Рішення

від 16.10.2023 по справі 910/5551/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.10.2023Справа № 910/5551/23Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., за участю секретаря судового засідання Березовської С.В., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФАКОСТА ЮКРЕЙН" (65014, м. Одеса, вул. Канатна, 4, кв. 5, ідентифікаційний код 38722091)

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (04078, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912)

про стягнення 432 526,49 грн,

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Гудкова Н. Ф.

від відповідача:Шишлов О.Є.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬФАКОСТА ЮКРЕЙН" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" про стягнення страхового відшкодування за Генеральним договором добровільного страхування вантажів № 0727г0о від 27.11.2020 у розмірі 406 060,41 грн та 26 466,08 грн трьох відсотків річних, що разом становить 432 526,49 грн.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 18.04.2023 залишив позов без руху, надав строк для усунення недоліків позову у встановлений спосіб.

24.04.2023 від позивача через систему "Електронний суд" надійшли матеріали на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено процесуальні строки для подання пояснень по суті спору.

03.05.2023 через відділ діловодства суду, зокрема, через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФАКОСТА ЮКРЕЙН" надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2023 вирішено справу розглядати за правилами загального провадження; підготовче засідання призначено на 07.06.2023.

16.05.2023 через систему "Електронний суд" позивачем подано клопотання про долучення доказів разом із клопотанням про поновлення строку на долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

29.05.2023 через відділ діловодства суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній, серед іншого, поставив запитання до позивача про обставини, що мають значення для справи, зокрема:

1) Яке пакування застрахованого вантажу (рід/тип упаковки) було зазначено в Коносаменті (Bill of Landing) №MEDUOD197937 виданого в Одесі 28 січня 2021?

2) Яке пакування застрахованого вантажу (рід/тип упаковки) було зазначено в Комерційному інвойсі (Commercial Invoice) №КО-206/2/1 від 19.01.2021?

3) Яке пакування застрахованого вантажу (рід/тип упаковки) було зазначено в Пакувальному листі (Packing List) №КО-206/2/1 від 19.01.2021?

4) Яке пакування застрахованого вантажу (рід/тип упаковки) було зазначено в п. 8 Міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) до перевезення, яке здійснювалося ПП "БУД МАРКЕТ СВ"?

5) Яке пакування застрахованого вантажу (рід/тип упаковки) було зазначено в замовленні SUNKRAFT AGRO LLP на придбання вантажу (PURCHASE ORDER) № 14012021 від 14.01.2021?

6) Чи здійснено ТОВ "АЛЬФАКОСТА ЮКРЕИН" компенсацію/відшкодування збитків понесених SUNKRAFT AGRO LLP, при перевезенні вантажу згідно інвойсу (Commercial Invoice) № КО-206/2/1 від 19.01.2021 р. з смт. Власівка (Кіровоградська область) до порту Джавахарлал Неру (Індія)? Якщо "так", то в якому розмірі та на чию користь, якими доказами це підтверджується? Оскільки відповідно до частини 4 статті 90 ГПК України якщо поставлене запитання пов`язане з наданням доказів, що підтверджують відповідні обставини, учасник справи разом із заявою свідка надає такі докази, інформуємо позивача про його процесуальний обов`язок надати вказані докази?

7) Чи була уповноважена особа - Sucheta Kaushik зі сторони SUNKRAFT AGRO LLP на підписання Договору про відступлення права вимоги (переведення боргу) від 01.02.2023? Якщо так, то якими документами, що були додані до позовної заяви це підтверджується?

У засіданні суду 07.06.2023 представник відповідача підтримав клопотання у порядку ст. 90 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши клопотання Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" у порядку ст. 90 Господарського процесуального кодексу України, з метою повного всебічного та об`єктивного розгляду справи суд його задовольнив.

Також 02.06.2023 через відділ діловодства суду, зокрема, через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФАКОСТА ЮКРЕЙН" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату після 01.07.2023, у зв`язку з перебуванням директора товариства за межами України, що унеможливлює подання заяви свідка у встановлений законом строк.

Представник відповідача у засіданні суду 07.06.2023 заперечень щодо клопотання позивача про відкладення розгляду справи не навів та заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для ознайомлення з відповіддю на відзив.

Розглянувши клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, суд, на місці ухвалив задовольнити дане клопотання частково, відомості про дану процесуальну дію занесено до протоколу судового засідання.

Крім того, 05.06.2023 через відділ діловодства суду, зокрема, через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФАКОСТА ЮКРЕЙН" надійшла відповідь на відзив.

У засіданні суду представник відповідача повідомив, що 07.06.2023 ним подано через відділ діловодства суду письмові заперечення на клопотання позивача від 16.05.2023 про долучення доказів.

Розглянувши клопотання позивача про долучення доказів та клопотанням про поновлення строку на долучення додаткових доказів до матеріалів справи, яке надійшло до суду 16.05.2023, суд на місці ухвалив задовольнити дане клопотання позивача та залучити до матеріалів справи відзив на позовну заяву та відповідь н відзив з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, відомості про дані процесуальні дії занесено до протоколу судового засідання.

Позивач участь свого представника у засідання суду 07.06.2023 не забезпечив, про дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2023 відкладено підготовче провадження на 26.06.2023.

20.06.2023 на електронну адресу суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, які залучено до матеріалів справи.

21.06.2023 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява свідка, яку залучено до матеріалів справи.

