прийняття додаткового рішення по справі щодо розподілу судових витрат.

Представник відповідача надав належні, допустимі, достатні та достовірні докази щодо підтвердження понесених витрат на правничу допомогу свого клієнта.

Щодо посилань скаржника щодо співмірності судових витрат та обґрунтування складності справи, то розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатись в ці правовідносини.

Зауваження скаржника з приводу того, що заява разом з додатками були подані з пропущенням строку не відповідають дійсності, адже така заява подана в межах визначеного строку, а після усунення недоліків-повторно, разом з клопотанням про поновлення строків.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що ФГ «Іванов» здійснює діяльність з виготовлення м`ясних продуктів. Відповідно до бібліографічних даних, наданих позивачем, ФГ «Іванов» 25 січня 2010 року зареєструвало торговий знак «Себинські ковбаси». Дата закінчення строку дії реєстраційного знаку 20 травня 2018 року.

У вересні 2021 року Головне управління Держспоживслужби в Миколаївській області провело перевірку ФОП ОСОБА_4 в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою АДРЕСА_1 , за результатами якої складено експертний висновок від 20 вересня 2021 року № 003973 д.к./21, яким не виявлено будь-яких порушень та встановлено відповідність ковбасних виробів (ковбаса «Лікарська» та ковбаски «Гусарські») відповідність до ДСТУ 4435:2005.

В матеріалах справи наявний акт Головного управління Держспоживслужби в Миколаївській області від 02 листопада 2021 року, складений за результатами проведеного (позапланового) заходу державного контролю (інспектування) стосовно додержання операторами ринку вимог законодавства про харчові продукти та корми, здоров`я та благополуччя тварин, відповідно до якого будь-яких порушень чинного законодавства ФГ «Іванов» не встановлено.

ОСОБА_2 у грудні 2021 року придбав ковбаси торгової марки «Себинські ковбаси» на загальну суму 553 грн 43 коп. (а саме салямі «Золотиста» першого сорту та ковбаса варено-копчена вищого сорту «Посольська»). Після вживання цих ковбасних виробів ОСОБА_2 отримав харчове отруєння.

Відповідно до протоколу лабораторних випробувань № 17 від 10 грудня 2021 року, здійснених ТОВ «Б2Ф Україна», у означених ковбасних виробах, придбаних ОСОБА_2 , виявлено кишкова паличка, коліформні ентеробактерії, шигела та зроблено висновок про те, що надані для дослідження зразки ковбасних виробів не відповідають ДСТУ, ГОСТАМ та повинні бути утилізовані згідно нормативної документації.

Надалі 16 грудня 2021 року Головним управлінням Держспоживслужби в Миколаївській області здійснено позаплановий відбір зразків продукції, яку виробляє ФГ «Іванов». Підставою для здійснення такого позапланового відбору є повідомлення від 15 грудня 2021 року джерела інтернет видання «Інформатор».

Відповідач ОСОБА_2 у період з 21 по 26 грудня та з 28 по 30 грудня 2021 року в період часу з 09:00 год. до 16:00 год. на розі АДРЕСА_2 розмістив намет з написом: «Увага! Себинські ковбаси. Небезпечно! Не відповідає ДСТУ EN12824:2004, ГОСТ 30518, ДСТУ 8447:2015, ДСТУ8446:2015, ДСТУ 8447:2015», «Увага Себинські ковбаси. Протокол лабораторних випробувань № 17 від 10 грудня 2021 року. Виявлено: кишкова паличка. Коліформні ентеробактерії, шигела. Небезпечно!».

Зі змісту повідомлення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 22 грудня 2021 року, направленого на адресу начальника ГУ ПН у Миколаївській області та повідомлення на адресу ОСОБА_2 від 22 грудня 2021 року, слідує, що особа, відповідальна за проведення цього заходу є ОСОБА_2 .

Розміщення відповідачем ОСОБА_2 у період з 21 по 26 грудня та з 28 по 30 грудня 2021 року в період часу з 09:00 год. до 16:00 год. на розі просп. Центральний та вул. 8 Березня у м. Миколаєві здійснено у визначеному законодавством порядку. Зазначене підтверджується і висновками Заводського районного суду м. Миколаєва, викладеними у рішенні від 16 травня 2023 року у справі № 487/1268/22, яким скасовано постанову Адміністрації Заводського району м. Миколаєва про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 152 КУпАП, а саме за самовільне розміщення палатки на пішохідній зоні у м. Миколаєві.

