ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 червня 2024 року
м. Київ
справа № 487/863/22
провадження № 61-17036св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В.,
Синельникова Є. В.,
учасники справи:
позивач - фермерське господарство «Іванов»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника фермерського господарства «Іванов» - адвоката Ярошевського Георгія Вікторовича на рішення Центрального районного суду
м. Миколаєва від 08 серпня 2023 року у складі судді Шолох Л. М., додаткове рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 вересня 2023 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Царюк Л. М., Базовкіної Т. М., Яворської Ж. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст заяви
1. У лютому 2022 року фермерське господарство «Іванов» (далі - ФГ «Іванов») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про захист ділової репутації юридичної особи.
2. Позовна заява мотивована тим, що ФГ «Іванов» займається підприємницькою діяльністю, одним із видів якої є виробництво та реалізація м`ясних та ковбасних виробів під торговельною маркою «ІНФОРМАЦІЯ_12».
3. Приблизно у ІНФОРМАЦІЯ_11 стало відомо, що ОСОБА_1 звернувся до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту зі скаргою про нібито низьку якість та небезпечність придбаних ним ковбасних виробів торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_12» у магазині, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 .
4. Проте неодноразово проведеними перевірками з боку Головного управління Держпродспоживслужби у Миколаївській області жодних порушень технології виготовлення та продажу неякісної або небезпечної продукції в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_12» за адресою: АДРЕСА_1 , не виявлено.
5. Незважаючи на це відповідач ОСОБА_1 став розповсюджувати неправдиву інформацію стосовно торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_12» шляхом організації масових заходів. Вказані заходи відбувалися з ІНФОРМАЦІЯ_2 в період з 09.00 до 16.00 годин на розі
АДРЕСА_2 шляхом розміщення намету з наступною інформацією: «Увага! ІНФОРМАЦІЯ_12. Небезпечно! Не відповідає ДСТУ EN12824:2004, ГОСТ 30518, ДСТУ 8447:2015, ДСТУ 8446:2015, ДСТУ 8447:2015», «Увага! ІНФОРМАЦІЯ_12. Протокол лабораторних випробувань № 17 від 10 грудня 2021 р. Виявлено: кишкова паличка, коліформні ентеробактерії, шигела. Небезпечно!» Вказаний намет було розміщено біля одного з магазинів торговельної мережі «ІНФОРМАЦІЯ_12», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
6. Негативна інформація стосовно продуктів, що реалізуються під торговельною маркою «ІНФОРМАЦІЯ_12», є неправдивою.
7. В період з ІНФОРМАЦІЯ_11 Головне управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області проведено позапланову перевірку у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 . Перевірка проводилась на предмет додержання оператором ринку вимог законодавства про харчові продукти в частині гігієнічних вимог до харчових продуктів. В ході перевірки для лабораторного дослідження були відібрані зразки ковбасної продукції. Проведеним дослідженням встановлено, що всі зразки відібраної продукції відповідають ДСТУ. 02 листопада 2021 року Головне управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області проведено позапланову перевірку на виробничих потужностях позивача, де виготовляється продукція торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_12», за адресою: АДРЕСА_3. Перевірка проводилась на предмет дотримання вимог Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» в частині дотримання гігієнічних вимог до дверей холодильної камери, стелі приміщення цеху обвалки та обробки. Порушень не виявлено.
8. ІНФОРМАЦІЯ_13 Головним управлінням Держпродспоживслужби в Миколаївській області проведено позапланову перевірку на виробничих потужностях позивача, де виготовляється продукція торгової марки «ІНФОРМАЦІЯ_12», за адресою: АДРЕСА_3. Перевірка проводилась на предмет дотримання вимог Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» Підставою перевірки стало повідомлення від ІНФОРМАЦІЯ_14 джерела інтернет-видання «Інформатор». Порушень не виявлено.