Також, 26.06.2023 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Суд протокольною ухвалою від 26.06.2023 задовольнив клопотання позивача та залучив подані документи до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 26.06.2023 присутнім представником позивача надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.

Відповідач участь свого представника у засідання суду 26.06.2023 не забезпечив, про дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.08.2023.

15.08.2023 через відділ діловодства суду відповідачем подані заперечення.

У судовому засіданні 16.08.2023 по справі судом на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України оголошено перерву на 27.09.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2023 відкладено судове засідання на 16.10.2023.

Позивач у судовому засіданні 16.10.2023 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову заперечив у повному обсязі.

16.10.2023 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оглянувши оригінали документів, копії яких долучено до матеріалів справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

27.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬФАКОСТА ЮКРЕЙН" (далі - позивач) і Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АРКС" (далі - відповідач) було укладено генеральний договір добровільного страхування вантажів №0727г0о (далі - генеральний договір страхування), відповідно до якого позивач застрахував у відповідача вантажі, організацію перевезення яких здійснює позивач. Умови страхування конкретного вантажу визначаються сторонами у страхових сертифікатах до договору страхування.

Відповідно до п. 2.2.1 генерального договору страхування вантаж застраховано на умовах «З відповідальністю за усі ризики» згідно з п. 4.2 договору.

Згідно з п. 4.2.1 генерального договору страхування страховим випадком є пошкодження або повна загибель (втрата) всього вантажу або його частини під час перевезення вантажу внаслідок будь-яких подій, за винятком зазначених в п. 5 договору.

Згідно з п. 4.2.3 генерального договору страхування страховим випадком є витрати по зменшенню збитків і встановленню їх розмірів, розподілені і встановлені у відповідністю з договором перевезення і діючими законами, і звичаями, викликані необхідністю уникнення загибелі за будь-якою причиною, за виключенням випадків, зазначених в п. 5 договору.

Відповідно до пп. 5.1.5 п. 5.1 генерального договору страхування страховик (відповідач) у будь-якому випадку не здійснює виплату страхового відшкодування, якщо збитки чи втрати викликані недостатністю або непридатністю упаковки застрахованого вантажу або підготовки його до транспортування, недотриманням правил завантаження, розвантаження, укладки, закріплення, складування вантажів встановленим правилам і нормам, та відправленням вантажів в ушкодженому стані.

Відповідно до п. 6.7.1 генерального договору страхування сюрвеєрський огляд необхідний у всіх випадках, коли це прийнято міжнародною торговою практикою та/ або Українським законодавством при експортних та/або імпортних операціях в момент переходу ризику від постачальника до одержувача або перед завантаженням, розвантаженням, перевантаженням або у відповідності з умовами договору на поставку, контракту (за домовленостями сторін).

Відповідно до пп. 11.1.2 п. 11.1 генерального договору страхування страхувальник (позивач) має право при настанні страхового випадку отримати страхове відшкодування в порядку та строки, передбачені договором.

Відповідно до пп. 11.1.9 п. 11.1 генерального договору страхування страхувальник (позивач) має право оскаржувати в порядку, встановленому діючим законодавством України, рішення страховика (відповідача) про відмову у виплаті страхового відшкодування.

Згідно з п. 11.2.1 п. 11.2 генерального договору страхування страховик (відповідач) має право перевіряти стан вантажу, що страхується на відповідність умовам, зазначеним у заяві на страхування.

Відповідно до пп. 11.2.8.1 п. 11.2.8 генерального договору страхування страховик (відповідач) має право відстрочити прийняття рішення щодо визнання події страховим випадком та/або щодо виплати страхового відшкодування у випадку якщо у страховика є мотивовані сумніви в правомірності вимог на одержання страхового відшкодування - до отримання роз`яснень Компетентних органів та/або служб, а саме: служби пожежної безпеки, органів внутрішніх справ, дорожньо-патрульної служби, торгово-промислової палати та інших служб або органів, але не більше ніж на три місяці з дня одержання заяви на виплату страхового відшкодування та документів та інформації, передбачених в п. 13.3 договору.

20.01.2021 між сторонами було укладено страховий сертифікат №0727г0о-33, яким було застраховано ватаж - soyabean oil (crude degummed soyabean oil - edible grade) (нерафінована дегумована харчова соєва олія) загальним обсягом 48 тон, вартістю 1 486 320,00 грн (52 800,00 доларів США), що перевозиться з смт. Власівка (Кіровоградська область) через порт м. Чорноморськ до порту Джавахарлал Неру (Індія) у контейнерах GLDU3377787, MEDU1330144, на термін з 20.01.2021 по 19.05.2021.

Позивач здійснював організацію перевезення застрахованого вантажу на підставі заявки на надання транспортно-експедиторських послуг від 20.01.2021 №BRT21005, поданої клієнтом ATLASLINK MANAGEMENT Sp. z o.o. (Польща).

У свою чергу ATLASLINK MANAGEMENT Sp. z o.o. (Польща) діяло на підставі заявки на надання транспортно-експедиторських послуг від 20.01.2021 №BRT21005, поданої компанією BRIGHTFORD LTD (Кіпр). Відповідно до цієї заявки відправником вантажу є ПП «БУД МАРКЕТ СВ» (Україна), а одержувачем SUNKRAFT AGRO LLP (Індія).