Згідно із статтею 3 Конституції Українилюдина, її життя і здоров`я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

У відповідності до частини 5статті 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань.

Відповідно до положень статей 34, 68 Конституції Україникожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Відповідно до частини 1статті 277 ЦК Українифізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватися незалежно від вини особи, яка її поширила.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Пунктом 19 зазначеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, судам роз`яснено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Так, згідно з положеннямистатті 277 ЦК Україниі нормЦПК Україниобов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте, позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Принцип змагальності сторін, закріплений устатті 12 ЦПК України, передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ізстаттею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року (далі - Конвенція) і Першого протоколу та Протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції, становить одну з основних засад демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.

Предмет пункту другого статті 10 Конвенції застосовується не тільки до "інформації" чи "ідей", які були отримані зі згоди чи розглядаються як необразливі чи як малозначущі, але й до тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та відкритості думок, без чого неможливе "демократичне суспільство". Як передбачено в статті 10 Конвенції, ця свобода має винятки, які, проте, повинні чітко тлумачитись, та потреба в таких обмеженнях має бути переконливо встановлена.

При розгляді справ зазначеної категорії слід звертати увагу, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Звертаючись до суду з позовом, ФГ «Іванов» посилалось на те, що ОСОБА_2 розповсюджував недостовірну інформацію стосовно торгової марки «Себинські ковбаси» шляхом розміщення намету на розі АДРЕСА_2 шляхом розміщення намету з недостовірної інформації щодо ковбасних виробів під торгівельною маркою «Себинськи ковбаси», що завдало шкоди діловій репутації позивача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність поширення відповідачем недостовірної інформації як такої, що, відповідно до вимог закону, порушує особисті немайнові права позивача, завдає шкоди його діловій репутації, перешкоджає їм повно та своєчасно здійснювати свої особисті немайнові права, з огляду на таке.

В поширенійвідповідачем інформації, ОСОБА_2 цитує тапосилається наінформацію,що міститьсяв протоколі лабораторнихвипробувань №17від 10грудня 2021року,здійснених ТОВ«Б2ФУкраїна», заяким у ковбаснихвиробах,придбаних ОСОБА_2 ,під торговельною маркою «Себинські ковбаси» виявлено кишкова паличка, коліформні ентеробактерії, шигела та зроблено висновок про те, що надані для дослідження зразки ковбасних виробів не відповідають ДСТУ, ГОСТАМ.

На спростування такої інформації позивачем надано матеріали перевірок Головного управління Держспоживслужби в Миколаївській області. За цими матеріалами встановлено, що було проведено перевірку ФОП ОСОБА_4 в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою АДРЕСА_1 , за результатами якої складено експертний висновок від 20 вересня 2021 року № 003973 д.к./21, яким не виявлено будь-яких порушень та встановлено відповідність ковбасних виробів (ковбаса «Лікарська» та ковбаски «Гусарські») відповідність до ДСТУ 4435:2005, також акт Головного управління Держспоживслужби в Миколаївській області від 02 листопада 2021 року, складений за результатами проведеного (позапланового) заходу державного контролю (інспектування) стосовно додержання операторами ринку вимог законодавства про харчові продукти та корми, здоров`я та благополуччя тварин, відповідно до якого будь-яких порушень чинного законодавства ФГ «Іванов» не встановлено.

Суд першої інстанції, надаючи оцінку наданим позивачем доказам дійшов правильного висновку, що вони не доводять недостовірності поширеної відповідачем інформації з огляду на те, що ці документи складені до та після 10 грудня 2021 року, не містять підтверджень того, що предметом дослідження були саме ковбасні вироби «Золотиста» та «Посольська» торговельної марки «Себинські ковбаси», про що зазначено у протоколу № 17 від 10 грудня 2021 року.