9. Таким чином інформація, розміщена ОСОБА_1 на наметі, є недостовірною, неправдивою і подана автором у формі повідомлення про факти. Зміст інформації доведений до відома широкого кола осіб - потенційних клієнтів та відвідувачів магазину «ІНФОРМАЦІЯ_12», порушує особисте немайнове право на повагу до ділової репутації позивача, як виробника продукції під торговельною маркою «ІНФОРМАЦІЯ_12» та принижує його ділову репутацію
10. Посилаючись на викладене, позивач просив суд:
- визнати недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, принижує ділову репутацію ФГ «Іванов» інформацію, оприлюднену ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, ІНФОРМАЦІЯ_8, ІНФОРМАЦІЯ_9, ІНФОРМАЦІЯ_10, ІНФОРМАЦІЯ_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 в період часу з 09:00 год. до 16:00 год. на розі АДРЕСА_2 на наметі: «Увага! ІНФОРМАЦІЯ_12. Небезпечно! Не відповідає ДСТУ EN12824:2004, ГОСТ 30518, ДСТУ 8447:2015, ДСТУ 8446:2015, ДСТУ 8447:2015», «Увага ІНФОРМАЦІЯ_12. Протокол лабораторних випробувань № 17 від 10.12.2021 р. Виявлено: кишкова паличка, коліформні ентеробактерії, шигела. Небезпечно!».
- зобов`язати ОСОБА_1 протягом десяти календарних днів з часу набрання рішенням суду законної сили спростувати поширену наведену недостовірну інформацію шляхом здійснення публікації на наметі, що повинен бути розміщений на розі АДРЕСА_2 протягом дев`яти днів поспіль, тексту резолютивної частини рішення суду у цій справі та спростування наступного змісту: «Спростування! Визнаю, що інформація, розміщена в період з ІНФОРМАЦІЯ_2 на наметі, що був розташований на АДРЕСА_2 стосовно небезпечності виробів торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_12», є недостовірною, не відповідає дійсності та принижує ділову репутацію ФГ «Іванов».
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
11. Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 серпня
2023 року в задоволенні позову відмовлено.
12. Рішення суду мотивовано тим, що в обґрунтування своїх заперечень щодо недостовірності інформації відповідач надав протокол лабораторних випробувань від ІНФОРМАЦІЯ_15 № 17, яким встановлено наявність у ковбасних виробах «Золотиста» (варено-копчена салямі) та «Посольська» (варено-копчена вищий сорт) торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_12», кишкової палички, коліформних ентеробактерій, шигела та невідповідність цих м`ясних виробів нормам ДСТУ, ГОСТ.
13. Наданий позивачем експертний висновок випробувальної лабораторії Миколаївської регіональної державної лабораторії Держспоживлужби
від ІНФОРМАЦІЯ_11 та акт відбору зразків від ІНФОРМАЦІЯ_13 не спростовують висновків товариства з обмеженою відповідальністю «Б2Ф Україна» (далі - ТОВ «Б2Ф Україна») від ІНФОРМАЦІЯ_15, оскільки ці документи складені до та після ІНФОРМАЦІЯ_15. Крім того, надані позивачем документи не містять доказів того, що предметом дослідження були саме ковбасні вироби «Золотиста» та «Посольська» торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_12», про що зазначено у протоколі від ІНФОРМАЦІЯ_15 № 17, копія якого надана відповідачем.
14. Зважаючи на те, що продаж зазначених ковбасних виробів здійснюється необмеженій кількості людей, суд погодився з доводами відповідача, що ця інформація є предметом суспільного інтересу, оскільки вживання неякісних продуктів харчування може вплинути на здоров`я та життя будь-якої особи.
15. Як слідує із наданих позивачем бібліографічних даних, очікуваною датою продовження строку дії реєстрації торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_12»
є 19 травня 2018 року. Доказів того, що ця торгова марка належить позивачу станом на час розгляду справи суду не надано.
16. Додатковим рішення цього ж суду від 13 вересня 2023 року задоволено частково заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про розподіл судових витрат. Визнано поважними причини пропуску та поновлено строк подачі заяви про ухвалення судом додаткового рішення щодо розподілу судових витрат. Стягнуто з ФГ «Іванов» на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
17. Враховуючи заперечення представника позивача щодо розміру витрат на правову допомогу відповідача, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд дійшов висновку про стягнення з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
18. Постановою Миколаївського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року апеляційні скарги ФГ «Іванов» залишено без задоволення, рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 серпня 2023 року та додаткове рішення цього ж суду від 13 вересня 2023 року залишено без змін.
19. Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки по своїй суті поширена ОСОБА_1 інформація є відтворенням висновків, отриманих ним внаслідок проведення дослідження ковбасних виробів відповідно до протоколу від ІНФОРМАЦІЯ_15 № 17, та її розповсюдження спрямоване на привернення уваги громадськості щодо належного рівня захисту здоров`я людини від ризиків, пов`язаних з харчовими продуктами, та дає можливість привернути увагу до процедури та засобів контролю харчових продуктів в України.