Відповідно до замовлення на купівлю (Purchase order) від 14.01.2021 №14012021 SUNKRAFT AGRO LLP (Індія) придбало у BRIGHTFORD LTD (Кіпр) товар - soyabean oil (crude degummed soyabean oil - edible grade) (нерафінована дегумована харчова соєва олія) - в обсязі 96 тон, що мали транспортуватися 4-ма 20-футовими контейнерами у флексітанках через будь-який безпечний порт України на умовах CIF.

18.01.2021 вантаж - олія соєва гідратована першого ґатунку вагою брутто 24078 кг було завантажено і опломбовано у флексітанк №261253B0025487 у контейнер MEDU1330144, та поміщено на вантажний автомобіль д.н.з. НОМЕР_1 з тягачем НОМЕР_2 , що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR), виданою перевізником ФОП Мариніч І.Ю., декларацією виробника №49.

28.01.2021 контейнер MEDU1330144 було завантажено на морське судно «MSC SHIRLEY» V. UI102R у Чорноморському рибному порту, що підтверджується коносаментом від 28.01.2021 №MEDUOD197937 морського перевізника Mediterranean Shipping Company S.A. (MSC).

Відповідно до інформації про відслідковування контейнера MEDU1330144 на офіційному сайті Mediterranean Shipping Company S.A. (https://www.msc.com/ru/track- a-shipment) 03.02.2021 у порту Текірдаг (Туреччина) відбулось розвантаження контейнеру MEDU1330144 з метою перевалки (перевантаження), а 24.02.2021 його було завантажено на морське судно «MSC PAMELA» V. MI107A.

20.03.2021 контейнер MEDU1330144 було розвантажено з судна «MSC PAMELA» V. MI107A у порту Мундра (Індія) з метою перевалки (перезавантаження).

23.03.2021 агент судноплавної лінії MSC повідомив позивача електронним листом про те, що під час перевалки у порту Мундра 20.03.2021 було виявлено протікання олії з контейнеру MEDU1330144, у зв`язку з чим його було поміщено на зливний візок на терміналі порту Мундра.

23.03.2021 позивач подав відповідачу заяву про настання події, що має ознаки страхової, у зв`язку із тим, що вірогідно відбулась часткова втрата вантажу з контейнеру MEDU1330144.

У листі від 23.03.2021 №2458/12ЦВ відповідач повідомив позивачу про необхідність надати перелік документів для розгляду заявленого страхового випадку.

Відповідач у листі від 11.06.2021 №5174/12ЦВ зазначив, що з метою встановлення причин та обставин заявленого страхового випадку, останній звернувся до Inter Tech Service Ltd. (ТОВ «ІНТЕР ТЕХ СЕРВІС»), яка спеціалізується на наданні сюрвеєрських послуг.

За дорученням ТОВ «ІНТЕР ТЕХ СЕРВІС» 28.03.2021 представники компанії ISA Webster House у порту Мундра (Індія) здійснили огляд контейнеру MEDU1330144 та встановили факт витоку з нього 6198 кг вантажу (олії соєвої), що підтверджується збірним звітом старшого сюрвеєра ISA Webster House від 06.04.2021 №300/2120405/MH.

Листом від 07.05.2021 №3943/12ЦВ відповідач повідомив позивача про відстрочення прийняття рішення про виплат страхового відшкодування.

У листі від 11.06.2021 №5174/12ЦВ відповідач повідомив позивачу про відмову у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на п. 5.1.5 Генерального договору страхування, відповідно до якого страховик у будь-якому випадку не здійснює виплату страхового відшкодування, якщо збитки чи втрата викликані недостатністю або непридатністю упаковки застрахованого вантажу або підготовки його до транспортування, недотримання правил завантаження, розвантаження, укладки, закріплення, складування вантажів встановленим правилам і нормам, та відправленням вантажів в ушкодженому стані.

У вказаному листі відповідач зазначив про те, що у збірному звіті старшого сюрвеєра ISA Webster House від 06.04.2021 №300/2120405/MH було зазначено, що флексітанк був непридатним для перевезення вантажу, оскільки мав пошкодження на момент поміщення вантажу у цей флексітанк.

Позивач як страхувальник та вигодонабувач SUNKRAFT AGRO LLP не погодились з таким висновком відповідача та звертались до нього із відповідними запереченнями у листах представника позивача від 23.06.2021 №01/06, від 05.07.2021 №01/07 та у претензійній скарзі.

У листі від 13.08.2021 №7157/12ЦВ відповідач повідомив, що за результатами перегляду справи своє рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування залишає без змін.

Разом з тим, 01.02.2023 між позивачем та SUNKRAFT AGRO LLP укладено договір про відступлення права вимоги (переведення боргу), яким SUNKRAFT AGRO LLP передала позивачу, а позивач набував право вимоги до відповідача про виплату страхового відшкодування за страховим сертифікатом від 20.01.2021 №0727г0о-33 до гГенерального договору добровільного страхування вантажів від 27.11.2020 №0727г0о, укладених позивачем в інтересах SUNKRAFT AGRO LLP з Відповідачем.

До складу вимог, які SUNKRAFT AGRO LLP передала позивачу, включається страхове відшкодування, пеня та інші санкції, передбачені чинним законодавством України. Таким чином, до позивача перейшли права, які забезпечують зобов`язання відповідача.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач зазначає, що вважає дії відповідача з відмови у виплаті страхового відшкодування протиправними та такими, що порушують майнові права SUNKRAFT AGRO LLP як вигодонабувача за договором страхування, і, як наслідок, права позивача, як особи, до якої перейшли відповідні права на підставі ч. 3 ст. 246 КТМПУ і договору про відступлення права вимоги (переведення боргу) із SUNKRAFT AGRO LLP від 01.02.2023.