По своїй суті поширена ОСОБА_2 інформація є відтворенням висновків отриманих ним внаслідок проведення дослідження ковбасних виробів відповідно до протоколу № 17 від 10 грудня 2021 року та її розповсюдження спрямоване на привернення уваги громадськості щодо належного рівня захисту здоров`я людини від ризиків, пов`язаних з харчовими продуктами та дає можливість привернути увагу до процедури та засобів контролю харчових продуктів в України.

Також позивачем не доведено належними та допустимими доказами, яким чином поширена відповідачем інформація принижує ділову репутацію у розумінні захисту особистих немайнових прав, зважаючи на те, що строк дії реєстрації знака «Себинські ковбаси» закінчився 20 травня 2018 року та не подовжувався позивачем.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не надав оцінку достовірності висновків, викладених у протоколі лабораторних випробувань № 17 від 10 грудня 2021 року ТОВ «Б2Ф Україна» щодо тривалості строків проведення дослідження та придбання ковбасних виробів, місцю проведення таких досліджень, належності об`єктів дослідження та акредитації лабораторії, де було проведено дослідження з огляду на таке.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина 3 статті 13 ЦПК України).

Відповідно до положень частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як передбачено вимогами статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних права або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (частина 7 статті 81 ЦПК України).

На підтвердження достовірності розповсюдженої інформації щодо придбаних ковбасних виробів відповідач надав суду протокол лабораторних випробувань № 17 від 10 грудня 2021 року, виконаний ТОВ «Б2Ф Україна». Між тим відповідач під час розгляду справи будь-яких заперечень щодо достовірності висновків, викладених у цьому протоколі, тривалості строків проведення дослідження та придбання ковбасних виробів, місцю проведення таких досліджень, належності об`єктів дослідження та акредитації лабораторії не висловлював та не надавав відповідних доказів, а також не ініціював перед судом клопотання про витребування відповідних доказів, за неможливості їх надати, а тому суд першої інстанції відповідно до приписів частини 1 статті 89 ЦПК України оцінив безпосередньо досліджені наявні у справі докази.

Щодо оскаржуваного додаткового рішення.

Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 14 грудня 2021 року звернувся до адвоката Саченка А.П. для отримання правничої допомоги. На підставі чого було укладено договір про надання правничої (правової) допомоги від 14 грудня 2021 року.

Відповідно до пункту 3.1. цього договору надання професійної правничої (правової) допомоги здійснюється оплатно. Розмір оплати встановлюється додатковою угодою до вказаного договору, яка є його невід`ємною частиною.

08 листопада 2022 року між ними укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання правничої (правової) допомоги від 14 грудня 2021 року.

Відповідно до пункту 1 цієї угоди, сторони домовилися, що вартість послуг з надання правничої (правової допомоги у Центральному районному суді м. Миколаєва Миколаївської області по справі 487/863/22 за позовом ФГ «Іванов» до Лопасова ВД про захист ділової репутації є фіксованою та становить 50000 грн.

Відповідно до пункту 3 даної угоди, сторони домовилися, що вартість з надання правничої (правової) допомоги згідно цією додатковою угодою є оплаченою при підписанні цієї додаткової угоди, про що складено касовий ордер від 08 листопада 2022 року.

10 серпня 2023 року складено акт приймання-передачі наданих послуг № 1 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 14 грудня 2021 року між адвокатом Саченко А.П. та Лопасовим В.Д. з якого вбачається, що сторони додатково погодили, що вартість участі в одному судовому засіданні складає 4 000 грн. Також у акті зазначено, що вартість послуги, такої як: надання правової консультації по справі № 487/863/22 становить 4 000 грн; підготовка клопотання про ознайомлення з матеріалами справи становить 2 000 грн; поїздка з м. Одеса до м. Миколаїв Миколаївської області становить 7 000 грн; підготовка, написання та подача відзиву по справі 487/863/22 становить 15 000 грн; участь в засіданнях Центрального районного суду м. Миколаєва по справі № 487/863/22 складає 15000 грн; написання та подача заяви про прийняття додаткового рішення по справі № 487/863/22 складає 7 000 грн, що разом складає 50000 грн.

Відповідно до копії квитанції до прибуткового касового ордера від 08 листопада 2022 року на підставі договору б/н від 24 грудня 2021 року та д/у № 1 ОСОБА_2 сплатив 50000 грн.