20. Також позивачем не доведено належними та допустимими доказами, яким чином поширена відповідачем інформація принижує ділову репутацію у розумінні захисту особистих немайнових прав, зважаючи на те, що строк дії реєстрації знаку «ІНФОРМАЦІЯ_12» закінчився 20 травня 2018 року та не подовжувався позивачем.
21. Щодо оскарження додаткового рішення суду першої інстанції, то апеляційний суд вважав, що при визначенні суми відшкодування суд першої інстанції врахував обсяг реально наданих представником відповідача послуг та виконаних робіт в суді першої інстанції та, враховуючи вимоги співмірності зі складністю справи, витраченим часом, виходячи з критерію дійсності та необхідності таких послуг, а також критерію розумності їхньої вартості, обґрунтовано дійшов висновку про стягнення з позивача на користь відповідача 20 000,00 грн як компенсації витрат на правничу допомогу.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
22. У листопаді 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ФГ «Іванов» - адвоката Ярошевського Г. В. на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва
від 08 серпня 2023 року, додаткове рішення Центрального районного суду
м. Миколаєва від 13 вересня 2023 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року.
23. Ухвалою Верховного Суду від 05 січня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
24. У касаційній скарзі ФГ «Іванов», посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
25. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/7795/17, від 10 квітня 2019 року у справі
№ 398/4136/15-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 757/22307/17-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
26. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
27. Касаційна скарга мотивована тим, що з досліджених судами попередніх інстанцій доказів встановлено, що саме позивач здійснює виготовлення виробів під торговою маркою «ІНФОРМАЦІЯ_12», а тому саме його немайнові права були порушені відповідачем внаслідок розповсюдження недостовірної інформації про цю торгову марку.
28. Крім того апеляційний суд в оскаржуваній постанові застосував норму матеріального права - статтю 277 ЦК України в неіснуючій на момент виникнення спірних правовідносин редакції, без урахування висновків щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, але при цьому врахувавши правові висновки Пленуму Верховного Суду України без назви, номеру та дати.
29. Також суди не врахували, що наданий відповідачем протокол лабораторних випробувань від ІНФОРМАЦІЯ_15 №17, виконаний ТОВ «Б2Ф Україна», суперечить доказам, наданими позивачем, та викликає сумнів у його достовірності, оскільки:
- придбані ковбасні вироби зберігалися відповідачем більше ніж три місяці до проведення ймовірних досліджень при невстановлених обставинах, у невстановленому місці, за невідомих температурних та інших умов зберігання, що унеможливлює встановлення достовірності проведених досліджень, адже за три місяці зберігання ковбасних виробів за неналежних умов вони могли зіпсуватися;
- у протоколі лабораторних випробувань зазначено, що на дослідження надано батон (палка) ковбаси «Золотиста» та батон (палка) ковбаси «Посольська», проте не вказано про порушення цілісності пакування, хоча, як зазначено у цивільному позові, відповідач вживав ці ковбасні вироби, таким чином пакування могло бути порушене;
- відповідно до статті 10 Закону України «Про акредитацію органів з оцінки відповідності» випробувальні та калібрувальні лабораторії можуть бути акредитовані чи компетентність яких може бути засвідчена національним органом України з акредитації. Але відповідних документів про компетентність випробувальної лабораторії ТОВ «Б2Ф Україна» відповідачем не надано;
- обставини придбання відповідачем ковбасних виробів судами першої та апеляційної інстанцій достовірно не встановлювались, достовірних доказів щодо їх придбання саме в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_12» за адресою: АДРЕСА_1, у серпні - ІНФОРМАЦІЯ_11 відповідачем не надано.
30. Суди попередніх інстанцій не врахували, що пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.
31. Вважає, що апеляційний суд застосував норми процесуального права стосовно достовірності доказів та стандартів доказування без урахування висновків щодо застосування норми права у побідних правовідносинах, викладених у постанова Верховного Суду, зокрема щодо вірогідності доказів.
32. Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не поданий.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
33. ФГ «Іванов» здійснює діяльність з виготовлення м`ясних продуктів. Відповідно до бібліографічних даних, наданих позивачем, ФГ «Іванов» 25 січня
2010 року зареєструвало торговий знак «ІНФОРМАЦІЯ_12». Дата закінчення строку дії реєстраційного знаку - 20 травня 2018 року.