Таким чином, позивач зазначає, що у відповідача не було підстав для прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, з огляду на наступне.

Відповідно до листа ПП «БУД МАРКЕТ СВ» (відправник вантажу) від 09.03.2023 №090323/01 під час навантаження (наливу) вантажу у флексітанк 261253B0025487, розміщення контейнеру MEDU1330144 на транспортний засіб д.н.з. НОМЕР_3 /НОМЕР_5 слідів витоку олії на контейнері чи транспортному засобі не було виявлено. Сліди олії були відсутні на місці завантаження та на шляху виїзду транспортного засобу д.н.з. НОМЕР_3/НОМЕР_5 з території ПП «БУД МАРКЕТ СВ».

Також згідно з листом ПП «БУД МАРКЕТ СВ» від 09.03.2023 №090323/01 контейнер MEDU1330144 було попередньо ретельно перевірено на предмет конструктивної цілісності і встановлено відсутність у ньому недоліків, визначених у п.п. 5-5.2 COA TG- 07 Code of Practice Flexitank Container Systems та п. 5.2 IMO/ILO/UNECE Code of Practice for Packing of Cargo Transport Units.

У листі автомобільного перевізника ФОП Мариніч І.Ю. від 13.03.2023 б/н зазначено, що при завантаженні контейнер MEDU1330144 був у належному стані та не містив слідів забруднень, зокрема протікання олії. У зв`язку із цим відповідних відміток у cmr та інших товаросупровідних документах не здійснювалось. Жодних слідів забруднення олією не було виявлено на контейнері MEDU1330144 та/або транспортному засобі НОМЕР_3/НОМЕР_5 під час всього маршруту слідування з смт. Власівка до Чорноморського рибного порту. Контейнер MEDU1330144 було розвантажено та прийнято на території Чорноморського рибного порту без зауважень.

При розвантаженні не було виявлено слідів забруднення на контейнері MEDU1330144 та/або транспортному засобі НОМЕР_3/НОМЕР_5. Також були відсутні сліди забруднення олією на місці розвантаження контейнеру з транспортного засобу, що підтверджується відсутністю відповідних відміток у товаросупровідних документах.

Позивач зазначає, що жодних ознак втрати вантажу не було виявлено протягом всього періоду перевезення морським транспортом, у тому числі під час перевалочних робіт у порту Текірдаг (Туреччина) та на початок перевалочних робіт у порту Мундра (Індія), адже протікання олії на борту суден «MSC SHIRLEY» V. UI102R та «MSC PAMELA» V. MI107A не були зафіксовані, що підтверджується листом морського перевізника ТОВ «МШК УКРАЇНА» від 03.03.2023 №032/2023, доданою до нього копією «Списку навантаження із зазначеним технічного стану контейнерів», а також електронним листом представника ТОВ «МШК УКРАЇНА» від 23.03.2021.

Таким чином, позивач зазначає, що втрата вантажу (витік) стався під час перевалочних робіт у проміжному порту Мундра, тобто, в застрахований період.

Крім того, позивач зазначає, що флексітанк не може вважатися упаковкою, а отже застосування пп. 5.1.5 п. 5.1 генерального договору страхування щодо флексітанку є необґрунтованим та

Також позивач зазначає, що збірний звіт старшого сюрвеєра ISA Webster House від 06.04.2021 №300/2120405/MH не підтверджує наявності обставин, передбачених пп. 5.1.5 п. 5.1 генерального договору страхування.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на день підготовки даного позову, складає 432 526,49 грн, із розрахунку: страхове відшкодування у сумі 460 060,90 грн та три проценти річних у сумі 26466,08 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення генерального договору добровільного страхування вантажів з №№0727г0о від 27.11.2020 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 354 Цивільного кодексу України за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч. 1, ст. 980 ЦК України, предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов`язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов`язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об`єктів страхування.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Судом встановлено, що 18.01.2021 вантаж - олія соєва гідратована першого ґатунку вагою брутто 24078 кг було завантажено і опломбовано у флексітанк №261253B0025487 у контейнер MEDU1330144, та поміщено на вантажний автомобіль д.н.з. НОМЕР_1 з тягачем НОМЕР_2 , що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR), виданою перевізником ФОП Мариніч І.Ю., декларацією виробника №49.

28.01.2021 контейнер MEDU1330144 було завантажено на морське судно «MSC SHIRLEY» V. UI102R у Чорноморському рибному порту, що підтверджується коносаментом від 28.01.2021 №MEDUOD197937 морського перевізника Mediterranean Shipping Company S.A. (MSC).

Відповідно до інформації про відслідковування контейнера MEDU1330144 на офіційному сайті Mediterranean Shipping Company S.A. (https://www.msc.com/ru/track- a-shipment) 03.02.2021 у порту Текірдаг (Туреччина) відбулось розвантаження контейнеру MEDU1330144 з метою перевалки (перевантаження), а 24.02.2021 його було завантажено на морське судно «MSC PAMELA» V. MI107A.

20.03.2021 контейнер MEDU1330144 було розвантажено з судна «MSC PAMELA» V. MI107A у порту Мундра (Індія) з метою перевалки (перезавантаження).

23.03.2021 агент судноплавної лінії MSC повідомив Позивача електронним листом про те, що під час перевалки у порту Мундра 20.03.2021 було виявлено протікання олії з контейнеру MEDU1330144, у зв`язку з чим його було поміщено на зливний візок на терміналі порту Мундра.