За правилами статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина 1).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (частина 2 статті 137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (частина 3 статті 137 ЦПК України).

Розмір витратна оплатупослуг адвокатамає бутиспівмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданихадвокатом послугта виконанихробіт; 4)ціною позовута (або)значенням справидля сторони,в томучислі впливомвирішення справина репутаціюсторони абопублічним інтересомдо справи(частина4статті 137ЦПК України).

У разінедотримання цихвимог судможе,за клопотанняміншої сторони,зменшити розмірвитрат направничу допомогу,які підлягаютьрозподілу міжсторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5,6 статті 137 ЦПК України).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, в тому числі і витрат на правничу допомогу, суд, зокрема, враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову (частина 3 статті 141 ЦПК України).

Отже, гонорар адвоката визначається за умовами договору про надання правничої допомоги, залежить від обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості. Такі витрати мають бути співмірними (складність справи, витрачений час тощо). На підтвердження своїх вимог сторона, яка вимагає їх відшкодувати, має надати детальний опис робіт, виконаних адвокатом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова Верховного Суду України від 11 лютого 2019 року у справі № 335/9780/15).

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Європейський Суд) у справі «Lavents v. Latvia)» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.

Такі критерії застосовує Європейський суд, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «CASE OF DVOYNYKH v. UKRAINE» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «GIMADULINA AND OTHERS v. UKRAINE» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

За такого розмір та порядок оплати послуг з професійної правничої допомоги визначається договором, укладеним між адвокатом та учасником справ, та оцінюється судом щодо співмірності заявленої суми такої допомоги у разі наявності клопотання іншої сторони.

У справі, яка переглядається, відповідач та його представник адвокат Саченко А.П. згідно укладеного ними договору про надання правової допомоги від 14 грудня 2021 року та додаткової угоди до нього від 08 листопада 2022 року домовились, що клієнт сплачує адвокату за надану правову допомогу гонорар у розмірі 50000 грн та надано акт приймання-передачі наданих послуг № 1 від 10 серпня 2023 року із зазначенням виду наданої адвокатом послуги з розрахунком її вартості залежно від витраченого на роботу часу.

Представник позивача, в свою чергу, заперечуючи проти задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення послався на відсутність підстав для поновлення строку для подання такої заяви та по суті зазначив, що обсяг наданих адвокатом послуг є незначним і є явно неспівмірним з розміром витрат.

Суд першої інстанції ухвалюючи додаткове рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, виходячи із приписів статті 127 ЦПК України, правильно поновив строк для подачі заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, визнавши поважними причини пропуску такого строку. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що рішення суду першої інстанції було ухвалено 08 серпня 2023 року, ОСОБА_2 через свого представника, звернувся із заявою про стягнення витрат на професійну правничу допомогу 10 серпня 2023 року, між тим заява містила недоліки, які були усунуті при повторному зверненні 28 серпня 2023 року.

При визначенні суми відшкодування суд першої інстанції врахував обсяг реально наданих представником відповідача послуг та виконаних робіт в суді першої інстанції та, враховуючи вимоги співмірності зі складністю справи, витраченого часу, виходячи з критерію дійсності та необхідності таких послуг, а також критерію розумності їхньої вартості, обґрунтовано дійшов висновку про стягнення з позивача на користь відповідача 20000 грн як компенсацію витрат на правничу допомогу. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають наведеним нормам матеріального та процесуального права, а також судовій практиці.

Доводи апеляційної скарги на додаткове рішення правильних висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно зістаттею 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Отже, апеляційні скарги задоволенню не підлягають, а оскаржувані рішення слід залишити без змін.

Згідно із підпунктом "в" пунктом 4 частини 1 статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Таким чином, встановлено дискреційне повноваження суду зазначити в резолютивній частині судового рішення про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови у позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частини 1, 2 статті 141 ЦПК України).

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, то судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи судом апеляційної інстанції, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги Фермерського господарства «Іванов» залишити без задоволення.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 серпня 2023 року та додаткове рішення цього ж суду від 13 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді Т.М. Базовкіна

Ж.М. Яворська

Повний текст постанови складено 02 листопада 2023 року.