34. У ІНФОРМАЦІЯ_11 Головне управління Держспоживслужби в Миколаївській області провело перевірку ФОП ОСОБА_3 в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_12» за адресою АДРЕСА_1, за результатами якої складено експертний висновок від ІНФОРМАЦІЯ_11 № 003973 д.к./21, яким не виявлено будь-яких порушень та встановлено відповідність ковбасних виробів (ковбаса «Лікарська» та ковбаски «Гусарські») до ДСТУ 4435:2005.
35. В матеріалах справи наявний акт Головного управління Держспоживслужби в Миколаївській області від 02 листопада 2021 року, складений за результатами проведеного (позапланового) заходу державного контролю (інспектування) стосовно додержання операторами ринку вимог законодавства про харчові продукти та корми, здоров`я та благополуччя тварин, відповідно до якого будь-яких порушень чинного законодавства ФГ «Іванов» не встановлено.
36. ОСОБА_1 у грудні 2021 року придбав ковбаси торгової марки «ІНФОРМАЦІЯ_12» на загальну суму 553,43 грн (а саме салямі «Золотиста» першого сорту та ковбаса варено-копчена вищого сорту «Посольська»). Після вживання цих ковбасних виробів ОСОБА_1 отримав харчове отруєння.
37. Відповідно до протоколу лабораторних випробувань від ІНФОРМАЦІЯ_15 № 17, здійснених ТОВ «Б2Ф Україна», у означених ковбасних виробах, придбаних ОСОБА_1 , виявлено кишкова паличка, коліформні ентеробактерії, шигела та зроблено висновок про те, що надані для дослідження зразки ковбасні вироби не відповідають ДСТУ, ГОСТ та повинні бути утилізовані згідно з нормативною документацією.
38. Надалі ІНФОРМАЦІЯ_13 Головним управлінням Держспоживслужби в Миколаївській області здійснено позаплановий відбір зразків продукції, яку виробляє ФГ «Іванов». Підставою для здійснення такого позапланового відбору є повідомлення від 15 грудня 2021 року джерела інтернет видання «Інформатор».
39. ОСОБА_1 у період з ІНФОРМАЦІЯ_2 в період часу з 09:00 год. до 16:00 год. на розі АДРЕСА_2 розмістив намет з написом: «Увага! ІНФОРМАЦІЯ_12. Небезпечно! Не відповідає ДСТУ EN12824:2004, ГОСТ 30518, ДСТУ 8447:2015, ДСТУ8446:2015, ДСТУ 8447:2015», «Увага ІНФОРМАЦІЯ_12. Протокол лабораторних випробувань № 17 від ІНФОРМАЦІЯ_15. Виявлено: кишкова паличка. Коліформні ентеробактерії, шигела. Небезпечно!».
40. Зі змісту повідомлення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від ІНФОРМАЦІЯ_6, направленого на адресу начальника ГУ ПН у Миколаївській області та на адресу ОСОБА_1 від ІНФОРМАЦІЯ_6, слідує, що особою, відповідальною за проведення цього заходу, є ОСОБА_1 .
41. Розміщення ОСОБА_1 у період з ІНФОРМАЦІЯ_2 в період часу з 09:00 год. до 16:00 год. на розі АДРЕСА_2 здійснено у визначеному законодавством порядку. Зазначене підтверджується і висновками Заводського районного суду
м. Миколаєва, викладеними у рішенні від 16 травня 2023 року у справі
№ 487/1268/22, яким скасовано постанову адміністрації Заводського району
м. Миколаєва про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 152 КУпАП, а саме за самовільне розміщення палатки на пішохідній зоні у м. Миколаєві.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
42. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених упункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
43. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
44. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
45. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
46. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
47. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
48. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
49. Колегія суддів вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
50. Відповідно до статті 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 ЦК.
51. Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням. Не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці ЄСПЛ при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
52. При вирішенні спору про визнання недостовірною та спростування інформації підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору має бути встановлено не лише наявність підстав визнання недостовірною та спростування інформації, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі № 910/1255/20).
53. Розглядаючи справи, предметом позову в яких є спростування недостовірної інформації, суди повинні враховувати, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право (пункт 6.33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18).
54. Це означає, що достовірна інформація, тобто така, що відповідає дійсності та викладена правдиво, не може бути спростована, навіть у випадку, коли вона порушує особисті майнові права.
55. У справі, що переглядається, суди обох інстанцій встановили, що відповідальним за поширення інформації є відповідач ОСОБА_1 . Спірна інформація є фактичним твердженням. Такі висновки судів не оскаржується в суді касаційної інстанції, тому, враховуючи межі розгляду справи судом касаційної інстанції, не перевіряються.