23.03.2021 позивач подав відповідачу заяву про настання події, що має ознаки страхової, у зв`язку із тим, що вірогідно відбулась часткова втрата вантажу з контейнеру MEDU1330144.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до п. 4.2 Правил страхування при страхуванні «з відповідальністю за всі ризики» страховими випадками є пошкодження або повна загибель (втрата) всього вантажу або його частини внаслідок будь-яких подій, за винятком вказаних в п. 4.9 цих Правил.

Відповідно до пп. 4.9.6 п. 4.9 Правил страхування при страхуванні на умовах цих Правил не відшкодовуються збитки, що виникли внаслідок або під час невідповідної упаковки (укладки в контейнер або ліфтван) чи укупорки вантажів, а також, відправлення вантажів в ушкодженому стані.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" встановлено, що страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

У листі від 23.03.2021 №2458/12ЦВ відповідач повідомив позивачу про необхідність надати перелік документів для розгляду заявленого страхового випадку.

Як зазначив відповідач у листі від 11.06.2021 №5174/12ЦВ, з метою встановлення причин та обставин заявленого страхового випадку, відповідач звернувся до Inter Tech Service Ltd. (ТОВ «ІНТЕР ТЕХ СЕРВІС»), яка спеціалізується на наданні сюрвеєрських послуг.

За дорученням ТОВ «ІНТЕР ТЕХ СЕРВІС» 28.03.2021 представники компанії ISA Webster House у порту Мундра (Індія) здійснили огляд контейнеру MEDU1330144 та встановили факт витоку з нього 6198 кг вантажу (олії соєвої), що підтверджується Збірним звітом старшого сюрвеєра ISA Webster House від 06.04.2021 №300/2120405/MH.

Листом від 07.05.2021 №3943/12ЦВ відповідач повідомив позивача про відстрочення прийняття рішення про виплат страхового відшкодування.

У листі від 11.06.2021 №5174/12ЦВ відповідач повідомив позивачу про відмову у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на п. 5.1.5 генерального договору страхування, відповідно до якого страховик у будь-якому випадку не здійснює виплату страхового відшкодування, якщо збитки чи втрата викликані недостатністю або непридатністю упаковки застрахованого вантажу або підготовки його до транспортування, недотримання правил завантаження, розвантаження, укладки, закріплення, складування вантажів встановленим правилам і нормам, та відправленням вантажів в ушкодженому стані.

У вказаному листі відповідач послався на те, що у збірному звіті старшого сюрвеєра ISA Webster House від 06.04.2021 №300/2120405/MH було зазначено, що флексітанк був непридатним для перевезення вантажу, оскільки мав пошкодження на момент поміщення вантажу у цей флексітанк.

Позивач та вигодонабувач SUNKRAFT AGRO LLP не погодились з таким висновком відповідача та звертались до нього із відповідними запереченнями у листах представника позивача від 23.06.2021 №01/06, від 05.07.2021 №01/07 та у претензійній скарзі.

У листі від 13.08.2021 №7157/12ЦВ відповідач повідомив, що за результатами перегляду справи своє рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування залишає без змін.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про страхування" підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є:

1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов`язані з виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров`я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України;

2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного кримінального правопорушення, що призвів до страхового випадку;

3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку;

4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні;

5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;

6) інші випадки, передбачені законом.

Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.

Рішення про відмову у страховій виплаті приймається страховиком у строк не більший передбаченого правилами страхування та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

Відмову страховика у страховій виплаті може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку.

Так, відповідно до ч.1 ст. 991 ЦК України (аналогічна норма міститься в ст. 26 Закону України «Про страхування»), Страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі:

1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов`язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров`я, честі, гідності та ділової репутації;

2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного кримінального правопорушення, що призвів до страхового випадку;

3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об`єкт страхування або про факт настання страхового випадку;

4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала;

5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;

6) наявності інших підстав, встановлених законом.

Разом з тим, посилаючись на дану норму закону, відповідач не вказує яка конкретно обставина мала місце і стала підставою для застосування даної норми, при прийнятті оскаржуваного рішення, обмежившись лише загальним посиланням.

Фактично рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування прийнято відповідачем на підставі висновків, викладених у звіті сюрвейя та умов генерального договору страхування.

Відповідно до пп. 5.1.5 п. 5.1 генерального договору страхування страховик (відповідач) у будь-якому випадку не здійснює виплату страхового відшкодування, якщо збитки чи втрати викликані недостатністю або непридатністю упаковки застрахованого вантажу або підготовки його до транспортування, недотриманням правил завантаження, розвантаження, укладки, закріплення, складування вантажів встановленим правилам і нормам, та відправленням вантажів в ушкодженому стані.

Саме наявністю обставини неналежної упаковки застрахованого вантажу відповідач обґрунтовує свою відмову у виплаті страхового відшкодування.

Таким чином, основним питанням, яке підлягає дослідженню і оцінці судом у даній справі, є встановлення недостатності або непридатності упаковки вантажу.

Недостатність або непридатність упаковки застрахованого вантажу - це упакування, яке не відповідає особливостям вантажу, його фізичним чи хімічним властивостям, вазі або встановленим стандартам, технічним умовам та вимогам до упакування вантажу.

Натомість, господарському суду відповідачем не надано належних доказів того, що позивачем було організовано і придбано упакування, яке не відповідає особливостям вантажу, його фізичним чи хімічним властивостям, вазі або встановленим стандартам, технічним умовам та вимогам до упакування вантажу.

Більше того, флексітанк №261253B0025487 було вироблено компанією QINGDAO TONGSEN PACKING LTD, що підтверджується сертифікатом якості від 16.09.2020 на партію флексітанків та пакувальним листом згідно з інвойсом №TAE20091601.

Виробник флексітанку QINGDAO TONGSEN PACKING LTD є членом Асоціації власників контейнерів (СОА), що підтверджується свідоцтвом про внесення членського внеску (СОА Confirmation of Membership Payment) № COA6578/20.

Асоціація власників контейнерів є міжнародною організацією, діяльність якої спрямована на просування загальних стандартів і безпечне використання контейнерів, зосереджуючись на ефективності, безпеці та стійкості (https://www.containerownersassociation.com/).

Зокрема, Асоціація власників контейнерів встановлює обов`язкові правила і стандарти в сфері використання транспортних контейнерів, обов`язкові для її членів, такі як СОА Code of Practice Flexitank Container Systems (Правила використання флексітанків).

Згідно з п. 13.1 СОА Code of Practice Flexitank Container Systems компанія-член COA, яка займається виробництвом флексітанків, повинна подавати сертифікати, що засвідчують задовільне проходження встановлених незалежних перевірок якості та випробувань.

Виробник флексітанку QINGDAO TONGSEN PACKING LTD одержав всі необхідні сертифікати, що підтверджують його якість, зокрема COA Flexitank Quality Compliance Certificate від 01.02.2022, Санітарний сертифікат від 12.10.2020 №220000000237033001, а також видав сертифікат якості від 16.09.2020 на партію флексітанків згідно з інвойсом № TAE20091601.

Процедура завантаження вантажу у флексітанк регламентована розділом 5 IMO/ILO/UNECE Code of Practice for Packing of Cargo Transport Units (Правила пакування вантажних транспортних одиниць, прийняті Міжнародною організацією торгівлі, Міжнародною організацією праці та Європейською економічною комісією ООН).

Дані збірного звіту старшого сюрвеєра ISA Webster House від 06.04.2021 №300/2120405/MH та листа ПП «БУД МАРКЕТ СВ» (відправник вантажу) від 09.03.2023 №090323/1 свідчать про те, що вантаж було завантажено у флексітанк №261253B0025487 у контейнер MEDU1330144 з дотриманням даних правил.

На підставі збірного звіту від 06.04.2021 встановлено, що кількість втраченого вантажу становить 6198 кг. Факт часткової втрати вантажу та його кількість сторонами визнається та відповідачем у відзиві не оспорюється.

В свою чергу, позивач заперечує проти того, що збірний звіт сюрвейєра Майкла Хілла від 06.04.2021, залученого компанією Inter Tech Service на вимогу страховика - є належним і допустимим доказом непридатності флекситанку для перевезення вантажу та наявності виявлених пошкоджень на момент поміщення відповідного вантажу у флексітанк.

Дослідивши збірний звіт старшого сюрвейєра ISA Webster House, залученого компанією Inter Tech Service, Ltd на вимогу страховика, суд зазначає, що останній не містить висновків, які б свідчили про законність та обґрунтованість рішення страховика про відмову у виплаті страхового відшкодування, оскільки даний звіт містить опис фактичного стану предмета дослідження та невиключний перелік припущень, що, за суб`єктивною думкою залученого сюрвейєра, могли призвести до витікання олії.

У звіті вказано, що дефекти (порізи, дірки) на флекситанку були виявленні при обстеженні, при цьому не вказано, чи особа самостійно робила обстеження чи у складі комісії, чи то був візуальний огляд, чи вчинялись спеціальні дії із застосуванням пристроїв, тощо.

Крім того, не було досліджено можливість необережного поводження при перевезенні та при вантажно-розвантажувальних роботах (наприклад, різкі рухи, підйом, спускання краном, тощо), чи мало місце протиправні дії третіх осіб, тощо.

Тобто, висновки звіту та обставини, які в ньому викладені, мають здебільшого загально-описовий характер, неточності і не дають змоги обґрунтовано і без припущень встановити наявність виключень зі страхових ризиків.

Будь-які інші докази, об`єктивні і незалежні, які б встановлювали належним чином причини втрати товару та обставини страхового випадку в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до Правил перевезення наливних вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 18.04.2003 № 299, вантаж наливний - це вантаж у рідкому стані, який перевозиться наливом у цистернах, бункерних напіввагонах і контейнерах-цистернах.

Тобто, «наливом» - означає, що транспортуванню підлягають тільки чиста маса товару (кількість), без пакування взагалі, проте із використанням спеціального обладнання для виконання договору перевезення.

Перевезення товару (олії) наливом підтверджується матеріалами справи, зокрема, експортною митною декларацією ВМД № UA110300/2021/000085 від 19.01.2021.

Доводи відповідача про те, флекситанк відноситься до упаковки, а Стамбульська конвенція «Про тимчасове ввезення» не підлягає застосуванню, суд визнає помилковими, з огляду на наступне.

Так, флекситанк є предметом окремої угоди та самостійним видом товару, який був ввезений на територію України Експедитором ТОВ «АЛЬФАКОСТА ЮКРЕЙН» в режимі «тимчасового ввезення», що підтверджується ВМД № UA500130/2020/245226 від 15.12.2020.

Так, під час здійснення митного контролю, флекситанк був ввезений на територію України саме як «допоміжне пристосування для морських контейнерів для транспортування наливних вантажів разом з контейнером. Ємністю 26000 л.», що підтверджується графою 31 ВМД № UA500130/2020/245226 від 15.12.2020 .

Перелік номерів флекситанків, ввезених за цією декларацією вказаний у доповненні до декларації, де у правому стовпчику, строка 10, вказаний номер флекситанку TSY261254B0025387, у якому перевозився спірний вантаж.

Під час здійснення експорту олії та оформлення експортної декларації відправником товару ПП «БУДМАРКЕТ СВ» на товар ВМД № UA110300/2021/000085 від 19.01.2021, ТОВ «Альфакоста Юкрейн» була подана окрема експортна декларація ВМД № UA500110/2021/001595 від 21.01.2021, на вивезення флекситанку, 2 комплекта, в тому числі TSY261254B0025387, який тимчасово був ввезений на територію України.

Процедура завантаження вантажу у флексітанк регламентована розділом 5 IMO/ILO/UNECE Code of Practice for Packing of Cargo Transport Units (Правила пакування вантажних транспортних одиниць, прийняті Міжнародною організацією торгівлі, Міжнародною організацією праці та Європейською економічною комісією ООН).

Дані збірного звіту старшого сюрвеєра ISA Webster House від 06.04.2021 №300/2120405/MH та листа ПП «БУД МАРКЕТ СВ» (відправник вантажу) від 09.03.2023 №090323/1 свідчать про те, що вантаж було завантажено у флекситанк №261253B0025487 у контейнер MEDU1330144 з дотриманням даних правил.

Крім того, у листі від 03.12.2021 №2003-14/425 Одеська регіональна торгово-промислова палата роз`яснила, що флексітанк не є упаковкою.

Флексітанк - це еластична цистерна, що створена для встановлення всередині універсального вантажного контейнера, є його допоміжним пристосуванням, виготовлена зі спеціальних полімерних матеріалів, які використовуються для транспортування наливних вантажів у контейнерах.

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, за якою, виходячи зі сфери застосування, опису та функціонального використання, флексітанк (зворотне допоміжне обладнання, яке встановлюється у 20-ти футових універсальних контейнерах) є додатковим пристосуванням та обладнанням контейнерів і не відповідає ознакам упаковки.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі №324/580/17 та постанові Верховного Суду від 11 листопада 2022 року у справі №324/579/17).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про настання страхового випадку за генеральним договором добровільного страхування вантажів №0727г0о від 27.11.2020 року й обов`язку відповідача по виплаті страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про страхування" страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов`язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Відповідно до п. 12.2.1 п. 12.2 Правил страхування при повній загибелі всього вантажу або його частини сумою страхового відшкодування є страхова сума вантажу чи його частини, що загинула. При розрахунку збитку із суми страхового відшкодування вираховується франшиза, встановлена у Договорі страхування.

Згідно з пп. 14.1.1 п. 14.1 генерального договору страхування у випадку повної загибелі всього чи частини вантажу страхове відшкодування розраховується за наступною формулою:

Зб = Ві - Вз

Зб - сума збитку;

Ві - вартість згідно з транспортними та товаросупроводжувальними документами тієї частини вантажу, що загинула;

Вз - вартість залишків вантажу, визначена відповідно до умов п. 14.2 Договору.

Відповідно до збірного сюрвеєрського звіту (Joint inspection report) від 28.03.2021 втрата вантажу на кінець після його перевантаження у новий флексітанк склала 6198 кг, а залишок вантажу, перевантажений у новий контейнер склав 17880 кг.

Відповідно до комерційного інвойсу від 19.01.2021 №КО-206/2/1, замовлення на купівлю (Purchase order) від 14.01.2021 №14012021 вартість вантажу складає 1100 доларів США за 1 тонну товару, а вартість вантажу, що перевозився у контейнері MEDU1330144, в об`ємі 24 т складає 26400 доларів США.

Таким чином, вартість вцілілого вантажу в цілях страхування становить 17,880 т х 1100 дол. США = 19688 дол. США.

Отже, сума збитків становить: 26400 - 19688 = 6712 дол. США.

Відповідно до пп. 14.3.1 п. 14.3 генерального договору страхування сума страхового відшкодування визначається за наступною формулою:

Вд = Зб - Св+Сд

Вд - сума страхового відшкодування;

Зб - сума збитку, визначена відповідно до умов п. 14.1 Договору;

Св - суми, що не відшкодовуються страховиком відповідно до п. 14.4 Договору;

Сд - суми, що включаються до суми страхового відшкодування відповідно до умов п.14.5 договору.

Серед зазначених у п. 14.4 генерального договору страхування сум, що не відшкодовуються страховиком, наявна лише франшиза, яка відповідно до страхового сертифікату від 20.01.2021 №0727г0о-33 складає 1% від страхової суми по кожному страховому випадку, тобто 580,80 дол. США.

Відповідно до п. 14.5.2 п. 14.5 генерального договору страхування до страхового відшкодування включаються необхідні, доцільно вчинені і підтверджені документально витрати, викликані виконанням страхувальником заходів по рятуванню вантажу і мінімізації збитків у розмірі не більше 10% від страхової суми у перевезенні.

Якщо страховий випадок стався за межами України та витрати, зазначені в п. 14.5.2 сплачені страхувальником в іноземній валюті, то такі витрати включаються в суму страхового відшкодування в гривні за курсом НБУ на дату оплати страхувальником, але в будь-якому випадку у розмірі не більше 10% від страхової суми.

Як підтверджується податковим інвойсом (tax invoice) MSC MEDITERRANEAN SHIPPING COMPANY S.A від 15.04.2021, банківською квитанцією (advice receipt) від 02.06.2021, електронним листом MSC від 23.03.2021, SUNKRAFT AGRO LLP оплатила витрати в сумі 411090,28 індійських рупій за переміщення контейнера на зливний візок, користування зливним візком, що було необхідно для збереження залишку вантажу.

Позивач у позовній заяві зазначає, що станом на 22.03.2023 411090,28 індійських рупій за офіційним курсом НБУ становить в еквіваленті 181 851,01 грн.

Однак, суд не погоджується з даним розрахунком у національній валюті, з огляду на наступне.

Згідно з наявними у справі документів, а саме TAX INVOICE MSC MEDITERRANEAN SHIPPING COMPANY S.A. від 15.04.2021, та квитанції (ICICI Bank Advice Receipt), вартість послуг по рятуванню вантажу склала 411090,28 індійських рупій та була сплачена 20.04.2021 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Тобто, оскільки платіж в розмірі 411090,28 індійських рупій було сплачено 20.04.2021, то, відповідно, вимога щодо компенсації зазначених витрат мала бути визначена виходячи з офіційного курсу відповідної валюти на день платежу - 20.04.2021 року.

Згідно з офіційним курсом НБУ на 20.04.2021 сума 411090,28 індійських рупій, складала 153 784,76 грн.

Отже, розмір вимоги по відшкодуванню витрат викликаних заходами по рятуванню вантажу, що підлягає виплаті відповідачем, складає 153 784,76 грн.

Таким, розмір страхового відшкодування, що підлягає виплаті відповідачем становить 377 994,16 грн (224209,40 грн - сума збитків + 153 784,76 грн - відшкодування витрат викликаних заходами по рятуванню вантажу)

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" страхового відшкодування в розмірі 377 994,16 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, при зверненні до суду позивач просив стягнути з відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 18.01.2021 по 22.03.2023 у розмірі 26 466,08 грн.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року).

Перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки відповідачем виплати страхового відшкодування за загальний період прострочки з 18.01.2021 по 22.03.2023 у розмірі 26 466,08 грн, суд встановив, що він виконаний невірно, оскільки, відповідач листом від 11.06.2021 відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування, отже, початком періоду нарахування 3 % річних є 12.06.2021, тому судом здійснено власний розрахунок 3 % річних, відповідно до якого сума 3% річних становить 20 163,14 грн.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФАКОСТА ЮКРЕЙН" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 35 000,00 грн.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з матеріалами справи, 02.07.2019 між ТОВ «АЛЬФАКОСТА ЮКРЕЙН» та Адвокатським об`єднанням «Едвайзерс» укладений договір № 02/07/19 про надання правової допомоги та додаткова угода від 16.02.2023 до нього.

Відповідно до п. 2 додаткової угоди до договору про надання правової допомоги № 02/07/19 від 02.07.2019 сторони домовилися що вартість послуг виконавця складає, зокрема, за представництво інтересів замовника у суді першої інстанції - 35 000,00 грн.

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу позивачем долучено до матеріалів справи:

- договір про надання правової допомоги № 02/07/19 від 02.07.2019.

- додаткову угода від 16.02.2023.

- платіжна інструкція № 63244 від 28.03.2023 про сплату судового збору.

- платіжна інструкція № 63242 від 27.03.2023 про сплату правничої допомоги АО «Едвайзерс».

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, від 09.07.2019 у справі №923/726/18, від 26.02.2020 у справі № 910/14371/18, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

Відповідно до частини 5, 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

З врахуванням викладеного, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 911/471/19.

Разом з тим, суд встановив, що належних доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката у справи, відповідач не надав, у зв`язку з чим, суд вважає, що останнім не доведено у відповідності до ч. 6 ст. 126 ГПК України неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката складності справи.

При цьому, самі лише посилання на неспівмірність витрат та незгода із сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути підставою для відмови у задоволенні заяви відповідача про розподіл судових витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.05.2020 року по справі № 910/5410/19.

У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог, судом встановлено, що вірною сумою витрат на професійну правничу допомогу є 32 218,85 грн.

Враховуючи викладене та беручи до уваги час на підготовку матеріалів, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, а тому вимоги позивача є частково обґрунтованими та з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 32 218,85 грн відповідно до п.3 ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог.

У зв`язку з перебуванням судді Андреїшиної І.О. у період з 23.10.2023 року до 01.11.2023 року включно на лікарняному, суд здійснює процесуальну дію у перший робочий день після виходу з лікарняного - 02.11.2023 року.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (04078, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФАКОСТА ЮКРЕЙН" (65014, м. Одеса, вул. Канатна, 4, кв. 5, ідентифікаційний код 38722091) страхове відшкодування у сумі 377 994 (триста сімдесят сім тисяч дев`ятсот дев`яносто чотири) грн 16 коп., 3 % річних у розмірі 20 163 (двадцять тисяч сто шістдесят три) грн. 14 коп., витрати зі сплати судового збору у розмірі 5 972 (п`ять тисяч дев`ятсот сімдесят дві) грн 36 коп. та витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 32 218 (тридцять дві тисячі двісті вісімнадцять) грн 85 коп.

У решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 02.11.2023

Суддя І.О. Андреїшина