56. Щодо встановлених судами попередніх інстанцій обставин достовірності спірної інформації Верховний Суд виходить з такого.
57. Відповідно до частини четвертої статті 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування.
58. Отже частина четверта статті 277 ЦК України за своїм правовим регулюванням визначає особливості спростування інформації залежно від її поширювача, а також встановлює окремий порядок спростування, якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома.
59. Ця норма не регулює і не встановлює презумпцію недостовірності поширеної інформації щодо особи. Стаття 277 ЦК України встановлює єдину особливість - спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила (абзац третій частини шостої).
60. Водночас, доказування позивачем обґрунтованості свого позову, зокрема, недостовірності, неточності поширеної відповідачем інформації, має відбуватися у загальному порядку. Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 28 листопада 2018 року у справі № 910/17819/17, від 17 липня
2019 року у справі № 757/49189/16-ц, від 01 жовтня 2019 року у справі
№ 910/13556/18 та від 06 листопада 2019 року у справі № 165/2559/15-ц,
від 14 листопада 2023 року у справі № 910/8562/22.
61. За загальним правилом, відповідно до положень частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
62. Зокрема, Верховний Суд виснував, що для позивача діє загальний тягар доведення позову: 1) факту поширення недостовірної інформації та
2) недостовірність цієї інформації (постанова від 11 жовтня 2023 року у справі
№ 758/13555/21). Водночас, оскільки відповідно частини другої статті 302 ЦК України фізична особа, яка поширює інформацію, зобов`язана переконатися в її достовірності, на відповідачеві, який поширює інформацію або відповідальний за її поширення (твердження про факти), лежить обов`язок довести, які вчинялися заходи, щоб переконатися в достовірності інформації.
63. Згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
64. Як передбачено вимогами статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
65. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тож певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
66. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
67. Це означає, що поширена інформація не вважається автоматично недостовірною, і позивач несе тягар доведення обґрунтованості свого позову за загальним правилом, включаючи підтвердження недостовірності поширеної інформації. Натомість відповідач в обґрунтування своїх заперечень, щоб спростувати аргументи позивача про недостовірність, має обов`язок довести, які заходи вчинялися, щоб переконатися в достовірності інформації (перше речення частини другої статті 302 ЦК України), та надати відповідні докази, які на його переконання свідчать про достовірність поширеної інформації.
68. Судами попередніх інстанцій установлено, що в поширеній відповідачем інформації ОСОБА_1 цитує та посилається на інформацію, що міститься в протоколі лабораторних випробувань від ІНФОРМАЦІЯ_15 № 17, здійснених ТОВ «Б2Ф Україна», за яким у ковбасних виробах, придбаних ОСОБА_1 , під торговельною маркою «ІНФОРМАЦІЯ_12» виявлено кишкова паличка, коліформні ентеробактерії, шигела та зроблено висновок про те, що надані для дослідження зразки ковбасних виробів не відповідають ДСТУ, ГОСТАМ.
69. На спростування такої інформації позивачем надано матеріали перевірок Головного управління Держспоживслужби в Миколаївській області. За цими матеріалами встановлено, що було проведено перевірку ФОП ОСОБА_3 в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою АДРЕСА_1, за результатами якої складено експертний висновок від ІНФОРМАЦІЯ_11 № 003973 д.к./21, яким не виявлено будь-яких порушень та встановлено відповідність ковбасних виробів (ковбаса «Лікарська» та ковбаски «Гусарські») відповідність до ДСТУ 4435:2005, також акт Головного управління Держспоживслужби в Миколаївській області від 02 листопада 2021 року, складений за результатами проведеного (позапланового) заходу державного контролю (інспектування) стосовно додержання операторами ринку вимог законодавства про харчові продукти та корми, здоров`я та благополуччя тварин, відповідно до якого будь-яких порушень чинного законодавства ФГ «Іванов» не встановлено.
70. Суди попередніх інстанцій, надаючи оцінку наданим позивачем доказам, дійшли правильного висновку, що вони не доводять недостовірності поширеної відповідачем інформації з огляду на те, що ці документи складені до та після
ІНФОРМАЦІЯ_15, не містять підтверджень того, що предметом дослідження були саме ковбасні вироби «Золотиста» та «Посольська» торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_12», про що зазначено у протоколі від ІНФОРМАЦІЯ_15 № 17.
71. По своїй суті поширена ОСОБА_1 інформація є відтворенням висновків, отриманих ним внаслідок проведення дослідження ковбасних виробів відповідно до протоколу від ІНФОРМАЦІЯ_15 № 17, та її розповсюдження спрямоване на привернення уваги громадськості щодо належного рівня захисту здоров`я людини від ризиків, пов`язаних з харчовими продуктами, та дає можливість привернути увагу до процедури та засобів контролю харчових продуктів в України.
72. Апеляційним судом вмотивовано відхилено посилання позивача на те, що суд першої інстанції не надав оцінку достовірності висновків, викладених у протоколі лабораторних випробувань від ІНФОРМАЦІЯ_15 № 17 ТОВ «Б2Ф Україна» щодо тривалості строків проведення дослідження та придбання ковбасних виробів, місцю проведення таких досліджень, належності об`єктів дослідження та акредитації лабораторії, де було проведено дослідження, оскільки під час розгляду справи позивач будь-яких заперечень щодо достовірності вказаних висновків не висловлював та не надавав відповідних доказів, а також не ініціював перед судом клопотання про витребування відповідних доказів, за неможливості їх надати, а тому суд першої інстанції відповідно до приписів частини 1 статті 89 ЦПК України оцінив безпосередньо досліджені наявні у справі докази.
73. Отже, за наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції здійснив оцінку доказів, які були надані як позивачем у справі, так і відповідачем. Суд, проаналізувавши зміст поширеної ОСОБА_1 інформації та надані сторонами докази, дійшов висновку, що поширена інформація не має характеру недостовірної. Цей висновок був зроблений з урахуванням принципу змагальності сторін, а також з дотриманням принципів, якими суд повинен керуватися при оцінці у випадках, коли йому необхідно збалансувати право особи на недоторканість ділової репутації з суспільним інтересом у захисті свободи вираження поглядів.
74. Верховний Суд також зазначає, що немає фактичних елементів, які б доводили, що поширена відповідачем інформація зумовлена навмисним наміром завдати шкоди діловій репутації відповідних осіб. Всі оспорювані позивачами тези були сформульовані та логічно виведені з протоколу лабораторних випробувань
від ІНФОРМАЦІЯ_15 № 17, здійснених ТОВ «Б2Ф Україна».
75. Отже аргументи заявника, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норму статті 277 ЦК України є безпідставними.
76. Необґрунтованими є й доводи касаційної скарги щодо незастосування до спірних правовідносин судом апеляційної інстанції стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
77. З огляду на вказане вище у сукупності, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про недоведеність поширення відповідачем недостовірної інформації як такої, що, відповідно до вимог закону, порушує особисті немайнові права позивача, завдає шкоди його діловій репутації, перешкоджає йому повно та своєчасно здійснювати свої особисті немайнові права.
78. Висновок суду про те, що позивачем не доведено, що за своїм характером спірна поширена інформація містить недостовірні відомості фактично стосується не визначення його обов`язку щодо доведення недостовірності інформації, а оцінки характеру такої інформації, яка була здійснена судами на підставі доказів, які були подані, як позивачем, так і відповідачем. Іншими словами суди, застосовуючи словосполучення «позивач не довів» у тексті оскаржуваних судових рішень, наголошували не на тому, що ним не виконано обов`язок щодо надання доказів щодо недостовірності інформації, а те, що в результаті судового розгляду судами було встановлено, що поширена інформація не містить ознак недостовірної (пункт 5.36 постанови Верховного Суду від 12 січня 2022 у справі № 910/153/21).
79. Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/7795/17,
від 10 квітня 2019 року у справі № 398/4136/15-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 757/22307/17-ц, на які посилався заявник у касаційній скарзі.
80. Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції з огляду на положення статті 400 ЦПК України.
81. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження
№ 14-446цс18).
82. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
83. Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
84. Також Верховний Суду зазначає, що заявником у касаційній скарзі не зазначено жодних підстав для скасування додаткового рішення суду першої інстанції і такі не знайдені під час перегляду оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій.
85. Розглянувши справу в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, тому судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу представника фермерського господарства «Іванов» - адвоката Ярошевського Георгія Вікторовича залишити без задоволення.
2. Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 серпня
2023 року, додаткове рішення Центрального районного суду м. Миколаєва
від 13 вересня 2023 року та постанову Миколаївського апеляційного суду
від 31 жовтня 2023 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: Н. Ю. Сакара О. В. Білоконь Є. В. Синельников
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 12.06.2024 |
Оприлюднено | 17.06.2024 |
Номер документу | 119710074 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них про захист честі, гідності та ділової репутації, з них: |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Сакара Наталія Юріївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні